Викладач Єрофєєва В. В Навчальна дисципліна: «ВІйськово-медична підготовка та медицина надзвичайних ситуацій». Тема практичного заняття № 4: «Завдання та зміст військово-польової терапії (ВПТ). Характеристика ядерної зброї. Радіаційні ураження. Особистості хімічної зброї. Характеристика осередку хімічного зараження. Ураження бойовими отруйними речовинами .» Група 4Ас/с. Дата: 14.04. 22

 

Викладач Єрофєєва В. В                      

Навчальна дисципліна: «ВІйськово-медична підготовка та                   медицина надзвичайних ситуацій».

Тема практичного заняття № 4: «Завдання та зміст військово-польової терапії (ВПТ). Характеристика ядерної зброї. Радіаційні ураження. Особистості хімічної зброї. Характеристика осередку хімічного зараження. Ураження бойовими отруйними речовинами .»

Група 4Ас/с.                            Дата: 14.04. 22

Розділ 5. Основи військово-польової терапії

Тема:Завдання та зміст ВПТ. Характеристика ядерної зброї. Радіаційні ураження. Особистості хімічної зброї. Характеристика осередку хімічного зараження. Ураження бойовими отруйними речовинами.

Основи військово-польової терапії

Клінічна класифікація гострої променевої хвороби (ГПХ). Клінічна картина ГПХ 1, 2, 3 та 4 ступенів.

Рання діагностика ГПХ. Перша медична та долікарська (фельдшерська) допомога ураженим. Комбіновані радіаційні ураження. Особливості патогенезу й клініки. Медичне сортування потерпілих із радіаційними ураженнями. Діагностика. Обсяг допомоги на етапах медичної евакуації.

 

Практичні навички:

¾   надягання протигазу і ШР на пораненого у голову в осередку ураження;

¾   проведення дозиметричного контролю за рівнем опромінення особового складу;

¾   використання протирадіаційних засобів з АІ-1;

¾   проведення часткового санітарного оброблення;

 

 

Самостійна робота

Поняття про військово-польову терапію (ВПТ). Завдання та зміст ВПТ.

Характеристика ядерної зброї. Уражаючі фактори ядерної зброї. Характеристика можливих санітарних втрат. Стисла характеристика біологічної дії йонізуючого випромінювання. Основи патогенезу променевоїхвороби

Вказівки

Запропанований матеріал є вашою самостійною роботою.

Зробіть для себе краткий опорний конспект

Визначте принципові положення в наданні першої допомоги.

Повторіть алгоритм використання ІПП – індивідуального протихімічного пакету.

Військово – польова терапія – це клінічна дисципліна, що вивчає

питання етіології, патогенезу, клініки, діагностики, профілактики і лікування захворювань терапевтичного профілю, що виникають у воєнний час при застосуванні бойових засобів ураження або пов’язаних із діяльністю військ в екстремальних умовах мирного часу. Ці ураження й захворювання класифікуються на бойову терапевтичну патологію і терапевтичну патологію екстремальних ситуацій мирного часу. Основними завданнями ВПТ є: · Розробка, удосконалення, запровадження в практику раціональних організаційних форм надання терапевтичної допомоги ураженим, хворим, пораненим у різних умовах бойової діяльності військ; · Вивчення етіології, патогенезу, клініки захворювань,зумовлених впливом на організм засобів масового ураження ( ядерної, хімічної видів зброї), розробка методів діагностики, профілактики та лікування; · Вивчення особливостей виникнення, клінічного перебігу та лікування соматичних захворювань в умовах бойової діяльності військ; · Удосконалення методів діагностики, профілактики і лікування захворювань внутрішніх органів у поранених, контужених, обпечених та при політравматичних ураженнях; · Вивчення захворювань пов’язаних з впливом на організм військових несприятливих факторів військової праці ( електромагнітних хвиль, компонентів ракетних палив, іонізуючої радіації); · Розробка питань військово – лікарської експертизи та реабілітації хворих і уражених.

 Перша медична допомога ураженим терапевтичного профілю складається із застосуванням індивідуальних засобів захисту - прийом радіозахисного засобу, введення антидоту за допомогою шприц – тюбика, надягання протигазу, проведення часткової санітарної обробки, проведення штучного дихання. Ця елементарна симптоматична допомога надається в порядку само і взаємодопомоги, а також стрільцями – санітарами, санітарними інструкторами. Долікарська допомога ураженим і хворим терапевтичного профілю надається фельдшером МПБ, з використанням медичного майна. Заходи різноманітні: · Введення антидотів, протиблювотних і серцево – судинних засобів; · Промивання очей, шлунка ( без зонда); · Проведення штучного дихання, інгаляція кисню; · Часткова санітарна обробка.

 В умовах сучасної війни радіаційні ураження склади муть значну частину санітарних втрат. Вони виникатимуть як у момент ядерного вибуху і на сліді радіоактивної хмари. Вражаючими факторами ядерного вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання і іонізуюча радіація. Тому радіаційні ураження будуть зустрічатися як у чистому вигляді, так і , особливо, у поєднанні з травмами та опіками. Радіаційні ураження класифікуються : · За видом іонізуючого випромінювання ( альфа, гамма, бета, нейтронне, рентгенівське), а також за його енергією та дозою; · За локалізацією джерела ( зовнішне, внутрішне, змішане); · За розподілом дози в організмі людини ( рівномірне, нерівномірне, місцеве); · За тривалістю випромінювання ( короткочасне, довготривале). Гостра променева хвороба розвивається при одноразовому, повторному або тривалому ( від кількох годин до 1-3 доби) зовнішньому гамма і нейтронному опромінюванні всього тіла або більшої частини його в дозі, яка перевищує 1 грей ( 100 рад). Це захворювання характеризується періодичністю перебігу і полісиндромністю клінічних прояв, серед яких головними є симптоми ураження системи кровотворення, кишечника, серцево –судинної і нервової систем. Після опромінення дозою від 1 до 10 грей виникає кістково – мозкова форма, при вищих дозах – кишкова, судинно- токсемічна, церебральна форми. ГПХ має ступені тяжкості від дози : · 1- 2-грея – Іст.; · 2- 4 грея – ІІст.; · 4- 6 грея – ІІІ ст.; · 6 - 10 грей – ІУ ст. При ціх ступенях і сучасному лікуванні можливість виживання є, при більше 10 грей – виживання неможливе. Характерною рисою кістково – мозкової форми ГПХ є фазність розвитку її основних симптомів. Виділяють 5 періодів, 4 ступені тяжкості. Періоди мають місце при будь – якому ступені тяжкості. Але вони найхарактерніші для уражень ІІ та ІІІ ст. Періоди ГПХ : · Початковий або період загальної первинної реакції на опромінювання; · Прихований або період уявного клінічного благополуччя; · Період розпалу хвороби або виражених клінічних проявів;   · Період наслідків; · Період віддалених наслідків. Період загальної первинної реакції на опромінювання (ЗПР) – через короткий термін ( хвилини, години) після опромінювання. Симптоми: нудота, блювання, пронос, непритомність, слабкість,головний біль, підвищення температури тіла, лімфоцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, зміни шкіри, слизових оболонок в місцях найбільшого опромінювання. Біль в епігастрії, відсутність або одноразова блювота через 2 години після опромінювання і пізніше свідчать про легкий період. Тоді як нестримна виснажлива блювота що виникає через 20 хвилин – вказує на вкрай тяжкий період. Спрага, сухість в роті, млявість, сонливість, пригнічення, субфебрильна температура характерні для другого і третього періодів. Запаморочення, температура 39 градусів, - розвиток тяжкого та вкрай тяжкого періоду. Має діагностичне значення м’язова слабкість - від легкої при 1- 2 гр. до вираженої ( зниження фізичної активності) при дозах понад 4 грея. Велике значення для оцінки тяжкості у фазі ЗПР приділяється показникам крові: з’являється нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво, лімфоцитопенія до ретикулоцитозу. Надійний об’єктивний показник: первинна еритема шкіри і слизових оболонок, у вкрай тяжких випадків – іктеричність склер. Тривалість цього періоду від кількох годину легких випадках, до 2 і більше днів при тяжких формах. Прихований період ГПХ характеризується відносно задовільним станом. При легких ураженнях явища симптомів ЗПР зникають, а при вкрай тяжких – на симптоми ЗПР нашаровуються симптоми періоду розпалу хвороби. В цьому періоді з’являються ознаки прогресуючих порушень функціонального стану нервової, ендокринної систем, змін крові, дистонічних і обмінних розладів. Водночас може бути загальна слабкість, пітливість, періодичний головний біль, нестійкість настрою, розладу сну, знищення апетиту, диспепсичні розлади. Тривалість при легких – 3 -4 тижні, при вкрай тяжких – він може бути відсутнім. Період розпалу ГПХ починається з погіршення загального стану, виявляються ознаки прогресуючого розладу кровотворення і обміну речовин, приєднається інфекційні ускладнення, у тяжких випадках – сепсис, кровоточивість, порушення сну, апетиту, різка загальна слабкість, адинамія, головний біль, запаморочення, серцебиття, біль у ділянці серця, постійно підвищена температура або гектична лихоманка з ознобом і проливним потом, пульс прискорений, серце розширюється в розмірах, тони глухі, над верхівкою – систолічний шум, приєднається бронхіт, пневмонія, глосит, стоматит, тонзиліт, ентероколіт. Через різку болючість слизової ясен і біль при ковтанні хворий не може істи. Пітливість, висока температура, проноси приводять до зневоднення організму і розладу електролітичного гомеостазу. Кровоточивість з’являється спочатку на слизових оболонках рота,потім на шкірі – стегна, гомілки, передпліччя, живота,із - 17 - носа, кишкові кровотечі, гематурія. Волосся випадає на голові, пахових ділянках і на тулубі. У тяжких випадках виникає панцитопенія, лейкоцити, тромбоцити знижуються. Прогресує анемія, кістковий мозок спустошується. Період розпалу триває від 2 до 4 тижнів. Далі наступає тривалий період одужання. Період одужання - період наслідків: покрашення кровотворення – позитивна прогностична ознака. У крові з’являються мієлобласти, промієлоцити, мієлоцити, ретикулоцити, через 1 – 3 доби збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів,відновлюється кількість гранулоцитів. З відновленням функції кісткового мозку нормалізується температура тіла, зникають ознаки кровоточивості нормалізується функція нервової системи. Період одужання хворих з кістково – мозковою формою ГПХ І – ІІ ст. завершується до 3 – 4 місяців. Тривалішого лікування потребують ІІІ – ІУ ст. Період віддалених наслідків – помірна лейкопенія, тромбоцитопенія, астено – вегетативний синдром, розвиток катаракти, виникнення лейкозів,новоутворень, погіршується якість життя.

 Перша і долікарська допомога: евакуація уражених із осередку, часткова санітарна обробка витрушування обмундирування, обливання водою відкритих частин тіла), прийняття з АІ протиблювотного і радіозахисних засобів, одягання протигазу, респіраторів. Всіх уражених на МПБ поділяють на 2 групи: · Тяжкоуражені, евакуація в першу чергу; · Легкоуражені, евакуація в другу чергу Долікарська допомога : · При нудоті – повторно приймають протиблювотний засіб; · Негайна евакуація із зони ураження; · При необхідності перебування на місцевості з високим рівнем радіації – повторний прийом через 4 – 6 годин після першого прийому – радіозахисний засіб; · Ліквідація проявів загальної променевої реакції –блювота що виникла – діметпрамід 1мл 2% в/м або аміназин 2мл 2,5% в/м, або атропін 1 мл 0,1% п/ш; · Беззондове промивання шлунку з наступним прийомом адсорбентів; · При комбінованих ураженнях – знеболювання та антибіотики; · При психомоторному збудженні, фобіях – 1-2 табл.фенозепама, оксилідину, фенібуту або сібазону; · При серцево – судинної недостатності – кордіамін 2мл п/ш, кофеїн 1мл 20% п/ш. Комбіновані радіаційні ураження (КРУ), що виникають під впливом іонізуючого випромінювання та інших факторів ядерної чи неядерної зброї. Найчастіше виникають гострі променеві ураження з опіками та механічними травмами. У клінічному перебігу КРУ виділяють періоди: · Гострий період первинних реакцій на променеві та не променеві травми; · Період переважання непроменевих компонентів; · Період переважання променевих компонентів;  · Період відновлення. КРУ розділяються : за складом етіологічних факторів, за ступенем тяжкості уражень, потребою в медичної допомозі й прогнозу. Для КРУ характерно 4 ступеня тяжкості: · І легкий – доза радіації до 2 грей, травми легкі, опіки І, ІІ,ІІІ-А. · ІІ середній – доза до 3 грей, травми середній тяжкості, опіки до 10% поверхневі, 5% - ІІІ-Б,ІУ ст.; · ІІІ тяжкий – доза до 4 грей, травми тяжкі,опіки всіх ступенів понад 10% поверхні тіла; · ІУ вкрай тяжкмй – доза понад 4 грей, травми тяжкі, опіки більше 10% поверхні тіла. Від зброї масового ураження виділяють такі ураження : радіаційно – механічні (РМУ); радіаційно – термічні (РТУ); радіаційно – механо – термічні (РМТУ). Перша медична допомога: боротьба з асфіксією, одягання протигазу, тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі, накладання асептичної пов’язки на рану або опікову поверхню, іммобілізація при переломах, ушкодженнях суглобів, введення знеболювального засобу (шприц – тюбик з АІ), при блювоті – протиблювотний засіб (диметкарб), прийом антибіотиків (доксициклін), винесення потерпілих з поля бою або осередку ураження. Заходи долікарської допомоги : · Боротьба з асфіксією ( рот до рота, рот в ніс, використання трубки ДТ, киснева інгаляція, введення дихальних аналептиків); · Зупинка кровотечі або контроль за станом раніше накладеного джгута, пов’язок; · Накладання асептичних пов’язок, оклюзійних пов’язок або контроль; · Іммобілізація кінцівок стандартними шинами; · Введення серцевих та знеболювальних засобів; · Прийом всередину антибіотиків; · Введення протиблювотних засобів ( диметкарб, етаперазин по 1 – 2 табл., атропіну сульфату 1 мл п/ш, аміназин 20 – 50мг, аерон – 1 -2 табл.); · Зігрівання потерпілих, які перебувають у щоці; · Евакуація потерпілих.

Характеристика осередку хімічного ураження

При поширені у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих ядучих ре­човин і над якою поширилася заражена хмара з вражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосова­ної ОР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічною зараження — це розміри фронту виливання ОР (за допомогою авіації) або діаметр розбризкування ОР під час вибуху (бомб чи ракет). Глибина зони хімічного зараження — це відстань від навітряної сторони регіону застосування у бік руху вітру, тієї межі, де концентрація ОР стає неуражаючою.

 Бойові отруйні речовини (БОР) об’єднаються у 3 групи: · ОР смертельної дії ( ФОР, іприт); · ОР, які тимчасово виводять із строю ( психохімічні); ОР, які короткочасно виводять із строю ( подразливі та сльозоточиві). За дією класифікуються : · Нервово – паралітичної дії ( зарин, зоман, УІ – гази); · Шкірнонаривної дії ( іприт,люїзит); · Загальнотоксичної дії ( синильна кислота, хлороціан); · Задушливої дії ( фосген, хлор, дифосген); · Психоміметичної дії ( БІ –зет); · Сльозоточивої та подразливої дії ( адамсит,дифенілхлорарсин, хлорацетофенон, бромбензилціанід).

 Розрізняють стійкі та нестійкі ОР. Нестійкі ОР – термін дії від декількох хвилин до 1 – 2 години, застосовують в паро побідному та аерозольному стані. Стійкі ОР – використовують в аерозольному, крапельно – рідинному стані, а також у вигляді спеціальних згущених рецептур. Тривалість дії від кількох годин до багатьох тижнів або місяців.

 ОР нервово – паралітичної дії: основним механізмом дії є порушення діяльності НС З наступним розладом функції дихання, серцевої діяльності, порушенням зору і розвитком судом і паралічів. Біомеханізм зводиться до пригнічення ферменту холін естерази, що контролює обмін ацетилхоліну, зо допомогою якого по холінергічних нервах здійснюється передача нервових імпульсів. При пригніченні активності холінестерази в організмі накопичується ацетилхолін, що призводить до перезбудження ЦНС і парасимпатичної нервової системи. Перший симптом ураження ФОР – стійкий міоз ( звуження зіниць). Першу медичну допомогу ( у порядку само і взаємодопомоги) надають з метою : профілактики ураження ФОР, припинення потрапляння в організм, максимально раннього початку лікування отруєння. · Одягання протигазу; · Обробка шкіри, одягу вмістом ІПП; · Введення антидоту в/м із шприц – тюбику з червоним ковпачком ( афін або бутаксим). На шляху руху зараженої хмари особовий склад приймає по 2 табл. П -6 за командою командира за 30 хвилин до початку роботи в зоні зараження; · Евакуація потерпілих в МПБ для надання долікарської допомоги. Долікарська допомога : · Повторне введення антидоту ( афін або бутаксим); при зупинки дихання – ШВЛ; · При відсутності афіну або бутаксим можна дати 2 табл. тарену; · Повторна часткова санітарна обробка шкіри, одягу з ІПП; · Евакуація на відкритому транспорті в МПП.

ОР загальноотруйної дії – синильна кислота, хлороціан, які викликають швидкий розвиток клініки отруєнні і смерть від паралічу дихального центру. Синильна кислота з’єднуючись із тривалентним залізом дихальних ферментів, блокує дихання і призводить до розвитку кисневого голодування, зміни газового складу крові, розладу функцій ЦНС, кровообігу та інших органів. Клінічні форми : блискавична і сповільна. При блискавичній формі смерть наступає в перші хвилини після зупинки дихання. Сповільна форма – чітко через три ступені тяжкості : легка, середня, важка. Діагноз ставиться на ознаках : запах гіркого міндалю у видихуваному повітрі, червонувате забарвлення шкіри, слизових оболонок, розширені зіниці, екзофтальм. Перша медична допомога : · Одягання протигазу; · Використання антидоту – пропіл нітрит або амілнітрит, який застосовують інгаляційно ( ампулу роздавлюють під маскою протигазу). Долікарська допомога : · Введення судинних і дихальних аналептиків ( кордіамін або камфора, лобелін або цитітон); · Введення 1мл 20% розчину анти ціаніду в/м; · Евакуація в МПП.

 ОР шкірнонаривної дії - іприт, люїзит. Потрапляє в організм через дихання та шкіру, викликає місцеві ураження шкіри і органів дихання. Характерною особливістю іприту є відсутність у момент впливі суб’єктивних ознак ураження. Прихований період дії на шкіру 13 – 15 годин, на очі та дихання – 2 – 4 години. Іприт – масляниста рідина з запахом «гірчичний газ», в 5,5 разів тяжче повітря, погано розчиняється у воді, руйнується речовинами, які містять хлор. Перша медична допомога – одягання протигазу; обробка шкіри із ІПП; часткова санітарна обробка одягу; у випадках вживання зараженої іжи або води беззондове промивання шлунку; при зупинки дихання – ШВЛ; евакуація в МПБ. Долікарська допомога : часткова санітарна обробка; промивання очей 2% розчином соди; беззондове промивання шлунку, активоване вугілля всередину; при ураженні люїзитом – введення антидоту – унітіол ; п/ш камфора, кофеїн.

 ОР задушливої дії – фосген, діфосген, хлорпікрин, викликають ураження тільки інгаляційним шляхом. Фосген – безбарвний газ з неприємним запахом « прілого сіна і гнилих яблук». Першими ознаками є: неприємний смак у роті; подразнення очей; кашель, ядуха, біль в епігастрії, блювота, рефлекторна зупинка дихання. Це ознаки періоду благополуччя, який триває 2 – 8 годин. Потім настає період розпалу отруєння : задишка з виділенням великої кількості пінистої, інколи з кров’ю, мокроти до 1 – 1,5 л. Набряк легень розвивається до кінця 1 – 2 доби. Шкірні покриви ціанотична, попелясте – сірого кольору, згущення крові, підвищення температури тіла, зниження АТ, ниткоподібний пульс, смерть від паралічу дихального центру. Перша допомога: одягання протигазу, вдихання протидимної суміші, евакуація із зони зараження, промивання очей, полоскання рота водою із фляги, у випадку зупинки дихання – ШВЛ. Долікарська допомога : при подразненні очей і ВДШ – промивання очей 2% розчином соди, вдихання протидимної суміші, кисню протягом 5 – 10 хвилин, зігрівання, спокій, п/ш кофеїн, кордіамін, евакуація в госпіталь на будь – якому транспорті у зв’язку із загрозою розвитку набряку легень.

 ОР психоміметичної дії – похідні гліколевої (БІ-зет) та лізергінової (ДЛК) кислот, використовуються у вигляді димів та отрути для зараження води і продовольства. В організм потрапляють інгаляційно та ШКТ, прибудь – якому шляху виникає однакова клініка. БІ – зет проникає у мозок і вже через 2,5 хвилини досягає максимальної концентрації в більшості структур мозку. Ознаки отруєння : 1 – 4 години – тахікардія, запаморочення, порушення мови і ходи, блювота, сухість в роті,затуманення зору, сплутаність свідомості. 4 – 12 годин – неспроможність адекватно реагувати на зовнішні подразники або пересуватися, порушення пам’яті, зорові, акустичні й тактильні галюцинації , коливання настрою від ейфорії до депресії. 12 – 96 годин – посилення активності, безладно непередбачувана поведінка, поступове повернення до нормального стану, протягом 1 – 3 тижнів – астенічний стан, розвиток амнезії. Перша допомога : вилучення зброї, одягання протигазу, часткова санітарна обробка за допомогою ІПП, при збудженні – промедол, винос із осередку. Долікарська допомога : введення 1 – 2 мл трифтазин, промедолу, кордіаміну, фіксація до нош та евакуація під наглядом супровідника до МПП.

 ОР сльозоточивої та подразливої дії: діють на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, кон’юнктиви очей і викликають відчуття печії і болю. ОР подразливої дії – адамсит і дифенілхлорарсин. ОР сльозоточивої дії – хлорацетофенон і бромбензилціанід. Клініка розвивається з перших хвилин контакту – подразнення в носі та зіві, біль за грудиною,головний біль, біль у яснах, діляні вух, виділення із носу, сухий болючий кашель, чхання, слинотеча, нудота, блювання, біль у животі. Перша допомога : одягання протигазу, вдихання фіциліну під маску, за межами зони – промивання очей і полоскання порожнини рота, носоглотки водою, при болях – промедол із АІ п/ш. Долікарська допомога : повторне вдихання фіциліну, промивання очей 2% розчином соди. Не дозволяється протирати очі руками. Обмундирування потрібно механічно очистити ще до зняття протигазу. Мазі в очі не рекомендується.

Література:

1)Гут Т.М. Практикум з вйськово- медичної підготовки:.-К.: Здоровя,2001.-92с.

2)Пашко К.О.,Герасимів І.М. Вйськово- медична підготовка: підручник для вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації.-Тернопіль:Укрмедкнига,1999.-323с.

3)СидоренкоП.І.Військовомедичнапідготовка:підручник//П.І.Сидоренко, Т.М. Гут, Г.А.Чернишенко.- К.: Медицина, 2008.-432 с.