Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Дата: 29.10.20. Тема практичного заняття: «Защемлена грижа .Гостра кишкова непрохідність.» Група 4 В л/с

Викладач Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Дата: 29.10.20.

Тема практичного заняття: «Защемлена грижа .Гостра кишкова непрохідність.»

Група 4 В л/с

Тема: «Защемлена грижа. Гостра кишкова непрохідність.»

План Навчальної практики (дистанційне навчання).

1.Аналіз перебігу хвороби в пацієнтів з гострою кишковою непрохідністю,защемленою грижею

2. Відпрацювання навичок перевірки симптомів під час огляду,необхідних для розпізнавання гострих хірургічних захворювань з теми(на імпровізованому фантомі), знання необхідних лабораторних і спеціальних методів дослідження.

3. Складання алгоритмів надання першої медичної допомоги в разі гострої кишкової непрохідності, при защемленій грижі.

4. Вирішення: ситуаційних задач,тестових завдань;

відповіді на контрольні питання з теми та на повторення.

Завдання

1. Прочитати складений опорний конспект (його додати для перевірки),намалювати схему класифікації гострої кишкової непрохідності.

2. Скласти алгоритмів надання першої медичної допомоги в разі гострої кишкової непрохідності, при защемленій грижі.

3. Вирішити запропоновані задачі,тести.

Защ емлення грижі.Грижа – це випинання внутрішніх органів, вкритих очеревиною, через природні чи набуті отвори в черевній стінці. Серед гриж, які виходять через природні органи найбільш часто зустрічаються пахові грижі. Набуті отвори – це наслідок операцій або травм передньої черевної стінки. Будь-яка грижа складається з трьох структурних елементів: грижових воріт, грижового мішка і грижового вмісту.

Незащемлена грижа виявляється у вигляді м’якоеластичного вип’ячування, яке зникає, коли хворий приймає горизонтальне положення тіла. Ця ознака вказує на те, що органи, які знаходяться в грижовому мішку вільно мігрують з грижі в черевну порожнину і навпаки через грижові ворота.

При фізичному навантаженні, сильному кашлі чи інших факторах, які можуть викликати підвищення внутрішньочеревного тиску в грижовий мішок раптово можуть ввійти кілька петель кишківника або пасмо великого чіпця, розтягуючи при цьому грижові ворота. Після зниження внутрішньочеревного тиску грижові ворота різко зменшуються в розмірах і грижовий вміст не може повернутися назад в черевну порожнину. Виникає одне з ускладнень грижі, яке називається еластичним защемленням. У хворого з’являється біль в ділянці грижі, грижове вип’ячування стає напруженим і щільним, не зменшується, коли хворий лягає. Поступово до цих ознак приєднується нападоподібний біль в животі, блювання, не відходять гази.

Якщо хворий не звернеться вчасно до лікаря, то защемлена в грижових воротах і позбавлена кровопостачання петля кишки починає некротизуватися. У хворого підвищується температура тіла, біль у животі стає постійним, з’являється позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.

Всі хворі на защемлену грижу повинні бути госпіталізовані в хірургічні відділення – їм необхідно проводити невідкладну операцію. До моменту госпіталізації хворому не можна вживати воду і їжу.

Тестові завдання

1.Ранньою ознакою защемлення зовнішньої грижі живота є все, крім:

A. Різкого болю

B. Гострого початку захворювання

C. Раптової невправимості грижі

D.Підвищення температури тіла.

E. Болючості та напруження грижового випинання

2.В якому варіанті оперативне лікування при защемленій грижі протипоказане:

· A. Гігантський розмір грижі

· B. Вагітність в другій її половині

· C. Флегмона грижового мішка

· D. Недавно перенесений інфаркт міокарду

· E.Протипоказань немає

3. Чинниками, що спричиняють виникненню черевних гриж, є:

· A. Особливості анатомічної будови передньої черевної стінки у місцях виникнення грижі

· B. Літній вік, прогресуюче схуднення

· C. Захворювання, що викликають підвищення внутрішньочеревного тиску

· D. Важка фізична праця

· E.Все перераховане

· 4. При мимовільному вправленні защемленої грижі тактика хірурга передбачає:

· A. Лапаротомію з ревізією органів черевної порожнини

· B.Спостереження за хворим в стаціонарі

· C. Поставити очисну клізму

· D. Можливість відпустити хворого додому з повторним оглядом

· E. Жодна з рекомендацій не вірна

5.Стінками пахвинного каналу є всі перераховані утворення, окрім:

· A. Апоневроза зовнішнього м'яза живота

· B. Клубово-крижовоїзвязки

· C. Пахвинної зв'язки

· D. Нижнього краю внутрішньою косою і поперечною м'язів

· E. Поперечної фасції живота

6.Невправимість грижі залежить:

· A. Від злук грижового мішка з навколишніми тканинами

· B. Від злук між грижовим мішком і органами, що знаходяться в ньому

· C. Від звуження грижових воріт

· D. Від виходу в неї сечового міхура

· E. Від виходу в неї сліпої кишки

7.Під час поступлення хворого з підозрою на Ріхтерівське защемлення необхідно провести:

· A. Спостереження протягом 1-2 годин для уточнення діагнозу,а потім операцію

· B. Виконання термінової операції

· C. Спостереження

· D. Консервативне лікування

· E. Вправлення грижі

8.Пахвинну грижу слід диференціювати:

· A. З водянкою яєчка

· B. З паховим лімфаденітом

· C. З варикозним розширенням вен сім'яного канатика

· D. З водянкою сім'яного канатика

· E. Зі всіма перерахованими захворюваннями

9. Защемлену стегнову грижу необхідно диференціювати:

· A. З ліпомою

· B. З холодним натічником

· C. З защемленою пахвинною грижею

· D. З гострим тромбофлебітом варикозного вузла в області зовнішнього отвору стегнового каналу

· E. Зі всім перерахованим

10. Стегнові грижі частіше зустрічаються:

· A. У чоловіків літнього віку

· B. У багатонародивших жінок

· C. У жінок тих, що не народжують

· D. У хлопців

· E. У дітей

11.До утворення післяопераційної грижі приводять:

· A. Ранева інфекція

· B. Післяопераційний парез

· C. Серединний розріз

· D. Неправильна техніка ушивання рани

· E.Все вище перераховане

12.Внутрішні органи можуть складати частину стінки грижового мішка при наступних грижах:

· A. Ріхтерівській

· B. Косій пахвинній

· C.Ковзній

· D. Прямій пахвинній

· E. Ні в одній з перерахованих

Типові задачі

1. Хвора Т., 44 роки, поступила через 10 годин від початку захворювання зі скаргами на сильні болі в ділянці пупка, багаторазове блювання, здуття живота. Зі слів хворої: напередодні працювала на подвір’ї. Стан середньої тяжкості. Шкіра та слизові бліді, сухі. ЧСС 100 уд/хв. АТ 110/60 мм рт.ст. Язик підсихає, обкладений. Живіт помірно здутий, м’який, болючий у ділянці пупка. Симптоми подразнення очеревини чітко не визначаються. Перистальтика в’яла. При обстеженні випинання в ділянці пупка, від’ємний симптом кашльового поштовху. На оглядовій рентгенографії черевної порожнини виявлено поодинокі чаші Kloiber. Який діагноз найбільш ймовірний?

2. Хворий Л., 57 років, поступив на 2-гу добу після початку захворювання зі скаргами біль в пахвинній ділянці, який супроводжується випинанням, збільшенням об’єму живота, задишкою, тахікардією, постійним блюванням, порушенням відходження газів, підвищенням температури тіла. Пахвинна грижа протягом 10 років. Хворий ейфоричний. Загальний стан тяжкий. ЧСС 120/хв.., дихання 28/хв.., АТ 170/100 мм рт.ст. Лейкоцити крові 18,8 Г/л. При огляді в правій пахвинній ділянці ущільнення 3х4см з гіперемією шкіри. Яке ускладнення наступило у даного хворого? Яка пластика грижі буде запропонована

3. У хворого 65 років з тривалим анамнезом пахвинної грижі наступило защемлення. Пацієнт самостійно вправив грижове випинання. Через 12 годин стан погіршився. Появились болі у всіх відділах живота. Пульс 100/хв. АТ 90/60 мм рт. ст., температура тіла 37,4оС. Позитивні симптоми подразнення очеревини. Яка причина погіршення стану хворого?

Гостра непрохідність кишківника– це захворювання, в основі якого лежить порушення просування вмісту по тонкому чи товстому кишківнику. Причини цієї патології є різноманітні: пухлини кишки, чужорідні тіла (безоари), глисти, жовчні камені, защемлення грижі, зрощення в черевній порожнині, оперативні втручання, порушення кровопостачання кишки та ін. Класичною і постійною ознакою кишкової непрохідності є нападоподібний біль в животі. Залежно від причини кишкової непрохідності інтенсивність і частота болю може наростати поступово чи гостро. У хворих спостерігається багаторазове блювання, після якого наступає деяке полегшення на короткий час. Живіт є значно здутим, відмічається затримка відходження стільця і газів. Температура тіла не підвищена, однак з прогресуванням хвороби і приєднанням перитоніту досягає 38-39°С.

Хворі на гостру непрохідність кишківника підлягають негайній госпіталізації в хірургічне відділенн

Класифікація кишкової непрохідності: За походженням: • вроджена • набута За клінічним перебігом: • гостра • хронічна За механізмом розвитку: 1. Механічна: • обтураційна (закупорка кишки зсередини чи стискання ззовні пухлинами, кістами, глистами, копролітами, жовчними каменями, чужорідними тілами, рубцеві стенози кишки) • странгуляційна (завороти, вузлоутворення) • змішана (спайкова, защемлені грижі, інвагінації) 2. Динамічна: • спастична • паралітична За локалізацією механічної перешкоди: • тонковишкова (висока, низька) • товстокишкова За ступенем порушення пассажу кишкового вмісту: • повна • часткова Крім того, в ході розвитку патологічного процесу виділяють: І стадію – гострого порушення кишкового пасажу ІІ стадію – гострих розладів гемоциркуляції в стінці кишки і її брижі ІІІ стадію – перитоніту (термінальна). Кардинальна відмінність механічної кишкової непрохідності від динамічної полягає в тому, що в першому випадку є механічна перешкода кишковому пассажу, а в другому – просвіт кишки вільний, порушується її моторна функція, без механічної перепони для просування кишкового вмісту. Основні клінічні ознаки і симптоми гострої кишкової непрохідності: • нападоподібний біль. При странгуляційній кишковій непрохідності – постійний біль, який підсилюється на висоті перистальтичного руху. При обтураційній кишковій непрохідності – біль тільки на висоті перистальтики, в запущених випадках – постійний біль; • блювання. При високій кишковій непрохідності не приносить полегшення. При низькій кишковій непрохідності – на початку захворювання відсутнє. В блювотних масах шлунковий вміст, потім жовч, в запущених випадках – темна рідина з запахом калу; • затримка стільця і газів; • загальний стан – у більшості випадків тяжкий; • положення в ліжку на спині або на боці (рідко). Хворий неспокійний під час приступу болю, його обличчя виражає страждання; • температура тіла спочатку нормальна, потім знижується. При наявності перитоніту температура зростає до 38-40оС; • пульс спочатку без змін, потім частішає, слабкого наповнення і напруження; • АТ знижується (результат гіповолемії та гіпокаліємії); • язик спочатку вологий, вкритий сірим нальотом, потім сухий з брудним нальотом; • живіт здутий, при вузлоутворенні – асиметричний; • перистальтика спочатку підсилена і дзвінка, потім слабне і стихає (симптом "могильної тиші"); • симптом Wahl – при огляді живота видно контури роздутої петлі, або пальпується балоноподібно роздута петля кишки; • симптом Склярова – "шум плеску" при легкому струшуванні черевної стінки; • симптом Kiwull – при перкусії з одночасною аускультацією живота відмічається високий тимпаніт з металевим відтінком над переповненою газами і роздутою петлею кишки; • симптом Mathieu – при швидкій перкусії над пупкової ділянки вислуховується "шум плеску", ознака повної кишкової непрохідності; • симптом Гангольфа – притуплення перкуторного звуку в відлогих місцях черевної порожнини, що свідчить про скупчення вільної рідини. • симптом Спасокукотського – при аускультації чути "шум падаючої краплі"; • симптом Schlange – підсилення перистальтики при легкому струшуванні чи пальпації передньої черевної стінки; • симптом Lotheissen – при аускультації не прослуховується перистальтика і вислуховуються дихальні шуми та серцеві тони (ознака перитоніту); • симптом Mondor – ригідність передньої черевної стінки, яка нагадує консистенцію роздутого м'яча (ознака перитоніту); • симптом Dance – впадіння черевної стінки в правій пахвинній ділянці при ілеоцекальній інвагінації; • симптом Cruvellhier – характерний для інвагінації кишок: кров в калі або забарвлений кров’ю слиз в поєднанні з переймистим болем в животі і тенезмами; • симптом Руша - характерний для інвагінації кишок: виникнення болю і тенезмів при пальпації видовженого пухлиноподібного утвору в животі; • симптом Шимана - при пальпації визначається різка болючість в правій пахвинній ділянці і відчуття «порожнечі» на місці сліпої кишки (заворот сліпої кишки); • симптом Tilijaks – характерний для інвагінації кишок: невідходження газів і затримка випорожнень на фоні болю в животі, блювання, тенезмів; • симптом Anschütz – здуття сліпої кишки при непрохідності нижче розташованих відділів товстої кишки; • симптом Baeyer – асиметрія живота (“косий живіт") через шиноподібне роздуття сигмоподібної кишки; • симптом Цеге-Мантейфеля – в пряму кишку вдається ввести тільки 300- 500 мл води. Більший об’єм виливається повз наконечник клізми (ознака низької (товстокишкової) непрохідності); • симптом Грекова – атонія і зіяння ануса; • симтом Hochenegg (синонім: симптом лікарів Обухівської лікарні) – балоноподібне роздуття порожньої ампули прямої кишки; • симптоми Blumberg, Воскресенського, кашльовий симптом (ознака перитоніту); • огляд per rectum: каловий завал, пухлину, інвагінат, кров на рукавичці. У клінічному перебігу гострої кишкової непрохідності виділяють три періоди або стадії: 1. Початкова або "ілеусного крику" – від 2 до 12 годин. Розвивається внаслідок порушення пасажу по кишці, характеризується гіперперестальтикою, розтягненням кишки вище місця обтурації, переймоподібним болем, блюванням. Змертвіння наступає швидко. 2. Стадія гемодинамічних розладів – від 12 до 24 годин. Біль стає постійним, живіт здутий, асиметричний, є повна затримка відходження калових мас і газів. Перистальтика кишечника в'яла, з’являються гемодинамічні зміни, пов'язані з гіповолемією та централізацією кровообігу. Спостерігається спрага, сухість язика, зниження тургору шкіри, зниження тонусу очних яблук, зниження АТ, тахікардія, підвищення гематокриту, спадіння шийних вен, зменшення діурезу. 3. Стадія перитоніту і поліорганної дисфункції. Стан хворого вкрай тяжкий, обличчя Гіппократа, сухий язик, калове блювання, живіт здутий, перистальтика не вислуховується, висока температура тіла, частий пульс, АТ до 60-70 мм. рт. ст. Розвивається гіповолемічний шок, гіпокаліємія, ацидоз крові. Про гіпокаліємію свідчить м'язова гіпотонія, зниження рефлексів, загальна слабкість, апатія, зниження АТ, порушення серцевого ритму, систолічний шум на верхівці серця, парез кишечника. У тяжких випадках – параліч дихання, асистолія.

Рентгенологічне дослідження – основний спеціальний метод діагностики ГКН, проводиться при найменшій підозрі на кишкову непрохідність. Спочатку виконують оглядову рентгеноскопію (-графію) черевної порожнини. При цьому можуть бути виявлені наступні ознаки: 1. Кишкові аркади - з’являються, коли тонка кишка роздувається газами, при цьому в нижніх колінах аркад наявні горизонтальні рівні рідини. Вони характеризують переважання газу над рідинним вмістом кишок і зустрічаються на ранніх стадіях непрохідності. 2. Чаші Клойбера (Kloiber) – горизонтальний рівень рідини з куполоподібним проясненням (газом) над ним, що має вигляд перевернутої чаші.

В останні роки для діагностики кишкової непрохідності все ширше використовують ультрасонографію, як безпечний і високоінформативний метод

Всі хворі з підозрою на гостру кишкову непрохідність повинні бути терміново шпиталізовані в хірургічний стаціонар. На догоспітальному етапі протипоказано знеболення,промивання шлунка,постановка клізм, приймання рідини та їжі.

В залежності від виду непрохідності, лікування може бути консервативним або оперативним. Комплекс заходів консервативної терапії включає:

- декомпресію верхніх відділів травного каналу шляхом аспірації вмісту через назогастральний зонд і звільнення дистальних відділів шляхом постановки очисних та сифонних клізм

- усунення болю, гіперперистальтики за допомогою спазмолітичної терапії, двобічної паранефральної новокаїнової блокади;

- інфузійну терапію, яку здійснюють з метою поповнення об'єму внутрішньосудинної та міжклітинної рідини, корекції водно-сольових розладів, порушень кислотно-лужної рівноваги, забезпечення парентерального харчування, регуляції реологічних властивостей крові, поповнення формених елементів та окремих компонентів крові, введення лікарських препаратів.

Мета оперативного втручання – відновити пасаж по травному каналу. Для цього необхідно вирішити наступні завдання:

• встановити локалізацію і вид непрохідності; • блокувати больову імпульсацію; • усунути непрохідність та при можливості основне захворювання, яке стало причиною гострої кишкової непрохідності; • оцінити життєздатність кишки в ділянці перешкоди та визначити покази до її резекції; • провести декомпресію травного каналу; • санувати та адекватно дренувати черевну порожнину.

Тестові завдання

1. Найчастішою причиною тонкокишкової механічної непрохідності є

А. Чужорідні тіла В. Жовчеві камені С. Пухлини D. Спайки черевної порожнини Е. Гельмінти

2. Вирішальними методами дослідження в постановці діагнозу гостра кишкова непрохідність будуть:

А. Оглядова рентгеноскопія черевної порожнини В. Ангіографія С. Езофагогастродуоденоскопія D. Лапароскопія Е. Колоноскопія

3. При якому виді кишкової непрохідності можуть спостерігатися кровянисті виділення з прямої кишки:

А. Паралітичній В. Спастичній С. Інвагінації D. Завороті тонкої кишки Е. Інфаркті кишок

4. До якого виду кишкової непрохідності належить заворот тонкої кишки: А. Обтураційної В. Странгуляційної С. Змішаної D. Спастичної Е. Динамічної

5. Причиною обтураційної кишкової непрохідності може бути все, крім:

А. Запальних зростів В. Заворот брижі кишки С. Жовчного каменя D. Інвагінації Е. Стиснення пухлиною

Типові задачі

1. Хвора 40 років, скаржиться на переймоподібні болі в животі, блювання, здуття живота, припинення відходження газів, відсутність стільця. Раніше була оперована з приводу деструктивного апендициту, позаматкової вагітності. Пальпаторно живіт болючий в усіх відділах, помірно напружений. Визначається шум плескоту, нечіткі симптоми подразнення очеревини, гіперперистальтика з металевим тоном. Який ваш попередній діагноз?.

2. У хворої 36 років, за дві години до поступлення в клініку несподівано з’явилися сильні переймисті болі в животі, які виникли після їди. Було багаторазове блювання, незначне однократне випорожнення. Перед захворюванням самостійно проводила тижневий курс голодування. Стан хворої важкий, збуджена, весь час змінює положення тіла в ліжку. Акроціаноз, дихання часте, пульс 112 ударів за хвилину, АТ – 100/60 мм рт.ст. Живіт піддутий, асиметричний. В мезогастрії пальпується щільноеластичний утвір круглої форми. На висоті переймистих болей вислуховується посилена, дзвінка перистальтика. Визначається симптом Склярова. Який ваш діагноз?

Контрольні тестові питання

1.У чому полягає перша медична допомога у разі діагностики “Гострого живота”?

А. У знятті болю знеболюючими засобами;

В. У зменшенні запалення введенням антибіотиків;

С. У зняттi болю за допомогою спазмолiтикiв;

D. У зменшенні запалення за допомогою холоду (міхура з льодом).

Е. Промити шлунок та поставити клізму.

2. У хворого Б., 59 років, три дні тому з’явився біль в епігастральній ділянці, який перемістився в праву здухвинну ділянку. Була нудота, одноразове блювання. Хворий займався самолікуванням (анальгін, грілка, промивання шлунка), стан хворого погіршувався, на 2-у добу з’явилось багаторазове блювання, біль поширився на весь живіт. При огляді стан хворого тяжкий, ейфоричний. Шкірні покриви бліді. Пульс 128 в 1 хв. АТ - 95/60 мм рт. ст. Язик сухий. Живіт напружений, болючий більше в правій здухвинній ділянці. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга по всьому животі. Температура - 37, 2^о С. Лейкоцитоз 18 х 10⁹. Про яке захворювання можна думати у даному випадку?

А. Перфоративна виразка шлунка;

В. Гострий холецистит;

С. Перитоніт;

D. Панкреатит;

Е. Паранефрит.

3. Яка найбільш специфічна ознака у хворого на гострий апендицит?

А. Біль внизу живота;

В. Під час повертання на правий бік біль в животі посилюється;

С. Багаторазове блювання, нудота;

D. Підсилена перистальтика кишечника;

Е. Позитивний симптом Сiтковського.

4. Як запобiгти розвитку перитонiту у хворого з проникаючим пораненням живота?

А. Мiсце поранення обколоти новокаїном;

В. Накласти асептичну пов’язку;

С. Накласти асептичну пов’язку та ввести антибіотики;

D. Ввести сульфанiламiди та антибіотики;

Е. Покласти холод на живiт.

5. У чому полягає перша допомога у разі гострого холециститу?

А. У прикладаннi холоду на живіт;

В. У введеннi спазмолiтикiв i болезаспокійливих;

С. Промити шлунок, ввести 0,1 % - р-н атропіну і 1 % - р-н промедолу;

D. У виклику операцiйної бригади;

Е. У негайному промиванні шлунка i постановці очисної клізми.

6. Х-ра, 44 років, скаржиться на сильний оперізуючий біль у верхній половині живота, нудоту, багаторазове блювання, здуття живота. Захворювання розпочалось після прийому гострої і жирної їжі. Стан її тяжкий, шкіра та слизові бліді, сухі, обличчя гіперемоване. Пульс – 100 уд. за1 хв, ритмічний, артеріальний тиск – 100/60 мм рт. ст. Язик сухий, обкладений сірим нальотом. Живіт помірно здутий, м'який, болючий в епігастральній ділянці. Симптоми подразнення очеревини визначаються не чітко. Перистальтика кишечника ослаблена. Жовчний міхур не пальпується. Ваш діагноз?

А. Гостра кишкова непрохідність;

В. Гострий гастрит;

С. Гострий холецистит.

D. Гострий панкреатит.

Е. Перитоніт.

7. Яка основна клiнiчна ознака кишкової непрохiдностi?

А. Наростаючий бiль в животi;

В. Раптовий бiль в животi;

С. Переймоподiбний бiль в животi;

D. Постiйний бiль в животi;

Е. Незначний бiль в животi.

8.Який основний клінічний симптом механічної кишкової непрохiдностi?

А. Симптом Сiтковського;

В. Симптом Грекова-Ортнера;

С. Симптом Склярова (“шум плеску”);

Симптом Щоткiна-Блюмберга;

Е. Симптом Пастернацького.

9. Хворий, 20 років, скаржиться на сильний біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання. Біль з'явився раптово, 2 год тому. Язик вологий. Живіт помірно здутий, при пальпації напружений, болючий у правій половині, більше в епігастрії. Печінкова тупість відсутня. Ваш діагноз?

А. Гострий панкреатит;

В. Загострення виразкової хвороби шлунка;

С. Перфоративна виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки;

D. Гострий перфоративний холецистит;

Е. Гострий перфоративний апендицит.

10.Яка найбільш характерна ознака защемленої грижi?

А. Збільшення грижового випинання;

В. Прослуховування перистальтики над випинанням;

С. Наявність тупого звуку над грижовим випинанням;

D. Наявність невправного грижового випинання;

Е. Болючість i неможливість вправлення випинання.

11. Хворий, 52 років, має пахову грижу протягом 2-х років. Після підняття значної ваги виник біль у животі й грижовому випинанні, грижа перестала вправлятись у черевну порожнину. Грижове випинання напружене, болюче, симптом "кашльового поштовху" від'ємний. Якою повинна бути тактика у даному випадку?

А. Ввести хворому спазмолітичні й знеболювальні засоби.

В. Терміново направити хворого в хірургічне відділення.

С. Вправити грижове випинання в черевну порожнину,

D. Ввести навколо грижових воріт 0,25.% розчин новокаїну.

Е. Порадити хворому прийняти гарячу ванну.

12.Який захiд необхiдно провести першочергово, надаючи першу допомогу у разi проникаючого поранення живота?

А. Зупинити кровотечу;

В. Ввести спазмолiтики, знеболюючі;

С. Обколоти місце поранення новокаїном;

D. Ввести серцево-судинні препарати;

Е. Накласти асептичну пов’язку на рану.

13.Який основний симптом розвивається при ушкодженні порожнистого органа черевної порожнини?

А. Біль в животі;

В. Обличчя Гіппократа;

С. Наростання лейкоцитозу в кровi;

D. Симптом Щеткiна-Блюмберга;

Е. Симптом Пастернацького.

14. Як надати першу медичну допомогу хворому з раною живота, з якої випинаються петлі кишок?

А. Увести знеболюючі засоби, на рану покласти міхур з льодом, ввести

протиправцеву сироватку і направити до лікарні;

В. На рану накласти мазь Вишневського або іншу мазь, закрити стерильною

серветкою, і направити постраждалого до лікарні;

С. Негайно без додаткових дій транспортувати постраждалого до лікарні;

D. Рану і петлі кишечника закрити стерильною серветкою, зрошеною

ізотонічним розчином натрію хлориду, прибинтувати до живота і негайно

транспортувати до лікарні.

Е. Швидко вправити кишки в живіт, на рану накласти стерильну серветку з

антибіотиком, зверху прикрити целофаном і негайно транспортувати

до лікарні.

15. Яка найбiльш часта і основна ознака розриву селезінки?

А. Гострий біль в животі;

В. Затримка стільця i газів;

С. Частий сечопуск;

D. Тахікардія i зниження артеріального тиску;

Е. Наростання симптомів iнтоксикацiї.

Джерела інформації:

а) основні: 1. КітО.М.,Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

2. Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Вардинець І.С., Боб А.О. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.с 490-495; с 508-510.

3. Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркевич О.В. Медсестринство в хірургії (посібник із практичних навичків). Навчальний посібник для студентів ВМЗ І-ІІ рівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.с405-408.

б) додаткові: 1. Скрипніченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа., 1992 с387-390

2..Буянов В.М., Нестеренко Ю.А. Хирургия. – М.: Медицина, 1990.