Лекція№3
4Ас/с Медсестринство в онкології
Лекція№3
Тема:Сучасні принципи діагностики злоякісних
пухлин. Ендоскопічні та цитологічні дослідження в діагностиці пухлинних
захворювань. Рентгенодіагностика пухлин
ПЛАН:
1. «ФЕНОМЕНИ», СИМПТОМИ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ОРГАНА
2. НАСТОРОЖУЮЧІ СИГНАЛИ ТА ОПОРНІ СИМПТОМИ РАКУ
3. ДОДАТКОВІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ
6. СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ
ДІАГНОСТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН
- Встановлення діагнозу
пухлини покладає на медичного працівника велику моральну та юридичну відповідальність.
Визначення діагнозу раку хворому на інше захворювання інколи завдає непоправної
психічної травми, яка в осіб з лабільною психікою може призвести до
самогубства. Але гіршим наслідком псевдодіагнозу раку є застосування
неадекватного лікування. Неправильний діагноз призводить не тільки до
застосування небайдужої для організму променевої чи хіміотерапії, а також
інвалідизації хворого.
Рівні
діагностики злоякісних пухлин
Сьогодні практична медицина має багато засобів, що дають змогу розпізнати рак
у початковій внутрішньоепітеліальній і мікроінвазивній стадії росту. Залежно
від того, в якому з періодів розвитку діагностується пухлина, розрізняють рівні
діагностики злоякісних пухлин:
- надзвичайно рання,
- рання,
- своєчасна,
- несвоєчасна (пізня).
Надзвичайно
рання діагностика можлива в обмежених випадках. Наприклад, при деяких нейробластомах,
лейкеміях, при облігатних передракових процесах: пігментна ксеродерма, дерматоз
Боуена та еритроплакія Кейра.
Рання
діагностика можлива при початкових стадіях, рак росте в епітелії проте не проростає
базальної мембрани, тобто діагностується «рак на місці» (cancer in situ),
внутрішньоепітеліальний, або преінвазивний рак. Метастази відсутні, ефект після
адекватної терапії досягає 97...98% повного одужання.
Своєчасна
діагностика раку. Це діагностика на стадії процесу T1-T2 N0 M0. Однак у цій стадії в 15...30%
хворих є вже нерозпізнані доклінічні метастази в регіонарних лімфатичних
вузлах, і навіть віддалені. Тому повне вилікування можливе лише в 70...85%
випадків. Беручи до уваги, що розміри пухлини в цій стадії, наприклад, для раку
грудної залози досягають 5 см, можна зробити висновок, що середній вік такої
пухлини — кілька років. Для того, щоб своєчасно діагностувати таку пухлину в
організмі, цього часу цілком досить.
Несвоєчасною
(пізньою) є діагностика у всіх стадіях Т в поєднанні з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли
(N1, N2, N3) та віддаленими метастазами раку (М1).
Діагностика онкозахворювань залежить від локалізації патології. Вважається,
що діагностика пухлин візуальних локалізацій не потребує особливих зусиль
медиків, складних діагностичних маніпуляцій і дорогого технічного устаткування,
і тому вимоги до діагностики є вищими.
Пухлини
візуальних локалізацій:
- пухлини шкіри;
- пухлини губи;
- пухлини слизової
порожнини рота;
- пухлини щитоподібної
залози;
- пухлини молочної залози;
пухлини зовнішніх статевих органів;
- пухлини шийки матки;
- пухлини прямої кишки.
Однак, слід визнати, що поділ на візуальні і невізуальні локалізації пухлин
є досить умовним. Так, наприклад, діагностувати рак щитоподібної або молочної
залози іноді буває значно важче, ніж рак стравоходу, шлунка чи товстої кишки.
Пухлини невізуальної локалізації, із впровадженням сучасної ендоскопічної
техніки в медицину, також стають "візуальними".
«ФЕНОМЕНИ», СИМПТОМИ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ
ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ОРГАНА
Феномен обтурації. Зустрічається при раку
порожнистих органів. Феномен обтурації проявляється по-різному в кожному
порожнистому органі. В стравоході – дисфагією, в кишці – непрохідністю, в
передміхуровій залозі – дизурією, в легенях – ателектазом. Прогресування
обтурації вимагає часто проведення невідкладних, частіше хірургічних, заходів,
направлених на їх ліквідацію.
Феномен деструкції. частіше зустрічається при екзофітних
і виразковах формах раку. Клінічно часто проявляється кровотечою або “скритою
кров’ю” наприклад у калі при пухлинах ШКТ.
Феномен компресії виникає внаслідок
тиску пухлини на оточуючі органи і тканини. Це зумовлює виникнення болевого
синдрому або порушення функції прилеглого органу (якщо пухлина стискує магістральну
вену то виникають ознаки венозного застою, холедох – виникає жовтяниця та ін.)
Феномен інтоксикації. Виникає як результат поширення
пухлинного процесу в органах, які забезпечують процеси травлення і обміну
речовин та видільної функції ( при раку шлунка, підшлункової залози, печінки,
нирки, сечового міхура)
Феномен пухлиноподібного утворення. Найбільш вірогідна
ознака злоякісного росту є наявність пухлини. За формою росту вони бувають: у
вигляді вузла, поліпа, блюдце або грибовидної форми, “інфільтративної виразки”.
Оцінка
скарг та анамнезу онкологічного хворого
Онкологічний хворий часто акцентує увагу на одному - двох симптомах, що
його бентежать. При цьому залишають поза увагою інші, менш виражені, але порою
не менш важливі для діагностики прояви хвороби. Тому не слід обмежуватися
простою констатацією фактів. Слід активно розпитати хворого про наявність інших
порушень, що зустрічаються при ураженні даного органу чи органів, функціонально
з ним пов’язаних. Важливо також оцінити динаміку розвитку скарг, ступінь їх
прояву, вплив на якість життя
Збираючи анамнез, необхідно визначити початок захворювання, час прояву
перших ознак, тривалість, наявність професійних або побутових забруднень,
хронічних захворювань, природжених пухлин, патологічних виділень, то що.
Необхідні також відомості про раніше проведене лікування та його ефективність.
Під час збору анамнезу слід керувати діалогом, аби з’ясувати важливі деталі
розвитку хвороби, котрим хворий може зовсім не придавати значення, а, навпаки,
може акцентувати розповідь на подробицях, що не мають відношення до хвороби.
Слід звернути увагу на перенесені в минулому захворювання та хірургічні
втручання. Не рідко деталі анамнезу можуть мати вирішальне значення в ранній
діагностиці пухлини, особливо це стосується пухлин внутрішніх органів.
Особливості
об’єктивного обстеження при підозрі на злоякісну пухлину
Огляд. Не вдаючись до
спеціальних методів обстеження можна оглянути розташовані на поверхні шкіри,
нижньої губи, порожнини рота, анального відділу прямої кишки, зовнішніх
статевих органів. Огляд може дати інформацію про асиметрію, розширені або
застійні підшкірні вени черевної чи грудної стінки, асиметричну участь у
диханні різних половин грудної клітки, видиму перистальтику кишечника та ін.
Звертають увагу на деформацію контурів тих чи інших анатомічних структур,
видимі патологічні виділення, порушення рухомості в суглобах, порушення
функції.
Пальпація. Рак молочної залози,
новоутворення м’яких тканин, кісток, лімфатичних вузлів виявляють при
пальпації. Прощупуючи пухлину або зону її розташування, отримують цінні
свідчення про розміри, консистенцію, рухомість, взаємозв’язок з оточуючими
тканинами та органами. Визначають флуктуацію та болісність.
Для виявлення раку внутрішніх органів використовують систематичну пальпацію
живота, перкусію та аускультацію грудної клітки.
Особливу увагу слід звернути на регіонарні лімфатичні вузли. Обов’язково оглядають
та пальпують шийні, пахвові, надключичні, пахвинні та підколінні лімфовузли.
Лімфовузли можуть бути збільшені внаслідок системних захворювань або ураження
метастазами. Незмінені лімфовузли мають м’яку консистенцію, невеликі розміри,
овальну форму, злегка сплющені, рухомі.
NB! При
ураженні метастазами лімфатичний вузол збільшений у розмірах, щільний, іноді
бугристий, спаяний з оточуючими тканинами та структурами, обмежено рухомий.
Обов’язковим елементом при об’єктивному обстеженні є пальпація печінки, яка
уражується метастазами частіше за інші органи. Поверхня її при наявності
метастазів стає щільною та бугристою. У разі пухлин черевної порожнини важливе
ректальне обстеження на предмет виявлення метастазів у дугласовому просторі. У
жінок необхідно виконати вагінальне обстеження, яке дозволяє виключити
метастази в прямокишково-маткове заглиблення і жіночі статеві органи. Для
деяких злоякісних пухлин характерна типова локалізація метастазів: для раку
шлунку - ураження лімфатичних вузлів лівої надключичної ділянки (метастаз
Вірхова), пупка (метастаз Марі Джозеф), метастаз в міхурово-прямокишкову
клітковину (метастаз Шніцлера), у жінок - метастатичне ураження яєчників
(метастаз Крукенберга).
Насторожуючі сигнали та опорні симптоми раку. При обстеженні
первинного хворого слід звертати увагу на виявлення «сигналів раку»:
- симптом «неуспішного лікування» (виразкової хвороби, гастриту, ларингіту,
пневмонії, циститу, геморою);
- симптом «плюс тканина», тобто ріст об’ємного утворення;
- синдром «малих ознак» (підвищена втомлюваність, зниження працездатності,
втрата інтересу до оточуючого, дискомфорт, погіршення апетиту);
- патологічні виділення (кров’янисті, слизові);
- стійке порушення функції органу;
- паранеопластичні синдроми.
Стандарти
обстеження онкологічного хворого
Стандартне обстеження онкологічних хворих регламентоване наказом
Міністерства охорони здоров'я від 17.09.2007 № 554 «Про затвердження протоколів
надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія». Узагальнюючи
рекомендації щодо обстеження хворих з підозрою на рак слід виділити три етапи
діагностики: лікарсько-профілактичні заходи загально лікарняної мережі (до 3-х
днів), консультативна поліклініка спеціалізованої установи (до 8 днів),
стаціонар спеціалізованої установи (до 10 днів).
Діагностика
на етапі загальної лікарняної мережі:
- об’єктивне обстеження,
- виконання загально
лабораторних обстежень,
- рентгенографії грудної
клітки,
- УЗД черевної порожнини,
- уточнюючі обстеження,
наприклад, рентгенографія шлунку, мамографія,
- обстеження в обсязі
щорічного профілактичного огляду,
- ЕКГ.
На етапі
консультативної поліклініки проводяться:
- об’єктивне обстеження,
- уточнюючі
рентгенологічні обстеження (рентгенологічна томографія, КТ),
- МРТ,
- уточнююча УЗД,
- біопсія пухлини,
- радіоізотопні
обстеження,
- консультації
хірурга-онколога,
- хіміотерапевта,
- радіолога,
- терапевта,
- анестезіолога,
- гінеколога за
показаннями.
Стаціонарний
етап передбачає:
- поглиблене обстеження з
використанням всіх необхідних методів,
- морфологічні
дослідження,
- імуногістохімічні
дослідження,
- планування лікування,
- реалізація плану
лікування.
ДОДАТКОВІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
В ОНКОЛОГІЇ
Лише на основі даних клінічного обстеження (збір скарг та анамнезу,
об’єктивного обстеження) неможливо визначити розповсюдженість (стадію) пухлини.
Для цього проводять додаткові та спеціальні діагностичні обстеження.
Основу діагностики злоякісних пухлин становить морфологічне
підтвердження діагнозу, яке необхідне також і
для юридичної можливості проведення
травматичного хіміо-, променевого лікування і планування оперативного
втручання.
Лабораторні
дослідження
Клінічні аналізи: аналіз крові, сечі, шлункового соку, калу
необхідний у діагностиці первинного хворого. Наявність прихованої крові в сечі,
калі, мокротинні є важливим симптомом злоякісної пухлини. Істотне значення має
встановлення факту наростаючої анемізації.
Біохімічні
методи
Специфічних біохімічних змін в організмі онкологічних хворих не
встановлено. При дисемінованому раку передміхурової залози виявляють високий рівень кислої фосфатази у 75%
хворих (при локалізованому раку < 20%); при раку підшлункової залози –
збільшення амілази (25%), при раку печінки - збільшення печінкової фракції
лужної фосфатази.
Біохімічні тести можуть виявити ендокринну секрецію пухлини і пояснити
клінічні синдроми, які обумовлені ендокринною активністю пухлин. Виявляють
високий рівень АКТГ, антидіуретичного, паратиреоїдного, тиростимулюючого,
фолікулостимулюючого, лютеотропного, меланостимулюючого гормону, еритропоетину;
кортизолу, адреналіну, норадреналіну, інсуліну, гастрину, серотоніну і т. д.
ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ
Додатковими методами вважають методи обстеження, які дають інформацію про
розміри, поширення пухлини, залучення лімфатичних вузлів, наявність метастазів.
- рентгенологічні:
ангіографія, дуктографія, іригографія, іригоскопія, краніографія, лімфографія,
мамографія, метросальпінгографія, томографія, урографія екскреторна,
цистографія, комп’ютерна томографія (КТ);
- магнітно-резонансна
томографія;
- ультразвукова
діагностика;
- радіонуклідні
(сцитніграфія);
- термографія.
Гістеросальпінгографія
(метросальпінгографія) — це рентгенологічний метод дослідження
матки та маткових труб з використанням рентгенконтрастного засобу. Контрастний
засіб вводиться через цервікальний канал, в результаті чого на рентгенограмах
отримують зображення, що дозволяє оцінити стан порожнини матки та прохідність
маткових труб.
Протипоказання до проведення гістеросальпінгографії:
- вагітність, тому процедуру виконують на 7-10 дні від першого дня
останньої менструації,
- ознаки гострого запального процесу органів малого тазу,
- маткова кровотеча.
- алергічні реакції на йод, контрастні речовини чи медикаменти.
Мамографія – рентгенологічне дослідження грудних залоз. Найбільш ефективний метод
ранньої діагностики патології грудної залози, що дає змогу виявити пухлину
діаметром від 0,3 см і непрямі ознаки патологічного процесу, а також
диференціювати доброякісні і злоякісні новоутворення.
Виконується на спеціальних рентгенівських апаратах – мамографах, що
забезпечують низьку дозу опромінення з використанням або спеціальної
високочутливої плівк, або зі створенням цифрових знімків. Проведення
мамографічних досліджень на звичайних рентгенівських апаратах неприпустиме.
Мамографія виконується, як правило, в двох проекціях: прямій (краніокаудальній)
і косій. Дослідження проводиться з обох сторін, незалежно від локалізації
підозрілого вогнища, з метою своєчасної діагностики клінічно безсимптомного
перебігу раку з протилежної сторони.
Щоб зменшити дозу опромінення й отримати знімки більш високої якості
дослідження проводиться при деякому стисненні
грудної залози. Під час дослідження використовують стереотаксичні приставки, які дають змогу проводити пункційну
біопсію при пухлинах in situ.
Дослідження проводять на 7-й - 10-й день від першого дня
менструального циклу. Жінкам у менопаузі мамографія виконується в будь-який
зручний час. Кожній жінці після 40 років рекомендується щорічно
проходити мамографію (якщо лікар не рекомендує частіше).
Дуктографія молочної залози – рентгенографічне
дослідження проток молочної залози після введення в них контрастної речовини
Комп’ютерна
томографія (КТ) — один із найсучасніших методів променевої діагностики,
що базується на принципі
побудови рентгенівського зображення органів і тканин за допомогою комп’ютера.
При КТ отримують чітке зображення органів та пухлини виключно в тій площині, в
якій проводять дослідження, без накладання сусідніх структур.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — діагностичний метод, що базується на
принципі ядерно-магнітного резонансу (можливість зміни реакції ядер водню, що
містяться переважно у тканинній рідині або жировій клітковині, у відповідь на
застосування радіочастотних імпульсів у стабільному магнітному полі). Тобто
отримується відповідний сигнал для побудови томографічного зображення, що дає
змогу диференціювати навіть невеликі пухлини діаметром до 1 см в гортані,
трахеї, бронхах, щитоподібній залозі, стравоході. Добре видно судинні елементи
черевної порожнини, нирки, підшлункову залозу, збільшені лімфовузли. Зображення
інших паренхіматозних органів поступається КТ.
Переваги МРТ:
- виключно високе контрастування тканин,
- зображення у всіх анатомічних проекціях в ході одного дослідження,
- вивчення динамічних процесів пов'язаних з рухом біологічних рідин (крові,
ліквору, сечі, жовчі).
Недоліки МРТ:
- високу (не тільки в Україні, але і у всьому світі) вартість дослідження,
- неможливість проведення при наявності у пацієнта феромагнітних
імплантатів.
Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) – винятково
ефективний метод досліджень пацієнтів з онкопатологією. ПЕТ дозволяє одержувати
унікальну інформацію про метаболічну активність пухлин і змінах метаболізму,
пов'язаних із проведеною терапією. По швидкості і інтенсивності накопичення
ізотопоміченних метаболітів або спеціальних лікарських препаратів можна судити
про біологічні особливості пухлинної тканини в порівнянні з тканиною інтактною,
а також оцінювати ефективність лікування і складати прогноз подальшого перебігу
процесу.
Радіонуклідна
діагностика (сцинтіграфія)
Сцинтіграфія – метод полягає у
введенні в організм радіоактивних ізотопів і отриманні зображення органа шляхом
реєстрації гама- випромінювання. Пацієнту вводять радіоіндикатор – препарат, що
складається з молекули-вектора і радіоактивного маркера (ізотопу). Молекула-вектор
поглинається певною структурою організму (орган, тканина, рідина). Радіоактивна
мітка служить «передавачем»: випромінює гамма- промені, які реєструються гамма-
камерою.
Ізотопи можуть вводитися перорально чи внутрішньовенно:
- радіоактивний фосфор (Р32) - з метою діагностики пухлин кісток,
- хлорид міді (Сu64) вводиться пеорально з метою діагностики захворювань
нирок,
- радіоактивний йод (І123) вводиться перорально чи внутрішньовенно для
діагностики захворювань щитовидної залози,
- І125 -для діагностики захворювань нирок і тд.
За допомогою радіоізотопної діагностики надається можливість вивчити
функцію і топографію органу, його форму, величину та контури, визначити ступінь
розповсюдження пухлини і її взаємовідношення з оточуючими
тканинами, виявляти наявність метастазів.
Ендоскопічні дослідження — методи безпосереднього огляду внутрішніх органів
оком із використанням волоконної оптики (ендоскопів). Вони є надзвичайно
цінними для діагностики пухлин багатьох локалізацій та дозволяють виявити
найнезначніші зміни на поверхні слизової оболонки органу і, крім того,
виконувати біопсію для морфологічного дослідження. Про наявність ендофітної
пухлини (інфільтративний ріст) свідчать непрямі ознаки (ригідність органа,
зменшення його розмірів, інфільтрація слизової оболонки, виразкування). При
екзофітній пухлині на ніжці невеликих розмірів під час дослідження під
візуальним контролем можна її видалити.
Ендоскопічні методи: фіброезофагоскопія,
фіброезофагогастродуоденоскопія, фіброколоноскопія ректоромапоскопія,
лапароскопія, кольпоскопія, гістероскопія, орофарингоскопія, епіфарингоскопія
ларингоскопія, риноскопія, хромоцистоскопія, цистоскопія, дерматоскопія.
Лапароскопія – один із методів сучасної хірургії, при
якому огляд органів черевної порожнини проводиться через невеликі отвори в
черевній стінці, за допомогою спеціальних оптичних приладів. Лапароскопія може
застосовуватися з метою діагностики та оперативного втручання для більшості
хірургічних та гінекологічних захворювань.
Кольпоцервікоскопія – це огляд шийки матки, цервікального
каналу і стінок піхви оптичним приладом – кольпоскопом під збільшенням від 3 до
40 разів. Метод дозволяє виявляти ранні патологічні зміни
епітелію, як доброякісного, так і передракового характеру. Кольпоскоп
– оптичний прилад з можливістю збільшення від 3 до 40 разів, можуть
бути оснащені світлофільтрами, що сприяє більш чітко оцінити судини шийки
матки. У сучасних діагностичних центрах проводитися кольпоскопія фото- та
відео-кольпоскопія.
Гістероскопія – огляд стінок
порожнини матки за допомогою гістероскопа, з подальшим проведенням (при
необхідності) діагностичних і оперативних маніпуляцій. Гістероскопія дозволяє
виявляти й усувати внутрішньоматкову патологію, проводити біопсію тканин,
видаляти поліпи ендометрію.
Ультразвукове дослідження – це дослідження
органів і тканин за допомогою ультразвукових "хвиль". Проходячи через
тканини різної щільності, а точніше через межу між різними тканинами,
ультразвук по-різному відбивається від них. Спеціальний приймаючий датчик
фіксує ці зміни, переводячи їх у графічне зображення, яке може бути зафіксоване
на моніторі або спеціальному фотопапері.
СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ
До спеціальних відносять методи морфологічного та цитологічного
виявлення пухлини в матеріалі, який отриманий за допомогою біопсії.
Морфологічні
методи дослідження
- цитологічний,
- гістологічний,
- імуногістохімічний,
- молекулярно-генетичний.
Цитологічна
діагностика – метод дослідження під мікроскопом клітин організму, які самостійно
відшарувалися від тканин або штучно відшарованих. Досліджують клітини отримують
із різних порожнин та виділень (харкотиння, сеча), шляхом зскрібків та
відбитків з виразок (виразки шкіри, язика і т.д.), а також пункції пухлин
(молочної залози, м’яких тканин, лімфовузлів та пухлин кісток), із промивних
вод, транссудату, ексудату, мазків. Препарати готують у вигляді тонких мазків,
подібно мазкам крові, так, щоб клітинні елементи розташовувалися в них
одношарово. Це дослідження можна провести швидко, навіть в амбулаторних умовах.
Правильно виконане цитологічне дослідження забезпечує достовірність діагнозу в
78-90 % випадків.
NB! Важливе значення в ранній діагностиці
раку шийки матки має цитологічний скринінг.
Цитологічний
скринінг — масове цитологічне обстеження здорових жінок для виявлення раку
шийки матки. У клінічній практиці застосовують двоетапну програму обстеження та
діагностики захворювань шийки матки. На першому етапі використовують
цитологічний скринінг під час щорічних профілактичних гінекологічних оглядів
жінок починаючи з 18 років. Другий етап передбачає обстеження жінок, у яких
виявлені атипові клітини, із застосуванням кольпоцервікоскопії, повторного
більш детального дослідження, прицільної біопсії. Ця двоетапна програма
обстеження дозволяє діагностувати у 80% жінок з виявленими змінами в піхвових
мазках доброякісні процеси фонового характеру, у 18-19% передракові стани, у
1-2% рак шийки матки.
Додаткова інформація:
Скринінг (англ. screening у
прямому значенні – просіювання) – система організаційних заходів для
масового періодичного обстеження населення із клінічно безсимптомною патологією
з метою раннього (доклінічного) виявлення онкологічного захворювання
за допомогою швидких, простих тестів або обстежень.
Скринінгові
дослідження для ранньої діагностики злоякісної та передракової патології:
- тест Папаніколау (цитологічний скринінг раку шийки матки) - для виявлення
передракових змін (дисплазії) і профілактики раку шийки матки;
- мамографія - для виявлення випадків раку молочної залози;
- колоноскопія - для виключення колоректального раку;
- дерматологічний огляд для виключення меланоми.
Гістологічне
дослідження — це дослідження під мікроскопом тканин з метою діагностики будь-якого
захворювання. Тканини зазвичай отримують шляхом біопсії, після хімічної
фіксації зі шматочка тканини за допомогою мікротома роблять дуже тонкий зріз,
поміщають під спеціальне скло й досліджують під мікроскопом. Цей метод найбільш
точно характеризує злоякісну пухлину, її гістологічну структуру, ступінь
диференціації (злоякісності) та глибину проростання пухлини.
NB! Доведено важливе значення одночасного оцінювання
гістологічних і цитологічних препаратів, що зводить помилки морфологів до
мінімуму і має надважливе значення в онкології. На сьогодні клінічний діагноз в онкології є фактично
клініко-морфологічним.
Види біопсії
Біопсія аспіраційна
(пункційна) — форма біопсії, при якій отримання біологічного матеріалу (біоптату)
здійснюється за допомогою ін’єкційної голки. Після проколу шкіри над пухлиною
сухим шприцом аспірують клітинні маси, роблять мазки на склі і після
відповідного забарвлення проводять цитологічне дослідження. Застосовують при
дослідженні лімфатичних вузлів, грудної та щитоподібної залоз, м’яких тканин і
кісткових пухлин.
Біопсія випадкова — форма біопсії, при
якій матеріал отримують “несподівано”, наприклад, при відкашлюванні пацієнтом
шматка пухлини бронха.
Біопсія ексцизійна — форма біопсії, при
якій проводять хірургічне видалення всього патологічного вогнища. Найчастіше
застосовують при злоякісних процесах шкіри, грудної залози, збільшенні
лімфовузла. Часто проводиться і з лікувальною метою.
Біопсія інцизійпа — форма біопсії, при
якій здійснюють вирізання одного або декількох шматків пухлини — при пухлинах
великих розмірів.
Біопсія щипцева — форма біопсії, при
якій шматочок тканини отримують за допомогою щипців різної конструкції,
наприклад, при ендоскопічних дослідженнях.
Кюретаж — форма біопсії, при
якій біологічний матеріал отримують шляхом вишкрібання матки чи гайморової
пазухи.
Трепанобіопсія — форма біопсії, при
якій отримують стовпчик тканини за допомогою спеціально сконструйованої для
цієї мети голки. Трепанобіопсію застосовують при дослідженні кісток, щільних
метастазах у лімфовузлах, для стернальних пункцій (гемобластози).
NB! Негативна відповідь цитологічного
дослідження не є приводом для однозначного виключення діагнозу раку.
Імуногістохімічне
дослідження — сучасний метод морфологічної діагностики, який полягає у візуалізації та
оцінюванні за допомогою мікроскопа результатів реакції антиген-антитіло в
зрізах тканини. Метод високоефективний, у 95 % вдається достовірно визначити
пухлину, органну належність.
Імунодіагностика.
Маркери пухлин
Низка речовин (продукти життєдіяльності пухлинної тканини або речовини, що
продукуються нормальними тканинами у відповідь на інвазію раковими клітинами)
з'являються у пухлині або в рідких середовищах організму (кров, лімфа,
плевральна, асцитична рідина, сеча) в кількості, яка в десятки та сотні разів
перевищує їхню концентрацію у нормі або на тлі інших захворювань. Ці речовини
називають маркерами пухлин (ембріональні білки, ферменти, гормони, а
також імуноглобуліни). Наприклад: ембріональні антигени (α-фетопротеїн (АПФ),
раковий ембріональний антиген (РЕА), інші пухлиноасоційовані антигени (СА 125,
СА 19-9, MCA). Ці речовини або продукуються пухлиною, або є відповіддю
організму на злоякісний процес. Маркери пухлин використовують з метою діагностики
пухлин та контролю за перебігом хвороби.
Найбільш
вивчені маркери та широко застосовуються:
• α-фетопротеїн (АФП):
- в 100% хворих на рак печінки,
- у третини хворих на тератому яєчка та яєчника,
- у 20% хворих з метастазами в печінку
• раковий ембріональний
антиген - при раку товстої кишки;
• β-ХГ - при
хоріонепітеліомі матки, міхурцевий занесок.
• СА 125 - при раку
яєчників,
• СА 19-9 - при раку
підшлункової залози
• СА 15-3 і МСА для
оцінки ефективності хіміо- та променевої терапії при раку молочної залози,
• раковий ембріональний
антиген (PEA):
- в 70-75 % хворих на
рак товстої кишки, підшлункової залози, легень,
- у 50 % рак грудної
залози, тіла матки,
- у 35 % рак яєчників,
- проте, помірне
підвищення PEA може виявитись у 10-40 % хворих із непухлинними захворюваннями.
Значним досягненням у галузі імунодіагностики є застосування біотехнології
отримання моноклональних антитіл (МКАТ). Це одне з найбільших відкриттів у
біології останнього двадцятиріччя. Воно базується на використанні гібриду
лімфоцита миші та клітини плазмоцитоми людини, який здатний продукувати
абсолютно однакові і специфічні антитіла.
Коментарі
Дописати коментар