Ріст і розвиток людини 3Ас/с Практичне заняття № 2 ТЕМА: Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток у різні періоди життя людини.

 

Ріст і розвиток людини 3Ас/с

Практичне заняття № 2 ТЕМА: Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток у різні періоди життя людини.

 

Повторити теоретичний матеріал і надати відповіді на                     запропоновані питання

 

Аналізатори

Згідно з теорією І.П. Павлова, відтворення зовнішнього світу відбувається завдяки аналізу навколишнього середовища. Структури, які здійснюють аналіз подразників, І.П. Павлов назвав аналізаторами. Поняття "периферійний кінець аналізатора" й "органи чуття" подібні між собою.

Різни­ця у використанні цих понять залежить від методу обстеження пацієнта. Розрізняють два методи — об'єктивний та психофізіологічний. Крім цих понять, поширений термін "сенсорні системи" — це сукупність структур, які беруть участь у сприйнятті подразників і переробленні отриманої від рецепторів інформації. Органи чуття розвиваються в онтогенезі раніше, ніж центральні механізми, що забезпечують аналіз інформації на вищих рівнях мозкових структур. Розвиток окремих аналізаторів відбувається по-різному. Найраніше дозріває структура вестибулярного аналізатора, потім — нюхового, аналізатора смаку і шкірного. Пізніше відбувається розвиток слухового і зорового аналізаторів.

Зоровий аналізатор

Розвиток очей починається на 3-му тижні ембріогенезу. Сітківка ока роз­вивається з випинання структур проміжного мозку. Судинна оболонка і склера утворюються з мезенхіми, кришталик має ектодермальне походження У момент народ­ження дитини периферійна ділянка сітківки ока дифе­ренційована краще, ніж цент­ральна. Тому колбочки залиша­ються більше нерозвинутими, ніж палички. Колбочки мають кулясту форму, кількість їх у 4 ра­зи менша, ніж у дорослих. Не завершений процес організації центральної ямки. Морфологіч­но розвиток центральної ямки закінчується на 4-му місяці після народження, у цей час підвищується гострота зору. Мієлінізація зорових нервів по­чинається після народження, від хіазми в бік таламуса, а в 3— 4 міс завершується мієлінізація периферійної частини зорового нерва. Інтенсивний розвиток підкіркових зорових структур, зорової зони кори відбувається на 1-му році життя і завер­шується дозріванням клітинних структур зорового аналізатора в 6—7 років. Чутливість до світла в дітей з'являється відразу ж після на­родження. На достатньо сильне світло в дітей з'являється рефлекс зіниці ока, миготливий рефлекс, рух го­лови.Світлова чутливість у новонароджених низька. Вона підвищується в перші місяці життя. З 7 до 18 років світлова чутливість очей збільшується в 2 рази. З віком підвищується функціональна рухливість зорових рецеп­торів. У маленьких дітей погано виражена темнова і світлова адаптація. Обидва процеси посилюються до 20—24 років.

Рефракція ока Протягом дитячого віку змінюється розмір очних яблук (мал. 4). Новонаро­дженим дітям притаманна невелика гіперметропія (далекозорість). Гіпер­метропія (1—4 діоптрії) зумовлена відносно малим розміром очних яблук і короткою передньозадньою віссю ока. Хоча у новонароджених рогівка і кришталик більш опуклі, ніж у дорослих, задній фокус оптичної системи міститься за сітківкою ока. Переважання гіперметропії може зберігатися в грудному і дошкільному віці. Завдяки збільшенню очних яблук з віком зменшується гіперметропія і в більшості дітей у 8—12 років очі стають еметропічними.У 30—40 % дітей передньозадній розмір очей збільшується понад нор­му і тоді розвивається міопія — короткозорість. У цих випадках дітям потрібно підбирати окуляри. Такі діти перебувають на диспансерному обліку в офтальмологічних кабінетах. Для того, щоб проводити ефективну профілактику міопії, потрібно знати причини її розвитку. До них належать:

• тривале розглядання близьких предметів;

• тривале напруження акомодації (скорочення війкового м'яза);

• недостатнє освітлення робочого місця;

• звичка читати лежачи або під час проїзду в транспорті;

• велике навантаження на орган зору внаслідок тривалого перегляду
телепередач.

Профілактика й усунення цих причин дасть змогу зберегти нормаль­ний зір.Зіничні рефлексиЗвуження зіниць під впливом світла спостерігається в семимісячного пло­да. У новонароджених зіниця має розмір до 3 мм. Якщо на око потрапляє світло, зіниця звужується. Зіничні рефлекси змінюються протягом вік. Розширення зіниць у разі недостатнього освітлення проявляється слабо. До 10 років розмір зіниць збільшується, а потім дещо зменшується. Амплітуда коливань діаметра зіниці змінюється залежно від освітлення.

 Акомодація — це пристосування ока отримувати на сітківці чітке зо­браження предметів, які розглядаються на різній відстані. У дітей кришта­лик має високу еластичність, у 10 років діапазон акомодації вищий, ніж у дорослих, після 10 років еластичність кришталика зменшується, що при­зводить до зменшення об'єму акомодації.

Рух очейУ новонароджених очі швидко повертаються на джерело світла. Коорди­нація очей недосконала. Періодично може з'являтися косоокість. Коорди­нація скорочень зовнішніх м'язів ока швидко удосконалюється, з 2-го місяця діти фіксують очі до 1 хв на яскравих предметах, починають слідкува­ти за предметами в 3 міс.

 Кольоровий зір На 3-му місяці життя в дітей виробляються умовні рефлекси на дифе­ренціювання кольорів у разі підкріплення безумовними подразниками. На­приклад, червоне світло підкріплюється безумовним подразником, зелене світло — не підкріплюється і смоктальних рухів у дитини не буде. У 5 міс малюк починає вибирати іграшку за кольором. Свідоме сприйняття кольо­рів формується значно пізніше. У віці 2,5—3 роки діти починають пра­вильно називати кольори. Для розвитку кольорового зору має значення розвиток колбочкового апарату, нейронів сітківки, центральних структур, що забезпечують кольорове сприйняття предметів.

Гострота зору підвищується в дітей з віком. У 3—5 років го­строта зору стає як у дорослих.

Сльозовий апарат у новонароджених дітей сформований, але сльозова рідина виробляється в малій кількості. Посилюється сльозоутворення у дітей на 3-му місяці життя.

Миготливий рефлекс, як і зіничний, виробляється ще у плода. Після народження в дітей очі закриті навіть під час годування. Якщо очі відкриті, промінь сонця викликає миготливий рефлекс.

                                               Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор відмежовується від нервової системи на 4-му тижні розвитку ембріона. Він відразу ж поділяється на верхню і нижню частини. З нижньої частини розвивається завитка. На 9—10-му тижні завитка має 2,5 витка, як у дорослих, але висота його незначна, всього 3 мм (у дорос­лих — 6—7 мм). Збільшення висоти завитка відбувається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Диференціювання клітин епітелію ка-нальців завитка закінчується у плода на 6-му місяці. Мієлінізація слухової системи відбувається дуже повільно і закінчується тільки у віці 4 роки.

Вушна раковина у новонародженого морфологічно розвинена, але має певні особливості. Зовнішній слуховий хід короткий, вузький, барабанна перетинка розташована більш горизонтально, має відносно більшу товщи­ну, ніж у дорослих. Слухова труба коротка і широка. Середнє вухо до на­родження — без повітря, воно заповнене рідиною. Після народження про­тягом 1 міс барабанна порожнина заповнюється повітрям. У дітей віком 1 міс орган слуху і рівноваги анатомічне сформований .

Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода. У новонаро­джених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації вели­кого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джере­ла звуку. Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготли­вий рефлекс на звуковий подразник. Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в середині звукових частот — 1000 гц.

Пороги на низькі частоти менші, ніж на високі. З віком звукова чутливість збільшується. Найбільше сприйняття різних звуків досягається в 14—19 років. Для розвитку мовного і музично­го слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими.

Геронтологічні зміни слухового аналізатора

Вікові зміни функцій слухового аналізатора найбільш характерні для людей похилого віку. У 40—50 років настає помітне погіршення звукової чутли­вості, особливо воно виражене в ділянці високих частот. Люди в ЗО років сприймають звуки дуже високої частоти — 20 000 Гц, у 35 років верхня ме­жа знижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц.

З віком відбувається інволюція слухових рецепторів. Первинно страж­дають центральні механізми слуху. Люди похилого віку мають нижчу мож­ливість сприйняття мови за наявності звукових шумів, що свідчить про зниження здатності проводити аналіз сигналів, необхідних для виділення сигналів із шуму. З віком сприйняття мови знижується.

Вестибулярний аналізатор Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слу­хового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утво­рюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано — на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вес­тибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4—5 міс.Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародже­ного рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм).У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.

Аналізатори смаку, нюху

Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу. У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини. Смакові рецептори виз­начаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердо­му піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік. Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників — солодкі, гіркі, кислі, солоні. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик.З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років. У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих.

Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речо­вин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора.

Шкірна рецепція

На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення. Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Першими починають формуватися пластинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5—6-му році життя дитини.Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження. Чут­ливість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає. У 8— 10 років інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17—20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму.Новонароджені діти розрізняють тепло і холод. З віком температурна чутливість підвищується.Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народ­ження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття.Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тен­денцію до зниження

                        Вирішити тестові завдання

1. Яку патологію зору найчастіше виявляють у шкільному віці:

а) гіперметропію;

б) косоокість;

в) міопію;

г)  сторонні тіла;

д)           кон'юнктивіти?

2. Яка ознака не характерна для гіперметропії в новонародженої
дитини:

а) відносно малі розміри ока;

б) око має кулясту форму;

в) малий розмір передньо-задньої осі ока;

г)  чітке зображення предмета за сітківкою ока;

д)           чітке зображення предмета перед сітківкою ока?

        3. Якими процесами старіння зорового аналізатора можна поясни­
ти зниження світлової й темнової адаптації в людей старечого
віку:

а) послабленням кровопостачання ока;

б) атрофічними процесами в зоровому нерві;

в) зменшенням прозорості кришталика;

г) зменшенням еластичності капсули кришталика;

д)           звуженням зіниці ока?

4. Якими процесами можна пояснити зниження гостроти зору в
людей після 60 років:

а) зменшенням прозорості заломних середовищ ока;

б)           атеросклеротичними змінами в судинах ока;

в) зменшенням кількості еластичних волокон кришталика;

г) атрофічними змінами пігментного епітелію сітківки ока;

д)           дистрофічними змінами в аферентних шляхах зорового
аналізатора?

5. Гостре запалення середнього вуха супроводжується болем у
разі надавлювання на козелок. У якому віці цей симптом має
діагностичне значення:

а) у грудному;

б)           у переддошкільному;

в) у дошкільному;

г) у молодшому шкільному;

д)           у дорослих?

        6. Часте інфікування середнього вуха в дітей пов'язане з такими
особливостями слухового аналізатора:

а) коротка і широка слухова (євстахієва) труба;

б)           короткий та вузький зовнішній слуховий хід;

в) значна товщина барабанної перетинки;

г) мала висота завитки внутрішнього вуха;

д)           малий розмір барабанної перетинки.

        7. Люди похилого віку гірше сприймають високочастотні звуки.
Якого діапазону досягає верхня межа високих звуків у людей
віком 65—70 років:

а) до 20 000 Гц;

б)           до 25 000 Гц;

в) до 15000Гц;

г) до 10000Гц;

д)           до 5000 Гц?

8. Які з перерахованих аналізаторів проявляють свою функцію
відразу після народження:

а) слуховий аналізатор;

б)           аналізатор нюху;

в) аналізатор смаку;

г) зоровий аналізатор;

д)           тактильної чутливості?