Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття: «Термічні ушкодження.Відмороження. Електротравми» Дата: 21.05.22
Викладач Єрофєєва В.В.
Предмет: Хірургія
Група
3А л/с
Тема практичного заняття: «Термічні ушкодження.Відмороження. Електротравми»
Дата: 21.05.22
Навчальна
практика Тема: Термічні ушкодження.Відмороження. Електротравми.
Навчальні цілі:
Знати:
-
види холодової травми;
-
періоди і ступені розвитку відморожень;
-
етапи надання першої допомоги та лікування
відморожень;
-
дію електроструму на організм людини;
-
методи надання невідкладної допомоги та
лікування при електротравмі.
Вміти:
-
надавати першу допомогу при відмороженні;
-
проводити лікування хворих з
відмороженнями;
-
надавати першу допомогу хворим з
електротравмою;
-
проводити лікування хворих, вражених
електричним струмом.
Формування практичних
вмінь та навичок: -Невідкладна допомога при відмороженні методом зігрівання
-
-Невідкладна допомога при
замерзанні
-
-Перша допомога при
електротравмі.
Завдання:Ознайомтесь
з додатковим теоретичним матеріалом, запишіть
у зошиті для практичних занять алгоритми та надайте відповіді на тестові
питання і задачі(для кожної бригади одна з грунтовною відповіддю).
ЗМІСТ
Перша допомога при відмороженнях
- транспортування хворого у тепле приміщення;
- волога одежа, взуття повинні бути зняті;
- розтирання відморожених ділянок тіла. Особливість: ділянку потрібно ніжно
масажувати рукою, вовняною тканиною, а не грубим тампоном, щоб не виникли
подряпини – ворота для проникнення інфекції;
- змазування шкіри спиртом після розтирання;
- накладання сухої теплоізоляційної пов’язки;
У клініці:
- внутрішньовенне та внутрішньоартеріальне введення-інфузії препаратів, що
покращують кровоток;
- протиправцева профілактика (введення протиправцевої сироватки в дозі 3000
АО і правцевого анатоксину.
Перша допомога при загальному охолодженні організму
- транспортування хворого у тепле приміщення;
- обкласти тіло хворого грілками;
- гарячий чай, кава;
У клініці:
- інфузія підігрітих сольових розчинів (ацесіль, дисіль, розчин Рінгера);
- ліквідація ацидозу (лактасіль, натрію гідрокарбонат);
- ліквідація гіпоксії (оксигенотерапія, реополіглюкін).
Визначення глибини
ураження відморожених тканин за допомогою спиртової проби
За допомогою ватної або
марлевої кульок і етилового спирту проводиться обробка ураженої ділянки. При
наявності у хворого відмороження 1-2 ст., проба буде позитивною. Має місце
больова і температурна гіперестезія. Якщо у хворого відмороження 3-4 ст., проба
буде негативною, хворий не буде відчувати біль, що буде свідчити про ураження
шкіри на всю її товщу з повним ураженням мальпігієвого шару і дериватів шкіри,
підшкірно-жирової клітковини.
Траншейна стопа, замерзання, перша
медична допомога в бойових і небойових умовах( матеріал надається з урахуванням воєнного стану)
„Траншейна
стопа“ (імерсійна травма) – одна з форм відмороження, що
розвивається внаслідок тривалого, не менше 3-4 діб, охолодження кінцівки у
вологому середовищі.
Холодова травма Ø Стається у відповідь на холодні (не морозні) та вологі
погодні умови (0 o дo 10o С) протягом кількох днів Спричиняє судинно-нервове
ушкодження або пошкодження тканин без утворення льодових кристалів
Озноблення
Озноблення рук та ніг – це холодова травма, яка виникає внаслідок аномальної
реакції людського тіла на холод. Озноблення – це
результат звуження дрібних судин в шкірі під впливом холоду з наступним витоком
крові в навколишні тканини після зігрівання. Болюча травма, яка спричиняє мале
або не постійне погіршення. Травмована шкіра червона, опухла, а також ніжна,
гаряча на дотик, можливе свербіння. Це ураження шкіри може розвинутися лише
протягом годин впливу холоду. До озноблення потрібно поставитися дуже серйозно,
так як воно може прогресувати в траншейну стопу. Профілактика та перша допомога
такі ж, як для траншейної стопи. Озноблення (pernio) – це синонім, проте це
ураження викликає більше болі та є результатом впливу холоду та вологи протягом
довшого часу. Траншейна стопа (імерсійна травма) отримала свою назву від Першої
світової війни, коли війська були змушені стояти в заповнених водою траншеях
від декількох днів до декількох місяців і в результаті отримали цю травму.
Імерсійна травма ніг була описана під час Другої світової війни з ознаками
подібними до траншейної стопи, та описувала симптоми людей з рятівних паромів,
які знаходилися у воді. Це холодова травма, яка спричиняється не обмороженням,
а у випадках, коли шкіра піддається впливу холодної води або бруду протягом
тривалого часу. Поєднання холоду та вологи пом'якшує шкіру, що викликає
пошкодження тканин або інфекції. Вплив холодних, вологих умов на ноги
призводить до звуження кровоносних судин, які можуть викликати місцеві
нервово-судинні пошкодження. Наріжним каменем такого типу травм є занадто
вузькі затягнути чоботи. Холодна волога викличе втрату тепла, а набряк і
звуження кровоносних судин вплине на ішемію тканин. Причини виникнення:
Розвивається внаслідок тривалої експозиції до холоду, вологості або тривалого
занурення стоп при температурі до 17°C протягом більше 12 годин. Менша
тривалість занурення при температурі 0°C призводить до аналогічного ураження.
Розвивається при температурі 0°C –12°C. Може розвиватися при вищій температурі
внаслідок тривалого занурення у воду. Тупа травма або марш може призвести до
важчих ушкоджень. Тривалий вплив холоду руйнує шкіру та нерви та з часом ці
зміни стають незворотними. Спочатку пацієнти скаржаться на поколювання та
оніміння. Ноги бліді, крапчасті, нечутливі, непульсуючі та немобільні.
Зігрівання ніг може бути дуже болючим, так як ноги стають гіперемічними.
Зрештою формуються набряки та пухирі. Також може розвинутися гангрена
Кінцівки
холодні, вздуті та крапчасті. Як правило присутні ціаноз, синюшність шкіри, як
результат ненасиченої киснем крові. Зазвичай ураження розвивається в 3 стадії:
1-а стадія: уражена частина холодна, без болю. Відчувається слабкий пульс. 2-а
стадія: уражена кінцівка гаряча на дотик, як наче горить, часом з'являється
стріляючий біль. 3-я стадія: уражена кінцівка має бліду шкіру, ціаноз навколо
нігтьового ложа та країв рани, знижується сила імпульсу. Коли кінцівка
відігрівається, шкіра стає теплою, сухою та червоною. Стрибки пульсу та біль.
При розігріванні біль дуже сильний і не полегшується з введенням знеболювальних
препаратів, включно з морфіном. Уражена частина може свербіти, поколювати, та
виявляти підвищену чутливість до холоду, можливо назавжди. Відновлення може
тривати тижнями. Пошкодження нерва може бути постійним. Можливий розвиток
пухирів, виразок та вологої гангрени стоп. Ампутація може бути необхідною. Алгоритм
№ 1 Порядок надання першої медичної допомоги при „Траншейній стопі“ (імерсійна
травма) · Уникайте подальшого впливу холоду. ·
Позбутися вологого одягу та замінити його сухим та теплим. ·
Не масажуйте. ·
Обсушіть кінцівку, зігрійте тулуб і дайте змогу пасивно розігрітись стопам. Ніколи
не занурюйте стопи в теплу або гарячу воду. Зігрівайте повільно при кімнатній
температурі. Уражена ділянка, ймовірно, набрякне, почервоніє, та стане
гарячою на дотик після її зігрівання. Можуть сформуватися пухирі. ·
Підніміть стопу, щоб зменшити набряк. · Уникайте
пересування на вражених кінцівках. · У разі появи
пухирці не знімайте. 7 · Негайно зверніться до лікаря. ·
Знеболювання: єдиний ефективний препарат — амітриптилін у дозі 50–150 мг на ніч.
Інші знеболювальні або зовсім неефективні, або (такі, як наркотики) не
полегшують болю. · Пухирці треба залишити цілими;
розірвані пухирці потребують ретельної антисептичної обробки після їх
розкриття. Профілактика: Зберігайте ноги сухими та в теплі, змінюючи
носки. Регулярно перевіряйте ознаки та симптоми цього стану. Мінімально зранку
та ввечері. М'який масаж ніг покращить циркуляцію крові. Спіть в арктичних
рукавицях на ногах. Захищайте ноги від ураження сухим взуттям. Пам'ятайте, що
відповідальність командира зберігати бойову силу. Суворе дотримання
рекомендацій є абсолютно обов'язковим. Солдати, апатичні до ситуації, зазвичай
нехтують піклуванням про свої ноги. Перевіряйте постійно!
Замерзання (переохолодження)
відбувається внаслідок тривалого перебування людини у холодному середовищі
(температура нижча 10 оС) та порушення терморегуляції. Воно трапляється із
людьми, які заблукали, виснажені. Найчастіше замерзають особи, які перебувають
у стані алкогольного сп’яніння. Під час тривалого охолодження організму нормальна
температура довше підтримується у центральних частинах тіла - голові й тулубі і
швидко знижується на периферії. При загальному замерзанні спочатку з’являється
відчуття втоми, скутості, сонливості, байдужості. При зниженні температури тіла
на декілька градусів виникає непритомність. Тривалий вплив холоду швидко
призводить до зупинки дихання та кровообігу. Замерзання – це загальне
патологічне переохолодження організму, зумовлене прогресуючим падінням
температури тіла під впливом охолоджуючої дії зовнішнього середовища, коли
захисні терморегулюючі властивості організму виявляються недостатніми. В основі
замерзання лежить порушення терморегуляції організму. Загальна гіпотермія
викликає зниження усіх видів обміну, в результаті чого створюються умови, за
яких тепловіддача значно перевищує теплоутворення. У клінічному перебігу
замерзання розрізняють три фази:
Адинамічна
фаза – пошкодження легкого ступеня. Потерпілий в’ялий,
апатичний, має бажання заснути. Шкіра бліда, кінцівки синюшні або мають
мармурове забарвлення, “гусяча шкіра”. Пульс сповільнений, артеріальний тиск
підвищений, дихання в межах норми, температура тіла знижена до 34-35° С.
Ступорозна фаза
– пошкодження середньої тяжкості. Температура тіла знижена до 31-32° С, настає
адинамія, озноб, кінцівки бліді, холодні на дотик. Пульс ниткоподібний,
визначається важко, артеріальний тиск дещо підвищений або знижений, дихання
нечасте, 8-10 на хвилину. Судомна фаза – пошкодження тяжкого
ступеня. Температура тіла нижче 30°С, свідомість втрачена, відмічаються судоми,
блювання. Пульс визначається тільки на сонній артерії, артеріальний тиск
знижений, дихання нечасте. Приєднуються ускладнення, небезпечні для життя
хворого (набряк головного мозку та легень, крововиливи в тканини та органи).
Смерть може наступити при зниженні температури у прямій кишці до 25° С.
Алгоритм № 2 Порядок надання першої
медичної допомоги при замерзанні (переохолодженні)
1. Постраждалого найперше необхідно перенести у тепле приміщення, а потім приступити
до поступового зігрівання. Застосовують пасивне зовнішнє зігрівання:
якнайшвидше зніміть мокрий та холодний одяг, обсушіть шкіру, вкрийте теплими
ковдрами. Цей метод ефективний при легкій гіпотермії. Обкладання постраждалого
грілками або занурення у теплу ванну призведе до руху відносно холодної крові
із периферії до центру з подальшим охолодженням і поглибленням порушень у
життєвоважливих органах. 2. Активне зовнішнє зігрівання (ковдри з підігрівом,
гарячі ванни) застосовують при гіпотермії тяжкого ступеня (температура тіла
нижче 32 оС). Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих
розчинів ефективне при лікуванні пацієнтів з важкою гіпотермією зі збереженим
кровообігом. Найкраще зігрівати постраждалого у ванні з водою кімнатної
температури. Проводять поступовий обережний масаж усіх ділянок тіла, воду
повільно нагрівають до 36 оС. Також можна застосувати теплу вологу дихальну
суміш, промивання розчинами з температурою 40 °С шлунка, черевної порожнини,
плевральної порожнини чи сечового міхура. При появі рожевого забарвлення шкіри
та із зникненням задубіння кінцівок проводять заходи по оживленню: штучне
дихання, непрямий масаж серця. Під час проведення натискань на грудну клітку
варто пам’ятати, що остання має більшу резитентність, ніж при нормотермії. Як
тільки постраждалий почне самостійно дихати та опритомніє, його переносять на
ліжко, тепло вкривають, дають гарячу каву, чай, молоко. При ознаках обмороження
кінцівок надають відповідну допомогу.3.
У випадку зупинки кровообігу застосування екстракорпорального кровообігу —
оптимальний метод зігрівання пацієнта. 4. Уникайте надмірного зігрівання
пацієнта. В пацієнтів у стані коми, терапевтична гіпотермія (32-34 °С) може
бути корисною. 5. Постраждалий обов’язково повинен бути доправлений до
лікувального закладу. Перша допомога при обмороженні, як правило, надається в
дореактивному періоді як само- або взаємодопомога.
Алгоритм № 2 Порядок надання першої
медичної допомоги при замерзанні (переохолодженні)
1. Постраждалого найперше необхідно перенести у тепле приміщення, а потім
приступити до поступового зігрівання. Застосовують пасивне зовнішнє зігрівання:
якнайшвидше зніміть мокрий та холодний одяг, обсушіть шкіру, вкрийте теплими
ковдрами. Цей метод ефективний при легкій гіпотермії. Обкладання постраждалого
грілками або занурення у теплу ванну призведе до руху відносно холодної крові
із периферії до центру з подальшим охолодженням і поглибленням порушень у
життєвоважливих органах. 2. Активне зовнішнє зігрівання (ковдри з підігрівом, гарячі
ванни) застосовують при гіпотермії тяжкого ступеня (температура тіла нижче 32
оС). Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих розчинів
ефективне при лікуванні пацієнтів з важкою гіпотермією зі збереженим
кровообігом. Найкраще зігрівати постраждалого у ванні з водою кімнатної
температури. Проводять поступовий обережний масаж усіх ділянок тіла, воду
повільно нагрівають до 36 оС. Також можна застосувати теплу вологу дихальну
суміш, промивання розчинами з температурою 40 °С шлунка, черевної порожнини,
плевральної порожнини чи сечового міхура. При появі рожевого забарвлення шкіри
та із зникненням задубіння кінцівок проводять заходи по оживленню: штучне
дихання, непрямий масаж серця. Під час проведення натискань на грудну клітку
варто пам’ятати, що остання має більшу резитентність, ніж при нормотермії. Як
тільки постраждалий почне самостійно дихати та опритомніє, його переносять на
ліжко, тепло вкривають, дають гарячу каву, чай, молоко. При ознаках обмороження
кінцівок надають відповідну допомогу. 3. У випадку зупинки кровообігу
застосування екстракорпорального кровообігу — оптимальний метод зігрівання
пацієнта. 4. Уникайте надмірного зігрівання пацієнта. В пацієнтів у стані коми,
терапевтична гіпотермія (32-34 °С) може бути корисною. 5. Постраждалий
обов’язково повинен бути доправлений до лікувального закладу. Перша допомога
при обмороженні, як правило, надається в дореактивному періоді як само- або
взаємодопомога.
Алгоритм № 3 Порядок надання першої медичної
допомоги при відмороженні (переохолодженні) в мирний час Оснащення:
гумові рукавички, перев’язувальний матеріал, вата, клейонка, термопокривало,
чай, кава, шини Крамера, знеболювальні засоби. Послідовність виконання 1. Переконайтеся в
безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу постраждалому.
Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття рятувальників. 2. Проведіть огляд
постраждалого, визначте притомний він чи непритомний, з'ясуйте наявність
дихання. 2.1.Попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої)
медичної допомоги. 2.2.Якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть
проведення СЛР. 3. За можливості, треба усунути дію холоду - зняти мокрий одяг
з постраждалого, перенести його в тепле приміщення. Якщо постраждалий
притомний, необхідно зігріти його: актуальне загальне зігрівання постраждалого
(гаряча кава, чай, молоко); при відмороження І ступеня та відмороження окремих
ділянок тіла (ніс, вуха) зігрівання можна здійснити за допомогою тепла рук
того, хто надає допомогу, або грілок. При відмороженні вушних раковин, кінчика
носа та щік, необхідно обробити їх спиртом та змастити стерильним вазеліновим
маслом або будь-якою антисептичною маззю на жировій основі. Розмерзання,
розігрівання тканин та відновлення кровообігу повинно поширюватись у зворотному
напрямку (від центра до периферії) під дією тепла власного тіла та крові.
Передчасне
розігрівання тканин на периферії без відновлення кровообігу веде до їх
загибелі. Тому для ушкоджених
холодом тканин потрібно створити умови термоса, не проводячи при цьому ніяких
зігріваючих (травмуючих) маніпуляцій на периферичних відділах кінцівок
(розтирання снігом, занурення кінцівок у теплі ванни). Цього можна досягти
шляхом накладання термоізоляційних
пов'язок: кінцівку (від кисті, ступні до плечових, кульшових суглобів)
обгорнути поліетиленовою плівкою, поверх плівки накласти товстий шар вати чи
шерстяних тканин і добре забинтувати марлевими бинтами. При цьому забезпечити
хворому часте тепле пиття (не менше двох літрів одномоментно) та якнайшвидшу
госпіталізацію до найближчого лікувального закладу. При необхідності
протишокове положення.
4. Забезпечте нерухомість переохолоджених пальців, кистей
і стоп - за необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або
стандартних шин. 5. Якщо постраждалий непритомний, але в
нього збережене нормальне дихання, його треба перевести у стабільне положення.
Накрийте постраждалого термопокривалом/ковдрою. 6. У жодному разі не залишайте
постраждалого без нагляду. До прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної
допомоги періодично перевіряйте стан постраждалого. 7. Транспортувати
постраждалого в опіковий центр або хірургічне відділення. Важливі рекомендації: Взуття та одяг необхідно знімати
обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття
та одяг). Не рекомендовані інтенсивне
розтирання і масаж відмороженої частини тіла: це може призвести до травми
судин, що збільшить небезпеку їх тромбозу й тим самим збільшить глибину
ушкодження тканин.
Алгоритм № 4 Порядок
надання першої медичної допомоги при відмороженні (переохолодженні) в бойових
умовах Перша медична допомога поверхневого обмороження на полі бою.
1. Накрийте щоки теплими руками допоки біль не мине. 2. Розмістіть розкриті
поверхнево обморожені пальці під протилежні пахви, ближче до шкіри. 3.
Розмістіть оголені поверхнево обморожені ноги під одяг на живіт напарника. 4.
Не розігрівайте такими методами як масаж, біля відкритого вогню, замочуванням в
холодній воді або розтиранням снігом. 5. Накладіть термоізоляційну пов’язку. 6.
Будьте готові до болю, коли уражене місце почне танути. Не відтаюйте та не
відігрівайте глибокі обмороження допоки існує можливість повторного
обмороження. 7. Евакуюйте постраждалого з підозрою на глибоке обмороження на
базу для остаточного лікування.
При наданні першої медичної допомоги при
глибоких обмороженнях дотримуйтеся таких правил: 1. Якщо обмороження вважається
глибоким, не намагайтеся його лікувати на полі бою. 2. Дістаньтеся лікарні або
пункту надання допомоги найшвидшим способом. 3. Евакуюйте постраждалого на
носилках. 4. Захистіть ушкоджену частину від подальшого ушкодження. Обгорніть
кінцівки (термоізоляційна пов’язка) . 5. Не намагайтеся розморозити ушкоджену
частину розтиранням, згинанням або масажем. Не розтирайте снігом, не занурюйте
в холодну або гарячу воду, не наближайте до відкритого вогню або гарячого
повітря, не використовуйте мазі або гарячі компреси. Постраждалому не можна
самостійно пересуватися. Між тим, небезпека менша при пересуванні на
заморожених ногах ніж після їхнього відморожування. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Не дозволяйте
постраждалому з обмороженими ногами або пальцями йти, евакуюйте його на
носилках. Не відігрівайте тканини, якщо є можливість їх повторного обмороження
під час евакуації. Не відігрівайте ноги, якщо постраждалий повинен йти для
надання допомоги. Не відігрівайте постраждалого біля вогню. Не втирайте сніг у
шкіру пораненого. Профілактика відмороження Взаємодопомога та взаємопідтримка є
найважливішими заходами профілактики та
повинні постійно використовуватися. Для неактивних періодів важливим є
забезпечення достатнім одягом та укриттям. Обличчя, пальці рук та ніг повинні
час від часу бути оглянуті з метою зберігання тепла і вчасного виявлення
оніміння або затвердіння поверхні. Вуха потрібно час від часу нагрівати руками
з тією ж метою
Алгоритм № 5. Невідкладна допомога при відмороженні
методом зігрівання
1.
Потерпілого вносять у тепле приміщення,
знімають взуття і рукавиці.
2.
Відморожену кінцівку максимально швидко
відігрівають (розтирають відморожені ділянки тіла чистою тканиною, рукавицею,
ватою, змоченої спиртом, сухими руками; забороняють розтирати снігом і льодом
через продовження дії холоду на тканині і можливих при цьому ушкоджень шкіри);
3.
Найкращим методом зігрівання тканин є
занурювання ураженої частини тіла у воду температурою 32-34 °С, яку протягом 20
хв доводять до 40-45 °С.
4.
Якщо біль, який виник під час зігрівання,
швидко минає, пальці відновлюють звичайний вигляд або трохи набряклі,
чутливість відновилась, то кінцівку витирають насухо, протирають 33 % спиртом,
одягають сухі відпрасовані шкарпетки, зверху - шерстяні шкарпетки або рукавиці
(при відмороженні рук).
5.
Якщо під час зігрівання біль посилюється,
пальці залишаються блідими та холодними - це ознака глибокого відмороження, і
потерпілого слід негайно транспортувати у відділення термічної травми,
травматологічне або хірургічне.
6.
Відморожену ділянку обробляють спиртом
(горілкою). Накладають асептичну пов'язку.
7.
При глибоких відмороженнях вводять
протиправцеву сироватку 3000 ОД і правцевий анатоксин.
·
Проводять іммобілізацію, вводять
знеболювальні засоби. Різкий біль знімають ін'єкціями промедолу (1 мл 2 %
розчину, димедролу (1 мл 1 % розчину), морфіну гідрохлориду (1 мл 1% розчину),
а при великих відмороженнях із вираженим больовим синдромом - інгаляцією суміші
закису азоту з киснем у співвідношенні 2:1 або 3:1.
8.
Для загального зігрівання дають
постраждалим гарячого чаю, кави, молока, обігрівають за допомогою грілок,
теплих ковдр і т.д. При необхідності вводять серцево-судинні засоби і
спазмолітики (папаверин, но-шпа).
Алгоритм № 6. Невідкладна допомога при замерзанні
1.
Потерпілого вносять у тепле приміщення.
Зігрівають центральні відділи тулуба потерпілого, тому що обкладання хворого
грілками або занурювання у ванну призведе до зміщення відносно холодної крові
із периферії до центру.
2.
Проводять послідовний масаж усього тіла;
при зупинці дихання і кровообігу
проводять ШВЛ і непрямий масаж серця.
3.
При збереженому спонтанному диханні
потерпілого обережно перекладають на ноші. Налагоджують інфузію 5% розчину глюкози,
бажано підігрітого до температури 40-45
°С.
4.
На фоні інгаляції кисню транспортують в
стаціонар, постійно контролюючи серцеву діяльність.
5.
При III-IV стадіях замерзання вводять
седуксен, натрію оксибутират, проводять інтубацію трахеї, переводять на ШВЛ та
госпіталізують в положенні лежачи на носилках.
6.
У випадку перебування потерпілого на
вулиці слід вжити заходів, які попереджують подальше переохолодження. Мокрий
одяг знімають, а хворого закутують у ковдру.
Розтирати снігом не можна, не слід давати алкоголь, застосовувати
центральні аналептики (кордіамін, бемегрид, коразол), які підвищують споживання
кисню та можуть спровокувати судоми.
Алгоритм № 7. Перша допомога при електротравмі
1.
Необхідно звільнити хворого від дії струму, оскільки внаслідок судом, а
дуже часто - втрати свідомості, він сам цього зробити не може. Це необхідно
робити так, щоб самому не потрапити під дію струму - вимикають рубильник,
провід вибивають із рук хворого сухою палкою, перерубують сокирою або іншим
предметом. Наблизитись до хворого можна тільки в гумовому взутті або
підкладаючи під ноги сухі речі - дошки, одяг.
2.
Ретельно оглядають хворого. Подальша
допомога полягає у введенні знеболювальних
засобів,
накладанні асептичної пов'язки на рану, проведенні транспортної іммобілізації.
3.
Якщо хворий у свідомості, його необхідно
положити, дати пити гарячий чай, настойку валеріани і відразу ж транспортувати
в лікарню (в будь-який час може настати зупинка серця і дихання).
4.
Якщо хворий без свідомості, але пульс і
дихання збережені, його швидко транспортують у лікарню, дають дихати нашатирним
спиртом, вводять серцеві засоби.
5.
Якщо відсутнє дихання і серцебиття,
необхідно стимулювати серцеву діяльність механічним способом - різким ударом
ребром долоні по груднині.
6.
Найдоступнішими, найефективнішими
способами першої медичної допомоги при зупинці серцебиття і дихання є штучна
вентиляція легень із рота в рот і закритий масаж серця.
7.
В умовах "Швидкої допомоги"
провести електричну стимуляцію серця - дефібриляцію, внутрішньосерцево або
внутрішньотрахеально ввести 1 мл 0,1% розчину адреналіну (найбезпечнішим є
внутрішньовенне введення, але внаслідок спадання стінок судин воно рідко
можливе).
8.
На електроопіки накладають асептичні
пов’язки.
Тестові питання
(тести
можуть мати одну або декілька правильних відповідей)
1.
. До поверхневих опіків відносять:
А. Опіки І, ІІ
ступеню.
В. Опіки І, ІІ, ІІІ ступеню.
С. Опіки І
ступеню.
Д. Опіки ІІІ, ІV ступеню.
2. До глибоких опіків відносять:
А. Опіки І, ІІ ступеню.
В. Опіки І, ІІ, ІІІ ступеню.
С. Опіки ІІІ
ступеню.
Д. Опіки ІІІ, ІV ступеню.
3.
І ступінь відмороження це –
А. Омертвіння поверхневих шарів з утворенням
пухирців.
В. Поверхневе ураження шкіри без утворення
пухирців.
С. Ураження всіх шарів шкіри і глибше проникаючих
тканин.
Д. Омертвіння м’яких тканин і кісток.
4.
ІІ ступінь відмороження це –
А. Омертвіння поверхневих шарів з утворенням
пухирців.
В. Поверхневе ураження шкіри без утворення
пухирців.
С. Ураження всіх шарів шкіри і глибше проникаючих
тканин.
Д. Омертвіння м’яких тканин і кісток.
5.
ІІІ ступінь відмороження це –
А. Омертвіння поверхневих шарів з утворенням
пухирців.
В. Поверхневе ураження шкіри без утворення
пухирців.
С. Ураження всіх шарів шкіри і глибше проникаючих
тканин.
Д. Омертвіння м’яких тканин і кісток.
6.
ІV ступінь відмороження це –
А. Омертвіння кісток.
В. Поверхневе ураження шкіри без утворення
пухирців.
С. Ураження всіх шарів шкіри і глибше проникаючих
тканин.
Д. Омертвіння м’яких тканин.
7.
Консервативним методом лікують відмороження:
А. І та ІІ ступенів.
В. ІІ та ІІІ ступенів.
С. ІІІ ступеня.
Д. Консервативний метод лікування не
застосовується.
(тести
можуть мати одну або декілька правильних відповідей)
8. Які зміни внутрішніх органів і тканин настають внаслідок дії на
організм електричного струму?
1-значні зміни структури нейронів
2-дистрофічні зміни в м’язах
3-розриви внутрішніх органів
4-амілоїдоз нирок
5-розриви м’язових волокон
9. Які зміни внутрішніх органів і тканин настають внаслідок дії на
організм електричного струму?
1-гангрена кінцівки
глибокі зміни стінок судин з
обширними некрозами
2-набряк головного мозку
3-гіперемія і крововиливи у внутрішні органи
4-некроз канальців нирок
10. Назвіть причини смерті при електротравмах:
1-гострий парапроктит
2-ішемічний інсульт
3-гостра ниркова недостатність
4-зупинка серця
5-зупинка дихання
11. У чому полягає перша допомога при електротравмі?
1-припинення дальшої дії струму на потерпілого
2-зупинка кровотечі
3-знеболення
4-проведення реанімаційних заходів
5-транспортна імобілізація
12.Назвіть періоди розвитку відмороження:
1-реактивний
2-латентний
3-ранній
4-пізній
5-дореактивний
13.
Чим клінічно характеризується
II ступінь відмороження?
1-свербіння
2-набряк тканин з синюшним мармуровим
відтінком
3-гіперемія з ціанотичним відтінком і
набряком
4-утворення пухирів
5-почорніння шкіри
14. В ранньому реактивному періоді відмороження відмічають все, крім:
1-больової реакції
2-утворення пухирів на шкірі
3-збільшення температури тіла
4-токсемії (інколи шоку)
5-некрозу тканин
15. Назвіть клінічні ознаки першого ступеня відмороження:
1-втрата больової чутливості
2-свербіння
3-втрата тактильної чутливості
4-почорніння шкіри
5-збережена тактильна та больова чутливість
16.
Для пізнього
реактивного періоду при відмороженні характерна поява:
1-больової реакції
2-волога гангрена кінцівки
3-підвищення температури тканин
4-токсемії
5-некрозу тканин
17.
Назвіть клінічні
ознаки відмороження III ступеня:
1-кінцівка холодна на дотик після зігрівання
2-виражений набряк м’яких тканин
3-утворення пухирів геморагічного відтінку
4-збережена тактильна та больова
5-свербіння
Ситуаційні задачі
1бригада
Ви – фельдшер швидкої допомоги.
Приїхали на виклик. На вулиці лежить людина без свідомості. Температура повітря
-20 градусів С, вітер. При огляді у хворого відмічається різка блідість шкіри
пальців рук, капілярний пульс не визначається, пальці вкриті кіркою льоду.
Ваш діагноз і дії? Принципи
місцевого та загального зігрівання при холодовій травмі?
Під час роботи на пилорамі
працівники почули крик колеги, який ремонтував електродвигун. На місці події
виявили електрика С., 29 років, який судомно тримався за помилково не вимкнутий
прилад. Що потрібно зробити в першу чергу при наданні потерпілому першої
допомоги?Тактика фельдшера?
2 бригада
Хворий А., 43 роки, доставлений у
лікарню після тривалого перебування взимку в горах. При поступленні: скарги на
біль в обох ступнях та їх затерпання. Об’єктивно: шкіра ступнів бліда, холодна,
чутливість її знижена, пульсація на периферичних артеріях різко ослаблена. Є ознаки
загального переохолодження-опишіть їх. Яку допомогу необхідно надати потерпілому?
Ви
прибули на місце пригоди як фельдшер швидкої допомоги. Зі слів присутніх,
кілька хвилин тому постраждалий потрапив під дію електричного струму. Втратив свідомість. Були судоми.
Друзі по роботі вимкнули джерело струму. Хворий лежить на підлозі. Дихання відсутнє,
пульс не пальпується, шкірні покриви ціанотичні, зіниці широкі, на світло не
реагують.Який Ваш діагноз? Ваші дії?
3 бригада
1.У хірургічне відділення поступив хворий зі
скаргами на відсутність чутливості в пальцях ступнів, набряк їх. При збиранні анамнезу
виявилось, що напередодні на морозі довго чекав громадський транспорт. Замерзли
пальці ступнів. Дома грів ступні в гарячій ванні, але чутливість не
відновилась. При огляді: ступні набряклі, відмічається ціаноз пальців,
відсутність чутливості в них, капілярна проба негативна.Поясніть зміну стану
пацієнта з відмороженням.Перша допомога і принципи зігрівання при відмороженні?
2.Бригада ЕМД приїхала на виклик до потерпілого від дії електричного струму фельдшер виявив на долоні його правої руки
біло-сіру пляму діаметром 4 мм. Загальний стан потерпілого задовільний, пульс
80 уд/хв., АТ 110/80 мм.рт.ст. Сформулюйте діагноз.Дії і тактика фельдшера?
Література:
Медсестринство в хірургії: посібник з практичних навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович- Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
Хірургія: підручник /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-
Тернопіль:ТДМУ,2014
Л.В. Цитовская ―Руководство по
практическим занятиям по хирургии.‖К., ―Вища школа‖ 1988г.
Коментарі
Дописати коментар