Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 4Б л/с Тема практичного заняття №13: «Захворювання та пошкодження кінцівок» ». Дата: 25.11.21.

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Група 4Б л/с

Тема практичного заняття №13: «Захворювання та                                                                                               пошкодження кінцівок» ».

Дата: 25.11.21.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Тема№ 13. Ушкодження та захворювання кінцівок.

 

Зміст  Заняття

Аналіз хвороб у пацієнтів з ушкодженнями, гній­но-запальними захворюваннями кінцівок. З’ясування тактики­ фельдшера в наданні медичної допомоги. Особливості транспортної­ іммобілізації в кожному окремому випадку. Ознайомлення з методами консервативного та оперативного лікування. Усвідомлення ролі фельдшера в діагностиці, лікуванні й догляді за хворими з патологією кінцівок.

 

Навчальні цілі заняття: 

Знати:

-вади кінцівок

-          гнійно-запальні захворювання кінцівок;

-          ушкодження кісток і суглобів кінцівок;

-          невідкладну допомогу при травмах кінцівокі;

-          особливості транспортної іммобілізації;

-           

-        Вміти:

-          проводити обстеження хворих з травмами кінцівок;

-    надавати першу допомогу при ушкодженн кінцівок;

-          здійснювати догляд за хворими з ушкодженнями та захворюваннями  кінцівок.

 

Практичні навички:

¾   догляд за хворими;

¾   перша допомога при травмах кінцівок;

¾   транспортна та лікувальна іммобілізація;

Дати відповіді:

1.Що таке панарицій.Види панарицію.

2.Клінічні прояви в залежності від стадії гнійно-запального процесу.

3.Методи лікування.

4.Що треба підготувати лікарю для розкриття панарицію.

5.На підставі яких ознак фельдшер запідозрить бешиху в ділянці гомілки?

6.Проведіть диф діагностику облітеруючих  ендартеріїту та атеросклерозу.

Прочитати і скласти алгоритм обстеження пацієнта з патологією опорно- рухового апарату

Обстеження хворих із травмами і захворюваннями опорно- рухового апарату складається з опитування, огляду, пальпації, визначення об'єму рухів у суглобах, вимірювання довжини кін­цівок, дослідження їх функцій. Крім того, проводять рентгено­логічні і лабораторні дослідження.

Під час опитування хворого слід з'ясувати час, місце і меха­нізм травми, обставини і причину нещасного випадку. Потрібно також встановити силу і напрямок удару або тиску, уточнити по­ложення тулуба і кінцівок. Обов'язково уточнюють вид травма-

тизму (побутовий, виробничий). Оглядають не лише ушкоджену, а й здорову кінцівку (для порівняння). Оглядаючи шкіру, визначають її колір (блідість, гіперемія, ціаноз), вологість (сухість, пітливість). Звертають увагу на на­явність крововиливів, ран, саден, патологічних складок.

Оцінюють пропорційність будови тіла, оглядають суглоби і м'язи. Вісь кінцівки визначають за допомогою натягнутої санти­метрової стрічки. Вісь верхньої кінцівки — це пряма лінія, яка проходить від центра головки плечової кістки спереду, через ви­росток плечової кістки до головки ліктьової кістки. Вісь нижньої кінцівки проходить від передньоверхньої ості через медіальний край надколінка до першого міжпальцевого проміжку.

Відхилення від поздовжньої осі кінцівки назовні називається вальгусним, досередини — вару сним. Потрібно також визначити характер ходи і виключити кульгавість.

Під час пальпації потрібно встановити точну локалізацію бо­лючості, місцеве підвищення або зниження температури, консис­тенцію тканин, форму суглобів, наявність кісткових виступів і ущільнень у м'яких тканинах, крепітацію відламків.

Досліджуючи об'єм рухів кінцівок і хребта, визначають актив­ні рухи в сагітальному і фронтальному напрямках, ротаційні ру­хи навколо осі. Амплітуду рухів у суглобі вимірюють кутоміром. Важливо виявити додаткові, надмірні і патологічні рухи.

Прочитати та виписати проблеми травматологічного хворого та                                                                 вирішення їх.

Догляд за хворим у травматологічному стаціонарі. Догляд за хворим, якому накладено гіпсову пов'язку, має певні особли­вості. При використанні гіпсової пов'язки у хворого може вини­кати відчуття стиснення кінцівки. Медична сестра зобов'язана ліквідувати фактори, які можуть сприяти набряку і стисненню тканин. Потрібно надати кінцівці підвищеного положення. Якщо було накладено лонгетну пов'язку, слід розбинтувати м'який бинт і дещо розвести краї лонгети. Глуху гіпсову пов'язку потрібно розсікти на всьому протязі.

Щоб запобігти стисненню окремих ділянок м'яких тканин у ділянці виступаючих кісткових утворень (п'яткової кістки, над­колінка, кісточки, виростків у ділянці колінного і ліктьового суглобів, великого вертела стегнової кістки), їх потрібно при­крити ватно-марлевими прокладками.

Якщо під гіпсовою пов'язкою утворюються пухирі, їх слід обробити настойкою йоду або 3 —5 % розчином калію перманга­нату. Стінку пухиря біля основи треба підсікти стерильними но­жицями, вміст евакуювати. Епідерміс обробляють антисептиком і прикривають стерильною серветкою.

Певні особливості має і догляд за хворими, яким проводять витягнення. Використання клеолу і пластиру може спричинити утворення пухирів або дерматит. У таких випадках лікар по­винен зняти приклеєну матерію, обробити ушкоджену ділянку шкіри 5 % розчином калію перманганату і накласти асептичну пов'язку.

Медична сестра проводить туалет хворого, якому проводять витягнення за кістку. Вона виконує всі маніпуляції по догляду, постійно контролює положення хворого в ліжку, напрям тяги та ін. Медична сестра проводить профілактику ускладнень, які мо-

жуть виникнути за наявності в тканинах спиці, кінці якої висту­пають назовні.

Напрям тяги при витягненні має бути продовженням уявної поздовжньої осі ушкодженого сегмента кінцівки. Якщо лінія тя­ги ніби зламана, медична сестра повинна зняти вантаж і переміс­тити шнур на той блок, який відповідає напряму тяги, і знову підвісити вантаж.

Помітивши деформацію ушкодженого сегмента кінцівки, мед­сестра повинна сильніше затягнути зав'язки гамачка або підклас­ти під місце провисання мішечок із піском.

Якщо зав'язки гамачка зав'язані надто сильно, на передній поверхні сегмента утворюється вибухання. Медична сестра по­винна ослабити зав'язки в його верхньому відділі.

Якщо стопа ротована досередини або назовні, дистальний се­гмент кінцівки потрібно закріпити в правильному положенні за допомогою мішка з піском. При зміщенні всієї дуги зі спицею вбік та за наявності запального процесу в ділянці спиці медсест­ра повинна повідомити про це лікаря. Для профілактики інфі­кування місць проведення спиць медична сестра повинна оброб­ляти ці місця 3 % розчином йоду, замінювати стерильні марлеві кульки, змочувати їх за допомогою піпетки 5—8 разів на день спиртовими розчинами антисептиків.

ЦЕ  ВАЖЛИВО  ЗНАТИ  МАЙБУТНІМ  БАТЬКАМ.

(Вміти провести бесіду)

 Природжений вивих стегна

Природжений вивих стегна – одне з найчастіших природжених захворювань опорно-рухового апарату і становить понад 3 % усіх ортопедичних захворювань. В це «поняття» відноситься також дисплазія кульшових суглобів, вада розвитку вертлюгової западини, голівки стегна та оточуючих тканин ( капсули, хряща, мускулатури…). Дисплазія кульшових суглобів  трапляється у 16  з 1000 новонароджених, а вивих формується у 5 з 1000.

Однобічні вивихи стегна трапляються частіше ніж двобічні ( 7:1), у дівчаток частіше ніж у хлопчиків.

При природженому вивиху стена спостерігається дисплазія кульшового суглоба і в першу чергу вертлюгової впадини. Вона плоска, порожнина її виповнена  гіпертрофованою жировою тканиною внаслідок чого голівка стегна легко вивихується з впадини. 

Природжений підвивих стегна.

Характеризується тим, що голівка стегна розташована в суглобовій впадині ексцентрично, суглобова впадина має форму еліпса, сплощена, шийка стегна вальгизована.

 

                                        Природжений вивих стегна.

 

Якщо між суглобовими поверхнями стегна та суглобової впадини не має контакту, то в даному випадку має місце вивих стегна. Успіх лікування вивиху стегна залежить від важкості хвороби. Не підлягає сумніву, чим раніше  діагностовано  та розпочато лікування, тим більше шансів на успіх. Тому діагноз природженого вивиху стегна або дисплазії кульшових суглобів, повинен бути встановленим іще в пологовому будинку. Головна роль в діагностиці даного захворювання належить педіатру пологового будинку, ортопеду. Новонароджений повинен оглядатися двічі, зразу після пологів і в момент виписки. В подальшому дитина підлягає диспансерному спостереження за місцем проживання ( огляд у віці 1 та 3 місяці).

Враховуючи труднощі розпізнавання даного захворювання в ранньому віці, знання симптомів цієї  недуги має величезне значення. При необхідності здійснюється ультразвукове обстеження суглобів в ранньому віці.  ( до 3 х місяців).

 

Рання діагностика дисплазії кульшових суглобів

 

Розпочинати розпізнавання даної недуги необхідно з анамнезу: розпитати про спадковість ( особлива якщо це дівчинка), як протікала вагітність, які розлади були виявлені в процесі розвитку плода.

Симптом 1.  Обмеження відведення стегон в кульшових суглобах. Величина обмеження залежить від форми деформації як стегна так і суглобової впадини. При дисплазії – обмеження відведення стегон незначне, при вивиху стегон – значне. Для  провірки даного симптому дитину кладуть на пеленальний столик на спину, ніжки згинають під прямим кутом в колінних та кульшових суглобах і розводять в сторони. При обмеженні відведення, що особливо замітно при однобічній патології, необхідно уточними причину обмеження відведення ( гіпертонус, перинатальна енцефалопатія…). Потрібна знати, що  з віком величина відведення поступово зменшується від 90 до 50 градусів у віці 9 місяців.

Симптом 2. Симптом вправляння - вивихування ( симптом лускання, Маркса-Ортолані, Ортолані…). Коли ніжки відводять в сторони відбувається вправлення вивихнутої ніжки з характерним лусканням та поштовхом який відчуває лікар.

Симптом здійснюється  також іншим способом. Для  провірки даного симптому дитину кладуть на пеленальний столик на спину, ніжки згинають під прямим кутом в колінних та кульшових суглобах і розводять в сторони (руки хірурга розташовані на зовнішній поверхні кульшових суглобів). В процесі повільного відведення стегон відчувається характерне лускання та поштовх. В даному випадку симптом вважається позитивним. При повільному випрямленні ніжок, голівка стегна вивихується з характерним лусканням та поштовхом.

Симптом лускання (Ортолані, впавляння-вивихування…) можна провірити тільки в ранньому віці – до 3-х місяців.

3. Асиметрія шкірних складок на ніжках. Для  провірки даного симптому дитину кладуть на пеленальний столик на спину, ніжки розгинають в  колінних та кульшових суглобах і розташовують строго паралельно водять одна до одної. Асиметрія шкірних складок на ніжках, або неоднакова їх кількість може бути ознакою дисплазії або вивиху стегна. Інколи асиметрія сідничних складок трапляється при однобічному – двобічному вивиху стегон. Слід пам’ятати, що асиметрія шкірних складок не є абсолютною ознакою дисплазії кульшових суглобів, вона може спостерігатися у практично здорових дітей.

4. Вкорочення ніжки. Для  виявлення даного симптому дитину кладуть на пеленальний столик на спину, ніжки розгинають в  колінних та кульшових суглобах і розташовують строго паралельно одна до одної. Виступаючі кісткові виступи на ніжках ( наколінники, щиколотки…) повинні розташовуватися строго симетрично. Особливо добре видно вкорочення ніжки коли їх зігнути в колінних суглобах під прямим кутом. Асиметричне розташування наколінників свідчить про вкорочення ніжки.

5. Зовнішні ротація ніжки. Особливо замітний цей симптом при однобічному вивиху стегна. Коли дитина спить, то вивихнута ніжка ротована назовні.

6. Високе розташування великого вертлюга на боці вивихнутої ніжки. При пальпації великого вертлюга на боці вивиху, він розташований вище лінії Розера-Нелатона (уявна лінія яка з’єднує передню верхню ость з сідничним горбом).

7. Метод ультразвукового обстеженні суглобів. Цей метод доступний для дитини в любому віці, дозволяю не тільки виявити патологію суглоба, алей й провести функціональні проби.  Найбільш раціонально його застосовувати у віці до 3-6 мясців.

8. Рентгенологічний метод.  Є обов’язковим для уточнення патології у випадку сумніву чи підозри на дисплазію чи вивих кульшового суглоба. При виконання даного обстеження ніжки повинні бути   в положенні незначної внутрішньої ротації, витягнуті вздовж тулуба і приведені. Таз повинен щільно прилягати до касети, статеві органи прикриті свинцевою прокладкою. 

 

Діагностика природженого вивиху стегна у старшому віці.

 

У дітей старшого віку діагностики природженого вивиху стегон не викликає значних труднощів.

1. Найперше, такі діти  починають пізно ходити, особливо коли  спостерігається двобічний вивих стегон.

2. При однобічному вивиху стегна спостерігається розлад ходи, кульгавість, при двобічному вивиху стегна – розхитуюча хода, «качача хода».

3. Симптом Тренделенбурга. Якщо дитина стоїть на одній ніжці  а інша зігнута в колінному суглобі  під прямим кутом, то при стоянні на здоровій нозі середній та малий сідничний м’яз   утримують таз від провисання донизу на боці зігнутої ноги – симптом Тренделенбурга негативний.

При стоянні на вивихнутій нозі, нозі середній та малий сідничний м’яз    не утримують таз від провисання донизу на боці зігнутої ноги – симптом Тренделенбурга позитивний.

При позитивному симптомі Тренделенбурга, в хвору сторону  вигинається також тулуб. 

4. Лінія Розера-Нелатона. Ця лінія допомагає оцінити розташування голівки стегна відносно кульшової западини. В нормі вона з’єднує передню верхню ость крила тазу, великий вертлюг, сідничний горб.

5. Функціональне вкорочення ноги. В залежності від величини вивиху величина вкорочення ( проекційна, дислокаційна, анатомічна) може бути різною. Чим вищий вивих стегна тим більше вкорочення кінцівки. Вимірювання проводиться на обох кінцівках від  передньої верхньої ості тазу до однієї з кісточок гомілки.

6. Компенсаторні зміни. Спостерігається атрофія мускулатури вивихнутої ноги, сідниці, перекос таза, компенсаторне викривлення хребта…

7. Рентгенологічний метод.  При виконання даного обстеження ніжки повинні бути   в положенні незначної внутрішньої ротації, витягнуті вздовж тулуба і приведені. Таз повинен щільно прилягати до касети, статеві органи прикриті свинцевою прокладкою. 

Лікування вивиху стегна.

Думка багатьох ортопедів про те, що чим раніше розпочато лікування, тим кращі результати отримала загальне визнання. 

Консервативне лікування в перші тижні життя дитини

  Лікування здійснюється батьками які освоїли основи терапії цієї недуги.

Гімнастики базується на розведення стегон зігнутих в колінних та кульшових суглобах до площини стола з ротаційними рухами стегон і незначним натисканням по осі кінцівки. Вправи  повторюють по 6-7 разів на добу ( при кожному повиванні дитини), по 15-20 вправ за один сеанс.

Пеленання дитини повинно бути вільним з розведеними ніжками в кульшових суглоба. Пеленання методом трикутника або прямокутника.

Лікування дисплазії кульшових суглобів ( після клінічного та рентгенологічного обстеження) на ранніх стадіях характеризується такими моментами.

Використання відвідних ортотезів – профілактичні штанці, перинка Фрейка, відвідна шина ЦІТО. Суть методу полягає у тому, щоб надати ніжкам певного положення, повного відведення в кульшових суглобах (Положення Лорнц-1). Одночасно призначають протирахітичну терапію (грудне вигодовування, сон на свіжому повітрі, хвойні ванни, морські ванни, при потребі профілактичні дози вітаміну Д). Лікування на відвідних ортезах здійснюється під рентгенологічним контролем в середньому протягом 4-6 місяців з дозволом ходи через рік, диспансерне спостереження до періоду завершення росту.

Лікування вивиху стегон на ранніх етапах розпочинають з  шин які забезпечують повне відведення стегон. Найкраще себе зарекомендувала шина Хільгенрейнера з чисельними модифікаціями, апарат Гневковського. Усі запропоновані відвідні шини мають за мету створити  максимальні умови для вправлення вивиху стегна:  згинання ніг в колінних та кульшових суглобах під прямим кутом ( перше положення Лоренца). Можна використовувати стремінці Павлика, подушку Фрейка та інші ортези).ТРАВМИ КІНЦІВОК

Вивих плеча спостерігається при падінні на відведену і витягнуту вперед руку або під час різкого насильного відведення руки назад чи вбік. При цьому рука перебуває в положенні від­ведення вбік, а спроба приведення руки до грудей спричинює різкий біль. Під час спроби вправлення кінцівки з'являється "пру­жинне" відчуття. Ушкоджене плече довше, ніж неушкоджене. На місці головки плеча виявляють западину, головка може паль­пуватися в пахвовій ямці під дзьобоподібним відростком. Необ­хідно перевірити пульсацію на променевій артерії та функції ти­лового розгинача кисті, оскільки можливі ушкодження пахвової артерії і плечового нервового сплетення.

Фельдшер повинен надати невідкладну медичну допомогу (знеболювання, накладання косинкової пов'язки) та транспор­тувати хворого до травматологічного відділення. Вправлення ви­виху виконує травматолог.

Вивихи в ліктьовому суглобі виникають цри падінні на витягнуту руку в разі перерозгинання її в ліктьовому суглобі.

Розрізняють такі види вивихів — вивихи обох кісток перед­пліччя: назад, наперед, назовні, досередини; вивих однієї про­меневої кістки: наперед, назад, назовні; вивих однієї ліктьової кістки.

Найчастіше зустрічається задній вивих передпліччя. Спосте­рігається деформація суглоба. У ділянці суглоба виявляють бо­лючість, кінцівка у вимушеному напіврозігнутому положенні. Активні рухи неможливі. При спробі зробити пасивні рухи від­чувається "пружинний" опір. Передпліччя вкорочене. Ліктьовий відросток виступає назад більше, ніж звичайно. Він розміщений вище і позаду від лінії надвиростків.

Фельдшер повинен знеболити місце вивиху та накласти косин- кову пов'язку. Хворого госпіталізують. Вправлення вивиху про­водять під наркозом.

Перелом стегнової кістки виникає внаслідок прямого удару чи при падінні з висоти. Розрізняють переломи верхнього (проксимального) кінця, діафіза і нижнього (дистального) кін­ця стегнової кістки.

До переломів проксимального кінця стегнової кістки відно­сять переломи головки, шийки і вертелів, а також ізольовані їх переломи.

Переломи головки стегнової кістки зустрічаються рідко. Спо­стерігаються набряк у ділянці пахвової складки, незначне вкоро­чення і зовнішній поворот кінцівки. Активні рухи неможливі, пасивні — різко болючі.

Перша допомога полягає в іммобілізації кінцівки шиною Ді- теріхса або Крамера. Лікування проводять у стаціонарі.

Переломи шийки стегнової кістки найчастіше зустрічаються в осіб літнього та старечого віку. Вони виникають при падінні на бік. Під час огляду виявляють деформацію в ділянці кульшо­вого суглоба. Спостерігається вимушене положення (вона повер­нута назовні) та вкорочення кінцівки. При внутрішньосуглобових переломах шийки стегнової кістки визначається посилена пуль­сація стегнової артерії під пахвинною зв'язкою.

Фельдшер повинен знеболити місце перелому, виконати транс­портну іммобілізацію кінцівки шиною Дітеріхса або трьома ши­нами Крамера та транспортувати хворого в травматологічний ста­ціонар. У стаціонарі переломи шийки стегна лікують витягнен­ням протягом 2 — 3 міс. Потім накладають коротку кокситну гіп­сову пов'язку, і хворий починає ходити на милицях.

Перелом діафіза стегнової кістки спостерігається у верхній, середній і нижній його третині. Він виникає при згинанні і скру­чуванні кінцівки.

Розрізняють такі переломи: поперечні, косі, гвинтоподібні, осколкові, без зміщення відламків і з їх зміщенням.

Під час огляду виявляють деформацію кінцівки. Вона повер­нута назовні та збільшена в об’ємі. Активні рухи неможливі. Під час пасивних рухів спостерігається патологічна рухливість у ді­лянці перелому.

+Фельдшер повинен знеболити місце перелому і провести транс­портну іммобілізацію шиною Дітеріхса або трьома шинами Кра- мера та госпіталізувати хворого. При переломах без зміщення відламків накладають велику кокситну гіпсову пов'язку (і на сто­пу). При переломах діафіза зі зміщенням відламків застосовують скелетне витягнення або оперативне лікування.

Закриті ушкодження колінного суглоба виникають при падінні на колінні суглоби, під час транспортних аварій та при падінні з висоти. З'являється біль і набряк, рухи обмежені. Визначається симптом балотування надколінка. При розриві схрещених зв'язок виявляють патологічну рухливість суглоба в передньозадньому напрямку. Для ушкодження меніска характер­не блокування рухів, що виникає раптово. При вивиху в колін­ному суглобі нерідко ушкоджуються меніск та суглобова капсу­ла. При переломі надколінка спостерігається розрив бічних зв'я­зок, завдяки чому верхній відламок зміщується догори. Колінний суглоб збільшений в об'ємі. У передньому відділі суглоба вини­кає біль, тут же нерідко виявляють садно та гематому.

Фельдшер повинен знеболити місце перелому. У положен­ні лежачи (під колінний суглоб підкладають валик) потерпілого транспортують у травматологічне відділення.

Травматогенез перелому кісток гомілки такий самий, як і закритих ушкоджень колінного суглоба. Хворих непокоять біль та припухлість, що локалізується нижче від колінного суглоба. У разі перелому відростків великої гомілкової кістки виникають вальгусна деформація колінного суглоба, гемартроз, обмеження функцій суглоба. Для переломів без зміщення відламків харак­терний біль у ділянці колінного суглоба, особливо під час наван­таження по осі кінцівки, надмірна бічна рухливість гомілки.

Фельдшер, знеболивши місце перелому, повинен провести транспортну іммобілізацію шиною Крамера, яку накладають по задній поверхні гомілки від верхньої третини стегна до пальців стопи.

Серед переломів кісток стопи розрізняють переломи кісток передплесна, плесна і переломи фаланги пальців. Ці переломи бувають зі зміщенням відламків або без їх зміщення.

Невідкладна допомога полягає в іммобілізації стопи та гоміл­ки задньою шиною Крамера та госпіталізації хворого.

Вивих стегна виникає під час автомобільних аварій, коли сила діє по осі зігнутої в кульшовому суглобі нижньої кінцівки, приведеної до тулуба, а також при падінні з висоти. Розрізняють задні, надлобкові та замикальні вивихи. У разі заднього вивиху кінцівка зігнута в кульшовому та колінному суглобах, приведена і ротована досередини. У разі надлобкового вивиху кінцівка ви­прямлена, дещо відведена та повернута назовні, а головка стег­нової кістки промацується під пупартовою зв'язкою. Якщо вивих замикальний, то нога зігнута в кульшовому суглобі, відведена і ротована назовні. Знеболивши місце вивиху, фельдшер повинен транспортувати хворого в травматологічне відділення на носил­ках, підклавши валики під колінні суглоби. При цьому не слід змінювати положення ноги, в якому во на зафіксована.

Панарицій

Лікування панарицію залежить від стадії запального процесу. У стадії інфільтрації проводять консервативне лікування (анти­бактеріальні засоби, ензимотерапія, антисептики, УВЧ, діадина- мічні струми, ультразвук, рентгенотерапія).

При появі ознак нагноєння фельдшер повинен направити хво­рого в хірургічний стаціонар для оперативного лікування.

 

ЗАПИСИТИ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ

 при захворюваннях судин нижніх кінцівок(вміти інтерпретувати)

.Проби для визначення прохідності артерій

Проба Опеля полягає в побілінні підошви стопи ураженої кінцівки, піднятої догори. У залежності від швидкості появи побіління можна судити про ступінь порушення кровообігу в кінцівці; при важкій ішемії воно наступає на протязі найближчих 4-6 с

. Проба Шамової. Хворому пропонують підняти догори на 2-3 хв. випрямлену в колінному суглобі ногу і в середній третині стегна накладають манжетку від апарату РіваРочі, в якій створюють тиск, який перевищує систолічний. Після цього ногу опускають в горизонтальне положення і через 4-5 хв. манжетку знімають. У здорових людей в середньому через 30 сек. з’являється реактивна гіперемія тильної поверхні пальців. Якщо вона наступає через 1-1,5 хв., то є порівняно невелика недостатність кровообігу кінцівки, при затримці її до 1,5-3 хв. - більш значна і більше 3 хв. - значна.

 Колінний феномен Панченко. Хворий сидячи, закидає хвору ногу на здорову і скоро починає відчувати біль в гомілкових м’язах, відчуття оніміння в стопі, відчуття повзання мурашок в кінчиках пальців ураженої кінцівки.

Для визначення хронічної артеріальної недостатності проводять наступні проби:

 Проба Ратшова. Хворий лежить на спині з випрямленими і піднятими під кутом 45° ногами. У цьому положенні йому рекомендують протягом 2 хв. робити згинальнорозгинальні рухи в гомілково-ступневих суглобах. При порушенні артеріального кровообігу кінцівки через 5-10 сек. виникає блідість шкіри ступні й пальців. Хворому пропонують встати. Якщо шкіра після цього набуває свого попереднього кольору або через 2-3 сек. виникає її гіперемія і через 5-6 сек. наповнюються підшкірні вени, то треба вважати, що порушень кровообігу в кінцівці немає або вони незначні. У всіх інших випадках, при збільшенні часу наповнення, можна говорити про порушення кровопостачання тканин нижніх кінцівок

 Відчуття втоми (проба Гольдфлама) або болю (проба Левіс-Присік) у м’язах гомілки, а також оніміння ступні піднятої ноги з навантаженням є важливим симптомом ішемії. Поява болю в м'язах гомілки при рухах у гомілковоступневому суглобі через 20 сек. вказує на поширену оклюзію судин нижніх кінцівок, через 40 сек. - середній ступінь оклюзійного ураження судин, 60 сек. - обмежену оклюзію і більше 60 сек. - часткову оклюзію артерій.

 Проба Леньєль-Лаеестіна. Одночасно і з однаковою силою натискають на симетричні ділянки пальців обох кінцівок. За нормою біла пляма, що при цьому виникає, утримується після припинення тиску протягом 2-4 сек. Подовження такого часу вказує на сповільнення капілярного кровообігу.

 Проба Іпсена грунтується на зіставленні температури шкіри та інтенсивності забарвлення. При звуженні артеріол і розширенні капілярів та венул шкіра холодна й ціанотична. При розширенні артеріол - тепла і гіперемійована, при розширенні артеріол і звуженні капілярів - тепла й бліда.

 

- Проби, за допомогою яких виявляють прохідність і функціональний стан глибоких вен.

1. Проба Мейо-Претта. Хворому, який знаходиться в горизонтальному положенні, накладають гумовий джгут на верхню третину стегна. Після цього кінцівку, яку досліджують, туго бинтують еластичним бинтом від пальців стопні до верхньої третини стегна і пропонують походити впродовж 20-30 хв. Відсутність неприємних суб’єктивних відчуттів при ходьбі свідчить про задовідьну функцію глибокої венозної системи. Якщо після довготривалої ходьби з’являється сильний розпираючий біль у ділянці гомілки, це означає, що прохідність глибоких вен порушена.

 2. Проба Дельбе-Пертеса. У вертикальному положенні хворого при максимально наповнених поверхневих венах на верхню третину стегна накладають гумовий джгут. Після цього хворий ходить впродовж 5-10 хв. При добрій прохідності глибоких вен, повноцінності їх клапанного апарату і спроможності клапанів перфорантних вен повне спорожнення поверхневих вен настає через 1 хв. Поверхневі вени швидко спорожнюються при добрій прохідності глибоких вен. Скид крові з глибоких вен у поверхневі не можливий, оскільки клапанний аппарат глибоких і перфорантних вен повноцінний. Якщо наповнені поверхневі вени після 5-10 - хвилинної ходьби не спадуться або, навпаки, буде спостерігатись ще більш виражене напруження їх стінок, з’явиться розпираючий біль - це свідчить про непрохідність глибоких вен.

1.Тести для контролю

 

1. Пароніхія – це запалення:

A.    Всіх тканин пальців

B.     Білянігтьового валика

C.     Нігтьового ложа

D.    Міжфалангового суглоба

E.     Сухожильної піхви пальця

2. Із перечислених видів панарицію не існує:

A.    Хрящевого

B.     Підшкірного C. Кісткового

D.    Суглобового

E.     Шкірного

3. Пандактеліт – це гнійне запалення:

A.    Нігтя

B.     Підшкірної клітковини

C.     Білянігтьового валика

D.    Сухожильної піхви пальця

E.     Всіх тканин пальця

4. Ускладненням підшкірного панариція ІІІ пальця кисті не є:

A.    Сухожильний панарицій

B.     Кістковий панарицій

C.     Суглобовий панарицій

D.    Бурсит ліктьового суглоба

E.     Флегмона передпліччя

5.  Ускладнення якого панарицію є флегмона передпліччя:

A.    Сухожилкового

B.     Підшкірного C. Кісткового

D.    Суглобового

E.     Шкірног

2.Тести для контролю:

1.          Вивихнутою вважається кістка:             A. Центральна.

     В.Переферична.

2.          Вивих в хребті визначають по хребцю:

                  A.   Вище лежачому.

B.                 Нижче лежачому.

3.Вивих до 3-х діб вважається:

A.                Свіжим.

B.                 Не свіжим.

C.                 Застарілим.

4.Переломо-вивихом називається стан, який характеризується одночасним:

A.                   Переломом та зміщенням кісткових відламків.

B.                   Переломом та інтерпозицією м’язів між відламками.

C.                   Переломом з входженням відламків один в другий.

D.                   Вивихом однієї кістки та переломом другої.

E.                    Вивихом та переломом суглобових та білясуглобових відділів кістки.

 

5.Чи можна віднести до переломовивиху так званий центральний вивих стегна:

A.                Так.

B.                 Ні.

6.Найчастіше зустрічається вивих:

          A.     Нижньої щелепи.

B.                   Ключиці.

C.                   Плеча.

D.                   Стегна.

E.                    В гомілково-ступневому суглобі.

 

7.За етіологічною ознакою до вивихів відносяться всі нижче названі, крім:

A.                Травматичних.

B.                 Звичних.

C.                 Природжених.

D.                Повних.

E.                 Патологічних.

8.Чи правильне твердження, що привичний вивих частіше всього виникає в плечовому суглобі, тому що привичний вивих плеча зумовлений набутими ушкодженнями сумковозв’язкового апарату, природженим сплощенням головки плеча і згладженістю переднього краю суглобої западини лопатки:

A.                Так.

B.                 Ні.

9.Частіше всього зустрічається природжений вивих:

A.                Плеча.

B.                 Передпліччя.

C.                 В променево зап’ястковому суглобі.

D.                Стегна.

E.                 Основної фаланги І пальця.

10.Причиною патологічного вивиху може бути все, крім:

                       A. Кістково-суглобового туберкульозу.

B.                 Остеомієліту.

C.                 Артрозу, артриту.

D.                Поліомієліту.

E.                 Травматичного шоку.

11.Симптомом вивиха є:

A.                   Зміна абсолютної довжини кінцівки.

B.                   Зміна відносної довжини кінцівки.

C.                   Патологічна рухомість в пошкодженому суглобі.

D.                   Крепітація.

E.                    Підшкірна емфізема.

 

 12.Обстежуючи суглоб при вивиху в ньому, можна виявити всі симптоми, крім:

 A. Відсутність активних рухів.

B.                   Різкого обмеження пасивних рухів.

C.                   Пружинистого супротиву.

D.                   Несправжньої рухомості.

E.                    Східцевого западання.

13.Вкажіть симптом, не характерний для вивиху в суглобі кінцівки:

             A. Безболісність.

B.                 Крепітація.

C.                 Деформація.

D.                Зміна довжини кінцівки.

E.                 Вимушене положення кінцівки.

14.Вкажіть симптом, який не спостерігається при травматичному вивиху плеча:

                       A. Біль в плечовому суглобі.

B.                 Різке обмеження рухів в суглобі.

C.                 Деформація і припухлість суглоба.

D.                Крепітація при пальпації головки плеча.

E.                 Пружиниста фіксація плеча при спробі рухів в суглобі.

15.Чи можна у випадку вивиху внутрішньо-суглобово вводити розчин новокаїну при наданні першої допомоги?

A.                Так.

B.                 Ні.

16.Чи можна при наданні першої допомоги у випадку вивиху плеча проводити іммобілізацію кінцівки косинкою?

A.                Так.

B.                 Ні.

17.Чи правильно стверджують, що хоча метод вправлення вивиху плеча по Кохеру включає 4 етапи, вправлення дуже часто відбувається на 2 етапі?

A.                Так.

B.                 Ні.

18.Чи можлива, після вправлення вивиху плеча, іммобілізація верхньої кінцівки пов’язкою

Дезо або Вельпо?

A.                Так.

B.                 Ні.

19.Виключте неправильно вказаний вид зміщення кісткових відламків при переломі:

                       A. По довжині.

B.                 Бокове.

C.                 Під кутом.

D.                Дотичне.

E.                 Ротаційне.

20.При переломі верхньої третини стегна центральний відламок зміщується:

          A.     Вперед і всередину.

B.                   Вперед й назовні.

C.                   Назовні.

D.                   Назад й назовні.

E.                    Назад й всередину.

 

21.При переломі верхньої третини стегна периферичний відламок зміщується:

            A.    Вперед і всередину.

B.                 Вперед й назовні.

C.                 Назовні.

D.                Назад й назовні.

E.                 Назад й всередину.

22.У хворого відкритий перелом кісток гомілки внаслідок удару переднім бампером легкового автомобіля. Якого виду перелом при цьому найбільш можливий?

                        A. Вколочений.

B.                 Компресійний.

C.                 Багато-скалковий.

D.                Відривний.

E.                 Гвинтоподібний.

23.Чи правильно, що джерелом утворення кісткової мозолі є клітини ендосту, каналів остеону, окістя і сполучної тканини, що оточує кістку:

A.                Так.

B.                 Ні.

24.Виключте неправильно вказаний шар кісткової мозолі:

           A. Параоссальний.

B.                   Периостальний.

C.                   Інтермедіарний.

D.                   Ендостальний.

E.                    Кістково-мозковий.

 

25.Назвіть симптом закритого перелому кістки:

             A.   Підшкірна емфізема.

B.                 Патологічна рухомість.

C.                 Збільшення абсолютної довжини кінцівки.

D.                Кровотеча.

E.                 Пружинистий супротив в найближчому суглобі.

26.Обстеження потерпілого із скаргами на біль в ділянці плеча необхідно почати з:

                        A. Розпитування.

B.                 Рентгенологічного дослідження плеча.

C.                 З’ясування рівня гемоглобіну крові.

D.                Виявлення крепітації в ділянці плеча.

E.                 З’ясування патологічної рухливості кістки.

27.Які повинні бути границі транспортної іммобілізації у потерпілого при переломі плечової кістки:

A.                Пальці – лопатка здорового боку.

B.                 Кисть-лопатка хворого боку.

C.                 Променево зап’ястковий суглоб - лопатка хворого боку.

D.                Променево зап’ястковий суглоб – плечовий суглоб хворого боку.

E.                 Передпліччя – плече хворого боку.

28.Вкажіть елемент першої допомоги на місці пригоди потерпілому з переломом довгої трубчастої кістки:

A.                Використати шину Белера.

B.                 Знеболити місце перелому.

C.                 Виконати репозицію відламків.

D.                Іммобілізувати кінцівку транспортною шиною.

E.                 Виконати скелетне витягування.

29.Де й коли потрібно проводити репозицію кісткових відламків при відкритому переломі:

                       A. На місці отримання травми (при наданні першої допомоги).

B.                 При транспортуванні в стаціонар.

C.                 Під час санітарної обробки в приймальному відділенні.

D.                В операційній в найближчий час після вступу.

E.                 В любому з перелічених місць і в любий час.

30.Вкажіть час проведення репозиції перелому у хворого з явищами шоку:

                       A. Після виконання новокаїнової блокади в ділянці перелому.

B.                 Після виведення хворого із шокового стану.

C.                 Після початку в/в трансфузії.

D.                Зразу після доставки хворого в стаціонар.

E.                 В момент надання першої допомоги.

31.Чого не потрібно робити для профілактики шоку при переломі великої трубчастої кістки в момент надання першої допомоги:

A.                Транспортну іммобілізацію кінцівки.

B.                 Репозицію відламків.

C.                 Зупинку кровотечі.

D.                Вводити аналгетики.

E.                 Все вище вказане.

32.Транспортувати хворого з переломом поперекового відділу хребта необхідно на м’яких носилках в положенні:

A.                   На спині.

B.                   На животі.

C.                   На боку.

D.                   ‖Жабки‖.

E.                    Не має значення.

 

33.Яку шину необхідно застосувати для транспортної іммобілізації при переломі стегна: A. Дітеріхса.

B.                   Кузьмінського.

C.                   Сітчасту.

D.                   Белера.

E.                    Апарат Ілізарова.

 

34.Вкажіть шину, яка не застосовується для транспортної іммобілізації:

A.                   Пневматична.

B.                   Дітеріхса.

C.                   Белера.

D.                   Крамера.

E.                     Сітчаста.

 

 35.В положенні ―жабки‖ необхідно транспортувати хвору з переломом:

A.                Хребта.

B.                 Лопаток.

C.                 Таза.

D.                Обох стегон.

E.                 Обох гомілок.

36.В які середні терміни при переломах спостерігається утворення первинної кісткової мозолі:

A.                До 2 тижнів.

B.                 2-3 тижні.

C.                 4-6 тижнів.

D.                7-8 тижнів.

E.                 9-10 тижнів.

37.  Показами до проведення металевого остеосинтезу довгої трубчастої кістки в екстрених випадках є:

A.                Множинний перелом.

B.                 Перелом з інтерпозицією м’яких тканин.

C.                 Гвинтоподібний перелом.

38.  При появі набряку і болю в місці перелому після накладання циркулярної гіпсової пов’язки необхідно:

A.                Фіксувати кінцівку в дещо піднятому положенні.

B.                 Ввести знеболюючі препарати.

C.                 Розсікти пов’язку по всій довжині і розвести її краї.

D.                Накласти зігріваючий компрес.

E.                 Прийняти сечогінний препарат.

39.  Щоб легше було зняти гіпсову пов’язку, лінію розрізу розм’ягчують, змочуючи:

A.                Скипидаром.

B.                 Ефіром.

C.                 Касторовим маслом.

D.                Спиртом.

E.                 Гіпертонічним розчином натрію хлориду.

40.  При скелетному натягуванні за нижню кінцівку необхідно:

     A.     Дещо підняти головний кінець ліжка.

B.                   Ліжко встановити строго горизонтально.

C.                   Дещо підняти нижній кінець ліжка.

 

41.  Вкажіть неправильно вказану точку для проведення шпиці при скелетному витягуванні:

     A. Через виростки стегна.

B.                   Через горбикуватість великогомілкової кістки.

C.                   Через нижню третину гомілки.

D.                   Через п’яткову кістку.

E.                    Через плесневі кістки.

42.  Оперативне лікування при свіжих переломах рекомендується у всіх випадках, крім:     A.      Поперечного перелому стегна.

B.                   Відкритого перелому з великим діатезом відламків.

C.                   ІнтерпозиціЇ м’яких тканин між відламками.

D.                   Супутнього шоку, гострої крововтрати, інфекції.

E.                    Здавлювання відламками життєво важливих органів.

43.  Жирова емболія може бути ускладненням:

     A. Поранення вен.

B.                   Перелому кісток.

C.                   Переливанні крові.

D.                   В/в вливанні препаратів жирової емульсії.  Порожнинних операцій.

44.  Надзвичайно довга іммобілізація при переломах може привести до:

     A. Контрактури.

B.                   Псевдоартрозу.

C.                   Інтерпозиції м’яких тканин.

D.                   Епіфізеолізу.

E.                    Гемартрозу.

45.  Причиною уповільненого зростання кісток є

     A.     Погана іммобілізація.

B.                   Розвиток інфекції.

C.                   Інтерпозиція м’яких тканин.

D.                   Порушення кровопостачання кісткових відламків.

E.                   Все вище вказане.

 

                         Література:

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних          навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович- Тернопіль:          Укрмедкнига,2002.с.455-461.

                    Хірургія: підручник                                                                                       /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.- 

                            Тернопіль:ТДМУ,2014.с.564-58, с.585-600.

                     Цитовская Л.В.Руководство к практическим занятиям по                                            хирургии.-К.:Віща шк..1988.с.326-336.