Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3Б л/с Тема лекційного заняття: «Догляд за хворими в хірургічному відділенні.Підготовка хворих до операції» Дата: 01.12.20.

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Група 3Б л/с        

Тема лекційного заняття: «Догляд за хворими в хірургічному відділенні.Підготовка хворих до операції»

Дата: 01.12.20.

                                               

                                    Завдання

                                                -Прочитайте уважно викладений теоретичний матеріал.

                                    -Зробіть опорний-конспект.

Тема№9: «Догляд за хворими в хірургічному відділенні.Підготовка хворих до операції».

 План лекції

. 1.Загальні поняття про організацію хірургічного відділення.

 2.Догляд за хірургічними хворими .

3.Харчування в передопераційному періоді

4.Визначення показань до операції та операційного ризику

. 5.Передопераційний період,його завдання, підготовка систем організму

. 6.Особливості підготовки до операції деяких категорій хворих .

 7.Підготовка хворого,операційного поля до екстреної та планової операції.

 8.Премедикація та транспортування хворих в операційну .

1.Актуальність теми: Сучасне хірургічне відділення - це складний лікувальний комплекс, звичайна діяльність якого регламентується відповідними санітарно-гігієнічними нормами. Лікують хворих у спеціально обладнаних і оснащених хірургічних відділеннях . Час, від поступлення хворого в відділення до операції,називається передопераційним періодом.Головне завдання цього періоду-підготовка хворого для безпечного проведення операції та сприятливого протікання післяопераційного періоду.Відповідальним завданням медичної сестри в цей час є добросовісне виконання призначень лікаря по підготовці хворого до операції.

 

 

 

 

ЗМІСТ ТЕМИ. Хірургічна операція або операційне втручання – це механічна дія на тканини та органи з метою лікування та діагностики захворювання. Передопераційний період – час від моменту госпіталізації хворого до початку операції. Тривалість його буває різною і залежить від: 1) характеру захворювання; 2) важкості стану хворого; 3) терміновості операції; 4) потреби доопераційної підготовки. Післяопераційний період – проміжок часу від проведення операції до видужання хворого або переводу його на інвалідність. Післяопераційний період розділяють на фази: ранній – 3-5 днів, пізній – 2-3 тижні, віддалений – до відновлення працездатності.

Класифікація оперативних втручань:

 1. Неінвазивні (безкровні). Наприклад, вправлення вивиху суглоба, зіставлення кісткових відламків при закритому переломі кістки. Інвазивні (кроваві), коли порушується цілість шкіри або слизових оболонок. Малоінвазивні операції. Наприклад, видалення каменя із жовчного протока з допомогою спеціального фібродуоденоскопа.

 Залежно від терміновості розрізняють: 1. Планові операції, виконують у довільний проміжок часу в сприятливій для хворого ситуації (вправима пахвинна грижа). 2. Термінові операції – це операції, що не можуть бути відкладені на значний термін через прогресування захворювання (злоякісні пухлини, виразкова хвороба 12-палої кишки ускладнена стенозом тощо). 3. Невідкладні операції (екстрені) виконують протягом дуже короткого часу після госпіталізації хворого (1-2 години) – гострий апендицит, кишкова непрохідність, перитоніт, гострі гнійні захворювання тощо. 4. Негайні операції виконують негайно, паралельно ведучи боротьбу з шоком чи навіть з клінічною смертю (тяжкі кровотечі внаслідок розриву селезінки, печінки, розрив крупних судин).

 Розрізняють: діагностичні та лікувальні операції. Мета діагностичних операцій – уточнення діагнозу, визначення стадії процесу у хворих, при неможливості встановити точний діагноз при клінічному обстеженні. До діагностичних операцій відносять: а біопсії; б) спеціальні діагностичні втручання; в) традиційні хірургічні втручання з діагностичною метою. 1. Біопсія – забір тканин на гістологічне дослідження. Розрізняють 3 види біопсій: а) Ексцизійна біопсія – видалення всього утвору (лімфовузол, аденома молочної залози). Після експресдослідження і виявлення злоякісного росту виконують лікувальну операцію. б) Інцизійна біопсія – для гістологічного дослідження висікають частину органа. Найбільш інформативними є ділянки на межі патологічно змінених і нормальних тканин. Це особливо стосується злоякісних новоутворів. в) Пункційна біопсія. Виконують черезшкірну пункцію органа (утвору), після чого мікростовпчик тканин, що залишився в голці наносять на скло і відправляють для гістологічного дослідження (ТАПБ – тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія). 2. Спеціальні діагностичні втручання: лапароскопія,

ного дослідження (ТАПБ – тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія). 2. Спеціальні діагностичні втручання: лапароскопія, торакоскопія. У онкологічних хворих їх виконують для уточнення стадії процесу (наявність канцероматозу серозних оболонок, метастазів).

 Залежно від впливу операції на захворювання розрізняють: 1. Радикальні операції (апендектомія, видалення доброякісних пухлин), які повністю усувають хворобу. 2. Паліативна операція не виліковує хворого від захворювання, але полегшує його страждання і продовжує життя (гастростомія, протиприродній задній прохід – при неоперабельних формах раку).

 Операції можуть бути: 1. Одномоментні (апендектомія). 2. Багатомоментні (операції з приводу аденоми простати, пухлин прямої кишки). 3. Повторні операції, їх виконують на тому ж органі з приводу тієї ж патології на протязі раннього післяопераційного періоду. В назві ці операції мають приставку "ре"-: релапаротомія, реторакотомія. Повторні операції можуть бути запланованими (планована релапаротомія для санації черевної порожнини при розлитому гнійному перитоніті) і вимушеними внаслідок розвитку ускладнень (релапаротомія за неспроможності гастродуоденального анастомозу).

 Розрізняють поєднані і комбіновані операції. 1. Поєднаними (симультанними) називають операції, які виконують на двох або більше органах з приводу двох або більше захворювань. При цьому операції можуть бути виконані як з одного, так і з різних доступів (апендектомія і видалення кисти яйників, резекція шлунка і холецистектомія). 2. Комбінованими називають операції, при яких з метою лікування одного захворювання втручання проводять на декількох органах. Наприклад: у хворої рак молочної залози: виконують радикальну мастектомію і видалення яйників для виключення стимулюючого впливу гормонів.

 Розрізняють: 1. Типові операції по чітко розробленим схемам (пахова грижа, апендектомія). 2. Нетипові операції. До них відносяться операції при тяжких травматичних пошкодженнях, вогнепальних пораненнях. З розвитком хірургічної техніки виділився ряд спеціальних операцій: 1. Мікрохірургічні операції виконують під збільшенням від 3 до 40 разів з допомогою збільшуючих окулярів або оперативного мікроскопа. 2. Ендоскопічні операції виконують з використанням ендоскопічної апаратури (ендоскопічна холецистектомія). 3. Ендоваскулярні операції (розширення звуженої частини судини, стентування коронарних судин, видалення атеросклеротичних бляшок, пломбування аневризм судин головного мозку).

 Етапи операції: 1. хірургічний доступ 2. хірургічний або операційний прийом 3. завершення операції. Порядок ходу операції: 1. Укладання хворого на операційний стіл – операційна поза (на спині, животі і т.д.). 2. Обробка операційного поля. 3. Операційний (хірургічний) доступ. Вимоги до хірургічного доступу. 1.Доступ має бути настільки широким, щоб забезпечити зручне виконання операційного прийому. 2.Доступ повинен бути мінімально травматичним. 3.Доступ має бути анатомічним. 4.Доступ має бути фізіологічним 5.Доступ має бути косметичним (наприклад, поперечна лапаротомія за Пфаненштілем). Основний етап операції (хірургічний або оперативний прийом). Виконується видалення патологічного вогнища. Завершення операції (зашивання рани, дренування рани)

. Показання до операції розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютними (життєвими) показаннями до операції вважають захворювання і стани, що складають загрозу життю хворого і які можна лікувати тільки хірургічним шляхом. До цієї групи показань відносять: асфіксію, кровотечу будь-якої етіології, гострі захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит, перфоративну виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, гостру кишкову непрохідність, защемлену грижу), гострі гнійні хірургічні захворювання – абсцес, флегмона, остеомієліт, мастит і ін.). Абсолютними показаннями до планових операцій вважають також захворювання: злоякісні новоутворення (рак легенів, шлунка та ін.); стеноз стравоходу, вихідного відділу шлунка; механічна жовтяниця та ін. Відносні показання стосуються планових операцій (варикозне розширення вен нижніх кінцівок, не защемлена грижа та ін.). До захворювань, що мають відносні показання, відносяться також стани, лікування яких можна проводити як хірургічно, так і консервативно. Наприклад: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. У таких в випадках вибір роблять на основі даних додаткових обстежень з врахуванням можливої ефективності хірургічного лікування.

 Спеціальна передопераційна підготовка проводиться у відповідності із захворюванням і визначається локалізацією процесу і станом хворого. Під час підготовки хворого до операції виникає необхідність виконання процедур, які скеровані на підготовку органів і систем: промивання шлунка, катетеризація сечового міхура, очисна або сифонна клізма, пункція гнійного вогнища та ін. Особливої уваги потребує підготовка до операції хворих, у яких хірургічне захворювання виникло на фоні цукрового діабету. Необхідна ретельна корекція кислотно-лужного стану (метаболічний ацидоз), вуглеводного обміну, порушень серцевосудинної системи, нирок, нервової системи. Хворих, які отримували пролонговані форми інсуліну, переводять на простий інсулін. Профілактика ендогенної інфекції. Збираючи у хворого анамнез лікар зобов‘язаний вияснити наявність у пацієнта хронічних запальних захворювань (карієс, хронічний тонзиліт, гайморит, гнійничкові захворювання шкіри та ін.) і провести санацію вогнищ хронічної інфекції в амбулаторних умовах. При тривалих операціях, операціях, які супроводжуються розтинанням порожнистих органів з метою профілактики нагноєння ран під час операції та протягом одної двох діб вводять антибіотики.

 Психологічна підготовка хворого до операції направлена на його заспокоєння, формуванні впевненості в успішних наслідках операції. Хворому необхідно роз‘яснити неминучість оперативного втручання і необхідність хірургічної допомоги. У випадках, коли хворі відмовляються від операції, необхідно роз‘яснити наслідки цього. Якщо хворий не надає згоду на операцію за життєвими показаннями, необхідно залучити до бесіди близьких родичів, поставити до відома керівників лікувального закладу. Відмітку щодо згоди або незгоди хворого на операцію записують у передопераційний епікриз

. Попередня підготовка до операції. Напередодні операції хворому роблять очисну клізму. Хворий приймає гігієнічну ванну або душ, йому замінюють натільну і постільну білизну. Ранком в день операції хворому голять волосся в ділянці операційного поля сухим способом. За наявності рани підготовка операційного поля має особливості. Пов‘язку знімають, рану накривають стерильною серветкою, шкіру навколо рани протирають антисептиком і голять волосся. Всі рухи мають проводитися в напрямку від рани, щоб уникнути її забруднення. Після гоління волосся серветку з рани знімають, шкіру навколо рани змазують 5 % спиртовим розчином йоду і рану знову накривають стерильною серветкою. В операційній рану також обробляють спиртовим розчином йоду та ізолюють стерильною операційною білизною. Очищення товстої кишки проводять напередодні (ввечері) операції очисними або сифонними клізмами до чистої води. Ранком, не менше, ніж за 3-4 години до операції виконують очисну клізму, як заключний стан очищення кишки. Доставка хворого в операційну проводиться на каталці. В екстрених випадках під час транспортування може проводитися інфузійна терапія, штучна вентиляція легень. Якщо у хворого зовнішня кровотеча і накладений джгут, то його знімають тільки під час операції. Хворих з гострою кишковою непрохідністю доставляють в операційну із зондом, введеним у шлунок

. Оцінка операційно-анестезіологічного ризику проводиться із врахуванням трьох факторів за бальною системою: 1. загальний стан хворого оцінюється від 0,5 балів (задовільний) до 6 балів, якщо стан хворого вкрай важкий, обумовлений основним або супутнім захворюваннями, які складають загрозу для життя без операції або під час її виконання; 2. об‘єм і характер операції оцінюється від 0,5 балів при операціях на поверхні тіла і до 2,5 балів при складних операціях, наприклад, на серці в умовах штучного кровообігу, трансплантації внутрішніх органів; 3. характер знеболювання оцінюється від 0,5 при проведенні операції під місцевою анестезією до 2,5 балів, що нараховуються, наприклад, при проведенні комбінованого ендотрахеального наркозу в поєднанні із штучним кровообігом (з використанням АШК), гіпербаричної оксигенації та ін. Ступінь ризику визначають за сумою балів з урахуванням вищевикладеного: перший ступінь (незначний ризик) – 1,5 бали; другий ступінь (помірний ризик) – 2,0-3,0 бали; третій ступінь (значний ризик) – 3,5-5,0 балів; четвертий ступінь (високий ризик) – 5,5-11,0 балів. Оцінка ступеню ризику дозволяє за рахунок зменшення об‘єму операції та вибору анестезії зменшити небезпеку операційного втручання. Особливо небезпечними моментами операції є ускладнення знеболювання, кровотеча, шок, інфекційні ускладнення, пошкодження життєво-важливих органів. Під час операції анестезіолог контролює всі життєво важливі параметри організму: пульс, артеріальний та венозний тиск, частоту дихання. При складних і тривалих операціях за станом хворого слідкують за допомогою моніторів з реєстрацією електрокардіограми (ЕКГ), електроенцефалограми (ЕЕГ), насичення крові киснем і двоокисом вуглецю та ін. Під час операції дуже важливе значення має ретельне дотримання правил асептики і антисептики.

 Операцію виконує хірургічна бригада: хірург, асистенти хірурга, операційна сестра. Ведення операції під наркозом здійснює лікар-анестезіолог і анестезисти.

 Поняття про основні види хірургічних швів. Розрізняють: · первинні шви, що накладаються безпосередньо після операції; · первинні відкладені шви, які накладаються через 3-4 доби після операції при умові відсутності запалення рани; · вторинні шви, що накладаються на гранулюючу рану; · вторинні ранні шви, які накладаються в терміни від 7 до 14 діб після операції або первинної хірургічної обробки; · вторинні пізні шви, які накладаються на гранулюючу рану після 14 діб; перед накладанням вторинних пізніх швів рубцевозмінені краї рани висікають, мобілізують.

.

Задача. Хворий Б. знаходиться у дуже важкому стані. Завдання: В яку палату його необхідно госпіталізувати?

 

.Контрольні запитання для самопідготовки .

 1.Які приміщення входять до хірургічного відділення?

 2. Що таке перев’язувальна і особливості її роботи?

 3. Яким повинен бути медичний персонал?

 4. В чому заклечається гігієна хворого?

 5.Яким наказом регламентуються гігієнічні вимоги до медперсоналу та хворих?

 6.Назвіть мету дієтотерапії в передопераційному періоді.

7. Кому проводиться парентенральне харчування?

8. Хто визначає показання і протипоказання до операції?

 9.Які бувають показання до операції?

 10. За якими показниками оцінюється ризик оперативного втручання?

 11.Що таке передопераційний період?

 12. Назвіть основні завдання передопераційного періоду.

 13. Як проводиться підготовка хворого до операції?

 14.Назвіть особливості підготовки дітей до операції.

 15. Назвіть особливості підготовки до операції ослаблених хворих.

 16. Назвіть особливості підготовки до операції людей похилого віку.

17.Скільки часу готується хворий до екстреної операції?

 18. Скільки часу готується хворий до планової операції?

 19.Яка роль атропіну в премедикації?

 20. Як здійснюється транспортування хворого в операційну?

 

Література:

 Основна: О.М. Кіт «Хірургія” Тернопіль, 2014р. ст.218-226

Додаткова: С.Д. Хіміч ” Хірургія” Київ “Здоровя” 2004р. ст.218-226; Л.М. Ковальчук “Навчальний посібник з хірургії в модулях” Київ,” Медицина” 2009 р.ст.185-192;                               Л.В.Цитовская.“Руководство по практическим занятиям по хирургии.” К., “Вища школа” 1988г. ст.163-173.