Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Онкологія Дата: 18.11.21. Тема практичного заняття№4: «Пухлини сечової системи.» Групи 4Бл/с ,4Ал/с(згідно розкладу). Тема Пухлини сечової системи Актуальність теми: Захворюваність cечостатевої системи у чоловіків пов'язані із тютюнопалінням, перенесенням специфічних та неспецифічних запальних процесів, радіонуклідною забрудненістю навколишнього середовища та солями важких металів, професійні шкідливості (анілінові барвники). На основі засвоєних знань методів діагностики та лікування сечостатевої системи виробляти у студентів культуру статевих відносин, а також важливість заходів особистої гігієни, зокрема для профілактики раку статевого члена (видалення смегми). Повторити теоретичний матеріал План: 1. Пухлини нирок: статистика, еті.ологія, патогенез, клінічні прояви. Гематурія. Альбумінурія. Діагностика (клінічна, інструментальна — УЗД, КТ, ЯМР, рентгенологічна). Лікування (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги. 2.Рак сечового міхура: статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика (клінічна, лабораторна, рентгенологічна, УЗД, КТ, ЯМР, цистоскопічна, цитологічна, гістологічна). Лікування (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги. 3.Рак передміхурової залози: статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви, діагностика. Правила обстеження хворих. Цистоскопія. Цистографія. УЗД, КТ. Лікування (комбіноване, комплексне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги. 4.Рак статевого члена: статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика (цитологічна, гістологічна). Лікування. Прогноз. Особливості паліативної допомоги. Пухлини нирок,зустрічаються у 2-3% випадків, чоловіки хворіють у 2 рази частіше, переважно у віці 40-60 років. Етіологія. вади ембріонального розвитку, обтяжена спадковість, травми, сечокам'яна хвороба, гіперестрогенія, радіоактивне опромінення (радіонукліди). 51 Рак нирки (світлоклітинний рак) – складає 90% випадків. Макроскопічно складається із одного або двох пухлинних вузлів. Метастазує світлоклітинний рак лімфогенним шляхом у ворота нирки та паракавальні, парааортальні лімфатичні вузли. Частіше спостерігають гематогенні метастази в легені, печінку, кістки і головний мозок. Клініка. Перший латентний без симптом. Другий проявляється тріадою: гематурія, біль, збільшення нирки. Третій період характеризується швидким ростом пухлини і метастазуванням, приєднуються симптоми інтоксикації: підвищення температури тіла, втрата апетиту, втрата маси тіла, загальна слабість, анемія. При проростанні пухлини яєчникової або нижньої порожнистої вен спостерігається розширення вен сімяного канатика у чоловіків або розширення вен великих соромітних губ у жінок. Діагностика.УЗД нирок із прицільною біопсією, КТ- томографія із контрастуванням, екскреторна або ретроградна урографія, оглядова рентгенографія сечовидільної системи, цистоскопія. Лікування. Хіруругічне лікування - нефректомія. При наявності регіонарних лімфатичних вузлів показана неоад'ювантна променева терапія. При неоперабельних випадках застосовують паліативну променеву і хіміотерапію. Активно застосовується імунотерапія (лаферон, інтрон А, реаферон) при тривалому застосванні викликають регресію в 35% випадків. Прогноз. Тривалість життя неоперованих людей не перевищує трьох років Рак сечового міхура – захворюваність складає у віковій групі 60-80 років зростає до 60-126 випадків на 100 тис. населення. Причини куріння, анілінові барвники, радіоактивне опромінення. За гістологічною будовою розрізняють: перехідноклітинний рак, анапластичний, плоскоклітинний і аденокарцинома. Метастазує в лімфатичні вузли тазу вздовж нижньої порожнистої вени і у печінку, легені, кістки (гематогенні метастази). Клініка. Основною ознакою є мікрогематурія та макрогематурія. Також хворі скаржаться на біль, дизурію та тенезми. При розпаді пухлини приєднується інфекція і сеча стає мутною із непрємним запахом, можлива блокада сечоводу на боці ураження. Діагностика. Цистоскопія із прицільною біопсією з послідуючим гістологічним дослідженням; контрастна цистографія, УЗД, КТ- томографія. Лікування. хірургічний метод – електрокоагуляція, резекція сечового міхура, цистектомія, променева терапія проводиться як в передопераційний так післяопераційний періоди. При неоперабельних випадках проводять паліативні курси променевої терапії та хіміотерапії. Прогноз. Найчастіше несприятливий. Пятирічне виживання становить 36%, 10 річне – 20%. При ІІ стадії 60-85%б при ІІІ – 50-70%, ІV – 0-25%. Рак простати – захворюваність складає 19,9 на 100тис. чоловічого населення. Етіологія. гормональні зрушення в організмі, зокрема відмічається підвищений рівень андрогенів в крові, тому кастрація і лікування естрогенами призводить до регресії пухлини та местазів. Морфологічні форми: аденокарцинома (70%випадків), недиференційовані карциноми (20%). Клініка. Захворювання довго може перебігати безсимптомно і виявлятись при профілактичному огляді (пальцевому дослідженні). Першим симптомом може порушення сечовипускання (затруднене сечовиділення, сповільнення у вигляді тонкого струменя або краплями, відчуття неповного випорожнення і часті позиви до сечопуску). Гематурія і больовий синдром свідчать, що пухлина виходить за межі залози. Метастазує рак простати в кістки тазу, хребта та стегна. Діагностика. Найбільш простим методом діагностики є пальцеве дослідження простати через пряму кишку, на ранніх стадіях – пальпується одне або два ущільнення, а потім простата щільна, горбиста. Інформативним онкомаркером раку простати є простатспецифічний антиген (ПСА). Для поширення процесу, виявлення метастазів в кістки та в легені, застосовують КТ-томографію із контрастуванням або рентгенологічне дослідження. Кінцевий діагноз встановлюється із допомогою УЗД на основі прицільної біопсії (трансректальним або промежинним доступом) з послідуючим гістологічним дослідженням. Лікування. На початкових стадіях застосують хірургічне лікування (простатектомія). Після операції курс профілактичної естрогенотерапії. При поширених стадіях застосовують променеву терапію та гормонотерапію (80 мг синестролу в/м, фосфестролу 500мг в/в, підтримуючу – мікрофолін-форте). При гормонорезистентних формах застосовують цитостатики - метотрексат, цисплатин, 5-фторурацил, доксорубіцин, вінбластин, дакарбазин. Прогноз. На ранніх стадіях після радикального оперативного втручання 80%, після променевого лікування – 80%, гормонотерапії -45-65%. У пізніх стадіях 5-річне виживання становить 10-30%. Рак статевого члена. Більшість випадків зустрічається у віці 50-70 років, практично не зустрічається у громадян мусульманського та іудейського віросповідання, які за релігійними показаннями проводять обрізання передньої шкірки. Етіологія. Основним є 53 порушення гігієни. Доведено канцерогенний вплив смегми в юнацькі і юнацькі роки, не виявлено зв'язок із папілома вірусною інфекцією тобто раком шийки матки у статевих партнерів. Пат. анатомія. Більшість раків статевого члена за гістологічною будовою є плоскоклітинні. Передракові захворювання – лейкоплакія, еритроплазія Кейра. Класифікація за ТNM/ T0 – первинна пухлина не визначається Тis – carcinoma in situ Ta –неінвазивна бородавчаста карицнома. Т1 – поширюється на субепітеліальну сполучну тканину. Т2-поширюється на губчасте та пещеристе тіло. Т3-поширюється на сечівник або передміхурової залози Т4- пухлина поширюється на інші сусідні структури. Діагностика. Рак завуальований запальним процесом, який розвивається в ділянці передньої шкірочки статевого члена, згодом розвиваються ущільнення, виразки, уражуються регіонарні лімфатичні вузли. Для встановлення діагнозу застосовують біопсію. Для поширення процесу УЗД та КТ- томографію із контрастуванням. Лікування. При початкових стадіях проводять часткову резекцію (відступ від країв пухлини не менше 2см) або радикальна резекція. Променеве лікування проводиться у молодих чоловіків (ефект 50-90%). При клінічно неуражених регінарних лімфатичних вузлів застосвують профілактичну лімфаденектомію, променеве лікування або спостереження. Хіміотерапія малоефективна, відносно кращий ефект дають цитстатики – блеоміцину, цисплатину, метотрексату та їхніх комбінаці .Прогноз. Пятирічне виживання при І стадії становить понад 90%, при ІІ – 60-70%, при ІІІ – 25-30%, при ІV – 5%. Контрольні запитання : 1. Яка етіологія, патогенез, клінічні прояви пухлин нирок? 2. Діагностика та лікування раку нирок (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги? 3. Які причини патогенез, клінічні прояви раку сечового міхура: статистика, етіологія? 4. Яка діагностика раку сечового міхура (клінічна, лабораторна, рентгенологічна, УЗД, КТ, ЯМР, цистоскопічна, цитологічна, гістологічна) та лікування (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги? 5. Яка статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви раку сечового міхура? 6. Яка діагностика. Правила обстеження хворих раку передміхурової залози: Цистоскопія. Цистографія. УЗД, КТ. Лікування (комбіноване, комплексне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги? 7. Яка етіологія, патогенез, клінічні прояви раку статевого члена: статистика, прояви? 8. Яка діагностика (цитологічна, гістологічна) та лікування, прогноз раку статевого члена .Особливості паліативної допомоги? Тести Пухлини сечовидільної системи 103. Назвіть найпоширенішу пухлину нирок. A. Світлоклітинний рак B. Базаліома C. Лейоміома D. Ангіосаркома E. Плоскоклітинний рак 104. Яка із вказаних причин не відноситься до етіологічних факторів розвитку раку нирки? A. Радіоактивне опромінення B. Сечокам’яна хвороба C. Гіподинамія D. Травма E. Гіперестрогенія 105. Яка з клінічних ознак не характерна для раку нирки? A. Гематурія B. Поліурія C. Біль D. Збільшення нирки E. Анемія 106. До стадії ІІІ раку нирки не відносять: A. ТДМ0 B. ТДМ0 C. T3N0M0 D. T3N1M0 E. T1N2M0 107. Який з перелічених методів діагностики раку нирки не має інформаційного навантаження? A. Eкскреторна урографія B. УЗД нирки C. Комп’ютерна томографія D. Підвищення активності лактатдегідрогенази в сечі E. Оглядова рентгенографія 108. Який із факторів не належить до причин виникнення раку сечового міхура? A. Куріння Анілінові барвники B. Радіоактивне опромінення C. Камінь сечового міхура D. Травма 109. Який гістологічний варіант раку не трапляється в сечо¬вому міхурі? A. Апокриновий рак B. Перехідноклітинний рак C. Анапластичний рак D. Плоскоклітинний рак E. Залозистий рак 110. Яка з клінічних ознак не характерна для раку сечового міхура? A. Набряк нижніх кінцівок B. Гематурія C. Біль внизу живота D. Частий сечопуск E. Тенезми 111. Який з методів діагностики є малоінформативним для раку сечового міхура? A. Екскреторна урографія B. Біопсія C. Цистоскопія D. УЗД сечового міхура E. Комп’ютерна томографія 112. Який із вказаних методів не застосовується для лікуван¬ня раку сечового міхура? A. Хірургічний B. Променевий C. Хіміотерапевтичний О. Комбінований Е. Низькоенергетичне внутрішньосудинне лазерне опро¬мінення. Злоякісні пухлини жіночих статевих органів 113. Назвіть патологічний процес, який не відноситься до фо¬нових захворювань шийки матки: A. Справжня ерозія B. Псевдоерозія C. Лейкоплакія О. Гемангіома Е. Поліп 114. Назвіть ранні форми раку шийки матки: A. Дисплазія B. Передінвазивний і мікроінвазивний рак C. Рак в стадії Т1 О. Ерозія Е. Плоскоклітинний нероговіючий рак 115. Який метод не застосовують при лікуванні фонових про¬цесів шийки матки? A. Електрокоагуляція B. Кріодеструкція C. Екстирпація матки О. Лазеротерапія Е. Електроконізація 116. Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна для раку шийки матки: A. Уплави B. Кровотеча C. Закрепи О. Біль Е. Загальна слабість 117. В якому випадку матеріал для цитологічного досліджен¬ня неінформативний? A. При заборі його із піхвової частини шийки матки B. Із цервікального каналу C. Із заднього склепіння D. Із ектоцервікса E. Із ендоцервікса 118. До методів ранньої діагностики раку шийки матки не слід відносити: A. Кольпоскопію B. Цитологічне дослідження C. Гістологічне дослідження (біопсію) D. Дворучне вагінальне дослідження E. Огляд шийки матки в дзеркалах 119. Показаннями до екстирпації матки при cancer “in situ” не можуть бути: A. Вік понад 50 років B. Локалізація пухлини в цервікальному каналі C. Поєднання “раку на місці” з міомою матки D. Рецидив пухлини після попередньої конізації E. Репродуктивний вік 120. Які фактори не вважаються факторами підвищеного ри¬зику для розвитку раку тіла матки? A. Цукровий діабет B. Ожиріння C. Ерозія шийки матки D. Фіброміома E. Дисфункція яєчників 121. Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна для раку тіла матки: A. Кровотеча B. Рідкі уплави C. Гематурія D. Біль E. Загальна слабість 122. Назвіть патологічний процес, який не відноситься до фо¬нових захворювань тіла матки: A. Залозиста гіперплазія ендометрія B. Поліпи С. Атипова проліферація ендометрія О. Фіброміома Е. Аденоматоз 123. Який з перелічених методів не застосовується для ран¬ньої діагностики раку ендометрія: A. Огляд в дзеркалах B. Дворучне вагінальне дослідження C. Пальцеве дослідження прямої кишки D. Гістерографія E. Біопсія Вирішити виробничі ситуації А.Хворому з підозрою на рак нирки призначено внутрішньо¬венну урографію. Функція тонкої і товстої кишок не пору¬шена. Як підготувати хворого до обстеження? В. Хворому після операції необхідно випустити сечу катетером. Яким з катетерів медсестра може скористатися? Як поступають в тому разі,коли пацієнт знову не може помочитися? САМОСТІЙНА РОБОТА до практичного заняття(доти короткі,але суттєві відповіді). 1.Поняття про облігатні передраки: пігментна ксеродерма, хвороба Боуена. 2.Поняття про факультативні передраки шкіри: кератоз старих людей, шкірний ріг. Діагностика та лікування.Базаліома шкіри. Особливості перебігу та лікування. 3.Рак шкіри. Сприятливі фактори виникнення, клінічні прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера. 4.Меланома шкіри. Сприятливі фактори виникнення, клінічні прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера. 5.Лімфома Ходжкіна. Основні клінічні прояви, особливості лікування. Література Основна: Ковальчук Л.М. Медсестринство в онкології. .-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с.270-299 F. Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.59-66;124-126; 127-137 G. Севідов В.В. Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с. 94-104;53-66;73-76.
Викладач Єрофєєва В.В.
Предмет: Онкологія
Дата: 18.11.21.
Тема практичного заняття№4: «Пухлини сечової системи.»
Групи 4Бл/с ,4Ал/с(згідно розкладу).
Тема Пухлини сечової
системи
Актуальність теми: Захворюваність cечостатевої системи у
чоловіків пов'язані із тютюнопалінням, перенесенням специфічних та
неспецифічних запальних процесів,
радіонуклідною забрудненістю навколишнього середовища та солями важких металів, професійні шкідливості (анілінові барвники). На основі засвоєних
знань методів діагностики та лікування сечостатевої системи виробляти у
студентів культуру статевих відносин, а також важливість заходів
особистої гігієни, зокрема для профілактики раку статевого члена
(видалення смегми).
Повторити теоретичний матеріал
План: 1.
Пухлини нирок: статистика, еті.ологія, патогенез,
клінічні прояви. Гематурія. Альбумінурія. Діагностика (клінічна,
інструментальна — УЗД, КТ, ЯМР, рентгенологічна). Лікування (хірургічне,
променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості
паліативної допомоги.
2.Рак сечового міхура: статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви.
Діагностика (клінічна, лабораторна, рентгенологічна, УЗД, КТ, ЯМР,
цистоскопічна, цитологічна, гістологічна). Лікування (хірургічне,
променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості
паліативної допомоги.
3.Рак передміхурової залози: статистика, етіологія, патогенез, клінічні
прояви, діагностика. Правила обстеження хворих. Цистоскопія. Цистографія.
УЗД, КТ. Лікування (комбіноване, комплексне, симптоматичне). Прогноз.
Особливості паліативної допомоги.
4.Рак статевого члена:
статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика
(цитологічна, гістологічна). Лікування. Прогноз.
Особливості паліативної
допомоги.
Пухлини нирок,зустрічаються у 2-3% випадків, чоловіки хворіють у 2 рази частіше,
переважно у віці 40-60 років. Етіологія. вади ембріонального розвитку,
обтяжена спадковість, травми, сечокам'яна хвороба, гіперестрогенія,
радіоактивне опромінення (радіонукліди). 51
Рак нирки (світлоклітинний рак) – складає 90% випадків.
Макроскопічно складається із одного або двох пухлинних вузлів. Метастазує
світлоклітинний рак лімфогенним шляхом у ворота нирки та паракавальні,
парааортальні лімфатичні вузли. Частіше спостерігають гематогенні
метастази в легені, печінку, кістки і головний мозок.
Клініка. Перший латентний без симптом. Другий проявляється тріадою: гематурія,
біль, збільшення нирки. Третій період характеризується швидким ростом пухлини
і метастазуванням, приєднуються симптоми інтоксикації: підвищення
температури тіла, втрата апетиту, втрата маси тіла, загальна слабість,
анемія. При проростанні пухлини яєчникової або нижньої порожнистої вен
спостерігається розширення вен сімяного канатика у чоловіків або розширення
вен великих соромітних губ у жінок.
Діагностика.УЗД нирок із прицільною біопсією, КТ- томографія із контрастуванням,
екскреторна або ретроградна урографія, оглядова рентгенографія
сечовидільної системи, цистоскопія.
Лікування. Хіруругічне лікування - нефректомія. При наявності регіонарних
лімфатичних вузлів показана неоад'ювантна променева терапія. При
неоперабельних випадках застосовують паліативну променеву і хіміотерапію.
Активно застосовується імунотерапія (лаферон, інтрон А, реаферон) при тривалому
застосванні викликають регресію в 35% випадків.
Прогноз. Тривалість життя неоперованих людей не перевищує трьох років
Рак сечового міхура – захворюваність складає у віковій групі 60-80 років
зростає до 60-126 випадків на 100 тис. населення. Причини куріння,
анілінові барвники, радіоактивне опромінення.
За гістологічною будовою розрізняють: перехідноклітинний рак,
анапластичний, плоскоклітинний і аденокарцинома. Метастазує в лімфатичні
вузли тазу вздовж нижньої порожнистої вени і у печінку, легені, кістки
(гематогенні метастази).
Клініка. Основною ознакою є мікрогематурія та макрогематурія. Також хворі
скаржаться на біль, дизурію та тенезми. При розпаді пухлини приєднується
інфекція і сеча стає мутною із непрємним запахом, можлива блокада сечоводу
на боці ураження.
Діагностика. Цистоскопія із прицільною біопсією з послідуючим гістологічним
дослідженням; контрастна цистографія, УЗД, КТ- томографія.
Лікування. хірургічний метод – електрокоагуляція, резекція сечового міхура,
цистектомія, променева терапія проводиться як в передопераційний так
післяопераційний періоди. При неоперабельних випадках проводять
паліативні курси променевої терапії та хіміотерапії.
Прогноз. Найчастіше
несприятливий. Пятирічне виживання становить 36%, 10 річне – 20%. При ІІ
стадії 60-85%б при ІІІ – 50-70%, ІV – 0-25%.
Рак простати – захворюваність складає 19,9 на 100тис. чоловічого населення.
Етіологія. гормональні зрушення в організмі, зокрема відмічається підвищений
рівень андрогенів в крові, тому кастрація і лікування естрогенами
призводить до регресії пухлини та местазів.
Морфологічні форми:
аденокарцинома (70%випадків), недиференційовані карциноми (20%).
Клініка. Захворювання довго може перебігати безсимптомно і виявлятись при профілактичному
огляді (пальцевому дослідженні). Першим симптомом може порушення
сечовипускання (затруднене сечовиділення, сповільнення у вигляді тонкого
струменя або краплями, відчуття неповного випорожнення і часті позиви до
сечопуску).
Гематурія і больовий синдром свідчать, що пухлина виходить за межі
залози. Метастазує рак простати в кістки тазу, хребта та стегна.
Діагностика. Найбільш простим методом діагностики є пальцеве дослідження простати
через пряму кишку, на ранніх стадіях – пальпується одне або два ущільнення,
а потім простата щільна, горбиста. Інформативним онкомаркером раку
простати є простатспецифічний антиген (ПСА). Для поширення процесу,
виявлення метастазів в кістки та в легені, застосовують КТ-томографію із
контрастуванням або рентгенологічне дослідження. Кінцевий діагноз
встановлюється із допомогою УЗД на основі прицільної біопсії
(трансректальним або промежинним доступом) з послідуючим гістологічним
дослідженням.
Лікування. На початкових стадіях застосують хірургічне лікування
(простатектомія). Після операції курс профілактичної естрогенотерапії. При
поширених стадіях застосовують променеву терапію та гормонотерапію (80 мг
синестролу в/м, фосфестролу 500мг в/в, підтримуючу – мікрофолін-форте).
При гормонорезистентних формах застосовують цитостатики - метотрексат,
цисплатин, 5-фторурацил, доксорубіцин, вінбластин, дакарбазин.
Прогноз. На ранніх стадіях після радикального оперативного втручання 80%,
після променевого лікування – 80%, гормонотерапії -45-65%. У пізніх стадіях
5-річне виживання становить 10-30%.
Рак статевого члена. Більшість випадків зустрічається у віці 50-70 років,
практично не зустрічається у громадян мусульманського та іудейського
віросповідання, які за релігійними показаннями проводять обрізання
передньої шкірки. Етіологія. Основним є
53
порушення гігієни.
Доведено канцерогенний вплив смегми в юнацькі і юнацькі роки, не виявлено
зв'язок із папілома вірусною інфекцією тобто раком шийки матки у статевих
партнерів.
Пат. анатомія. Більшість раків
статевого члена за гістологічною будовою є плоскоклітинні. Передракові
захворювання – лейкоплакія, еритроплазія Кейра. Класифікація за
ТNM/
T0 – первинна пухлина не
визначається
Тis – carcinoma in
situ
Ta –неінвазивна
бородавчаста карицнома.
Т1 – поширюється на
субепітеліальну сполучну тканину.
Т2-поширюється на
губчасте та пещеристе тіло.
Т3-поширюється на
сечівник або передміхурової залози
Т4- пухлина поширюється
на інші сусідні структури.
Діагностика. Рак завуальований запальним процесом, який розвивається в
ділянці передньої шкірочки статевого члена, згодом розвиваються
ущільнення, виразки, уражуються регіонарні лімфатичні вузли. Для
встановлення діагнозу застосовують біопсію. Для поширення процесу УЗД та
КТ- томографію із контрастуванням.
Лікування. При початкових стадіях
проводять часткову резекцію (відступ від країв пухлини не менше 2см) або
радикальна резекція.
Променеве лікування проводиться у молодих чоловіків (ефект 50-90%). При
клінічно неуражених регінарних лімфатичних вузлів застосвують
профілактичну лімфаденектомію, променеве лікування або спостереження.
Хіміотерапія малоефективна, відносно кращий ефект дають цитстатики –
блеоміцину, цисплатину, метотрексату та їхніх комбінаці .Прогноз. Пятирічне
виживання при І стадії становить понад 90%, при ІІ – 60-70%, при ІІІ –
25-30%, при ІV – 5%.
Контрольні запитання :
1. Яка етіологія,
патогенез, клінічні прояви пухлин нирок?
2. Діагностика та
лікування раку нирок (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне,
симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги?
3. Які причини
патогенез, клінічні прояви раку сечового міхура: статистика,
етіологія?
4. Яка діагностика раку
сечового міхура (клінічна, лабораторна, рентгенологічна,
УЗД, КТ, ЯМР, цистоскопічна, цитологічна, гістологічна) та
лікування (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне).
Прогноз. Особливості паліативної допомоги?
5. Яка статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви раку сечового
міхура?
6. Яка діагностика. Правила обстеження хворих раку передміхурової
залози: Цистоскопія. Цистографія. УЗД, КТ. Лікування (комбіноване,
комплексне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної
допомоги?
7. Яка етіологія,
патогенез, клінічні прояви раку статевого члена: статистика,
прояви?
8. Яка діагностика
(цитологічна, гістологічна) та лікування, прогноз раку статевого
члена .Особливості
паліативної допомоги?
Тести
Пухлини сечовидільної системи
103.
Назвіть найпоширенішу пухлину нирок.
A.
Світлоклітинний рак
B.
Базаліома
C.
Лейоміома
D.
Ангіосаркома
E.
Плоскоклітинний рак
104.
Яка із вказаних причин не відноситься до
етіологічних факторів розвитку раку нирки?
A.
Радіоактивне опромінення
B.
Сечокам’яна хвороба
C.
Гіподинамія
D.
Травма
E.
Гіперестрогенія
105.
Яка з клінічних ознак не характерна для
раку нирки?
A.
Гематурія
B.
Поліурія
C.
Біль
D.
Збільшення нирки
E.
Анемія
106.
До стадії ІІІ раку нирки не відносять:
A.
ТДМ0
B.
ТДМ0
C.
T3N0M0
D.
T3N1M0
E.
T1N2M0
107.
Який з перелічених методів діагностики
раку нирки не має інформаційного навантаження?
A.
Eкскреторна урографія
B.
УЗД нирки
C.
Комп’ютерна томографія
D. Підвищення
активності лактатдегідрогенази в сечі
E.
Оглядова рентгенографія
108.
Який із факторів не належить до причин
виникнення раку сечового міхура?
A.
Куріння Анілінові барвники
B.
Радіоактивне опромінення
C.
Камінь сечового міхура
D.
Травма
109.
Який гістологічний варіант раку не
трапляється в сечовому міхурі?
A.
Апокриновий рак
B.
Перехідноклітинний рак
C.
Анапластичний рак
D.
Плоскоклітинний рак
E.
Залозистий рак
110.
Яка з клінічних ознак не характерна для
раку сечового міхура?
A.
Набряк нижніх кінцівок
B.
Гематурія
C.
Біль внизу живота
D.
Частий сечопуск
E.
Тенезми
111.
Який з методів діагностики є
малоінформативним для раку сечового міхура?
A.
Екскреторна урографія
B.
Біопсія
C.
Цистоскопія
D.
УЗД сечового міхура
E.
Комп’ютерна томографія
112.
Який із вказаних методів не застосовується
для лікування раку сечового міхура?
A.
Хірургічний
B.
Променевий
C.
Хіміотерапевтичний
О. Комбінований
Е.
Низькоенергетичне внутрішньосудинне лазерне опромінення.
Злоякісні пухлини жіночих статевих органів
113.
Назвіть патологічний процес, який не
відноситься до фонових захворювань шийки матки:
A.
Справжня ерозія
B.
Псевдоерозія
C. Лейкоплакія
О. Гемангіома Е. Поліп
114.
Назвіть ранні форми раку шийки матки:
A.
Дисплазія
B.
Передінвазивний і мікроінвазивний рак
C. Рак
в стадії Т1 О. Ерозія
Е.
Плоскоклітинний нероговіючий рак
115.
Який метод не застосовують при лікуванні фонових
процесів шийки матки?
A.
Електрокоагуляція
B.
Кріодеструкція
C. Екстирпація
матки О. Лазеротерапія
Е.
Електроконізація
116.
Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна
для раку шийки матки:
A.
Уплави
B.
Кровотеча
C. Закрепи
О. Біль
Е.
Загальна слабість
117.
В якому випадку матеріал для цитологічного
дослідження неінформативний?
A.
При заборі його із піхвової частини шийки
матки
B.
Із цервікального каналу
C.
Із заднього склепіння
D.
Із ектоцервікса
E.
Із ендоцервікса
118.
До методів ранньої діагностики раку шийки
матки не слід відносити:
A.
Кольпоскопію
B.
Цитологічне дослідження
C.
Гістологічне дослідження (біопсію)
D.
Дворучне вагінальне дослідження
E.
Огляд шийки матки в дзеркалах
119.
Показаннями до екстирпації матки при cancer “in situ” не
можуть бути:
A.
Вік понад 50 років
B.
Локалізація пухлини в цервікальному каналі
C.
Поєднання “раку на місці” з міомою матки
D.
Рецидив пухлини після попередньої
конізації
E.
Репродуктивний вік
120.
Які фактори не вважаються факторами
підвищеного ризику для розвитку раку тіла матки?
A.
Цукровий діабет
B.
Ожиріння
C.
Ерозія шийки матки
D.
Фіброміома
E.
Дисфункція яєчників
121.
Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна
для раку тіла матки:
A.
Кровотеча
B.
Рідкі уплави
C.
Гематурія
D.
Біль
E.
Загальна слабість
122.
Назвіть патологічний процес, який не
відноситься до фонових захворювань тіла матки:
A.
Залозиста гіперплазія ендометрія
B.
Поліпи
С. Атипова
проліферація ендометрія О. Фіброміома Е. Аденоматоз
123.
Який з перелічених методів не
застосовується для ранньої діагностики раку ендометрія:
A.
Огляд в дзеркалах
B.
Дворучне вагінальне дослідження
C.
Пальцеве дослідження прямої кишки
D.
Гістерографія
E.
Біопсія
Вирішити виробничі ситуації
А.Хворому з підозрою
на рак нирки призначено внутрішньовенну урографію. Функція тонкої і товстої
кишок не порушена.
Як
підготувати хворого до обстеження?
В. Хворому
після операції необхідно випустити сечу катетером. Яким з катетерів медсестра
може скористатися? Як поступають
в тому разі,коли пацієнт знову не може помочитися?
Самостійна робота
до
практичного заняття(доти
короткі,але суттєві відповіді).
1.Поняття про облігатні передраки: пігментна
ксеродерма, хвороба Боуена.
2.Поняття про факультативні передраки шкіри: кератоз
старих людей, шкірний ріг. Діагностика та лікування.Базаліома шкіри.
Особливості перебігу та лікування.
3.Рак шкіри. Сприятливі фактори виникнення, клінічні
прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера.
4.Меланома шкіри. Сприятливі фактори виникнення,
клінічні прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера.
5.Лімфома
Ходжкіна. Основні клінічні прояви, особливості лікування.
Література
Основна: Ковальчук Л.М. Медсестринство в
онкології. .-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с.270-299
F.
Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.59-66;124-126;
127-137
G.
Севідов В.В.
Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с. 94-104;53-66;73-76.
Тема Пухлини сечової
системи
Актуальність теми: Захворюваність cечостатевої системи у
чоловіків пов'язані із тютюнопалінням, перенесенням специфічних та
неспецифічних запальних процесів,
радіонуклідною забрудненістю навколишнього середовища та солями важких металів, професійні шкідливості (анілінові барвники). На основі засвоєних
знань методів діагностики та лікування сечостатевої системи виробляти у
студентів культуру статевих відносин, а також важливість заходів
особистої гігієни, зокрема для профілактики раку статевого члена
(видалення смегми).
Повторити теоретичний матеріал
План: 1.
Пухлини нирок: статистика, еті.ологія, патогенез,
клінічні прояви. Гематурія. Альбумінурія. Діагностика (клінічна,
інструментальна — УЗД, КТ, ЯМР, рентгенологічна). Лікування (хірургічне,
променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості
паліативної допомоги.
2.Рак сечового міхура: статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви.
Діагностика (клінічна, лабораторна, рентгенологічна, УЗД, КТ, ЯМР,
цистоскопічна, цитологічна, гістологічна). Лікування (хірургічне,
променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне). Прогноз. Особливості
паліативної допомоги.
3.Рак передміхурової залози: статистика, етіологія, патогенез, клінічні
прояви, діагностика. Правила обстеження хворих. Цистоскопія. Цистографія.
УЗД, КТ. Лікування (комбіноване, комплексне, симптоматичне). Прогноз.
Особливості паліативної допомоги.
4.Рак статевого члена:
статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика
(цитологічна, гістологічна). Лікування. Прогноз.
Особливості паліативної
допомоги.
Пухлини нирок,зустрічаються у 2-3% випадків, чоловіки хворіють у 2 рази частіше,
переважно у віці 40-60 років. Етіологія. вади ембріонального розвитку,
обтяжена спадковість, травми, сечокам'яна хвороба, гіперестрогенія,
радіоактивне опромінення (радіонукліди). 51
Рак нирки (світлоклітинний рак) – складає 90% випадків.
Макроскопічно складається із одного або двох пухлинних вузлів. Метастазує
світлоклітинний рак лімфогенним шляхом у ворота нирки та паракавальні,
парааортальні лімфатичні вузли. Частіше спостерігають гематогенні
метастази в легені, печінку, кістки і головний мозок.
Клініка. Перший латентний без симптом. Другий проявляється тріадою: гематурія,
біль, збільшення нирки. Третій період характеризується швидким ростом пухлини
і метастазуванням, приєднуються симптоми інтоксикації: підвищення
температури тіла, втрата апетиту, втрата маси тіла, загальна слабість,
анемія. При проростанні пухлини яєчникової або нижньої порожнистої вен
спостерігається розширення вен сімяного канатика у чоловіків або розширення
вен великих соромітних губ у жінок.
Діагностика.УЗД нирок із прицільною біопсією, КТ- томографія із контрастуванням,
екскреторна або ретроградна урографія, оглядова рентгенографія
сечовидільної системи, цистоскопія.
Лікування. Хіруругічне лікування - нефректомія. При наявності регіонарних
лімфатичних вузлів показана неоад'ювантна променева терапія. При
неоперабельних випадках застосовують паліативну променеву і хіміотерапію.
Активно застосовується імунотерапія (лаферон, інтрон А, реаферон) при тривалому
застосванні викликають регресію в 35% випадків.
Прогноз. Тривалість життя неоперованих людей не перевищує трьох років
Рак сечового міхура – захворюваність складає у віковій групі 60-80 років
зростає до 60-126 випадків на 100 тис. населення. Причини куріння,
анілінові барвники, радіоактивне опромінення.
За гістологічною будовою розрізняють: перехідноклітинний рак,
анапластичний, плоскоклітинний і аденокарцинома. Метастазує в лімфатичні
вузли тазу вздовж нижньої порожнистої вени і у печінку, легені, кістки
(гематогенні метастази).
Клініка. Основною ознакою є мікрогематурія та макрогематурія. Також хворі
скаржаться на біль, дизурію та тенезми. При розпаді пухлини приєднується
інфекція і сеча стає мутною із непрємним запахом, можлива блокада сечоводу
на боці ураження.
Діагностика. Цистоскопія із прицільною біопсією з послідуючим гістологічним
дослідженням; контрастна цистографія, УЗД, КТ- томографія.
Лікування. хірургічний метод – електрокоагуляція, резекція сечового міхура,
цистектомія, променева терапія проводиться як в передопераційний так
післяопераційний періоди. При неоперабельних випадках проводять
паліативні курси променевої терапії та хіміотерапії.
Прогноз. Найчастіше
несприятливий. Пятирічне виживання становить 36%, 10 річне – 20%. При ІІ
стадії 60-85%б при ІІІ – 50-70%, ІV – 0-25%.
Рак простати – захворюваність складає 19,9 на 100тис. чоловічого населення.
Етіологія. гормональні зрушення в організмі, зокрема відмічається підвищений
рівень андрогенів в крові, тому кастрація і лікування естрогенами
призводить до регресії пухлини та местазів.
Морфологічні форми:
аденокарцинома (70%випадків), недиференційовані карциноми (20%).
Клініка. Захворювання довго може перебігати безсимптомно і виявлятись при профілактичному
огляді (пальцевому дослідженні). Першим симптомом може порушення
сечовипускання (затруднене сечовиділення, сповільнення у вигляді тонкого
струменя або краплями, відчуття неповного випорожнення і часті позиви до
сечопуску).
Гематурія і больовий синдром свідчать, що пухлина виходить за межі
залози. Метастазує рак простати в кістки тазу, хребта та стегна.
Діагностика. Найбільш простим методом діагностики є пальцеве дослідження простати
через пряму кишку, на ранніх стадіях – пальпується одне або два ущільнення,
а потім простата щільна, горбиста. Інформативним онкомаркером раку
простати є простатспецифічний антиген (ПСА). Для поширення процесу,
виявлення метастазів в кістки та в легені, застосовують КТ-томографію із
контрастуванням або рентгенологічне дослідження. Кінцевий діагноз
встановлюється із допомогою УЗД на основі прицільної біопсії
(трансректальним або промежинним доступом) з послідуючим гістологічним
дослідженням.
Лікування. На початкових стадіях застосують хірургічне лікування
(простатектомія). Після операції курс профілактичної естрогенотерапії. При
поширених стадіях застосовують променеву терапію та гормонотерапію (80 мг
синестролу в/м, фосфестролу 500мг в/в, підтримуючу – мікрофолін-форте).
При гормонорезистентних формах застосовують цитостатики - метотрексат,
цисплатин, 5-фторурацил, доксорубіцин, вінбластин, дакарбазин.
Прогноз. На ранніх стадіях після радикального оперативного втручання 80%,
після променевого лікування – 80%, гормонотерапії -45-65%. У пізніх стадіях
5-річне виживання становить 10-30%.
Рак статевого члена. Більшість випадків зустрічається у віці 50-70 років,
практично не зустрічається у громадян мусульманського та іудейського
віросповідання, які за релігійними показаннями проводять обрізання
передньої шкірки. Етіологія. Основним є
53
порушення гігієни.
Доведено канцерогенний вплив смегми в юнацькі і юнацькі роки, не виявлено
зв'язок із папілома вірусною інфекцією тобто раком шийки матки у статевих
партнерів.
Пат. анатомія. Більшість раків
статевого члена за гістологічною будовою є плоскоклітинні. Передракові
захворювання – лейкоплакія, еритроплазія Кейра. Класифікація за
ТNM/
T0 – первинна пухлина не
визначається
Тis – carcinoma in
situ
Ta –неінвазивна
бородавчаста карицнома.
Т1 – поширюється на
субепітеліальну сполучну тканину.
Т2-поширюється на
губчасте та пещеристе тіло.
Т3-поширюється на
сечівник або передміхурової залози
Т4- пухлина поширюється
на інші сусідні структури.
Діагностика. Рак завуальований запальним процесом, який розвивається в
ділянці передньої шкірочки статевого члена, згодом розвиваються
ущільнення, виразки, уражуються регіонарні лімфатичні вузли. Для
встановлення діагнозу застосовують біопсію. Для поширення процесу УЗД та
КТ- томографію із контрастуванням.
Лікування. При початкових стадіях
проводять часткову резекцію (відступ від країв пухлини не менше 2см) або
радикальна резекція.
Променеве лікування проводиться у молодих чоловіків (ефект 50-90%). При
клінічно неуражених регінарних лімфатичних вузлів застосвують
профілактичну лімфаденектомію, променеве лікування або спостереження.
Хіміотерапія малоефективна, відносно кращий ефект дають цитстатики –
блеоміцину, цисплатину, метотрексату та їхніх комбінаці .Прогноз. Пятирічне
виживання при І стадії становить понад 90%, при ІІ – 60-70%, при ІІІ –
25-30%, при ІV – 5%.
Контрольні запитання :
1. Яка етіологія,
патогенез, клінічні прояви пухлин нирок?
2. Діагностика та
лікування раку нирок (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне,
симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної допомоги?
3. Які причини
патогенез, клінічні прояви раку сечового міхура: статистика,
етіологія?
4. Яка діагностика раку
сечового міхура (клінічна, лабораторна, рентгенологічна,
УЗД, КТ, ЯМР, цистоскопічна, цитологічна, гістологічна) та
лікування (хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, симптоматичне).
Прогноз. Особливості паліативної допомоги?
5. Яка статистика, етіологія, патогенез, клінічні прояви раку сечового
міхура?
6. Яка діагностика. Правила обстеження хворих раку передміхурової
залози: Цистоскопія. Цистографія. УЗД, КТ. Лікування (комбіноване,
комплексне, симптоматичне). Прогноз. Особливості паліативної
допомоги?
7. Яка етіологія,
патогенез, клінічні прояви раку статевого члена: статистика,
прояви?
8. Яка діагностика
(цитологічна, гістологічна) та лікування, прогноз раку статевого
члена .Особливості
паліативної допомоги?
Тести
Пухлини сечовидільної системи
103.
Назвіть найпоширенішу пухлину нирок.
A.
Світлоклітинний рак
B.
Базаліома
C.
Лейоміома
D.
Ангіосаркома
E.
Плоскоклітинний рак
104.
Яка із вказаних причин не відноситься до
етіологічних факторів розвитку раку нирки?
A.
Радіоактивне опромінення
B.
Сечокам’яна хвороба
C.
Гіподинамія
D.
Травма
E.
Гіперестрогенія
105.
Яка з клінічних ознак не характерна для
раку нирки?
A.
Гематурія
B.
Поліурія
C.
Біль
D.
Збільшення нирки
E.
Анемія
106.
До стадії ІІІ раку нирки не відносять:
A.
ТДМ0
B.
ТДМ0
C.
T3N0M0
D.
T3N1M0
E.
T1N2M0
107.
Який з перелічених методів діагностики
раку нирки не має інформаційного навантаження?
A.
Eкскреторна урографія
B.
УЗД нирки
C.
Комп’ютерна томографія
D. Підвищення
активності лактатдегідрогенази в сечі
E.
Оглядова рентгенографія
108.
Який із факторів не належить до причин
виникнення раку сечового міхура?
A.
Куріння Анілінові барвники
B.
Радіоактивне опромінення
C.
Камінь сечового міхура
D.
Травма
109.
Який гістологічний варіант раку не
трапляється в сечовому міхурі?
A.
Апокриновий рак
B.
Перехідноклітинний рак
C.
Анапластичний рак
D.
Плоскоклітинний рак
E.
Залозистий рак
110.
Яка з клінічних ознак не характерна для
раку сечового міхура?
A.
Набряк нижніх кінцівок
B.
Гематурія
C.
Біль внизу живота
D.
Частий сечопуск
E.
Тенезми
111.
Який з методів діагностики є
малоінформативним для раку сечового міхура?
A.
Екскреторна урографія
B.
Біопсія
C.
Цистоскопія
D.
УЗД сечового міхура
E.
Комп’ютерна томографія
112.
Який із вказаних методів не застосовується
для лікування раку сечового міхура?
A.
Хірургічний
B.
Променевий
C.
Хіміотерапевтичний
О. Комбінований
Е.
Низькоенергетичне внутрішньосудинне лазерне опромінення.
Злоякісні пухлини жіночих статевих органів
113.
Назвіть патологічний процес, який не
відноситься до фонових захворювань шийки матки:
A.
Справжня ерозія
B.
Псевдоерозія
C. Лейкоплакія
О. Гемангіома Е. Поліп
114.
Назвіть ранні форми раку шийки матки:
A.
Дисплазія
B.
Передінвазивний і мікроінвазивний рак
C. Рак
в стадії Т1 О. Ерозія
Е.
Плоскоклітинний нероговіючий рак
115.
Який метод не застосовують при лікуванні фонових
процесів шийки матки?
A.
Електрокоагуляція
B.
Кріодеструкція
C. Екстирпація
матки О. Лазеротерапія
Е.
Електроконізація
116.
Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна
для раку шийки матки:
A.
Уплави
B.
Кровотеча
C. Закрепи
О. Біль
Е.
Загальна слабість
117.
В якому випадку матеріал для цитологічного
дослідження неінформативний?
A.
При заборі його із піхвової частини шийки
матки
B.
Із цервікального каналу
C.
Із заднього склепіння
D.
Із ектоцервікса
E.
Із ендоцервікса
118.
До методів ранньої діагностики раку шийки
матки не слід відносити:
A.
Кольпоскопію
B.
Цитологічне дослідження
C.
Гістологічне дослідження (біопсію)
D.
Дворучне вагінальне дослідження
E.
Огляд шийки матки в дзеркалах
119.
Показаннями до екстирпації матки при cancer “in situ” не
можуть бути:
A.
Вік понад 50 років
B.
Локалізація пухлини в цервікальному каналі
C.
Поєднання “раку на місці” з міомою матки
D.
Рецидив пухлини після попередньої
конізації
E.
Репродуктивний вік
120.
Які фактори не вважаються факторами
підвищеного ризику для розвитку раку тіла матки?
A.
Цукровий діабет
B.
Ожиріння
C.
Ерозія шийки матки
D.
Фіброміома
E.
Дисфункція яєчників
121.
Назвіть клінічну ознаку, яка не характерна
для раку тіла матки:
A.
Кровотеча
B.
Рідкі уплави
C.
Гематурія
D.
Біль
E.
Загальна слабість
122.
Назвіть патологічний процес, який не
відноситься до фонових захворювань тіла матки:
A.
Залозиста гіперплазія ендометрія
B.
Поліпи
С. Атипова
проліферація ендометрія О. Фіброміома Е. Аденоматоз
123.
Який з перелічених методів не
застосовується для ранньої діагностики раку ендометрія:
A.
Огляд в дзеркалах
B.
Дворучне вагінальне дослідження
C.
Пальцеве дослідження прямої кишки
D.
Гістерографія
E.
Біопсія
Вирішити виробничі ситуації
А.Хворому з підозрою
на рак нирки призначено внутрішньовенну урографію. Функція тонкої і товстої
кишок не порушена.
Як
підготувати хворого до обстеження?
В. Хворому
після операції необхідно випустити сечу катетером. Яким з катетерів медсестра
може скористатися? Як поступають
в тому разі,коли пацієнт знову не може помочитися?
Самостійна робота
до
практичного заняття(доти
короткі,але суттєві відповіді).
1.Поняття про облігатні передраки: пігментна
ксеродерма, хвороба Боуена.
2.Поняття про факультативні передраки шкіри: кератоз
старих людей, шкірний ріг. Діагностика та лікування.Базаліома шкіри.
Особливості перебігу та лікування.
3.Рак шкіри. Сприятливі фактори виникнення, клінічні
прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера.
4.Меланома шкіри. Сприятливі фактори виникнення,
клінічні прояви, методи діагностики та лікування, тактика фельдшера.
5.Лімфома
Ходжкіна. Основні клінічні прояви, особливості лікування.
Література
Основна: Ковальчук Л.М. Медсестринство в
онкології. .-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с.270-299
F.
Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.59-66;124-126;
127-137
G.
Севідов В.В.
Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ «Медицина»,2011. с. 94-104;53-66;73-76.
Коментарі
Дописати коментар