Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3А л/с Дата 28.05.22 Тема практичного заняття №7: «Гостра й хронічна гнійна аеробна інфекція. Місцеві гнійні захворювання шкіри, підшкірної жирової клітковини, судин, кісток і суглобів.»

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Група 3А л/с  Дата 28.05.22    

Тема практичного заняття №7:

 «Гостра й хронічна гнійна аеробна інфекція.

 Місцеві гнійні захворювання шкіри, підшкірної жирової клітковини, судин,       кісток і суглобів.»

 

Навчальна практика

Актуальність Самостійна робота фельдшера передбачає  діагностику деяких гнійних захворювань у поліклініці та стаціонарі, участь у лікуванні хворих. Участь у проведенні активного хірургічного втручання при гнійних за­хворюваннях, взяття посіву з ран для визначення мікрофлори, чутливості до антибіотиків, перев’язуванні хворих, допомозі під час операцій, розтинів абсцесів, некротомії.

 

Практичні навички:

¾  догляд за хворими;

¾  взяття матеріалу з ран для бактеріологічного дослідження;

¾  проведення проби на чутливість до антибіотиків;

¾  участь у розтині поверхнево розташованих абсцесів;

¾  перев’язка гнійних ран;

¾  підготовка наборів для розтину гнояків;

 

              Догляд за хворими з хірургічною інфекцією        

      Особливості догляду за хворими у відділенні гнійної хірургії. 

Важли­ве значення в одужанні хворих з хірургічною інфекцією має медсестринський догляд. Медична сестра разом з лікарем оглядає хворого, заповнює лист при­значень і обліку виконаних маніпуляцій. Хворі з хірургічною інфекцією по­винні знаходитись у спеціальних, краще окремих боксованих палатах або палатах інтенсивної терапії. В період, коли хворий заразний (газова гангрена, сказ, дифтерія ран та ін.), слід категорично заборонити його відвідування роди­чами та знайомими. Хворому виділяють індивідуальний посуд, який окремо знезаражують і миють. Його одяг перуть і кип'ятять з додаванням дезінфек-

ційних засобів, окремо від білизни інших хворих або членів його сім'ї. В палаті повинна бути бактерицидна лампа, тепла вода. Рушник повинен бути змочений 0,5 % розчином хлораміну або іншим антисептиком.

При догляді за хворим необхідно одягати маску. Всі співробітники по­винні користуватись спеціальними халатами, тапочками, бахілами. Медична сестра обов'язково повинна мати приготовлений для перев'язки столик з необхідним набором інструментів, перев'язувального матеріалу. Досить важ­ливим є положення хворого в ліжку, стан простирадел, положення дренаж­них трубок, кінець яких повинен бути опущений в спеціальну градуйовану банку з розчином антисептика або підключений до електро- чи водовідсмок-тувача. При цьому необхідно слідкувати, щоб у хворого не розвинулись пролежні, нормально функціонував шлунково-кишковий тракт. Хворому при­значають вживати збільшену кількість рідини (чай, компот, вітамінні напої, молоко, кефір). їжа повинна бути висококалорійною і повноцінною: призна­чають м'ясний бульйон, відварену рибу, яйця, сир, свіжі овочі, фрукти.

Робота медичної сестри в палаті, де знаходиться хворий з хірургічною інфекцією, досить відповідальна. Медична сестра повинна бути грамотною, прак­тично підготовленою до прийняття самостійних рішень в екстрених ситуаціях, володіти всіма методами надання допомоги при термінальних станах.

Порушення функції серцево-судинної і дихальної систем спостерігають­ся при лихоманці і проявляються зниженням артеріального тиску, почащен-ням пульсу, дихання пропорційно підвищенню температури. Вважають, що підвищення температури на один градус викликає почащення пульсу на 8-10 ударів на хвилину. Медична сестра, спостерігаючи за хворим, за пульсом і диханням повинна визначити тяжкість його стану і, відповідно, більше при­діляти йому уваги. Швидке, протягом декількох годин, зниження температу­ри негативно впливає на стан серцево-судинної системи, і, якщо хворому своєчасно не надати допомоги, він може померти. Для покращення стану гемодинаміки у хворих забирають подушку, а ножний кінець ліжка підніма­ють на 30-40 см. Поряд із цим, необхідно зігріти хворого грілками, дати йому гарячого чаю, кави. Якщо стан хворого не покращується, то необхідно ввес­ти серцеві глікозиди (дигоксин, строфантин, корглікон), а також кофеїн, при необхідності - мезатон, гідрокортизон й ін.

Важливого значення у хворих з хірургічною інфекцією надають стану рани. Необхідно слідкувати, щоб рани була чистою, щоб у ній не застоював­ся гнійний вміст, некротичні маси, а пов'язка була сухою і надійно ізолювала рану від навколишнього середовища. Забруднення пов'язки або попадання на неї сечі, калу, води з грілки може стати причиною загострення хірургічної інфекції і нагноєння рани. Таку пов'язку необхідно терміново замінити.

У післяопераційному періоді, незалежно від характеру оперативного втру­чання і стану пов'язки, на другий день після операції проводять перев'язку, видаляють серветки. Краї рани змазують розчином 96° спирту і накладають

асептичну пов'язку. Якщо рана не була зашита, її порожнину зрошують розчином антисептика (хлоргексидином, пероксидом водню, димексидомй ін.) і накладають асептичну пов'язку.

Доглядаючи за хворими з хірургічною інфекцією, слід пам'ятати, що немає "малих" і "великих" гнійних захворювань. Невеликий фурункул в ділянці обличчя може призвести до смерті при несвоєчасному і неправиль­ному лікуванні. При правильно організованих і проведених лікувальних за­ходах можна отримати хороший результат і при тяжких станах.

         Догляд за хворими з місцевою гнійною інфекцією. Хворі з фурунку­лами (за винятком обличчя), гідраденітами, панариціями лікуються, як прави­ло, амбулаторно, хворі з фурункульозом, карбункулами, абсцесами і флегмо­нами - в стаціонарах. Лікування цих хворих повинно будуватись з ураху­ванням фазності ранового процесу. Перев'язувальний матеріал повинен бути стерильним. Перев'язки необхідно проводити в окремій гнійній перев'язу­вальній. Поряд із проведенням місцевого лікування, хворим необхідно при­значити антибіотики, сульфаніламідні препарати. Для підвищення захисних сил організму хворий повинен отримувати висококалорійну різноманітну і вітамінізовану їжу. Якщо у відділенні є одна перев'язувальна, то спочатку проводять чисті перев'язки, а потім - у гнійних хворих. Після закінчення роботи проводять вологе прибирання і опромінення кімнати бактерицидни­ми лампами.

         Особливості догляду за хворими із сепсисом. Таких хворих краще помістити в окрему палату. її слід регулярно провітрювати і підтримувати в ній чистоту (вологе прибирання, опромінення бактерицидними лампами). Велику увагу приділяють стану білизни. Волога білизна, складки на ній сприяють утворенню пролежнів. Хворому необхідно протирати спину, зміню­вати положення в ліжку. Висока температура і зневоднення організму при­зводять до порушення роботи серцево-судинної, дихальної систем. Для профі­лактики легеневих ускладнень хворому слід надати напівсидячого положен­ня, проводити дихальну гімнастику, призначити інгаляції.Медична сестра повинна слідкувати за станом ротової порожнини, зубів. У зв'язку з цим, тяжким хворим необхідно ретельно очищати порожнину рота, чистити зуби. Для нормалізації стільця не рідше одного разу на дві доби ставлять очисну або, для підсилення перистальтики, - гіпертонічну клізму. Поряд із цим, медична сестра слідкує за станом сечовидільної систе­ми. Обов'язково визначають добовий діурез, слідкують за своєчасним сечо­випусканням. Тяжкохворим ставлять гумовий катетер, слідкують, щоб сеча не попала на ліжко. Ретельно виконують всі призначення лікаря. При зміні стану хворого необхідно своєчасно повідомити лікаря.У період одужання хворих важливу роль відіграє харчування. Воно повинно бути висококалорійним, містити достатню кількість білків, жирів і вуглеводів.Хворих, які перебували тривалий час у ліжку, необхідно поступово при­вчати до ходіння.

                   Бактеріологічний посів + антибіотикограма                                                          матеріалу із рани

Діагностичний напрямок

Інфекційне ураження організму

Загальна характеристика

Обстежуються відкриті інфіковані рани при гнійно-запальній хірургічній патології (інфіковані рани, опіки, пролежні, виразки при остеоміеліті, діабетичні виразки стопи). Закриті, рани при укусі, пунктати з абсцесів для повної діагностики підлягають дослідженню на анаероби. Мікроорганізми, що виділяються: S. pyogenes, Streptococcus spp., Коагулазонегативні стафілококки, S. aureus, Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp.

Показання для призначення

Відкриті інфіковані рани при гнійно-запальній хірургічній патології (інфіковані рани, опіки, пролежні, виразки при остеоміеліті, діабетичні виразки стопи, гостра гнійна аеробна інфекція).

Маркер

Оцінка наявності збудників інфекції в досліджуваному біоматеріалі з визначенням чутливості до антибіотиків

Клінічна значущість

1.Встановлення факту інфекційного процесу.
2.Вибір адекватної антибіотикотерапіі.
3.Моніторинг лікування.

             БАКПОСІВ З РАНИ+АНТИБІОТИКОГРАМА

Перед забором матеріалу (за 2-3 дня) уникнути вживання будь-яких протимікробних препаратів та антибіотиків.

Перед взяттям матеріалу шкіру навколо рани обробляють спиртом або будь-яким іншим антисептиком, некротичні маси, детрит і гній видаляють стерильною серветкою.

З невскритої рани  проводиться шприцом, що має голку з широким діаметром. Відібраний матеріал переносять в стерильну пробірку з транспортним середовищем.

Взяття матеріалу з вскритих ран проводиться стерильним тампоном круговими рухами від центру до периферії поверхні рани.

При наявності в рані дренажу, для активної аспірації виділень, останні шприцем в кількісті 1-2 мл переносять в стерильну пробірку. Шматочки тканин, гній, промивну рідину з дренажу також забирають в стерильні пробірки при дотриманні всіх правил асептики.

                   Проба на чутливість до антибіотиків:

 

Підготовка до процедури

 1 Психологічна підготовка пацієнта до маніпуляції. Отримати згоду на її проведення.

 2 Уточнити індивідуальну чувстливість до антибіотику.

 3 Приготувати необхідне оснащення.

 4 Обробити руки.

 5 Надягнути маску і рукавички.

 6 Уважно прочитати надпис на упаковці і на флаконі (назва, доза, термін придатності), порівняти з листом лікарських призначень.

 Виконання процедури.

 7 Розвести антибіотик:якщо у флаконі 1 000 000 ОД антибіотика, ввести у флакон 10 мл розчинника — стандартне разведення (в 1 мл — 100 000 ОД).

Набрати в шприць (ємкістю 10 мл) 1 мл антибіотика стандартного разведення і 9 мл фізіологічного разчину (в 1 мл — 10 000 ОД), ввести вміст шприця в пустий флакон з-під антибіотика. Підписати «для проби». Набрати в шприць (ємкістю 1 мл) 0,1 мл разчину з флакона «для проби» (0,1 мл — 1000 ЕД)  Примітка. У випадку проведення проби, для разведення антибіотика необхідно взяти фізіологічний розчин.

 8 Запропонуйти пацієнту зручно сісти на стілець (у випадку необхідності можливо виконання процедури в положенні пацієнта лежачі), звільніть руку  в  ліктьовому суглобі від одягу і положить її долонею доверху на тверду поверхню.

 9 Визначте місце ін’єкції в середній третині піредплеччя.

10 Обробіть місце ін’єкції  стерильними ватними кульками, змоченними антисептиком двічі. После висихання шкіри лівою рукою охопіть передпліччя пацієнта знизу, зафіксуйте шкіру.

 11 Ввести голку під шкіру зрізом доверху під  кутом 5° так, аби занурився тілько її зріз. Обережно отпустіть ліву руку.

12 Ввести 0,1 мл препарату. У випадку правильного введения на місці ін’екції утворюється інфільтрат, який нагадує лимонну кірочку.

 13 Після введения препарату забрати  голку, ватку підчас винімання голки не прикладати. Сухою стерільною кулькою легко зняти залишки лікарського препарату. .

14 Через 20 хв. оцінити результат

 15 Запитати пациента про його самопочуття.

 16 Результати перевірити через 20хв. Завершення процедури.

 17 Продезінфікувати використане оснащення.

 18 Зняти рукавички і маску, покласти в водонепроникний мішок. Обробити руки

19 Зробити запис про проведення процедури і реакції на неї пацієнта у відновідній медичній документації.

 

Складання набору інструментів для розтину поверхневого гнійника

1.    Скальпель гострий і черевцевий.

2.    Гачки Фарабефа і однозубий, двозубий і тризубі гачки.

3.    Кровоспинні затискачі.

4.    Тримачі голок і голки.

5.    Пінцети (анатомічні та хірургічні).

6.    Зонд пуговчатий.

7.    Стерильні кульки і серветки, турунду марлеву або гумову смужку, бинт.

8.    Шприци 2,0 - 5,0 або 10,0 стерильні і голки до них.

9.    0,5% розчин новокаїну.

10.                      1% розчин йодопирона або йодоната, 96% спирт або розчини інших антисептиків.

Здійснення перев'язки гнійної рани.

приготувати: мило, індивідуальне рушник, фартух, маску, рукавички, нарукавники, стерильний лоток, пінцети, кульки, серветки стерильні, 70 - 96% розчин спирту, 1% розчин йодоната, флакони з розчинами антисептиків (3% розчин перекису водню, фурацилін 1: 5000 ), лоток, ножиці, зонд желобоватий, шприц з тупою голкою, плоскі гумові дренажі, Ранорозширювачі, ємності для відпрацьованого матеріалу, ємності з дезінфікуючими розчинами.

Підготовка до маніпуляції:

1.    Медична сестра повністю підготовлена до виконання маніпуляції: одягнена в костюм (халат), маску, рукавички, ковпак, змінне взуття.

2.    Підготувати все необхідне для виконання маніпуляції.

3.    Провести психологічну підготовку, поясніть пацієнтові мета, хід майбутньої маніпуляції, отримаєте його згоду.

4.    Надати пацієнтові зручне положення.

Послідовність дій:

1. Зняти пінцетом брудну серветку з рани.

2. Видалити з рани пінцетом плоский гумовий дренаж.

3. Опрацювати навколо рани 3% розчином перекису водню серветкою на пінцеті.

4. Висушити навколо рани серветкою на пінцеті.

5. Обробити навколо рани 1% розчином йодоната серветками на пінцеті.

6. Оглянути рану за допомогою Ранорозширювачі.

7. Промити всередині рани 3% розчином перекису водню з допомогою шприца і тупої голки.

8. Висушити рану всередині серветкою на пінцеті.

9. Скинути всі використані інструменти в лоток з брудним інструментом.

10. Обробити шкіру навколо рани 1% розчином йодонат серветкою на пінцеті.

11. Ввести в рану плоский гумовий дренаж з допомогою пінцета і зонда.

12. Накласти пінцетом серветку, змочену в антисептичному розчині.

13. Закріпити серветку м'якої бинтовою пов'язкою.

14. Уточнити у пацієнта про його самопочуття.

Закінчення маніпуляції:

1. Відпрацьований інструмент і перев'язувальний матеріал помістити в різні ємності з дезінфікуючим розчином.

2. Зняти гумові рукавички і помістити в ємність з дезинфікуючим розчином.

3. Вимити руки і осушити їх індивідуальним рушником.

4. Зробити запис про виконану маніпуляції і реакції пацієнта.

Матеріали контролю до практичного заняття

            Гостра гнійна хірургічна інфекція

1. Розрізняють наступні види гострої хірургічної інфекції, за виключенням:

1. гнійної аеробної.

2. анаеробної.

3. специфічної (правець сибірка та ін.).

4. гнилісної.

5. специфічної (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін.).

2. За етіологічним фактором розрізняють наступні види хірургічної інфекції, за виключенням:

1. стафілококової.

2. пневмококової.

3. стрептококової.

4. вірусної.

5. гонококової.

3. До ендогенних шляхів інфікування належить:

1. імплантаційний.

2. гематогенний

3. повітряний.

4. лімфогенний.

5. крапельний.

4. Мікроорганізми, що попадають у рану, починають свою життєдіяльність і розмноження у середньому через:

1. 1-2 години.

2. 4-6 годин.

3. 6-12 годин.

4. 18-24 години.

5. 24-36 годин.

 

. поразка тканин, їх запальні захворювання викликають не бактеріальні токсини, а інші токсичні речовини (при укусах змій, комах або після поранення чорнильним олівцем).

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

5. При бактеріально-токсичному інфікуванні рани:

1. бактерії безпосередньо попадають у рану.

2. заражається вже виникла раніше рана (від рук лікаря, інструментів або бинта).

3. поразка тканин, їх запальні захворювання викликають не бактеріальні токсини, а інші токсичні речовини (при укусах змій, комах або після поранення чорнильним олівцем).

4. усе вище перераховане вірно.

5. усе вище перераховане не вірно.

6. Для запального процесу притаманні наступні місцеві ознаки, за виключенням:

1. гіперемії.

2. припухлості.

3. болю.

4. крововиливів.

5. підвищення температури.

7. Для гострої хірургічної інфекції притаманні наступні ознаки, за виключенням:

1. прискорення ШОЕ.

2. підвищеного вмісту глюкози.

3. підвищення кількості лейкоцитів.

4. зсуву лейкоцитарної формули ліворуч.

5. зниження білкового коефіцієнту.

8. Для профілактики гострої гнійної хірургічної інфекції важливе значення мають наступні заходи, за виключенням:

1. підвищення рівня санітарно-гігієнічного стану населення.

2. достатнього вмісту білків і вітамінів у їжі.

3. підвищення кількості жирів та вуглеводів у їжі.

4. покращення стану швидкої і невідкладної хірургічної допомоги.

5. використання антибіотиків, інших препаратів, що підвищують захисні сили організму.

9. Для лікування гнійної хірургічної інфекції використовують наступні заходи, за виключенням:

1. активної імунізації проти правця.

2. мобілізація ураженого органу.

3. евакуація гною.

4. створення доброго відтоку з гнійного вогнища у зовнішнє середовище.

5. використання антибіотиків, інших препаратів, що підвищують захисні сили організму.

10. При перев’язці вялогранулюючої рани виявлено ураження її синьогнійною паличкою. Який засіб найкраще використати для санації даної рани?

1. розчин борної кислоти.

2. біогенні стимулятори.

3. сульфаніламіди.

4. саліцилова кислот 1.

5. антибіотики.

11. З метою підвищення стійкості організму до стафілококової інфекції вводять:

1. аміназол.

2. маннітол.

3. анатоксин.

4. аспірін.

5. аскорбінову кислоту.

 

12. Назвіть один із захисних бар’єрів місцевої реакції організму на проникнення гнійної інфекції:

1. фасція.

2. очеревина.

3. плевра.

4. підшкірна клітковина.

5. піогенна оболонка.

13. Яке з наведених захворювань є частою причиною розвитку гнійної хірургічної інфекції:

1. злоякісна пухлина.

2. вади серця.

3. цукровий діабет.

4. хронічна ниркова недостатність.

5. закрита черепно-мозкова травма.

14. Назвіть основну умову, яка попереджає розвиток хірургічної інфекції:

1. високий освітній рівень населення.

2. добре забезпечення пацієнтів антибіотиками.

3. профілактика і лікування мікротравм.

4. раціональне харчування.

5. відмова від шкідливих звичок.

 

 

15. Структурні елементи які уражуються при фурункулі: а) волосяний фолікул; б) сальна залоза; в) м'яза; г) потова залоза; д) підшкірна клітковин 1. Виберіть правильну комбінацію послідовності відповідей:

1. а, б, г.

2. а, в, д.

3. а, г, д.

4. вірно всі.

5. а, б, д.

16. Звісно, що локалізація фурункула звичайно у місцях де більше сальних залоз та воло 3. Але його не буває на:

1. на сідницях.

2. на шкірі лиця.

3. в зовнішньому вушному каналі.

4. на підошвах стоп.

5. у вхідному отворі носу.

17. Яка небезпека існує при локалізації фурункула на верхній губі:

1. розвитку перитоніту.

2. розвитку запалення плеври.

3. тромбозу сагітального венозного синуса.

4. розвитку підщелепового лімфаденіту.

5. розвитку паротиту.

18. Хірургом оглянутий хворий Т., 42 років. Діагноз: фурункул правого передпліччя, гнійно-некротична стадія. Проведено розтин фурункулу. Пов’язку з яким препаратом треба покласти в фазі гідратації?

1. гіпертонічний розчин.

2. мазь Вишневського.

3. іхтіолову мазь.

4. пов’язку з хлораміном.

5. пов’язку з димексидом.

19. Що називається абсцесом:

1. гнійне запалення потових залоз.

2. гнійне запалення сальних залоз.

3. обмежене запалення клітковини.

4. розлите запалення клітковини.

5. запалення з обмеженим скупченням гною.

20. Як правило, при карбункулах, що локалізуються у ділянці шиї та спини, використовують наступне лікування, за виключенням:

1. хрестоподібних розрізів.

2. пов’язок з мазями на водорозчинній основі.

3. пов’язок із саліциловою маззю.

4. рентгенотерапії.

5. антибіотиків

21. Яке з перерахованих захворювань не зустрічається у дітей раннього віку?

1. фурункул.

2. карбункул.

3. гідраденіт.

4. абсцес.

5. флегмона.

22. Хворий 26 років, скаржиться на болі в правій кисті. Хворіє впродовж 4 дні 2. Болі спочатку з’явились на ладанній поверхні кисті у основи ІІ і ІІІ пальців в місці мозолі 2. Набряк почав швидко збільшуватись з переходом на тильну поверхню кисті. Пальці напівзігнуті, болючість при пальпації, рухи обмежені, позитивний симптом флюктуації. Який попередній діагноз?

1. фурункул кисті.

2. карбункул кисті.

3. абсцес кисті.

4. флегмона кисті.

5. бешиха кисті.

23. Розрізняють наступі форми бешихи, за виключенням:

1. еритематозної.

2. бульозної.

3. абсцедуючої.

4. флегмонозної.

5. гангренозної.

24. Для гострого гематогенного остеомієліту характерно наступна клінічна картина, за винятком:

1. підвищення локальної температури в зоні поразки.

2. різкої болючості при пальпації в зоні поразки.

3. зменшення абсолютної довжини кінцівки.

4. різкої болючості при перкусії кістки поза зоною поразки.

5. болючості при перкусії по осі кістки.

25. При підозрі на гострий гематогенний остеомієліт тактикою фельдшера буде :

1. амбулаторне обстеження.

2. консультацію артролога й ревматолога.

3. планову госпіталізацію в хірургічне відділення.

4. екстрену госпіталізацію в хірургічне відділення.

5. консультацію фтизіатра.

 

Рекомендована література:

 Основна:

 О.М. Кіт Хірургія”  Тернопіль, 2002р. ;

Додаткова:    О.М. Кіт “Медсестринство в хірургії””

 С.Д. Хіміч Київ “Здоров’я” 2004р.;

 Л.М. Ковальчук “Навчальний посібник з хірургії в модулях” Київ,” Медицина” 2009 р..

 Л.В. Цитовская “Руководство по практическим занятиям по хирургии.” К., “Вища школа” 1988г.