Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття: «Антисептика». Дата: 16.09.21.

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет: Хірургія

Група 3А л/с

Тема практичного заняття: «Антисептика».

Дата: 16.09.21.

 

 

Тема: Антисептика.

I. Актуальність теми

Антисептика належить до могутніх і досить поширених методів профілактики та лікування місцевих інфекційних захворювань і сепсису. В 80-90 роки  століття інтерес до антисептики і масштаби її використання значно збільшилися. Слід підкреслити, що в другій половині ХХ століття змінилися умови та спосіб життя людей, отримала подальший розвиток медична допомога населенню, збільшилися темпи еволюції умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів, що викликають захворювання у людини. Найважливішим проявом процесів, що відбуваються, слід вважати зменшення поширення загальних та збільшення абсолютної кількості місцевих інфекційних хвороб. На місцеві інфекційні хвороби зараз припадає основна маса захворювань, зайнятих ліжок у стаціонарах, поліклінічних відвідувань, витрат на медичне обслуговування.

Для профілактики та лікування місцевих інфекційних хвороб і супутньої їм септикопіємії з давніх часів використовували антисептичні засоби. Сучасному хірургу важко уявити доантисептичний період, коли від інфекції вмирало багато хворих. Ще М.І.Пирогов зазначав, що більша частина поранених вмирає не стільки від ушкоджень, скільки від госпітальної зарази. У минулому на основі емпіричного досвіду, а згодом і на основі наукових досліджень хірургами застосовувались різноманітні засоби для профілактики та лікування хірургічної інфекції. Масштаби їх застосування з часів І.Ф.Земельвейса, Дж. Лістера, М.І.Пирогова, Д.К.Заболотного почали наростати. У першій половині ХХ століття антисептики стали одними із найпоширеніших засобів профілактики та лікування інфекційних захворювань.

Антисептика має надзвичайно велике значення для хірургії. Розробка антисептики як метода відкрило нову еру в хірургії, дала можливість для розвитку нових хірургічних напрямків – кардіохірургії, мікрохірургії, трансплантації органів, тощо.

ІІ. Цілі заняття

+

1. Мати уяву про історію розвитку антисептики .
2. Знати класифікацію та механізми дії різних методів сучасної антисептики .
3. Засвоїти класифікацію антибіотиків, механізм їх дії, принципи застосування.
4. Знати організацію роботи в гнійній перев’язочній, методи утилізації використаного перев’язочного матеріалу .
5. Вміти вибирати антисептичний засіб в залежності від різновиду гнійно-септичної хірургічної патології .
6. Вміти приготувати і застосовувати антисептичні хімічні засоби .
7. Вміти організувати догляд та режим перебування у відділенні хворого з анаеробною інфекцією .

 

ТЕСТИ (декілька правильних відповідей)

Який з перерахованих методів відноситься до фізичної антисептики?

1. Первинна хірургічна обробка рани

2. Обробка рани ультразвуком

3. Дренування рани тампоном

4. Промивання рани розчином перекису водню

5. Пов’язка на рану з маззю, яка містить протеолітичні ферменти

До шляхів потрапляння інфекції в рану відносяться:

1. трансмісійний

2. екстенсивний

3 інтраопераційний

4. імплантаційний

5. контактний

Джерела інфекції бувають:

1. екстраперітонеальні

2. екстракорпоральні

3. екзогенні

4. екстравазатні

5. ендогенні

Джерелом ендогенного інфікування рани може бути:

1. карієс

2. ендоскопічне дослідження травного тракту

3. післяопераційний рубець

4. нестерильний перев'язний матеріал

5. хірург–бактерієносій

Джерелом екзогенного інфікування рани може бути:

1. хірург-бактерієносій

2. післяопераційний рубець

3. хронічний тонзиліт у хворого

4. каріозні зуби у хворого

5. хірургічний інструментарій в перев’язочній

Що лежить в основі механічної антисептики?

1. накладення стерильних пов'язок

2. видалення змертвілих тканин в рані за допомогою скальпеля

3. обробка рани низькоенергетичним лазером

4. видалення з рани сторонніх тіл

5. зрошення рани розчином декаметоксину

Фізична антисептика - це застосування:

1. марлевих дренажів

2. місцевої антибіотикотерапії

3. УФО-терапії

4. мазі “Іруксол”

5. діатермії

Які засоби відносяться до біологічної антисептики?

1. бісептол

2. хлоргексидину біглюконат

3. цефазолін

4. дімексид

5. хімопсин

Які засоби відносяться до біологічної антисептики:

1. тампонада рани сальником

2. тампонада рани гемостатичною губкою

3. введення в рану террилітіну

4. внутрішньовенне введення поліглюкину

5. внутрішньовенне введення гіперімунної плазми

До засобів активної імунізації відноситься:

1. анатоксин

2. гамма-глобулін

3. сироватка

4. поліглюкін

5. вакцина

До засобів пасивної імунізації відноситься:

1. анатоксин

2. імунна сироватка

3. гамма-глобулін

4. желатиноль

5. еритроцитарна маса

До групи окислювачів відносяться:

1. перекис водню

2. брильянтовий зелений

3. перманганат калію

4. дімексид

5. хлоргексидину биглюконат

Який препарат володіє бактерицидною і поверхово-активною дією?

1. декаметоксин

2. риванол

3. хлорамін

4. етоній

5. метронідазол

Який препарат найбільш ефективний у відношенні до неклостридіальної анаеробної хірургічної інфекції?

1. розчин декаметоксину

2. розчин хлоргексидину біглюконату

3. нітазол

4. метронідазол

5. цефазолін

Що відноситься до сульфаніламідних препаратів ?

1. етазол натрію

2. дімексид

3. бісептол

4. метронідазол

5. хлоргексидину біглюконат

Які засоби для дезінфекції використовують при догляду за хворим з анаеробною інфекцією?

1. Обробка, замочування у первомурі
2. Обробка, замочування у 6% розчині перекису водню
3. Кип’ятіння у 2% розчині соди
4. Замочування у 2% розчині хімопсину
5. Обробка, замочування у 70% розчині етилового спирту.

До поверхнево-активних антисептичних хімічних засобів відносяться:

1. Перекис водню
2. Йодобак
3. Зелене мило
4. Формалін
5. Сульфадіметоксин

До механічної антисептики можна віднести:

1. Накладання хірургічного шву на краї рани
2. Видалення вмісту рани
3. Обробка рани розчином декаметоксину
4. Висічення країв, стінок та дна випадкової рани
5. Видалення з рани спор анаеробної інфекції

До фізичної антисептики можна віднести:

1. Встановлення у кишені рани гумових смужок
2. Відсмоктування вмісту рани за допомогою вакуумного пристрою
3. Введення в порожнину рани бактеріофага
4. Обробка рани розчином, що містить цефтріаксон
5. Видалення з рани гнійно-некротичного вмісту за допомогою пінцету

До хімічної антисептики можна віднести:

1. Обробка рани розчином перманганату калію
2. Обробка рани розчином етамзілату натрію
3. Обробка рани розчином з хімопсином
4. Накладання пов’язки на рану з маззю “Іруксол”
5. Накладання пов’язки на рану з розчином хлоргекседину

До біологічної антисептики можна віднести:

+

1. В/в введення метронідазолу
2. В/в введення цефтріаксону
3. Накладання на рану пов’язки з “Гелевіном”
4. Накладання на рану пов’язки з маззю “Іруксол”
5. Накладання на рану пов’язки із стерильного бинта

Тест на відповідність

Фізична

Механічна

Комбінована

Біологічна

Хімічна

·         Видалення згустків крові

·         Видалення сторонніх тіл               

·         Видалення змертвілих тканин

·         Гіпертонічні розчини

·         Гідрофільні основи

·         Дренування

·         Гіпертермія

·         Гіпотермія

·         УВЧ, СВЧ

·         Ультрафіолетовеопромінення

·         Лазернеопромінення

·         Ультразвук

·         Антибіотики

·         Протеолітичні ферменти

·         Бактеріофаг

·         Імунні засоби (анатоксини, гіперімунна плаз­ма,сироватки, гама-глобуліни)

·         Неспецифічні стимуляториі мунного захисту

·         Неорганічні речовини

·         Біоорганічні речовини і їх синтетичні аналоги

·         Органічні сполучення синтетичної природи.

                                               ДЛЯ САМОСТІЙНОї РОБОТИ               

 

Класифікація антисептиків за А.П.Красильниковим (1995)

За походженням

Неорганічні речовини

Біоорганічні речовини і їх синтетичні аналоги

Органічні сполучення синтетичної природи

За направ­лленістю дії

За механізмом дії

Деструктивні

Антиметаболічні

Окислювальні

Мембраноатакуючі

Антиферментні

За спектром про­тимікробної дії

Універсальні

Широкого спектру

Помірного спектру

Вузького спектру

За кінцевим ефектом

Мікробоцидні

Мікробостатичні

Мікробоста­тичні-цидні

Знижуючі численнічть мікробної популяції

За складом

Монопрепарати

Комплексні

Багатокомпонетні

За метою

Профілактичні

Бінарні – антисептичного і хіміотерапевтичного призначення

Терапевтичні

Бінарні – антисептичного і дезінфекційногопризначення

Профілактично-терапевтичні

Багатоцільові

Протибактеріальні

Протигрибкові

Противірусні

Протипаразитарні

За місцем аплікації

Ранові

Шкірні

Пероральні

Офтальмологічні

Урологічні

Генітальні

Стоматологічні

ЛОР

Ті, що доносяться до місця дії кровоносною або лімфатичною системами

Інгаляційні

За хімічною будовою

Допишіть декілька препаратів прикладів

Галогени і їх органічні та неорганічні похідні-

Неорганічні і органічні кислоти і їх похідні -

Альдегіди -

Окисники  -

Важкі метали і їх органіч­ні і неорганічні солі  -

Альдегіди -

Спирти  -

8-оксихіноліни   -

Фенол та його похідні -

Нітрофуранові антисептики -

Сульфаніламідні антисептики -

Імідазольні антисептики -

Вищі жирні кислоти -

Антисептики рослинного і тваринного походження -

Антисептики синтетичного походження -

Класифікація антибіотиків за механізмом дії та хімічною природою

·         Інгібітори синтезу бактеріальної стінки: беталактамні антибіотики – пеніциліні (безнзилпеніциліну натрієва, калієва та новокаїнова солі, біцилін-1, -3, -5, феноксиметилпеніщилін, ампіщилін, кабеніщилін, кабецилін) та цефалоспорини (цефалоспорин, цефазолін цефалексин); ванкоміцин.

·         Інгібітори синтезу білка на рівні рибосом: аміноглікозиди (стрептоміцин, неоміцин, мономіцин, канаміцин, пентаміцин, сизоміцин, амікацин); тетрацикліни (тетрациклін, окситетрациклін, хлортетрациклін, морфоциклін, метациклін, доксициклін); нітробензоли (левоміцетин); стероїди (фузидин-натрій); макроліди (еритроміцин, олеандоміцин); піранозиди (лінкоміцин).

·         Інгібітори синтезу нуклеїнових кислот: рифаміцини (рифаміцин SV, рифампіцин).

·         Антибіотики, які порушують молекулярну організацію і функції клітинних мембран: Полієнові (ністатин, леворин), циклічні декапептиди (граміцидин, поліміксину М сульфат).

Принципи антибіотикотерапії:

·         Урахування показів і хіміотерапевтичної дії препарату

·         Урахування можливих протипоказань

·         Раннє призначення

·         Створення постійної бактеріостатичної або бактерицидної концентрації

·         Принцип шлейфу

Організація роботи в гнійній перев’язочній.

Перев’язочна, як правило, розміщається в одній кімнаті, відносно невеликих розмірів. Площа перев’язочної на 1 стіл повинна складати 22 м². Між тим, в одній кімнаті, окрім перев’язок, виконуються передстерилізаційна очистка та дезінфекція інструментів, тут же миють руки до і після перев’язок лікарі, медсестри і студенти. В цьому ж приміщенні встановлюють кип’ятильники для знезараження інструментів, шафи для збереження різних матеріалів, інструментальні шафи, різні потрібні для роботи меблі і оснащення.

Зазвичай перев’язочні розташовуються на одному коридорі з палатами, але зручніше обладнати їх в кінцевому відсіку коридору, відгородженому скляною перегородкою. При цьому створюється тамбур, в якому можна ставити каталки, шафи для деяких предметів оснащення, в стінній ніші або у окремій шафі зберігати засоби для прибирання перев’язочної.

Стеля і стіни перев’язочної фарбують олійною фарбою, але краще, якщо стіни облицьовані керамічною плиткою. Підлога має бути вкрита керамічною плиткою. Вентиляція повинна бути припливно-витяжною з двократним обміном за 1 годину. Всі освітлювачі повинні підлягати вологому прибиранню. В перев’язочній повинні бути дві раковини, які розміщують подалі від стерильного столу і маркірують надписами на стіні – “Для миття рук”, “Для інструментів”.

Гнійна перев’язочна використовуються для перев’язок гнійних ран, а також пункцій абсцесів та порожнин, що містять гній. Тут же виконується більшість гнійних оперативних втручань, таких як розкриття гнояків, введення дренажу в плевральну порожнину при емпіємі тощо. В гнійній перев’язочній перев’язують і хворих з кишковими і каловими норицями.

Підтримання чистоти і порядку в перев’язочній – це обов’язкова умова для виконання правил асептики під час перев’язок. Робота в перев’язочній, як і в операційному блоці, починається з попереднього прибирання. Цей захід інколи займає чимало часу, тому що перев’язочна використовується черговим персоналом для надання екстреної допомоги хворим, що знаходяться у відділенні. У вечірній і нічний час може виникнути необхідність у зміні промоклої пов’язки, введення трубки, що випала з рана тощо. В перев’язочній для цієї мети повинна бути виділена “чергова” стерилізаційна коробка з перев’язочним матеріалом. Після закінчення перев’язки черговий персонал повинен зробити прибирання, склавши використані інструменти в бачок із розчином дезінфектанту, а зняті бинти і пов’язку, забруднені кульки тощо зібрати у спеціальне відро із кришкою, яке пристосоване для збору забрудненого матеріалу.

Поточне прибирання виконується під час перев’язок. Біля кожного перев’язочного столу обов’язково стоїть таз або відро для збору знятих пов’язок і використаного в процесі перев’язки матеріалу. В проміжках між перев’язками санітарка перекладає вміст тазів у спеціальне відро із кришкою, щоб потім винести його для спалювання забрудненого матеріалу. В перев’язочній мають бути великі щіпці, якими збирають забруднені пов’язки.

Після закінченні перев’язок виконується велике прибирання, аналогічне такому прибиранню в операційній, а в кінці дня персонал перев’язочної проводить заключне прибирання.

Один раз на тиждень в перев’язочній виконується генеральне прибирання аналогічне тому, що виконується в операційному блоці.

Важливе значення в забезпеченні чистоти і порядку в перев’язочній мають одежа і поведінка людей, здорових і хворих, що входять і працюють в перев’язочній. В перев’язочну входять у звичайному лікарняному одягу, тобто в халаті і шапочці, в яких ходять і працюють співробітники хірургічного відділення. Халати і шапочки мають бути чистими, застібнутими на всі ґудзики, рукава спущені до кистей або закачані, але так, щоб з під них не “виглядали” рукава нижньої сорочки або кофточки. Персоналу перев’язочної краще користуватись халатами, що зав’язуються ззаду. Шапочки повинні повністю закривати волосся. Всі, хто входить у перев’язочну, повинні надягати стерильну маску.

Медсестри і санітарки, що працюють в перев’язочній, міняють халати кожен день, а поверх халату одягають фартухи з нагрудниками. Фартухи щоденно дезінфікуються, а при забрудненні під час роботи протираються чистою ганчіркою, змоченою дезрозчином. Фартухи повинні одягати лікарі і студенти, що виконують гнійні перев’язки.

Подібно до операційних сестер сестри і санітарки, що працюють в перев’язочній, повинні ретельно дотримуватись правил особистої гігієни. Аподактильна робота, тобто не торкаючись пальцями, є обов’язковою. Всі брудні роботи потрібно виконувати в робочих рукавичках або довгими щипцями (наприклад, прибирання з підлоги забрудненої серветки), стежити за шкірою рук, турбуватись, щоб не було тріщин, подряпин.

Для знезараження повітря в перев’язочній застосовують ультрафіолетові лампи. Ультрафіолетове опромінення перев’язочної відбувається відповідно графіку.

В сучасній перев’язочній повинно бути виділено місце для передстерилізаційної очистки інструментів, а в гнійних перев’язочних – для попередньої дезінфекції. Зазвичай біля раковини з надписом “Для інструментів” розташовують бачок з дезінфікуючою рідиною, в яку занурюють всі інструменти, що були застосовані під час гнійних перев’язках. Дезінфекції підлягають і інструменти, що були використанні при перев’язках ран, що гранулюють, і ран із серозними виділеннями, бо немає впевненості в тому, що ці виділення не містять патогенні мікроорганізми. В якості дезінфектантів можуть бути застосовані розчин первомуру, що залишився після обробки рук, або 6% розчин перекису водню з 0,5% миючого засобу або 2,5% розчин хлоргекседину біглюконату, 0,2% розчин дезактину тощо. Ці розчини не мають запаху, і перебування в них інструментів протягом 30-60 хвилин не призводить до корозії металу. Для передстерилізаційної очистки необхідно мати інший бачок, який як і бачок для дезінфекції має бути маркірованим. Передстерилізаційна обробка інструментарію в перев’язочній виконується аналогічно до обробки інструментарію в стерилізаційній операційного блоку.

Порядок виконання перев’язок за ступенем асептичності полягає в наступному. Першими повинні виконуватись пункції суглобів, м’яких тканин і кісток, потім плевральні пункції, з огляду на те, що не завжди можна передбачити характер вмісту, який знаходиться в плевральній порожнині. Далі йдуть перев’язки свіжих післяопераційних ран; потім зняття швів і, на кінець, перев’язки чистих ран, що гранулюють, гастростом тощо.

+Всі перев’язки гнійних ран, рівно як і пункції гнояків, промивання порожнини емпієми тощо, а також перев’язки хворих із норицями кишечнику виконуються в гнійній перев’язочній В гнійних перев’язочних важливо не допустити розповсюдження мікроорганізмів за межі рани хворого. В зв’язку із цим в першу чергу перев’язують хворих із гнійними ранами, що загоюються, потім із значними гнійними виділеннями, а в останню чергу – септичних хворих із кишковими норицями тощо. Особливих заходів потребують хворі з анаеробною інфекцією.

                        Ситуаційні задачі 

1. В поліклініку звернувся хворий з опіком правого передпліччя ІІ ступеня, площа опіку 1%. Хворому проведений туалет опікової поверхні розчином фурациліну 1:5000. Який антисептичний засіб варто застосувати для місцевого лікування цього постраждалого?

2. У хворого діагностовано розвиток анаеробної інфекції в рані. Стан його швидко погіршується. Які види антисептики треба застосувати для лікування цього хворого?

3. При огляді хворого виявлено, що пов’язка на рані промокла гноєм синьо-зеленого кольору з характерним “солодкуватим” запахом. Які антисептики необхідно застосувати для боротьби із цією інфекцією?

4. Після обробки операційного поля 5% спиртовим розчином йоду, через декілька годин після операції, у хворого виникла гіперемія і набряк тих ділянок шкіри, що були оброблені, з'явилися висипи на інших ділянках тіла, нежить, нездужання. Про що свідчать ці симптоми? Яку помилку допустив хірург?

5. Перев’язочний матеріал, що був застосований у хворого із анаеробною хірургічною інфекцією, санітарка викинула у ємність із 1% розчином хлораміну, після закінчення робочого дня вона віднесла вміст ємності на смітник. Чи вірно поступила санітарка? Якщо ні, то що вона мала робити із вище зазначеним перев’язувальним матеріалом?

6. Після перев’язки хворого із анаеробною хірургічною інфекцією використаний інструмент був занурений у 0,2% розчин дезактину на 1 годину з метою дезінфекції. Після цього йому була проведена передстерилізаційна підготовка. Чи вірно поступили із вище зазначеним інструментом? Якщо ні, то що і як мало бути виконано?

7. В гнійній перев’язочній хворому було виконане оперативне втручання з приводу гнійно-некротичного процесу в ділянці лівого стегна. Хірургами у даного хворого запідозрена наявність анаеробної хірургічної інфекції. Яким чином має підготовити персонал перев’язочну для подальшої роботи?

8. Хірург виконував первинну хірургічну обробку рани в ділянці правої кисті у хворого Б., 33 років, який травмувався 2 години потому під час столярних робіт. Хірург видалив з рани стороннє тіло, згустки крові, висік нежиттєздатні тканини. З якою метою він це робив? Який вид антисептики він застосував при виконі зазначених дій?

9. Хворому Ш, 44 років, після обробки опікової поверхні, було призначено ввести 1 мл протиправцевого анатоксину внутрішньо-м’язово та 3000 ОД протиправцевої сироватки за методом Безредко. Який метод антисептики був застосований в даному випадку? В чому полягає принцип дії протиправцевого анатоксину та протиправцевої сироватки?

+

10. Постраждалому з випадковою раною правої гомілки виконали обробку останньої, під час якої були застосоване висічення змертвілих тканин, видалення вмісту рани, обробка рани розчинами перекису водню та дека сану, на утворену ранову поверхню була накладена асептична пов’язка з маззю “Офлокаїн”, яка має гіперосмолярну гідрофільну основу. Який вид сучасної антисептики був застосований в даному випадку?

11. На одному із етапів лікування інфікованої рани була застосована мазь “Іруксол”, яка містить у своєму складі клостриділпептідазу. Який метод антисептики був застосований в даному випадку?

12.  Санітарка гнійної перев’язочної зібрала перев’язочний матеріал, що був знятим з хворих під час робочого дня і помістила його у водонепроникний мішок, зав’язала мішок і винесла його на смітник. Чи вірно поступила санітарка?

 

 

.

                        ЗАПИСАТИ В ЗОШИТ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Приклади вибору антисептичних засобів при різних патологічних станах

Патологічний процес	Засоби антисептики, що можуть бути застосовані
	механічні	фізичні	хімічні	біологічні
Чиста рана		Дренаж УВЧ		Профілактична антибіотикотера-пія
Контамінована рана (випадкова)	Видалення сторонніх тіл. Видалення згуст­ків крові. Видалення змерт- вілих тканин і тих, що потенційно мо­жуть змертвіти	Дренаж. Ультразвук УФ-опромінення Сорбенти Осмотичні засоби	Засоби для місцевого застосування	Місцева і загаль­на антибіотико­терапія Засоби пасивної і активної імуніза­ції проти правця та сказу при укушених ранах
Гніійна рана	Видалення змертвілих тканин	Дренаж. Ультразвук. УФ-опромінення. Сорбенти. Осмотичні засоби. Лазерне опромінення	Засоби для місцевого застосування. Хіміотерапевтичні засоби.	Місцева і загаль­на антибіотико­терапія. Протеолітичні ферменти. Засоби пасивної і активної імуніза­ції проти правця та сказу при укушених ранах
Гнійні захворю­вання шкіри та підшкірної кліт­ковини в гнійно-некротичній стадії	Розтин гнояка. Видалення змертвілих тканин	Дренаж. Ультразвук. УФ-опромінення. Сорбенти. Осмотичні засоби. Лазерне опромі­нення	Засоби для місцевого застосування. Хіміотерапевтичні засоби.	Місцева і загаль­на антибіотико­терапія. Протеолітичні ферменти. Засоби пасивної і активної імуніза­ції

Склад та приготування до застосування деяких антисептичних засобів

Розрахунок складових частин для приготування робочого розчину первомуру (С-4)

Вихідний розчин			Робочий розчин
Пергідроль, мл	Мурашина кислота, мл		Вода, л
	100%	85%	1,2%	2,4%	4,8%
17,1	6,9	8,1	До 2	До 1	0,5

Для приготування вихідного розчину в скляну колбу наливають відповідну кількість перекису водню, а потім добавляють мурашину кислоту. Колбу збовтують і ставлять у нижній відділок холодильника на 1 – 1,5 години, збовтуючи колбу кожні 20-30 хв. Вихідний розчин може зберігатись при кімнатній температурі 1 добу. Робочий розчин також придатний протягом 1 доби. Таким чином первомур можна готувати кожні 2 доби.

Потрійний розчин (Крупеніна)

Склад:

Карболова кислота – 0,3%

Формальдегід – 1,5%

Карбонат натрію – 2%

Спиртовий розчин Люголя

Склад:

Спирт 96% - 100 мл

Калію йодиду – 1 г

Чистий йод – 1 г

Водний розчин Люголя

Склад:

Дистильована вода- 100 мл

Калію йодиду – 2 г      Чистий йод – 1 г

 

                              ПРОЧИТАТИ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

                        Матеріали до практичного заняття

 Антисептика – комплекс засобів та заходів, спрямованих на знищення потенційних збудників у рані (або в тканинах / порожнинах, що її оточують), в патологічному вогнищі або в організмі в цілому. Дезінфекція (обеззараження) – знищення на (в) об’єктах зовнішнього середовища патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. У вужчому розумінні, в контексті хірургії під терміном “дезінфекція” розуміють застосування хімічних методів (засобів) знищення мікроорганізмів та їх спор, причому це стосується лише неживих предметів, а відносно людей – використовують термін “антисептика”. Мікроорганізми, що залишилися живими після дії антисептиків, не викликають захворювання у зв’язку з недостатньою інфікуючою дозою та зниженою вірулентністю і в подальшому знешкоджуються факторами імунної системи. Дезінфікуючий агент – діюча речовина, що забезпечує знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів на (в) об’єктах зовнішнього середовища.

Деконтамінація – зниження кількості мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища. Стерилізація – процес, який забезпечує загибель вегетативних та спорових форм патогенних та непатогенних мікроорганізмів.

Групи дезінфікуючих засобів : 1) Дезінфекциди – використовуються для стерилізації (бактерицидний ефект; притаманна токсична або подразнююча дія); 2) Антисептики – використовуються для місцевої дезінфекції (бактерицидна або бактеріостатична дія) шкіри, слизових, серозних оболонок.

 Виокремлюють наступні види антисептики : 1) механічну 2) фізичну 3) хімічну 4) біологічну (дія на мікроорганізм; дія на макроорганізм) 5) змішану (комбіновану).

 До механічної антисептики відносяться : розкриття гнійників; туалет (промивання) рани; некректомія; первинна / вторинна хірургічна обробки ран; застосування дренажів (пасивних). Дренування – лікувальний метод, який полягає у виведенні назовні рідкого вмісту (продуктів розпаду тканин та мікробних токсинів) із ран, гнійників, а також вмісту порожнистих органів, природних або патологічних порожнин шляхом використання гумових випускників або трубок (гумових, поліхлорвінілових, силіконових) чи інших матеріалів. За методам забезпечення відтоку патологічного вмісту дренування поділяється на : пасивне (відтік під дією сили тяжіння); активне (створення від’ємного тиску в дренажній системі); проточно-промивне (активне введення розчину в двопросвітну трубку) та осмодренування (використання марлі, в т.ч. із гіпертонічними розчинами).

 До фізичної антисептики відносяться : активні дренажі (проточно-промивне та вакуумне дренування); використання гіпертонічних розчинів; гігроскопічних матеріалів; сорбентів; УФО та лазерне опромінення; ультразвукова кавітація ран; підсушування рани

 До хімічної антисептики відносять використання хімічних речовин із різноманітними механізмами протимікробної дії (деструктивний, окисний, мембрано–пошкоджуючий, антиметаболічний і антиферментний тощо). Основні групи хімічних антисептиків : -галоїди (галоїдовмісні) -окиснювачі -барвники -альдегідовмісні -поверхнево-активні речовини (детергенти) -гуанідовмісні -спиртовмісні -феноловмісні -кислоти / луги -солі важких металів. Виокремлюють також групу хіміотерапевтичних засобів, які використовуються для знищення збудників в патологічному вогнищі хворого і вводяться парентерально або ентерально (нітрофурани, фторхінолони, сульфаніламідні препарати, похідні нітроімідазолу, хіноксаліну тощо). Хіміотерапія (та хіміопрофілактика ) – це заходи, спрямовані на пряме знешкодження чи пригнічення збудників у внутрішньому середовищі макроорганізму з метою лікування (або профілактики) інфекційних чи паразитарних хвороб

До біологічної антисептики відносяться засоби : -дії на мікроорганізм : антибіотики, ферменти, сироватки, антитоксини, гамаглобуліни, гіперімунна плазма, сироватки, бактеріофаги; -дії на макроорганізм : стимулятори специфічного імунітету (вакцини, анатоксини) та неспецифічного імунітету – імуномокоректори та імуностимулятори, інтерферони, тималін, вітаміни, піримідинові основи (метил урацил).

Ускладнення антибактерійної терапії : 1)алергічні реакції (місцеві та системні); 2)токсична дія на організм (нефро–/гепатотоксична, кардіотоксична, ототоксична, гематотоксична тощо); 3)ендогенний гіпоавітаміноз; 4)кандідамікоз слизових/органів; 5)дисбактеріоз кишечнику; 6)антибіотикоасоційований коліт 7)(псевдомембранозний коліт); 8)суперінфекція.

 В основі змішаної антисептики є поєднане використання різних методів антисептики, що на сьогодні широко застосовується на практиці.

 Підготовка та обробка рук медперсоналу – важливий захід профілактики контактного інфікування. Догляд за шкірою рук персоналу передбачає наступний комплекс дій : -превентивний захист рук (особиста гігієна, гігієнічне миття рук; використання гумових рукавичок); -гігієнічну антисептику (дезінфекцію); -хірургічну дезінфекцію (хірургічну обробка рук). Превентивний захист шкіри рук. Якщо немає можливості попередити контакт речовин із шкірою рук – потрібно використовувати рукавички, однак на практиці залишається необхідність частого миття рук та їх антисептичної обробки. При цьому :  -для очистки рук використовувати холодну (або кімнатної температури) воду та спеціальні засоби, котрі не містять мила та лугів (вода при температурі вище 35оС та звичайне мило обезжирює шкіру); -щоденно декілька разів на добу змащувати шкіру рук спеціальними емульсіями для профілактики мікротравматичних ушкоджень шкіри. Гігієнічна дезінфекція – зменшення кількості мікроорганізмів, які знаходяться на руках після контакту з пацієнтом чи є частиною нормальної мікрофлори. В якості антисептиків доцільно застосовувати сучасні спиртовмісні препарати (не виступають алергенами, не резорбуються, не змінюють pH шкіри). Хірургічна дезінфекція – обробка рук перед операцією для видалення/знищення транзиторної мікрофлори і зменшення кількості резидентної мікрофлори шкіри . Методи обробки рук хірурга умовно поділяються на : старі методи (“сухе миття”) – Альфельда, Бруна, Заблудовського; сучасні методи (з попереднім миттям рук під проточною водою) – Спосокукоцького-Кочергіна, в препараті С-4 (первомур), йодофорами (йодопірон); та новітні методи – із застосуванням антисептиків на основі спиртів (стериліум, кутасепт, септодерм, хоспісепт, АХД-200) або поверхнево-активних речовин – (спиртовий р-н хлоргексидину); триклозану, четвертинних амонієвих сполук (дезоформ, дескотон форте). Контроль якості хірургічної обробки рук персоналу здійснюється 1 раз на тиждень – після виконання дезінфекції рук представник бактеріологічної лабораторії робить змиви стерильним ватним тампоном з долонь (міжпальцеві проміжки, нігтьові ложа) хірурга або операційної сестри і відправляє на дослідження.

 Підготовка операційного поля передбачає гігієнічну обробку та дезінфекцію шкіри подібно до підготовки рук медперсоналу.

 

Література:

 

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних            навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-         Тернопіль:            Укрмедкнига,2002.с.106-124.

                         Хірургія: підручник                                                                                                                     /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-         Тернопіль:ТДМУ,2014.с.25-37.

    Л.В. Цитовская ―Руководство по практическим занятиям по хирургии.‖ К., ―Вища школа‖ 1988г.             ст.4-25.