Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини». Тема лекційного заняття №3«Формування вищої нервової діяльності в різні періоди життя людини(розвиток умовних рефлексів,вищих психічних реакцій,пам’яті,уваги.» Група 3А с/с.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини».

Тема лекційного заняття №3«Формування вищої нервової діяльності в різні періоди життя людини(розвиток умовних рефлексів,вищих психічних реакцій,пам’яті,уваги.»

Група 3А с/с.

Дата:15.09.22.

ЗАВДАННЯ:

Написати опорний конспект,в якому освітлити такі питання:

         1.Загальне поняття про  вищу нервову діяльность.

2. Особливості умовно-рефлекторної діяльності в дітей.

3. Особливості фізіології пам”яті і уваги,їх види

4.Особливості умовно-рефлекторної діяльності в людей літнього віку.                5. Сон у дитячому віці і людей похилого віку

        

Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об”єднання їх у єдиний організм. Функції, які обумовлюють поведінку людини в навколишньому середовищі і пристосування її до змінних умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності.

Структурною основою вищої нервової діяльності є кора великого мозку й прилеглі до неї підкіркові утворення. При формуванні поведінки в нервовій системі формуються різної складності нейронні ланцюги, які є основою розвитку різних рефлексів, мотивацій, емоцій і мислення.

Умовні рефлекси - це результат контакту організму з навколишнім середовищем. Умовні рефлекси - це індивідуально набуті системні пристосувальні реакції тварин і людини, які виникають на підставі утворення в ЦНС тимчасового зв”язку між умовним (сигнальним) подразником і будь-яким безумовно рефлекторним актом (прийняття їжі).

Першою умовою утворення умовного рефлексу є збіг у часі або деяке передування умовного подразника безумовному, так зване підкріплення. Наприклад, дія умовного подразника (світло електричної лампочки) і підкріплення (їжа). Тільки за такої умови виникає тимчасовий зв”язок у корі мозку.

Умовні рефлекси формуються поступово, при багаторазовому повторенні всіх вказаних умов, причому це відбувається хвилеподібно - вони то з”являються, то зникають, доки не настане їх стабілізація за інтенсивністю й регулярністю, яка свідчить про зміцнення умовних рефлексів.

Гальмування умовно рефлекторної діяльності відіграє виняткову роль. Завдяки йому уточнюються умовні рефлекси відповідно до змінних умов або відбувається їх тимчасова відміна, якщо умовний подразник втратив своє сигнальне значення.

Гальмування лежить також в основі уміння чекати. Зберігати володіння собою, розрізняти схожі між собою умовні сигнали. Крім того, гальмування виконує й захисні функції стосовно нервових клітин у випадку впливу занадто сильних умовних подразників.

У процесі розвитку людини у формуванні умовних рефлексів важливу роль відіграє орієнтувальна реакція, яка передує появі умовного рефлексу. Спочатку з”являється загальнорухова форма умовного рефлексу, а потім - спеціалізована.

Швидкість утворення умовних рефлексів залежать від віку: що молодша людина, то повільніше закріплюється і спеціалізується рефлекс.Швидкість утворення тривалих, стійких умовних рефлексів також залежить від аналізатора, з якого вони виробляються.Швидше закріплюються шкірно-тактильні й слухові умовні рефлекси, повільніше - зорові, що пояснюється неодночасним дозріванням кіркових і підкіркових ланцюгів відповідних аналізаторів. Розвиток вищих психічних функцій зумовлений не тільки морфо-функціональними особливостями головного мозку, а й соціальними умовами.

         У віці 2-х місяців виразніше виявляється здатність до зорового і слухового зосередження. Дитина довго дивиться на нерухомий предмет або обличчя, котрі привернули її увагу, довго стежить за рухомою іграшкою, з”являються “шукаючі” повороти голови на тривалий звук.

У віці 3-х місяців у дитини відзначається стійкий зоровий рефлекс на годування груддю. Якщо раніше у дитини спостерігалося безладне шукання ротом материнську грудь, то тепер воно змінюється відкриванням рота при наближенні догрудей, при вигляді пляшечки або ложечки. Музикальні звуки викликають у дитини позитивні емоції.

У віці від 2-х до 3-х років у дитини удосконалюється активна мова, а наприкінці 3-го року називає кольори.

У віці від 4-х до 7-ми років психічний розвиток дітей значно вдосконалюється. Зростає роль гальмівних реакцій у корі мозку.Вони швидко запам”ятовують слова. Легко засвоюють іноземні мови. Діти вже можуть чітко висловлювати свої враження і думки. Діти співають простих пісеньок, малюють нескладні фігури, їх уже можна навчати музики, у цей період легко формуються складні умовні рефлекси. Однак діти цього віку не здатні на тривалий час зосередитися.

У молодшому шкільному віці (від 7-ми до 11 років) удосконалюється нейронна організація кори головного мозку. У кірково-підкорковій взаємодії посилюється вплив кори, що сприяє наростанню стриманості в проявах емоцій і контролю поведінки. Значно збільшується обсяг уваги, її стійкість. За словесною інструкцією вчителя діти цього віку можуть концентрувати увагу, зосереджуватися на суттєвому, організувати конкретну діяльність. У цьому віці діти можуть багато чого навчитися сприйняти, оволодіти навичками і знаннями, які значно полегшують їхнє подальше навчання.

Підлітковий вік (12-15 років)- значною мірою специфіка цього віку зумовлена біологічним чинником - статевим дозріванням. Спостерігається високий рівень підкіркової активності, якою досить складно управляти.Це проявляється перш за все в емоційній сфері. Як і в дітей молодшого віку, в забезпеченні уваги знову переважає генералізована активізація емоційного характеру. В учнів цього віку відзначається утруднення в зосередженні уваги, в можливості вибіркового сприйняття навчального матеріалу, швидко погіршується розумова працездатність.

Увагу підлітка слід час від часу переключати з одного виду діяльності на інший.

У юнацькому віці (15-18 років), або старший шкільний вік, продовжується структурне дозрівання кори великих півкуль. Формуються характерні для дорослої людини міжкульові відношення у процесі розумової діяльності: права півкуля активується переважно під час зорово-просторової діяльності, а ліва - під час мовної й абстрактної. Головному мозку в юнацькому віці притаманна висока пластичність, його резервні можливості дуже великі.

Після 30 років швидкість, з якої потенціали дії розповсюджуються по периферичним нервовим волокнам, майже повільно, але постійно знижуються. Це пояснює, що людям більш старшого віку для виконання повсякденних робіт дійсно необхідно більше часу. Зміни функцій статевих залоз пов”язані з послабленням стимулюючої дії гіпоталамуса на секрецію гонадотропних гормонів гіпофізам. Це, можливо, свідчить про те, що ознаки фізичного старіння починають з”являтися у зв”язку із змінами, які відбуваються у мозку. Зниження розумових здібностей відбувається в останню чергу. Люди похилого віку, як правило, не гірше молодих виконують всі задачі по перевірці інтелектуальних функцій, якщо час для їх розв”язування не обмежується. Однак в тестах на швидкість зниження здібностей, пов”язаних з віком, проявляється в повній мірі.

Особливості фізіології пам”яті і уваги

Пам”ять - це збереження інформації про подразник після припинення його дії. Розрізняють механічну , логічну, образну, зорову, тактильну, рухову, нюхову та іншу пам”ять. За тривалістю процеси пам”яті ділять на такі категорії: сенсорна пам”ять (“фотографування”, короткочасне відображення, триває 0,1-0,5 с), короткочасна пам”ять (наприклад , запам”ятовування номера телефону, який людина тільки-но прочитала (триває кілька секунд або хвилин), довготривала пам”ять (тривале, можливо, протягом усього життя, зберігання слідів пам”яті). Механізми пам”яті значно змінюються у процесі росту і розвитку людини.     

Пам”ять формується на ранніх етапах розвитку. По мірі структурно-функціонального дозрівання мозку відбувається значне ускладнення системи пам”яті.

У дітей яскравіша образна пам”ять порівняно з дорослими, а у людей зрілого віку - порівняно із літніми людьми. Проте при цьому не можна не враховувати і ролі професійної діяльності: у художників, наприклад,

з роками не слабне пам”ять на зорові образи, колір, форму предметів. З віком пам”ять на поточні події знижується але зберігається на події минулого.

Разом з тим, якщо компонент механічного запам”ятовування різко зменшується в старості, то логічно - змістовний компонент зберігається і набуває особливого значення для пам”яті людини. Старші люди зберігають здатність до системної пам”яті, що дозволяє відтворювати події завдяки досвіду, знанням. Літня людина правильно оцінює ситуацію, робить правильні висновки там, де молодому потрібно було зробити чимало перевірок.

У похилому віці порушується внутрішнє гальмування, що негативно позначається на емоційній стабільності, працездатності тощо. У старечому віці підвищується здатність до розвитку позамежного гальмування, різко знижується концетрація уваги.

Увага характеризує динаміку будь-якого психічного процесу. Розрізняють кілька форм уваги: сенсорна (зорова, слухова тощо), рухова (проявляється в регуляції рухів, дій, навиків, їх усвідомлення), інтелектуальна (увага до предмету, пізнавальної, інтелектуальної діяльності та інше), емоційна. Виділяють також два рівня уваги - довільний і мимовільний. Мимовільна увага є природженою, довільна - формується у міру розвитку інших психічних функцій і є соціально опосередкованим типом уваги. У дорослої людини вона тісно пов”язана з мовою. Мимовільна увага залежить переважно від функцій нижніх відділів мозкового стовбура і середнього мозку; довільна - від діяльності кори мозку (лобної і скроневої часток).

Сон у дитячому віці і людей похилого віку

Для відновлення фізичних та психічних сил людини існує сон. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам”ять.

Новонародженадитина спить 20-22 години за добу:

1 рік - 16-17 год; 11-12 років - 10год

2-3 роки - 14-15год; 13-16 років - 9 год

4-5 років - 13 год; 17-18 років - 8,5год

6-7 років - 12 год;

8-10 років - 11 год.

Поступово тривалість сну у дитини знижується. Скорочення тривалості сну у дітей на 2-4 години і більше різко негативно впливає на функціональний стан мозку. Падає працездатність, опірність організму до різних інфекцій, швидко настає стомлюваність. Чим молодша дитина, тим більша у неї потреба у сні. Тривалість сну залежить від стану здоров”я дитини і фізичного розвитку. Тому, встановлюючи тривалість сну,слід також враховувати і індивідуальні особливості дитини.Для повноцінного відпочинку організму дитини важливо забезпечити не тільки тривалість нічного сну, але і достатню його глибину.

         У людей похилого віку часто спостерігається порушення сну. Вони можуть дрімати з перервами на протязі доби. При цьому загальна тривалість сну звичайно не збільшується, так як вночі старі люди сплять менше. В нічну годину вони часто читають, ходять по кімнаті,вживають їжу і навіть готують їжу.

Відомо, що у процесі сну частково встановлюється енергетичний потенціал клітин ЦНС, котрий витратився у період неспання. В цьому охоронне значення сну.

Денний сон на першому році життя:

- до 5 місяців - 4 рази

- з 5 міс. до 10 міс. - 3 рази

- з 10 міс. до 1,5 року - 2 рази

- з 2-х до 3-х років - 1 раз

- - 11 до 12 років - встановлюється за медичними показаннями.

Сон є життєвою потребою організму. У людини при позбавленні сну на третю добу розвивається емоційна нестійкість, стан депресії, різко знижується увага, пам”ять, розумова працездатність. На кінець 7-ї доби спостерігаються розлад свідомості, психомоторне збудження, емоційна байдужість, зникає реальне уявлення про навколишнє оточення тощо.

Основна функція сну - це відновлення фізичних та психічних сил, яка дозволяє максимально адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку.

Сон - це сукупність двох якісно різних станів - так званого повільного і швидкого сну. Повільний сон у свою чергу ділиться на 4 стадії: перша - дрімота, друга - характеризується періодичним виникненням “сонних веретен”, третя й четверта - відповідають глибокому сну. Під час повільного сну збільшується екскреція анаболічних гормонів (гормони росту, пролактину). Підвищується тонус парасиппатичної нервової системи тощо, знижується м”язовий тонус, стають різними частота дихання і пульс.

Швидкий сон - протягом нічного сну буває 4-5 разів (приблизно через 1,5 год.) і триває 6-20 хвилин. У дорослих на швидкий сон припадає приблизно 20%, у дітей - 30%, у новонароджених - 50% загальної тривалості сну. Під час сну різко пригнічуються спинномозкові рефлекси. В той же час мозковий кровоток посилюється. Характерними проявами швидкого сну є швидкі рухи очей (60-70 за одну хвилину) при закритих повіках, зміни ЕЕГ, нерегулярне збільшення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, посилення гормональної активності. При пробудженні зі швидкого сну 80-90% пацієнтів розповідають про сновидіння.

Таким чином, весь нічний сон складається із 4-5 циклів. Кожен з них розпочинається з перших стадій повільного сну і закінчується швидким сном. Тривалість циклу становить 80-100 хвилин.