Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття: «Гіпсові пов’язки.Транспортна та лікувальна іммобілізація.» Дата: 03.11.21.

 Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Група 3А л/с

Тема практичного заняття: «Гіпсові пов’язки.Транспортна та лікувальна                                                                   іммобілізація.»

Дата: 03.11.21.

                                               

                                    Завдання

                                    -Прочитайте уважно викладений теоретичний матеріал.

                                    -Зробіть міні-конспект.

                                    -Випишіть правила транспортної іммобілізації.

                                    -Запишіть алгоритм техніки накладання шини Крамера,шини                                                                       Дітеріхса.

                                    -Згідно правил бинтування продовжуйте напрацювання техніки                                         накладання м’яких пов’язок на різні ділянки тіла.

                                    -Зробіть малюнки видів гіпсових  пов’язок.

                                    -Запишіть алгоритми визначення якості гіпса,накладання і зняття                                                                 гіпсової пов’язки, особливості догляду.

                                    -Вирішити тестові завдання.

 

Загальні правила транспортної мобілізації .

1. Транспортну іммобілізацію слід проводити на місці пригоди, забороняється проведення перекладання, перене­сення потерпілого без іммобілізації.

2. Перед іммобілізацією необхідно ввести знеболюючі засоби (морфін, промедол)

3. При наявності кровотечі, вона повинна бути зупинена накладанням джгута, або давлючої пов'язки. На рану необхідно накласти асептичну пов'язку.

4. Шину накладають безпосередньо на одяг, якщо ж шину доводиться накладати на голе тіло, то під неї підкладають вату, рушник або одяг потерпілого.

5. На кінцівках слід іммобілізувати два суглоби, а при травмі стегна і довгих трубчастих кісток - три суглоби.

6. При закритих переломах під час накладання шини необхідно провести легке витя­гання по вісі кінцівки за дистальну частину руки або ноги і в такому положенні зафіксу­вати кінцівку.

7. При відкритих переломах витягання неприпустиме і кінцівки фіксують у тому ж поло­женні, в якому вона знаходилась в момент травми.

8. Накладений на кінцівку джгут не можна закривати пов'язкою, що фіксує шину.

9. При перекладанні потерпілого з накладеною транспортною шиною необхідно, щоб помічник утримував пошкоджену кінцівку.

1.Перелом плечової кістки та пошкодження плечового суглоба

Накладають шину Крамера від кінчиків пальців по всій довжині руки, а потім по спині до здорової лопатки або надпліччя здорової руки, моделюючи шину, її вигинають під прямим кутом на відстані, що дорівнює дов­жині передпліччя і потім вдруге, відмірявши довжину плеча, плече фіксують у положенні відведення на 30° вперед і трохи вбік, лікоть під прямим кутом, кисть - долонею до тулуба. Шину закріплюють бинтами.

2. ПЕРЕЛОМИ КЛЮЧИЦІ ТА ЛОПАТКИ

Руку на боці ушкодження прибинтовують до тулуба пов'язкою Дезо, або фіксують косин­кою.

3. ПЕРЕЛОМИ КІСТОК ПЕРЕДПЛІЧЧЯ

Шину згинають під кутом 90° і фіксують нею кінцівку від кінчиків пальців до плечо­вого суглоба. долоня повинна бути повернена у бік тулуба, кисть у положенні невелико­го тильного згинання.

4.ПОШКОДЖЕННЯ ПРОМЕНЕВО-ЗАП'ЯСТКОВОГО СУГЛОБА, КИСТІ, ПАЛЬЦІВ

Імобілізація повинна бути від кінчиків пальців до ліктьового суглоба. Шини накла­дають з долонного боку. Кисть фіксують у положенні невеликого тильного згинання, в долоню кладуть жмут вати, або скатку бинта, пальці повинні бути напівзігнуті, в поло­женні не повністю стиснутого кулака. Кінцівку підвішують на хустці ..

5. ПЕРЕЛОМ КІСТОК ГОМІЛКИ

Використовують три шини Крамера: одну накла­дають по задній поверхні кінцівки від пальців до сере­дини стегна, зігнувши в області п'яти під прямим ку­том, інші - по бокових поверхнях, від внутрішнього та зовнішнього країв стопи до середини стегна.

6.ПЕРЕЛОМ ВЕРХНЬОЇ ТРЕТИНИ КІСТОК ГОМІЛКИ ТА ТРАВМИ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Використовують пневматичні шини, а також три шини, але верхні кінці їх повинні досягати області кульшового суглоба. При відсутності трьох шин, накладають дві по бокових поверхнях, зігнувши одну з них в області п'яти під прямим кутом. Або викорис­товують одну шину і накладають її по задній поверхні кінцівки

7. ПЕРЕЛОМ КІСТОК СТУПНІ.

Шину Крамера накладають по задній поверхні кінцівки від кінчиків пальців до сере­дини гомілки.

8. ПЕРЕЛОМ СТЕГНА.

Транспортна іммобілізація виконується за допомогою пневматичних шин, шини Дітеріхса, або ж трьома шинами Крамера.

9. ПЕРЕЛОМ ШИЙНИХ ХРЕБЦІВ.

Для транспортної іммобілізації використовують ватно-марлевий комір Шанца або картонно ватно-марлевий комір.

10. ПЕРЕЛОМИ ГРУДНИХ ТА ПОПЕРЕКОВИХ ХРЕБЦІВ.

Хворого транспортують на твердих ношах, або дошках у положенні на спині, а при відсутності твердої поверхні вкладають на звичайні носилки на живіт. Також можуть використовуватись вакуумні носилки НВ.

11. ПЕРЕЛОМ КІСТОК ТАЗА.

Хворих транспортують на носилках з рівною поверхнею, що не прогинається,в положенні “жаба” - лежачи на спині з зігнутими в колінах та розведеними стегнами та м'якими валиками висотою 30-40 см, підкладеними в підколінні ділянки.

12. ПЕРЕЛОМ ОСНОВИ ЧЕРЕПА

Транспортна імобілізація виконується за допомогою шини Єланського, яка має форму силуету голови, шиї та грудей і складається з двох половин, що з'єднані шарні­рами. У ділянці потилиці хворого вона має два півкруглих валика. Шину обережно підво­дять під голову, шию і спину хворого, фіксують ременями, голову прибинтовують до шини. Застосовується також фіксація за методом Башмакова: одну шину Крамера мо­делюють за контурами голови, шиї та підпіччя, другу кладуть по задній поверхні голови, шиї і по спині, зав'язують їх та прибинтовують. Можна також вкласти голову на слабко надутий гумовий круг або кільцевидний валик з підручних засобів.

13. ПОШКОДЖЕННЯ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ.

Для транспортної іммобілізації використовують пращевидну шину Ентіна з опорною шапочкою, до якої шину прикріплюють гумовими кільцями. Можна також виконати транс­портну іммобілізацію за допомогою пращевидної пов'язки.

14. ПЕРЕЛОМИ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ.

Для транспортної іммобілізації користуються шиною Лімберга, її вставляють в рот хворого і також фіксують до опорної шапочки.

 Використання іммобілізуючих шин при травмах та переломах кінцівок. З метою іммобілізації ( знерухомлення у функціонально вигідному положенні), перед накладанням транспортних шин травматологічним хворим з переломами передпліччя або плеча, пошкодженій руці надають положення згинання у ліктьовому суглобі під кутом 80- 850 . Долонна поверхня кисті, за таких умов, повинна бути звернена до тулуба. При переломах гомілки, стегна або хребта, хворий повинен лежати на спині, його ноги знаходяться у випрямленому положенні; при переломах тазу, ноги повинні бути зігнуті у тазостегнових, та колінних суглобах і помірно розведені (положення Волковича). У холодну пору року, одяг з постраждалого не знімають і накладають шини поверх нього, використовуючи його як підстілку. При відкритих переломах рукав чи штанину піднімають, або розрізають, накладають асептичну пов’язку на рану, після чого одягу надають попереднє положення і накладають шину. Якщо одежі на травмованій кінцівці нема, на шину Крамера накладають підстилку з вати або з мякої тканини і закріплюють її до шини бинтом. Для знерухомлення відломків шина повинна фіксувати 2 суглоби, суміжні з пошкодженим сегментом кінцівки, а при переломах стегна та плеча — додатково гомілково-стопний та променево - зап’ястний суглоби. Моделювання шини Крамера полягає у вигинанні її таким чином, щоб шина повторювала форму тієї поверхні тіла, на яку вона буде накладена (по тильній поверхні кисті; передпліччя та плеча, до лопатки протилежної сторони, по підошовній поверхні стопи і задній поверхні гомілки та стегна). Моделювання шини проводять на собі, примірюючи її до хворого. Вигинання шини на хворому неприпустиме. В різних ділянках кінцівок і тулуба шину фіксують тими ж ходами бинта, які застосовують у цих ділянкам при накладанні пов’язок без шини. Шину Дітеріхса - накладають для транспортної іммобілізації при переломах стегна. Вона складається з 4-х частин - підошовної планки, зовнішньої та внутрішньої розсувних планок та закрутки. Іммобілізація досягається не тільки завдяки жорсткості поздовжніх планок шини, а й у результаті витяжіння кінцівки. Під час накладання шини Дітеріхса хворий лежіть на спині. Фіксують до стопи підошовну планку шини. Зовнішню та внутрішню поздовжні планки шини моделюють відповідно до росту хворого; роблять упор верхніх кінців планок у підпаховинну ділянку та в лобкову кістку постраждалого і розсувають та фіксують планки так, щоб їх нижні кінці виступали на 10-15 см. далі від підошовної планки. Нижні кінці поздовжніх планок проводять через бокові “провушини” підошовної планки, з’єднують їх поперечиною, що шарнірно з’єднана з внутрішньою поздовжньою планкою. Через отвір у поперечній планці проводять шнури закрутки, проводять їх через напівкільця підошовної планки і зв’язують на закрутці з помірним натягом. На протязі гомілки і стегна поздовжні планки фіксують спіральними ходами бинта, а в області тазостегнового суглоба колосовидною пов’язкою. Верхній кінець зовнішньої і поздовжньої планки фіксують до тулуба ременем, проведеним через надпліччя здорової сторони. Поворотами накрутки створюють витяжіння ноги.

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ГІПСУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ.

 Медичний гіпс являє собою порошок напівводного гідрату сірчанокислого кальцію. Напівводний гіпс дуже гігроскопічний і після приєднання води на протязі 10-15хвилин знову перетворюється у двоводний. Процес гідратації напівводного гіпсу супроводжується його кристалізацією, яка лежить в основі  затвердівання пластичного гіпсового тіста (суміші медичного гіпсу з водою). Для попередження приєднання до гіпсу води, яка є в повітрі, його треба зберігати у герметичних ящиках, банках або у поліетиленових мішках. Найчастіше використовують фабричні гіпсові бинти, рідше застосовують ручний спосіб гіпсування бинтів з марлі шириною 10-14 см та довжиною 1,5-2 метри. Частині тіла, де буде накладена гіпсова пов’язка, надають таке положення, в якому вона повинна бути після накладання пов’язки. Для кращого доступу до хворого використовують спеціальні столи та підставки. На кісткові виступи накладають ватномарлеві подушечки. Гіпсові бинти замочують у воді до припинення виділення пухирців повітря, злегка стискають і накладають на хвору ділянку тіла без натягу. Після накладання кожних 2-3 шарів проводять їх моделювання долонями для кращого повторення гіпсовою пов’язкою форми поверхні тіла, на яку накладають гіпсову пов’язку. До повного затвердівання пов’язки її не можна стискати пальцями або класти на гіпсовочний стіл, так як вона може при цьому деформуватись, стискати м’які тканини і викликати їх змертвіння в цих ділянках. Після затвердівання на гіпсовій пов’язці пишуть дату її накладання, а при переломах малюють схему перелому та положення відломків. При накладанні гіпсової пов’язки, кінцівки пальці залишають відкритими для контролю кровообігу в зафіксованій кінцівці. При скаргах на локальні пекучі болі, особливо у ділянках кісткових виступів, необхідно вирізати у відповідних місцях гіпсової пов’язки вікна для попереджання некрозу шкіри та м’яких тканин (пролежнів). При розвитку набряку, та порушенні кровообігу у кінцівці — при виникненні яких хворі скаржиться на стискаючі болі у пальцях загіпсованої кінцівки — слід розсікти поздовжньо гіпсову пов’язку, та розсунути розрізані її краї. Після зменшення набряку, коли розрізана гіпсова пов’язка перестала тісно прилягати до кінцівки, краї розрізу гіпсової пов’язки зближують і у такому положенні фіксують їх м’якими, або гіпсовими бинтами.

Проби на якість гіпсу

1. Гіпс не повинен мати комків.

2. Гіпсовий порошок стискують у руці. Якісний гіпс повинен проходити поміж пальцями і розсипатись. Гіпс низької якості залишається стиснутим у комочок.

2. При змочуванні гіпс не повинен мати запаху. Готовий порошок змішують з водою і при цьому не повинно бути запаху тухлих яєць

3. Гіпс не повинен мати ознаки вологості. При нагріванні гіпсу, дзеркальце, яке тримають над гіпсом, не повинно запотівати.

 

4. Проби на застигання:

4.1. Невелику кількість гіпсу розмішують з водою до утворення густої кашці і тон­ким шаром розмащують по тарілці. Через 5-10 хвилин гіпс кристалізується; знята з таріл­ки пластинка повинна не кришитися, а ламатися.

4.2. З рівних частин гіпсу та води скатують кульку діаметром 1‑2,5 см і через 5-7 хв. кидають його на підлогу з висоти 1 метра; при цьому кулька не повинна розбитись, а при надавлюванні пальцем на ній не повинна запишатись вм'ятина.

Примітка:Якщо гіпс відсирів, його треба прокалити при t= +120°; 130°C та просіяти.

Приготування гіпсових бинтів та лонгет

1. Приготування гіпсових бинтів.

Для виготовлення гіпсових бинтів беруть бинти з білої марлі шириною 10-20 см, довжиною до 3 м. Бинт розстелюють на столі, насипають на нього порошок гіпсу і вти­рають долонею, рівномірно розподіляючи його. Потім бинт пухко звертають.

2. Приготування гіпсових лонгет.

Для виготовлення лонгети на столі розстелюють бинт необхідної довжини, втирають в нього гіпс і покривають кількома шарами бинта, прогіпсовуючи кожен шар. Кількість шарів та довжина лонгети залежить від ділянки, для якої призначена лонгета. Так, для нижньої кінцівки дорослої людини потрібно 9-10 шарова лонгета. Лонгети скачують з обох кінців до середини. Зберігають готові гіпсові бинти та лонгети в маркованих відділеннях шафи.

Правила накладання гіпсових пов'язок

1. Перед накладанням пов'язок бинти та лонгети замочують у воді до того, як з них перестануть виділятись пухирці повітря, і тоді віджимають.

2. Для досягнення повного спокою, особливо при переломах, слід забезпечити неру­хомість не тільки пошкодженій кістці, але і двом суглобам, що лежать поблизу (нижньо­му та верхньому).

3. При накладанні пов'язки хворому надати таке положення, щоб був вільний доступ до пошкодженої кінцівки.

4. Під час накладання пов'язки слідкують за кожним її шаром, щоб бинт лягав рівно; для цього пов'язку слід весь час моделювати. Пов'язка повинна рівномірно облягати частину тіла, але не здавлювати її.

5. При накладанні пов'язки кінці пальців залишають відкритими, щоб контролювати кро­вообіг.

6. Якщо готова пов'язка накладається на тривалий час і є припущення, що рухи в суг­лобі не відновляться, то кінцівці слід забезпечити таке положення, при якому хворий в подальшому зміг би до певної міри користуватись нею.

7. Для попередження зміщення відламків треба слідкувати, щоб кінцівка під час накла­дання пов'язки не зміщувалась.

8. В місцях, де є кісткові виступи, підкласти вату.

9. Перед укладанням на ліжко під матрац підкласти щит, оскільки лежання на ліжку з сіткою може призвести до зміни форми гіпсової пов'язки.

10. Поки пов'язка не висохне, не покривати її ні простирадлом, ні ковдрою.

11. В перші дні і особливо в перші години після накладання пов'язки слідкувати, чи не давить і не викликає розладів кровообігу.

12. У випадку появи болю, набряку та ціанозу пальців невідкладно доповісти про це лікарю.

13. Після накладання пов'язки слід провести її маркування, тобто помітити чорнильним олівцем схему пошкодження і поставити три дати: а) дату перелому; б) дату накладання гіпсу; в) дату передбачуваного зняття пов'язки.

 

Види гіпсових пов'язок

1. ГЛУХА ЦИРКУЛЯРНА ПОВ'ЯЗКА.

Накладається шляхом бинтування гіпсовим бинтом всього обводу кінцівки. Бинту­ють без перекрутів і складок, старанно моделюючи пов'язку.

2. ЛОНГЕТНА ПОВ'ЯЗКА.

Покриває тільки одну поверхню кінцівки (долонну, тильну). Віджату лонгету роз­правляють, розгладжують на столі з обох боків, накладають на потрібну ділянку, моде­люють та фіксують м'яким бинтом.

3. ЛОНГЕТНО-ЦИРКУЛЯРНА ПОВ'ЯЗКА.

Лонгету фіксують гіпсовим бинтом, слідкуючи, щоб на стороні, зверненій до тіла хворого, не було складок.

4. ВІКОНЧАСТА ПОВ'ЯЗКА.

Накладається при відкритому переломі, після операції. Після накладання глухої (циркулярної) пов'язки в ній вирізується віконечко для проведення перев'язок.

5. МОСТОВИДНА ПОВ'ЯЗКА.

Накладається при необхідності спостереження за всім обводом суглоба; в ділянці суглоба в глухі гіпсові пов'язки вище і нижче суглоба вгіпсовують “міст” з металічних паличок, залишаючи суглоб відкритим.

6. ТУТОР.

Накладається при розриві зв'язок в суглобі і фіксує один суглоб.

7. ЧОБІТОК.

Циркулярна пов'язка від пальців ступні до середини гомілки. Накладається при пошкодженнях гомілково-ступневого суглоба, при переломах щиколоток.

8. ТОРАКО-БРАХІАЛЬНА ПОВ'ЯЗКА.

Накладається при пошкодженнях плеча та плечового суглоба. Її накладають 3-4 чоловіки: двоє утримують руку в положенні відведення, двоє накладають пов'язку. По­чинають з бинтування кінцівки та грудей круговими турами бинта; в ділянці плечового суглоба накладають 2-3 лонгети. Для фіксації руки в положенні відведення в пов'язку вгіпсовують палку необхідної довжини.

9. КОРСЕТ.

Застосовується при пошкодженні хребта. Хворого укладають на гіпсовочний стіл в положенні максимального розгинання тулуба, обмотують марлею і бинтують круговими ходами гіпсових бинтів в 2-3 шари. Потім накладають 3 лонгети: одну вздовж остистих відростків хребців і дві по боках; фіксують їх 2-3 шарами кругових турів гіпсового бинта. Висота корсета залежить від рівня пошкодження хребців. У підпахових областях корсет підрізають, в області живота роблять вікно.

10. КОКСИТНА ПОВ'ЯЗКА.

Застосовується при пошкодженні стегна та кульшового суглоба. Хворого уклада­ють на гіпсовочний стіл так, щоб він дотикався до стола областю лопаток та криж, стопи закріпляють у ноготримачах, колінні суглоби підвішують на марлевих петлях. При відсут­ності такого стола, хворого укладають на край звичайного стола, хвору ногу утримують два помічники, таз та область кульшового суглоба бинтують гіпсовим бинтом за типом колосовидної пов'язки. Після 3-4 шарів гіпсового бинта накладають довгу лонгету по задній поверхні таза, стегна та гомілки і закріплюють область кульшового суглоба лонге­тами довжиною 70-80 см, фіксують їх круговими турами гіпсового бинта.

11. ЛІЖЕЧКО.

+Застосовується при пошкодженнях хребта. Відноситься до пов'язок, котрі зніма­ються. Для неї в марлі готують 5-7 широких (ширше спини хворого) бинтів-плятрів. Хво­рого укладають на живіт з випрямленими і злегка розведеними ногами, спину покрива­ють марлею без складок. Плятр замочують, розгладжують на столі, який стоїть поруч, натягують і накладують на спину хворого, старанно моделюючи; поверх нього наклада­ють решту плятрів. Після затвердіння ліжечко знімають, обрізують краї, вирізують отвір для підкладання судна, вкладають в нього хворого.

 12. НАКЛАДАННЯ ГІПСОВОЇ ЛОНГЕТИ ПРИ ПЕРЕЛОМІ ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ В ТИПОВОМУ МІСЦІ. Лонгета накладається від верхньої третини плеча до середньої долонної складки, в сидячому або лежачому положенні хворого. Один помічник утримує кінцівку в положенні згинання у ліктьовому суглобі під кутом 90°, передпліччя знаходиться в стані напівпронації, кисть - у положенні тильного згинання та ліктьового відведення. Два інших помічники безпосередньо допомагають лікарю. 16 Гіпсову лонгету довжиною 40-50 см розміщують по зовнішній поверхні плеча і до ліктя та по тильній поверхні передпліччя. Після накладання лонгети її моделюють, особливо старанно над виростками плеча та кисті. Коли лонгета затвердіє, її фіксують бинтом. Після накладання лонгети пальці кисті повинні вільно рухатись та стискатись в кулак. Кінцівку з накладною лонгетою підвішують на колінці або на стрічці з бинта.

Питання

·                    Які існують види транспортування хворих у хірургічний стаціонар?

·                    Скільки суглобів треба фіксувати для іммобілізації переломів?

·                    Які положення треба надати пошкодженим кінцівкам перед накладанням   транспортних шин?

·                    Як відмоделювати шину Крамера перед накладанням її хворому?

·                    Які покази до застосування шини Дітеріхса та її складові частини.

·                    Яка послідовність дій при накладанні шини Дітеріхса.

·                    Правила зберігання гіпсу та гіпсових бинтів.

·                    Правила накладання гіпсових пов’язок.

·                    Ускладнення при застосуваниі гіпсових пов’язок та їх поперед­женя підклавши ватно-марлевупрокладку

 

 

.

Гіпсові пов’язки.

При консервативному та після оперативного лікування переломів, ушкодженні м’яких тканин широко використовується іммобілізація за допомогою гіпсових пов’язок, яка являється кращим засобом для зовнішньої фіксації уламків кісток кінцівок.

Методика приготування і накладання гіпсових пов’язок вперше описана голландським лікарем А. Mathysen (1852 рік), а в 1854 році, під час Кримської війни, описав і широко почав використовувати М.І. Пірогов. Також він приділяв велику увагу догляду за станом загіпсованої кінцівки.

Гіпсова іммобілізація: це постійна іммобілізація на весь період лікування пацієнта( лікувальна іммобілізація0.

Формула гіпсу: Сірчанокислий кальцій – СаSO4 ∙2H2O. Для медичних цілей гіпс обробляють на заводах, де його піддають обпалюванню в спеціальній печі пр температурі 130–150°. Після обпалювання гіпс втрачає частину кристалізаційної води і її залишається не більше 5,25% (СаSO4 ∙H2O). Якість гіпсу прямопропорційна правильному обпалюванню.

На теперішній час до гіпсового порошку додається целюлоза та ряд інших хімічних з’єднань. Отриманий таким шляхом склад в гарячому виді імпрегнується в перев’язувальний матеріал, підсушується, та утворює гіпсові бинти.

Останнім часом з’явилися нові термопластичні матеріали, які застосовуються замість гіпсу (“Скотчкаст”, “Ортопласт”, “Гекселіт” та інші). Вони добре моделюються при нагріванні до 72–75˚С. Ці пов’язки не бояться води, при намоканні не втрачають своєї форми, пористості та здатні до обміну повітря. Такі пов’язки не потребують спеціальних підкладок.

Лікувальні властивості гіпсу: 1) надійна іммобілізація на період лікування, спокій;

2) адсорбційні властивості (всмоктує раньові виділення);

3) фіксація виправлених контрактур кінцівок;

4) лікування вроджених деформацій.

Проби на якість гіпсу: 1) на міцність – робиться кулька в діаметрі 1,5–2,5 см. борсається з висоти 1,5 м. на підлогу – в нормі залишається цілою;

2) на сипучість – стискається гіпсовий порошок в кулаку – в нормі не повинно залишатись грудок в долоні, гіпс просипається між пальців;

3) на вологість – підігрівається гіпс на металевій пластинці з утримуванням над нею дзеркала. Якщо гіпс якісний, не вологий, то дзеркало не буде запотівати;

4) на затвердіння – робиться кашкоподібна маса (2 частини води та 3 частини гіпсу), яка затвердіває протягом 10–12 хвилин, при надломі не кришиться;

5) на в’язкість – роблять гіпсову лонгету (4–5 шарів), накладають на передпліччя, після затвердіння вона повинна зберігати надану їй форму, не кришитися, не розшаровуватися;

6) на запах – при непридатності гіпсу при змішуванні з водою з’являється запах сірководню (тухлих яєць).

Правила гіпсової техніки:

1) гіпсова пов’язка повинна захоплювати два суміжних суглоба, а при ушкодженнях плечової, кульшової кісток або їх суглобів – три;

2) кінцівці надається середнє фізіологічне положення;

3) на фізіологічні кісткові виступи необхідно класти ватно-марлеві підкладки;

4) останній тур гіпсового бинту повинен накривати попередній на ½ або ⅔ ширини бинта;

5) пов’язка повинна бути відмодельована, без перетяжок, вдавлень, рівномірно охоплювати без удавлення кінцівки;

6) пальці стопи чи кисті повинні бути вільними від пов’язки для контролю кровозабезпечення загіпсованого сегменту;

7) можливе нанесення олівцем на пов’язку дати накладання та вірогідний термін зняття гіпсової пов’язки;

8) накладання гіпсової пов’язки не повинно займати більше 10–15 хвилин.

Види гіпсових пов’язок: Всі гіпсові пов’язки діляться на три великі групи: лонгетна пов’язка, лонгетно-циркулярна та циркулярна. Також пов’язки поділяються на підкладочні (з ватою) та безпідкладочні (на кисть та передпліччя), циркулярні (кругові), лонгетні (4–7 шарів гіпсового бинту), вікончаті (вікно над раною для перев’язок), мостоподібні (значні ушкодження м’яких тканин в ділянці суглобів – дві частини з’єднанні 2–3 містками), пов’язки з розпокою, кокситні (тазостегнова), гонітні, гомілково-ступневі, корсети і ліжечка (ушкодження хребта), торако-брахіальні, висяча циркулярна, чобітки

Показання до лікування гіпсовими пов’язками: 1) переломи кісток після консервативного і оперативного лікування;

2) ушкодження суглобів (усунення вивихів), після відновлення ушкоджених сухожилків, зв’язок, м’язів;

3) усунення контрактур;

4) лікування вроджених деформацій кісток (клишоногість, клишорукість та ін.);

5) запальні процеси кісток (ревматоїдний артрит), суглобів, лікування туберкульозу, остеолізу кісток;

6) після лікування скелетним витягуванням;

7) для профілактики утворення контрактур при лікування опіків;

8) тендовагініти, пухлини кісток;

9) профілактика деформацій при пораненнях нервів (n. radialis, n. peronaeus communis);

10) ургентне гіпсування;

11) гіпсування після пластичних та реконструктивно-відновних операцій.

Протипоказання до накладання гіпсових пов’язок: 1) анаеробна інфекція в рані;

2) не розрізані флегмони, гнійні запливи;

3) комбіновані переломи ускладнені опіками, відмороженням.

Ускладнення при лікуванні гіпсовими пов’язками: пролежні (локальне здавлення), при прогресуванні набряку можлива ішемія тканин (порушення артеріального кровотоку), порушення венозного кровотоку, синдром тривалого стиснення, атрофія м’язів, тугорухомість та контрактури (через 3–4 місяці), при регересуванні набряку можлива редислокація уламків. У дітей часто можуть потрапляти під гіпсову пов’язку сторонні тіла. При наростанні інтоксикаційного синдрому, різкому розпиранні кінцівки, різкій болі, набряку вище гіпсової пов’язки – можна припустити розвиток анаеробної інфекції. При пульсуючих болях, гіпертермії, збільшенні переферійних лімфатичних вузлів, наростанні лейкоцитозу можна припустити розвиток гнійного запалення.

Техніка заготовки гіпсового матеріалу: 1) бінти застосовують стандартні, шириною 7–14 см, довжиною 4–5 м. Гіпсові лонгети готовлять із марлі шириною до 20 см, довжиною 4–5 м.;

2) бінт розташовують на гіпсу вальному столику, розсовуючи ребром долоні гіпс по поверхні бінта товщиною 2–3 мм.;

3) гіпсовий бинт скатують в пухкий рулон з одного краю, а лонгет складають (скатують) з обох кінців до центру. Гіпсові бинти зберігають в сухому місці.

+Накладання гіпсової пов’язки: 1) для замочування гіпсові бинти (лонгети) занурюють у воду з температурою близько 20˚С, де вони знаходяться до закінчення виділення бульбашок повітря (при збільшенні температури води швидкість застигання гіпсу швидше, при зменшенні – менша);

2) гіпсові бинти віджимають двома руками з кінців до центру, щоб гіпс не вимивався водою;

3) гіпсову лонгету розгладжують по ширині, переносять на ушкоджену кінцівку і закріпляють звичайними бинтами (лонгетна пов’язка) або закріпляють гіпсовим бинтом (лонгетно-циркулярна пов’язка).

.

Основні принципи лікування переломів скелетним витяжінням та остеосинтезом. Методи лікування переломів скелетних витяжінням та остеосинтезом відносяться до функціональних, оскільки вони дозволяють забезпечити нерухомість відломків і їх зрощення при збереженні функції м’язів і рухів у суглобах. Разом з тим, застосування скелетного витяжіння часто пов’язане з тривалим перебуванням хворого у ліжку у вимушеному положенні. Для накладання скелетного тяжіння необхідно підготувати: а) трьохблочну шину Белера (при переломах стегна, гомілки), або торако-брахіальну шину (при переломах плеча); б) спиці Кіршнера (стерильні); в) дрель ручну, або електричну з стерильним направником спиці; г) дугу Кіршнера (або ЦИТО) з ключем для закріплення та напруження спиці; д) тягу (шнур) та підвисні гирі (тяжи) вагою 1,2,3 та 5 кг; є) стерильні гумові рукавички, простиню або пеленку, марлеві шарики та салфетки; и) розчин новокаїну (або лідокаїну) 1-2 % 30-50 мл для введення у гематому між відламками; з) розчин новокаїну (або лідокаїну) 0,5% 40-60 мл для інфільтраційної анестезії м’яких тканин та окістя в ділянках проведення спиці; і) шприци 5-10 мл 2 шт.; к) спирт 50 мл (або розчин 5% йоду).

 ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ ПРОЙДІТЬ ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

1. При варикозному розширенні поверхневих вен нижніх кінцівок хворому показано носіння на нижніх кінцівках:

             А. Захисної пов’язки; В. Фіксуючої пов’язки; С. Стискаючої пов’язки; Д. Оклюзивної пов’язки; Е. Коригуючої пов’язки.

2. При зовнішній кровотечі з вен передпліччя застосовують:

             А. Захисну пов’язку; В. Фіксуючу пов’язку; С. Гемостатичну пов’язку; Д. Оклюзивну пов’язку; Е. Коригуючу пов’язку.

 

3. При відкритому пневмотораксі на догоспітальному етапі застосовують:

            А. Захисну пов’язку; В. Фіксуючу пов’язку; С. Стискаючу пов’язку;  Д. Оклюзивну пов’язку; Е. Коригуючу пов’язку.

 

 4. Спіральна пов’язка належить до:

             А. Захисних пов’язок; В. Фіксуючих пов’язок; С. Стискаючих пов’язок; Д. Оклюзивних пов’язок; Е. Коригуючих пов’язок

.

5. Як називається пов’язка, що призначена для підтримування рівномірного додаткового тиску на певну ділянку тіла:

             А. Захисна пов’язка; В. Фіксуюча пов’язка; С. Стискаюча пов’язка; Д. Оклюзивна пов’язка; Е. Коригуюча пов’язка.

 

 6. Як називається пов’язка, що призначена для створення тиску на певну ділянку тіла з метою зміни її розташування чи форми:

             А. Захисна пов’язка; В. Фіксуюча пов’язка; С. Стискаюча пов’язка; Д. Оклюзивна пов’язка; Е. Коригуюча пов’язка.

 

7. Функціональне положення для ліктьового суглоба має на увазі:

             А. Максимальне розгинання передпліччя в суглобі; В. Передпліччя зігнуте під кутом 120 ; С. Передпліччя зігнуте під кутом 90 ; Д. Передпліччя зігнуте під кутом 45 ; Е. Максимально зігнуте передпліччя в суглобі.

 

 8. При пошкодженні носа на догоспітальному етапі доцільно застосувати:

            А. Циркулярну пов’язку; В. Пращоподібну пов’язку; С. Спіральну пов’язку; Д. Хрестоподібну пов’язку; Е. Т – подібну пов’язку.

 

9. При переломі ключичі невідкладна допомога включає накладення пов’язки:

            А. Циркулярної на плечову кістку; В. Спіральної на плечову кіску; С. Пов’язки Дезо; Д. Черепашачої на ліктьовий суглоб; Е. Колосовидної на плечовий суглоб.

Тести для самоконтролю.

1.За своєю хімічною будовою гіпсовий порошок це :

A.    Сульфат барію

B.     Карбонат кальцію

C.     Хлорид кальцію

D.    Сульфат магнію

E.     Сульфат кальцію

 

2.При відволоженні гіпсовий порошок можна прожарити при температурі:

A.    100-110 ⁰ С

B.     110-120 ⁰ С

C.     120-130 ⁰ С

D.    140-150 ⁰ С E. 150-160 ⁰ С

3.Для досягнення повного спокою при переломах, накладаючи гіпсову пов’язку, слід забезпечити нерухомість пошкодженій кістці і суглобам, що лежать поблизу як мінімум:

 A. Одному

B.     Двом

C.     Трьом

D.    Чотирьом

E.     П’ятьом

 

4.Який інструмент обов’язково необхідний для зняття гіпсової пов’яки:

A.    Розширювач Фарабефа

B.     Розширювач Белера

C.     Пила Джіглі

D.    Распатор Фарабефа

E.     Долото Корнєва

 

5.Скільки шарів повинна мати гіпсова лонгета, накладена при переломі передпліччя :

A.    1-2

B.     3-4

C.     5-6

D.    7-8

E.     9-10

6.Скільки шарів поавинна мати гіпсова лонгета, накладена при переломі плеча :

A.    1-2

B.     3-4

C.     5-6

D.    7-8

E.     9-10

7.Скільки шарів повинна мати гіпсова лонгета, накладена при переломі гомілки : A. 1-2

B.     3-4

C.     5-6

D.    7-8

E.     9-10

8.Скільки шарів повинна мати гіпсова лонгета, накладена при переломі стегна:

A.    5-6

B.     7-8

C.     9-10

D.    11-12

E. 13-14

9.Ви фельдшер травматологічного кабінету.

До Вас звернувся пацієнт з проханням про допомогу.

Два дні назад йому накладено гіпсова лонгета після перелому велоко-гомілкової кістки в н/з. Внаслідок його необмежених дій лонгета зламалась. Ваші дії :

 

A.    Накладете нову гіпсову лонгету, знявши попередню,

B.     Накладетенову гіпсову лонгету зверху попередньої,

C.     Накладете циркулярну гіпсову пов”язку зверху лонгети,

D.     Зафіксуєте місця перелому лонгети марлевим бинтом.,

E. Заспокоїте хворого, викличите лікаря.

10.Який інструмент використовують для накладання скелетного витягання:

A.    Ложку Фолькмана, голку Дешана

B.     Спицю Кіршнера, дугу ЦИТО

C.     Ножиці Купера, гачок Фарабефа

D.    Лопаточку Буяльського, пластинку Лавердена

E.     Ретрактор, ножиці Ріхтера

 

11.Яке ускладнення можливе після проведення  скелетного витягання :

A.    Травматична кома

B.     Геморагічний шок

C.     Лімфостаз

D.    Остеомієліт

E.     Несправжній суглоб

 

12.На котрий із відламків накладається скелетне витягання:

A.    Проксимальний

B.     Дистальний

C.     Медіальний

D.    Латеральний

E.     На жоден з них

 

13.Якого принципу необхідно дотримуватись при накладанні скелетного витягання:

A.    Підвищене положення пошкодженої кінцівки

B.     Опущене положення пошкодженої кінцівки

C.     Середньо-фізіологічне положення

D.    Положення, при якому больовий синдром мінімальний

E.     Положення зручне для пацієнта

 

14.Який з методів використовують для профілактики пролежнів:

A.    Інфрачервоне опромінення

B.     Ультразвукове опромінення

C.     Ультрафіолетове опромінення

D.    Лазерне опромінення

E.     Кріотерапію

 

15.Хворий М., 36 років, отримав травму ділянки середньої третини лівої гомілки. Гомілка деформована, набрякша і різо болюча в середній третині. Симптом “навантаження по осі” позитивний.  Шкірні покриви нгомілки не ушкоджені. На рентгенограмі гомілки – перелом велико-гомілкової кістки в с/3 із значним зміщенням. Який метод лікування найдоцільніше використати  в даного хворого:

A.    Лонтгетну гіпсову  пов’язку 

B.     Циркулярну гіпсову пов’язку

C.     Скелетне витягання

D.    Лейкопластерне витягання

E.     Комбіноване скелетно-лейкопластерне витягання.

 

16.Хвора О., 58 років, протягом 21 дня знаходиться на комбінованому скелетнолейкопластерному витяганні після закритого витягання обох кісток правої гомілки із зміщенням. Протягом останньої доби виявляє скарги на підвищення температури тіла, сухий кашель, задуху, посилене нічне потовиділення. Яке ускладнення виникло у хворої:

A. Остеомієліт

B.     Пролежні

C.     Пневмонія

D.    Алкогольний делірій

E.     E. Бронхіальна астма

 

17.Хворий           М,       42        роки,   зназходиться             на        скелетному    витяганні       після       закритого гвинтоподібного перелому правої велико-гомілкової кістки із зміщенням. Протягом останніх 3 днів скаржиться  на посилення болей в ділянці перелому і місцях введення спиці, субфебрильну температуру тіла, посилене потовиділення, збільшення набряку в ділянці перелому. Яке ускладнення виникло у хворого ?

A.    Остеомієліт

B.     Пролежні

C.     Пневмонія

D.    Алкогольний делірій

E.      Бронхіальна астма

 

18.Хвора М, 68 років знаходиться на скелетному витяганні після перелому діафіза правого стегна протягом 40 днів.  Протягом 5 останніх днів скаржиться  на незначні болі в ділянці  крижової кістки. За останню добу болі значно посилилися, з’явилася субфебрильна температура тіла. Яке ускладнення виникло у хворої ?

 

A.    Остеомієліт

B.     Пролежні

C.     Пневмонія

D.    Алкогольний делірій

E.      Бронхіальна астма

 

19.Хворий М 68 р., скаржиться на набряки і болі в н/3 лівої гомілки, які виникли після падіння з висоти біля одного метра, неможливість наступити на гомілку. На R – графії виявлено закритий перелом лівої малогомілкової кістки в н/3 без зміщення відламків. Яку гіпсову пов’язку покладете хворому ?

 

20.У хворої О 40 р., падіння на витягнуту ліву руку з’явилися різні болі і набряк в лівому променево-зап’ястному суглобі. На R – графії виявлено вколочений перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Який вид гіпсової пов”язки необхідно накласти хворому ? До якого рівня ?

 

21.У хворої Н 68 р., у якої є надлишкова вага, після ходьби з’явилися болі в лівому коліні, незначний набряк коліна. На R- графії кісткової патології не виявлено. Яку гіпсову пов’язку необхідно накласти хворій? До якого рівня ?

22.У хворої Ч., 62 роки після відкритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці виконано операцію внутрішньо-кісткового остеосинтезу. Яку гіпсову пов’язку необхідно накласти хворій ? До якого рівня ?

 

23.Хворій О 31 рік отримав травму ділянки правого плеча. Скаржиться на різкі болі в правій руці, неможливість рухів правою рукою в плечовому суглобі. На R-графії – закритий перелом правого плеча у в/3 без зміщення відламків. Яку гіпсову пов’язку Ви накладете даному хворому ?

 

24.Хворий  К 40 років в стані алькогольного сп’яніння впав з висоти 4 м. Отримав травму в ділянці нижніх грудних хребців. На R- графії – компресійний перелом Т₉ – Т₁₀. Який вид гіпсової пов’язки можна накласти даному хворому ? 

 

25.Хвора Р 36 років внаслідок падіння отримала закритий перелом  в/3 стегна без зміщення відламків. Яку гіпсову пов2язку можна накласти лданій хворій ?

 

26.Хворому Н., 38 років учора накладена циркулярна гіпсова пов’язка у зв’язку із переломом великогомілкової кістки в с/3. Ніч не спав, боліла нога. На ранок пальці травмованої кінцівки синюшні, набрякші. Яке ускладнення виникло у хворого? Ваші дії, як медсестри травматологічного кабінету.

 

27.Хворому Н.,42 роки накладена гіпсова лангета у зв’язку  із переломом ліктьової кістки в с/3. Ніч не спав, боліла рука. На ранок пальці травмованої кінцівки синюшні, набрякші, рухи ними обмежені. Яке ускладнення виникло у хворого ? Ваші дії, як медсестри травматологічного кабінету.

 

28.Хворому О., 26 років на другу добу після травми накладена задня гіпсова пов’язка “чобіток” у зв’язку з переломом обох кісток лівої гомілки в н/3 . На сьому добу хворий звернув увагу, що пов’язка стала вільною, але до лікаря не звертався. На 9 добу з моменту травми під час ранкової зарядки відчув різкий біль в лівій гомілці. В зв’язку з болем звернувся за меддопомогою. Яке ускладнення виникло у хворого? Ваші дії, як медсестри травматологічного кабінету.

 

29.У хворого М., 20 років тильна гіпсова лонгета правого передпліччя у зв’язку із закритим переломом правої променевої кістки в типовому місці.На 5 добу хворий звернув увагу, що лонгетна пов’язка легко зміщується і звернувся до вас за допомогою, як до медсестри травматологічного кабінету. Яке ускладнення виникло у хворого? Ваші дії?.

 

30.хворий К, 36 років, знаходиться на скелетному витяганні протягом 50 днів у зв”язку із закритим переломом обох кісток правої гомілки із значними зміщеннями. На 5 добу знаходження в стаціонарі у хворого наступив алкогольний делірій, який тривав 5 діб. Протягом цього періоду хворий неодноразово знімав навантаження, знімав догу ЦИТО. Яка фаза переломів порушена і розвиток якого ускладнення можливий у хворого ?

 

Література:

 

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних            навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-Тернопіль:            Укрмедкнига,2002.с.218-249,  с.300-316.

                        Хірургія: підручник                                                                                                                       /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-        

                        Тернопіль:ТДМУ,2014.с.131-144,  с.144-148.