Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Дата: 17.09.21. Тема практичного заняття №12: «Захворювання та ушкодження статевої системи.» Група 4 Б л/с

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія     

Дата: 17.09.21.

Тема практичного заняття №12: «Захворювання та ушкодження статевої                                                                      системи.» 

Група 4 Б л/с

 

 

практичне заняття №12

 Тема: «Захворювання та ушкодження статевої системи.»   

План заняття

1.Ознайомлення з клінічними проявами захворювань та ушкоджень органів статевої системи

2.Обстеження хворих та обговорення тактики фельдшера у випадку урологічної патології.

3. Закріплення алгоритму катетеризації сечового міхура у чоловіків і жінок.

4. Догляд за урологічними хворими після операцій на органах статевої системи (аденомектомія,цистостомія,операції на органах калитки).

 

Практичні навички:

¾   перша допомога в разі закритих і відкритих ушкоджень статевих органів;

¾   перша допомога у випадку гострої затримки сечі;

¾   догляд за цистостомою.

 

Завдання

повторити теоретичний матеріал самостійної роботи

Захворювання яєчка і його оболонок

Водянка яєчка (гідроцеле). Водянка - це скупчення рідини в по­рожнині власної оболонки яєчка. Вона може бути уродженою і набутою. Етіологічним фактором при набутих формах водянки є травма або хрон­ічний запальний процес яєчка та його оболонки. У хворих виникає збільшення відповідної половини калитки, а при водянці обох яєчок -збільшення всієї калитки. Рідина, що скупчується в оболонках яєчка, про­зора з жовтуватим відтінком, її кількість може сягати 1-2 л. При пальпації визначають неболючий еластичний утвір, при перкусії виявляють тупий звук. При проходженні пучка світла через калитку ця ділянка просвічуєть­ся (діафаноскопія).

Лікування. Основним методом лікування є операція. Спосіб Вінкель-

мана полягає у розрізанні і наступному вивертанні та зшиванні оболонок яєчка на­зовні (рис. 275). За способом Бергмана оболонки висіка­ють.

Орхіт - запалення яєч­ка. Може виникати після травми і перенесеної інфек­ційної хвороби (скарлатини, грипу, туберкульозу та ін.).

Епідидиміт - запа­лення придатків яєчка. Еті­ологія така ж, як при орхі-тах. Досить часто трапля­ється поєднане запалення

яєчка та його придатка (орхоепідидиміт).

Клінічні ознаки. Захворювання розпочинається з підвищення темпе­ратури тіла до 39-40°С і сильного болю в калитці. Шкіра її на боці запа­лення стає гіперемованою, набряклою. Пальпація яєчка або його придатка викликає сильний біль. Інколи захворювання супроводжується нагноєн­ням яєчка або його придатка. Встановлення діагнозу, як правило, не викли­кає труднощів.

Лікування залежить від причини та виду збудника. Хворим з орхітом чи епідидимітом призначають ліжковий режим. У перші дні місцево реко­мендують холод, у наступні - зігрівальні компреси, теплові процедури (па­рафін, діатермія, УВЧ). Призначають антибіотики, сульфаніламіди. Пропону­ють носити суспензорій. При нагноєннях проводять розкриття гнійників, гемікастрацію (видалення яєчка)

Крипторхізм – це захворювання у хлопчиків, при якому яєчко розташоване поза межами калитки, де фізіологічно воно не повинно бути. Таку аномалію діагностують доволі часто: близько 1–9% у всіх доношених та 15–30% у недоношених малюків чоловічої статі. У цьому аспекті важливим є поділ на крипторхізм, що пальпується (лікар мануально прощупує у товщі підшкірної тканини) й такий, що не пальпується (не вдається мануально прощупати). Це, своєю чергою, й вирішує тактику лікування.

Чому виникає крипторхізм?
У внутрішньоутробному розвитку плоду на етапі 20–32-х тижнів відбувається процес опускання яєчок від нижнього полюсу нирок у калитку, у якому бере участь зв'язка gubernaculum, що з'єднує яєчко плоду з його паховою ділянкою. На цьому етапі яєчка можуть піддаватися різним впливам, які й викликають цю аномалію.

Як виявити крипторхізм?
Діагноз встановлюють після фізикального огляду у дитячого хірурга або уролога вже від народження малюка, тому обов'язковим є проходження медичного огляду до року. Можуть бути також використані додаткові методи дослідження: УЗД, КТ, МРТ, однак вони для лікаря є виключно додатковим інструментарієм у встановленні діагнозу.

Чим це загрожує у майбутньому?
Небезпека крипторхізму криється у зниженні фертильності. Також є ризик розвитку раку яєчка, тому навіть після хірургічного лікування діти потребують подальшого спостереження.

Як лікують крипторхізм?
Перше – це обов’язкове спостереження малюка до 9–12 місячного віку.

Якщо яєчко гіпермобільне і опускається у калитку, тоді жодного лікування не потрібно – достатньо спостерігати дитину до пубертатного періоду у дитячого хірурга чи уролога. Причиною цього може бути кремастерний рефлекс, внаслідок якого м'яз, що підіймає яєчко (musculus cremaster), й підтягує його догори.

Враховуючи відсутність самостійного опущення яєчок до віку дитини 9–12-ти місяців і ризик виникнення у них функціональних порушень, рекомендовано хірургічне втручання у віці не пізніше ніж 12–18 місяців.

При крипторхізмі, коли яєчко можна мануально прощупати, виконують планову орхіпексію – операційне втручання, суть якого у тому, щоб опустити яєчко у калитку, фізіологічне місце його розташування. Якщо ж яєчко не пальпується, використовують діагностичну лапароскопію – метод операційного втручання, під час якого можна побачити черевну порожнину зсередини та оцінити стан пахових ділянок, візуалізувати сім'яні канатики та яєчка й вирішити подальшу тактику лікування, яка може бути одно- або двоетапною.

ГІДРОЦЕЛЕ

Це водянка яєчка — скупчення рідини в порожнині власної оболонки яєчка. Хво­роба може бути вродженою та набутою. Причинами є травма, хронічний запаль­ний процес яєчка і його оболонки.

Клінічна картина

Спостерігається збільшення ураженої половини мошонки, при водянці обох яєчок — збільшення всієї мошонки. Рідина, що скупчується, є прозорою, з жовту­ватим відтінком. При проходженні пучка світла через мошонку ця ділянка просві­чується (діафаноскопія).

Лікування

Основним методом лікування є операція.

Захворювання статевого члена

Фімоз - звуження крайньої плоті, яке заважає оголенню голівки ста­тевого члена. Як правило, така патологія трапляється у дітей і має уродже­ний характер. У дорослих фімоз розвивається після травми або запалення (переважно гонорейного характеру) крайньої плотіКлінічні ознаки. При значно­му звуженні крайньої плоті у хво­рих виникає утруднене сечовипус­кання, сеча йде тонким струменем. Фімоз може призвести до запален­ня крайньої плоті (баланопоститу), що супроводжується гіперемією, на­бряклістю.

Лікування. Методом вибору є операція. Проводять розсікання крайньої плоті або круго­ве висікання(циркумцизіо). При баланопоститі призначають місцево теплі ванночки з антисептиками, антибіотики, сульфаніламідні препарати, бо­лезаспокійливі.

Парафімоз (іспанський комірець) є ускладненням фімозу. Через звужену крайню плоть проскакує голівка статевого члена і защемлюється, що, в свою чергу, при­зводить до порушення кровообігу в голівці. Вона стає набряклою і си­нюшною. При несвоєчасній або запізнілій медичній допомозі може настати змертвіння голівки статевого члена.

Лікування. При незначному набряку голівки її змащують вазеліном,

статевий член захоплюють II та III пальцями, а І пальцем, натискуючи на голівку, вправляють її. При неможливості вправлення проводять розсікання защемленого кільця і звільняють крайню плоть.

 

УШКОДЖЕННЯ УРЕТРИ

З усіх видів ушкоджень уретри найчастіше трапляаються розриви. Розрізняють розриви часткові та повні.

Клінічна картина і діагностика

Спостерігаються різкий біль у промежині, виділення крапель крові з уретри, з’являється гематома в ділянці промежини, мошонки, затримка сечі. Сечовий мі­хур переповнений і виступає над лобком.

Діагноз підтверджується під час ретроградної уретрографії.

 

Перша допомога: Протишокові заходи(травма таза), знеболювання,холод на промежину. В разі затримки сечі катетеризація категорично заборонена! Показана пункція сечового міхура(якщо тривале транспортування).Гаспіталізація до урологічного відділення.

 

ЛікуванняОперативне. Полягає в проведенні пластичних операцій після розсмоктуван­ня гематоми і сечових набряків.

Захворювання передміхурової залози

Аденома передміхурової залози - це збільшення передміхурової залози за рахунок розростання її залозистої і сполучної тканин. Виникає у чоловіків, як правило, після 55 років. Збільшена передміхурова залоза зумов­лює затримку сечовипускання, що призводить до постійного застою сечі в сечовому міхурі, в сечоводах і навіть у ниркових мисках. Постійний застій сечі супроводжується її інфікуванням, розвитком циститу, пієлонефриту.

Клінічні ознаки. Головною ознакою аденоми передміхурової залози є розлади сечовипускання - часте, болюче і утруднене {дизурія), особливо в нічний час.

Залежно від розладів сечовипускання розрізняють три стадії захворю­вання. У першій у хворих виникають часті позиви на сечовипускання, особ­ливо в нічний час. Однак при дослідженні сечового міхура залишкової сечі немає або кількість її незначна. В другій стадії виникає гостра або хроніч­на затримка сечі, що супроводжується вираженими розладами сечовипус­кання. При дослідженні сечового міхура кількість залишкової сечі - від 50 до 400 мл. Крім того, у хворих виникають прояви циститу і висхідного пієлонефриту. Для третьої стадії характерна неповна або повна затримка сечі. З переповненого сечового міхура сеча нерідко виділяється самовільно {парадоксальна ішурія). Кількість залишкової сечі досягає 1000-1500 мл. Загальний стан хворого погіршується, виникає загальна слабість, кволість, підвищується температура тіла.

У встановленні діагнозу важливе значення має пальцеве дослідження передміхурової залози через пряму кишку. Для аденоми передміхурової за­лози характерні: рівномірне збільшення всієї залози або її окремих часток, гладка поверхня, еластична консистенція

Лікування. Лікування аденоми передміхурової залози здійснюють у 2-3 стадії захворювання і, як правило, при гострій затримці сечі і циститі. При гострій затримці сечі проводять катетеризацію. Спочатку необхідно користу­ватись м'яким катетером. Якщо він не про­ходить, то використовують металевий. В окремих випадках проводять надлобкову пункцію сечового міхура . Кате­теризація сечового міхура металевим кате­тером і його пункція відносяться до лікарсь­ких маніпуляцій.

Використання медикаментозних пре­паратів для лікування аденоми передміху­рової залози (синестрол, сустанон, проскар, аденол і ін.), як правило, дає короткочас­ний ефект. Основним методом лікування є видалення аденоми передміхурової зало­зи (аденомектомія). У тяжкохворих опе­рація обмежується накладанням надлоб­кової нориці (епіцистостоми). Останнім ча­сом набуває поширення видалення передміхурової залози за допомогою цис-торезектоскопа і ендоскопічної апаратури

 

Простатит - запалення передміхурової залози. Розрізняють гос­трий і хронічний простатит. Причинами його є гонокок, стафілокок, кишко­ва паличка та інші мікроби, мають значення переохолодження, сидяча робота та ін

.Клінічні ознаки. Основними ознаками простатиту є постійний ниючий біль у ділянці промежини і часті позиви на сечовипускання. При збільшенні запаленої залози може настати повна затримка сечі. Запальний процес у передміхуровій залозі може призводити до утворення гнійників (абсцесів). Гнійники передміхурової залози можуть самовільно розкриватись в уретру, пряму кишку через промежину.

Лікування. Хворим призначають ліжковий режим, щадну дієту, рекомен­дують теплові процедури (грілка, теплі мікроклізми - температура 40-50 ° С). Крім того, призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати, знеболю­вальні, фізпроцедури (УВЧ, іонофорез).

 

 

 

          КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

 Катетеризацію сечового міхура застосовують при відсутності пошкодження сечівника!

Показання: гостра затримка сечі, одержання сечі безпосередньо із сечового міхура для лабораторно-діагностичних досліджень(особливо-бактеріологічного), промивання сечового міхура, введення в сечовий міхур медикаментних препаратів(інстиляція).

 Обладнання: · стерильний сечовий катетер (гумовий або з полімерних матеріалів); · гумові рукавички; · стерильний анатомічний пінцет; · стерильне вазелінове масло, розчин фурациліну 1:5000; · стерильні марлеві кульки; · ємність для збору сечі.

 Катетеризація у чоловіків Методика виконання:

 · положення хворого – лежачи на спині;

 · поруч із хворим або між ногами розміщують ємність для збору сечі;

 · головку статевого члена дезинфікують марлевою кулькою, змоченою розчином фурациліну;

 · проксимальний кінець сечового катетера змазують стерильним вазеліновим маслом і беруть його пінцетом таким чином, щоб він виступав від пінцета на 3,0-5,0 см, а дистальний кінець фіксований між 4 і 5 пальцями;  · лівою рукою утримують головку статевого члена, кінець катетера вводять у зовнішній отвір сечівника і, перехоплюючи катетер пінцетом, вводять його в сечовий міхур;

 · про знаходження катетера в міхурі свідчить поява сечі;

 · через просвіт бічного каналу катетера вводиться рідина для роздування балона;

 · катетер підтягується назовні до моменту фіксації в сечовому міхурі;

 · до катетера приєднується сечоприймач.

Катетеризація у жінок Методика виконання:

 · перед катетеризацією проводять підмивання або спринцювання піхви розчином антисептика;

 · положення хворої – лежачи на спині із зігнутими і розведеними ногами;

 · лівою рукою розводять статеві губи, а правою, з допомогою серветки змоченої розчином фурациліну, промивають зовнішні статеві органи в напрямку від уретри до заднього проходу;

 · проксимальний кінець сечового катетера змазують стерильним вазеліновим маслом і беруть його пінцетом таким чином, щоб він виступав від пінцета на 3,0-5,0 см, а дистальний кінець фіксований між 4 і 5 пальцями;     · кінець катетера вводять у зовнішній отвір сечівника і просувають його на 8,0-10,0 см;

 · про знаходження катетера в міхурі свідчить поява сечі;

 · через просвіт бічного каналу катетера вводиться рідина для роздування балона (фіз..розчин,фурацилін,рожевий розчин калію перманганату);

 · катетер підтягується назовні до моменту фіксації в сечовому міхурі;

 · до катетера приєднується сечоприймач.

 

 

Алгоритм виконання маніпуляції "Катетеризація сечового міхура"

 

 1. Привітайтеся з хворим

 2. Поясніть хворому, що збираєтеся робити та для чого. Вголос скажіть: "Я проведу катетеризацію Вашого сечового міхура. Це дозволить випустити сечу з сечового міхура, після чого Ваш стан покращиться"

3. Отримайте згоду хворого на проведення дослідження. Запитайте: "Ви даєте згоду на маніпуляцію?"

4. Попросить хворого зайняти відповідне положення. Скажіть: "Лягте будь ласка на спину ".

 5. Проведіть обробку рук антисептиком та надягніть стерильні рукавички.

6. Вголос скажіть: "Зараз я буду проводити обробку шкіри та слизових покровів навколо отвору сечовивідного каналу". Після цього обережно тричі обробить фурациліном 1:5000 або водним розчином хлоргексидину шкіру та слизові покрови навколо отвору сечовивідного каналу.

7. Стерильний катетер Фолею обробіть стерильним змащувальним знеболюючим засобом.

8. Вголос скажіть: "Зараз я буду проводити катетеризацію сечового міхура". Стерильним хірургічним пінцетом візьміть катетер на відстані 4-5 см від його міхурового кінця і повільно введіть у сечовипускальний канал до появи сечі. 9. Введіть за допомогою 10 мл шприцу фізіологічний розчин через бічний канал для фіксації катетера Фолея

 10.Впевніться, що катетер зафіксований у сечовому міхурі, шляхом підтягування його.

11.Приєднайте катетер до сечоприємника.

12. Зніміть рукавички та помістіть їх в контейнер для використаних матеріалів

 

 

Перегляньте,будь ласка ,відео.

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=AZhTe2MUwLU

 

Питання

 

1.Що є протипоказанням для катетеризації сечового міхура

 

2. Вкажіть заходи при затримці сечі.

3. Охарактеризуйте допомогу пацієнту з приводу нетримання сечі та при сечовипусканні в ліжку.

4. Опишіть показання, протипоказання до катетеризації сечового міхура, можливі ускладнення.

5. Перерахуйте види катетерів.

6. Поясніть особливості застосування катетерів у чоловіків та жінок.

7. Назвіть показання та протипоказання до промивання сечового міхура антисептичними розчинами,

8.Сформулюйте принципи догляду за постійним катетером.

 

 

Тести:

1. Лабораторні методи дослідження сечі::

           1. Сеча за Нечипоренком 2. Сеча за Зимницьким 3. Мазок із піхви 4. Аналіз сечі на дизбіоз 5. Сеча за Альфельдом 6. Бактеріологічне дослідження сечі

          2. Клінічні симптоми захворювання нирок та сечовивідних шляхів: 1. Ішурія 2. Піурія 3. Контузія 4. Ішемія 5. Лейкоцитоз 6. Протеїнурія 7. Термометрія 8. Гематурія

          3. Для промивання сечового міхура використовують:

 1. р - н калію перманганату 5%

2. р – н фурациліну 0,02%

3. р - н перекису водню 0,5%

 4. р - н фурациліну 1:5000

5. р – н пероксиду водню 3%

6. р – н фурациліну 2%

 

ДОПОВНІТЬ

1.        Крипторхізм — це ...

2.        Мікрогематурія — це ...

3.        Макрогематурія — це...

4.        Ішурія— це ...

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь

може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу)

17.	Патологія:	Заходи невідкладної допомоги:
1)	забій нирок;	а)	спазмолітики;
2)	тупа травма живота, розрив	б)	холод на ділянку травми;
	сечового міхура;	в)	розріз і дренування носа;
3)	сечокам’яна хвороба;	г)	підвішуюча пов’язка;
4)	гострий орхоепідидиміт;	д)	антибіотики;
5)	гострий гнійний паранефрит.	е)	госпіталізація.
18.	Патологія:	Визначення:
1)	простатит;	а)	запалення приниркової жирової клітковини;
2)	орхоепідидиміт;	б)	запалення яєчка;
3)	пієлонефрит;	в)	запалення придатків яєчка;
4)	паранефрит;	г)	запалення передміхурової залози;
5)	піонефроз.	д)	гнійне запалення з розплавленням паренхіми;
		е)	Гнійне запалення чашечково-мискової системи.

 

 

 

 

  Ситуаційна задача

 Чоловік Т., 35 років, звернувся до фельдшера ФАПу зі скаргами на біль у правій половині калитки, який підсилюється підчас ходи,підвищення температури тіла до 38,знедужання. Захворювання пов’язує з переохолодженням. При огляді виявлено: шкіра та видимі слизові оболонки бліді, ЧСС – 90/хв. АТ- 140/80 мм рт.ст. Живіт м’який, при пальпації безболісний.Права половина калитки збільшена, набрякла,гіперемійована. Яєчко та його придаток збільшені, при пальпації ущільнені,різко болісні Завдання: 1. Який патологічний стан у пацієнта? Що загрожує здоров ‘ю чололвіка в даному випадку? 2.Тактика фельдшера? 3.Вкажіть рекомендації на даний час,яким буде подальше лікування?

 

 

Джерела інформації:

                  

а)          основні: 1. КітО.М.,Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в     хірургії. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

 

2.   Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Вардинець І.С., Боб А.О. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2014.с 510-550.

 

3.   Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркевич О.В. Медсестринство в хірургії (посібник із практичних навичків). Навчальний посібник для студентів ВМЗ І-ІІ рівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.с421-444.

5. Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 413-416

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота(Хірургія)

 

7 семестр
26	Уявлення про некроз. Причини. Суха та волога гангрена. Місцеві й загальні прояви. Профілактика та лікування, догляд за хворими після операції.	1
27	Закрита черепно-мозкова травма. Діагностика струсу і стиснення головного мозку. Перша допомога, транспортування. Принципи лікування хворих. Перелом склепіння та основи черепа. Діагностика та перша допомога. Особливості транспортування хворих.	1
28	Травми шиї, відкриті та закриті ушкодження м’яких тканин та органів шиї. Діагностика ушкоджень. Тактика фельдшера під час надання першої медичної допомоги в разі ушкодження шиї. Профілактика повітряної емболії при пораненнях вен шиї. Опіки стравоходу. Клінічна картина. Тактика фельдшера під час надання першої допомоги. Принципи лікування хворих з опіками стравоходу. Особливості догляду за хворими з гастростомою.	1
29	Механічна травма грудної клітки: забій, струс, стиснення. Діагностика. Тактика фельдшера під час надання першої медичної допомоги хворим з травмою грудної клітки. Лікування. Поняття про пневмоторакс. Види пневмотораксу. Тактика фельдшера під час надання першої медичної допомоги хворим з пневмотораксом. Лікування хворих. Запальні захворювання грудної залози. Симптоми, лікування хворих, профілактика маститу. Переломи ребер. Симптоми множинних і подвійних переломів ребер. Перша допомога, особливості транспортування. Доброякісні та злоякісні пухлини грудної залози. Симптоми, диференційний діагноз. Лікування хворих з пухлинами грудної залози. Профілактика онкологічних захворювань грудної залози.	1
30	Закриті й відкриті ушкодження легень, серця, магістральних судин. Діагностика, перша допомога, особливості транспортування хворих. Захворювання стравоходу, рак стравоходу. Варикозне розширення вен стравоходу. Клінічна картина. Лікування. Надання першої допомоги в разі кровотечі з вен стравоходу.	1
31	Механічна травма живота. Діагностика. Клінічна картина гострого живота при травмі живота. Перша допомога й показання до госпіталізації. Особливості транспортування. Показання до оперативного лікування. Гострий перитоніт. Причини, симптоми, діагностика. Перитоніт місцевий та загальний. Догляд за хворими після операції. Перша допомога й показання до оперативного лікування. Особливості транспортування.	2
32	Гострий апендицит. Клінічна картина, діагностика, лікування. Догляд за хворими в післяопераційний період. Шлунково-кишкові кровотечі. Причини кровотечі в порожнисті органи. Діагностика кровотеч. Невідкладна допомога. Консервативні та оперативні методи лікування. Ускладнення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Діагностика, перша допомога, показання до госпіталізації, консервативне та оперативне лікування хворих. Особливості догляду за хворими з дренажем черевної порожнини. Гострий холецистит. Гострий панкреатит. Клінічна картина, діагностика, особливості лікування. Тактика фельдшера в разі гострого холециститу та панкреатиту.	1
33	Гостра непрохідність кишок. Діагностика, перша допомога, особливості транспортування, показання до оперативною лікування.	1
34	Запальні захворювання прямої кишки та прилеглих до неї тканин. Клінічна картина і діагностика, консервативне та оперативне лікування. Геморой. Діагностика та лікування. Особливості догляду за хворими в проктологічному відділенні.	1
35	Пухлини товстої і прямої кишок. Діагностика та лікування. Роль профілактичних обстежень у ранній діагностиці пухлин. Особливості догляду за хворими зі штучними норицями.	1
36	Закриті й відкриті ушкодження сечостатевих органів. Клінічна картина, перша допомога й лікування. Особливості транспортування хворих з урологічними травмами.	1
37	Аденома передміхурової залози. Клінічна картина, діагностика, лікування. Перша допомога в разі гострої затримки сечі. Показання до накладання надлобкової сечової нориці. Особливості догляду за хворими з надлобковою сечовою норицею.	1
38	Перелом хребта. Клінічна картина. Діагностика ушкоджень хребців і спинного мозку. Перша допомога, транспортування та лікування. Переломи кісток таза. Ускладнення при переломах кісток таза. Діагностика, перша допомога, транспортування і лікування. Переломи кісток плеча. Клінічна картина, перша допомога, лікування. Особливості надання першої допомоги у випадку відкритих переломів. Переломи кісток передпліччя, кисті і пальців. Перша допомога, транспортування і лікування, іммобілізація. Перелом стегна. Клінічна картина, перша допомога в разі відкритих переломів. Переломи кісток гомілки та пальців стопи. Особливості надання першої допомоги у випадку відкритих переломів.	1
39	Запальні захворювання верхньої кінцівки. Панарицій. Принципи оперативного лікування. Облітеруючі захворювання судин нижньої кінцівки. Клінічна картина, діагностика, перша допомога, принципи лікування. Запальні захворювання нижньої кінцівки. Гнійний артрит. Діагностика, перша допомога, лікування. Остеомієліт кісток нижньої кінцівки. Вогнепальні поранення. Пошкодження тканини тіла в разі вогнепального поранення.	1
40	Курація хірургічних хворих (історія хвороби)	2
Усього за 7– й семестр		17
Разом		55

 

 

 

ОНКОЛОГІЯ          САМОСТІЙНа РОБОТа

 

№ з/п	Назва теми	Кіль-кість годин
1	Організація онкологічної допомоги в Україні	2
2	Передпухлинні стани	2
3	Охорона праці в онкології	2
4	Пухлини шиї та органів грудної клітки	2
5	Пухлини травної системи: печінки та підшлункової залози	2
6	Пухлини статевих органів	2
7	Злоякісні пухлини шкіри. Лімфома Ходжкіна	3
Усього		15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

. Джерела інформації:

                  

а)          основні: 1. КітО.М.,Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в     хірургії. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

 

2.   Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Вардинець І.С., Боб А.О. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2014.с 510-550.

 

3.   Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркевич О.В. Медсестринство в хірургії (посібник із практичних навичків). Навчальний посібник для студентів ВМЗ І-ІІ рівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.с421-444.

5. Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 413-416

б)        додаткові: 1. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа., 1992 с508-516