Хірургія Група 3Б л/с Тема практичного заняття: «Десмургія. М’які пов’язки. » Дата: 21.10.20.

 Викладач  Єрофєєва В.В.

 

Предмет Хірургія

 

Група 3Б л/с

 

Тема практичного заняття: «Десмургія. М’які пов’язки. »

 

Дата: 21.10.20.

                                   

 

Завдання

                                    -Прочитайте уважно викладений теоретичний матеріал.

                                    -Зробіть міні-конспект.

                                    -Згідно правил бинтування відпрацюйте техніку накладання м’яких                                                   пов’язок на різні ділянки тіла.

 

 

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Важливість вивчення теми „Десмургія" зумовлена необхідністю вміти накладати пов'язки з метою надання першої медичної допомоги, захисту рани від попадання вторинної інфекції, зупинки кровотечі, попередження таких життєнебезпечних ускладнень як плевро-пульмональний шок, травматичний шок, геморагічний шок, опіковий шок, а також вчасно виявляти помилки при накладенні пов'язок і попереджувати розвиток ймовірних ускладнень.

 

Практичні навички (оволодіти методикою накладання наступних пов’язок): -       хрестоподібна (восьми подібна) на потилицю, грудну клітку, кисть,        гомілковостопний суглоб; - спіральна на палець, передпліччя, грудну клітку, нижню кінцівку; - колосоподібна на перший палець, плечовий суглоб, ділянку             великої миски і кульшового суглоба; - поворотна на палець, кисть, стопу; -   черепашача розбіжна і збіжна; - на одне око; - на обидва ока; - на вухо (неаполітанська; - пращоподібна; - «чепець»; - «шапочка Гіпократа»; - «вуздечка»; -   на молочну залозу; - на обидві молочні залози; - «рукавичка» на всі пальці кисті; -             Дезо; - Вельпо; - на ампутаційну куксу кінцівки

 

Десмургія - наука про пов'язки, їх правильне накладання і застосування. Пов'язка - засіб тривалого лікувального впливу на рану, органи тіла з використанням різноманітних матеріалів та речовин і утримування їх на тілі пацієнта. Призначення пов'язки є захист ран, патологічно змінених і пошкоджених тканин від впливу зовнішнього середовища. Водночас пов'язка може застосовуватися для постійного рівномірного тиску на певну ділянку людського організму, а також з метою утримування частини тіла в знерухомленому положенні (іммобілізація) або для витягу. Всі наведені завдання досягаються шляхом накладення різних видів пов'язок. Таким чином, за допомогою пов'язок можна закріпити перев'язувальний матеріал (звичайна пов'язка), встановити постійний тиск на певну ділянку (тиснуча пов'язка), помістити частину тіла в нерухоме положення (нерухома або іммобілізуюча пов'язка), встановити витяг певної частини тіла (пов'язка з витягом). Тому розрізняють м'які та тверді нерухомі (фіксуючі) пов'язки. Нерухомі пов'язки - іммобілізуючі та коригуючі - а також пов'язки з витягом використовують, головним чином, для ліку- вання пошкоджень і захворювань опорно-рухового апарату. До них належать гіпсові, крохмальні та клейові пов'язки, шини та апарати. М'які пов'язки складаються з матеріалу, що накладається безпосередньо на рану, та з засобів фіксації. Розрізняють просту м'яку (захисну та лікувальну), тиснучу (гемостатичну), оклюзійну пов'язки. Для фіксації перев'язувального матеріалу використовують марлевий, трикотажний або сітчасто-трубчастий бинти, косинки з бавовняної тканини, клеол, клей, лейкопластир. Класифікація пов'язок:

 1. За призначенням – фіксуючі, утримуючі перев'язувальний матеріал на рані чи ділянці тіла; іммобілізуючи, які забезпечують знерухомлення частини тіла; пов'язки з витягом; стискаючі пов'язки.

 2. За зовнішнім виглядом і формою матеріалу: бинтові; косинкові; пращоподібні; контурні; Т-подібні.

 3. За способом фіксації перев'язувального матеріалу: клейові (клеолові, колоїдні); лейкопластирні; бинтові.

4. За консистенцією: м'які; тверді (гіпсові, шини, пластмасові та ін.)

            . Бинт – стрічка тканини, скатана у валик, що складається з головки (скручена частина), вільної частини (початок бинта), спинки (зовнішня частина бинта), черевця (внутрішня частина бинта). Залежно від матеріалу, з якого виготовлений бинт, розрізняють марлеві, фланелеві, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто-трубчасті, гумові бинти.

Правила накладення пов'язок.

1. Пацієнт повинен знаходитися в зручному положенні, м'язи максимально розслаблені, вільний доступ до бинтованої частини тіла; остання повинна знаходитися в такому положенні, яке вона займатиме після накладення пов'язки (функціонально вигідне положення), і бути нерухомою; по можливості повинна знаходитися на рівні грудей того, що бинтує.

 2. Якщо хворий не може утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні,то це здійснює помічник того, хто накладає пов'язку.

 3. Накладаючий пов'язку повинен бути повернутий лицем до пацієнта, щоб слідкувати за виразом його обличчя, його станом, а після накладення пов'язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв'язку з накладеною пов'язкою.

 4. Пов'язку накладають від периферії в напрямку до тулуба при рівномірному розтягненні бинта; тури бинта - зліва направо по відношенню до бинтуючого (за винятком пов'язки Дезо на праву руку, пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу); у бинтуванні беруть участь обидві руки бинтуючого: права рука розгортає головку бинта, ліва - притримує пов'язку і розправляє ходи бинта; спинка головки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце – назовні; початок бинта (фіксуючий тур) закріплюють поруч з ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома-трьома щільним турами; кожний тур бинта повинен прикривати попередній на 2/3 (за винятком циркулярної та повзучої пов'язки); бинт фіксують шпилькою, лейкопластиром або розірваними кінцями.    5. Накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам:

             міцно утримувати перев'язувальний матеріал і не порушувати кровопостачання;    після накладення пов'язки слід звернути увагу на колір шкірного покриву і           пульсацію периферійних артерій нижче місця накладення пов'язки.

 

 Циркулярна (кругова) пов'язка завжди розпочинає будь-яку іншу пов'язку, а крім того може самостійно застосовуватися для закриття невеликих ран. Спіральна пов'язка накладається на циліндричні та конусоподібні частини тіла - для закриття великих ушкоджень на тулубі та кінцівках. Повзуча пов'язка є першим етапом накладення будь-якої іншої пов'язки, застосовується для фіксації перев'язувального матеріалу на великому проміжку (особливо на кінцівках). Хрестоподібна (восьмиподібна) пов'язка призначена для бинтування частин тіла з неправильною поверхнею (потилиця, грудна клітка, промежина). Колосоподібна пов'язка є різновидом останньої, накладається на суглобові ділянки та інші важкодоступні частини тіла, де є складнощі для утримування перев'язувального матеріалу. На ліктьовий і колінний суглоби накладають „черепашачу" пов'язку (збіжну або розбіжну). Поворотна пов'язка застосовується на голову, стопу, китицю, куксу після ампутації. При наданні першої допомоги особливо зручними є косинкові пов'язки.

 Перев'язувальний матерiал на paнi утримується за допомогою липкого пластиру, причому смужки останнього переходять на непокриту шкiру з обох cтopiн пов' язки i міцно приклеюються до неї, утримуючи пов'язку на paнi. 3вичайно накладають декілька смужок липкого пластиру паралельно один одному на тiй чи iншiй вiдстанi залежно вiд величини пов' язки. Малi лейкопластирнi пов' язки можна робити з хресто- чи зiркоподiбно накладеного пластиру. Лейкопластирну пов' язку можна також застосовувати для зближення країв гранулюючої рани, для лiкування переломiв кiстки методом постiйного витягу, особливо у дiтей. Індивідуальний перев'язувальний пакет - це дві ватномарлевих подушечки розміром 15x15 см і бинт шириною 9 см, які запаковані у восковий папір і герметичний прогумований пакет. Основна мета такого пакета – захистити рану потерпілого від забруднення на час доставки його у медичний заклад.

 

Перев'язувальна – це приміщення у хірургічному відділенні, де виконуються маніпуляції по догляду за ранами (в т.ч. післяопераційними). У кожному хірургічному відділі згідно правил асептики і антисептики обов'язково є дві перев'язувальні – чиста і гнійна – для розподілу потоків пацієнтів згідно наявності/відсутності у них інфекції. Організація роботи перев'язувальної передбачає суворе дотримання усіх правил асептики і антисептики, профілактики внутрішньолікарняної інфекції і таким чином є схожим на режим роботи операційної. У перев'язувальній виконуються перев'язки і деякі діагностично-лікувальні процедури.

 Перев'язка – послідовна заміна пов'язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо неї.

 Пов'язка – це перев'язувальний матеріал,накладений і закріплений на тій чи іншій ділянці тіла, який складається з двох частин: первинна пов'язка (обов'язково стерильна, яка накладається безпосередньо на рані) і вторинна пов'язка (якою закріплюється первинна пов'язка).

 Вимоги до перев'язувального матеріалу: гігроскопічність, еластичність, легкість стерилізації, біологічна інертність. До перев'язувального матеріалу належить марля (серветки, тампони, марлеві кульки) і вата (проста незнежирена і гігроскопічна знежирена).

 

 

 

 

 Вчення про пов`язки та їхні види

 

  «Десмургія» термін грецького походження: desmos – пов`язка та ergos – справа. Отже, десмургія це вчення про пов`язки та методи їх накладання. Широко вживані два терміни : «пов`язка» та « перев`язка».

Пов`язкою називають перев`язувальний матеріал, який накладений на тіло з лікувальною метою.

Перев`язка - це процес накладання пов`язки, тобто спосіб закріплення перев`язувального матеріалу на тілі пацієнта.

Пов`язка складається з таких складових елементів:

1. Перев`язувальний матеріал (марля, вата, серветки тощо), який прикладають до покривів тіла;

2. Лікарські речовини (розчини, мазі, порошки тощо), якими насичують перев`язувальний матеріал;

3. Перев`язувальний матеріал (бинт, косинка, пластир,  гіпс, крохмаль тощо), яким закріплюють пов`язку.

 

 Види пов`яок

І. За властивостями матеріалів пов`язки поділяють на:

А. М`які, до яких відносять

- матерчасті;

- бинтові;

- косинкові;

- пластирні;

- клейові (клеол, клей БФ-6);

Б. Тверді, до яких відносять:

- крохмальні;

- гіпсові;

- з шинами

Шина – це медичний виріб або пристрій для фіксації ушкодженої частини тіла (кінцівки, шия тощо). Шини виготовляють з твердого, міцного та пластичного матеріалу (металу, дерева, гіпсу, пластмаси).

Шини поділяють на стандартні (медичні) та імпровізовані (саморобні). Стандартні шини – дерев`яні, дротяні та вакуумні знаходяться на оснащенні бригад швидкої допомоги, вакуумні шини також почали використовувати  для першої допомоги під час військових дій. Для імпровізованих шин використовують підручні засоби – фанеру, картон, дошки, гілки , палки, очерет і солому, складені та зв`язані пучком, лижу, карніз, парасольку тощо.

Шини  за призначенням поділяють на:

а) транспортні;

б) лікувальні.

ІІ. За метою накладання пов`язки поділяють на:

1. Проста м`яка пов`язка – накладають на свіжі, гнійні, післяопераційні рани, на вогнища запалення;

2. Давляча пов`язка – застосовують для імобілізації при переломах ребер, кісток тазу, для зупинки венозних кровотеч, при опіках;

3. Нерухома пов`язка – для  забезпечення правильного положення тіла при переломах кісток, пошкодженні суглобів, великих зонах пошкодження м`яких тканин, гнійних процесах;

4. Пов`язка з витяжінням – застосовують при переломах з метою утримання кісткових уламків у правильному положенні, при контрактурах, з метою профілактики контрактур при обширних опіках 3 ступеня. Накладають в процесі лікування хворих.

М`які пов`язки

4.2.1  Правила накладання бинтових пов`язок

1. Ретельно з милом вимити руки.

2. Посадити чи покласти пацієнта в зручному для нього та для бинтуючого положенні.

3. Надати кінцівці функціонально вигідне положення: м`язи частини тіла, на яку накладають пов`язку повинні бути розслаблені, щоб пов`язка лежала щільно:

а) при бинтуванні ліктя рука має бути зігнута під прямим кутом у ліктьовому суглобі;

б) при перев`язці колінного суглобу нога повинна бути у напівзігнутому положенні у цьому суглобі;

в) при накладанні пов`язки Дезо в підпахвинну западину кладуть ватний валик, обгорнутий марлею для відведення плеча;

г) при накладанні пов`язки на кисть пальці повинні бути в напівзігнутому стані, для чого на долоню кладуть жмут вати, загорнутий у марлю. Великий палець повинен бути в положенні відведення;

д) при накладанні пов`язки на стопу , гомілковоступневий суглоб  стопу розміщують під прямим кутом до гомілки.

Якщо пацієнт неспроможний утримувати частину тіла в потрібному положенні, це здійснює помічник.

4. При накладанні пов`язки лівою рукою фіксують кінець бинта, а правою розкатують його голівку в ліву сторону черевцем бинта до себе. Тому головку бинта розкатують по поверхні тіла, попередньо не розкруючи бинт.

5. В залежності від типу пов`язки тури бинта накладають так, щоб наступний шар, прикривав попередній повністю, на дві треті, половину або одну третину.

6. На кінцівках пов`язку накладають від периферії до центру.

7. Під час перев`язування потрібно стежити за виразом обличчя пацієнта, яке може свідчити про наявність болю, спитати його, чи не турбує пов`язка, чи не туго накладена. В залежності від відповідей та спостереження можна змінити ступінь натяжіння бинта.

8. Бинтова пов`язка повинна створювати рівномірний тиск на тканини, не спричиняти неприємних відчуттів. Посиніння, поява набряку нижче пов`язки, підсилення болю часто пов`язано з тугим накладанням пов`язки. В таких випадках потрібно зняти бинт і знову перев`язати.

9. Пов`язка повинна бути гладенькою, без зморшок, тривало триматись, не сповзати та не заважати при рухах.

10. Для зав`язування бинта кінець його розрізають по довжині, одну стрічку ведуть за ходом бинта, а другу – в зворотньому напрямку та зав`язують на протилежній стороні, вище або нижче рани чи вогнища запалення.

11. Якщо бинт короткий, використовують такі способи його закріплення:

а)  початок бинта залишають незакритим пов`язкою. Після завершення пов`язки кінець бинта доводять до залишеного вільним його початку і зав`язують їх вузлом;

б)  кінець бинта закріплюють шпилькою або прошивають голкою з ниткою;

в)  кінець бинта загортають під пов`язку

12. Присохлу пов`язку не відривають силою, а змочують перекисем водню або розмочують у теплому слабкому розчині перманганату калію.

 

Алгоритми накладання бинтових пов`язок

 Обладнання: марлеві бинти різних ромірів, ножиці, голки, нитки.

Бинтові пов`язки є найбільш поширеними серед всіх пов`язок. В залежності від цілей їх накладання, локалізації та розміру рани, вогнища запалення, виразки, опіку тощо застосовують різні типи пов`язок.

   Ширину бинта слід підбирати так, щоб вона дорівнювала   або була більше діаметра перев’язуваної частини тіла.

 Отже, найбільш вживані пов`язки:

Циркулярна (колова) пов`язка застосовується для лікування невеликих ран або вогнища запалення, розташованих там, де така пов`язка може утримуватися (чоло, ділянка променевозап`ясткового суглобу тощо) або як початок будь-якої іншої пов`язки для її закріплення.

1. Кінець бинта беруть у ліву руку, фіксують до тіла;

2.  Правою рукою розкатують головку бинта та роблять тури, що повністю прикривають попередні.

NB!  Кожна бинтова пов`язка починається як колова й так само закінчується.

Спіральна пов`язка застосовується для лікування  на великих площах плеча, передпліччя, стегна, гомілки, тощо.

1. Виконують 2-3 тури колової пов`язки для закріплення бинта;

2. Ведуть тури косо догори, прикриваючи кожний на дві третини, половину чи треть.

3. При накладанні пов`язки на гомілку чи передпліччя, з нерівномірною товщиною на різних рівнях, наступні тури перегинають для кращого прилягання бинта. Перегини виконують на передній поверхні кінцівки, притримуючи великим пальцем місце перегину.

4. Правою рукою повертають головку бинта так, щоб наступний тур йшов донизу. При такому повороті верхній край бинта йде донизу, а нижній догори.

Спіральну пов`язку на грудну клітку накладають при пораненнях, переломах ребер, запаленнях. При переломі ребер, відкритому пневмотораксі та кровотечі з рани, накладають тугу, давлячу пов`язку.

1. Беруть бинт шириною 15 – 20 см, відрізають частину довжиною 2 м і перекидають через праве надпліччя, кінці спускають донизу й до середини.

2. Починаючи знизу накладають вгору спіральну пов`язку на грудну клітку.

3. Останні тури закріпляють коловою пов`язкою;

5. Кінці марлевої стрічки піднімають догори та зав`язують на лівому надпліччі чи на спині. Ця стрічка підтримує пов`язку.

6. Для міцності її прошивають нитками поперечно, за ходом стрічки спереду,  з боків та ззаду.

 

 

 

 

 

Спиральна по

в`язка на плече   

 

 

 Спіральна пов`язка на гомілку

 

    Спіральна пов`язка на грудну клітку

 

 

Хрестоподібну пов`язку зручна при бинтування нерівних поверхней – потилиці, шиї, грудної клітки, суглобів.

Розрізня­ють два види пов'язок на грудну клітку: хрестоподібні пов'язки з го­ризонтальним розміщенням ходів бинта і хрестоподібні пов'язки з вертикальним розміщенням ходів бинта.

 А. Хрес­топодібну пов'язку на грудну клітку з горизонтальним розміщенням ходів бинта накладають так:

1.  Закріпивши кінець бинта коловим ходом на грудній клітці і виводять бинт з пїдпахвинної ападини;

 2. Бинт спрямовують косо на надпліччя;

3. Перевівши на спину, ведуть горизонтально до другого над­пліччя і роблять косий хід на грудях, перегинаючи попередній.

4.  Усі ходи, чергуючи, повторюють кілька разів;

5. Кінець закріплюють коловим ходом.

 Таку пов'язку можна накладати і на спину. При цьому горизонтальні ходи роз­міщують на грудній клітці спереду, а хрестоподібні – ззаду.

Б. Хрестоподібна пов'язка на грудну клітку з вертикальними ходами:

1. Закріпивши кінець бинта коловим ходом на грудній клітці і виводять бинт з пїдпахвинної ападини;

 2. Бинт спрямовують косо на надпліччя;

 3. Далі  тур бинта по спині роблять вертикально (з надпліччя в підпахвову зону з цієї ж сторони);

4. Ходи бинта повторюють, як і при накладанні попередньої пов'язки.

Так можна на­класти пов'язку і на спину, вертикальні ходи при цьому йдуть по передній поверхні грудної клітки (рис.

Хрестоподібна пов`язка на груди. (Цифри на пов`язці вказують на послідовність турів бинта).

   Хрестоподібна пов`язка на спину

В. Хрестоподібна пов`язка на шию та потилицю – при лікуванні карбункулів і фурункулів, при ранах та після операцій в цій ділянці.

1. 2-3-колові пов`язки через чоло й потилицю;

2. Бинт спускають косо на шию;

3. Перейти на передню поверхню шиї;

4. Косо по задній поверхні шиї бинт перехрещують з попереднім туром і ведуть на голову;

5.  Знову повторюють перехресні ходи на потилиці, обводячи шию лише спереду;

6. Завершують пов`язку циркулярними турами на голові.

 

  Хрестоподібна пов`язка на шию та потилицю.

 

 Восьмиподібна по`язка («вісімка»)

Восьмиподібна по`язка («вісімка») на гомілковостопний суглоб – для транспортної іммобілізації гомілковостопного суглобу  при розтягненні його зв`язок.

1. Під підошву бажано підкласти шину (картон, фанера);

2. Створюють кут 90̊̊̊̊̊ між стопою та гомілкою; 

 

3. Два – три тури бинта накладають циркулярно на нижній третині гомілки;

4. Бинт ведуть на тил стопи, косо перехрещують його та завертають на підошвенну поверхню стопи;

5. Далі накладають 2 циркулярних тури ближче до пальців;

6. Виводять бинт на тил стопи  і косо догори перехрещують попередній хід бинта.

7. На гомілці виконують циркулярний тур для закріплення;

8. Знову виконують перехресні тури в попередній послідовності;

9.  Пов`язку фіксують на гомілці.

 

 

  Хрестоподібна пов`язка                        

 на гомілковостопний суглоб

 

 

 

Правила накладання пов’язок

• Орган (сегмент кінцівки), на який накладається пов´язка, повинен бути на рівні грудей особи, яка виконує перев´язку, а пошкоджена ділянка тіла по­тер­пілого повинна бути максимально доступна для перев´язування.
• Орган (сегмент кінцівки), на який накладається пов´язка, повинен бути в момент накладання в такому ж самому положенні, у якому він буде знаходитись після перев’язування в процесі лікування або транспортування. Таке положення має бути функціонально зручним.
• М´язи пацієнта (особливо кінцівок) повинні бути максимально розслабле­ни­ми. У випадках пошкодженнях кінцівок при перев’язках їх слід підтримувати або використовувати допоміжні пристрої.
• Під час накладання пов’язки необхідно запобігати виникненню вторинних ускладнень у пошкодженому органі чи сегменті кінцівки за рахунок зміщення уламків кісток, стисканні ними судинних чи нервових стовбурів, додатковому мікробному забрудненні ран тощо.
• Перев’язку слід починати з вужчого (периферичного) краю у напрямку до ширшого (проксимального) для кращого утримання пов’язки та її закріплення.
• Тури бинта накладають з постійним і рівномірним натягом для уникнення складок і перетяжок.
• Як правило, бинтують зліва направо (проти ходу годинникової стрілки). При цьому головка бинта повинна бути в правій руці, початок бинта – в лівій.
• При накладанні пов’язок (крім повзучої) кожен наступний тур повинен прикривати попередній тур на ¹/₃або на ½ ширини бинта. Якщо бинт закінчився – під кінець попереднього бинта підкладають початок нового, закріпляють круговим ходом і продовжують бинтування.
• Кінець бинта закріплюють прошиванням нитками або розривають його кінець на 10-30 см по довжині, перехрещують між собою, обводять навколо потрібного сегменту і зав’язують вузлом на боці, протилежному місцю травми або фіксують англійською булавкою до одного із сусідніх турів.

Помилки при накладанні м’яких пов’язок

• Якщо пов’язка накладена туго, то можуть виникнути посиніння, набряк шкіри, зниження температури дистального відділу кінцівки, неприємні відчуття, пульсуючий біль, може посилитися кровотеча з рани, яка розміщена нижче накладеного бинта (феномен венозного джгута). Інколи можуть розвинутись неврити, змертвіння окремих ділянок або гангрена кінцівки. При транспортуванні потерпілого з втратою свідомості взимку, може наступити відмороження дистального відділу кінцівки. У випадку появи вищевказаних ускладнень пошкодженій кінцівці надають підвищеного положення. Якщо не наступає покращення, пов’язку частково розсікають.
• При бинтуванні кінцівок одні тури бинта можуть бути накладені надто туго, інші – недостатньо туго, тому пов’язка легко стає непридатною. Таку пов’язку краще замінити.
• Цілісність пов’язки легко порушується, якщо не зроблені перші закріпляючі тури. Таку пов’язку необхідно підбинтувати, а потім прошити тури бинта нитками.
• При слабкому натягу бинта пов’язка може швидко сповзти. Її краще замінити.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Поняття десмургія.

 2. Класифікація пов'язок.

 3. Правила накладення пов'язок.

 4. Види і властивості перев'язувального матеріалу.

 5. Будова бинта.

 6. Ускладнення при накладенні пов'язок.

 7. Організація роботи перев'язувальної (чистої та гнійної).

 8. Догляд за оперованим хворим, догляд за пов'язкою.

 

 ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

 1. Показанням для заміни пов’язки буде:

             А. Різка блідість шкіри. Б. Суха пов’язка. В. Значне промокання пов’язки кров’ю.     Г. Біль в ділянці рани.

 2. Виберіть пов’язку, яку застосовують при переломі ключиці:

             А. Черепашача. Б. Чепець. В. Поворотна. Г. Спіральна. Д. Дезо.

 3. При розтягненні зв’язок у гомілковостопному суглобі Ви застосуєте пов’язку:

             А. Поворотну. Б. Черепашачу. В. Хрестоподібну. Г. Повзучу. Д. Колосоподібну.

 4. Мета накладання вантажу на рану після операції:

             А. Попередження нагноєння. Б. Зменшення болю. В. Попередження кровотечі. Г. Попередження розходження швів. Д. Попередження утворення відлежків.

 5. Як називається пов’язка, при якій кожен палець кисті забинтований окремо?

             А. Циркулярна. Б. Спіральна. В. Лицарська рукавичка. Г. Дезо. Д. Вуздечка.

 6. Після пункції з приводу бурситу ліктьового суглоба слід накласти пов’язку: А. Тиснучу черепашачу. Б. Тугу черепашачу. В. Тугу циркулярну. Г. Тиснучу спіральну.

 7. Пацієнту з термічним опіком тильної поверхні китиці ІІ ступеня слід накласти пов’язку:

             А. Спіральну. Б. „Лицарську рукавичку”. В. Хрестоподібну. Г. Поворотну. Д. Колосоподібну.

8. Лікарю травматологічного відділу перед гіпсуванням слід визначити якість гіпсу. Який з наведених способів вказує на хорошу якість гіпсу ?

             А. Гіпсова кулька, кинута з висоти 1 метра, розбивається. Б. Гіпс має запах тухлих яєць. В. При змочуванні гіпс змінює колір. Г. Гіпс коричневого кольору. Д. Сухий гіпс не зліплюється в долоні.

 9. Перед приготуванням гіпсових бинтів Ви контролюєте якість гіпсу, змішуючи його невелику порцію з водою. Вкажіть час, впродовж якого твердне доброякісний гіпс:

            А. 5 – 7 хв. Б. 10 – 12 хв. В. 15 – 18 хв. Г. 20 – 25 хв. Д. 28 – 30 хв.

 10. Ви працюєте перев’язувальною медсестрою хірургічного відділу. Лікар призначив декільком хворим перев’язки на другий день після операції. Їх необхідно запросити до перев’язувальної. Хворого з якою патологією з перелічених Ви покличете першим?

             А. Абсцес плеча. Б. Карбункул шиї. В. Остеомієліт стегна. Г. Ліпома спини. Д.        Кишкова непрохідність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних            навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-Тернопіль:            Укрмедкнига,2002.с.218-249

                   Хірургія: підручник                                                             /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-   

Тернопіль:ТДМУ,2014.с.131-144

 

 

 

                                   https://studfile.net/preview/5342623/page:7/