Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Невідкладні стани в хірургії Група 4Б л/с Тема практичного заняття№:11 «Невідкладна допомога при відкритих пошкодженнях (рани, опіки, відмороження). Синдром тривалого роздавлювання тканин.» Дата: 09.05.22.
Викладач Єрофєєва В.В.
Предмет Невідкладні стани в хірургії
Група 4Б л/с
Тема практичного заняття№:11 «Невідкладна допомога при відкритих пошкодженнях (рани,
опіки, відмороження). Синдром тривалого роздавлювання тканин.»
Дата: 09.05.22.
НАВЧАЛЬНА
ПРАКТИКА
Тема: Невідкладна допомога при відкритих пошкодженнях (рани, опіки, відмороження). Синдром тривалого роздавлювання тканин.
Велика
група відкритих пошкоджень, головною рисою яких є порушення цілості загального
покриву – шкіри та зовнішніх слизових оболонок, об’єднує в собі насамперед
рани, а також термічні і електричні пошкодження, мікротравми (екскоріації,
садна, уколи), укуси змій та ужалення комах, відкриті переломи тощо.
Рана (Vulnus) -Механічні порушення цілості зовнішніх покривів тіла
(шкіри або слизових оболонок) з можливим пошкодженням тканин,які лежать глибше,
або органів, що характеризується болем, зяянням і кровотечею. Розрізняють рани:
колоті (vulnus punсtum);
різані (vulnus іncіsum);
рубані (vulnus caesum); забиті (vulnus contusum); роздавлені (vulnus conguassatum); рвані (vulnus laceratum); укушені (vulnus morsum); вогнепальні (vulnus sclopetarіum); змішані (vulnus mіxtum).
Додайте класифікації ран.
Запишіть у зошит алгоритми до теми.
Алгоритм № 1. Перша допомога при пораненні
1.
Навколо рани широко зголити волосся.
2.
Шкіру обробити ефіром і змастити 1%
розчином йоду спиртовим, йодонатом або 96% етиловим спиртом.
3.
Промити рану 3% розчином перекису водню
(крім проникаючих поранень), а потім 0,5% розчином фурациліну.
4.
Шкіру
змастити 1% розчином йоду спиртовим, йодонатом або 96% етиловим спиртом.
5.
При капілярній і венозній кровотечах
накласти на рану стерильну стискальну пов’язку або провести тапмонування рани.
6.
При артеріальній кровотечі – вище від рани
накласти джгут або закрутку, а рану закрити стерильною пов’язкою.
7.
Накласти на рану асептичну пов’язку.
8.
Покласти поверх пов’язки міхур з льодом.
9.
При значних пошкодженнях покласти
потерпілого у горизонтальне положення, щоб не допустити запаморочення і
падіння.
Алгоритм № 2. Проведення первинної хірургічної обробки (ПХО) поверхнево-розміщених ран м’яких тканин
Первинну хірургічну обробку рани (ПХО) проводять у лікувальних закладах, її
виконує лікар, а середній медперсонал готує необхідний інструментарій та
матеріали і допомагає на всіх етапах її проведення. Невеликі рани обробляють у
кабінеті поліклініки, приймальному відділенні, а складні - в операційній
стаціонару.
А) Матеріальне забезпечення ПХО невеликих ран
Інструменти: шприц 5-10 мл, ін'єкційні голки,
скальпель, ножиці, затискачі Більрота і Кохера, гачки тупокінцеві, голкотримач
Гегара, голки ріжучі, затискачі для білизни.
Перев'язувальний матеріал: марлеві кульки,
серветки, турунди.
Розчини: йодонат, перекис водню, новокаїн 0,5 %.
Б) Для ПХО великих
ран із пошкодженням
кісток використовують весь загальнохірургічний набор з основними травматологічними
інструментами.
Загальнохірургічний набір: затискачі для білизни - 8 , скальпелі - 4, пінцети: хірургічні - 4;
анатомічні - 2; зубчато-лапчасті - 2; анатомічний довгий - 1; затискачі Кохера
і Більрота - по 15; ножиці' Купера - 3, Ріхтера - 1, прямі - 1; гачки: тризубі
гострокінцеві - 2, Фарабефа - 2; лопатка Буяльського - 1; лігатурна голка
Дешана - 2; зонди - жолобкуватий -1, ґудзикуватий - 1; ложечка Фолькмана - 1;
корнцанги прямі і зігнуті - по 2; голкотримачі - 3, голки: ріжучі - 15, круглі
- 10; шприци і голки до них різних розмірів - 5.
В) Мета операції:
попередження раневої інфекції і нагноєння рани; операція виконується в
перших кілька годин після поранення.
Г) Етапи ПХО ран
1.
Премедикація - введення за 30 хв перед
операцією 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 1% розчину димедролу і 1
мл 2 % розчину промедолу підшкірно.
2.
Навколо рани широко зголити волосся.
3.
Шкіру обробити ефіром і змастити 1%
розчином йоду спиртовим, йодонатом або 96% етиловим спиртом, обкласти його стерильною
білизною.
4.
Провести місцеву анестезію 0,5% розчином
новокаїну або провідникову анестезію 1% розчином новокаїну.
5.
Видалити з рани сторонні тіла.
6.
При активній артеріальній кровотечі
притиснути артерію кровозупинним затискачем, прошити і перев’язати її. При
неможливості прошивання артерії накласти вище поранення артеріальний джгут або
джгут-закрутку.
7.
Промити порожнину рани 3% розчином перкису
водню і 0,5% рзчином фурациліну (хлоргексидин).
8.
Шкіру обробити ефіром і змастити 1%
розчином йоду спиртовим, йодонатом або 96% етиловим спиртом.
1.
2.
Накласти пошарові шви на рану, кетгутові
на м’язи і підшкірну клітковину, шовкові на апоневроз та шкіру
3.
Накласти на
рану асептичну
пов’язку.
4.
Зафіксувати пов’язку бинтовою чи клейовою
пов’язкою.
Алгоритм № 4. Накладання вузлових швів
Види швів:
Первинний шов – виконується при проведенні первинної хірургічної обробки. Первинно-відстрочений шов –
накладається після ПХОР. Рана лікується, як гнійна в фазу ексудації. На 4-5
добу після ПХО до появи грануляцій, при відсутності гнійного запалення в рані, шви
зав’язуються.
Ранній вторинний шов – накладається на вкриту грануляціями рану з рухомими краями до розвитку в
останній рубцьової тканини (на протязі 8-15 діб після хірургічної обробки). Пізній вторинний шов – використовується
на гранулюючій рані, в якій вже розвинулась рубцьова тканина (3-4 тиж. після
отримання тани). Закриття рани можливе лише після попереднього проведення
висічення рубцьовоїтканини.
Матеріальне забезпечення: голкотримач Гегара, ріжуча
хірургічна голка, хірургічний пінцет, шовний матеріал, ножиці, гумові
рукавички, стерильний перев’язувальний матеріал.
1.
Одягають гумові рукавички.
2.
Заправляння голкотримача:
а) хірургічну голку затискають
кінчиками браншів голкотримача впоперек,
гострим кінцем вліво, ближче до вушка (2/3 голки від голкотримача до гострого
кінця і 1/3 - до вушка), кінці голки спрямовані вгору;
б) від котушки
шовного матеріалу відрізають ножицями нитку довжиною близько 20 см;
в) беруть голкотримач у ліву руку, пальцями правої
руки або пінцетом захоплюють один кінець нитки, а інший фіксують пальцями
лівої руки. Нитку натягують, перекидають через кінчик голкотримача і всиляють у
вушко голки. Один кінець нитки має бути короткий (4-5 см), інший - довгий.
3. Беруть голкотримач, заправлений голкою з ниткою, в праву руку, пінцет - у
ліву, захоплюють ним один край рани, проколюють голкою шкіру і тканини так, щоб
вона вийшла біля дна рани, беруть пінцетом інший край рани, виколюють голку з
тканин назовні.
4. Притримуючи кінчик голки пінцетом, розтискають голкотримач, переміщають
його на іншу сторону рани, затискають кінчик голки і різким круговим рухом голкотримача виймають голку з
тканини. При цьому виходить із тканин і нитка, короткий кінець якої захоплюють
однією рукою, а довгий іншою.
5. Краї рани зближують пінцетом, слідкуючи, щоб вони не підвернулися.
6. Вузол зав′язують збоку від рани.
7.
8. Шкірні шви накладають з інтервалом 1-2 см.
Алгоритм № 5. Знімання
вузлових швів
Матеріальне забезпечення: хірургічний пінцет, гострокінцеві ножиці обо
гострокінцевий скальпель, гумові рукавички, йодонат, стерильній
перев’язувальний матеріал.
Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. Знімають пов’язку з рани.
3. Лінію шва та шкіру навколо нього обробляють йодонатом.
4.
5. В цьому місці нитку розрізають і витягоють
в напрямку до лінії шва.
5. 7. Видалені нитки кладуть на марлеву
сарветку і, після зняття всіх швів, занурюють їх у дезинфікуючий розчин.
8. Рубець обробляють йодонатом та
накладають асептичну пов’язку.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ВИБЕРІТЬ
ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
а) сокирою;
б) шаблею;
в) шилом;
г) склом.
2.
Абсолютна ознака рани:
а) кровотеча;
б) біль;
в) зниження гемоглобіну;
г) порушення функції.
3.
Основний симптом різаної рани:
а) ушкодження шкіри;
б) наявність вхідного отвору;
в) наявність вихідного отвору;
г) наявність вхідного і вихідного отворів.
4.
І фаза ранового процесу — це:
а) регенерація;
б) епітелізація;
в) запалення;
г) рубцювання.
5.
ПХО ран лежить в основі
антисептики:
а) хімічної;
б) механічної;
г) біологічної.
ВИБЕРІТЬ
ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ
6. Небезпека
укушених ран тваринами:
а) велика зона ушкодження;
б) сильне інфікування;
в) сильна кровотеча;
г) сказ;
д) ушкодження кістки.
7. Умови для загоєння ран первинним натягом:
а) рівні краї рани;
б) нерівні краї рани;
в) згустки крові в рані;
г) відсутність у рані сторонніх тіл;
д) відсутність нагноєння.
8. Фізичні методи лікування гнійних ран:
а) пов’язка з гіпертонічним розчином хлориду
натрію;
б) ПХО;
в) вакуумне дренування;
г) УФО;
д) розчин пероксиду водню.
9. Протипоказання для ПХО ран:
а) свіжоінфікована рана;
б) асептична рана;
в) гнійна рана;
г) кровотеча;
д) шок.
10. Загальні ознаки запалення гнійної рани:
а) головний біль;
б) біль у ділянці рани;
в) лейкоцитоз;
г) тахікардія;
д) набряк, що наростає
ДОПОВНІТЬ
11.
Друга фаза ранового процесу — це...
12. Кратність перев’язок після розтину гнійної рани —
13. ПХО, виконана протягом 24 год після травми, —
14. За наявності грануляційної тканини рана гоїться...
УСТАНОВІТЬ
ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь
може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу)
15. Вид рани:
1)
різана;
2) забита
Предмет,
яким її нанесено:
а) молоток;
б) бритва;
в) сокира;
г) ніж;
д) камінь;
е) багнет.
16. Вид
рани:
1) колота;
2) різана.
Симптоми:
а) біль;
б) зіяння країв;
в) сильна
кровотеча;
г) велика
гематома;
д) великий
некроз;
е) малий
діаметр отвору.
17. Завдання І фази ранового процесу:
1)
знищення
мікробів у рані;
2)
забезпечення
відтоку ексудату.
Заходи:
а) ПХО;
б) розтин гнійника;
в) дренування;
г) гіпертонічний розчин;
д) антибіотики внутрішньом’язово:
е) протеолітичні ферменти.
18. Види дезінтоксикаційної терапії:
1) прості методи;
2) інтракорпоральна
детоксикація;
3) екстракорпоральна
детоксикація.
Заходи:
а) перитонеальний діаліз;
б) лімфосорбція;
в) форсований діурез;
г)
значна кількість пиття;
д)
плазмаферез;
УКАЖІТЬ ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
19.
Перша долікарська допомога при пораненні:
а) накладення асептичної пов’язки;
б) знеболення;
з) спинення кровотечі;
г) вибір способу
транспортування;
д) транспортна іммобілізація.
20.
ПХО ран:
а) спинення кровотечі;
б) накладення швів;
з) місцева анестезія;
г) оброблення операційного
поля;
д) вирізання країв, дна, стінок рани;
е) асептична пов’язка.
Термічні ушкодження
.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ВИБЕРІТЬ
ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ
1.
Для опікового шоку найбільш характерним е:
а) падіння AT;
б) тривала еректильна фаза;
в) крововтрата;
г) втрата свідомості.
2.
Глибокими вважають опіки;
а) І—II ступеня;
б) II—III ступеня;
в) III ступеня;
г) III—IV ступеня.
3.
Опіковий шок розвивається у
дорослих при площі опіку:
а) понад 20 %;
б) понад 5 %;
в) понад 10 %;
г) понад 15 %.
ВИБЕРІТЬ
ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ
4.
У перебігу опікової хвороби розрізняють:
а) початок;
б) опіковий шок;
в) гостру опікову токсемію;
г) розпал хвороби.
5.
Лікування опіків може бути:
а) консервативним;
б) оперативним;
в) інтенсивним;
г) відкритим.
6.
Оперативне лікування опіків
у 2 і 3 періодах опікової хвороби:
а) відстрочена радикальна некректомія з
первинною шкірною пластикою;
б) вторинна шкірна пластика;
в) усунення рубцевих контрактур;
г) туалет опікової поверхні.
7.
Для оперативного закриття
шкірних дефектів використовують:
а) сітчастий трансплантат;
б) шкірні марки;
в) шкірні смужки;
г) асептичні пов’язки.
ДОПОВНІТЬ
8.
Другий період опікової
хвороби називається ...
9.
Причинами
смерті від струму є ... і... .
10. Чинником, що прискорює замерзання, є ...
11. При обмороженні II ступеня утворюються пухирі з ... вмістом.
УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ
(кожна відповідь може використовуватись один раз, декілька разів
або жодного разу)
12. Період перебігу опікової хвороби:
1) опіковий шок;
2) одужання.
2) Заходи:
а) оперативне лікування;
б) усунення травмівного
чинника;
в) мазеві пов’язки;
г) лікувальна фізкультура;
д) знеболення.
УКАЖІТЬ
ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ
13. Перша
допомога при замерзанні:
а) увести
атропін;
б) зігріти;
в) госпіталізувати;
г) зняти
мокрий одяг.
синдром тривалого
здавлення
1.Дайте визначення СТЗ.
2.Назвіть
періоди СТЗ.
3.Опишіть послідовність надання першої допомоги при СТЗ
1Місцеві симптоми СТЗ у
ранньому періоді:
а) олігурія;
б) азотемія;
з) пухирі з
геморагічним вмістом;
г) зникнення чутливості в зоні ушкодження;
д) падіння AT.
2.Місцеві
симптоми СТЗ:
а) атрофія
м’язів;
б) згущування
крові;
в) відсутність
периферійної пульсації;
г) тугорухомість
суглоба;
д) симптом
нитки;
Бажано, відповідати в електронному вигляді (тільки
тести,щоб я бачила логіку ваших відповідей). Практика 5 годинна
Література:
Медсестринство в хірургії: посібник з практичних навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович- Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
Хірургія:
підручник /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-
Тернопіль:ТДМУ,2014
Л.В.
Цитовская ―Руководство
по практическим занятиям по хирургии.‖ К.,
―Вища школа‖ 1988г.
Коментарі
Дописати коментар