Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини». Тема лекційного заняття «: Вплив різних факторів на ріст і розвиток ембріона і плода, дітей і дорослих різних вікових груп: фізичних, хімічних, біологічних, екологічних, а також тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків та ін.» Група 3А с/с. Дата:23.11.21.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини».

Тема лекційного заняття «: Вплив різних факторів на ріст і розвиток ембріона і плода, дітей і дорослих різних вікових груп: фізичних, хімічних, біологічних, екологічних, а також тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків та ін.»

       

Група 3А с/с.

Дата:23.11.21.

 

Лекційне заняття №10

Тема: Вплив різних факторів на ріст і розвиток ембріона і плода, дітей і дорослих різних вікових груп: фізичних, хімічних, біологічних, екологічних, а також тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків та ін.

 

Лекція

 

План

1.Вплив різних чинників на ріст і розвиток ембріона, плода, дітей різних вікових груп.

2. Визначення та тлумачення понять “здоров’я”, “хвороба”, “рівень здоров’я”, “довкілля”, “біосфера”.

3. Законодавчі документи про охорону навколишнього середовища, основи санітарного законодавства.

4.Роль медсестри в проведенні санітарно-гігієнічних заходів у лікувальних закладах.

 

ВПЛИВ РІЗНИХ ЧИННИКІВ

НА РІСТ І РОЗВИТОК ЕМБРІОНА І ПЛОДА

За даними ВООЗ, близько 6 % дітей народжуються з вадами роз­витку різного ступеня тяжкості. Вади розвитку стають у 25 % випадках причиною смерті дітей 1-го року життя. Відомо, що серед дітей з вадами розвитку майже у 70 % випадків дефекти спричинюються впливом чинників внутрішнього і 30внішньо­го середовища під час вагітності або пологів. До таких чинни­ків відносять бактерії, віруси, лікарські засоби, радіоактивне опромінення, пологові травми. Менша частка дефектів розви­тку новонароджених дітей пов’язана з проявленням вроджених вад, аномалій, що зумовлюються хромосомними і генними по­рушеннями.

Хромосомні та генні аномалії

— Зміна кількості хромосом (наприклад, хвороба Дауна) або зміна фрагментів хромосом.

— Порушення, що зумовлюються дефектом одного гена, при цьому мутація гена передається нащадкам.

— Мультигенні порушення, при яких дефект спостерігаєть­ся в генній інформації багатьох генів.

Хромосомні і генні порушення можуть визначатися дефек­тами статевих хромосом, а також дефектами аутосом.

Аномалії статевих хромосом

Наявність додаткової хромосоми. При синдромі Клайнфельтера в генотипі дитини зайва Х-хромосома, генотип хлопчика ХХУ. Синдром характеризується безпліддям, крипторхізмом.

Відомі синдроми трисомій: генотипи чоловіків ХУУУ (між додатковою У-хромосомою і агресивною поведінкою у чоловіків встановлений зв’я30к), генотипи жінок XXX, ХХХХ тощо.

Відсутність або пригнічення статевої хромосоми. При син­дромі Тернера спостерігається генотип ХО. Характеризується відсутністю статевого розвитку в жінок. У деяких пацієнтів визначається синдром послаблення X або У-хромосоми. Це пов’язано з тим, що ділянки цих хромосом можуть обламува­тись і втрачатися. У таких дітей спостерігається порушення росту, пропорцій тіла. Синдром пов’язаний з розумовою від­сталістю. Визначено, що синдром послаблення Х-хромосоми за частотою виникнення є другим після хвороби Дауна, що при­зводить до розумового відставання.

Аномалії генів, які зчеплені зі статтю

Більша частина генів Х-хромосоми не здатна утворити пари з У-хромосомою. їх називають генами, які зчеплені зі статтю.

Носієм таких генів є жінка, яка передає приховану хворобу сину. Таким чином, з покоління в покоління жінки передають чоловікам рецесивні гени гемофілії, дальтонізму, кольорової аномалії 30ру, курячої сліпоти, іхтіозу, вродженої форми рахіту тощо. Дуже рідко спостерігається спадкування в родинах тільки чоловіками генів, зчеплених із У-хромосою. Це такі гени:

- ген міжпальцевих перетинок;

- ген росту волосся на вушних раковинах.

Аутосомні аномалії

Найбільш часто зустрічається хромосомний дефект — хвороба Дауна. Люди з цим синдромом мають додаткову 21-хромосому. Частота синдрому Дауна 1 на 800 новонароджених. Вірогід­ність проявлення його збільшується у жінок, які народжують у віці 45 років і старше.

Діти з синдромом Дауна мають характерний вигляд, вони ро­зумово відстають, важко сприймають програму навчання.

Багато порушень успадковуються рецесивними аутосомни- ми генами. Частіше такі порушення проявляються у межах од­ної національності, етнічної групи. Наприклад, спадкова клі­тинна анемія зустрічається серед афроамериканців, а кістозний фіброз — серед кавказців.

Генетичне консультування

Генетичні консультації допомагають майбутнім батькам дати оцінку генетичним факторам ризику стосовно нащадків і при­йняти правильне рішення.

Генетичне консультування обов’язково потребують:

- всі, хто знає про випадки спадкових аномалій у своїх ро­динах;

- батьки, що самі мають вроджені дефекти;

- жінка, у якої було 3 викидня і більше;

- вагітна жінка віком понад 35 років, чоловік віком понад 44 роки;

- батьки, які належать до малих етнічних груп;

- майбутні батьки, якщо відомо, що вони отримували раді­аційне опромінювання.

У генетичних консультаціях проводять допологовий скрі- нінг за такими методами:

—УЗД;

—амніоцентез (проколювання амніона);

—аналіз ворсинок хоріона;

—фетоскопія (виявлення у плода дефектів обличчя і кінці­вок);

—аналіз крові вагітної;

—передімплантаційна генетична діагностика;

—штучне запліднення, а потім введення зиготи у матку.

Аналіз ступеня ризику перебігу вагітності і пологів

Наука про аномалії розвитку називається тератологією. Тератологія як наука з’ясовує причини аномалій розвитку і до­помагає уникнути їх.

Тератоген — це специфічний фактор, що порушує нормаль­ний розвиток плода. Прояв аномалії у плода залежить від інтен­сивності тератогена, тривалості його дії, стану здоров’я жінки, стадії розвитку плода, поєднання зі спадковими факторами.

Вагітність має свої критичні періоди.

Критичний період — це період, коли орган або система орга­нів найбільш чутливі до дії конкретних факторів.

Вплив на зиготу тератогенів

1—2 тиж — дроблення зиготи, імплантація.

Вплив тератогенів на ембріон (зигота не чутлива до тера­тогенів)

1.4 тиж — аномалії ЦНС, серця;

2.5 тиж — аномалії ока, кінцівок;

6—7 тиж — аномалії вух, зубів, піднебіння, травного трак­ту, сечового міхура;

8—9 тиж — аномалія статевих органів.

Вплив тератогенів на плід

18—20 тиж — аномалія розвитку мозку, порушення дифе­ренціації нервових клітин.

Під час ембріонального розвитку тератогени призводять до тяжких порушень структури органів, а в плацентарний період тератогени спричинюють у плода фізіологічні порушення і не­значні структурні зміни органів.

Для того щоб лікарські засоби або хімічна речовина спри­чинила аномалії органів їх концентрація в тканинах ембріона повинна досягти певного рівня — порогової величини.

Однак небезпечно для ембріона і тривала дія малих доз те­ратогенів. Наприклад, під час куріння вагітної нікотин потра­пляє до тканин плода, накопичується і призводить до затримки росту й аномалій нервової системи.

Найбільш відомі тератогени:

Наркотики. Дія таких наркотиків, як морфін, героїн, мета- дон проявляється в послабленні дихання плода, у новонародже­них спостерігаються рухові розлади. При тривалому вживанні наркотиків матерями у дітей спостерігається затримка розви­тку, синдром «ломки».

Алкоголь. Доведено, що вживання алкоголю по 50 г щоден­но в перші місяці вагітності призводить до вад лицьового чере­па, порушення функції нервової системи.

Куріння може спричинити передчасні пологи, підвищує ри­зик дитячої смертності.

Лікарські препарати. Будь-який лікарський засіб шкідли­во впливає на ембріон або плід. Наприклад, аспірин може при­звести до маткових кровотеч, а мікстури від кашлю, особливо з кодеїном порушують дихання плода. Гормони, які вживає ва­гітна, спричинюють аномалії розвитку статевих органів плода.

Хімічні речовини засобів побутової хімії, 30внішнього се­редовища можуть бути шкідливими для плода. Відомі отруєн­ня новонароджених ртуттю, свинцем при попаданні цих мікро­елементів у незначних дозах у навколишнє середовище.

Хвороби. Більшість хвороб не впливають на розвиток емб­ріона і плода. Але віруси червоної висипки, грипу, герпесу, цитомегалії, поліомієліту, СНІДу, а також хламідії, спірохети сифілісу, сальмонели проходять через плацентарний бар’єр і спричинюють аномалії розвитку, вроджені вади органів.

На розвиток плода впливає материнський фактор — резус- негативний фактор, вік матері. Проявлення аномалій і вад роз­витку зустрічається частіше при 1-й вагітності у матерів молод­ших за 19 і старших за 35 років.

ВПЛИВ ЧИННИКІВ 30ВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

- Визначення поняття та критерії здоров’я.

- Проблеми охорони навколишнього середовища.

- Законодавчі документи про охорону навколишнього середовища.

- Роль медичної сестри в проведенні санітарно-гігіснічних заходів у лікувальних закладах.

Чим молодша дитина, тим сильніше вона реагує на негативні чинники зовнішнього середовища. Дія фосфорорганічних сполук спричинює розвиток паралічів, парезів, атаксії. Деякі хлоровміс- ні чинники призводять до агранулоцитозу й апластичної анемії.

Пестициди, які надходять в організм з продуктами харчу­вання, призводять до психічних розладів, серцево-судинної недостатності, цирозу печінки. Вплив пестицидів може стати причиною розвитку гепатиту, виразкової хвороби шлунка, іму­нодефіциту.

У сучасних умовах у дітей різного віку, молоді збільшилась частота виникнення алергійних захворювань. Ця ситуація роз­цінюється як результат забруднення середовища, продуктів харчування різними хімічними речовинами. Алергенами ста­ють мийні засоби, медикаментозні препарати, господарські хімічні агенти, косметичні засоби, стоматологічний матеріал, будівельні матеріали, в тому числі фарби, клей тощо.

До промислових алергенів належать деякі метали та їх спо­луки. Алергійні реакції шкіри та дихальних шляхів виника­ють при контакті з берилієм, кобальтом, марганцем, міддю, молібденом, хромом.

Сенсибілізувальну дію має формальдегід, а також його смо­ли та полімери, поширені ефіри акрилової кислоти.

Таким чином, медицина має переконливі дані про дію бага­тьох хімічних сполук, які призводять до захворювань нервової системи, внутрішніх органів, виникнення алергійних реакцій. Це потрібно враховувати під час обстеження пацієнтів різних вікових груп.

Визначення поняття та критерії здоров’я

Здоров’я населення — поняття статистичне, складається з комп­лексу демографічних показників: народжуваності, смертності, в тому числі дитячої, захворюваності, рівнем фізичного розви­тку, індексами здоров’я, середньої тривалості життя, прирос­том населення.

Здоров’я людини — це природний стан життєдіяльності, який характеризується здібністю організму до саморегулюван­ня, підтримування гомеостазу, самовідновлення і самовдоско­налення соматичного і психічного статусу за умов оптимальної взаємодії органів і систем, адекватного пристосування до змін 30внішнього середовища (фізичних, біологічних, соціальних чинників).

Здоров’я людини — це можливість використовувати резерв­ні та компенсаторні механізми відповідно до фенотипічних по­треб та здатність виконання біологічних і соціальних функцій, у тому числі народжування та виховування нащадків.

Втрата будь-якої з перелічених ознак поняття здоров’я ви­значає часткову або повну відсутність його. Повна відсутність здоров’я, не сумісна з життям.

Здоровий спосіб життя населення — це такий спосіб життя, який забезпечує взаємодію повноцінної біологічної та соціальної адаптації з можливістю максимального самовираження нації, класу, соціальної групи, окремих людей у конкретних умовах життя і передбаченням подальшого розвитку суспільства.

Здоровий спосіб життя людини — це максимальна кіль­кість біологічних і соціальних форм, засобів життєдіяльності, адекватних потребам і можливостям людини. Вони свідомо ре­алізуються людиною і забезпечують формування, зберігання та укріплення здоров’я, можливість народжувати нащадків та до­сягати активного довголіття.

Критерії здоров’я — це складне поняття. За визначенням ВООЗ медичними критеріями є: захворюваність і частота окре­мих станів здоров’я, смертність загальна і немовлят, фізичний розвиток і інвалідність.

Соціальне благополуччя характеризується такими показни­ками:

- демографічна ситуація;

- санітарно-гігієнічний стан середовища;

- спосіб життя;

- рівень медичної допомоги.

Психічні показники визначаються захворюваністю на пси­хічні хвороби, частотою виникнення невротичних станів і пси- хопатій, психологічним мікрокліматом.

В. А. Іванченко запропонував критерії громадського здоров’я, які називаються експрес-оцінкою здоров’я. Це такі показники:

- вік;

- частота пульсу;

- маса навантаження;

- частота пульсу після навантаження;

- активність життя;

- наявність шкідливих звичок.

Більш конкретні показники громадського здоров’я запро­понував Г.Л. Апанасенко, а саме:

- артеріальний тиск;

- життєва ємкість легень;

- сила кисті.

Серед критеріїв здоров’я є характеристики інтелектуаль­ного, освітнього, морально-етичного рівня відповідно до вимог суспільства.

 

 

Групи здоров’я — умовний термін для оцінювання здоров’я дітей і підлітків.

1.група — особи з нормальним розвитком і нормальним рівнем функціональних можливостей;

2.група — є незначні функціональні, або морфологічні від­хилення, а також зниження опірності організму до гострих і хронічних хвороб;

3.група — пацієнти з хронічними хворобами в стані компенсації, з обмеженими функціональними можливос­тями організму;

4.група — пацієнти з хронічними хворобами в стані субкомпенсації зі зниженими функціональними можливостями організму;

5.група — пацієнти з хронічними хворобами в стані деком­пенсації зі значним зниженням функціональних можливостей.

Довкілля — збірне поняття. Воно включає такі підпоняття: —середовище проживання — це комплекс біотичних і абіо­тичних факторів, що знаходяться поза організмом і ви­значають його життєдіяльність. Середовище проживання — житловий будинок, місце відпочинку, лікування тощо. Діяльність людини у середовищі проживання від­бувається поза виробництвом;

—виробниче середовище — частина середовища, що оточує людину. Це природньо-кліматичні умови та професійні чинники, які впливають на трудову діяльність. Таким середовищем є місце роботи людини;

- незмінне природне навколишнє середовище — сере­довище, яке не змінилося від прямого чи опосередкового впливу людини, воно здатне до самореалізації та само- відновлення. Без нього життя людини неможливе. Воно є єдиним і цілісним з внутрішнім середовищем людини;

- змінене природне навколишнє середовище — змінене се­редовище внаслідок діяльності людини, що негативно впливає на її здоров’я;

- штучне навколишнє середовище — середовище, яке ство­рено людиною для тимчасового підтримання свого життя і діяльності;

- соціальне середовище — частина середовища, що визна­чає суспільні, матеріальні, духовні умови формування людини.

- Для вивчення впливу довкілля на організм людини розгля­даються біотичний та абіотичний компоненти біосфери.

Біосфера — це нижня частина атмосфери, гідросфери та верхня частина літосфери Землі, населена живими організма­ми (академік В.І. Вернадський). Усі живі організми були назва­ні «жива речовина».

У 1965 році академік В.І. Вернадський з розвитком науково- технічного прогресу запропонував новий термін для позначен­ня нової оболонки Землі — «ноосфера». Цей термін об’єднує по­няття антропосфери, соціосфери, техносфери, біотехносфери, сфери праці та інші.

Під ноосферою розуміють нову оболонку планети, на яку по­ширюється діяльність або результати діяльності людини.

Діяльність живих організмів об’єднує всі оболонки земної кулі у єдину систему, яка зв’язана обміном речовин та енергії.

Академік В.І. Вернадський відзначав, що біосфера — це кі­бернетична система, яка має свої концепції, а саме:

—термодинамічна оболонка з температурою +70 °С та —50 °С (істоти живуть у гарячих джерелах і вічній мерз­лоті), при цьому атмосферний тиск становить близько 1 атмосфери (ці умови обмежують життя живих організмів в атмосфері на 22 км вище від рівня моря, в океані на гли­бині 10 км, у літосфері — верхній шар 4—5 км);

—біохімічна та біогеохімічна оболонки. ЦІ концепції пов’язані із складним перетворенням речовин, які втягу­ються у кругообіг речовин у природі та проходять через організм людей та всіх живих істот;

—біогеоценотична — ця концепція визначає елементарну одиницю, яка називається біогеоценоз; у ньому існують продуценти (автотрофи), консументи (гетеротрофи) та обов’язково наявні редуценти, що мінералізують орга­нічні речовини;

—інформаційна оболонка Землі отримала таку назву тому, що в біосфері відбувається трансформація речовин, енер­гії та інформації з моменту зародження життя, що суттє­во змінює нашу Землю;

- соціально-економічна концепція пов’язана з визначен­ням академіком В.І. Вернадським ноосфери у вік науково- технічного прогресу.

Таким чином, нова оболонка Землі — ноосфера, сфера ро­зумного життя і діяльності людини, яка впливає на клімат, склад атмосфери, видову численність флори і фауни, накопи­чування в біосфері радіонуклідів, підсилення біогенної міграції елементів, скорочення чисельності живих організмів.

Академік В.І. Вернадський визначив поняття ноосфери з метою планування, наукового обґрунтування використання людиною природних ресурсів, яке передбачило б їх відновлен­ня у кругообігу речовин.

Проблеми охорони навколишнього середовища

•Надмірне використання води з річок призводить до зміни сольового складу морів, що змінює умови проживання живих істот.

•Постійне зменшення корисних копалин, запаси яких об­межені, їх виснаження впливає на зміни в біосфері.

•Зменшення численності видів тварин і рослин.

•Вирубування лісів призводить до ерозії ґрунтів, зміління річок, зменшення кількості прісної води.

• Збагачення атмосферного повітря вуглекислим га30м, що створює «парниковий ефект».

• Зменшення концентрації кисню в атмосфері, ліси та океа­ни не встигають відновлювати кисень, який використовує люд­ство для своїх потреб.

• Збільшення використання палива, що пов’язано з вики­дом в атмосферу сірководню, оксидів а30ту, вуглеводню тощо. Ці речовини випадають кислотними дощами, росою, снігом.

• Викид в атмосферу оксидів металів під час роботи заво­дів, важкої промисловості. Оксиди металів спричинюють кислі дощі.

• Руйнування о30нового шару атмосфери, особливо сполу­ками фтору та хлору.

• Посилення радіактивного фону біосфери.

• Нераціональне оброблення плодючих земель, знищення степів, савани.

• Збирання лікарських трав, що різко зменшує їх видову численність.

• Використання пестицидів і сполук побутової хімії під вищує їх концентрацію у всіх оболонках Землі, в харчових про дуктах і створює проблему алергізації населення.

• Викид промислових та побутових відходів призводить до забруднення довкілля.

Законодавчі документи про охорону навколишнього середовища

Всесвітня організація охорони здоров’я висуває такі постулати для досягнення здоров’я всіх людей:

- профілактика хвороб;

- боротьба з ними;

- зміцнення та збереження здоров’я;

- забезпечення здорового навколишнього середовища;

- лікувально-санітарне обслуговування людей.

Згідно з Основами законодавства України про охорону здоров’я, держава визнає право кожної людини на охорону його здоров’я та забезпечує це.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення» передбачає створення санітарно- епідемічного благополуччя територій та населених пунктів, при

цьому головним є організація державного санітарного нагляду. Цей закон визначає державний санітарний нагляд, як систему постійного спостереження органами і закладами санітарно- епідемічної служби.

Санітарно-епідемічна служба України складається з таких органів і установ:

- Міністерство охорони здоров’я;

- Підрозділи Міністерства оборони;

- Міністерства внутрішніх справ;

- Державного Комітету у справах охорони державного кор­дону;

- Національної гвардії;

- Служби безпеки;

Основним підрозділом у роботі санітарно-епідемічної служ­би є санстанція, яка забезпечує державний нагляд на певній те­риторії.

Санітарно-епідемічна служба повинна мати досвідчених фа­хівців: санітарних лікарів, епідеміологів, бактеріологів, лабо­рантів, фармацевтів, інженерів, техніків.

Ця служба повинна бути добре обладнана, бо діяльність фа­хівців санітарно-епідемічної служби спирається на дані лабо­раторних досліджень, які є основою об’єктивного оцінювання санітарно-епідемічної ситуації.

За допомогою інструментальних досліджень чинників до­вкілля оцінюють ступені небезпеки їх для здоров’я людини.

У систему санітарно-епідемічної служби входять підрозділи дезінфекції, які госпіталізують пацієнтів з інфекційними хво­робами та проводять дезінфекцію в осередках. Ці підрозділи також здійснюють заходи, спрямовані на боротьбу з переносни­ками інфекцій.

Основу нормативних актів у системі держсаннагляду скла­дають санітарні та протиепідемічні норми і правила. Ці доку­менти встановлюють кількісні значення параметрів чинників навколишнього середовища.

У своїй роботі органи санітарно-епідемічної служби корегу­ються Конституцією України, Основами законодавства Украї­ни про охорону здоров’я, Законом «Про забезпечення санітар­ного й епідемічного благополуччя населення». Постановами Уряду України, Нормативними документами, розробленими та уведеними в дію в установленому порядку (санітарне зако­нодавство).

Роль медичної сестри в проведенні санітарно- гігієнічних заходів у лікувальних закладах

Санітарно-протиепідемічний режим у лікувально-профілак- тичному закладі передбачає створення безпечних умов для ефективного лікування хворих (впевненості хворих в якнай­швидшому та повному одужанні) та безпечної роботи медичних працівників.

Основна роль у забезпеченні санітарно-епідемічного режи­му належить медичній сестрі, чия робота направлена на раннє виявлення інфекційних захворювань, і30ляція хворих, конт­роль за всіма матеріалами, які збирають від хворих та чітке ви­конання дезінфекційних та стерилізаційних заходів.

У медичній практиці використовують значну кількість різ­них видів інструментів, апаратів, приладів тощо, які об’єднані спільним поняттям «Вироби медичного призначення». Біль­шість із них до цього часу є виробами багатора30вого викорис­тання, мають складну конструкцію та потребують своєчасної, якісної дезінфекції, передстерилізаційного оброблення та сте­рилізації.

Правилом для медичних працівників є те, що кожен паці­єнт повинен розглядатися, як потенційний носій збудників ін­фекційних хвороб, а все, що використовувалося для надання медичної допомоги або догляду за хворим, інфікованим.

Не менш важливим при виконанні санепідрежиму є здій­снення поточної дезінфекції всіх приміщень, а це вологі при­бирання з використанням дезінфекційних засобів, дезінфекція поверхонь, повітря, що проводиться 2—3 рази на добу, прові­трювання приміщень, прання білизни, камерна дезінфекція матраців, ковдр, подушок та білизни.

Одна з вимог санепідрежиму — це запобігання занесення інфекції у стаціонар, що забезпечується епідеміологічною на­стороженістю під час прийому хворих, дотриманням санітарно- протиепідемічних заходів стосовно відвідувачів і студентів ме­дичних коледжів та університету.

Згідно з чинними нормативними документами, перед госпі­талізацією хворого потрібно лабораторно обстежити (на носій- ство збудників кишкових інфекцій, дифтерії та ін.). При госпі­талізації та кожних 10 днів хворого оглядають на педикульоз, у разі потреби вживають протипедикульозних заходів та про­водять санітарне оброблення.

З профілактичною метою медичні сестри проходять ме­дичні огляди й обстеження згідно з нака30м МОЗ України від 23.07.2007 № 280. Медичні сестри, що стали носіями пато­генного стафілококу, підлягають санації з повторним лабора­торним контролем результатів санації не раніше третього дня після закінчення курсу санації. При виявленні інвазії гельмін­тами проводять обов’язкову дегельмінтизацію.

Щоб забезпечити якість виконання всіх санітарно-проти- епідемічних заходів медична сестра повинна мати необхідні знання, правильно вибирати та застосовувати антисептичні, дезінфекційні засоби, дотримуватись правил безпеки під час роботи з ними, своєчасно вживати заходів щодо профілактики професійних захворювань та пам’ятати, що її роль у виконанні санепідрежиму є важливою і невід’ємною.

 

 Література:

Основна:

1.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Здоров’я,2008.с316-324