ОНКОЛОГІЯ Лекція № 1

 

ОНКОЛОГІЯ

Лекція № 1          

 

Тема:     Організація онкологічної допомоги в Україні. Поняття про пухлини та пухлинний процес .

 

 

 

                          Злоякісні новоутворення є найголовнішою і                                             найнебезпечнішою медико біологічною і       соціально-економічною проблемою охорони здоров'я України сьогодні .

         Лекція № 1

Злоякісні новоутворення є найголовнішою і найнебезпечнішою медико біологічною і соціально-економічною проблемою охорони здоров'я України сьогодні а також серйозною проблемою державного управління онкологічною службою України, актуальність якої визначається постійним зростанням ураження населення злоякісними пухлинами, трудністю своєчасної діагностики, високими вартістю і складністю спеціального лікування (комбінованого, комплексного та сполученого), рівнем інвалідизації та летальності онкологічних хворих. За даними Національного канцер-реєстру при Національному інституті раку МОЗ України, щороку в нашій державі І являється близько 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень (328,6 на 100 тис. населення у 2006 р.), а помирає з цієї причини майже 90 тис. онкологічних хворих, що на 100 тис. населення становить 182,4 (2006 р.) та 15% від загальної смертності (з яких 38% - особи працездатного віку).

Рівень смертності внаслідок онкологічних захворювань останніми роками був відносно стабільним (2004 р. - 189,6; 2006 р. - 182,4 на 100 тис. населення). Однак викликає занепокоєння поширення онкологічної патології серед населення працездатного віку та значна частка злоякісних новоутворень на пізніх стадіях.

Злоякісні новоутворення зумовлюють 25% інвалідизації населення України. Сьогодні на обліку в лікувально-профілактичних закладах онкологічного профілю перебувають близько 800 тис. хворих на злоякісні новоутворення. В нашій державі за останні 10 років спостерігалося стійке зростання захворюваності на злоякісні новоутворення: з 310.0 випадків на 100 тис. населення у 1995 р. до 348,0 у 2005 р. що становить у середньому 0,8% щорічно. За прогнозними оцінками спеціалістів Національного канцер-реєстру України при Національному інституті раку МОЗ України, до 2020 р. в нашій державі щороку буде реєструватися близько 200 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, а загальна кількість хворих на злоякісні пухлини досягне 1 мли осіб.

Нині злоякісні новоутворення продовжують бути серйозною проблемою людства, оскільки в ній сконцентрувалися медичні, соціальні, біологічні, демографічні, технічні, економічні та інші питання, прямо чи опосередковано пов'язані із зростанням показників захворюваності. Вирішення цієї глобальної проблеми вимагає об'єднання зусиль фахівців різних галузей фундаментальної і прикладної науки .

Забезпечення ефективної та якісної спеціалізованої онкологічної допомога хворим на злоякісні новоутворення є найважливішою проблемою не лише в розвинених країнах світу (СШЛ. Західна іа Північна Європа, Японія, Південна Корея та Китай), а і в нашій державі. Про це свідчать наказ міністра охорони здоров'я України .Від 30 грудня 1992 р. "Про заходи подальшого покращення і розвитку онкологічної допомоги населенню".

Тому з метою підвищення ефективності загальнодержавних заходів з первинної, вторинної і третинної профілактики, ранньої діагностики та лікування онколо­гічних захворювань, зниження смертності, зменшення кількості випадків первинної інвалідизації внаслідок захворювання на злоякісні новоутворення, створення умов для проживання та поліпшення якості життя онкологічних хворих 29 березня 2002 р. постановою Кабінету Міністрів України № 392 була заівсрджсна Державна проірама "Онкологія" на 2002-2006 роки, а 24 липня 2006 р. розроблено Проект Державної програми "Боротьба з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки".

За даними Національного канцср-реєстру України при Національному інституті раку МОЗ України, великий контингент хворих на злоякісні пухлини (40-41%) занедбані стадії.

Кількість хворих на злоякісні новоутворення та її  стадіями формується як з вперше виявлених (19-20%), так і з тих, що надходять до клінік повторно з приводу рецидиву злоякісного процесу або ного метастазування .

Така висока питома вага серед онкологічних хворих патентів із запущеними формами злоякісних новоутворень є найбільш характерною для країн, що розвиваються, де недостатньо розвинена система протипухлинного лікування, слабке технічне забезпечення діагностики онкологічної патології, не вистачає висококваліфікованих лікарів-онкологів.

Так, у цих країнах з приводу запізнілої діагностики злоякісних новоутворень залишається високим відсоток (30-40%) онкологічних хворих, які помирають протя­гом одного року після встановлення діагнозу (!). У провідних країнах світу (США, Західна та Північна Європа. Японія, Південна Корея) цей показник не перевищує 30%(!).

 

Організація онкологічної служби в Україні

 В Україні існує єдина система організації онкологічної служби, яка має республіканську

(державну), обласні та периферійні ланки. У Міністерстві охорони здоров’я України передбачено посаду головного онколога, який очолює  організаційні  та  методичні  заходи,  що  здійснюються  в  межах країни.  Методичне керівництво онкологічною службою України здійснює Інститут Раку АМН України.

В обласних центрах функціонують обласні (в АР Крим  – республіканський)  онкологічні

диспансери (в деяких великих містах – міські) – спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади для  надання  онкологічної  допомоги  населенню:  всього  більше  40  закладів,  в  т.ч.  25  обласних онкологічних диспансерів.

На базі багатьох онкологічних диспансерів працюють кафедри онкології медичних ВУЗів.

Кафедри  разом  із  базовими  диспансерами  реалізують  широкомасштабні  плани  розвитку онкологічної науки і практики, здійснюють підготовку студентів, удосконалюють знання лікарів з питань онкології, забезпечують належний професійний рівень базової установи, впроваджують у практику досягнення онкологічної науки і проводять наукові дослідження.

Окрім Інституту Раку та диспансерів в Україні функціонують інститут медичної радіології

ім.  С.П.Григорьєва  НАМН  України  (м.  Харків),  НД  інститут  експериментальної  патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького (м. Київ). Первинною ланкою онкологічної допомоги населенню України є близько 700 онкологічних кабінетів, які організовані в територіальних навчальних закладах. Адміністративно онкологічний кабінет підпорядкований головному лікареві поліклініки, на базі якої він розміщений, методично-онкологічному диспансеру. 

Найважливішою  функцією  онкологічних  диспансерів  і  кабінетів  поряд  із  лікувально-

профілактичною роботою є організаційно-методичне керівництво закладами загальнолікувальної мережі  щодо  діагностики  і  лікування  хворих  на  передпухлинну  патологiю,  а  також  своєчасної діагностики, адекватного лікування та обліку хворих на злоякіснi новоутворення.

 

Основні завдання онкологічної допомоги населенню України

Основними завданнями онкологічної допомоги населенню є: 

1.  Впровадження  сучасних  організаційних  форм  обстеження  населення  для  своєчасного виявлення злоякісних новоутворень і передпухлинних захворювань. 

2.  Використання  скринiнгових  програм  для  виявлення  найпоширеніших  локалізацій

злоякісних пухлин (порожнини рота, молочної залози, легень, шкiри, прямої кишки, шийки матки, передміхурової залози). 

3.  Постійна  підготовка  з  онкологiї  лікарів  первинного  прийому  для  підвищення  їх

онкологічної грамотності та настороженості.

4. Підвищення рівня діагностики злоякісних новоутворень, від якого залежить своєчасність виявлення раку і занедбаних форм. 

5.  Проведення  лікування  онкологічних  хворих  в  онкологічних  лікувальних  закладах  з

використанням  сучасних  схем  і  засобів  лікування  відповідно  до  міжнародних  стандартів; диспансерне спостереження за онкологічними хворими впродовж усього життя.

6. Постійний моніторинг за рівнем ураження населення злоякісними новоутвореннями на

базі  даних  регіональних  і  центрального  канцер-реєстрів,  забезпечення  максимально  повної  і вірогідної  інформації  про  онкологічних  хворих,  подальше  використання  її  для  оперативного керівництва службою і визначення пріоритетів її розвитку.

7.  Широка  протиракова  пропаганда  з  використанням  засобів  масової  інформації  (газети, радіо, телебачення, кіно), шкільних навчальних програм.

 

Основні облікові та звітні документи онкологічної служби.

 

На всіх хворих із злоякісними новоутвореннями лікар, який виявив захворювання, повинен оформити Повідомлення про вперше в житті встановлений діагноз раку, форма № 090/о; На хворих з пухлинними захворюваннями заповнюється контрольна карта за формою № 30-6/о, дані якої є основою для внесення інформації про хворого в канцер реєстр України. Інформація  для  внесення  в  форму  №  30-6/о  надається  всіма  лікувальними  закладами шляхом  заповнення  Виписки  з  історії  хвороби  онкологічного  хворого,  форма  №  027-1/о,  яка подається в онкологічні диспансери після виписки хворого зі стаціонару. На всіх хворих, яким вперше в житті встановлений діагноз занедбаного раку (для пухлин візуальних  локалізацій  –  ІІІ  –  IV  стадії,  для  внутрішніх  локалізацій  IV  стадія)  складається «Протокол на випадок виявлення у хворого занедбаної форми злоякісного новоутворення», форма № 027-2/о. На  основі  Повідомлень  про  вперше  в  житті  встановлений  діагноз  раку,  форма  №  090/о щокварталу,  кожні  6  місяців  та  в  кінці  року  заповнюється  звіт  про  хворих  злоякісними новоутвореннями, форма №35.  В кінці кожного року на основі інформації з контрольних форм диспансерного нагляду заповнюється звіт про захворювання злоякісними новоутвореннями, форма №7 

Поняття про клінічні групи

 

Облік хворих зі злоякісними новоутвореннями регулюється наказом МОЗ України №226

від  27.07.1998  р  та  ведеться  за  клінічними  (клініко-статистичними)  групами  (КСГ).  Клініко-статистичні  групи  –  групи  осіб,  які  потребують  онкологічної  допомоги  відповідно  до  певних медико-технологічних (економічних) стандартів:

КСГ  Іа  –  пацієнти  із  захворюваннями,  підозрілими  щодо  злоякісних  новоутворень  підлягають обстеження з залученням онколога в термін до 10 днів;

КСГ Іб – хворі на передрак, підлягають обстеженню відповідно до онкодіагностичної технології 2-го рівня не рідше, ніж 1 раз на 3 роки;

КСГ  ІІ  –  первинні  хворі  на  злоякісні  новоутворення,  підлягають  спеціальному,  (в.ч.  за радикальними технологіями) лікуванню;

КСГ ІІІ – хворі на злоякісні новоутворення, які закінчили спеціальне лікування, в т.ч. :

ІІІа – отримали лікування в обсязі радикальної технології, без ознак злоякісних новоутворень і тривалих порушень здоров’я;

ІІІб - отримали лікування в обсязі радикальної технології, без ознак злоякісних новоутворень, але з тривалими порушеннями здоров’я;

ІІІв – отримали паліативне лікування, без протипоказань до можливого подальшого спеціального лікування;

КСГ  IV  –  онкологічні  хворі,  яким  внаслідок  поширення  злоякісних  новоутворень,

декомпенсованої супутньої патології спеціальне лікування протипоказане.

Облік онкологічних хворих. Канцер-реєстр

В  Україні  державна  система  реєстрації  раку  функціонує  з  1932  року.  Сьогодні  облік  онкологічних  хворих  та  реєстрація  випадків  раку  здійснюється  системою  диспансерів.  Існуюча спеціалізована онкологічна служба країни є базисом для утворення національного популяційного канцер-реєстру.  Національний  канцер-реєстр  та  перехід  на  автоматизовану  технологію онкологічного  обліку  створено  за  наказом  Міністерства  Охорони  здоров’я  України  №10  від  22 січня 1996 р. Заповнені  облікові  документи  (Повідомлення  про  вперше  в  житті  встановлений  діагноз раку,  форма  №  090/о,  Виписка  з  медичної  карти  стаціонарного  хворого  на  злоякісне новоутворення форма № 027-1/о) передаються до онкологічного диспансеру за місцем прописки хворого,  де  на  їх  основі  після  відповідної  перевірки  та  вилучення  дублікатів  заповнюється Реєстраційна карта хворого на злоякісне новоутворення форма № 30-6/о, що містить анкетні дані, інформацію  про  діагноз,  морфологічний  тип  пухлини,  відомості  про  лікування,  дані  поточного обстеження та диспансерний нагляд за хворим.  Поточна  інформація  про  хворого  заноситься  до  вказаної  форми  при  отриманні  з онкологічних  закладів  форми  №  027-1/о,  а  також  при  отриманні  будь-якої  поточної  інформація про  хворого  при  зверненні  до  онкологічного  диспансеру  чи  до  районного  онколога  (з амбулаторної  карти),  чи  до  сімейного  (дільничого)  лікаря  (інформація  отримується  районним онкологом  шляхом  звіряння  бази  даних  районного  онколога  з  даними  сімейних  (дільничих) лікарів.  Районний  онколог  проводить  звіряння  інформації,  що  має  онкологічний  диспансер,  з інформацією  онкологічного  кабінету  поліклініки  не  рідше  одного  разу  в  квартал.  Додатковим джерелом інформації для внесення в базу даних є відомості з відділів ЗАГСу про померлих від

злоякісних пухлин (на основі лікарських свідоцтв про смерть).   Інформація з форми № 30-6/о переноситься до комп’ютерної бази даних – канцер-реєстру. Остання дає змогу отримати як оперативну інформацію, так і формувати поточні ( квартальний, піврічний,  річний)  звіти  про  стан  онкологічної  захворюваності  населення,  проведене  лікування

хворих, кількість занедбаних випадків злоякісних пухлин, смертність ( до року та загальну)  і т.і.. Така  схема  забезпечує,  з  однієї  сторони,  надходження  інформації  про  всі  виявлені  випадки захворювання в масштабі країни, з іншої  – подальше поновлення та накопичення інформації та проведення диспансерізаціїї онкологічних хворих.

  В  останні  роки  на  рівні  з  популяційним  канцер-реєстром  впроваджені  лікарняні  канцер-реєстри,  сумісних  на  рівні  передачі  даних  з  популяційним.  Лікарняний  канцер-реєстр розглядається  як  основне  джерело  інформації  для  популяційного,  оскільки  до  90%  хворих обстежуються  та  отримують  лікування  в  онкологічних  диспансерах  за  місцем  проживання,  а автоматизована  передача  даних  дозволяє  значно  знизити  трудоємність  ведення  популяційного канцер-реєстру.  Лікарняні  канцер  реєстри  діють  в  усіх  обласних  онкологічних  диспансерах  та деяких міських.

  Лікарняний  канцер-реєстр  дозволяє:  створити  комп’ютерний  архів  історій  хвороби  для збереження інформації про всіх хворих, що лікувалися в клініці; логічний контроль інформації, що вводиться,  попереджує  можливість  внесення  інформації  про  хворого,  яка  не  узгоджується,  та створює  умови  для  коректного  накопичення  та  аналізу  інформації;  оперативно  враховувати надходження, переводи та вибуття хворих та використовувати інформацію для вирішення будь-яких питань про перебування хворих в стаціонарі; автоматично друкувати подобові форми руху хворих та ліжкового фонду, інших регуляторних зведень і таблиць; автоматизувати статистичну обробку  для  аналізу  діяльності  стаціонару;  налагодити  дисципліну  своєчасного  оформлення історій  хвороб  виписаних  хворих  та  отримувати  оперативну  інформацію  для  вирішення  ряду

інших організаційних питань клініки; автоматизувати друк виписок з історій хвороб; здійснювати в автоматичному режимі  підготовку епікризів, статистичних карт ви бувшого зі стаціонару, інших документів;  виконувати  інформаційні  закази  адміністрації  та  лікарів  клініки  за  допомогою пошукової системи; формувати електронні виписки для передачі їх в базу даних популяційного канцер-реєстру  в  автоматичному  режимі;  використовувати  дані  клініки  для  порівняння  з показниками  інших  клінік,  що  мають  лікарняний  канцер-реєстр  та  включення  їх  в  Бюлетень канцер-реєстру  України;  налагодити  можливість  вивчення  віддалених  результатів  лікування  в клініці, уточнюючи поточний статус хворих через популяційний канцер-реєстр; використовувати

дані  клініки  сумісно  з  даними  інших  клінік  для  проведення  автоматизованих  кооперованих клінічних досліджень.

 

Література          Основна:

Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.

Ковалькук Л,М,Медсестринство в онкології.-К.:ВСВ «Медицина» 2011

Севідов  В.В. Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ«Медицина»,2011