Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3А л/с Дата 04.06.22 Тема практичного заняття №7: «Гостра анаеробна інфекція. Профілактика газової гангрени, правця. Гостра й хронічна специфічна хірургічна інфекція.»

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Група 3А л/с  Дата 04.06.22    

Тема практичного заняття №7:

 «Гостра анаеробна інфекція. Профілактика газової гангрени, правця.

Гостра й хронічна специфічна хірургічна інфекція.»

 

Навчальна практика

 

Актуальність Самостійна робота майбутнього фельдшера передбачає діагностику анаеробної інфекції в поліклініці та стаціонарі,участь у проведенні перев’язок, допомозі лікарю підчас оперативних втручань, проведенні санітарно-гігієнічних заходів щодо профілактики поширення анаеробної інфекції.

 

Практичні навички:

¾  догляд за хворими;

¾  проведення перев’язок ран, забруднених анаеробною інфекцією;;

¾  хірургічне оброблення ран;

¾  застосування специфічних сироваток;

¾  активно-пасивна профілактика правця;

¾  перша допомога хворим з укушеними ранами;

 

ЗМІСТ ТЕМи

Повторити теоретичний матеріл

 

 Праве́ць – гостре інфекційне захворювання, що вражає нервову систему, викликає тонічні та тетанічні судоми скелетних м’язів з асфіксією. Має надзвичайно високу летальність.

    Збудником правця є клостридія тетані (грампозитивна паличка), яка належить до анаеробних мікробів, утворює спори і виділяє токсин. Вона міститься у ґрунті, а спори її є в травному каналі овець, коней та інших свійських тварин. У зовнішнє середовище паличка потрапляє з випорожненнями людини і тварин. Збудник витримує нагрівання до 80 градусів протягом 60 хвилин, у висушеному вигляді без доступу світла зберігається до 10 років, а спори його при кип’ятінні протягом 30-60 хв. гинуть не в 100% випадків.

    Проникає збудник в організм людини через рани при травмах, укусах, опіках, відмороженнях, у породіль при порушенні асептики, у новонароджених при забрудненні пупкової рани.

   Від хворої людини або тварини правець не передається. Сприйнятливість людей до правця висока, але завдяки масовій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. Частіше хворіють жителі сільської місцевості. Максимум захворювань припадає на літо та осінь.

    Клінічні прояви: слабкість, дратівливость, головний біль, посмикування м’язів у ділянці рани. Надалі розвивається ригідність м’язів, що найперше виникає поблизу рани та у жувальних м’язах – тризм (хворому важко відкрити рот через короткотривалі судоми і біль в жувальних м’язах). Виникає тягнучий біль і ригідність м’язів шиї, потилиці, спини, поперекової ділянки, обличчя набуває вигляду “сардонічної посмішки”. Виникає відчуття страху, порушується сон. Згодом тонічні судоми охоплюють всі м’язи тулуба, хворий вигинається дугою, опираючись на п’яти і потилицю (опістотонус). Притомність при правці збережена. Для всіх хворих на правець обов’язкова госпіталізація в реанімаційні відділення або спеціалізовані центри.

    Заходи по профілактиці правця проводяться в двох напрямках: профілактика травм та специфічна профілактика.

    Для створення імунітету проводять планову імунізацію правцевим анатоксином, починаючи з двохмісячного віку.

  При загрозі розвитку правця проводять екстрену профілактику протиправцевою сироваткою або протиправцевим імуноглобуліном, що містять антитіла до токсину. Пасивна імунізація не завжди зберігає від захворювання, тому вводять правцевий анатоксин.

  Неспецифічна профілактика правця спрямована на попередження травматизму в побуті та на виробництві, виключення зараження операційних ран, а також на своєчасну обробку колотих, різаних ран, опіків, обморожень, правильну допомогу при кровотечі. При одержанні вищевказаних травм, потерпілому слід звернуться у травмпункт медичного закладу, де нададуть від Профілактику слід провести якомога швидше, не пізніше 4—6 год після травми, зокрема з порушенням цілісності шкіри. Саме за такої травми підвищується ймовірність захворіти на правець. Іноді навіть дрібний поріз може бути небезпечним.

 Екстрена профілактика правця передбачає: первинну хірургічну обробку рани(неспецифічна профілактика); формування імунологічного захисту(специфічна профілактика). Як оброблюють рану? Її широко розкривають, щоб до неї потрапило якомога більше кисню, видаляють сторонні тіла, за потреби висікають змертвілі тканини, промивають 3%-вим розчином перекису водню. Щоб сформувати імунологічний захист використовують: АДП-М — адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів; ППЛІ — протиправцевий людський імуноглобулін. УВАГА ППЛІ виготовляють з крові людей, які мають повний курс щеплень від правця і ревакцинуються кожні 10 років. Коли уводять препарати: АДП-М — не раніше третього та не пізніше дванадцятого дня після травми до 20 днів з її отримання; ППЛІ — негайно дітям та дорослим. При цьому враховують інкубаційний період правця, стан імунної системи людини та індивідуальні особливість організму .

 

Профілактика анаеробної ранової інфекції

Анаеробна клостридіальна інфекція, Адаптована клінічна                 настанова, заснована на доказах

Складається з комплексу заходів. У військовому районі вона починається з простих, але виключно важливих заходів першої медичної допомоги на полі бою, котрі включають своєчасний розшук поранених, накладання на рану асептичної пов`язки швидке і правильне накладання джгута з метою зупинки кровотечі, транспортну імобілізацію кінцівки при переломах, ведення знеболюючого засобу з шприц-тюбика, дачу таблетованих антибіотиків, обережний винос і щадну евакуацію поранених.
На наступних етапах медичної евакуації профілактичні заходи розширяються, доповнюються (включаючи парентеральне введення антибіотиків) і закінчуються первинною хірургічною обробкою рани, котра є основним засобом профілактики анаеробної інфекції.
Застосування з профілактичною ціллю протигангренозних сироваток (пасивна імунізація) в Другій світовій війні не виправдало сподівань. Переконливих даних, які свідчать про її ефективність і в теперішній час немає. Протигангренозна сироватка в якості профілактичного заходу анаеробної інфекції зараз не застосовується. (Emergency War Surgery. Fourth United States Revision, 2013)
· Своєчасна обробка забруднених ран.
· Своєчасне хірургічне лікування некротизованих ділянок (висічення омертвілих уражених м’яких тканин).
· При проведенні операцій на товстій і сліпій кишці необхідно проводити профілактичний курс антибіотикотерапії.
· Ізоляція хворих з газовою гангреною. Ретельна обробка інструментарію (стерилізація) і постільної білизни після таких хворих.
· Дотримання правил особистої гігієни медичними працівниками, доглядають за хворими газовою гангреною:
· проведення обробки ран в гумових рукавичках з подальшою їх дезінфекцією і утилізацією після кожної перев’язки;
· використаний перев’язувальний матеріал підлягає спаленню.

                            Сказ

Ніхто не застрахований від укусів тварин. Найчастіше людей кусають домашні собаки, рідше — кішки та дикі тварини: лисиці, вовки, білки, кажани, їжаки тощо. Укус тварини — це рана з надзвичайно високою, майже стовідсотковою ймовірністю інфікування. Серед інфекційних агентів, які можуть потрапити в організм при укусі тварини, є збудники смертельно небезпечних хвороб — сказу та правця. Від правильно та своєчасно наданої першої допомоги може залежати не тільки здоров’я, але й життя постраждалого.

1.    Ретельно промийте укус протягом 5 хвилин 20% мильним розчином — в лужному середовищі вірус сказу гине.

20% мильний розчин можна зробити так: шматок туалетного або, краще, третину шматка господарського мила розчинити в двох склянках води.

2.За наявності кровотечі зупиніть її, притиснувши рану на пару хвилин стерильною марлевою серветкою.

3.Обробіть рану 3% розчином перекису водню або 0,05% розчином хлоргексидину. Не бажано використовувати антисептики, що містять спирт, через загрозу опіків.

                   Укус змії

 Якщо укусила змія, перш за все слід визначити, отруйна вона чи ні. На місці укусу залишаються сліди від зубів змії у вигляді двох серпоподібних смуг, утворюючих напівовал із дрібних точок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовала між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких переважно витікає кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її перебування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніх у ситих.
       Отрута змій дуже складна за хімічним складом і являє собою комплекс речовин білкової природи, який володіє різним механізмом дії. Вона руйнує еритроцити, порушує згортання крові (знижує і підвищує), збільшує проникливість клітинних мембран, уражає нервову і серцево-судинну системи. Поскільки отрута змії містить речовини білкової природи, можливий розвиток алергічної реакції аж до анафілактичного шоку.
       Що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія?
       Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Однак,таким чином вірогідність зараження збільшується, до того ж небезпеці піддається й людина, у якої отрута опинилась у роті. Відсмоктувати отруту можна тільки у тому випадку, якщо в найближчі години неможливо отримати медичну допомогу.

. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової губ або порожнини рота.

 Рану слід обробити 5%-ним спиртовим розчином йоду або одеколоном, спиртом.
   Після чого, необхідно обмежити рухомість потерпілого(іммобілізація). Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води.
       Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути.
       Слід запам’ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутним транспортом доставити в найближчий медичний заклад.
       Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно.
Категорично забороняється:
      ♦ накладати джгут на кінцівку вище місця укусу! Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;
      ♦ припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;
      ♦ розрізати рану на місці укусу.

Не можна вживати алкоголь!
       Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку довго не загоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин в пошкоджених тканинах.
       Відправляючись на відпочинок в гори, в ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелени, щоб ненароком не потурбувати змію. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру.

                           

Догляд за хворими з анаеробною інфекцією. Слід зазначити, що ці хворі є надзвичайно тяжкими і потребують особливо ретельного догляду, оскільки навіть незначний недогляд може викликати прогресування захво­рювання і смерть хворих. Анаеробна інфекція легко передається іншим хво­рим, тому такі пацієнти повинні перебувати в окремих боксах або ізольова­них палатах. Обслуговуючий персонал одягає спеціальні халати, в яких не можна виходити до інших хворих. Обов'язково користуються рукавичками, фартухами. Весь перев'язувальний матеріал обов'язково спалюють. Білизна хворих підлягає спеціальній обробці в автоклавах. Для обслуговування цих хворих виділяють спеціальний інструментарій, який після кожної перев'язки ретельно дезінфікують, миють і стерилізують у сухожаровій шафі або кип'я­тять у декілька етапів.

Догляд за хворими на правець. Слід зазначити, що для лікування хво­рих на правець при всіх обласних лікарнях організовані спеціальні бригади, які складаються з лікаря-анестезіолога, медсестри-анестезистки, хірурга та інфекціоніста. Успіх лікування залежить від правильного догляду і запобі­гання ускладненням. Хворих на правець поміщають в окрему палату із за­темненими вікнами і неяскравим освітленням. Тиша у цій палаті повинна бути абсолютною. Невиконання цих умов призводить до виникнення судом. У тих випадках, коли хвороба супроводжується частими судомами, утруд­ненням дихання, хворим вводять внутрішньом'язово 2-4 мл 2,5 % розчину аміназину, 1 мл 2 % розчину димедролу, 1-2 мл 1 % розчину промедолу. При погіршенні стану хворого переводять на штучну вентиляцію легень, призна­чають міорелаксанти. Догляд за хворими та їх лікування повинні бути суто індивідуальними. Якщо виникають явища дихальної недостатності, запален­ня легень, показана трахеостомія. Для профілактики пневмоній і сепсису застосовують антибіотики парентерально або у вигляді аерозолів. Для підтри­мання стану серцево-судинної системи призначають серцеві засоби, оксиге­нотерапію. Для підтримання водно-сольового, білкового і вуглеводного об­міну внутрішньовенно вводять білкові препарати (альбумін, протеїн, гідролі-зин, амінопептид, глюкозу та ін.). Поряд із цим, призначають висококалорійне харчування, що містить достатню кількість білків і вітамінів. Таким хворим дають рідку або напіврідку їжу. У тяжких випадках хворих потрібно годува­ти через тонкий зонд. Як і в інших тяжкохворих, необхідно слідкувати за регулярним стільцем, своєчасним сечовипусканням, чистотою шкіри, прово­дити профілактику пролежнів і ін.

Догляд за хворими на туберкульоз лімфатичних вузлів, кісток та суглобів. Хворих на туберкульоз лімфатичних вузлів, кісток та суглобів лікують у протитуберкульозних диспансерах або санаторіях. Такі лікарні будуються, як правило, за містом, територію їх засаджують сосновим дере­вам. Палати повинні бути світлими, просторими, з хорошою вентиляцією.

Для хворих улітку створюють спеціальні солярії. Слід зазначити, що основ­ною категорією хворих з цією патологією є діти, що зумовлює специфіку догляду за ними. Багато процедур можуть викликати заперечення, примхи, вередування, відмову від приймання медикаментів. Необхідно пам'ятати, що у хворих з ураженням лімфатичних вузлів досить часто виникають нориці, які потребують тривалого та інтенсивного лікування. Хворі з кістково-суглобо­вим туберкульозом тривалий час перебувають у лежачому положенні в гіпсових пов'язках. Тому за ними повинен бути ретельний догляд. Медична сестра повинна слідкувати за виділеннями з нориць, своєчасно проводити зміну пов'язок. У лежачих хворих на кістково-суглобовий туберкульоз слід своє­часно проводити профілактику пролежнів, запалення легенів, атрофії м'язів і ін. Хворі повинні отримувати висококалорійну їжу, багату на білки, вітаміни.

Усі хворі на туберкульоз стоять на обліку в протитуберкульозному диспансері. Існує вісім груп диспансерного обліку. Всіх хворих з кістково-суглобовою формою туберкульозу відносять до п'ятої групи, яка поділяється на три підгрупи: підгрупа А - хворі з активним процесом; підгрупа Б - із затихаючим процесом і підгрупа В - з неактивним позалегеневим туберку­льозом. Залежно від втрати працездатності, медико-соціальна експертна ко­місія (МСЕК) встановлює групу інвалідності.

Догляд за хворими з актиномікозом. Хворих на актиномікоз відно­сять до інфекційних. їх повинні поміщати в окремі ізольовані палати. Для догляду за ними виділяють окремий інструментарій, перев'язувальний матер­іал. Особливо ретельного догляду ці хворі вимагають при розпаді актиномі-козних інфільтратів і утворенні нориць. Для профілактики зараження інших хворих необхідно слідкувати за чистотою пов'язок, своєчасно проводити їх заміну. Взагалі догляд за хворими з актиномікозом подібний до догляду за хворими з гострою хірургічною інфекцією (абсцес, карбункул, флегмона), однак більш тривалий. При ураженні легень, шлунково-кишкового тракту і виконанні оперативних втручань догляд здійснюється, як у звичайних хво­рих. При цьому слідкують за станом операційної рани, дренажами тощо.

Догляд за хворими з дифтерією ран. Медична сестра повинна знати, що це є тяжкохворі з досить контагіозною інфекцією. З профілактичною метою необхідно проводити дезинфекцію приміщень, предметів вжитку, хірур­гічного інструментарію. Перев'язувальний матеріал необхідно знешкоджу­вати. Основне значення в профілактиці захворювання має специфічна профі­лактика - активна імунізація людей дифтерійним анатоксином: АКДП -адсорбований кашлючно-дифтерійно-правцевий; АДП-М - адсорбований диф­терійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів; АД-М й ін.

Догляд за хворими на сказ. При роботі з інфікованими хворими необ­хідно одягати маски, водонепроникні халати, по дві пари рукавичок. Весь інструментарій та предмети догляду старанно дезінфікують та стерилізують, зберігають в окремих приміщеннях чи призначених для цього місцях. Вико­ристаний перев'язувальний матеріал спалюють.

У разі випадкового поранення (прокол, розріз шкіри та ін.) треба не­гайно витиснути краплину крові, а пошкоджену ділянку добре обробити спиртовим розчином йоду та ввести специфічний імуноглобулін.

Особливості догляду за хворими на СНІД. Важливе місце в комплек­сному лікуванні СНІДу займає догляд за хворими. Безвихідь захворювання (летальність серед хворих на СНІД сягає 95 %), відсутність ефективних ме­дикаментозних засобів, тяжкість стану хворих часто викликає у них розви­ток суїцидальної поведінки, психічної депресії, що значно знижує ефективність лікування. Крім того, викликає тривогу реакція родичів; сім'я отримує офіц­ійне підтвердження про невиліковане захворювання, у них виникає великий страх зараження. Хворих на СНІД госпіталізують в інфекційні стаціонари, помішують у спеціальні відділення або окремі палати. їм необхідно створи­ти добрі умови, виділити окремий посуд, інструментарій, білизну. Хворого необхідно навчити правил особистої гігієни. Обслуговуючий персонал пови­нен працювати в гумових рукавичках, при контакті з кров'ю, виділеннями з організму, ранами рукавички необхідно міняти, дезінфікувати і знешкоджу­вати. При забрудненнях кров'ю або виділеннями організму проводять ре­тельну обробку матеріалів 5,25 % розчином гіпохлориду натрію, розведе­ним 1:10 водою або хлорним вапном, розведеним 1:10. Забруднені предмети, інструментарій, шприци слід поміщати в герметичні контейнери з відповід­ним маркуванням для відправлення на обробку, яка здійснюється аналогічно до обробки матеріалів, інфікованих вірусом гепатиту В (з метою подальшо­го використання), або в пластикові мішки спеціального кольору і маркуван­ня. Знищення таких предметів проводять за загальними правилами ліквідації інфекційного матеріалу або спалюють.

Усі лікувальні і фізіотерапевтичні процедури в інфікованих хворих слід проводити обережно, не травмуючи шкіри і слизових оболонок.

                   Тестові завдання.

Перша бригада

 1. Оптимальні умови для розвитку газової гангрени виникають при: а) закритих переломах; б) механічних ушкодженнях шкірних покривів; в)опіках ІІ-ІV ступеню; г) відмороженнях ІІ-ІV ступеню; д) укусах комах.

2. Характерними місцевими ознаками газової гангрени є: а) запальна реакція, некроз, набряк, інтоксикація; б) відсутність запальної реакції, набряк, некроз; в) набряк, лімфангіт; г) слоновість; д) лейкоцитоз бактріемія, субфасціальна флегмона.

     3.  Що з перерахованого характерне для правця?

1.    Опістотонус, пальпеброптоз

2.    Фотофобія, гіпотермія

3.    Акустикофобія, шкірне свербіння, бульбарні розлади

4.    Тризм, судоми

5.    Гіпотонія, гіпотермія, блювання

4. При дії на організм збудників газової гангрени розвиваються: а) багаточисельні абсцеси; б) відшарування епідермісу з некрозом підшкірної клітковини; в) газоутворення з некрозом м’язів та сполучної тканини; г) травматичний шок; д) некроз шкіри, м’язів, кісткової тканини.

5. Клінічно розрізняють наступні форми газової гангрени: а) блискавичну, в’ялопротікаючу; б) гостру, підгостру; в) гостру, хронічну;

          6 Досліджуваний матеріал при анаеробній раневій інфекції забирають у :

А. Чашки Петрі

В. Широкогорлі банки

С. На предметне скло

D. Герметично закриті пробірки

Е. Флакони

          7.. Вхідні ворота інфекції при правці:

А .Дихальні шляхи

В .Шлунково-кишковий тракт

С. Раневі поверхні

D. Неушкоджена шкіра

Е. Зів

Друга бригада

8. Характерними ознаками газової гангрени при огляді рани є: а) набряк, гіперемія, гнійні виділення; б) набряк, червоні плями та полоси на шкірі; в) зловонні виділення з рани, блідість шкіри; г) емфізема, швидке наростання набряку; д) тягнучі болі в рані, набряк, посмикування м’язів.

 9. Що з перерахованого характерне для сказу?

1.    Аерофобія

2.    Нефрозонефрит, гіпотермія

3.    Гепатит, шкірне свербіння

4.    Гіпотонія, міокардит

5.    Гіпертермія, сопор

.

10. Найбільш важливими лікувальними заходами при газовій гангрені є: а) протишокова терапія; б) введення лікувальних доз протиправцевої сироватки; в) десенсибілізуюча та антибактеріальна терапія; г) розкриття вогнища інфекції з некректомією та оксибаротерапія; д) обколювання вогнищ ураження антибіотиками.

 11. Яка мінімальна доза протигангренозної сироватки при лікуванні газової гангрени: а) 30 000 МЕ; б) 90 000 МЕ; в) 150 000 МЕ; г) 300 000 МЕ; д) 600 000 МЕ.

12. Характерними клінічними ознаками неклостридіальної інфекції м’яких тканин є: а) набряк, мармуровий малюнок шкірних покривів, газоутворення; б) гіперемія шкірних покривів з чіткими межами; в) некроз м’язів та сполучної тканини, газоутворення; г) абсцедування з гнійно-геморагічними зловонними виділеннями; д) анемія, лейкоцитоз, посмикування м’язів в області запалення.

13.Назвіть клінічні стадії сказу:

1.    Провісників, збудження, реконвалесценції

2.    Початкова, розпалу, реконвалесценції

3.    Початкова, розпалу, хронізації

4.    Збудження, паралічу

.

         14. . Фактор, що зумовлює високу вірулентність збудника правця:

      А. Екзоферменти

      В. Ендоферменти

      С. Екзотоксин

      D. Ендотоксин

      Е. Пігменти

 

Третя бригада

         15. .. Резервуар інфекції при газовій гангрені:

А. Хвора людина

В. Хвора тварина

С. Мікробоносій

D. Грунт

Е. Харчові продукти

 

16. Неспецифічна профілактика газової гангрени включає: а) первинну хірургічну обробку рани; б) масивну антибіотикотерапію; в) введення протигангренозної сироватки; г) обколювання рани антибіотиками; д) визначення чутливості збудника до антибіотиків

17. Переважною локалізацією процесу при газовій гангрені є: а) голова, шия; б) кінцівки; в) тулуб; г) промежина; д) кишечник

         18. .Що уражує збудник сказу?

1.    Опорно-руховий апарат

2.    Сечостатеву систему

3.    Нервову систему

4.    Печінку, нирки

5.    Слизові оболонки та шкіру

19. . Патанатомічно розрізняють слідуючі форми газової гангрени: а) еритематозну, бульозну, флегмонозну, некротичну; б) метастатичну, септичну; в) септичну, септикопіємічну; г) емфізематозну, некротичну, флегмонозну, набрякову; д) катаральну, септичну, тканинорозплавляючу.

     20. Які основні заходи специфічної профілактики правця?

1.    Застосування етіотропних препаратів

2.    Вакцинація немовлят та дорослих із груп ризику

3.    Вакцинація дорослих із груп ризику

4.    Уведення специфічного імуноглобуліну

5.    Ізоляція хворих, уведення специфічного імуноглобуліну

21. За анатомічною класифікацією виділяють такі форми газової гангрени: а) епіфасціальна, субфасціальна; б) інтрасуглобова; в) інтракісткова; г) епідуральна, субдуральна; д) шкірна, підшкірна, м’язева.

                    Ситуаційні задачі

Перша бригада

1. У відділення поступив хворий з газовою гангреною гомілки. Враховуючи високу контагіозність анаеробної клостридіальної інфекції, необхідно організувати та контролювати дотримання санітарно-епідеміологічного режиму у відділенні. В чому це полягає?

2. Через 2 тижні після поранення під час роботи на присадибній ділянці у хворого виник головний біль, спазм жувальних м’язів, затруднення при ковтанні. Об’єктивно: сардонічна посмішка, профузна пітливість. Тахікардія. Сухожилкові рефлекси високі. Зовнішні подразники провокують рефлекторні судомні пароксизми. Ваш діагноз?

варіанти відповідей

Кожевніковська епілепсія           

Джексонівська епілепсія 

Сказ 

Правець

 Менінгоенцефаліт

 

Друга бригада

 1. Хворий Ч., 24р., оперований з приводу гострого апендициту. На п’яту добу відмічалась виражен гіперемія країв рани, набряк підшкірної клітковини до підребір’я та верхньої третини стегна. Попередній діагноз? Якими методами можна вер ифікувати?

         2.До травмпункту лікарні звернувся будівельник 38 років відразу після колотого поранення цвяхом стопи. При огляді стан задовільний, на підошві правої стопи колота рана. Встановлено, що протягом трьох останніх років тричі проводилась профілактика правця. Яка профілактика доцільна?

варіанти відповідей 

Обробити рану мильним розчином             

 В/м ввести 3000 МО протиправцевої сироватки

 В/м ввести 0,5 мл правцевого анатоксину 

В/м ввести 1 мл правцевого анатоксину, 3000 МО протиправцевої сироватки

 Призначити курс антибіотикотерапії

 

Третя бригада

 1. Хворому К. з приводу анаеробної газової гангрени правої гомілки було проведено високу ампутацію правого стегна. Яким чином проводиться обробка використаного перев’язувального матеріалу?Яким чином проводиться обробка використаного інструментарію?

         2.Пацієнт 23 років поступив до травматології після дорожньо-транспортної пригоди. Мають місце забруднені відкриті переломи кінцівок. З анамнезу відомо, що потерпілий ніколи не робив щеплення проти правця. Проведено хірургічну обробку ран. Які засоби невідкладної профілактики правця необхідно вжити?

варіанти відповідей 

Введення 0,5 мл анатоксину      

Введення 1,0 мл анатоксину 

Введення 200 000 МО сироватки 

Введення преднізолону  

Введення 3 000 МО сироватки

 

         ПРИКЛАДИ  ЗАДАЧ З ВИРІШЕННЯМ

Задачі

1.    У травпункт звернувся пацієнт з травмою нижньої кінцівки. Лікарем призначена пасивна

імунізація проти правця.

Який імунний препарат слід використати?

Відповідь: Слід використати протиправцеву антитоксичну сироватку.

2. До мікробіологічної лабораторії поступили проби, взяті з перев’язного матеріалу, на виявлення спор правця.

На яке живильне середовище необхідно здійснити посів? Які умови вирощування?

Відповідь: Посів здійснюють на середовище Кітта –Тароцці. Для вирощування слід створити анаеробні умови.Помістити посіви для вирощування у анаеростат.

3. Пацієнт звернувся у травмпункт з раною верхньої кінцівки. Даних про планові щеплення немає.

Який препарат необхідно ввести для профілактики правця?

Відповідь: Необхідно провести активно-пасивну профілактику правця: протиправцевою антитоксичною сироваткою та правцевим анатоксином.

4. З метою контролю якості стерилізації до лабораторії з хірургічного відділення поступив шовний та перев’язний матеріал на предмет виявлення патогенних клостридій.

Які правила посіву матеріалу на живильне середовище?

Відповідь: Перев’язний матеріал нарізають невеликими шматочками, а кетгут розтирають у стерильній ступці з піском і засівають великими порціями у флакони з середовищем Кітта-Тароцці.

 

Рекомендована література:

 Основна:

 О.М. Кіт Хірургія”  Тернопіль, 2002р. ;

Додаткова:    О.М. Кіт “Медсестринство в хірургії””

 С.Д. Хіміч Київ “Здоров’я” 2004р.;

 Л.М. Ковальчук “Навчальний посібник з хірургії в модулях” Київ,” Медицина” 2009 р..

 Л.В. Цитовская “Руководство по практическим занятиям по хирургии.” К., “Вища школа” 1988г.