Викладач Єрофєєва В.В. Предмет:Медсестринство в онкології Група 4Ас/с Тема лекційного заняття «Пухлини губи,слизової порожнини рота,гортані,придаткових пазух носа.щитоподібної залози» Дата: 02.12.20

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет:Медсестринство в  онкології

   Група 4Ас/с

Тема лекційного заняття «Пухлини губи,слизової порожнини рота,гортані,придаткових пазух носа.щитоподібної залози»

Дата: 02.12.20

 

                   Після вивчення теми студент повинен знати

1. Захворюваність на рак губи на Україні

2. Етіологію пухлин губи, язика і слизової оболонки рота

3. Облігатні і факультативні передраки губи, язика і слизової оболонки рота

4. Клініку раку губи, язика і слизової оболонки рота

5. Методи діагностики раку губи, язика і слизової оболонки рота

 6. Методи лікування раку губи, язика і слизової оболонки рота

 7. Особливості здійснення мед сестринського процесу при пухлинах даної локалізації.

                   Після вивчення теми студент повинен вміти:

• провести профілактичний огляд з метою виявлення приховано протікаючого злоякісного новоутворення;

• виконати пальпацію периферичних лімфатичних вузлів;

 • провести фізикальне обстеження порожнини рота з метою виявлення пухлинної патології;

• підготовити до обстеження хворого при підозрі на рак щелепно-лицьової ділянки;

• оформити облікову документацію на онкологічних хворих;

•  здійснювати догляд за онкологічним хворим.

 

Завдання:

1.Уважно прочитати наданий теоретичний матеріал.

         скласти опорний конспект.

2.Надати відповіді на питання.Вирішити тестові завдання для підготовки до практичного заняття з теми.

Тема: Передпухлинні захворювання та злоякісні пухлини губи і слизової порожнини рота. Рак гортані. Рак щитоподібної залози.

 План.

1). Передпухлинні захворювання та злоякісні пухлини губи і слизової порожнини рота.

2).Рак язика.

3). Рак гортані.

4) Рак щитоподібної залози.

Рак губи.

 Епідеміологія. В структурі новоутворень нижньої губи, слизової оболонки порожнини рота, язика, гортані та щитоподібної залози чільне місце займають злоякісні пухлини. Доброякісні пухлини трапляються рідко (в основному папіломи, кісти). Серед злоякісних пухлин зазначених локалізацій провідне місце займають епітеліальні пухлини (рак). Більшість із них (95 %) мають будову плоскоклітинного раку з ороговінням або без ороговіння. 68 1). Передпухлинні захворювання та злоякісні пухлини губи і слизової порожнини рота. Рак нижньої губи Рак нижньої губи - злоякісна пухлина, що виникає з епітелію червоної облямівки нижньої губи. Йому, як правило, передують передракові стани, серед яких заслуговують на увагу дифузний і вогнищевий дискератози та папілома нижньої губи. В основі дискератозу лежать дегенеративно-проліферативні зміни епітелію губи, які виникають внаслідок тривалого впливу а т м о с ф е р н и х чинників (зміна вологості й температури повітря, сонячна інсоляція), куріння, хронічна травматизація губ. Проявляється дифузний дискератоз сухістю червоної облямівки нижньої губи, її потовщенням, утратою блиску, шорсткістю, появою ерозій і тріщин. Вогнищевий дискератоз клінічно проявляється у вигляді продуктивної і деструктивної форм. Продуктивна форма характеризується надмірним ороговінням, коли в одних випадках формується лейкоплакія (бляшка), в інших ділянка гіперкератозу з шилоподібними, роговими виступами, які нагадують шкірний ріг. Деструктивна форма характеризується появою на червоній облямівці губи ерозій, тріщин і виразок. Діагностика дискератозу грунтується на даних біопсії. Лікування полягає у відмові від куріння, захисті губи від зовнішніх подразників (змазування захисними кремами), зміні умов праці. При вогнищевому дискератозі застосовують хірургічний метод - електровисічення, кріодеструкція. Клініка. Рак нижньої губи клінічно проявляється у вигляді круглого безболісного ущільнення (потовщення) з нечіткими контурами, яке виступає над рівнем слизової оболонки. З часом в центрі пухлини з'являється виразка з горбистим некротичним дном і гнійними виділеннями. Нерідко на тлі продуктивного вогнищевого дискератозу виникають дрібні папілярні вирости, які зливаються, перетворюючись на вкриту ерозіями пухлину, що нагадує цвітну капусту. Такі пухлини належать до екзофітних форм раку . Деструктивні різновиди дискератозу є основою розвитку ендофітних форм раку нижньої губи (виразкової й виразково- 69 інфільтративної). На місці тріщини чи ерозії виникає глибока неправильної форми виразка з нерівним дном і піднятим вивернутим краєм. В пізніших стадіях спостерігаються некроз і розпад пухлини, виникає дефект губи. Прогресуючи, пухлинний процес переходить на нижню щелепу. Паралельно з розвитком первинного вогнища на губі виникають метастази в лімфатичних вузлах (підборіддя, підщелепної ділянки, шиї). Класифікація раку нижньої губи за стадіями Тіs- преінвазивний (внутрішньоепітеліальний рак) Т1 - пухлина до 2 см у найбільшому вимірі Т2 - пухлина до 4 см у найбільшому вимірі Т3 - пухлина понад 4 см у найбільшому вимірі Т4- пухлина, яка поширюється на сусідні структури (кістку, шкіру шиїта ін.) Діагноз раку встановлюють за даними огляду, пальпації, цитологічного і гістологічного дослідження пухлини і метастазів. Лікування. Вибір методу лікування залежить від стадії і форми росту пухлини. У початкових стадіях (Т2N0М0) проводять резекцію нижньої губи або близькофокусну рентгенотерапію. У стадіях, що характеризуються поширенням процесу, методом вибору є комбіноване лікування, яке здійснюють у два етапи: 1-й - променева терапія первинного вогнища; через 2-3 тижні - 2-й етап видалення регіонарних лімфатичних вузлів. Особливості догляду. Після резекції нижньої губи протягом 1-2 доби необхідно попереджувати потрапляння на рану їжі і слини. Хворого слід навчити відсмоктувати слину, що накопичилась у присінку рота. Годування хворого здійснюють через тонку трубку.

 Пухлини слизової оболонки порожнини рота та язика Епідеміологія. Понад 50 % злоякісних пухлин припадає на рак язика, 20 % становлять пухлини дна порожнини рота. Рідше уражується слизова оболонка щік, твердого та м'якого піднебіння, альвеолярних країв верхньої й нижньої щелеп, піднебінних дужок. До передракових станів належать хвороба Боуена (облігатний передрак), лейкоплакія, лейкокератоз, папіломатоз (факультативний передрак). Хвороба Боуена проявляється наявністю на слизовій оболонці ротової порожнини блідо-рожевих або темно-червоних "повзучих" 70 бляшок, чітко обмежених, овальної чи полігональної форми, які виступають над поверхнею слизової оболонки . Поверхня гладка або шорстка, можуть виникати бородавчасті розрощення, кірочки, виразки. З часом настає переродження в рак. Лейкоплакія - це плоскі білясті ділянки слизової оболонки різноманітної форми, з гладкою поверхнею і збереженим блиском слизової, м'якої консистенції. Лейкокератоз - розростання плоского епітелію, поверхневі шари якого мають тенденцію до ороговіння. Клінічно проявляється білястими плоскими ущільненнями, що виступають над поверхнею слизової оболонки. Поверхня має бородавчатий вигляд, можливі тріщини та ерозії. Папіломатоз – сосочкові розростання сполучної тканини, вкриті багатошаровим плоским епітелієм. Епітелій папілом схильний до ороговіння, супроводжується запальними процесами, виразкуванням, некрозом. Особливу увагу слід звернути на хронічні виразки і тріщини, які виникають внаслідок подразнення погано пристосованими протезами, коронками, поранення слизової оболонки гострими пнями зубів, каріозними зубами. Тривале куріння, дворічні опіки слизової алкоголем, кислотами, гарячею їжею часто є передумовою виникнення передракових станів і раку слизової оболонки порожнини рота і язика. Діагностика передракових станів ґрунтується на даних клінічного та морфологічного досліджень. Лікування - хірургічний метод: висічення, кріодеструкція, електрокоагуляція патологічного вогнища. До лікувальнопрофілактичних заходів належать санація ротової порожнини, відмова від шкідливих звичок.

Рак язика Епідеміологія. Рак язика - злоякісна пухлина, яка посідає перше місце серед злоякісних пухлин слизової оболонки порожнини рота. Виникає здебільшого на грунті лейкоплакії і хронічних виразок. Хворіють переважно чоловіки віком 40-50 років. Найчастіше ураження язика локалізується в середній третині його бокової поверхні і в корені. 71 Клініка. Ракові вогнища на язиці болючі на дотик і різко відрізняються своєю щільністю від навколишніх здорових тканин. Першою ознакою хвороби нерідко є поява щільного болючого інфільтрату, на поверхні якого пізніше з'являється виразка з виступаючим валоподібним краєм . Пухлина може розвиватися також у вигляді папілярних розростань або грибоподібного виступу (екзофітні форми). Інфільтративні й виразкові форми швидко прогресують, за декілька місяців можуть поширитися на половину язика і перейти за межі перегородки на другу половину. Метастазує рак язика у лімфатичні вузли підборіддя, підщелепної ділянки шиї. Діагностика грунтується на даних огляду, пальпації язика, цитологічного й гістологічного дослідження біопсійного матеріалу. Лікування. Найкращі результати дає комбінований метод. У І - 11 стадіях раку язика (Т,N0М0) проводять передопераційну променеву терапію, через 2-3 тижні - гемірезекцію язика, ще через 2-3 тижні - видалення регіонарних лімфатичних вузлів. У III стадії (Т3 N0 М0) показані променева терапія і видалення регіонарних лімфатичних вузлів. Інколи застосовують розширену резекцію (висічення тканин дна порожнини рота, субтотальна резекція язика і резекція нижньої щелепи). У випадках задавненої хвороби ( I V стадія) частіші проводять паліативну дистанційну гамматерапію. Особливості догляду. Після р е з е к ц і ї я з и к а д л я г о д у в а н н я хворого вводять постійний назогастральний зонд. В обов'язок медичної сестри входить контроль за надійністю фіксації зонда. Годування хворого проводять через лійку. Їжа повинна бути рідкою і теплою. Туалет ротової порожнини здійснюють кілька разів на добу шпателем, загорненим в декілька шарів марлі, змоченою розчином фурациліну. Увага! Не слід докладати надмірних зусиль для зняття нашарувань фібрину в ділянці післяопераційної рани. Це може викликати прорізування швів і кровотечу.

 Рак гортані

Епідеміологія. Рак гортані – злоякісна епітеліальна пухлина, яка частіше виникає у чоловіків віком 40-60 років . Захворюваність становить 4,4-4,6 на 100 тис. населення До 72 передракових станів належать папіломи і папіломатоз, фіброми і д ис ке ра т о зи. Залежно від локалізації, пухлини поділяють на вестибулярні, пухлини голосових зв'язок і підскладкові. Клініка. За характером росту пухлини розрізняють папілярну, вузлувату та інфільтративну форми. При ураженні вестибулярного відділу гортані (надгортанник, псевдоголосова і черпалонадгортанна складки) хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла в глотці, біль, який іррадіює у вухо. Ураження голосових складок супроводжується захриплістю голосу і навіть афонією. При рості пухлини у підскладковому відділі настає порушення дихання. У пізніх стадіях хвороби можуть бути кровотеча, інфекційні ускладнення, порушення ковтання. Діагностика: фіброскопічна ларингоскопія; комп'ютерна томографія гортані; морфологічне дослідження біоптату. Лікування. Основними методами лікування раку гортані є променевий та хірургічний. Однак частіше застосовується комбінований метод (променева терапія + операція). Основним оперативним втручанням є ларингектомія з лімфаденектомією. Особливості догляду. Спеціального догляду потребують хворі з трахеостомою . Вона може накладатись як після планових операцій з видалення гортані, так і в невідкладному порядку при пухлинному стенозі гортані. Внутрішню трубку кілька разів на день виймають, очищають від слизу і харкотиння, промивають у кип'яченій воді. Медична сестра повинна регулярно міняти і промивати внутрішньо трахеостомічну трубку. При необхідності через трахеостомічну трубку здійснюють активне відсмоктування слизу і харкотиння з трахеї. 3) Рак щитоподібної залози.. Найчастіше хворіють особи віком 30-60 років, переважно жінки. Етіологія. Етіологічну роль у виникненні раку щитоподібної залози відіграють гормональні зрушення та іонізуюча радіація. У 10 % випадків рак виникає на фоні вузловатого зобу. Клініка. Однією з перших ознак раку щитоподібної залози є збільшення її розмірів і поява в ній щільного вузла. Існують 73 приховані форми, коли першою ознакою хвороби є поява метастазів у реґіонарних лімфатичних вузлах шиї, а пухлина в щитоподібній залозі клінічно не визначається. У випадках задавненої хвороби пухлина проростає навколишні тканини й органи, що зумовлює відповідну симптоматику: з являються кашель, захриплість голосу, задишка, порушення акту ковтання. Розрізняють диференційовані форми ( фолікулярна й папілярна аденокарцинома), проміжні ( медулярний рак ) і недиференційований рак щитоподібної залози. Віддалені метастази найчастіше з являються в легенях і кістках. Діагностика раку щитоподібної залози грунтується на даних огляду, пальпації, цитологічного дослідження, радіоізотопного скенування, пневмотиреоїдографії. Лікування. Основним методом лікування раку щитоподібної залози є хірургічний (геміструмектомія, струмектомія). При поширеному місцевому процесі з наявністю регіонарних метастазів проводять перед- і післяопераційну променеву терапію, лімфаде-нектомію. У пізніх стадіях хвороби застосовують променеву терапію. Після хірургічного і комбінованого лікування призначають гормони щитоподібної залози (тиреоїдин, трийодотиронін). Особливості догляду. Одним із ускладнень, що виникає після струмектомії, є гіпопаратиреоз. Він виникає гостро і супроводжується зниженням в крові рівня кальцію, підвищенням вмісту фосфору. Якщо рівень кальцію в крові падає розвивається тетанія. Тетанічні корчі охоплюють звичайно м'язи кінцівок (іноді тільки верхніх), обличчя, рідше - тулуба. Вони можуть поширюватися на м'язи глотки, гортані і діафрагми, викликаючи асфіксію. Нерідко тетанія нагадує напади епілепсії. Для зняття тетанічного нападу внутрішньовенно вводять 5-10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. Для підтримання рівня кальцію одночасно з розчином хлористого кальцію вводять паратиреоїдний гормон. При появі корчів чи порушенні дихання - негайно повідомити лікаря, налагодити внутрішньовенну інфузію, ввести розчин хлористого кальцію, приготувати все необхідне для інтубації трахеї.

РАК ГУБИ

Передракові стани: гіперкератоз, еритро- і лейкоплакія, хейліт, папілома і кератоакантома.Локалізація: 95% раку виявляють на слизовій червоної кайми нижньої губи. Симптоми: струп, рана, пухир, виразка, вузол, бородавка. Клінічні форми: папілярна (екзофітний, на широкій основі папіломоподібний вузол); бородавчата ( множинні зливні екзофітні нарости з гіперкератичними нашаруваннями); виразкова (плоска виразка покрита струпом); виразково-інфільтративна ( виразка з вивернутими краями, глибоким дном та інфільтрацією губи, що перевищує розміри виразки; комісуральна (рак у ділянці кута рота). Регіонарні метестази: на момент діагностики раку нижньої губи у 5-10% пацієнтів виявляються метастази в підборідні та підщелепні лімфовузли. Лікування. Екзофітні форми раку губи переважно лікуються хірургічними методами (резекція губи, лазерна або кріодеструкція). При лікуванні ендофітних форм доцільніше застосовувати променеві методи.

РАК ЯЗИКА

 Передракові стани: лейкоплакія, лейкокератоз, папіломи, виразки і тріщини, ромбоподібний глосит. Локалізація: на бокових поверхнях рак виявляється у більш як у 60% випадків, корінь язика уражається у 20-27%, кінчик язика у 3%, дорсальна поверхня – у 7% випадків. Симптоми: біль, виразка, припухлість язика, утруднення при ковтанні, дизартрія, неприємний запах. 11 Клінічні форми: інфільтративний, вузловий та виразковоподібний.

РАК ГОРТАНІ

 Передракові стани: папілома і папіломатоз гортані, поліпи, дискератоз (лейкоплакія, лейкокератоз), пахідермія, дисплазія епітелію, фіброми, кіста (ларингоцели), хронічний ларингіт. Локалізація: найчастіше уражається надзв’язковий (вестибулярний) відділ гортані – 60-80%, на голосових зв’язках пухлини локалізуються в 30% випадків, рідко в підзв’язковому відділі (менше 10%). Клініка: рак вестибулярного відділу на початку має безсимптомний перебіг. Далі з’являється відчуття стороннього тіла, дискомфорт і біль при ковтанні, неприємний запах, утруднене дихання, однак, це вже ознаки прогресуючого (60% хворих звертаються до лікаря при Т3-Т4 стадії захворювання). Постійна охриплість голосу – основний симптом раку голосових зв’язок, що є ранньою ознакою захворювання. Перехід охриплості в афонію свідчить про поширення процесу на всю товщину голосових зв'язок. Тоді і з’являється утруднене дихання, кашель під час приймання їжі. Для раку підзв’язкового відділу характерне утруднене дихання навіть при невеликих за розмірами пухлинах. При інфільтрації зв'язок з’являється охриплість. За характером росту розрізняють екзофітні (папілярні) пухлини (більше 50% випадків), інфільтративно-виразкові (30%) та змішані (20%). Прогресування хвороби в кожному з відділів гортані призводить до розвитку стенозу гортані, який потребує невідкладної хірургічної допомоги – накладання трахеостоми. Діагностика. Непряма і пряма ларингоскопія з біопсією новоутворення. Комп’ютерна і МР-томографія детермінують поширення процесу на сусідні структури, показують розміщення лімфовузлів реґіонарних колекторів. Патаморфологія. Плоскоклітинна карцинома становить 98% усіх злоякісних новоутворень гортані. У вестибулярному відділі частіше зустрічаються низькодиференційовані карциноми з агресивним характером росту. Пухлини голосових зв'язок переважно високодиференційовані. Метастазування. Рак гортані метастазує в основному лімфогенно. Реґіонарні метастази спостерігаються у 40-60% випадків при локалізації раку у вестибулярному відділі, 5% - при пухлинах голосових зв'язок, 15-45% - при пухлинах підзв’язкового відділу. TNM класифікація раку гортані, 6-те видання (2002 р.) Т – первинна пухлина: Тх – недостатньо даних для оцінки первинної пухлини Т0 – первинна пухлина не визначається Тіs – carcinoma in situ Вестибулярний відділ складається з частин надгортанника над під'язиковою кісткою, яка включає верхівку, язикову (передню) і гортанну поверхні; черпакувато-підгортанної складки; черпакуватого хряща; частини надгортанника нижче під'язикової кістки; несправжніх голосових зв'язок. Т1 – пухлина обмежена одним анатомічним підрозділом надзв'язкової ділянки зі збереженням рухливості голосових зв'язок. Т2 – пухлина уражає декілька анатомічних ділянок вестибулярного відділу (корінь язика, валекули, медіальні стінки грушоподібного синуса), однак рухливість голосових зв'язок збережена. Т3 – пухлина обмежена гортанню з фіксацією голосових зв'язок, і/або поширюється за межі перстневидного хряща, в тканини перед надгортанником, і/або з поверхневою інвазією щитоподібного хряща. 15 Т4а – пухлина проростає в щитоподібний хрящ і/або поширюється на структури за межами гортані: трахею, м'які тканини шиї, включаючи м'язи язика, щитоподібну залозу, стравохід. Т4b – пухлина проростає в превертебральну зону, медіастінальні структури або сонну артерію. Відділ голосових зв'язок. Т1 – пухлина розміщена на одній (Т1а) або на двох (Т1b) голосових зв’язках зі збереженням їх рухливості. Т2 – пухлина поширюється на тканини, розміщені над і/або під голосовими зв’язками; і/або пухлина обмежує рухомі зв’язки. Т3 – фіксація голосової зв’язки пухлиною, що не виходить за межі гортані; і/або інфільтрація пухлиною стінки гортані навколо голосової щілини; і/або поверхнева ерозія щитоподібного хряща. Т4а – пухлина проростає в щитоподібний хрящ і/або поширюється на інші структури за межами гортані: трахею, стравохід, щитоподібну залозу, м'які тканини шиї, включаючи глибокі м'язи язика. Т4b – пухлина проростає в превертебральну зону, медіастінальні структури або сонну артерію. Підзв'язковий відділ. Т1 – пухлина розміщена в підзв'язковій ділянці. Т2 – пухлина поширюється на голосову зв’язку(и) зі збереженням або порушенням їх рухливості. Т3 – пухлина в межах гортані з фіксацією голосової зв’язки. Т4а – пухлина проростає в перстневидний або щитоподібний хрящ і/або поширюється на структури за межами гортані: трахею, щитоподібну залозу, стравохід, м'які тканини шиї, включаючи глибокі м'язи язика. N – реґіонарні лімфатичні вузли Nх – лімфовузли не можуть бути визначеними 16 N0 – немає метастазів N1 – метастаз розміром до 3-ох сантиметрів в один іпсилатеральний лімфовузол N2: N2а – метастаз розміром 3-6 сантиметрів в один іпсилатеральний лімфовузол N2b – множинні іпсилатеральні метастази розміром до 6 см. N2с – білатеральні або контрлатеральні метастатичні лімфовузли розміром до 6 см. N3 – метастази розміром понад 6 см. М – віддалені метастази: Мх – метастази не можуть бути визначеними М0 – немає метастазів М1 – є віддалені метастази

 РАК ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

 Рак щитовидної залози (РЩЗ) становить 1% всіх видів раку.Частота його вище в регіонах з ендемічним зобом і територіях, прилеглих до ядерних полігонів та інших аналогічних об'єктів. РЩЗ зустрічається в будь-якому віці з двома піками: один в 7-20 років і другий у 40-65 років. У 25% хворих появі раку передував вузловий зоб. Найімовірніше, рак розвивається з тканини, що оточує вузловий зоб, а не всередині вузлів. Патологічна анатомія РЩЗ може бути представлений або вузликом (нодулярне розростання), що нагадує доброякісну пухлину, або щільним інфільтратом (інфільтративний ріст). На розрізі поверхня пухлини білястого кольору, що має вигляд масивного соска з ділянками кістозної дегенерації і кальцинатів. 17 Гістологічне дослідження звичайно дозволяє визначити природу пухлини. РЩЗ з папілярними компонентами (60% всіх випадків) нерідко має мультицентричні фокуси зростання і більш ніж в 50% випадків у протилежній частці. Поширення йде в місцеві і регіонарні лімфатичні вузли, і тільки пізніше з'являються гематогенні метастази. Фолікулярні пухлини, хоча і мають уніцентрічний ти розростання, мають схильність до гематогенному метастазування й, у меншій мірі, до лімфогенного. Разом з тим, ці пухлини характеризуються повільним перебігом і повільним (роками) розвитком (періодом подвоєння) метастазів. У літніх хворих папілярні і альвеолярні аденокарциноми протікають більш злоякісно, ніж у молодих. Мозкові карциноми виникають з так званих С-клітин, які секретують кальцитонін. Вони часто супроводжуються множинними ендокринними аденомами і можуть бути сімейними. Метастази в лімфатичних вузлах виявляються рано і часто вимагають агресивного лікування. У 10% хворих виявляють дуже агресивні, недиференційовані форми РЩЗ, представлені дрібними круглими, веретеноподібними або гігантськими клітинами. Ростуть вони швидко у вигляді щільних інфільтратів і рано дають віддалені метастази. У ранньому періоді оперується все більше хворих, але нерідко спостерігаються хворі в пізніх стадіях, при яких втягується у процес трахея, гортань, глотка і / або інші глибокі структури шиї і шкіри. Метастази можуть бути у верхні і нижні, глибокі шийні і верхньосредостенні лімфатичні вузли з одного або двох сторін. Уражені лімфатичні вузли можуть досягати великих розмірів, навіть якщо первинна пухлина настільки мала, що її не вдається виявити по клініці. РЩЗ метастазую в легені, кістки, головний мозок і печінку. Діагностика

Діагностика раку щитовидної залози не викликає труднощів при наявності місцевих ознак злоякісного росту, або при появі метастатичних вузлів на шиї. Кожен вузол в області щитовидної залози або на бічній поверхні шиї повинен викликати підозру і спричинити за собою застосування уточнюючих методів діагностики. Радіоізотопне та ультразвукове дослідження дозволяють визначити непальпуючі вузли до 1 см в діаметрі, але не дають даних про їх природу. Вони дозволяють виявити множинні ураження. Комп'ютерна томографія володіє більшою роздільною здатністю, але має також недоліки. Пункція пухлини з цитологічним дослідженням пунктату дає можливість з'ясувати характер пухлини в 60-80% випадків. Більш точним методом морфологічної діагностики є біопсія збільшеного лімфовузла на шиї. Цей метод дозволяє не тільки визначити гістологічну будову пухлини, а й діагностувати рак щитовидної залози при невизначуваному в ній пухлини (прихований рак). Запропоновано ще й інші методи діагностики: пневмотіреографія, термографія, ангіографія, але вони рідко застосовуються через малу інформативність або складності. Диференціальна діагностика Диференціальну діагностику слід проводити з доброякісними пухлинами, саркоми і запальними процесами - тітеоідітамі. Особливі труднощі виникають при хронічних тиреоїдитах Ріделя і Хашимото, що дають місцеві ознаки раку. Зоб Ріделя це - односторонній хронічний запальний процес у вигляді щільного нерухомого вузла, зі швидко наступаючими явищами перітіреоідіта, в який втягуються трахея, шийні м'язи. Метастази відсутні. 19 Пухлина важко удалимой, часто оцінюється як неоперабельна. Діагноз вирішується біопсією. Хронічний аутоімунний тиреоїдит Хашимото зустрічається майже виключно у жінок, дає дифузне ураження щитовидної залози, явища гіпотиреозу, лімфоцитоз. Вся щитовидна залоза здобуває щільноеластичну консистенцію, нерухома, часто здавлює трахею. На її тлі часто виникає рак. Диференціальна діагностика можлива завдяки високому титру антитіл до тиреоглобуліну і за допомогою пункційної біопсії. Лікування зобу Ріделя і Хашимото хірургічне. Показанням до невідкладної операції є здавлення трахеї. Диференціальна діагностика раку з гострими тиреоїдиту, завдяки швидкому течією і місцевим ознаками запального процесу (хворобливість, розм'якшення, почервоніння шкіри, лейкоцитоз, субфебрильна температура) менш важка. Значно рідше зустрічаються ураження щитовидної залози сифілісом, туберкульозом, актиномікоз. Сумніви вирішуються завдяки первинному ураження інших органів і специфічним реакцій (Вассермана, Манту), а також за допомогою цитологічного дослідження. Часто полегшує діагностику розм'якшення освіти з появою свищів. Лікування Лікування РЩЗ повинно бути комплексним. Воно включає радикальну операцію як основний метод лікування, променеву, гормональну терапію і цитостатичні хіміопрепарати. Вузлові утворення щитовидної залози неопластичного характеру, а так само гіперпластичні процеси при відсутності явної позитивної динаміки від проведеної консервативної терапії повинні бути оперовані. При цьому, враховуючи достатньо високий ризик 20 виявлення на цьому тлі раку щитовидної залози, слід виконувати екстракапсулярне хірургічне втручання в обсязі гемітіреоідектоміі з резекцією перешийка. Частка, що залишилася залози в повній мірі компенсує потребу організму тиреоїдними гормонами, а в разі виявлення злоякісної пухлини в віддаленому макропрепараті даний обсяг хірургічного втручання можна визнати радикальним. Всі оперативні втручання виконуються екстракапсулярно. Незважаючи на високий відсоток метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів превентивні операції на шиї не виконують і питання про оперативне лікування вирішують при реалізованих метастазах. Наявність метастазів раку щитовидної залози у регіонарних зонах при диференційованих формах пухлини (папілярна і фолікулярна аденокарциноми) не погіршує прогноз для хворого. Променева терапія диференційованих форм раку щитоподібної залози не ефективна і не покращує віддалених результатів лікування хворих, у зв'язку з чим її використання в лікуванні папілярної і фоллілікулярної аденокарциноми недоцільно. Променева терапія показана хворим з недиференційованим раком щитовидної залози і застосовується у комбінації з хірургічним методом при лікуванні медуллярного раку щитовидної залози. Встановлено гальмування росту пухлини щитовидної залози під впливом тиреоідина. Це пояснюється пригніченням секреції ТТГ, а також можливим гальмуючим впливом гормону на пухлину (до 2-3 г на добу). Гормонотерапію призначають з замісної метою. Її доцільно застосовувати в лікуванні неоперабельних диференційованих пухлин щитовидної залози або їх метастазів. При призначенні гормонотерапії необхідно знати рівень тиреоїдних гормонів у крові оперованого хворого, дози препаратів підбирають індивідуально і під наглядом ендокринолога.

ЛІКУВАННЯ РАКУ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ Хірургічне та радіотерапевтичне лікування є ефективними і доповнюють один одного. Також застосовується в якості ад'ювантної терапії хіміотерапія та імунотерапія. Консультації різних фахівців (хірург області голови і шиї, хірург-стоматолог, радіолог і лікар-онколог) дозволяють сформувати програму лікування. Вибір лікування залежить від кількох факторів: • величини і поширеності первинної пухлини; • форми росту пухлини (екзофітна або інфільтративна); • наявності залучення до процесу кісток і м'язів; • можливості виконання радикальної хірургічної операції; • фізичного стану пацієнта; • можливості зберегти функцію (мова, ковтання); • соціального стану та професії пацієнта; • досвіду і майстерності хірурга і радіотерапевта. Хірургічні втручання нерідко великі і включають в себе видалення первинної пухлини, одно- або двухсторонню диссекцію лімфатичних вузлів та реконструкцію. Передопераційна променева терапія Має на меті запобігти маргінальним рецидивам, знизити біологічну активність захворювання і можливість дисемінації або змінити неоперабельну пухлину в операбельну. Таке комбіноване лікування (передопераційна радіотерапія + операція) має і свої недоліки: 22 • під час операції важче визначити межі первинної пухлини; • підвищує частоту післяопераційних ускладнень Післяопераційна променева терапія Метою післяопераційної радіотерапії є знищення явних чи прихованих залишкових пухлинних компонентів в зонах операційного поля і регіонарного метастазування. Хіміотерапія Хіміотерапія має перевагу в наданні системного впливу на ракові клітини, які вийшли за межі локально-регіонарної зони. Вона дозволяє зменшити величину первинної пухлини для подальшого її хірургічного видалення та радіотерапії. Однак ні загальна, ні регіонарна хіміотерапія не показала необхідної ефективності в плані довгострокової виживаності. В даний час хіміотерапія використовують переважно як ад'ювантна до хірургічного та / або променеве лікування при поширених формах раку. Зазвичай застосовують поєднання кількох препаратів.

 

Порожнина рота і губа Регіонарними лімфатичними вузлами є шийні лімфатичні вузли.

 Тести

 1. Облігатними передраковими захворюваннями губи є усі, крім:

 а) бородавчастого передраку; б) абразивного хейліту Манганотті; в) обмеженого передракового гіперкератозу; г) шкірного рігу.

2. Факультативними передраковими захворюваннями губи є усі, крім:

 а) шкірного рога; б) папіломи зі зроговінням; в) лейкоплакії Таппейнера; г) абразивного хейліту Манганотті.

3. Яке передракове захворювання іноді називають «роговий молюск»: а) кератоакантому; б) шкірний ріг; в) лейкоплакію; г) папілому зі зроговінням.

 4. Т2 пухлини губи відповідає новоутворення розміром: а) до 4 см; б) до 6 см; в) пухлина поширюється на сусідні структури; г) до 5 см.

 5. Метастази в одному лімфатичному вузлі розміром до 3 см, розташованому на боці ураження відповідає: а) N1; б) N2; в) N3; г) N4

6. Променева терапія із подальшим хірургічним лікуванням називається: а) комплексним лікуванням; б) комбінованим лікуванням; в) поєднаним лікуванням; 12 г) взаємним лікуванням.

7. Яке захворювання дна порожнини рота є облігатним передраком: а) фіброма; б) хвороба Боуена; в) папілома; г) лімфангіома.

8. Який гістологічний тип пухлин дна порожнини рота зустрічається найчастіше: а) аденокарцинома; б) плоскоклітинний рак; в) саркома; г) слизова аденокарцинома.

9. Найбільш частою причиною розвитку пухлин дна порожнини рота є: а) передрак; б) фонова патологія; в) травма; г) розвивається на незміненій слизовій

 10. У 95 % випадків рак губи спостерігається на: а) верхній губі; б) нижній губі.

11. Рак губи розвивається з елементів: а) слизової оболонки губи; б) покривного епітелію червоної облямівки губ; в) шкіри губи; г) все перелічене.

12. Рак верхньої губи виникає: а) часто; б) однакова частота з нижньою губою; в) рідко.

13. Рак губи частіше зустрічається (виділіть дві правильні відповіді): а) у сільських жителів; б) у міських жителів; в) у південних районах; г) у північних районах.

14. До облігатного передраку губи відносять: а) еритроплакії; б) осередкові дискератози і папіломи; в) лейкоплакії; г) старечі кератоми.

 

 15. До факультативного передраку губи відносять: а) тріщини; б) хейліт; в) хронічні виразки; г) правильно все

16. При ранньому раку губи невеликих розмірів ефективними є всі методи, крім: а) кріогенного впливу; б) контактної хіміотерапії; в) близькофокусної рентгенотерапії; г) фотодинамічної терапії

17. За наявності у пацієнта інфільтративного типу раку губи (Т3-4) використовують: а) променеву терапію і операцію; б) хіміопроменеву терапію і операцію; в) променеву або хіміопроменеву терапію і операцію; г) операцію.

18. Яка частина язика найбільш часто уражається пухлинами: а) корінь; б) спинка; в) бокова поверхня; г) кінчик.

19. Із епітелію язика найчастіше розвивається: а) плоскоклітинний рак різного ступеня зроговіння; б) незроговіла форми раку; в) аденокарцинома; г) недиференційована пухлина.

20. У цілому віддалені метастази при раку язика зустрічаються: а) у 20 % спостережень; б) у 50 % спостережень; в) у 1‒5 % спостережень; г) у 30 % спостережень

21. Віддалені метастази раку язика найчастіше уражають: а) печінку; б) легені; в) головний мозок; г) кістки.

22. У плані диференціальної діагностики раку язика необхідно виключити такі захворювання слизової оболонки: а) лейкоплакію; б) еритроплакію; в) дисплазію епітелію; г) правильно все.

23. Повна ремісія після променевої терапії або хірургічного втручання при раку язика в стадії Т1 становить: а) 80 %; б) 60 %; в) 35 %; г) 15 %.

 24. Залозистий рак із малих слинних залоз розвивається: а) часто; б) рідко.

25. Рак органів порожнини рота найчастіше зустрічається: а) у Пакистані; б) у Південній Америці; в) у Індії; г) правильно а, в.

26. Співвідношення чоловіків і жінок, які хворіють на рак органів порожнини рота: а) 6 : 1; б) 3 : 1; в) 1 : 1; г) 1 : 3.

27. Початкові стадії раку органів порожнини рота, як правило: а) подібні до непухлинних захворювань; б) із раптовою появою симптомів; в) безсимптомно; г) подібні до стоматиту.

28. Рак нижньої губи найчастіше розвивається: а) по середній лінії; б) збоку від середньої лінії; в) в кутку рота; г) з внутрішнього боку губи. Відповідь: б.

 29. Гістологічним типом раку нижньої губи найчастіше буває: а) базаліома; б) плоскоклітинний незроговілий рак; в) плоскоклітинний зроговілий рак; г) аденокарцинома.

30. Лімфогенні метастази раку нижньої губи трапляються в: а) 5‒10 % випадків; б) 15‒20 % випадків; в) 25‒30 % випадків; г) більш ніж у 30 % пацієнтів. Відповідь: б.

 31. Пухлина нижньої губи діаметром 3 см переходить на кут рота, є метастаз у підщелепний лімфовузол, що відповідає: а) I стадії; б) II стадії; в) III стадії; г) III стадії.

32. Для отримання матеріалу і встановлення морфологічного діагнозу доцільним є: а) взяття мазка-відбитка; б) проведення зіскрібка; в) проведення біопсії; г) усі відповіді правильні.

33. Хірургічне лікування раку нижньої губи показане: а) при маленьких пухлинах; б) при великих пухлинах після променевої терапії; в) після кріодеструкції; г) у всіх перелічених випадках. Відповідь: г.

 34. Операція Ванаха показана при: а) пухлині Т3 N0 М0; б) при Т3 N1 M0; в) при Т2 N2 M0; г) правильно б) і в).

35. Облігатним передраком нижньої губи є: а) лейкоплакія; б) хвороба Боуена; в) хейліт Манганотті; г) правильно б), в).

. 36. У хворого 68 років пухлина нижньої губи діаметром 2 см, у підщелепній ділянці два малорухомих метастази, метастаз у легені. Йому необхідно визначити стадію: а) I; б) II; в) III; 18 г) IV.

37. Фактори ризику розвитку раку нижньої губи: а) паління; б) надмірна інсоляція; в) вплив радіації; г) усе перелічене.

38. Для отримання матеріалу і встановлення морфологічного діагнозу доцільним є проведення таких методів дослідження, крім: а) взяття мазка-відбитка; б) проведення зіскрібка; в) проведення біопсії; г) кріодеструкції.

 

Щитоподібна залоза Регіонарні лімфатичні вузли Регіонарними лімфатичними вузлами є лімфатичні вузли шиї і верхнього переднього середостіння. TNM Клінічна класифікація Т - первинна пухлина; ТХ ‒ недостатньо даних для оцінювання первинної пухлини; ТО ‒ первинна пухлина не визначається; Т1 ‒ пухлина до 2 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитоподібної залози; Т1а ‒ пухлина до 1 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитоподібної залози; Т1b ‒ пухлина від 1 до 2 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитоподібної залози; Т2 ‒ пухлина до 4 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитоподібної залози; Т3 ‒ пухлина більше 4 см у найбільшому вимірі, обмежена тканиною щитоподібної залози або будь-яка пухлина із мінімальним поширенням за межі капсули (у m. Sternothyroid або м'які тканини навколо щитоподібної залози) ; Т4а ‒ пухлина проростає капсулу щитоподібної залози і поширюється на будь-яку з таких структур: підшкірні м'які тканини, гортань, трахею, стравохід, поворотний нерв; Т4b ‒ пухлина поширюється на передхребтову фасцію, судини середостіння або оболонку сонної артерії; Т4а * ‒ тільки недиференційована (анапластична карцинома) пухлина (будь-якого розміру), обмежена щитоподібною залозою; Т4b * ‒ тільки недиференційована (анапластична карцинома) пухлина (будь-якого розміру), поширюється за межі капсули щитоподібної залози. Примітка. Багатофокусні пухлини будь-якої гістологічної будови позначаються (m) (класифікація за найбільшим вузлом), наприклад, Т2 (m). * Усі недиференційовані (анапластичні) карциноми класифікуються Т4 N ‒ регіонарні лімфатичні вузли; NX ‒ недостатньо даних для оцінювання регіонарних лімфатичних вузлів; N0 ‒ немає ознак метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів; N1 ‒ є ураження регіонарних лімфатичних вузлів метастазами; Nla ‒ метастази в лімфатичних вузлах VI рівня (претрахеальні та паратрахеальні), включаючи навкологортанні і лімфатичні вузли Delphian'a; NIb ‒ уражені метастазами інші шийні лімфатичні вузли на одному боці або з обох боків, або на протилежному боці, верхні / передні медіастинальні. М ‒ віддалені метастази; 20 MX ‒ недостатньо даних для визначення віддалених метастазів; МО ‒ немає ознак віддалених метастазів; Ml ‒ є віддалені метастази. Групування за стадіями

Папілярний та фолікулярний рак до 45 років Стадія I Будь-яка T Будь-яка N M0 Стадія II Будь-яка T Будь-яка N M1

 Папілярний та фолікулярний рак 45 років і старше Стадія I T1a, T1b N0 M0 Стадія II T2 N0 M0 Стадія III T3 N0 M0 T1, T2, T3 N1a M0 Стадія IVA T1, T2, T3 N1b M0 T4a N0, N1 M0 Стадія IVB T4b Будь-яка N M0 Стадія IVC Будь-яка T Будь-яка N M1

Медулярний Стадія I T1a, T1b N0 M0 Стадія II T2, T3 N0 M0 Стадія III T1, T2, T3 N1a M0 Стадія IVA T1, T2, T3 N1b M0 T4a Будь-яка N M0 Стадія IVB T4b Будь-яка N M0 Стадія IVC Будь-яка T Будь-яка N M1

                                               Тести

1. До новоутворень АПУД-системи належать: а) рак великої слинної залози; б) медулярний рак щитоподібної залози; в) менінгіома; г) бронхіогенний рак.

 2. Високодиференційований рак щитоподібної залози метастазує переважно: 21 а) лімфогенним шляхом; б) гематогенним шляхом; в) внутрішньоорганно; г) усіма зазначеними вище шляхами.

. 3. Радіоізотопні дослідження у клінічній онкології використовуються для: а) визначення поширеності злоякісного процесу; б) виявлення первинної пухлини; в) оцінювання функціонального стану деяких внутрішніх органів; г) правильні відповіді лише а) і б) ; д) всі відповіді правильні

 4. Рак щитоподібної залози характеризується: а) підвищеним накопиченням радіонукліда в пухлині; б) зниженим накопиченням радіонукліда в пухлині; в) порушенням поширення радіоактивної речовини по судинах; г) усі відповіді правильні; д) правильні відповіді лише а) і б).

5. Радіофосфорний тест застосовують для діагностики: а) поверхневих пухлин; б) лише для пухлин, що мають тропність до фосфору; в) пухлин порожнинних органів, доступних для введення датчика; г) всі відповіді правильні; д) правильні лише відповіді а) і б)..

6. Радіоактивний йод застосовують з метою діагностики пухлин: а) шлунка; б) підшлункової залози; в) щитоподібної залози; г) всі відповіді правильні; 22 д) правильної відповіді немає.

 7. Радіоактивний йод може бути застосований для виявлення: а) первинної пухлини щитоподібної залози; б) метастазів раку щитоподібної залози в кістки; в) метастазів раку щитоподібної залози в легені, печінку; г) правильні відповіді лише а) і б) ; д) всі відповіді правильні.

 8. Для діагностики метастатичного ураження кісток у хворих на рак щитоподібної залози найчастіше використовується: а) радіоактивний 32-Р; б) радіоактивний 99-Sr; в) радіоактивний 90-Со; г) радіоактивний 131-J; д) усі відповіді правильні..

 9. Підвищення рівня кальцитоніну, що визначається радіоімунним методом, характерне для: а) папілярного раку щитоподібної залози; б) недиференційованого раку щитоподібної залози; в) фолікулярного раку щитоподібної залози; г) медуллярного раку щитоподібної залози; д) усі відповіді правильніг.

 10. Захворюваність на рак щитоподібної залози в Україні за останні роки: а) знижується; б) залишається на тому самому рівні; в) зростає.

11. До морфологічних форм раку щитоподібної залози, що найбільш часто зустрічаються, належать: а) папілярна аденокарцинома; б) медулярний рак; в) фолікулярна аденокарцинома; г) недиференційований рак

 12. Медулярний рак щитоподібної залози розвивається з: а) А-клітин; б) В-клітин; в) С-клітин; д) будь-якої вищезазначеної клітини.

13. Частота високодиференційованих аденокарцином щитоподібної залози становить: а) 10 %; б) 20 %; в) 50 %; г) 70 %..

14. Частота медулярного раку щитоподібної залози становить: а) 10 %; б) 20 %; в) 50 %; г) 70 %..

 15. Під поняттям "прихований" рак щитоподібної залози розуміють: а) малі розміри пухлини у тканині щитоподібної залози, відсутність клінічних проявів; б) наявність метастазів раку щитоподібної залози в лімфовузли шиї без клінічних ознак первинної пухлини; в) наявність метастазів раку щитоподібної залози в лімфовузли шиї; г) усі відповіді правильні.

16. Частота регіонарного метастазування раку щитоподібної залози становить: а) від 10 до 20 %; б) від 25 до 35 %; в) від 40 до 50 %; г) від 60 до 80 %.

 17. Найбільш часто метастазами раку щитоподібної залози уражаються: а) лімфовузли уздовж внутрішньої яремної вени; б) надключичні лімфовузли; в) паратрахеальні лімфовузли; г) загрудинні лімфовузли; д) претрахеальні лімфовузли.

18. Для медулярного раку щитоподібної залози характерні: а) діарея; б) наявність щільних "кам'янистих" вузлів у щитоподібній залозі; в) синдром Сіппла; г) усе перелічене..

19. Етіологічними моментами в розвитку раку щитоподібної залози необхідно: а) іонізуюче випромінювання; б) наявність неопластичних процесів у тканині щитоподібної залози; в) тривала стимуляція організму підвищеним вмістом тиреотропного гормону; г) усі відповіді правильні.

 20. Мінімальним об'ємом хірургічного втручання у хворих на рак щитоподібної залози необхідно вважати: а) енуклеацію вузла; б) гемітиреоїдектомію; 25 в) резекцію частки; г) гемітиреоїдектомію з резекцією перешийка; д) субтотальну резекцію щитоподібної залози..

21. Показаннями для хіміотерапії раку щитоподібної залози можуть бути: а) швидкозростаюча рецидивна пухлина; б) неоперабельна недиференційована форма раку; в) метастази у віддалені органи; г) усе перелічене; д) лише б) і в).

 22. Хіміотерапія найбільш ефективна у хворих на: а) фолікулярний рак щитоподібної залози; б) папілярний рак щитоподібної залози; в) низькодиференційований рак щитоподібної залози; г) ефективність не залежить від морфологічної структури пухлини.

 23. У хворого 58 років медулярний рак щитоподібної залози T3N1M0. Йому найдоцільніше: а) виконати тиреоїдектомію із фасціально-футлярним висіченням клітковини шиї; б) провести комбіноване лікування з передопераційною променевою терапією на 1-му етапі з подальшою тиреоїдектомією із фасціально-футлярним висіченням клітковини шиї; в) провести комбіноване лікування із передопераційною променевою терапією з подальшим лікуванням радіоактивним йодом; г) провести самостійний курс променевої терапії за радикальною програмою.

 24.У хворої 52 років папілярний рак щитоподібної залози T2N0M0 із локалізацією в правій частці. Їй необхідно: а) виконати субтотальну резекцію щитоподібної залози; б) провести комбіноване лікування із передопераційною променевою терапією; в) провести комбіноване лікування із післяопераційною променевою терапією;

. 25. Найбільш ефективним препаратом у хворих на рак щитоподібної залози є: а) циклофосфан; б) адріаміцин; в) блеоміцин; г) метотрексат..

 26. Який метод діагностики є найбільш інформативним при підозрі на рак щитоподібної залози: а) пункційна біопсія; б) УЗД; в) сцинтиграфія залози; г) комп'ютерна томографія..

27. "Раннім" симптомом раку щитоподібної залози є: а) ущільнення і збільшення залози; б) біль при ковтанні; в) осиплість голосу; г) дисфагія..

 28. Рак щитоподібної залози при пальпації, як правило, визначається у вигляді: а) щільного безболісного вузла; б) вузла із розм'якшенням в центральній частині; в) щільного болючого вузла; г) дифузного ущільнення.

. 29. Біохімічний тест, що дозволяє виявити рак із С-клітин: а) визначення рівня тироксину; б) визначення рівня кальцитоніну;  в) визначення рівня ТТГ; г) визначення рівнів Т3, Т4.

30. Основним методом діагностики раку щитоподібної залози є: а) УЗД; б) радіоізотопний; в) рентгенологічний; г) морфологічний.

 31. При загрудинному поширенні раку щитоподібної залози можуть з'явитися всі ознаки, крім: а) набухання шийних вен; б) розладів мозкового кровообігу; в) синдрому Горнера; г) нападів задухи

32. Показанням до післяопераційної променевої терапії є: а) недостатній радикалізм операції; б) недиференційовані форми раку; в) порушення абластики при поширеному раку; г) усе перелічене.

 33. До доброякісних пухлин щитоподібної залози належать усі, крім: а) фолікулярної аденоми; б) трабекулярної аденоми; в) папілярної аденоми; г) фолікулярної аденокарциноми.

34. Найбільш частою локалізацією віддалених метастазів у хворих на рак щитоподібної залози є:  а) печінка; б) легені, кістки; в) шлунок; г) головний мозок

35. Ранніми симптомами раку щитоподібної залози є: а) дисфагія; б) осиплість голосу; в) синдром Горнера; г) ущільнення і збільшення тканини залози.

36. У хворого 62 років папілярний рак щитоподібної залози T1N0M0 із локалізацією у правій частці. Йому необхідно: а) виконати субтотальну резекцію щитоподібної залози; б) провести комбіноване лікування із передопераційною променевою терапією; в) провести комбіноване лікування із післяопераційною променевою терапією; г) провести самостійну променеву терапію..

 37. У хворого 48 років фолікулярний рак щитоподібної залози T3N1M0. Йому найдоцільніше: а) виконати тиреоїдектомію із фасціально-футлярним висіченням клітковини шиї; б) провести комбіноване лікування із передопераційною променевою терапією на 1-му етапі з подальшою тиреоїдектомією із фасціально-футлярним висіченням клітковини шиї; в) провести комбіноване лікування із передопераційною променевою терапією з подальшим лікуванням радіоактивним йодом; г) провести самостійний курс променевої терапії за радикальною програмою.

38. Із С-клітин щитоподібної залози розвивається: а) папілярний рак; б) недиференційований рак; в) фолікулярний рак; г) медулярний рак; д) всі відповіді правильні.

 Контрольні питання з початкових знань 1. Анатомія порожнини рота; 2. Лімфатичні колектори стравоходу; 3. Лімфатичні колектори шлунка; 4. Напрямки лімфостоку до лімфовузлів шиї від губи, язика, стравоходу та шлунка; 5. Анатомічна будова шиї; 6. Методи діагностики і лікування злоякісних пухлин; 7. Види біопсій. Контрольні питання за темою “Рак губи, язика. Рак стравоходу, шлунка” 1. Етіологію рака губи, язика і слизових оболонок рота; 2. Факультативні і облігатні передраки губи, язика і слизових оболонок рота; 3. Клінічні прояви раку губи, язика і слизових оболонок рота; 4. Шляхи метастазування раку губи, язика і слизових оболонок рота; 5. Методи діагностики раку губи, язика і слизових оболонок рота; 6. Методи лікування раку губи, язика і слизових оболонок рота; 7. Клінічні прояви раку стравоходу; 8. Шляхи метастазування раку стравоходу; 9. Методи діагностики раку стравоходу; 10. Клінічні прояви раку шлунка; 11. Шляхи метастазування раку шлунка; 12. Методи діагностики раку шлунка;

 

 Контрольні тести:

 Рак губи зустрічається найчастіше на - Верхній губі [5] - Нижній губі [100] - В ділянці кута рота [30]

Рак нижньої губи найчастіше дає метастази в - Підборідкові лімфовузли [100] - Підщелепові лімфовузли [80] - Шийні лімфовузли [10]

Найчастіша гістологічна форма раку нижньої губи - Плоскоклітинний [100] - Базальноклітинний [20] - Трихоепітеліома [0]

 Основний метод лікування метастазів раку нижньої губи в лімфовузли - Хірургічний [100] - Променевий [30] - Хіміотерапія [0]

Назвіть найчастішу локалізацію раку порожнини рота - Слизова альвеолярного паростка верхньої щелепи [0] - Слизова альвеолярного паростка нижньої щелепи [100] - Слизова щоки [0] - Язик [30] - Мигдалик [20]

Назвіть пухлину епітеліального походження - Хондросаркома [0] - Шванома [10] - Ліпосаркома [0] - Карцинома [100]

В якому віці найчастіше зустрічається рак порожнини рота? - 20-40 років [0] - 40-60 років [100] - 60-80 років [40]

Симптоми початкового раку порожнини рота - Поверхнева виразка [100] - Неприємний запах з рота [30] - Болі [0]

 Найчастіші шляхи метастазування рака кореня язика - Підщелепові лімфовузли [100] - Верхні яремні лімфовузли [0] - Позадуглоточні лімфовузли [40] - Надключичні лімфовузли [0]

Основний метод лікування раку слизової порожнини рота –

 Хірургічний [0] - Променевий [40] - Хіміотерапевтичний [0] - Комбінований [100]

Найчастіша локалізація метастазів пухлин голови і шиї - Підщелепові лімфовузли [100] - Шийні лімфовузли [30] - Надключичні лімфовузли [0]

Найхарактерніша ознака раку нижньої губи - Ущільнення [50] - Виразка [100] - Тріщина [30] - Зміна кольору [0] - Біль [0]

При лікуванні папіломи нижньої губи найбільше значення має - Операція [100] - Хіміотерапія [0] - Мазеві аплікації з гормонами [0] - Рентгентерапія [30]

Основний метод діагностики метастазів раку губи в лімфовузли - Рентгенографія [0] - Термографія [40] - Пальпація [0] - Пункційна біопсія [100]

Основна ознака рецидиву раку нижньої губи - Локальне підвищення температури [0] - Біль [30] - Вкрита кірочкою виразка [100] - Погіршення самопочуття [0]

 

 

Запитання: 1: 

"У хворого 70 років на кінчику язика мається папіломатозне утворення розміром 0,3*1,5см. При біопсії встановлена зроговілість епітелію з явищами плоскоклітинного раку.Який обсяг лікування потребує утворення?"

• 100% Лікування може бути обмежено електровисіченням пухлини
• 0%      Кріохірургія
• 0%      Висічення пухлини з регіональною лімфодиссекцією
•  

Запитання: 2: "У хворого 68 років на правій боковій поверхні язика мається виразка 2*1,5 см з м'якими краями, не болюча, шийні лімфатичні залози не збільшені. Виразка заважає ковтати, наявна слинотеча. Двічі була виконана біопсія, яка не виявила злоякісного процесу, туберкульозу та сифілісу. Хворому тричі протезували зуби в зв'язку з порушенням прикусу після автотравми, протягом 40 років курить тютюн.Вказати діагноз та подальше лікування"

• 100%Трофічна виразка язика внаслідок невдалого протезування зубів.
•           Лікування протизапальне та у ортодонта
• 0%    Актиномікоз язика
•  
•  

Запитання: 3: "Хворий на рак язика, оперований двічі з приводу рецидиву. При обстеженні встановлено поширеність пухлинного процесу на нижню щелепу у вигляді інфільтрату, що розповсюджується на шию.Найбільш раціональна терапія"

• 0% Хірургічне лікування
• 0% Кріодеструкція
• 100% Паліативна променева терапія з внутрішньоартеріальною хіміотерапією
•  

Запитання: 4: "Хворий 50 років скаржиться на існування протягом декількох років виразки на слизовій дна порожнини рота, яка періодично загоюється після орошення ротової порожнини відварами трав. Палить тютюн 20 років, туберкульозом, сифілісом не хворів. Хворому рекомендується для визначення лікування"

• 0% Посів з виразки порожнини рота
• 0% Цитологічне дослідження слини
• 100% Біопсія з краю виразки
•  

 

                            Тема 1. РАК ГУБИ

 

1.             Назвіть факультативне продуктивне передракове захворювання нижньої губи.

1)  дифузний гіперкератоз;

2)   еритроплакія;

3)   атрофічний хейліт;

4)   лейкоплакія;

5)   папілома.

2.             Яка найчастіша гістологічна форма раку нижньої губи?

1)   ороговіваючий плоскоклітинний;

2)   неороговіваючий плоскоклітинний;

3)   базальноклітинний;

4)   світлоклітинний;

5)   аденокарцинома.

3.      Якому розміру пухлини відповідає  Т₁ раку нижньої губи?

1)   пухлина від 2 см до 4 см;

2)   пухлина до 1 см в діаметрі;

3)   пухлина до 3 см;

4)   пухлина в межах самої губи;

5)   пухлина до 4 см.

 4. Укажіть метод забору матеріалу для цитологічного  дослідження раку нижньої губи.
        1) скарифікація;

 2) ексцизійна біопсія;

 3) ексфоліативная біопсія;

 4) відкрита біопсія;

 5) інцизійна біопсія.

5. Назвіть основний метод лікування Т₁ плоскоклітинного раку нижньої губи.

 1) близькофокусна рентгентерапія;

 2) хіміотерапія;

 3) телегаматерапія;

 4) гормонотерапія;

 5) лазерна терапія.

6. Назвіть облігатне деструктивне передракове захворювання нижньої губи.

1)  атрофічний хейліт;

2)  еритроплакія;

3)  дифузний гіперкератоз;

4)  папілома;

 5) лейкоплакія.

7. Укажіть основний препарат для лікування раку нижньої губи.

1)  метотрексат;

2)  фторафур;

3)  дакарбазин;

4)  тамоксіфен;

5)  релаксофен.

8. Який метод забору матеріалу використовується для цитологічного дослідження раку нижньої губи?

1) мазок-відбиток;

2) відкрита біопсія;

3) ексцизійна біопсія;

4) інцизійна біопсія;

5) ексфоліативна біопсія.

9. Укажіть основний метод лікування раку нижньої губи на ранніх стадіях.

1)   кріодеструкція;

2)   хіміотерапія;

3)   гормонотерапія;

4)   імунотерапія;

5)   лазерна терапія.

10. Укажіть гістологічну форму раку нижньої губи:

1)     базально-клітинний;

2)     світлоклітинний;

3)     крупноклітинний;

4)     перстневидноклітинний;

5)     дрібноклітинний.

 

                            Тема 2. РАК ЯЗИКА

 

1.             Якому розміру пухлини відповідає Т₁  раку язика?

1) пухлина до 2 см;

2) пухлина до 1 см в діаметрі;

3) пухлина до 3 см;

4) пухлина в межах самого язика;

5) пухлина до 4 см.

2. Укажіть адекватну операцію при раку кореня язика.

 1) екстирпація язика;

 2) порціальная резекція;

 3) кріохірургія;

 4) гемірезекція;

 5) половинна резекція.

3. Назвіть перший етап лікування раку язика.

 1) передопераційне опромінювання;

 2) хіміотерапія;

 3) футлярно-фасціальна лімфаденектомія;

 4) операція Крайля;

 5) резекція язика.

4. Укажіть основний метод лікування лімфангіоми язика.

1)  операція;

2)   променева терапія;

3)   хіміотерапія;

4)   гормонотерапії;

 5) променева терапія+операція.

5. Якому розміру пухлини відповідає  Т₃ раку язика?

1)     пухлина більше 4 см;

2)     пухлина до 4 см в діаметрі;

3)     пухлина більше 2 см;

4)     пухлина до 6 см;

5)     пухлина більше 6 см;

6. Регіонарні метастази в підщелепні лімфовузли частіше зустрічаються при наступній локалізації раку язика:

1)     бічна поверхня;

2)     кінчик;

3)     тіло;

4)     спинка;

5)     корінь.

7. Укажіть основний метод лікування гемангіоми язика.

1)    операція;

2)    гормонотерапія;

3)    хіміотерапія;

4)    променева терапія;

5)    променева терапія+операція;

8. Яким розмірам метастази в лімфовузли шиї відповідають N₁ ?

1) до 3 см;

2) до 1 см у діаметрі;

3) до 2 см;

4) до 4 см;

5) до 6 см.

9. G₁ раку язика характеризує:

1)     високодиференційовану пухлину;

2)     недиференційовану пухлину;

3)   низькодиференційовану пухлину;

4)   некласифіковану пухлину;

5)   середньодиференційовану пухлину.

 10. Який стадії відповідає Т₂ N₀ М₁  раку язика?

1)     IV стадія;

2)     II А стадія;

3)   II В стадія;

4)   III А стадія;

5)   III В стадія.

 

 

                            Тема 3. РАК СЛИННИХ ЗАЛОЗ

 

1.  Найчастіша локалізація раку слинних залоз:

1)       привушні слинні залози;

2)       піднижньощелепні слинні залози;

3)       залози м’якого піднебіння;

4)       залози твердого піднебіння;

5)       дрібні слинні залози язика.

2.  Гістологічна форма слинних залоз:

 1) аденокарцинома;

 2)  дрібноклітинна;

 3)  базальноклітинна;

 4)  крупноклітинна;

 5)  перехідноклітинна.

3.  Т₁ раку слинних залоз:

 1) пухлина розмірами до 2см;

 2) пухлина розмірами до 1см;

 3) пухлина розмірами до 3см;

 4) пухлина розмірами до 4см;

 5) пухлина розмірами до 5см.

 4. N₁ раку слинних залоз:

1) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 3см;

2) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 2см;

3) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 1см;

4) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 4см;

5) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 5см.

5. Т₂ раку слинні залози:

 1) пухлина розмірами до 4см;

 2) пухлина розмірами до 1см;

 3) пухлина розмірами до 3см;

 4) пухлина розмірами до 2см;

 5) пухлина розмірами до 5см.

 6. N₂а раку слинних залоз:

 1) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром 3-6 см;

 2) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 2см;

 3) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром 1-3 см;

 4) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 4см;

 5) метастаз в одному гомолатеральному вузлі розміром до 5см.

7. G₃ раку слинних залоз:

 1) низькодиференційована пухлина;

 2) високодиференційована пухлина;

 3) помірнодиференційована пухлина;

 4) недостатньо даних для оцінки ступеня диференціювання;

 5) недиференційована пухлина.

 8. Цитологічний метод діагностики раку слинних залоз:

 1) пункційна аспіраційна біопсія;

 2) інцізійна біопсія;

 3) ексфоліативна біопсія;

 4) ексцізійна біопсія;

 5) трипан біопсія.

9. Найінформативніший метод діагностики раку слинних залоз:

1) морфологічний;

2) УЗД;

3) сіалографія;

4) термографія;

5) сканування.

10. Т₁ N₁ М₀ раку слинних залоз відповідає:

1) ІІІ стадія;

2) ІІ стадія;

3) ІІ А стадія;

4) ІІІ А стадія;

5) ІІІ В стадія.

 

 

Література

Основна:

Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.-         Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с. 14-44; 70-81.

Севідов  В.В. Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с.119-134.

 

https://belhope.ru/napravleniyamediciny/onkologiya-diagnostika-i-lechenie-raka/rak-polosti-rta