Викладач Єрофєєва В. В Назва дисципліни: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття №8: «Гостра ниркова та печінкова недостатність. Судомний синдром. Гіпертермічний синдром» Група 4 А с/с. Дата: 05.05. 22.

 Викладач Єрофєєва В. В

Назва дисципліни: «Анестезіологія та реаніматологія».

Тема практичного заняття №8: «Гостра ниркова та печінкова недостатність. Судомний синдром. Гіпертермічний синдром»

 Група 4 А с/с. 

          Дата: 05.05. 22.

Тема:  Гостра ниркова та печінкова недостатність. Судомний синдром. Гіпертермічний синдром

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Причини розвитку гострої ниркової недостатності. Клінічний перебіг різних видів ниркової недостатності. Медсестринське обстеження та медсестринська діагностика. Інтенсивна терапія. Показання до гемодіалізу.

Причини виникнення та клінічні ознаки гострої печінкової недостатності. Інтенсивна терапія та особливості догляду за пацієнтами з гострою печінковою недостатністю. Оцінювання показників лабораторних досліджень за схемою: норма, патологія.

Тепловий і сонячний удар. Гіпертермічний та судомний синдроми. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі, її особливості.

 Техніка безпеки, протипожежна безпека, протиепідемічний режим, професійна безпека та охорона праці в галузі у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії. Техніка безпеки для медсестри з догляду за тяжкохворими, під час проведення екстракорпоральних методів детоксикації.

 

НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

 

Особливості невідкладної допомоги при гострій нирковій і гострій печінковій недостатності. Медсестринське обстеження та медсестринська діагностика. Планування медсестринських втручань.Особливості спостереження за пацієнтом і вирішення його дійсних проблем. Надання невідкладної медичної допомоги.

 

Тепловий і сонячний удар. Гіпертермічний та судомний синдром. Електротравма. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі, її особливості. Догляд за пацієнтом, вирішення його дійсних і супутніх проблем.

 

Дотримання правил техніки безпеки, професійної безпеки, протипожежної безпеки, протиепідемічного режиму та охорони праці в галузі у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії. Техніка безпеки під час роботи з кислотами та їдкими речовинами, проведення екстракорпоральних методів детоксикації.

 

Практичні навички:

¾  надання невідкладної допомоги в разі гострої ниркової та печінкової недостатності, тепловому і сонячному ударі, гіпертермічному та судомному синдромах, електротравмі;

 

¾  дотримання правил техніки безпеки, професійної безпеки, протипожежної безпеки, протиепідемічного режиму та охорони праці в галузі у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, під час роботи з кислотами та їдкими речовинами, проведення екстракорпоральних методів детоксикації;

¾  дотримання принципів медичної етики та деонтології.

 

 

ГОСТРА НИРКОВА ТА ПЕЧІНКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

 

Актуальність теми. Гостра недостатність нирок і печінки є швидко прогресуючими та небезпечними для життя станами, які ускладнюють перебіг великої кількості захворювань. Серед основних причин гострої ниркової недостатності (ГНН) найчастішими є шокові стани, запальні і токсичні ушкодження її паренхіми.

Гостра печінкова недостатність (ГПечН) частіше ускладнює перебіг гепатитів вірусної, аутоімунної, токсичної природи. Розвиток цих синдромів значно обтяжує перебіг основного захворювання і погіршує прогноз. Тому медична сестра разом з лікарем,допомагаючи йому, повиненні уміти швидко і вчасно діагностувати розвиток цих станів, вміти провести невідкладну, консервативну терапію, організувати та здійснити догляд  при них.

 

 Цілі навчання.

 

 Загальна мета: вміти визначати проблеми пацієнта та діагностувати гостру ниркову та печінкову недостатність, надавати невідкладну допомогу та планувати догляд за хворими на гостру ниркову та печінкову недостатність.

 

Уміти:

         1. Зібрати скарги, анамнез, провести об'єктивне обстеження хворих на гостру ниркову та печінкову недостатність.

 

         2. Інтерпретувати проблеми пацієнта, анамнез, дані об'єктивного дослідження, результати клінікобіохімічних лабораторних досліджень, інструментальних досліджень,  зміни АТ, ЦВТ, діурезу у хворих та сформулювати сестринський діагноз.

          3. Надати невідкладну допомогу залежно від встановленого діагнозу.

          4. Скласти план сестринського догляду за хворими на гостру ниркову,  печінкову недостатність, інтерпретувати отримані результати.  

         5.Інтерпретувати механізм дії та показання до застосування фармакологічних засобів для надання невідкладної допомоги та лікування хворих на гостру ниркову та печінкову недостатність,розуміти сутність методу гемодіаліза, перитонеального діаліза ,сорбції

 

                  

 

 

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

 " Гостра ниркова та печінкова недостатність."

 

 1. Причини Шунтування крові поза паренхіматозним органом Печінки Нирок

 Преренальна анурія Шок Тотальный спазм артеріол Ішемія паренхіматозних клітин Отрути і інфекція Аутоімунні процеси Пряме ураження функціональних клітин Внутрішньо судинний гемоліз ДВЗ-синдром

 2. Групи клінічних ознак Найяскравіші симптоми Блок відтоку екскретів Надходження компонентів екскретів до інтерстицію органа Накопичення кінцевих продуктів метаболізму в крові

 Фізикальні ознаки зміни розмірів органів і біль Збільшення / зменшення печінки і нирок, «печінкова коліка», «глаукома нирок» Ознаки інтоксикації проміжними і кінцевими продуктами метаболізму Енцефалопатія, кома. Ознаки виділення токсинів через альтернативні шляхи та їх ушкодження Порушення водно-електролітного і кислотно-основного обміну

Ниркова недостатність: анемія. «уремічний» запах, уремічний гастрит, виразки; уремічний полісерозит, гепаторенальний синдром

 Печінкова недостатність: Печінковий» запах, гіпоглікемія, гіпокоагуляція, гіпоальбумінемія«

 

3. Поняття про тяжкість ушкодження функції органа

         I стадія, або дисфункція – тільки лабораторні дані, клінічних проявів немає

          II стадія, або недостатність – поряд з лабораторними наявні клінічні прояви ураження цього органа

         III стадія, або неспроможність – приєднуються клінічні і лабораторні ознаки дисфункції інших органів і систем (наприклад, енцефалопатія).

 

 4. Лікування Принципи

         Зменшення катаболізму білків: лікування шоку, вогнищ інфекції, лихоманки; повне енергетичне забезпечення, за умов неминучості – скорочення добової дози білка

         Зменшення синтезу аміаку в кишечнику: регулярне очищення кишечника аж до провокаційної діареї; обмеження надходження білка, лактулози

         Посилення природної детоксикації та активні методи детоксикації

 Приклади використання принципів

 Донорскі фактори згортання. Альбумін, рекомбінантний еритропоетин Лікування шоку і ДВЗ, порушень водно-сольового і кислотно-основного обміну; дезагреганти, поліпшення газового складу артеріальної і портальної крові, керування органною гемодинамікою.

Прометаболіти, субстрати, антиоксиданти, вітаміни  Видалення токсичних метаболітів, які затрималися . Відновлення органної гемодинаміки, оксигенації. Захист від аутоагресії та сприяння регенерації

 

   Алгоритм діагностики гострої ниркової ,печінкової недостатності

 Гостра ниркова недостатність Не менш, як одна з двох ознак:

1. Шок, або внутрішньосудинний гемоліз, або рабдоміоліз, або контакт з нефротоксичною речовиною в попередні 1-120 годин.

 2. Анурія або олігурія (діурез менш як 0,5 мл/кг/год) при виключенні механічного перешкоджання відтоку сечі)

Уремічний синдром Дисгідрічний синдром Диселектролітний синдром Метаболічний ацидоз Клінічно: слабкість, уремічний гастрит, уремічний запах, виразки, кровотечі ШКТ

Лабораторно: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові Клінічна діагностика дисгідрій. Гіперкаліємія. Клінічно: схильність до брадикардії та екстрасистолії. Додаткові: концентрація калія в крові, зміни на ЕКГ Гіперпное за типом дихання Кусмауля     ЦЕ Є ГНН. 

 

 

Гостра печінкова недостатність Енцефалопатія (мінімум 2 ознаки з 4): 1. Зміни особистості 2. Дефіцит уваги 3. Переважна сонливість 4. Астериксіс(астенія) 5. Кома Гіпоглікемія

 

 Гіперамоніємія (надійний критерій) «Печінковий» запах (менш надійний і постійний) Збільшення печінки, біль Вздуття живота і перитонізм Лихоманка, лейкоцитоз

 Гепатонекроз Дистрофія гепатоцитів Наявна мінімум одна ознака: 1. Гіпокоагуляція 2. Гіпоальбумінемія 3. Набряки зовнішні, порожнинні 4. Гіперпное 5. «Печінковий» запах

 

Лікування ренальної гострої ниркової недостатності

Діагностовано ренальну гостру ниркову недостатність Підтримка залишкової функції нирок Збільшення ниркового кровотоку: дофамін в дозі 0,5-2 мкг/кг/хв Збільшення тубулярної реабсорбції: фуросемід 40-400 мг впродовж першої доби (не впливає на частоту потреби в діалізі) Визначення потреби в невідкладному гемодіалізі Лікування дисметаболічних синдромів, які загрожують життю Уремічний Гіперкаліємія Метаболічний ацидоз Дисгідричний Анемічний Зменшення катаболізму білків Обмеження білка в дієті до 0,5 г/кг до початку діалізного лікування Перитонеальний, «шкірний» діаліз, провокаційна діарея за умов відносно стабільної гемодинаміки и резерві часу, за відсутності– невідкладна ниркова замісна терапія

 Кальцію глюконат 4-6 раз за добу або безупинно Гіпертонічний розчин глюкози з інсуліном Гідрокарбонат натрію за умови рН

Добова доза рідини дорівнює добовій перспирації (відновлюють розчинами глюкози) + залишковий діурез (відновлюють розчинами солей) + об'єм патологічних втрат рідини (фістула, блювання, рани, стул) (відновлюють розчинами солей).

 

 Лікування гострої печінкової недостатності

Диагностовано гостру печінкову недостатність: «Лікування супутнього захворювання, яке викликало декомпенсацію Глюкоза з інсуліном до повного забезпечення добової енергетичної потреби Очищення товстої кишки за допомогою клізм, надалі випорожнення не менше як два рази за добу Виключення надходження білка з їжею, амінокислотні суміші спеціального призначення 1 г/кг/добу Замісна терапія прометаболітами і вітамінами Патогенетична (інгібітори альдостерону) і симптоматична (поповнення дефіциту калію і хлору), корекція порушень водно-електролітного і кислотно-основного обміну Додаткова доставка кислороду з портальною кров'ю (гіпербарична оксигенація) Замісна терапія – донорські або рекомбінантні фактори згортання за необхідності, альбумін (якщо альбумін крові менш за 25 г/л), глюкоза до досягнення нормоглікемії При відсутності протипоказань плазмаферез Вирішення питання про хірургічне втручання

 

 Судомний синдром.

Гіпертермія (перегрівання організму, тепловий, сонячний удар). Електротравма - це непередбачена дія на організм електричного струму, що спричіняє значні функціональні розлади ЦНС, СС та дихальної систем, спричіняє місцеві ушкодження.

 

Надання невідкладної допомоги при судомному синдромі

Судома (синонім: спазм) — будь-яке переривчасте мимовільне м'язове скорочення. Залежно від тривалості скорочення та розсла­блення м'язів розрізняють: тонічні судоми, що супроводжуються тривалим спазмом; клонічні судоми — чергування фаз скорочен­ня та розслаблення, які швидко змінюються; тоніко-клонічні або клоніко-тонічні судоми — різні сполучення попередніх феноменів; міоклонічні судоми — швидкі, блискавичні скорочення окремих м'язів або м'язових груп.

Невідкладна допомога:

1.    За показаннями — реанімаційні заходи.

2.    При збереженій свідомості — інсуфляція кисню через но­совий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, комаІ ст.) — інсуфляція кисню через носовий катетер або ларінгеаль-ну маску; при комі ІІ-Ш ст. з порушенням дихання — після по­передньої премедикації — 0,1 % атропіну сульфату — 0,1 мл/рік життя (не більше 0,5 мл) внутрівенно, інтубація трахеї і переве­дення на ШВЛ.

3.    Засобами першого вибору в стратегії лікування судом є бензодіазепіни (діазепам, седуксен, реланіум, сібазон). Найбільш ефективне внутрішньовенне введення 0,5 % розчину седуксену в разовій дозі 0,35-0,5-0,7 мг/кг маси тіла(одна ампула седуксену містить 10 мг в 2 мл). Можна вводити ректально: при масі тіла менше 15 кг — 5 мг, більше 15 кг — 10 мг.

При неефективності протисудомного ефекту седуксену засто­совують:

·         натрію оксибутират у разовій дозі — 50-100-150 мг/кг;

·         водорозчинний фенобарбітал (доза — 5-10-15 мг/кг);

·         водорозчинні гідантоїни (фенітоїн, фенгідан. Доза фені-тоїну 10-15 мг/кг. Препарати вводять у вигляді тривалої инфузії в дозі 0,5-0,75 мг/кг/год;

·         інші бензодіазепіни (клоназепам — 0,05 -1 мг/кг, лоразе-пам — 2,5-10 мг повільно внутрівенно).

При судомах, що тривають, препаратами вибору є барбітура­ти короткої дії (тіопентал-натрію, гексенал), а також застосування інгаляційного наркозу із сумішшю закису азоту та кисню у спів­відношенні 2:1 або фторотану. У резистентних випадках доцільна міорелаксація та переведення хворого на кероване апаратне ди­хання. Тіопентал-натрію одночасно вводиться внутрішньовен­но та внутрішньом'язово в сумарній дозі 8-10 мг/кг (не більше15 мг/кг). Для внутрішньовенного введення застосовується 0,25-0,5-1,0 % розчин препарату, а для внутрішньом'язового — 2-5 %(більше концентровані розчини можуть викликати асептичні не­крози).

Надання невідкладної допомоги при гіпертермічному синдромі

Гіпертермічний синдром — це патологічний варіант гаряч­ки з швидким і неадекватним підвищенням температури тіла, що супроводжується порушенням мікроциркуляції, метаболічними розладами і наростаючою дисфункцією життєво важливих орга­нів і систем

Гарячка є основною причиною звернень за невідкладною медичною допомогою в педіатричній практиці.

Нормальна температура тіла дитини коливається протягом доби на 0,5 °С, у деяких дітей — на 1 °С з підвищенням увечері. При вимірюванні в пахвовій ямці нормальні коливання темпера­тури тіла складають 36,5-37,5 °С. Максимальна добова ректаль­на температура досягає, в середньому, 37,6 °С, перевищуючи 37,8 °С у половини дітей. Хоча прийнято вважати, що аксилярна тем­пература нижча за ректальну на 0,5-0,6 °С, точної формули пере­рахунку немає; проте фебрильна аксилярна температура у пере­важної більшості дітей (в т. ч. у перші місяці життя) відповідає фебрильній ректальній температурі.

Виділяють «білу» і «рожеву» гіпертермію. «Біла» гіпертермія — блідість шкірних покривів, «мармуровість» малюнку, ціанотичний відтінок нігтів і губ, позитивний симптом «білої плями»; холодні кінцівки; виражена тахікардія; задишка. Поведінка дитини порушена, відзначаються млявість,апатія.можливі судоми. Загальний стан значно порушений.

«Рожева» гіпертермія — шкірні покриви рожеві, вологі, гарячі на дотик, кінцівки теплі; збільшення частоти серцевих скорочень і дихання відповідають ступеневі підвищення температури, пове­дінка дитини звичайна. Загальний стан порушений незначно.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ «РОЖЕВІЙ» ГІПЕРТЕРМІЇ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

1.Дитину розкрити, максимально роздягнути; забезпечити доступ свіжого повітря.

2.Призначити тепле пиття у великій кількості (на 0,5-1 л більше вікової норми за добу).

3.Використовувати фізичні методи охолоджування:

·         До голови прикласти охолоджуючий компрес або міхур з льодом на 15-20 хвилин, повторюючи проце­дуру через кожні ЗО хвилин;

·         холод (лід) на ділянку магістральних судин (щоб уникнути переподразнення n. vagus, холод на ділянку каротидного синуса накладається з одного боку);

·         обтерти шкіру тулуба і кінцівок розчином 9% оцту з водою 1:10.

4. За призначенням лікаря рег оs (або ректально):

• парацетамол (панадол, ефералган упса, ацетомінофен, тай- ленол) у разовій дозі 10-15 мг/кг всередину або в свічках рек­тально 15-20 мг/кг, або

• ібупрофен (ібуфен) у разовій дозі 5 — 10 мг/кг (для дітей, старших 1 року).

4. Якщо впродовж 30-45 хв температура тіла не знижується доцільно ввести внутрішньом'язово антипіретичну суміш: 50 % розчин анальгіну та 1 % розчин дімедролу: дітям віком до 1-го року — від 0,1 до 0,2 мл, 1 рік і старшим — 0,1 мл на рік життя.

При неефективності вводиться літична суміш: аміназін 2,5 % розчин — 1 мл, дімедрол 1 % — 1 мл, новокаїн 0,5 % розчин — 4 мл; разова доза — 0,1 -0,2 мл на рік життя.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ «БІЛІЙ» ГІПЕРТЕРМІЇ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Протипоказані холод на магістральні судини, холодне обти­рання, це може призвести до ще більшого спазму периферій­них судин.

Одночасно із жарознижуючими препаратами призначаються судинорозширюючі лікарські засоби:

·         2 % розчин папаверину дітям до 1-го року — 0,1-0,2 мл в/м; 1 рік і старшим — 0,1-0,2 мл/рік життя, або

·         розчин но-шпи в дозі 0,1 мл/рік життя, або

·         1 % розчин дибазолу — 0,1 мл/рік життя.

Після відновлення мікроциркуляції можливе застосування методів фізичного охолодження.

Температура тіла контролюється кожні 30-60 хв. Після знижен­ня температури тілало 37,5 °С гіпотермічні заходи припиняються.

Діти з гіпертермічним синдромом, резистентною до антипі­ретиків «білою» гарячкою, повинні бути госпіталізовані.

При гіпертермічному синдромі температура тіла контролюєть­ся кожні 30-60 хв Після пониження температури тіла до 37,5 °С лікувальні заходи щодо зниження температури припиняються.

Діти з гіпертермічним синдромом, а також з «білою» лихо­манкою, яка не піддається корекції, повинні бути госпіталізовані.

ДОПОМОГА НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

1.    Анальгетики — 50 % розчин анальгіну з розрахунку 0,1 мл на 1 рік життя внутрішньом'язово, 2-4 рази на добу внутрішньо­венно.

2.    Препарати, що розширюють судини і збільшують тепловід­дачу:

·         папаверину гідрохлорид — 2 % розчин у поєднанні з 1 % розчином дибазолу по 1-2 мг на 1 рік життя;

·         еуфілін (2,4 % розчин по 3-5 мг/кг маси тіла) внутрішньо­венно.

3.Проводять нейровегетативну блокаду:

дроперидол (0,25 % розчин по 0,05-0,1 мл/кг маси тіла) вну­трішньом'язово або внутрішньовенно;

·         2,5 % розчин піпольфену, або 1 % розчин дімедролу, або 2 % розчин супрастину по 1-2 мг/кг маси тіла, внутрішньом'язовоабо внутрішньовенно;

·         седуксен або натрію оксибутират (при гіпертермічних судо­мах);

·         якщо ефекту немає, доцільно ввести внутрішньовенно ти­тровано аміназин: 1 мл 2,5 % розчину аміназину + 9 мл дисти­льованої води, вводити по 1,0-2,0 мл суміші внутрішньовенно з 10 % розчином глюкози під контролем артеріального тиску, не знижуючи його.

Фізичне охолодження проводять тільки одночасно з нейровегетативною блокадою, інакше може бути зворотний ефект, тобто посилення теплопродукції та підвищення температури тіла.

Проводять лікування основного захворювання.

 

Сонячний удар — це патологічний стан. Відбувається порушення роботи головного мозку через тривалий вплив сонячних променів на не вкриту капелюхом голову. 

Тепловий удар — це форма гіпертермії, за якої різко підвищується температура тіла. Тепловий удар діагностують, спостерігаючи за симптомами й ознаками у людини, після впливу екстремальних температур.

Сонячний удар вважають різновидом теплового. Тепловий удар відрізняється від сонячного тим, що під час нього перегрівається все тіло, а не лише голова. 

Під час сонячного удару розширюються кровоносні судини мозку, що може викликати ураження нервової системи. 

Сонячний удар провокує тривале перебування на сонці. Тепловий удар — підвищена температура повітря і надмірна вологість. 

Під час теплового удару порушується терморегуляція і втрата рідини організмом. Тепловий удар може виникнути під час високої фізичної активності в тісному приміщенні або у спекотну погоду на вулиці і навіть під час надмірного укутування малюків.

Найважливіші заходи запобігання теплового удару — уникати зневоднення та енергійних фізичних навантажень у спекотну, вологу погоду.

Немовлята, люди похилого віку, спортсмени та люди, які працюють на відкритій місцевості — найбільш вразливі групи. 

Немовлята, діти чи тварини, яких залишили у авто мають серйозний ризик отримати тепловий удар. Навіть у помірну погоду температура всередині закритого автомобіля може досягати небезпечних рівнів.

 

 

Ознаки теплового та сонячного удару:

·         теплові висипання: скупчення червоних прищиків або маленьких пухирців;

·         м’язові спазми в руках, ногах або животі;

·         короткочасна втрата свідомості; 

·         підвищення температури тіла;

·         нудота;

·         блювота;

·         втома;

·         слабкість;

·         головний біль;

·         запаморочення;

·         відсутність пітливості, гаряча, червона або рум’яна суха шкіра;

·         швидкий пульс;

·         утруднене дихання;

·         галюцинації;

·         дезорієнтація.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

Завдання 1. Пацієнтка 26 років звернулася до клініки зі скаргами на головний біль, набряки обличчя і кінцівок. З анамнезу відомо, що біля місяця назад перенесла ангіну. Добовий діурез 450 мл. Яка найбільш імовірна причина таких клінічних проявів?

         A. Гострий гломерулонефрит. B. Сечокам'яна хвороба C. Амілоїдоз нирок D. Застійна серцева недостатність E. Геморагічний васкуліт

 

 Завдання 2. До стаціонару доставлено підлітка з масивними набряками обличчя, тулуба, кінцівок. АТ 140/90 мм.рт.ст. В аналізі сечі білок 3 г/л, лейкоцити 2-3 у полі зору, еритроцити 5-6 у полі зору. Яке дослідження дозволить більш коректно оцінити функцію нирок у пацієнта?

         A. Загальний аналіз сечі B. Аналіз сечі за Нечипоренко C. Добова екскреція білка із сечею D. Кліренс креатиніну E. Протеїнограма крові

 

 Завдання 3. У пацієнта 40 років, який надійшов до стаціонару зі скаргами на набряки, нудоту, зменшення кількості добової сечі,виражену загальну слабкість. Визначіть задачі медичної сестри в плані діагностичних заходів для оцінки функції нирок,за призначенням лікаря?

          A.Підготувати пацієнта до обзорної урографії. B.Поставити очисну клізму C.Забрати з вени кров для визначення креатиніну D.Здійснити катерізацію сечового міхура E. Ввести назогастральний зонд.

 

Завдання 4. Пацієнту 42 років, який перебуває у клініці з гострим пієлонефритом, ускладненим гострою нирковою недостатністю в стадії олігоанурії, з метою стимуляції діурезу призначено          А.Фуросемід.   B.Фурадонін  C.Фторхінолони. D. Фітолизін. E. Фраксіпарин.

 

Завдання 5. Із крові хворого потрібно вивести речовину з відомою молекулярною структурою. Способом детоксикации обраний гемодіаліз. Який вид детоксикації обрано? характеристика молекул є вирішальною для вибору такого методу?

          A.Інтракорпоральна детоксикація B.інфузійна детоксикація  C.Ентеральна детоксикація D. Екстракорпоральна детоксикація E. Форсований діурез.

 

Література

 

Основна

 

Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2008. — 248 с.

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д., Панасюк А.М. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія невідкладних станів. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2011.

Палій Л.В. Основи реаніматології: навч. посіб. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2008.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Чепкий Л.П. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища шк., 2004