Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Онкологія. Дата: 15.09.21.та за розкладом. Тема практичного заняття № 1 «Поняття про пухлини та пухлинний процес. Організація онкологічної допомоги в Україні» Група 4А,4Б л/с

 Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет: Онкологія.

Дата: 15.09.21.та за розкладом.

Тема практичного заняття № 1 «Поняття про пухлини та пухлинний процес. Організація онкологічної допомоги в Україні»

Група 4А,4Б л/с

Завдання:

1. Прочитати теоретичний матеріал викладений у лекції з даної теми.

2. Скласти опорний конспект з питань самостійної роботи.

3. Дати відповідь на тестові питання,ситуаційні задачі,виконати запропоновані завдання.

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

1.          Структура онкологічної допомоги в Україні. 

2.          Епідеміологія злоякісних пухлин.

3.          Диспансеризація: етапи, клінічні групи для диспансерного спостереження.

4.          Основні форми звітності на первинній ланці надання медичних послуг та онкологічними лікувальними установами.

5.          Передпухлинні стани(облігатний передрак та факультативний передрак).

6.          Поняття про паранеоплазію.

Практичні навички:

¾    формування клінічних груп для диспансерного спостереження;

¾    допомога в проведенні диспансеризації населення;

¾    заповнення основних форм звітності.

 

2.Дати відповіді на питання

 

 

                       

1.      Назвіть чинники, що сприяють виникненню онкологічних захворювань.

2.      Дайте визначення пухлини.

3.      Назвіть провідні теорії виникнення пухлин.

4.      Як різняться пухлини за клінічним перебігом?

5.      Як різняться пухлини за напрямком росту?

6.      Що таке метастази?

7.      Що означає TNM у міжнародній класифікації пухлин?

8.      Чому важливо визначити стадію онкологічного процесу?

9.      Що входить у поняття «передрак»?

10.    .

            3.          ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

                   ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

Доброякісною пухлиною е:

а)    фіброаденома;

б)   ліпосаркома;

в)   аденокарцинома;

г)    лімфосаркома.

1.      Ознака злоякісної пухлини — це:

а)    великі розміри;

б)   експансивний ріст;

в)   інфільтративний ріст;

г)    повільний ріст.

2.      Ознака доброякісної пухлини — це:

а)    великі розміри;

б)   виразка;

в)   швидкий ріст;

г)    відсутність оболонки.

3.      Сполучнотканинна пухлина — це:

а)    міома;

б)   фіброма;

в)   аденома;

г)    гліома.

4.      Оперативне лікування при злоякісній пухлині застосовують:

а)    якщо настав рецидив;

б)   якщо не допомогла хіміотерапія;

в)   при непереносимості променевої терапії;

г)    якомога раніше.

ВИБЕРІТЬ ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ

5.      До пухлин із судинної тканини належать:

а)    лімфангіома;

б)   рабдоміома;

в)   ангіома;

г)    гемангіома;

д)         лейоміома.

7. До пухлин із сполучної тканини належать:

а) папілома;

б) саркома;

в) фіброма;

г) хондрома;

д) гліома.

8. Для злоякісної пухлини характерний ріст:

а) кспансивний;

б) інфильтративний;

в) повільний;

г) ендофітний;

д) швидкий.

9. Ознаки доброякісної пухлини:

а) незначна атиповість;

б) великий розмір;

в) повільний ріст;

г) відсутність метастазів;

д) утворення виразок.

10. Установленню онкологічного діагнозу сприяє:

а) анамнез;

б) ендоскопічне дослідження;

в) бактеріологічний посів;

г) теплобачення;

д) аналіз крові на стерильність.

ДОПОВНІТЬ

11.    Пухлина, що не має хоча б одної ознаки злоякісності, називається . . .

12.    Комплекс заходів, спрямованих на попередження поширення ракових клітин під час операції, називається . . .

13.    Комплекс заходів, спрямованих на знищення ракових клітин в операційній рані, нази­вається . . .

14.    Доброякісна пухлина з хрящової тканини — це ... .

15.    ... — це злоякісна пухлина із сполучної тканини.

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь

може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу)

16. Вид пухлини і тканини:                                  Назви:

1) доброякісна пухлина з м’язової тканини;         а) папілома;

2) доброякісна пухлина з кісткової тканини;        б) ліпома;

3) злоякісна пухлина зі сполучної тканини:         в) фіброаденома;

4) злоякісна змішана;                                                          г) остеома;

5) доброякісна змішана;                                           д) саркома;

6) доброякісна епітеліальна.                                    е) аденокарцинома;

          ж) міома;

з) кіста.

17. Діагноз:                                                              Метод дослідження:

1) рак грудної залози;                                              а) ректоскопія;

2) рак шлунка;                                                          б) езофагоскопія;

3) рак легень;                                                            в) цистоскопія;

4) рак шкіри;                                                             г) теплобачення;

5) рак прямої кишки.                                               д) комп’ютерна томографія;

е) біопсія;

ж)            бронхоскопія;

з) рентгенографія.

 

 

 

 

 

3. Вирішити ситуаційні завдання:

       -Фельдшера викликали до пацієнта додому,який попередньо обстежений в онкодиспансері,де установили йому діагноз: рак антральної частини шлунка Т4N1M1(IVст.).Метастази в легені. Хірургічне  лікування не проводилось. Рекомендоване симптоматичне лікування за місцем проживання. Скарги на важкість і біль в надчеревній ділянці,полегшення настає після блювання,відразу від їжі,виражену слабкість,порушення сну, висловлює суіцидальні думки. Родичі стурбовані за хворого, не знають чим його годувати.як полегшити стан.

Яка клінічна група?Якою має буде тактика фельдшера? Сплануйте  зміст бесіди з хворим та з                його рідними.

       -До фельдшера звернувся чоловік,75 років ,зі скаргою на появу виразки на нижній губі.Стаж тютюнопаління55 років. Виразка виникла 6 місяців пому,поступово збільшувалася в розмірах. До райцентру їхати не хоче,просить призначити якусь мазь.

       Укажіть діагноз,який слід запідозрити.

       Укажіть подальшу тактику фельдшера.

       Проведіть бесіду з пацієнтом.Чи можна прямо казати про вашу підозру?

       Які аргументи Ви наведете,щоб переконати чоловіка в необхідності                             обстеження і лікування?

Що таке візуальні форми раку? Наведіть приклади.

Для самостійної роботи.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОНКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

  В Україні державна система реєстрації раку почала функціонувати з 1932 р. В даний час в Україні онкологічна служба представлена 48 спеціалізованими онкологічними установами, зокрема, НДІ, обласними онкологічними диспансерами, а також онкологічними диспансерами міського підпорядкування в містах з населенням понад 1 млн. осіб. Крім того, спеціалізована онкологічна служба доповнюється мережею онкологічних відділень в ЛПЗ загально-лікувального профилю та поліклінічних онкологічних кабінетів. Організаційно-методичне керівництво онкологічною службою України здійснює Національний інститут раку МОЗ України. До функцій онкологічних лікувальних установ входять діагностика, лікування і спостереження онкологічних хворих, а також реєстрація випадків захворювання в регіоні діяльності, що забезпечує інформаційну базу для оцінки захворюваності і смертності від злоякісних новоутворень в Україні. Основним принципом, покладеним в основу державної системи реєстрації раку в Україні є обов'язкова передача регламентованих медичних документів за місцем проживання хворого. Така система передачі інформації в Україні існує більше 60 років і нею охоплено все населення України.

Для підтримки системи онкологічної реєстрації Міністерством охорони здоров'я України в різні роки були затверджені і регламентовані такі медичні документи: «Повідомлення про хворого з вперше в житті встановленим діагнозом раку …» - Ф № 090/о, носить сигнальний характер та здійснює зв’язок між загально-лікувальними і онкологічною установами. Документ заповнюється на кожен новий випадок злоякісного новоутворення і є обов'язковим для всіх медичних установ України. У триденний термін його 5 зобов’язані відіслати в обласний (міський) онкологічний диспансер за місцем реєстрації хворого.

 «Виписка з медичної карти стаціонарного хворого злоякісним новоутворенням» - Ф № 027-1/о, заповнюється всіма лікувальними установами України у випадку виявлення або підтвердження діагнозу злоякісного новоутворення та у тижневий термін відправляється за місцем реєстрації хворого.

 «Протокол про виявлення у хворого занедбаної форми злоякісного новоутворення» - Ф № 027-2/о, заповнюється також всіма лікувальними установами у випадку виявлення або підтвердження злоякісного новоутворення у занедбаній стадії (IV стадія – всі локалізації ЗН (С 00 - С 97 за МКХ 10, а також ІІІ стадія процесу для візуальних локалізацій). Дані органів державної статистики про випадки смерті від злоякісного новоутворення, які у свою чергу базуються на медичній інформації про причини смерті (вихідний документ – «Лікарське свідоцтво про смерть»)- також передаються в обласні (міські) онкологічні диспансери за місцем поховання хворого або їх щомісячно викопіює персонал регіональних канцерреєстрів у відповідних регіональних підрозділах Держкомстату України.

 Основним внутрішнім обліковим документом онкологічної служби є «Реєстраційна карта хворого на злоякісне новоутворення» - (Ф №030- 6/о), яка формується на основі вищевказаних первинних медичних документів. Дані про захворюваність і поширеність злоякісних новоутворень, зібрані по каналам служби охорона здоров’я і звірені з відомостями установ державної статистики, створюють оптимальні умови для повноти обліку. Сформовані таким чином дані є основою для проведення різного роду онкоепідеміологічних досліджень, аналізу діяльності онкологічної служби, планування онкологічної допомоги, проведення аналізу виживаності 6 онкологічних хворих, а також для підготовки щорічних таблиць державної звітності про захворюваність раком в Україні

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ Показники, які характеризують онкоепідемічну ситуацію, поділяють на абсолютні та інтенсивні. Інтенсивні показники співвідносять абсолютну кількість випадків захворювання (смерті) на певній території протягом означеного періоду (звичайно – року) з кількістю населення цієї території, що дозволяє порівнювати такі дані на різних територіях. Грубий показник захворюваності (incidence rate, disease rate, IR) - кількість нових випадків захворювань на злоякісні новоутворення, що відбулися в популяції протягом року, віднесена до середньої чисельності цієї популяції у тому ж році, виражена через показник на 100 тис. населення. Характеризує частоту захворювання в популяції і використовується для аналізу епідеміологічної ситуації в регіоні. Грубий показник смертності (mortality rate, death rate, MR) - кількість нових випадків смерті від злоякісних новоутворень що відбулися в популяції протягом року, віднесена до середньої чисельності цієї популяції у тому ж році, виражена через показник на 100 тис. населення регіону. Показник розповсюдженості захворювання, т.зв. “контингенти”, (prevalence rate, PR)– кількість населення в популяції, яка хворіє на злоякісні новоутворення та перебуває на обліку на кінець року, виражена через показник на 100 тис. населення. Характеризує розповсюдженість злоякісних новоутворень в регіоні.

 

         ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРЕДРАКИ

 Передраки – патологічні стани, які тривалий час передують появі злоякісних пухлин, але не завжди перетворюються в них і є стадією канцерогенезу. Термін «передрак» (praecancer) було запропоновано М.В.Дюбрейлем у 1986 році на Міжнародному конгресі дерматологів у Лондоні. Він поставив питання про кератози, як станах, що передують виникненню злоякісних пухлин шкіри. З того часу термін «передрак» широко застосовується в клінічній медицині, але, слід відмітити, що ще задовго до цього, були відомі випадки виникнення раку на місці різноманітних патологічних станів. Незважаючи на це, до цих пір немає єдиної думки про значення передуючих патологічних процесів в розвитку злоякісних пухлин. Деякі фахівці вважають, що поняття «передрак» необхідно звузити та не рахувати його обов’язковою фазою в розвитку пухлин. Інші автори вважають, що кожен рак має свій передрак, але не кожен передрак обов’язково перетворюється на рак. Експериментально та клінічно доведено, що розвитку пухлин передують певні патологічні процеси. Мельников А.В., один з провідних онкоморфологів України, дає таке визначення передраку: передрак це місцеве (спадкове, народжене або надбане) доброякісне захворювання епітелію шкіри, слизової оболонки або паренхіми органу, яке, розташовуючись в типових місцях, піддаючись постійному подразненню) не(специфічному і, будучі занедбаним, при нашаруванні ряду ендогенних причин, переходить в злоякісну пухлину. А.В.Мельников умовно виділив чотири стадії перетворення передраку в рак: а) гіперплазія і перебудова тканини; б) вогнищева гіперплазія; в) поява доброякісної пухлини; г) перетворення доброякісної пухлини в злоякісну з характерним інфільтративним та деструктивним ростом.. Біологічною особливістю клітин передракових вогнє велика їх чутливість до дії факторів, які викликають клітинне розмноження. Динаміка передракових станів може бути різною: - прогресія та розвиток раку; - виникнення доброякісної пухлини; - регресія.  Причини цих змін до цього часу невідомі, але вони безпосередньо залежать від імунно-біологічного стану організму, тривалості та інтенсивності онкогенних факторів. Особливо показовим значення передраку визначається при локалізації процесу на слизових оболонках червоної облямівки губ і порожнини рота. Це пов'язано з доступністю спостереження за хворим й, очевидно, з тим, що більшість ракових пухлин цієї локалізації виникають внаслідок дії зовнішніх канцерогенних чинників.

 

 

                 Профілактика раку

                                             

 Первинна профілактика раку

 

  Попередження  канцерогенної  дії  зовнішніх  та  внутрішніх  факторів,  нормалізація

харчування,  здоровий  спосіб  життя  підвищення  стійкості  організму  до  шкідливих  факторів входить в поняття первинної профілактики раку. Це поняття припускає з одного боку широкі оздоровчі заходи державного  масштабу, які направлені  на  вилучення канцерогенних чинників з життєвої сфери людини, з іншого – потребує розуміння та зусиль самої людини. Так, ретельного контролю  потребує  застосування  в  будівництві  матеріалів,  що  можуть  мати  токсичні  чи радіоактивні  домішки.  В  компетенцію  лікаря  здебільшого  входить  констатація  факту  наявності канцерогену, викиду канцерогенів в навколишнє середовище то що.На рівні держави необхідний контроль  за  шкідливими  викидами  в  атмосферу  з  боку  металургійних,  хімічних  та  інших підприємств, автомобілів і т.д.

 

Вторинна профілактика раку

 

  Вторинна профілактика раку передбачає своєчасне виявлення передпухлинних станів та

захворювань,  їх  лікування  та  ретельний  диспансерний  нагляд  за  хворими.  Одним  з  методів вторинної профілактики раку є активний скринінг раку та передракових станів. Досвід скринінгу раку  ободової  та  прямої  кишки  в  США  за  допомогою  гемокульт-тесту  показав,  що  серед формально  здорового  населення  позитивний  тест  мають  від  2  до  6%  людей,  при  детальному обстеженні  яких  рак  ободової  кишки  виявлявся  в  5  –  10%,  а  залозисті  аденоми  –  в  20  –  40% випадків.  Своєчасне  виявлення  доклінічних  пухлин,  а  краще  –  доброякісних  пухлин,  гарантує успішне лікування та добрі віддалені результати. Існують різні методи скринінгу, однак усі вони повинні  відповідати  певним  умовам.  Методи  скринінгу  повинні  бути  порівняно  дешевими,

доступними для широкого загалу, бути максимально інформативними. Так, вище згаданий метод дослідження  прихованої  крові  в  калі  є  дешевим,  та  дає  достатньо  інформації,  щоб  запідозрити наявність прихованої кровотечі з травного тракту та детально обстежити хворого, застосовуючи уже  більш  інформативні  та  дорожчі  методи.  Відносно  недорогим  є  мамографічний  метод скринінгу  раку  молочної  залози,  який,  при  правильному  застосування  дозволяє  запідозрити доклінічні пухлини молочної залози. Разом з тим, метод флюорографії, що застосовується у якості скринингового  для  своєчасної  діагностики  раку  легень,  досить  часто  не  дозволяє  побачити доклінічні  пухлини.  Більш  інформативним  методом  є  звичайна  рентгенографія.  Слід  пам’ятати,

що завдяки активному скринінгу перед усім вдається виявити передпухлинні захворювання, які, як правило,  добре  піддаються  корекції  завдяки  простим  рекомендаціям  лікаря  щодо  здорового способу життя чи лікуванню. Виявлення завдяки скринінгу доклінічних стадій злоякісних пухлин є вагомим аргументом їх успішного лікування.

  Варіантом  скринінгу  раку  є  профілактичні  огляди  населення.  На  промисловості

обов’язковим  щорічним  профілактичним  оглядам  як  правило  підлягають  працівники  старше  30 років.

Третинна профілактика раку

 

  Третинною профілактикою раку деякі онкологи називають попередження прогресування

(генералізації,  рецидиву)  пухлини,  що  уже  виникла  в  організмі.  Це  досягається  шляхом застосування сучасних оптимальних лікувальних технологій та ретельного своєчасного нагляду та обстеження  хворих,  яким  проведене  спеціальне  лікування  злоякісних  пухлин.  До  третинної профілактики  раку  відносять  також  попередження  та  своєчасне  виявлення  злоякісних  пухлин інших локалізацій у хворих, що вилікувані від раку.

 

Паранеопластичний синдром

Паранеопласти́чний синдро́м (ПНС) — клініко-лабораторний прояв злоякісної пухлини, обумовлений не її локальним чи метастатичним ростом, а неспецифічними реакціями з боку різних органів і систем або ектопічною продукцією пухлиною біологічно активних речовин. Паранеопластичні синдроми поширені у пацієнтів середнього і літнього віку, та найбільш часто розвиваються при раку легень, молочної залози, яєчників, а також при лімфомі. Деколи симптоми паранеопластичного синдрому маніфестують ще до діагностики злоякісної пухлини.

 

Загальні ПНС

Нерідко супроводжуються симптомами раку, такими, як кахексія, гіпертермія, анемія, лейкоцитоз і тромбоз.

Особливі ПНС

Особлива паранеоплазія може бути спричинена виробництвом гормоноподібних речовин або імунологічними механізмами. Особливі паранеопластичні синдроми виникають в 2-15 % хворих на рак, найчастіше при дрібноклітинному раку легень (40 %).

Класифікація

Паранеопластичні синдроми поділяють на 4 основні категорії — ендокринні, неврологічні, шкірно-слизові та гематологічні, а також інші, не включені в основні категорії:

Неврологічні ПНС

Найтяжча в клінічному відношенні група паранеопластичних синдромів — паранеопластичні неврологічні розлади. Ці синдроми можуть залучати як центральну, так і периферичну нервову систему; деякі з них супроводжуються нейродегенерацією, хоча деякі (наприклад, міастенічний синдром Ламберта — Ітона) можуть клінічно поліпшуватися на тлі лікування. У числі симптомів паранеопластичних неврологічних розладів — атаксія, запаморочення, ністагм, утруднення ковтання, втрата м'язового тонусу, порушення координації рухів, дизартрія, проблеми із зором, розлади сну, деменція, втрата шкірної чутливості. Поширеніші паранеопластичні неврологічні розлади при раку молочної залози, легень, пухлинах яєчників, проте зустрічаються і при багатьох інших злоякісних захворюваннях.

Лікування включає в себе:

·         Методи, спрямовані на лікування пухлини (хіміотерапія, радіотерапія, хірургічне втручання);

·         Методи, спрямовані на зменшення або уповільнення нейродегенерації.

Швидка діагностика і лікування дуже важливі для можливості неврологічного відновлення пацієнта. У зв'язку з рідкістю цієї патології, лише деякі фахівці зустрічалися з ними в клінічній практиці, тому консультація таких фахівців необхідна при лікуванні паранеопластичних неврологічних розладів.

Ендокринні ПНС

Виробництво гормонів та гормонних прекурсорів на пухлинну тканину імітує наявність ендокринних захворювань. Точні причини поки невідомі.

Антитіло-опосередкований ПНС

Антитіло-опосередкована паранеоплазія виникає, коли імунна система виробляє антитіла проти пухлини, але ці антитіла також атакують здорові тканини (перехресна реактивність). Якщо пухлина видаляється, це не обов'язково зупинить імунну відповідь, і продовження вироблення антитіл може зашкодити здоровим тканинам. Проте, прогноз для пацієнтів з антитілами при ПНС, у багатьох випадках, кращий, ніж прогноз хворих без антитіл проти пухлини, тому що антитіла, що розвиваються, з одного боку, мають свою клінічну значимість, а з іншого боку, вони придушують пухлину. Імуносупресивна терапія в даний час експериментується.

 

 

 

Начало формы

Конец формы

 

Література

Основна:

Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.-       Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с. 4-13.

Ковальчук А.М.Медсестринство в онкології:підручник-К.:ВСВ «Медицина»2011.с.9-16.

Севідов  В.В. Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ «Медицина»,2011