Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3Б л/с Тема практичного заняття: «Догляд за хворим у хірургічному відділенні.» Дата: 16.12.20.

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія                   

Група 3Б л/с        

Тема практичного заняття: «Догляд за хворим у хірургічному відділенні.»

Дата: 16.12.20.

 

Тема 8.5. Догляд за хворими в хірургічному відділенні

 

-Організація хірургічного відділення, його структура, розміщення, палати, перев’язочна, режим роботи, прибирання.

 -Лікарський план обстеження й лікування хворого та його значення для роботи молодшого медичного персоналу.

 -Загальний догляд за хірургічними хворими.

- Санітарно-гігієнічні вимоги до медичного персоналу та хворих.

 -Особливості організації харчування хірургічних хворих.

 

 

Організації та задачі догляду за хірургічними хворими. У зв'язку з гострим, динамічним перебігом захворювання та специфічними формами лікування (операція) хірургічні хворі потребують у процесі догляду за ними підвищеної пильності та відповідальності. Однією з особливостей догляду є те, що багато хто з них перебувають на постільному режимі, що збільшує навантаження на персонал. Наявність у більшості хірургічних хворих ран (як випадкових, так і післяопераційних) робить догляд за ними складним та відповідальним щодо дотримання правил асептики. Перебіг хвороби у хірургічних хворих через наявність ран потенційно і фактично частіше ускладнюється як інфекцією (рановою та загальною), так і кровотечею, шоком, асфіксією, пневмонією, розладами функцій кишечнику та шлунка, серцево-судинними порушеннями, нудотою та блюванням. Догляд за хірургічним хворим вимагає від медсестри уважного спостереження за загальними показниками стану (притомність, фізична та психічна активність, настрій, наявність чи відсутність болю, колір шкіри, температура тіла, частота пульсу та його якість, частота та характер дихання, артеріальний тиск, диспепсичні розлади тощо), так і за місцевими проявами хвороби та ознаками її ускладнення (стан пов'язки на рані, наявність чи відсутність її промокання та характер кольору виділень з рани, біль у ділянці рани, стан тканин навколо рани – набряк, припухлості, характер та забарвлення випорожнень, сечі та харкотиння тощо). Годування хірургічних хворих. Готову їжу доставляють в буфети в заздалегідь промитих термосах або в посуді з щільно закриваючими кришками. Медпрацівник, який бере участь в годуванні, повинен надіти халат, на якому написано "Для роздачі їжі", вимити руки і продезінфікувати їх 80% етиловим спиртом, або 0,5% розчином хлоргексидину біглюконату. При роздачі їжі необхідно строго дотримуватись термінів реалізації продукції, стежити за тим, щоб їжа мала привабливий зовнішній вигляд. Хворих, які знаходяться на вільному режимі, годують в їдальні. При цьому важливо стежити за тим, щоб хворий отримав призначений йому стіл. Технічний персонал, зайнятий прибиранням, до роздачі їжі не допускають. Годування тяжкохворих входить в обов'язки палатної сестри. Перед їжею всі процедури мають бути закінчені, палати прибрані, провітрені. Необхідно допомогти хворим вимити руки і лице перед їжею. Ступінь участі сестри в годуванні залежить від стану хворого. Хворих, які не можуть без сторонньої допомоги приймати їжу, сестра годує з ложки, заздалегідь прикривши груди хворого серветкою, підвівши головний кінець ліжка або підтримуючи голову хворого рукою. Рідку їжу зручно давати з поїльника. Після годування хворому пропонують прополоскати ротову порожнину, а якщо він не в змозі, медсестра очищає її марлевим тампоном, змоченим кип'яченою водою. Якщо через захворювання хворий не може або йому протипоказане годування природним чином, вдаються до Штучного живлення, яке може бути ентеральним зондовим і парентеральним. Зондове живлення проводять в трьох видах: через оро- або назогастральний зонд, через гастростому, через єюностому. Зондове живлення дозволяє ввести достатню кількість необхідних поживних речовин, компенсувати енергетичні витрати організму і може проводитися тривалий час. Необхідною умовою його є відсутність механічних перешкод в шлунково-кишковому тракті дистальніше місця введення зонда і нормальна моторно- евакуаторна функція кишечника. Штучне ентеральне живлення застосовують після травми ротової порожнини, гортані, глотки, стравоходу або після операцій на них, після операцій на стравоході і шлунку з відновленням безперервності травного тракту, при тонкокишкових норицях, при порушенні акту ковтання, при тяжкій черепномозковій травмі з тривалою втратою свідомості і інших коматозних станах, при неудалимих пухлинах стравоходу, глотки, що викликають обтурацію просвіту цих органів. Для ентерального зондового живлення використовують м'які пластмасові, силіконові або гумові трубки із діаметром 3-5 мм. При тривалому знаходженні зонда хворі легше переносять назогастральне або назоінтестинальне введення, ніж введення зонда через рот. Якщо зонд вводять під час операції, то дистальний його кінець встановлюють в початковому відділі тонкої кишки або на 20-30 см дистальніше накладеного анастомозу. Полегшує проведення зонда наявність на його кінці спеціальної оливи. Зондове живлення здійснюють спеціально підібраними сумішами. Склад харчових сумішей наближається до збалансованого харчування: 80-100 г білка, 400-500 г вуглеводів, 80-100 г жирів і необхідну кількість вітамінів, мікроелементів, мінеральних солей. Поживні суміші для ентерального живлення мають бути добре засвоюваними, збалансованими по замінних і незамінних чинниках живлення, стійкими при зберіганні. Вони повинні легко і швидко готуватися до вживання. мати високий ступінь дисперсності і легко проходити через зонд малого перетину, мати високу харчову цінність і енергетичну щільність з розрахунку на 1 мл суміші. Цим вимогам відповідають суміші – енпіт, оволакт. При їх відсутності1 можуть бути використані дитячі харчові суміші ("Малюк", "ВІ+алакт", "Детолакт"), що збалансовані у вітамінному і енергетичному відношенні. Зондове живлення можна здійснювати фракційним методом або постійно краплинно за допомогою спеціальних дозуючих пристроїв. Необхідно проводити щоденний контроль вмісту тумбочок і холодильників, при виявленні продуктів сумнівної якості або невідповідності їх призначеній дієті слід викинути їх або повернути родичам, довівши це до відома хворого. Завданням медперсоналу є ознайомлення хворих з термінами зберігання продуктів. Зберігання продуктів допускають в скляному посуді або поліетиленових мішках, забезпечених маркуванням. В умовах широкого розповсюдження серед населення ожиріння важливою є інформація серед хворих про шкоду переїдання, необхідність обмеженого споживання висококалорійних продуктів. Санітарний стан відділення залежить в т.ч. і від правильного збору, зберігання і видалення харчових відходів. Для збору відходів використовують металеві відра або банки з кришками, які при заповненні очищають, обробляють 2% розчином кальцинованої соди, обполіскують водою і висушують. Особливої уваги від медсестри потребують хворі після наркозу. У них може западати язик, підвищуватись салівація, виникати блювання. Хворих потрібно класти без подушки та повертати голову набік, щоб язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не спричиняли асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку – медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу його з наркозу. Усім хворим після операції медична сестра повинна класти на рану для профілактики ранових гематом (кровотечі з капілярів рани) мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником на термін близько однієї години. Багатьом хворим до або під час операції на органах черевної порожнини вводять назогастральний (для евакуації вмісту), назоєюнальний (для годування) зонд, силіконову трубку в кишечник через штучну кишкову норицю (виведення застійного вмісту при лікуванні кишкової непрохідності та перитоніту), дренажі в черевну порожнину, жовчні протоки, сечові шляхи та підшкірну основу. Медсестра повинна стежити за положенням зондів і дренажів, щоб їх не вийняв сам хворий під час пробудження або вони не випали при недостатній фіксації під час перекладання. У хірургічній практиці для стимуляції моторики кишечника і його очищення від калових мас і газів застосовують клізми. Догляд за хворими у приймальному відділенні. Хворий поступає в лікувальний заклад через приймальне відділення, де проводять прийом, реєстрацію, огляд, гігієнічну обробку і транспортування хворих. Медсестра заповнює титульний листок історії хвороби (форма ООЗу), заносить відомості про хворого в журнал обліку хворих (форма 001 у) і алфавітний журнал. При госпіталізації хворого в стаціонар у санпропускнику' приймального відділення проводять санітарну обробку, яка включає огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости, педикульозу, при необхідності проводять стрижку нігтів, волосся, гоління, проведення гігієнічної ванни, душу, або обтирання, що залежить від стану хворого, переодягання хворого в чистий лікарняний одяг. Питання про санітарну обробку та її обсяг вирішує лікар. При поступленні хворого у важкому стані, проводять обтирання теплою водою. Під хворого кладуть клейонку і обтирають обличчя, шию, груди, руки змоченою водою губкою. Після обтирання витирають насухо і накривають простирадлом, для запобігання переохолодження. Потім таким же чином протирають тулуб, нижні кінцівки. На титульній сторінці історії хвороби роблять відмітку про санітарно-гігієнічну обробку. Далі хворого транспортують у відділення. Питання про спосіб транспортування вирішує лікар. Хворих поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних. Останнім надають допомогу, а потім транспортують або надають невідкладну допомогу під час транспортування. Хворих у важкому стані транспортують у відділення інтенсивної терапії без санобробки. При задовільному стані хворому призначають душ чи ванну. Транспортування хворих. Пацієнта, який може ходити, .направляють у відділення пішки в супроводі санітарки. Для транспортування тяжкохворих використовують ноші, каталки чи крісла-каталки. Ноші з хворим несуть 2-4 людей. Ноші застеляють простирадлом, а хворого накривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезінфікують. Гігієна білизни і одягу хворих. Після поступлення хворого в стаціонар йому виділяють ліжко з чистою білизною, яка пройшла камерну обробку і при необхідності предмети догляду (склянку, судно, сечоприймач, плювальницю). Ліжко хворого повинно бути металевим або дерев'яним з гладенькою поверхнею Сіх можна дезінфікувати). Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу надавати хворому різних положень. Натільну та, постільну білизну змінюють один раз на 7 днів, після гігієнічної ванни, або по мірі необхідності, після забруднення. Відповідає за заміну білизни сестра-господиня. Всю білизну необхідно прати. Мокру від поту сушити не рекомендується. Щоразу при заміні білизни стежать, щоб простирадло і сорочка були добре розпразлені, щоб не утворювалися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворих, а у тяжкохворих нерідко сприяють пролежням. Білизну, забруднену кров'ю або іншими виділеннями, необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках на пральню. Сортувати білизну в палатах забороняється. Ліжко хворого застеляють таким чином поверх сітки кладуть матрац із наматрацником. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого підгинають по всій довжині на матрац для попередження утворення складок. Для важкохворих із нетриманням сечі, калу, якщо немає спеціального ліжка, на наматрацник кладуть клейонку, прикріплюючи її, або підгинаючи під матрац. Клейонку можна постелити на простирадло, накриваючи її пелюшкою. Хворому дають ковдру. Постіль повинна бути чистою, застеленою без складок і рубців. Перестеляти її треба двічі на день – вранці та ввечері. Щоранку натільну і постільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився. При зміні постільної білизни важкохворому треба проявити обережність, щоб не завдати йому додаткового болю і стражданнь. Заміну простирадла здійснюють, починаючи згортання по довжині до середини, піднімаючи таз і забираючи простирадло. В цей час згорнуте простирадло підставляють під таз хворого і розгортають його із середини до країв. Повертають хворого на бік згортають простирадло із одного боку, відразу розстилають чисте, повертають хворого на чисте до кінця. Згортають чисте простирадло по довжині, піднімають ноги хворого, скручують брудне простирадло і одночасно закручують чисте, піднімають таз хворого, забирають брудне і розстилають чисте, піднімають тулуб хворого, забирають брудне простирадло і до кінця розстеляють чисте. Догляд за шкірою. Дуже важливо – утримувати тіло хворого в чистоті. Хворий, який не перебуває на постільному режимі, має митись теплою водою з милом під душем або у ванні щонайменше один раз на тиждень. Хворим, яким призначено ліжковий режим, допомагає митися медсестра. Якщо хворий може сісти у ліжку, йому подають тазик, а воду поливають на руки з глечика. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця тертя і посиленого потіння (пахові складки, статеві органи, ділянки шкіри навколо заднього проходу, під молочними залозами). Після вмивання в такому ж порядку шкіру ретельно протирають чистим сухим рушником. Тяжкохворих підмивають 2-3 рази на день, особливо після фізіологічних відправлень. Якщо підмивання проводять у палаті, хворого відгороджують ширмою. Підмивають теплою кип'яченою водою. Догляд за волоссям. Медсестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся хворим, які не можуть це зробити самі. Жінкам волосся розчісують і заплітають у косу. При захворюваннях, які потребують тривалого перебування в ліжку, волосся краще обстригти. Голову миють один раз на 7-10 днів під час гігієнічної ванни. Якщо волосся жирне, можна користуватися твердою водою, яка містить багато солей. Коли ж воно сухе, треба користуватись м'якою водою. Тяжкохворим голову миють у ліжку. Догляд за ротовою порожниною. Хворий вранці перед їжею та ввечері перед сном повинен чистити зуби, полоскати рот кип'яченою водою після кожного прийому їжі. Тяжкохворим туалет ротової порожнини проводять медпрацівники два рази на день. Для запобігання утворення тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен виймати на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води. Догляд за обличчям, вухами і очима. Щоранку обмивають вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення, то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2% розчин борної кислоти, 0,02% розчин фурациліну), ізотонічним розчином хлориду натрію або міцною заваркою чаю. На очну щілину накладають змочену розчином чисту марлю або зрошують око з допомогою очної піпетки. Після розм'якшення кірки легко видаляються. Промивання очей при накопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки – ундини або стерильними марлевими серветками. Очі промивають від зовнішнього кута до внутрішнього, по ходу слізного каналу. Ходячі хворі самостійно миють вуха під час щоденного ранкового туалету. Тяжкохворим медсестра 2-3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд, змочених в 2% розчині борної кислоти, соди чи в свіжій кип'яченій воді. Догляд за хворими в перев'язочній та маніпуляційній. Маніпуляційна – спеціальне приміщення для проведення медичних процедур, при яких необхідно дотримувати вимоги асептики (венепункції, ін'єкції, трансфузії). Перед початком роботи проводять вологе прибирання. Медсестра надягає халат, шапочку, маску, обробляє руки, розкладає стерильні бікси. Спочатку проводять забір крові для біохімічних досліджень, потім заповнюють і підключають системи для внутрішньовенних інфузій. У першу чергу обслуговують тяжкохворих. Під час перев'язки пацієнта, незалежно від локалізації рани, треба покласти на перев'язочний стіл. Бажано, щоб хворий не бачив, як перев'язують інших хворих, скривавленого перев'язувального матеріалу, своєї рани.

 

 

Догляд за хворими, які перенесли оперативні втручання. Особливої уваги медсестри потребують хворі після наркозу та операції. Внаслідок наркозу у хворих після операції нерідко збільшується тривалість наркотичного сну, який може супроводжуватись западанням язика та підвищенням салівації, що може спричинити асфіксію. У цих хворих після наркозу може спостерігатись блювання. Тому їх потрібно класти в ліжко без подушки та повертати голову набік (краще правий), щоб запалий язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не зумовили асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку. З огляду на це медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу з наркозу.

Хворі, яких оперували під наркозом перебувають до повного виходу з наркозу у палатах інтенсивної терапії та реанімації. Якщо хворий після зробленої під наркозом (без міорелаксантів) операції лежить у загальній палаті, за ним має безперервно спостерігати палатна медсестра та робити все належне для запобігання ускладненням наркозу, зокрема асфіксії.

За показами після операції на одну годину медсестра має покласти на рану для профілактики гематом мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником.

Догляд за хворими після операцій на стравоході включає догляд за штучно створеними норицями, догляд за пов'язками, годування хворих через гастростому (молоко, бульйон, яйце, сметана, кисіль, дитячі суміші). Стан хворих зі шлунковими норицями, як правило, важкий. Часто виникає мацерація шкіри, тому її обробляють пастою Лассара.

Догляд за хворими після операції на шлунку і дванадцятипалій кишці. Після цих операцій з метою декомпресії ставлять зонд (контроль і профілактика неспроможності швів). Періодично відсмоктують вміст шлунка.

Догляд за хворими після операцій на тонкій і товстій кишках. У разі накладання протиприродного відхідника необхідний ретельний догляд за ним та використання калоприймача. Шкіру навколо стоми очищують вологим способом від кишкового вмісту, використовуючи розчини антисептиків. Далі шкіру осушують, обробляють цинковою маззю і фіксують новий калоприймач.

Догляд за хворими після операцій на сечових органах. У післяопераційному періоді може бути затримка сечі, що потребує катетеризації. У чоловіків постановку металевого катетера проводить лікар. Через катетер міхур промивають фурациліном (при аденомах). Нерідко налагоджують промивну систему. При цьому треба слідкувати, щоб вона не забилась згустками крові, при необхідності своєчасно її промити. Хворі, які перенесли операцію надлобкового розтину, потребують періодичної заміни катетера, який забивається солями сечі.

Догляд за хворими з переломами. Найбільше потребують догляду хворі зі скелетним витягнення, хворі з переломами тазу і хребта. Вони постійно знаходяться в постелі, мають підвищену схильність до утворення пролежнів.

Догляд за хворими після операцій на грудній клітці. Для полегшення дихання хворому потрібно напівсидяче положення або з припіднятим головним кінцем, збільшення надхолження кисню (централізований підвід кисню або подушка), інколи в післяопераційному періоді, коли хворий не може відкашлятися, виникає необхідність у пункції трахеї, трахеостомії тощо.

У перші години після операції потрібно стежити за пульсом, AT, характером дихання, кількістю і характером виділеннями з дренажів, станом пов'язок. Положення в постелі напівсидячи.

З другого дня хворий розпочинає дихальну гімнастику, надуває гумові шарики або іграшки. Активні рухи кінцівок поліпшують легеневу вентиляцію, сприяють відновленню гемодинаміки. Ходити можна в залежності від важкості операції з 3-4 доби.

Догляд за хворими з нагнійними процесами полягає у заміні постільної і натільної білизни по мірі забруднення (запобігання інфікуванню), підкладанні вологонепроникного матеріалу вкритого чистою пелюшкою у ділянці пов'язки, занурення зовнішніх кінців дренажних трубок в склянку з антисептиком, який щодня міняють.

РОЗДІЛ 2. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ДО ОПЕРАЦІЇ. 2.1. Поняття про догляд за хірургічними хворими. Хірургія є особливою медичною спеціальністю, що використовує з метою лікування прийоми механічної дії на тканини організму або хірургічну операцію, що обумовлює ряд серйозних відмінностей в організації і здійсненні догляду за хірургічними хворими. Закономірні відхилення від нормальних фізіологічних процесів найчастіше є природною відповіддю на операційну травму і частково не вимагають усунення, оскільки система гомеостазу їх самостійно нормалізує. Для правильного розуміння питань догляду за хірургічними хворими, необхідно розуміти, що операція – це специфічний метод лікування, результат якого залежить не тільки від правильної і високої техніки операції, а й грамотного догляду за хворим до та після втручання. Правильно організований догляд за хворими післяопераційного періоду в хірургії залишається єдиноважливим елементом, якого може бути цілком достатньо для повного і швидкого лікування хворого. Професійний догляд за хворими після операцій припускає знання як закономірних змін їх загального стану і місцевих процесів, так і можливого розвитку ускладнень. Догляд – це один із найважливіших елементів у лікуванні хворого, що організовується на підставі професійного знання можливих змін або ускладнень у хворих після операцій і направлений на своєчасне попередження і усунення їх. Обсяг догляду залежить від стану хворого, його віку, характеру захворювання, об'єму оперативного втручання, призначеного режиму, виникаючих ускладнень. Догляд за хворими – це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування, що призводить до поліпшення стану пацієнта і задоволення його фізіологічних потреб. Догляд за хворими підрозділяється на загальний і спеціальний: а) загальний догляд - сукупність заходів, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби, віку, статі тощо; б) спеціальний догляд - включає додаткові заходи, які мають специфічні особливості виду медичної допомоги і виконуються з урахуванням характеру захворювання та індивідуальних особливостей його перебігу. У важких післяопераційних хворих догляд включає допомогу при здійсненні ним основних життєвих потреб (їжа, пиття, рух, випорожнення кишечника, сечового міхура та ін.); проведення заходів особистої гігієни (умивання, профілактика пролежнів, зміна білизни та ін.); допомога під час хворобливих станів (блювання, кашель, кровотеча, порушення дихання і т.д.). 10 До догляду відноситься й низка санітарно-епідеміологічних заходів, що здійснюються медичним персоналом і направлених на підтримку належної чистоти в медичній установі та попередження виникнення і розповсюдження інфекційних (гнійно-септичних) ускладнень. До таких заходів відносяться регулярне прибирання і провітрювання приміщень, санітарна обробка хворих, їх одягу, білизни, предметів догляду, деякі заходи дезінфекції (дезінфекція – знищення патогенних мікроорганізмів) і дезінсекції (дезінсекція – знищення комах-паразитів). У хірургічній практиці у хворих, що страждають від болю, знаходяться в страху перед, або після оперативного втручання, догляд припускає активну позицію з боку персоналу. Хірургічні хворі, особливо важкі післяопераційні хворі, не просять про допомогу. Будь-які заходи щодо догляду приносять їм додаткові хворобливі неприємні відчуття, тому вони негативно відносяться до будь-яких спроб активізації рухового режиму, виконання необхідних гігієнічних процедур. У цих ситуаціях персонал повинен проявляти дбайливу, терплячу наполегливість. Важливим компонентом догляду за хворими є створення максимального фізичного і психічного спокою. Тиша в приміщенні, де знаходяться хворі, спокійне, рівне, доброзичливе відношення до них медичного персоналу, усунення всіх несприятливих чинників, які можуть травмувати психіку хворого, – ось деякі основні принципи так званого лікувально-охоронного режиму медичних установ, від якого багато в чому залежить ефективність лікування хворих. Для одужання дуже важливо, щоб хворий знаходився в спокійному, фізіологічно зручному положенні, в задовільних гігієнічних умовах, отримував раціональне харчування. Сприяє одужанню дбайливе, тепле, уважне відношення медичного персоналу. Загальний догляд за хворими. 2.2. Гігієна тіла хворого в хірургічному відділенні. Дотримання правил особистої гігієни, забезпечення чистоти палат і меблів створює умови для швидкого одужання хворих і попереджає розвиток багатьох ускладнень. Важливе місце в догляді за хворими займає догляд за шкірою. Функції сальних і потових залоз сприяють збереженню пружності та м'якості шкіри. Проте, разом із виділенням з залоз на шкірі скупчується пил і мікроорганізми. Забруднення шкіри викликає свербіння, яке веде до порушення її цілісності, що сприяє проникненню углиб шкіри мікробів, які знаходяться на її поверхні. Медична сестра повинна стежити, щоб хворі дотримувалися правил особистої гігієни. Хворі, що знаходяться на загальному режимі, якщо немає протипоказань, миються у ванні або приймають душ не рідше 1 разу на тиждень. 11 Техніка підготовки та проведення гігієнічної ванни. 1. Вимити ванну губкою або щіткою з милом, порошком, сполоснути її 1 % розчином триациду або 1% розчином дезоксону-1, а потім гарячою водою. 2. Заповнити ванну теплою водою (37 °С). 3. Допомогти хворому розміститись у ванні. Рівень води повинен доходити до мечоподібного відростка. Щоб хворому було зручно сидіти, в ножному кінці ванни необхідно поставити дерев'яну підставку для ніг. 4. Вимити хворого губкою з милом, починаючи з голови, у такій послідовності: тулуб, верхні та нижні кінцівки, пахова ділянка, промежина. Тривалість процедури не повинна перевищувати 20-25 хв. 5. Допомогти хворому вийти з ванни, витерти теплим рушником або простирадлом (мал. 1). Мал. 1. Догляд за шкірою – прийняття ванни. Техніка підготовки та проведення гігієнічного душу. 1. Вимити ванну мийними засобами. 2. Поставити у ванну стільчик та посадити на нього хворого. 3. Миють хворого у тій же послідовності, що й у ванні. Після душу або ванни губки миються у воді і піддаються стерилізації кип'ятінням у воді, або автоклавуванням. Найкраще використовувати одноразові губки, які після застосування утилізуються. Догляд за волоссям При довготривалому перебуванні чоловіків у стаціонарі їм слід коротко стригти волосся і мити голову не рідше 1 разу на 7-10 днів. Жінкам з довгим волоссям потрібно щодня розчісувати їх густими гребінцями, які повинні бути індивідуальними у кожної хворої. Чужими гребінцями користуватися категорично забороняється. Коротке волосся слід розчісувати від коріння до кінців, а довге розділити на паралельні пасма і поволі розчісувати від кінців до коріння. Густий гребінь, змочений у розчині 12 оцтової кислоти добре вичісує лупу і бруд. Щоб краще промити волосся, слід застосовувати різні шампуні, дитяче мило або воду з хною (мал. 2). Мал. 2. Положення у ліжку для миття голови. Гігієна порожнини рота Гігієні порожнини рота необхідно приділяти достатньо уваги, оскільки при накопиченні мікроорганізмів можуть виникнути гнійні ураження слизової оболонки, що супроводжуються неприємним запахом із рота. Хворі, які можуть ходити, повинні двічі на день, вранці й увечері чистити зуби, а після прийому їжі полоскати рот злегка підсоленою водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію (мал. 3). Мал. 3. Напрямки руху щітки при чищенні зубів. Догляд за вухами Під час щоденного вранішнього туалету хворі миють вуха. При утворенні сірчаних пробок у вухах медсестра повинна їх видалити ватним тампоном після попереднього закапування 5-6 крапель 3% перекису водню. При скупченні великої кількості сірчаних пробок проводять спринцювання вуха за допомогою великого шприца Жане або гумового балона. 13 Спринцювання вуха Хворого садять перед собою боком, щоб джерело світла добре освітлювало вухо. У руки хворому дають лоток, який він притискає до шиї під вушною раковиною. Потім медсестра лівою рукою відтягує вушну раковину назад і вгору, а правою вводить кінець шприца в зовнішній слуховий прохід, направляючи по його верхньозадній стінці струмінь розчину під тиском, який підігріто до температури тіла (мал. 4). Мал. 4. Спринцювання вуха. Закапування крапель у вухо Для закапування крапель у вухо нагинають голову хворого в здорову сторону. Мочку вуха хворого лівою рукою дещо відтягують, а правою тримають піпетку і капають певну кількість крапель, підігрітих до кімнатної температури, у слуховий прохід. Після цього у вухо закладають невеликий ватний тампон на декілька хвилин (мал. 5). Мал. 5. Закапування крапель у вухо. 14 Догляд за зовнішніми статевими органами і заднім проходом. Складовою частиною заходів щодо гігієни шкіри є догляд за зовнішніми статевими органами і заднім проходом. Необхідно проводити підмивання заднього проходу і зовнішніх статевих органів двічі на добу, а після акту дефекації – окремо. Цю процедуру зручно проводити за наявності висхідного душу або підмиванням теплою водою з милом. Техніка підмивання хворого Матеріальне забезпечення: кухоль із теплою (30-35 °С) водою або із слабким розчином перманганату калію, корнцанг, серветка, судно, гумові рукавички. Алгоритм дії: 1. Одягніть гумові рукавички. 2. Підведіть під крижі хворого ліву руку, допоможіть йому підняти таз. 3. Правою рукою підведіть і розправте під тазом клейонку, поверх якої помістіть судно й опустіть таз хворого. 4. Встаньте справа від хворого і, тримаючи глечик у лівій руці, а корнцанг із серветкою – в правій, наливайте антисептик із глечика на ділянку статевих органів, серветкою в цей час протирайте промежину, шкіру навколо неї, здійснюючи рухи від статевих органів до заднього проходу (спереду назад). 5. Просушіть іншою серветкою шкіру промежини у тому ж напрямку, заберіть судно і клейонку. Необхідно пам'ятати, що пахвові та пахвинні ділянки і складки шкіри під молочними залозами необхідно обробляти частіше (особливо у повних людей), оскільки в цих ділянках часто виникає опрілість. Техніка спринцювання Крім підмивання зовнішніх статевих органів жінкам часто буває необхідне спринцювання. Для цієї мети використовують кухоль Есмарха, який підвішують на штатив на висоту до 1 метра над рівнем ліжка. Можна використовувати слабкий розчин калію перманганату 0,2%, натрію гідрокарбонату 1 % або лікувальний розчин, призначений лікарем. Після підмивання промежини медична сестра, розводячи двома пальцями лівої руки статеві губи, обережно вводить у статеву щілину на глибину 6-7 см вагінальний наконечник. Притримуючи наконечник, відкриває кран і регулює швидкість руху розчину. Кухоль Есмарха, гумова трубка, кран і наконечник обов'язково стерилізується перед кожним застосуванням. Медична сестра працює у стерильних рукавичках. Використання взуття Хворим не дозволяється користуватися власним взуттям. Видають тапочки з тканини, що легко стерилізується. Це взуття після виписки хворого протирають тампоном, змоченим в ультрациді, аеродезині, 25% розчині формаліну, 40% розчині оцтової кислоти, або обробляють всередині аерозолем “Чобіток”. 15 Використання особистих речей Один з шляхів перенесення інфекції в хірургічне відділення пов'язаний з особистими речами хворого, на яких у великих кількостях часто знаходяться патогенні мікроорганізми. Спектр флори зазвичай повністю відображає склад виділень хворого: переважають псевдомонади, ентеробактерії і патогенні стафілококи. Ці мікроорганізми часто в значній кількості виявляються на бритві, гребінці, зубній щітці, дужках окулярів та інших особистих речах хворого. Тому особисті речі, які хворий приносить у хірургічне відділення, необхідно звести до мінімуму і по можливості рекомендувати речі разового користування. Зберігання особистих речей проводиться у тумбочці біля ліжка хворого із закритими дверцятами. Персонал відділення зобов'язаний щодня контролювати склад і стан особистих речей хворих. Бритви, гребінці, стакани для чищення зубів необхідно щодня дезінфікувати. Зубні щітки стерилізуються кип'ятінням або УФО випромінюванням. Інший метод - використовувати таблетки Акватабс для приготування дезінфекційного розчину і обробляти ним щетину кілька разів на тиждень, як це рекомендовано заводом-виробником, або частіше. Одна таблетка, розчинена в теплій воді, використовується для замочування щітки протягом приблизно десяти хвилин. Після замочування зубна щітка промивається і готова до використання . Не можна зберігати предмети туалету в поліетиленових мішках, бо через наявність підвищеної вологості в них швидко створюються умови для розмноження флори. Книги слід обгортати в обкладинки, що легко дезінфікуються, краще щоб це були нові книги. В загалі дозволяється використовувати речі, які можна продезінфікувати, а пацієнта попереджають про можливість їх пошкодження. Гігієна передач Все, що відноситься до гігієни особистих речей хворого, відноситься і до гігієни передач. Вміст передач повинен контролюватися медсестрою. Категорично забороняється приймати у відділення хірургічного профілю м'які іграшки, хутряні і шерстяні речі та інші предмети, що не підлягають дезінфекції. У якості тари для передач повинні бути повністю виключені тканинні плетені сумки, бажано використовувати поліетиленові і пластикові пакети. Кількість продуктів харчування в передачах повинна бути обмежена необхідним і лише продуктами, дозволеними хворому його дієтою. Слід пам'ятати, що в тумбочках повинні міститися тільки продукти тривалих термінів зберігання (цукровий пісок, печиво, цукерки і т.п.). Продукти, що швидко псуються, приймаються тільки в кількості, яку можна використати протягом доби, зберігаються в холодильнику. Зберігання продуктів в палаті, 16 на підвіконні і т.п. заборонено. При щонайменшій підозрі на інфікування і псування продукти знищуються. Хворий, що знаходиться в стаціонарі навіть нетривалий час, відчуває себе відірваним від рідних і друзів, що створює несприятливий емоційний стан для його одужання. У той же час безладна система відвідування заважає роботі медперсоналу, сприяє забрудненню лікарняного середовища, занесенню інфекції. У зв'язку з цим у розпорядку дня лікарні повинні бути передбачені і чітко визначені години відвідування хворих. Правила відвідувань пацієнтів · Відвідини пацієнтів допускаються у всіх відділеннях лікарні; · Відвідувачі в верхньому одязі в стаціонар не допускаються; · В палату до кожного хворого допускається лише один відвідувач одночасно, не більше, ніж на 20 хвилин; · Відвідини дозволені щодня з 11-00 до 13-00 та з 17-00 до 19-00; · До хворих у важкому стані відвідувачі допускаються з дозволу завідувача відділенням або чергового лікаря; · Відвідувачі зобов'язані дотримувати чистоту, порядок і не порушувати спокій хворих відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; · Категорично забороняється сидіти в палатах на ліжку; · Вхід в лікарню під час тихої години з 15-00 до 17-00 і після 19-00 години заборонений; · Відвідувачі в нетверезому стані до хворих не допускаються; · Відвідувачі зобов'язані дотримуватися загальноприйнятих норм спілкування з пацієнтами та медичним персоналом; · Відвідувачам забороняється вступати в суперечки і сварки з персоналом лікарні; · Зі своїми претензіями і непорозумінням просять відвідувачів звертатися до чергового лікаря, завідуючого відділення або до управління лікарні. Хворі, що ходять, можуть побачитися з родичами і друзями в спеціально відведених для цього місцях – в холах і коридорах. У палати відділення відвідувачі допускаються до тяжкохворих тільки з дозволу лікаря, або завідувача відділенням. Кількість відвідувачів повинна бути зведена до мінімуму – не більше 2-х чоловік. Дітям до 10 років відвідування повинні бути обмежені через підвищену чутливість їх до інфікування патогенною флорою. До хворих, що знаходяться в палатах реанімації та інтенсивної терапії, відвідування хворих заборонено, зважаючи на особливу небезпеку інфікування цих хворих. Всі відвідувачі повинні здати в гардероб свій верхній одяг і отримати білі накидки або халати. Для відвідувачів хірургічного відділення в правилах внутрішнього розпорядку повинна бути передбачена необхідність принести з собою і перевзути перед входом у відділення чисте змінне взуття, бажано 17 шкіряні чи пластикові тапочки. Доцільно у години відвідування розстилати біля входу у відділення і біля входу в ліфт гумові килимки, просочені дезінфікуючим розчином (2% хлорантоіну або триациду 1%), при цьому необхідно стежити, щоб розчин не висихав і килимки постійно зволожувалися. Не можна дозволяти відвідувачам сідати на ліжко хворих, для цього повинні бути спеціальні стільці. Перед входом в хірургічне відділення рекомендується одягнути маски і шапочки на голову. Відвідувачі без відповідного одягу, в нетверезому стані, хворі з респіраторними захворюваннями не можуть бути допущені до хірургічних хворих. Після закінчення часу відвідування у відділенні необхідно провітрити палати, здійснити кварцування повітря і провести вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів. 2.3. Санітарна підготовка хворого до операції. У системі лікування і його організації важливе місце займає передопераційний період. Передопераційний період – це період часу з моменту госпіталізації хворого у відділення до початку виконання йому оперативного втручання. Його тривалість залежить від характеру хвороби (гостра чи хронічна), від об’єму майбутньої операції, від стану хворого і резервів його організму. Операції, що виконуються у гострому стані, який безпосередньо загрожує життю хворого, проводять після мінімального об’єму передопераційної підготовки. У разі планових операцій передопераційний період триває від кількох годин (частіше від однієї доби) до декількох діб, рідше –тижня і зовсім рідко – тижнів. Основні завдання доопераційного періоду: 1) встановити діагноз, 2) визначити показання, негайність виконання і характер операції, 3) підготувати хворого до операції. Основна мета доопераційного періоду: звести до мінімуму ризик оперативного втручання і можливість розвитку ускладнень після операції. Передопераційна підготовка хворих до операції складається з загальної підготовки (потрібна всім без винятку хворим) та індивідуальної підготовки їх органів і систем, у яких виявлено різні порушення. Останню проводять як загальновживаними, так і специфічними (специфічна підготовка) заходами. Загальна підготовка до планових операцій включає всі дослідження, пов'язані зі встановленням діагнозу, визначенням функціонального стану життєвоважливих органів, ускладнень основного захворювання і супутніх захворювань. При їх виявленні призначається медикаментозне лікування, направлене на поліпшення діяльності різних систем, щоб привести хворого до такого стану, при якому оптимально підготовлені органи і системи до 18 операції. Від характеру і проведення передопераційного періоду багато в чому залежить результат майбутнього хірургічного лікування. Планові операції доцільно відкласти під час менструацій, при підвищенні температури, легкій застуді, появі гнійників на тілі й т.п. Обов'язкова санація порожнини рота. Увечері за відсутності протипоказань всім хворим ставлять очисну клізму. Об’єм передопераційної підготовки залежить від виду майбутнього оперативного втручання за терміновістю його виконання. Екстрена операція – це оперативне втручання, що виконується негайно або через декілька годин з моменту поступлення хворого у стаціонар (гострий апендицит, защемлена грижа, гостра кишкова непрохідність, перфоративна виразка шлунку тощо). Планова операція – виконується лише після детального обстеження хворого і ретельної передопераційної підготовки хворого з приводу хронічної хірургічної патології. Таким чином - передопераційний період може бути дуже коротким при проведенні екстрених операцій і відносно розтягнутим при проведенні планових операцій. В залежності від того. Чи планова операція, чи екстрена - розрізняють повну та часткову санітарну обробку хворого, яка проводиться ще в приймальному відділенні. Повна санітарна обробка: а)підготовка хворого до планового оперативного втручання Перед плановою операцією хворий приймає гігієнічну ванну або душ, йому міняють натільну і постільну білизну. Важкохворим у цьому допомагає медперсонал. На ніч за призначенням лікаря хворому дають снодійні або седативні засоби. б)підготовка операційного поля перед плановим оперативним втручанням Вранці, приблизно за 2 год. до операції, хворому голять волосся сухим способом за допомогою станка і нового леза Волосся голять на великій площі, що прилягає до місця оперативного втручання, тому що може виникнути потреба розширити розріз або зробити допоміжний. Перед голінням шкіру протирають дезінфікуючим розчином і дають їй підсохнути. Гоління проводять у санітарній кімнаті, після чого поголене місце обробляють спиртом. Ці заходи не можна проводити наперед, оскільки можливе інфікування отриманого в процесі гоління садна чи подряпин. Декілька годин досить для перетворення їх в осередок інфекції з розвитком згодом післяопераційних ускладнень. Підготовка хворого до планового оперативного втручання в день операції Вранці хворий умивається, чистить зуби. Зубні протези виймають, завертають в марлеву серветку і кладуть у тумбочку. На волосисту частину 19 голови надягають шапочку або косинку. Жінкам із довгим волоссям заплітають коси. Безпосередньо перед транспортуванням хворий повинен вмитися, почистити зуби, зняти зубні протези, прополоскати рот, звільнити ніс, сечовий міхур. Чоловіки повинні поголити бор оду та вуса, жінки - зняти лак із нігтів. За 30 хвилин до операції хворому виконують премедикацію ((від лат. рre – перед; лат. мedikamentum - ліки) – завчасна медикаментозна підготовка хворого до загальної анестезії та хірургічного втручання. Ціль даної підготовки – зниження рівня тривоги пацієнта, зниження секреції залоз, підсилення дії препаратів для анестезії): Перед екстреною операцією хворому вводять наркотичний анальгетик і атропін (промедол 2% -1,0, атропін - 0,01 мг / кг). За показаннями можливе введення дроперидола або антигістамінних засобів. Перед плановою операцією звичайна схема премедикації така: 1. На ніч напередодні операції призначають – снодійний препарат (фенобарбітал - 2 мг / кг) і для повноцінного ефекту примедикації транквілізатор (феназепам - 0,02мг/кг). 2. За 30 хвилин до операції вводять внутрішньом¢язово наркотичний анальгетик - промедол 2% -1,0, антихолінестеразні препарати - атропін (0,01 мг / кг), антигістамінний препарат - димедрол (0,3 мг / кг). Після премедикації пацієнта доставляють в операційну обов'язково на каталці у супроводі медсестри, одягненої в чистий халат, ковпак і маску. Часткова санітарна обробка: Підготовка хворого до екстренного оперативного втручання У хворих, що поступають за екстреними показаннями, об'єм санітарної підготовки залежить від терміновості необхідної операції і визначається черговим лікарем. Обов'язковими заходами є звільнення шлунку за допомогою шлункового зонду і гоління волосяного покриву операційного поля. Техніка підготовки шкірних покривів хворого до екстреної операції. Перед екстреною операцією хворому проводять часткову санітарну обробку. 1. Підкласти під хворого церату. 2. Губкою, змоченою теплою водою, протирають верхню частину тіла хворого. У воду можна додати мийні речовини з антисептичною дією: камфорний спирт, етиловий спирт тощо. 3. Насухо обтирають оброблені ділянки тіла та прикривають їх. 4. Таким же чином обробляють живіт, спину та нижні кінцівки. Особливо ретельно обробляють ділянку операційного поля, проводять її гоління за 0,5-1 год. до операції. При наявності рани обробка операційного поля має свої особливості. Пов¢язку знімають, рану покривають стерильною серветкою, а шкіру навколо 20 рани протирають спиртом і збривають волосся навколо сухим способом. Всі рухи проводяться від рани, щоб зменшити ступінь її забруднення. Після цього серветку знімають, а шкіру знову обробляють 70 % спиртом, рану накривають стерильною серветкою.

 

Рекомендована література:

 Основна:

 О.М. Кіт " Хірургія” Тернопіль, 2002р. ст.13-25; 234-235

Додаткова:

 С.Д. Хіміч ” Хірургія” Київ “Здоров’я” 2004р. ст.179-204;

Л.В. Цитовская “Руководство по практическим занятиям по хирургии.” К., “Вища школа” 1988г. ст.163-168