Викладач:Єрофєєва В.В. Навчальна дисципліна: «Хірургія». Тема лекційного заняття «Пухлини». Група 3Б л/с. Дата:25.05.21.

 

Викладач:Єрофєєва В.В.

Навчальна дисципліна: «Хірургія».

Тема лекційного заняття «Пухлини».

Група 3Б л/с.

Дата:25.05.21.

 

                        Завдання:

1.Скласти опорний конспект теоретичного матеріалу згідно плану:

- Організація онкологічної служби в Україні.

- Етіологія пухлин.

- Уявлення про доброякісні та злоякісні пухлини.

- Клінічні ознаки й перебіг доброякісних та злоякісних процесів

-. Класифікація пухлин залежно від вихідної тканини. Форми росту злоякісних пухлин. Оцінювання поширення процесу, поділ на стадії за системою ТНМ.

-Діагностика новоутворень, значення діагностики пухлин на ранніх стадіях розвитку, лікування при передракових захворюваннях.

- Поняття про радикальне і паліативне лікування злоякісних пухлин: хірургічне, променеве, гормональне, симптоматичне, комбіноване. Вакцино- та фотодинамічна терапія.

-Комплексна терапія злоякісних пухлин і необхідність застосування хірургічного лікування.

- Значення загальної диспансеризації населення.

 

 

2.Дати відповіді на питання

 

 

                       

1.      Назвіть чинники, що сприяють виникненню онкологічних захворювань.

2.      Дайте визначення пухлини.

3.      Назвіть провідні теорії виникнення пухлин.

4.      Як різняться пухлини за клінічним перебігом?

5.      Як різняться пухлини за напрямком росту?

6.      Що таке метастази?

7.      Що означає TNM у міжнародній класифікації пухлин?

8.      Чому важливо визначити стадію онкологічного процесу?

9.      Що входить у поняття «передрак»?

10.    Назвіть мету всіх діагностичних методів в онкології.

11.    Назвіть основні методи діагностики раку.

12.    Назвіть методи лікування онкологічних хворих.

13.    У чому полягає оперативний метод лікування злоякісних пухлин?

14.    Дайте визначення поняття «абластика» і поясніть, у чому вона полягає.

15.    У чому полягає антибластика?

16.    На чому ґрунтується використання променевої терапії?

17.    Які лікарські речовини застосовують для хіміотерапії?

• Лекція: “Пухлини”.

 • Загальне вчення про пухлини.

 • Загальні особливості злоякісних та доброякісних пухлин.

 • Пухлина • (новоутворення, тумор, неоплазма, бластома) – це типовий патологічний процес у вигляді розростання тканини, в якій відбулася зміна генетичного апарату, Характеризується: • безмежністю • нерегульованістю росту • атиповістю структурних елементів. • Етіологія пухлин Установлено, що пухлини можуть викликатися агентами (канцерогенами) • фізичними, • хімічними • біологічними •

 ПАТОГЕНЕЗ ПУХЛИН • В патогенезі пухлин важливу роль надають пошкодженню ДНК клітини в ДІЛЯНЦІ ДЕ РОЗТАШОВАНІ ГЕНИ, ЯКІ КОНТРОЛЮЮТЬ РІСТ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ КЛІТИН. Ці гени називають клітинними онкогенами або протоонкогенами. Головним механізмом перетворення протоонкогена в в активний раковий онкоген є ТОЧКОВІ МУТАЦІЇ. При пошкодженнях функція клітинних онкогенів як стимуляторів росту зберігається але контролюючий вплив з боку клітин зникає. • Стадії канцерогенезу ТРАНСФОРМАЦІЯ(ІНІЦІАЦІЯ)- в цій стадії ВІДБУВАЄТЬСЯ АКТИВАЦІЯ ПРОТООНКОГЕНА І ПЕРЕХІД В ОНКОГЕН. Клітина отримує нову властивість: ПОТЕНЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ ДО БЕЗМЕЖНОГО ПОДІЛУ (ІММОРТАЛІЗАЦІЯ). Клітинні онкогени представлені в ДНК однією копією. Кількість копій може збільшуватись внаслідок аномальної реплікації ДНК- АМПЛІФІКАЦІЇ. Збільшення кількості копій клітинних онкогенів приводить до посиленого поділу клітин. ПРОМОЦІЯ- відбувається ЕКСПРЕСІЯ клітинних онкогенів під впливом ПРОМОТОРІВ( факторів, які активують передракові клітини). ПРОГРЕСІЯ-остання фаза розвитку для якої характерні СТІЙКІ,НЕОБоРОТНІ ЯКІСНІ ЗМІНИ пухлини в БІК МАЛІГНІЗАЦІЇ

. • Будова пухлин Зовнішній їх вигляд може нагадувати • «гриб» • «кольорову капусту» • вузол • припухлість • кісту • виразку КОЛІР ПУХЛИН: БІЛИЙ,СІРИЙ, РОЖЕВИЙ, коричневий,червоний, чорний. • Будова пухлин • Пухлини, які за будовою нагадують орган, тобто мають паренхіму і повною мірою виражену строму називаються органоїдними. • У недиференційованих пухлинах переважає паренхіма, а строма розвинута слабо, їх називають гістіоїдними. • Пухлини,які відповідають будові органу, в якому локалізуються називаються гомологічними. • Пухлини, які відрізняються від будови органу називаються гетерологічними. • Пухлини, які розвиваються із клітин органу називаються гомотопічними. • Пухлини,які виникають із клітин ембріонального зміщення(гетеротопій) називаються гетеротопічними

. • Морфогенез пухлини • Перепухлинні зміни • Стадія утворення пухлини. • Стадія росту пухлини.

 • Класифікація передпухлинних станів (захворювання, при яких ризик розвитку пухлини підвищений.

а) патологічна регенерація;

 б) хронічне продуктивне запалення;

 в) дисгормональні хвороби; г) вади розвитку тканин – тератоми, пігментні і родимі плями.

 • Передпухлинні зміни (гістологічні “ненормальності” тканин ) Фонові:дистрофія, атрофія, склероз. Беспосередньо передпухлинні: гіперплазія, метаплазія і дисплазія.

 Розміри пухлини Розміри пухлин залежать: • від їх походження, • місця розташування, • тривалості росту. В одних випадках вони можуть досягати гігантських розмірів (фіброміоми), в інших їх можна виявити лише за допомогою мікроскопа (мікрокарциноми).

 • Консистенція пухлин Консистенція пухлин визначається за • типом вихідної тканини • співвідношенням між стромою та паренхімою. • Пухлини з кісткової, хрящової і сполучної тканин мають щільну консистенцію. Злоякісні пухлини з епітелію, у яких незначно розвинута строма, в’ялі .

 • АНАПЛАЗІЯ-це є стійка дедиференціація клітин,втрата здатності утворювати специфічні тканинні структури. ВИДИ АНАПЛАЗІЙ: Морфологічна(тканинна, клітинна й субклітинна атипія). • Імунологічна (зміни антигенних властивостей пухлинної клітини, • біохімічна, • фізико-хімічна, • функціональна

. • ТКАНИННИЙ АТИПІЗМ. • На тканинному рівні спостерігаються : • зміни розмірів і форми структур, • взаємовідношення паренхими и строми; • різна товщина волокнистих структур; • хаотичність росташування; Тканинний атипізм властивий для зрілих доброякісних пухлин.

 • КЛІТИННИЙ АТИПІЗМ. Він характеризується: поліморфізмом, збільшенням співвідношення між ядром та цитоплазмою в бік ядра, багатоядерністю, гіперхроматозом ядер, внаслідок нагромадження в них нуклеїнових кислот, збільшення кількості ядерець і міграція їх у цитоплазму, патологічними мітозами. Клітинний атипізм властивий для злоякісних пухлин. • Клітинний атипізм • Патологічні мітози • Вторинні зміни в пухлині • ослизнення, • некроз, • виразки, • кровотеча, • гіаліноз, • ожиріння, • кальцифікація. • Вторинні зміни в пухлині • Пухлини з місцевим деструюючим ростом • займають проміжне положення між доброякісними і злоякісними. Вони мають ознаки інфільтративного росту, але не метастазують. Наприклад такими є кавернозна гемангіома, десмоїд.

 • ФОРМИ РОСТУ ПУХЛИН

 Форми росту пухлин залежать від ступеня їх диференціації

 • Експансивний ріст( ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ),

 • Апозиційний ріст (ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ),

• Інфільтративний ріст (ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ).

 • ЕКСПАНСИВНИЙ РІСТ • Пухлина збільшується у вигляді вузла, відсуваючи навколишні тканини, які атрофуються, а строма зазнає колапсу, що зумовлює утворення псевдокапсули і чіткість меж пухлини.

 • АПОЗИЦІЙНИЙ РІСТ • проміжний між експансивним та інфільтративним. Пухлина росте із множинних точок росту – вогнищевих проліфератів, які складають “пухлинне поле”. Пухлинна трансформація (малігнізація) здійснюється з центра до периферії і завершується злиттям вогнищ малігнізації у єдиний вузол.

 ІНФІЛЬТРАТИВНИЙ РІСТ характеризується тим, що пухлинні елементи поширюються у напрямках найменшого опору і вростають у навколишні тканини, руйнуючи їх. Межі пухлини не чіткі, стерті.

 За відношенням до порожнини органа ріст пухлин ендофітний ріст ( в стінку порожнистого органа) екзофітний ріст( в просвіт порожнистого органу).

 • Основні диференціальні ознаки доброякісних і злоякісних пухлин.

 Доброякісні

 • Тканинний атипізм

• Експансивний ріст

 • Ростуть повільно

 • Великих розмірів

 • Рідко виразкування

 • Не дають метастазів

 • Не рецидивують

 • Мають переважно місцевий вплив на стан хворого

 Злоякісні

 Клітинний атипізм

 Інфільтративний ріст

 Ростуть швидко

Невеликих розмірів

Часто виразкування

 Дають метастази

Часто рецидивують

Мають значний вплив на весь організм

 • Метастазування • – це перенесення пухлинних клітин із первинного вогнища у віддалені ділянки з наступним приживленням їх і утворенням вторинних вогнищ. Існує декілька шляхів метастазування –

 • гематогенний,

 • лімфогенний,

 • периневральний,

 • імплантаційний,

 • змішаний.

 • Гематогенні метастази

 • При цьому існують два можливих напрямки: перший – через систему порожнистої вени, коли пухлинні клітини з первинного вогнища (матки, нирки, кісток скелета) метатазують у легені; • другий – через систему портальної вени, коли пухлини шлунка, кишечника, підшлункової залози метастазують у печінку. • Поширення через вени – найбільш частий шлях метастазування.

 • Артеріальний шлях метастазування стосується, перш за все, первинного вогнища, локалізованого у легенях. При цьому виникають метастази в головний мозок, кістковий мозок, печінку та інші органи. • Гематогенні метастази в печінку та нирки • Метастази раку шлунку в яєчники

 •Лімфогенне метастазування  –перенесення пухлинних клітин у регіонарні, а пізніше – у віддалені лімфатичні вузли. • Згодом пухлинні клітини через грудну лімфатичну протоку проникають у кровоносну систему. • Лімфогенне метастазування в перибронхіальні лімфовузли • Метастази раку в лімфатичний вузол

• Периневральні метастази Їх можно розглядати як приклад безперервного поширення. Клітини розповсюджуються через щілини периневрію.

 • Імплантаційне метастазування • називають поширення пухлин через серозні порожнини або природні канали. Макроскопічно такі метастази мають вигляд білих бляшок або горбиків. При цьому виникає геморагічне запалення. • До імплантаційних метастазів відносять також перещеплений метастаз (перенесення клітин пухлини з руками хірурга та інструментами) і контактний метастаз (перенесення з одного органа в інший, наприклад, із верхньої губи на нижню)

. • Інтраканалікулярне поширення Наприклад, ракові клітини бронха, стравоходу, глотки імплантуються у слизовій дрібних бронхів, шлунка, кишечника і викликають появу нових пухлин.

 

Лекція Пухлини(Додаткова інформація,продовження)

 1.Етіопатогенез новоутворень, класифікація, клінічна характеристика та диференційна діагностика доброякісних та злоякісних пухлин.

 2. Методи лікування та профілактики пухлин в сучасних умовах.

Пухлини, або новоутворення − це патологічні розростання тканин організму, виникаючі внаслідок розмноження клітинних елементів під впливом екзогенних і ендогенних чинників. Головні особливості пухлин − атипічність будови їх клітин і тканин і необмежений ріст, що триває навіть після усунення причин, що зумовили їх появу. Ці особливості властиві усім різновидам пухлин. Питання про причини виникнення новоутворень є найскладнішим в сучасній онкології. Ось чому було запропоновано так багато різних теорій щодо етіології пухлинної хвороби. Багатьма авторами розроблені декілька різних теорій бластомогенезу. Необхідно відмітити наступні з них: - Найбільш розповсюдженою теорією вважають теорію роздратування Вірхова. Причиною багатьох пухлин є хронічна дія на тканину фізикохімічних дратівників – різного виду травм, дія іонізуючої радіації та сонячної енергії, хімічних речовин біологічного, органічного та неорганічного походження (вуглеводороди, алкалоїди) - Згідно теорії Конгейма (теорія ембріональних зачатків) одні клітини ембріонального організму підлягають діленню і перетворюються у нормальні тканини і органи, інші групи клітин у зародкових зачатках залишаються у стані спокою – дрімаючий стан. Коли зародок досягає свого повного розвитку відчепившись, ембріональні зачатки можуть залишатися латентними і себе не проявляти, але вони у собі зберігають в потенційному виді усю невикористану енергію росту, яка може проявитися у будь-який момент, під впливом будь якої причини. Клітини тоді розмножуються і виробляють молоді, ембріональні, менш диференційні (ніж тканини нормальної тканини), кліткові елементи, сума яких і є пухлиною. - Згідно вірусної теорії (теорія Зільбера) пухлини викликаються вірусами, при створенні умов для їх дії. Основним положенням вірусно-генетичної теорії малегнізації є єдність двох початків вірусу, як чужорідного агенту, здібного репліцуватися клітиною, і власно генома клітини, який визначає її спадкові якості. - Згідно поліетиологічної теорії будь-які фактори – фізичні, хімічні, біологічні та інші, впливаючи на генетичний апарат клітини викликають мутацію – перетворення нормальних клітин у пухлинні. - Паразитарна теорія бластомогенезу, заснована на факторах співпадіння виникнення пухлини з наявністю в тканинах тварин паразитів при опісторхозі у собак.

 Оцінка розповсюдженості пухлинного процесу за системою TNM Провідним фактором, що визначає прогноз пухлини, є поширеність її до моменту діагностики. У міру збільшення розмірів злоякісної пухлини підвищується вірогідність метастазування, і при визначенні прогнозу перебігу пухлинного процесу, виборі раціональної терапії, а також для однакового обліку і оцінки віддалених результатів лікування, окрім ідентифікації гістологічного типу, міри диференціювання або злоякісності пухлини, необхідно враховувати стадію новоутворення. Така система поширеності процесу розроблена Міжнародним протираковим союзом. Основні характеристики пухлини згідно класифікації TNM визначаються глибиною інвазії первинного пухлинного вузла в орган або навколишні тканини і прояв метастатичного процесу. У класифікації TNM розглядаються категорії: T (tumor − пухлина) − визначається місцеве поширення або міра інвазії первинного вузла в органі і навколишніх тканинах; N (nodes − лімфатичний вузол) − означає прояв реґіонарного метастазування; M (metastases) − характеризує наявність віддалених метастазів. T0 − первинна пухлина не визначається; T1 − інвазія в товщу слизової оболонки; T2, 3 − інвазія через м'язові шари; T4 − проростання через стінку органу; N 0 − метастази в реґіонарні лімфатичні вузли відсутні; N 1,2,3 − виявлено 2-3 лімфогенні метастази; M0 − віддалені метастази відсутні; M1 − є віддалені метастази; G − гістологічне диференціювання пухли: G1 − висока міра диференціювання; G2 − середня міра диференціювання; G3 − низька міра диференціювання; G4 − недиференційовані пухлини. Також розроблена уніфікована система оцінки стадії пухлинного процесу на матеріалі, видаленому під час радикальної операції.

 Стадійність розвитку пухлинного процесу наведена у схемі 1.

 Схема 1. Стадійність розвитку пухлинного процессу

Клінічні форми прояву пухлин За перебігом процесу і прогнозу пухлини розділяються на доброякісні та злоякісні. До категорії доброякісних відносять новоутворення, що мають сприятливий прогноз. Для них характерний повільний ріст, відсутність Стадія T N M Стадія I T1 N 0 M0 Стадія II а Т 0-2 N 0,1 M0 Стадія II b Т 2-3 N 0,1 M0 Стадія III a Т 0-3 N 1,2 M0 Стадія III b T4 Будь яка N M0 Будь яка Т N 2,3 M0 Стадія IV Будь яка Т Будь яка N М1 здатності до метастазування, інфільтруючого росту, рецидування. Нерідко вони взагалі можуть припиняти свій ріст, зазнаючи інволюційні зміни. Для злоякісних новоутворень характерні відносно швидкий ріст, здатність до метастазування і дисемінації, інвазія пухлинних клітин в прилеглі органи. У фіналі свого розвитку пухлина може руйнувати життєво важливі органи і цілі системи організму. У теперішній час існує більш 60 класифікацій пухлин, але найбільш вдалою, зручною для наукових та практичних цілей являється класифікація, запропонована Т. П. Віноградової, яка висвітлена нижче у схемі

2. Схема 2. Класифікація пухлин

Доброякісні сполучно тканні  1.Фіброма 2.Міксома 3.Хондрома 4.Остеома        5.Ангіома 6.Ліпома.

 Злоякісні сполучно тканні  І. Саркоми: 1.Фібросаркома 2.Міксосаркома           3.Хондросаркома 4. Остеосаркома 5. Ангіосаркома 6. Ліпосаркома  

Доброякісні епітеліальні 1.Папілома 2.Аденома

Злоякісні епітеліальні1.Плоско клітинний рак 2.Залозистий рак (аденокарцинома)

 Міогенні

 1.Лейоміома 2.Рабдоміома

1.Злоякісна лейоміома2. Злоякісна рабдоміома

Доброякісні неврогенні1.Астроцитома 2.Невринома 3.Меланома

Злоякісні неврогенні 1.Злоякісна гліома 2.Невробластома 3.Злоякісна невринома 4.Злоякісна меланома

Змішані пухлини

2. Методи лікування та профілактики пухлин в сучасних умовах Лікування пухлин є однією з найбільш складних проблем як в медицині так і у ветеринарії. Усі методи, вживані в лікуванні пухлин, можна підрозділити на радикальні, паліативні і симптоматичні. До радикальних методів лікування відносяться: - хірургічний; - хіміотерапія; - променева терапія; - гормонотерапія; - імунотерапія. Радикальні методи лікування спрямовані на повне лікування хворого від новоутворення і можуть бути застосовані в тих випадках, коли пухлиною не досягнута певна критична маса. Паліативне лікування − комплекс лікувальних заходів, спрямованих на поліпшення якості життя хворої людини чи тварини, при цьому пухлина через поширеність процесу або із-за наявності протипоказань видалити радикально не представляється можливим або ж вона віддаляється частково. Симптоматичне лікування спрямоване на усунення симптомів новоутворення. З цією метою проводиться терапія, спрямована на ліквідацію больових відчуттів відновлення кислотно-лужного і електролітного балансу, усунення гіповолемії, а також антибактеріальна, протизапальна, дезінтоксикаційна терапія та ін. Комбіноване лікування − це використання двох методів дії, один з яких чинить місцеву дію на пухлину, а інший − системний вплив на організм. Комплексне лікування − це застосування трьох і більше методів, що мають місцеву дію на пухлину і системну дію на організм. До оперативних принципів радикального хірургічного лікування, відносять наступні: принципи радикалізму, абластики і антибластики. Принцип радикалізму − це видалення первинного вогнища, відступаючи від видимих меж пухлини, тобто в межах здорових тканин, і реґіонарних лімфатичних вузлів з навколишньою клітковиною. Дійсно радикальною операція являється у тому випадку, якщо пухлина віддаляється єдиним блоком з навколишніми тканинами. Абластика є комплексом заходів, спрямованих на запобігання попаданню в операційну рану пухлинних клітин і гематогенної дисемінації. Передопераційну променеву терапію і хіміотерапію, які спрямовані на девіталізацію пухлинних клітин, також можна віднести до комплексу абластичних заходів. Антибластика є комплексом заходів, спрямованих на знищення і видалення пухлинних клітин, які могли потрапити і/або потрапили в операційну рану. При хірургічних операцій в онкології існують поняття операбельності і резектабельність. Операбельність − це термін, що має на увазі під собою можливість проведення радикального хірургічного лікування конкретному пацієнтові. Резектабельність − наявність технічних можливостей і умов для хірургічного видалення пухлини. Резектабельність пухлини залежить передусім від стадії процесу.

Хіміотерапія зазвичай використовується на додаток до хірургічних методів і може передувати операції. Хіміотерапія злоякісних пухлин − це використання з лікувальною метою лікарських засобів, що гальмують проліферацію або безповоротно ушкоджують пухлинні клітини. Показаннями для використання хіміотерапії є як первинно поширений процес, так і розвиток рецидиву хвороби після локальних методів лікування. Широке поширення отримали: ад’ювантна і неод’ювантна хіміотерапії. Так само використовується, локально-реґіонарний метод лікування злоякісних пухлин − променева терапія. Основна перевага променевої терапії перед оперативним втручанням − можливість ширшої локальної протипухлинної дії. У об'єм опромінення обов'язково включають не лише первинне вогнище, але й зони субклінічного поширення пухлини в прилеглих нормальних тканинах, лімфатичних вузлах 1-го порядку, а іноді і 2-го порядку. Але використання променевої терапії в клінічній ветеринарії дуже обмежене з багатьох причин (відсутність необхідних установок, труднощі в техніці використання їх і ін.)

. Контрольні завдання

 1. Які відомі теорії бластомогенезу?

2. Які існують стадії розвитку пухлини згідно класифікації TNM?

3. Які загальні клінічні ознаки характерні для доброякісних та злоякісних пухлин?

 4. Які методи лікування тварин з пухлинами відносяться до радикальних?

 5. Що розуміють під терміном “операбельність” та “резектабельність”?

6. Яка роль ад’ювантної і неод’ювантної хіміотерапії?

7. Перелічите види доброякісних та злоякісних пухлин сполучно тканинного походження.

 

 

            3.          ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

                   ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

Доброякісною пухлиною е:

а)  фіброаденома;

б)      ліпосаркома;

в)      аденокарцинома;

г)      лімфосаркома.

1.      Ознака злоякісної пухлини — це:

а)      великі розміри;

б)      експансивний ріст;

в)      інфільтративний ріст;

г)      повільний ріст.

2.      Ознака доброякісної пухлини — це:

а)      великі розміри;

б)      виразка;

в)      швидкий ріст;

г)      відсутність оболонки.

3.      Сполучнотканинна пухлина — це:

а)      міома;

б)      фіброма;

в)      аденома;

г)      гліома.

4.      Оперативне лікування при злоякісній пухлині застосовують:

а)      якщо настав рецидив;

б)      якщо не допомогла хіміотерапія;

в)      при непереносимості променевої терапії;

г)        якомога раніше.

Литература:

Основна1.Усенко О.Ю Хірургія:підручник/ О.Ю.Усенко,Г.В.Білоус,Г.Й.Путинцева-К.: ВСВ Медицина,2010.стор.200-221..

2.Кіт О.М. Хірургія:підручник/О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-Тернопіль:ТДМУ,2014.- стор.338-352.

http://kingmed.info/knigi/Hiryrgia/Obschaa_hiryrgia/book_514/Hirurgiya-Kit_OM_Kovalchuk_OL_Vardinets_IS_Bob_AO-2004-pdfhttps://www.twirpx.com/file/2650433/

Додаткова:

1.Скрипниченко Д.Ф. Хірургія.-К.:Вища школа.1979.-стор.