Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття: «Ушкодження. Закриті механічні ушкодження (травми)Забій,розтягненя,вивих,синдром тривалого роздавлювання тканин(СТРТ),травматичний шок». Дата: 13.04.22

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет: Хірургія

Група 3А л/с

Тема практичного заняття: «Ушкодження. Закриті механічні ушкодження (травми)Забій,розтягненя,вивих,синдром тривалого роздавлювання тканин(СТРТ),травматичний шок».

Дата: 13.04.22

 

 

 

            Навчальна практика

            Тема: Ушкодження. Закриті механічні ушкодження (травми).                                                                       Забій,розтягнення,розрив,вивих,синдром тривалого роздавлювання                                                            тканин(СТРТ),травматичний шок.

МЕТА                                         

 

Знати

Уявлення про травму. Види травматизму та його профілактика. Організація травматологічної допомоги.

Ускладнення травм — безпосередні, найближчі та пізні. Особливості обстеження травматологічного хворого, дослідження місця ушкодження. Організаційні й лікувальні принципи надання першої медичної допомоги. Види закритих травм м’яких тканин: забій, розтягнення, розрив, струс, стиснення. Особливості діагностики, надання першої допомоги та лікування. Вивихи, їхні види, діагностика й лікування.

 

 

Практичні навички:

¾    діагностика та надання першої медичної допомоги в разі ушкодження м’яких тканин;

¾    діагностика та надання першої медичної допомоги у випадку вивихів;

¾    догляд за хворими.

 

Повторити  теоретичний матеріал теми

 1.Поняття про травму. Види травматизму та його профілактика. Організація травматологічної допомоги

2. Обстеження травматологічних хворих.

 3.Види закритих травм м’яких тканин: забій, розтягнення, розрив, струс. Особливості діагностики, надання ПМД та лікування.

 4.Вивихи, їх види, діагностика і лікування.

5.Поняття про переломи кісток. ПМД, профілактика ускладнень, транспортна іммобілізація. Принципи лікування

.                           6.СТР або травматичний токсикоз.  ПМД та принципи лікування в умовах стаціонару.

 7.Роль медичної сестри в лікуванні травматологічних хворих.

 8.Особливості догляду за травматологічними хворими.

 

 

 

 Травма — ушкодження в організмі людини, спричинене зовнішніми чинниками

Травматологія — вчення про ушкодження, їх лікування і профілактику. Ортопедія — вчення про лікування і профілактику вроджених і набутих зазорювань опорно-рухового апарату.

 Травматизм — сукупність травм, що повторюються за певних обставин ожеледь, ДТП) у групи населення за певний відрізок часу (місяць, рік)

Види травматизму: 1. Виробничий. 2. Невиробничий (побутовий). 3. Спортивний. 4. Дитячий.

 О с н о в н и м и з а х о д а м и п р о ф і л а к т и к и т р а в м а т и з м у є: - правильна організація виробництва; дотримання правил техніки безпеки; - облік і аналіз нещасних випадків і вживання заходів для їх попередження; - пропаганда медичних знань; - поліпшення побутових умов; - підвищення загальної культури населення; - боротьба з надмірним вживанням алкоголю; - правильно організовані змагання і тренування; - суспільні заходи, спрямовані на охорону здоров'я дітей.

 О р г а н і з а ц і я т р а в м а т о л о г і ч н о ї д о п о м о г и с к л а д а є т ь с я з т а к и х е т а п і в:

 1. Перша допомога. Її може надавати лікар або фельдшер швидкої допомоги, фельдшер медпункту інші особи в порядку само- і взаємодопомоги. На місці події проводяться транспортна іммобілізація і знеболення, накладення пов'язок, спинення кровотечі, серцеволегенева реанімація. 2. Евакуація потерпілого до лікувальної установи. Цим займається служба швидкої допомоги, рідше потерпілих транспорт} працівники міліції або сторонні особи. 3. Амбулаторне і стаціонарне лікування. Допомога 90 % хворих надається в амбулаторіях і поліклініках. Амбулаторне лікування проводять також у спеціалізованих травмпунктах, які мають відповідне обладнання. Стаціонарне лікування проводять у спеціалізованих відділеннях міських і районних лікарень, у клініках при кафедрах травматології і ортопедії науково-дослідних інститутах. 4. Реабілітація. Захворювання і ушкодження опорно-рухового апарату потребують тривалого лікування, відновлення функції, тому дуже велику роль відіграє реабілітація, проводять у травматологічних пунктах, стаціонарах і поліклініках, а також у реабілітаційних центрах і санаторіях.

 Обстеження травматологічних хворих складається з: - опитування — з'ясовуються час, місце, обставини і причини нещасного випадку; сила і напрямок удару або тиску, положення тулуба і кінцівки в момент травми; уточнюється вид травматизму; якщо це захворювання, то його давність, особливості, лікування, що проводилось, і його ефективність; - огляду — проводиться порівняльний огляд кінцівок, при деформації хребта оглядається весь тулуб; звертають увагу на положення хворого, характер ходи, рух кінцівки і тулуба, наявність їх патологічного положення, форму суглобів; - пальпації — визначається точна локалізація болю, консистенція тканин; являються місцеве підвищення і зниження температури, крепітація відламків; - визначення обсягу рухів у суглобах; - вимірювання довжини кінцівок і визначення їх функцій; - рентгенологічного і лабораторного дослідження. Серед ускладнень травм перше місце посідає травматичний шок, далі — крововтрата і геморагічний шок, ушкодження кістковими відламками судин і нервів а при ушкодженні хребта і черепа — ушкодження спинного і головного мозку

. ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

 Теорії розвитку: 1. Нервово-рефлекторна: потік нервових імпульсів, що надходить із зони ушкодження, сприяє надмірному подразненню ЦНС і її виснаженню з розвита охоронного режиму і ланцюга рефлекторних процесів, що зумовлюють зміни параметрів серцево-судинної і дихальної систем. 2. Теорія крово- і плазмовтрати: основна роль у розвитку шоку відводиться зниженню ОЦК в результаті кровотеч і крововиливів. 3. Токсична: згідно з цією теорією тяжкі зміни пояснюються отруєнням продуктами розпаду ушкоджених тканин; це призводить до розширення капілярів і збільшення їх проникності, що спричинює зниження ОЦК. 4. Судинорухова: травма спричинює рефлекторний параліч периферійних судин, що призводить до прогресуючого зниження артеріального тиску і скупчення крові у венозній системі. 5. Ендокринна: шок розглядається як III стадія загального синдрому адаптації, що виникає в результаті виснаження передньої частини гіпофіза і кори надниркових залоз. 6. Теорія акапнії: розвиток шоку пов'язаний зі зменшенням вуглекислоти в крові через гіпервентиляцію легень при болю. Жодна із запропонованих теорій не пояснює повністю розвиток шоку, оскільки за своєю природою він є поліетіологічним. Тому до основних чинників, що мають значення в розвитку шоку, належать: · больова імпульсація; · крововтрата; · токсемія; · переохолодження. Існує 2 фази перебігу шоку. І. Еректильна. Дуже коротка. Шкіра і видимі слизові оболонки бліді, пульс частий, хворий збуджений, що виражається в гучних незв'язних криках і невмотивованих рухах. М.І. Пирогов дав класичний опис цієї фази: «Якщо сильний крик і стогін чути від пораненого, риси якого змінилися, обличчя видовжилося і судомно викривилося, стало блідим, посинілим і розпухлим від крику, якщо у нього пульс напружений і швидкий, дихання коротке і часте, то яким би не було його ушкодження, треба поспішати з допомогою».

 ІІ. Торпідна. Супроводжується загальною загальмованістю, зниженням реакції на подразники, млявістю, апатією, зниженням рефлексів, пригніченням функції ЦНС при збереженні свідомості. Спостерігаються блідість, частий і слабкий пульс, зниження тиску, глухість сердечних тонів, оліго- і анурія. М.І. Пирогов писав так: «З відірваною рукою або ногою лежить такий закляклий на перев'язувальному пункті нерухомо; він не кричить і не волає, не скаржиться, обличчя бліде, як у трупа; погляд нерухомий і звернений вдалину, пульс, як нитка, ледве помітний під пальцем і з частими проміжками. На питання закляклий або зовсім не відповідає, або тільки ледве чутним шепотом, дихання теж ледве помітне. Рана і шкіра майже зовсім нечутливі; але якщо великий нерв, що звисає з рани, буде чимось подразнений, то хворий одним легким скороченням лицьових м'язів виявляє ознаку відчуття. Інколи цей стан проходить через декілька годин завдяки збуджуючим засобам, інколи ж він продовжується до самої смерті.»

 П е р ш а д о п о м о г а · спинення кровотечі; · адекватна вентиляція легень; · адекватне знеболення; уведення плазмозамінних розчинів; · накладення асептичної пов'язки на зони ушкодження; · іммобілізація місць переломів; щадне транспортування.

Тести    

1. Жінка впала на витягнуту руку. Плечовий суглоб деформований, активні рухи відсутні, пасивні, обмежені і носять пружинистий  характер. Діагноз фельдшера? 

            А. перелом хірургічної шийки плеча

В. перелом діафіза плеча;

С. розтягнення зв'язок;

Д. ушиб плечового суглоба; 

Е. Вивих плеча.

2. Під час гри у футбол хворий отримав удар по задній поверхні правої гомілки. Об'єктивно: по задній поверхні правої гомілки відмічаєтся крововилив, набряклість, болісність припальпації. Осьове навантаження безболісне. Перша допомога? 

А. знеболення хлоретилом;

B. накладання транспортної шини Крамера;

С. шини Дiтерехса;

Д. пов'язка на гомілку; 

Е. пов'язка па колінний суглоб.

3. З відірваною ногою або рукою лежить такий закляклий на перев'язочному пункті нерухомо, він не крчить, не галасує, не скаржиться, до всього байдужий, нічого не вимагає, тіло холодне, обличчя бліде, як у трупа, пульс, як нитка, ледь відчутний під пальцем з частими переміжками. Рана та шкіра майже не чутливі, який стан охарактеризовано М.І.Пироговим? 

А. соціальна смерть;

В. торпідна фаза травматичного шоку;

С. клінічна смерть;

Д. еректильна фаза травматичного шоку; 

Е. агонія.

4. Політравма — це: а) перелом гомілки; б) вивих плеча; в) сукупність ушкоджувальних чинників; г) сукупність двох і більше ушкоджень.

     5. Абсолютна ознака вивиху: а) «пружна фіксація»; б) порушення функції; в) біль; г) набряк.

Література:

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних            навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-         Тернопіль:            Укрмедкнига,2002. Хірургія: підручник                                                                                               /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-                                                                   Тернопіль:ТДМУ,2014  Л.В. Цитовская ―Руководство по практическим занятиям по хирургии.‖                К., ―Вища школа‖ 1988г.