4А л с Хірургія Практичне заняття №1Тема: Змертвіння. Некроз. Гангрена. Виразки. Нориці. Природжені хірургічні захворювання.Захворювання судин нижніх кінцівок.
4А
л с Хірургія
Практичне
заняття №1Тема: Змертвіння. Некроз. Гангрена. Виразки. Нориці. Природжені
хірургічні захворювання.Захворювання судин нижніх кінцівок.
Знати:
Некроз і
гангрена : визначення – обставини виникнення
Класифікація –
особливості клініки – особливості лікування
Перебіг
некротичного процесу – характеристика окремих видів – їх симптоматика –
лікування
Симптоматика
некрозів і гангрен – загальні і місцеві прояви
Методи лікування
– вибір на ґрунті визначення виду некрозу і темпів поширення процесу
Виразка :
визначення – обставини виникнення
Класифікація –
особливості будови – особливості клініки – особливості лікування
Перебіг
виразково-некротичного процесу – симптоматика - лікування
Симптоматика
виразок – загальні і місцеві прояви
Методи лікування
– вибір на ґрунті визначення характеру походження, фази процесу та особливостей
будови рани
Пролежень– особливий вид трофічної
виразки
Нориця :
визначення – обставини виникнення
Класифікація –
особливості будови – особливості клініки – особливості лікування
Симптоматика
нориць – загальні і місцеві прояви
Специфічні методи
діагностики: фістулографія, барвникові проба.
Методи лікування
– вибір на ґрунті визначення будови і походження
:
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
Некроз
(змертвіння)- загибель клітин, тканин або органів в живому організмі.
Некробіоз– необернені дистрофічні
зміни, що передують Н.
Патобіоз –
некробіоз, що розтягнутий в часі.
Гангрена – змертвіння частини тіла
(органа), що контактує із зовнішнім середовищем.
Інфаркт – ішемічний некроз.
Детрит– стан тканини, що зазнала
некрозу і розпаду.
Секвестр– ділянка некротизованої
тканини, що вільно розташована серед живих тканин.
Паранекроз–сукупність морфологічних
проявів обернених змін клітин, які характеризують місцеве розповсюджене
збудження: підвищення густини колоїдів цитоплазми і ядра, зміни електолітного
складу, підсилення сорбційних властивостей цитоплазми. Паранекроз -
морфологічне вираження парабіозу.
Причини
некрозу.
1. Чинники, що безпосередньо
спричиняють Н (прямі Н):
·
механічні(груба механічна сила, що перевищує опір тканин, наприклад при
роздроблені або розчавлені тканин);
·
фізичні(висока (>60oC) і низька (<150C)
температура, що спричиняє опік або відмороження, електричний струм високої
напруги, який спричиняє некроз тканин в місцях входу та виходу, проникаюча
радіація);
·
хімічні(кислоти, яки коагулюють білок з подальшим утворення
коагуляційного некрозу, луги, що розчиняють білок і обмилюють жири з подальшим
виникненням колікваційного некрозу, іприт, кальцію хлорид при підшкірному
введенні);
·
біологічні(мікробні токсини, специфічна інфекція (ТВС, лепра, сифіліс),
протеолітичні ферменти, що перетравлюють слизову оболонку при виразковій
хворобі ДПК та шлунку, гострому панкреатиті).
2. Чинники, що опосередковано
спричиняють Н (непрямі Н)
·
критичне зменшення кровообігу в артеріяхпри тромбозі,
емболії, тривалому спазмі, ендартерііті, атеросклерозі, діабетичній
макроангіопатії, травмі артерії, зовнішньому стисненні (джгут, защемлена грижа,
перекрути мобільних органі), недостатності кровообігу. Приклади: інфаркт
міокарду, гангрена нижньої кінцівки на ґрунті атеросклерозу, некроз кишки при
защемленій грижі.
·
критичне порушення відтоку крові по венахпри
варикозному розширенні вен, тромбозі глибоких вен, ПТХ, тромбофлебіті. Приклад
– венозна гангрена.
·
різке зменшення і уповільнення кровообігу через дрібні
кінцеві артерії та мікроциркуляторне руслопри хворобі Рейно, діабетичній
мікроангіопатії, інфекційних і запальних процесах, зовнішньому або внутришньому
стискування (пролежень).
·
зміни судиної стінкипри ендартеріїїті, атеросклерозі (с. Мортареля), цукровому діабеті
·
розлади трофічної іннервації(нейрогенний,
трофоневротичний Н) Приклад - виразки при пошкодженні периферичних нервів,
виразка стопи, що перфорує (malum perforans pedis), на п’ятці або в ділянці
1-ої або 5-ої плеснових кісток.
·
порушення метаболізму(авітаміноз, цукровий діабет, анемія).
·
утворення виразки в ділянці пухлини(їх розпад).
ВИНИКНЕННЯ
НЕКРОТИЧНИХ ЗМІН.
УМОВИ, що визначають швидкість
та ступінь розповсюдження Н та його вид.
1. Загальні:
гостра і хронічні
інфекції, інтоксикації, виснаження, авітаміноз (цинга), анемія, серцева
недостатність, холод, голод, розлади метаболізму, порушення складу крові.
2. місцеві
·
особливості будови судинної системи (магістральна або
розгалужена);
·
стан судинної стінки (склероз, запалення);
·
ступінь розвитку судинних коллатералей в ділянці ураження;
·
співвідношення швидкості розвитку порушення кровообігу і включення
компенсаторних механізмів;
·
ступінь диференціювання тканин і органів, активність метаболізму,
напруженість ензиматичних процесів, функціональне навантаження, стійкість до
гіпоксії;
·
ступінь мікробного обсіменіння ;
·
рівень гідратації тканин і вмісту білка.
3.Характер, сила, тривалість
дії патогенного фактору
·
інтенсивність утворення токсинів мікрофлорою;
·
фізичні умови: дія низьких температур (спричиняє порушення
кровообігу), надмірне зігрівання (підвищення інтенсивності метаболізму в умовах
недостатності кровопостачання), проникаюча радіація.
4. Механизм
розвитку некрозу:
·
прямий;
·
непрямий
Конкретне
співвідношення цих факторів зумовлює виникнення сухого (коагуляційного)
або вологого
(коллікваційного) Н
Результати
некрозу:
1. Розсмоктування.
2. Відторгнення.
3. Організація – заміщення
сполучною тканиною (рубець, регенерат).
4. Інкапсуляція – обростання
сполучною тканиною і утворення капсули.
5. Оссифікація – утворення
кісткової тканин в ділянці змертвіння.
6. Петрифікація –
7. Утворення кісти –
обмеженої сполучнотканинною капсулою порожнини, що утворюється при
розсмоктування тканинного детриту.
8. Гнійне розплавлення
вогнища змертвіння.
Клініка
некрозу
Залежить від:
1. локалізації
(поверхнева, глибока)- яскравість візуальних змін;
2.
розповсюдженості – площа, на який зустрічаються прояви Н;
3.
функціонального значення ураженого органу (ділянки)- відповідні функціональні
порушення;
4. виду
змертвіння – місцева і загальна симптоматика.
Місцевасимптоматика:
пряміознаки - зміни кольору,
щільності та еластичності тканин, зниження температури шкіри, розлади рухів і
чутливості
непряміознаки - реактивні зміни
навколо розташованих утворень, наприклад ознаки перитоніту при гангрені
кишечнику на ґрунті тромбозу мезентеріальних судин або гнильна емпієма плеври
при гангрені легень.
Загальнасимптоматика – інтоксикація..
Діагностика при наявності некрозу:
1. Оцінка симптоматики:
місцеві ознаки, ознаки порушення ф-ції органу.
2. Виявлення можливої причини
(основного захворювання) на підставі фізикального обстеження та відповідних
додаткових обстежень
Загальні принципи лікування некрозу
1. Лікування причинного
захворювання
2. Некректомія (ампутація,
екзартикуляція, резекція, екстирпація).
3. Покращення загального
стану організму: детоксикація, антибіотикотерапія, імунокорекція, корекці
(підтримка) ф-ції життєвоважливих органів і систем.
Профілактика:
1. попередження, рання
діагностика і лікування захворювань, що спричиняють Н;
2. відновлення розладів
кровообігу (купування спазму судин, стимуляція розкриття коллатералей –
новокаїнові блокади, спазмолітики, шунтування і протезування судин, тромб- та
емболектомія, в/а введення фібринолітиків);
3. при порушенні
кровообігу для обмеження Н або попередження їх розвитку – заходи з покращення
трофіки або зменшення інтенсивності метаболізму в них: спокій, новокаїнові блокади для
ліквідації рефлекторного спазму коллатералей.
Окремі види некрозу
Суха
гангрена(сухий Н, муміфікація). Гангрена в буквальному перекладі з
грецької мови – пожежа.
Етіологія і
патогенез.Повільно прогресуючі порушення кровообігу (при атерсклерозі,
відмороженні, опіку пальців, тромбозі.), у виснажених, зневоднених хворих, в
тканинах багатих на білки і бідними на рідину приводить до розвитку
коагуляційного Н, в основі якого лежить денатурація білка з утворенням
важкорозчинних сполук, що тривалий час можуть не піддаватись гідролітичному
розщепленню. При цьому тканини зневоднюються і не зазнають гниття.
Гангрена
починається з периферичних відділів кінцівок, розповсюджується проксимально до
рівня достатнього коллатерального кровообігу. Тут на межі змертвілих і
життєздатних тканин розвивається демаркаційний вал. Це ділянка
розвитку реактивного запалення, яке обмежує мертву тканину. В цій ділянці
кровоносні судини розширені, виникають гіперемія, набряк, скупчується велика
кількість лейкоцитів, які виділяють гідролітичні ферменти. Демаркаційний вал
перешкоджає значному всмоктуванню токсинів, і ендотоксикоз не розвивається.
Кровяний пігмент
просякає мертві тканини і надає ім характерного забарвлення (темно-коричневі,
сіро-жовті, чорні).
Мікрофлора і
цьому випадку розвивається погано. Але, в початковий період можливий активний
розвиток гнильної флори і перехід гангрени у вологу.
КЛІНІКА.Скарги –
на початку можливий сильний ішемічний біль нижче місця закупорки (окклюзій)
артерії, парестезії.Об-но – шкіра бліда, далі вона мармурова, холодна. Пульс не
визначається. Гіпо-(рідше анестезія). Розлади ф-ції кінцівки.Рухи можуть бути
збережені (за рахунок збереження роботи мязів, що зберегли життєздатність).
Тканини сухі, муміфіковані, щільні, темно-коричневі. сіро-жовті, чорні з
синюшним відтінком. Загальна симптоматика як правило відсутня або слабо
виражена.
ПЕРЕБІГНекротичні
зміни зазвичай не прогресують. Через тривалий час можливе відторгнення
некротичних тканин. В початковий період можливий активний розвиток гнильної
флори і перехід гангрени у вологу.
ЛІКУВАННЯ.
Некректомія або ампутація після повного і чіткого появи демаркаційного валу. До
цього підсушування некротичних тканин (спиртові компреси, вологопоглинаючи сорбенти.
Для попередження прогресування некротичних змін (покращення трофіки тканин) та
профілактика інфекції (асептичні пов'язки, антибіотики).
Волога (гнильна) гангрена.
Вологий (колікваційний) некроз.
Етіологія і
патогенез.Розвивається при швидкому порушенні кровообігу (емболія, травма
судини і т.д.). Сприятливі умови – виражена жирова клітковина, пастозність,
низький вміст білка і значна кількість води в тканинах (тобто умови, сприятливі
для гідролізу).
Тромбоз
магістральних вен нижніх кінцівок при нерозвиненій колатеральній мережі і
збереженні артеріального кровопостачання також веде до розвитку вологої
гангрени (венозна гангрена).
Застій крові,
набряк, гіпоксія, параліч прекапілярних сфінктерів, поглиблення гіпоксії,
подальше розплавлення змертвілих тканин протеазами.
Волога гангрена
спостерігається при некрозі внутрішніх органів (кишечник, легені, жовчний
міхур, апендикс), що існують в умовах достатньої гідратації. Це завжди волога
гангрена. Наявні умови (поживне середовище, вологість, постійна температура,
пригнічення імунної системи) сприяють життєдіяльності мікрофлори, яка бере
активну участь у розвитку процесу (бактероїди, протей), розповсюдженні процесу.
Виникнення
вторинних некрозів веде до швидкого прогресування захворювання і перешкоджає
розвитку демаркаційного валу.
Змертвілі тканини
не встигають висихати, зазнають вологого розпаду. Це веде до всмоктування
продуктів розпаду тканин і мікробних токсинів, розвитку ендотоксикозу, сепсису. Виникає реальна загроза життю хворого.
КЛІНІКА. Скарги на біль в
ураженій ділянці. Місцево – різко наростає набряк нижніх кінцівок, блідість
шкіри. Шкіра – мармурова, холодна. Можлива поява видимої сітки синюватих
підшкірних вен, темно-червоних плям, міхурів (наповнених сукровицею). Пульс не
визначається. Рухи відсутні. При розпаді тканини перетворюються в сморідну
сіро-зелену масу.
Гангрена органів
черевної порожнини проявляється клінікою перитоніту. При гангрені легені
виділяється велика кількість сморідного пінистого харкотиння у вигляді „м'ясних
помиїв”.
Загальні симптоми
– симптоми ендотоксикозу і ознаки функціональної недостатності життєво важливих
органів (важкий загальний стан, сухий язик, психоз, в'ялість, загальмованість,
тахікардія, гіпотензія, олігурія, задишка, гіпертермія, анемія, лейкоцитоз з
нейтрофільозом).
ПЕРЕБІГ. Відбувається швидке прогресування некротичних змін,
ендотоксикозу, сепсису. Особливо важкий перебіг у хворих на цукровий діабет.
ЛІКУВАННЯ. Основний
елемент - рання ампутація (видалення зміненого органу або його частини) з метою
врятування життя. Відтинання потрібно проводити на достатній відстані від
візуальної межі змертвілих і життєздатних тканин, що дозволяє уникнути розвитку
вторинних Н і подальшому прогресуванню гангрени. Наприклад, при гангрені ступні
на ґрунті діабетичної ангіопатії при наявності реґіонарного лімфаденіту,
інтоксикації, розвитку сепсису показана ампутація на рівні середньої третини
стегна. При гангрені кишечнику від вище згаданої межи відступають проксимально
30-40 см, дистально – 15 - 20 см.
Обов'язково
проводять детоксикацію, антибіотикотерапію, корекцію функціональних порушень
життєво важливих органів, імунокорекцію.
Виразки
Виразка(В) – дефект покривних і глибше розташованих тканин, що
розвивається в результаті відторгнення змертвілих тканин. Характеризується хронічним
перебігом, відсутністю або слабко вираженою регенерацією і резистентністю до
лікувальних заходів.
Причини– дивись „Некрози” і „Розлади реґіонарної геодинаміки”.
. У частини хворих встановити причину не вдається. Сприяючі та
підтримуючі фактори – анемія, цукровий діабет, гіпопротеінемія.
Різновиди виразок:
1.
Виразки при хронічній венозній недостатності (посттромботичні,
варикозні, при вроджених венозних дисплазіях )
2.
Ішемічні виразки (атеросклероз, ендартеріїт, діабетична
ангіопатія, гіпертензійно-ішемічні виразки-синдром Мортареля).
3.
Виразки, спричинені вродженими і набутими артеріовенозними
сполученнями
4.
Посттравматичні виразки (опіки, відмороження, пролежні,
скальповані рани)
5.
Нейротрофічні виразки (травми і хвороби Н.С.)
6.
Виразки на ґрунті загальних захворювань (колагенози, хвороби
обміну, крові, сифіліс, ТВС, хвороби внутрішніх органів)
7.
Виразки на ґрунті місцевого інфекційного, мікотичного та
паразитарного процесу (флегмона, некротична форма бешихи, фунгозні,
паразитарні).
Фази перебігу:
1.
Передвиразковий стан - дистрофічні зміни тканин.
2.
Некроз і запалення шкіри і прилеглих тканин.
3.
Утворення дефекту
4.
Очищення і регенерація
5.
Епітелізація і рубцювання
Морфологія.Дно утворено грануляціями, які можуть бути вкритими фібрином,
детритом. Грануляційний вал переходить у шар твердої сполучної тканини. Довкола
виразки спостерігається неспецифічне запалення.
Клініка.Розміри від мікроскопічних (виразка рогівки) до 10-20 см (виразки
гомілки при венозній патології нижніх кінцівок). Краї виразки можуть бути
рівними, підритими, м'якими, твердими (кальозними), кратероподібними.
Дно може бути блідим, гіперемованим, сальними (при сифілісі), вкрите
грануляціями, фібрином, детритом. Виділення можуть бути серозним, гнійним,
геморагічними. В разі прогресування розпаду тканин спостерігається так званіфагеденічні
виразки, в разі поширення змертвіння –гангренозні. Іноді виразка
може мати характерний вигляд:при сифілісі– верхня третина гомілки,
сальне дно, чіткі краї;при ТВС- плоска поверхня;при Са–
кратероподібна, з твердими краями.
Ускладнення виразок
·
екзема, піодермія, целлюліт, мікоз, бешиха, індурація шкіри і п/ш
клітковини
·
тромбофлебіт, вторинна лімфедема
·
кровотеча (арозія судини дна)
·
перфорація виразки порожнистого органу (наприклад, шлунку),
пенетрація в навколо розташовані органи (наприклад, виразки ДПК в головку
підшлункової залози)
·
порушення функції органу в наслідок загоєння виразки з утворення
гіпертрофічного рубця (пілоростеноз, анкілози і контрактури при опікових
виразках)
·
малігнізація.
·
Лікування
1. Усунення причин, що
спричиняють виникненню виразки:
·
сафенектомія – при варикозному розширенні підшкірних вен;
·
лікування специфічної інфекції
·
резекція шлунку разом з виразкою
2. Створення умов, що
сприяють регенерації:
·
ліжковий режим із піднятими положенням ніг (усунення застою крові
і лімфи);
·
ретельний туалет шкіри навколо виразки;
·
забезпечення відтоку тканинної рідини з виразки в пов'язку
(осмотично-активні речовини);
·
боротьба з інфекцією (місцево - антисептики).
·
очищення виразки від некротичних тканин і фібринозних нашарувань
(протеази, УЗ, лазер).
·
після очищення виразки від некрозів – пов'язки з нейтральними
мазями 1 раз на 3-6 діб;
·
купування гіпергрануляцій (нітрат срібла – ляпіс)
·
раціональне харчування
·
ЛФК
·
імуномодулятори
·
оперативне закриття дефекту покривів
Методи хірургічного закриття виразок
Підготовка.Очищення виразок від некрозів, купування гнійного процесу,
звільнення виразки від патологічно змінених грануляцій і рубців, які
перешкоджають кровопостачанню дна і стінок виразки.
Пластичне закриття дефекту шкірою. Використовують клаптики
(шматки) на ніжці або вільну пластику.
Спосіб Яценко-Ревердена. Забір шматочків шкіри діаметром 0,3 – 0,5 см з зовнішньої
поверхні стегна, плеча або живота і черепицеподібне укладання на поверхні
дефекту.
Спосіб Тирша. Забір стрічок шкіри, що включають епідерміс і верхівки
сосочкового шару. Довжина їх залежить від розмірів дефекту, ширина не більше 3
см.
Спосіб Лоусона-Краузе. Значні за розмірами трансплантанти епідермісу, якіі фіксують
швами до країв дефекту.
Спосіб Дугласа. Висічення пробійником кружечків на розтягненій шкірі на відстані
1,5 см. Відсепаровують клапоть, залишаючи кружечки на материнському ґрунті.
Клапоть-сито фіксують до країв дефекта.
Спосіб Драгстеда-Уілсона. Забір клаптя шкіри без п/шкірної клітковини на 1/3 довше, ніж
дефект і на ½ вужче його. На клапті в шаховому порядку роблять надрізи.
Клапоть-сито підшивають до країв дефекту.
ПРОЛЕЖНІ (decubitus)
Пролежень– виразково-некротичний процес, що відбувається у ослаблених
хворих в ділянках, які зазнають постійного стискування.
Етіологія і патогенез.Головна причина – зовнішнє (по відношенню до ураженої ділянки)
стиснення (екзогенні пролежні) або нейротрофічні зміни тканин (ендогенні
пролежні). При стисненні виникає порушення кровообігу (ішемія) і подальший
некроз. Пролежень - різновид гангрени.
При нейротрофічних змінах (порушення трофічної іннервації)
змінюється трофіка, метаболізм тканин, що також веде до розвитку некрозів.
Фактори, що сприяють розвитку пролежня
1.
Атрофія підшкірної клітковини сприяє збільшенню тиску на
виступаючи частини тіла.
2.
Малорухомість важкохворих сприяє постійному тиску на одні і ті
самі ділянки тіла.
3.
Загальні порушення гемодинаміки в наслідок основного захворювання.
4.
Метаболічні розлади.
Приклад– тиснення гіпсової повязки, частиною тіла, протезом, стороннім
тілом на судину, каменем на стінку жовчного міхура, незручним взуттям.
Фази перебігу:
1.
Порушення кровопостачання і трофіки.
2.
некроз шкіри
3.
утворення дефекту.
КЛІНІКА.Шкіра на початку бліда, далі- ціанотична, набрякла. Далі –
відшарування епідермісу і утворення пухирів . Далі – некроз шкіри. Після його
відторгнення утворюється дефект дно, якого вкрито гнійно-некротичними масами
(детритом).Далі можлива поява дистрофічних грануляцій (бліді, дрібнозернисті,
тусклі).
Типова локалізація – крижова ділянка, остисті паростки хребців,
лопатки, потилиця, ліктьові паростки, передня верхня ость здухвинної кістки,
надколінник, пятка, передня поверхня гомілки (передній край великої гомілкової
кістки).
ЛІКУВАННЯ– за загальними правилами лікування гнійно-некротичних процесів.
Профілактика.
1.
Запобігання тривалого стиснення: надувні круги, мішки з просом,
льоном, часта зміна положення, секційні пневматичні матраци.
2.
Ретельний догляд за хворим і його шкірою (обмивання, протирання
камфорним або саліциловим спиртом)
3.
Чиста постільна білизна, відсутність складок.
НОРИЦІ
Нориця(fistula)– патологічний хід, що сполучає органи, порожнини тіла
або глибше розташовані тканини із зовнішньою поверхнею тіла або з порожниною
внутрішнього органу. Через норицю виділяються продукти патологічного процесу
(гній, секвестр), секрет або вміст відповідного органу (шлунковий сік, жовч,
сеча, підшлунковий сік).
Класифікація
За походженням:
1.
вроджені(на підставі та в зв'язку з вадами розвитку, персистування деяких
зародкових епітеліальних утворень, що в нормі облітеруються) – серединні та
бокові нориці шиї, нориці пупка, куприка.
2.
набуті:
- спричинені патологічним процесом (мастит та інші гнійні процеси,
ТВС, сторонні тіла, лігатури, руйнування тканин пухлиною і її розпад
(міхурово-маточна нориця при канцері матки)
- спричинені травмою (кишкова, бронхіальна)
- створені оперативним шляхом – штучні нориці (цекостома,
сигмостома при травмах прямої кишки; цистостома – при травмі уретри).
За відношенням до зовнішнього середовища:
o зовнішні- сполучення порожнистих
органів, патологічної порожнини, м'яких тканин, кісток із зовнішнім
середовищем. Зовнішні нориці ШКТ можуть бутиповними (назовні
виділяється весь вміст відповідної ділянки) інеповними(частина вмісту
евакуюється природнім шляхом). При гнійних норицях повною вважають таку, яка
сполучає гнійну порожнину як із зовнішнім середовищем, так і з порожниною
внутрішнього органу (наприклад повна параректальна нориця).
o внутрішні– сполучення між 2
органами (міжорганні); між органом і порожниною тіла (наприклад,
жовчно-плевральні); між органом і патологічним вогнищем(неповна внутрішня
гнійна нориця).
За будовою:
·
трубчасті– з чітко вираженим каналом, який, як правило, висланий
грануляціями (виключення епітеліальні куприкові ходи);
·
губоподібні– практично без норицевого каналу з безпосереднім переходом
епітелію слизової оболонки порожнистого органа на шкіру (отвір порожнистого органу
у зовнішнє середовище). Ці нориці завжди є епітелізованими.
За характером тканини, що вистилає норицевий канал:
·
гранулюючи
·
епітелізовані
За характером виділень: молочні, слинні, калові, гнійні, лікворні, жовчні, кишкові,
сечові, слизисті.
Етіологія і патогенез
Вроджені норицірозвиваються в наслідок персистування деяких зародкових
епітеліальних утворень, що в нормі облітеруються (нориці шиї, пупка, куприка).
В одних випадках вони формуються первинно (при повному незрощенні). При
частковому незрощенні секрет скупчується в середині утворення. Формується
кіста. Після критичного підвищення тиску в порожнині кісти (скупчення секрету,
нагноєння) відбувається прорив назовні. При цьому формується нориця.
Набуті норицівиникають при несприятливому перебігу патологічного процесу:
- запалення, особливо, гнійне;
- наявність сторонніх тіл (лігатур)
- пухлина (розпад або проростання в сусідні органи і тканини)
- травмах і операціях (неспроможність швів)
- порушення трофіки тканин, некроз, не видалення секвестру
При цьому одночасно відбувається деструкція тканин, і підвищення
внутрішньо тканинного тиску (за рахунок обмеженого скупчення гною, детриту,
секрету). Зменшують міцність і опір тканин і скупчена рідина проривається назовні
або в порожнину тіла (органу)
Фактори, що перешкоджають загоєнню нориць:
1.
Постійний плин секрету органу по норицевому ходу.
2.
Подразнююча дія хімічно активних секретів на грануляції (кишкові,
шлункові та панкреатичні нориці)
3.
Не купований гнійно-некротичний процес, не видалений секвестр.
Подразнююча дія мікробних токсинів і продуктів розпаду або пригнічення росту
грануляцій. Постійний плин ексудату.
Клініка.Скарги на дискомфорт, біль, слабкість зумовлені локалізацією,
характером виділень та його кількості і порушення функції відповідного органу.
Об'єктивно: місцево - зовнішній отвір різного діаметру і форми, виділення
(різного характеру і кількості) , можлива мацерація і подразнення шкіри,
дерматит внаслідок подразнюючої дії соків травних органів, щільний набряк
оточуючих тканин (аж до слоновості – при сечових норицях).
Загальні симптоми – гнійна інтоксикація (при недостатньому відтоку
по гнійній нориці), розлади білкового, водно-сольового обміну при високих
норицях ШКТ, порушення функції органу при затіканні в нього невластивих йому
секретів (їжа в бронхах при бронхостравохідних норицях), вторинне інфікування
через норицю.
Перебіг тривалий, без тенденції до самовільного загоєння
епітелізованих нориць (гранулюючі нориці можуть самовільно загоюватись при
припиненні дії подразнюючого фактору).
Діагностика:
1.
Врахування скарг, анамнезу, кількості та характеру виділень
2.
Фістулографія – для уточнення будови (йодліпол)
3.
Хімічне дослідження виділення – вміст НСl
4.
Проби з барвниками (метиленовий синій, ігндігокармін) для
уточнення сполучення нориці з певними структурами
Лікування. Основним методом лікування є оперативний. Його основний
принцип - висічення в межах здорових тканин норицевого ходу і ліквідація
причинного фактору. Приклади:
1. висічення з патологічним ембріональним утворенням.
2. резекція кишки, що несе норицю
3. резекція частини підшлункової залози, що підтримує норицю
4. видалення секвестру або резекція кістки.
5. видалення стороннього тіла (лігатури)
6. видалення некротизованих тканин.
Особливе значення має догляд за шкірою навколо зовнішнього отвору.
Для захисту її від агресивної дії рідини, що виділяється через норицю часто
засовують пасту Лассара. При кишкових норицях використовують калоприймач. При
неповних норицях ШКТ використовують обтуратори.
В плані підготовки до операції – санація нориці. Загальне
лікування (корекція метаболічних розладів).
ШТУЧНІ НОРИЦІ
Деяки фахівці (Э.Н. Ванцян, 1990) вважають, що канал, створений
оперативним шляхом, для відведення секрету або екскрету називати норицею
неправильно.
Класифікація
1.
За відношення до зовнішнього середовища:
·
зовнішні або с т о м и (лат. stoma – отвір)-
отвори, що сполучають порожнину органу із зовнішнім середовищем. Приклади -
гастростома, цекостома, сигмостома, anus praeter naturalis, холецистостома,
трахеостома);
·
внутрішні або анастомози (співусття)- достатньо
широкі міжорганні сполучення при яких слизова оболонка одного органу
безпосередньо переходить в слизову оболонку іншого органу (ніби уста в уста).
Приклад - гастроентероанастомоз, ілеотрансверзоанастомоз.
2.
За метою формування:
·
тимчасові (трахеостома при черепно-мозкових травмах, сигмостома
при операціях з приводу травм прямої кишки
·
постійні (при неможливості усунути причину, що примушує формувати
таку норицю – сигмостома при неоперабельній пухлині ректосигмоідного перехода
або неможливості відновлення природного пасажу).
Мета – відновлення функції органа (пасаж їжі по ШКТ, дихання –
трахеостома)
·
відведення вмісту полого органу (цистостома при травмі уретри,
сигмостома при травмі прямої кишки).
Закриття штучної нориці проводять за загальними правилами
лікування нориць.
Тимчасові трубчасті нориці можуть закритись самостійно при
припиненні виділення вмісту через них.
ОКРЕМІ ВИДИ НОРИЦЬ
Вроджені нориці.
Серединні норицішиї утворюються у зв'язку із аномалією розвитку щитовидної залози Клініка:
зовнішній отвір розташований точно по серединній лінії, відділяється слиз.
Лікування – оперативне (висічення норицевого ходу з ділянкою
під'язичної кістки)
БОКОВІ (жаберні) нориці шиї – залишки жаберних борозд.
ПУПОЧНІ НОРИЦІ.
Причини:
- неповна облітерація жовточної протоки (ductus
omphalo-entericus), яке веде до формування кишкової нориці з зовнішнім отвором
в ділянці пупка (при неповному зарощені утворюється дивертикул Меккелю.
- неповна облітерація урахусу (URACHUS), яке веде до утворення нориці
сечового міхуру із зовнішнім отвором в ділянці пупка (неповне зрощення
спричиняє утворення дивертикулу сечового міхуру).
Будова – трубчаста епітелізована нориця.
Клініка – зовнішній отвір нориці в ділянці пупка, виділяється сеча
або кишковий вміст
Діагностика – клінічні дані, анамнез, фістулографія.
+Лікування – оперативне.
КУПРИКОВІ НОРИЦІ (Епітельні куприкові ходи).
Вкрити епідермісом, містять секрет сальних залоз, волосся та
продукти вторинного нагноєння.
Теоретичні питання для самостійного
вивчення та обговорення до практичного заняття
- Причини виникнення некрозів,
гангрен, виразок, нориць.
- Класифікація некрозів, гангрен,
виразок, нориць.
- Клінічні симптоми некрозів,
гангрен, виразок, нориць.
- Діагностичні особливості
окремих видів некрозів, гангрен, виразок, нориць.
- Сучасні погляди на фази
некротично-виразкового процесу.
- Методи лікування некрозів,
гангрен, виразок, нориць.
- Принципи діагностики і
лікувальної тактики при сторонніх тілах.
- Особливості методики проведення
перев’язки при виразках, норицях.
- Методика догляду за пролежнями,
профілактика пролежнів.
- Методикою проведення
фістулографії.
- Методика проведення проби із
застосуванням барвників
Тести для перевірки вихідного рівня знань
1. Причина виникнення гангрени
нижньої кінцівки:
А. Перелом
стегнової кістки
Б. Вивих стегна
В. Тромбоз
магістральної артерії
Г. Вроджена
дисплазія кульшового суглобу
Д. Ревматоїдний
поліартрит
2. Причина виникнення гангрени
нижньої кінцівки:
А. Вивих стегна
Б. Перелом
стегнової кістки
В. Емболія магістральної
артерії
Г. Вроджена
дисплазія кульшового суглобу
Д. Ревматоїдний
поліартрит
3. Причина виникнення гангрени
нижньої кінцівки:
А. Перелом
стегнової кістки
Б. Вивих стегна
В. Травма
магістральної артерії
Г. Вроджена
дисплазія кульшового суглобу
Д. Ревматоїдний
поліартрит
4. Суха гангрена характеризується:
А. Розвитком
гнильної інфекції, наявністю демаркаційної лінії
Б. Наявністю
демаркаційної лінії, інтоксикацією
В. Розвитком
гнильної інфекції, інтоксикацією, муміфікацією
Г. Розвитком
гнильної інфекції, відсутністю інтоксикації
Д. Наявністю
демаркаційної лінії, відсутністю інтоксикації, муміфікацією
5. Причини вологої гангрени нижньої
кінцівки:
А. Швидкий
розвиток розладів регіонарноного кровообігу
Б. Ожиріння
В. Гнильна
інфекція
Г. Облітеруючий
атеросклероз
Д. Поступовий
розвиток розладів регіонального кровообігу
6. Клініка вологої гангрени включае:
А. Набряк тканин,
зміна забарвлення шкіри, відсутність демаркаційної лінії
Б. Інтоксикація,
набряк тканин, зміна забарвлення шкіри, відсутність демаркаційної лінії,
гнилісний запах
В. Чітка
демаркаційна лінія, гнилісний запах, інтоксикація, набряк тканин
Г. Гнилісний
запах, відсутність демаркаційної лінії, муміфіковані уражені тканини
Д. Гнилісний
запах, муміфіковані уражені тканини, відсутність інтоксикації, відсутність
чутливості в зоні ураження
7. Причини виникнення трофічних
виразок:
А. опікове
ураження
Б. порушення
іннервації
В. зменшення
об'єму циркулюючої крові
Г. порушення
функції кишечнику
Д. перелом кісток
кінцівки
8. Причини виникнення трофічних
виразок:
А. опікове
ураження
Б. порушення
артеріальної геодинаміки
В. зменшення
об'єму циркулюючої крові
Г. порушення
функції кишечнику
Д. перелом кісток
кінцівки
9. Причини
виникнення трофічних виразок:
А. опікове
ураження
Б. порушення
венозної геодинаміки
В. зменшення
об'єму циркулюючої крові
Г. порушення
функції кишечнику
Д. перелом кісток
кінцівки
10. Основні принципи лікування
трофічних виразок:
А. Виссічення
виразки, некректомія, стимуляція регенерації,
Б. Виссічення
виразки, некректомія, стимуляція регенерації, патогенетичне лікування
В. Виссічення
виразки, стимуляція регенерації, некректомія, пластика виразкового дефекту
Г. Стимуляція
регенерації, патогенетичне лікування, некректомія, пластика виразкового дефекту
Д. Застосування
санаторно-курортного лікування
11. Метод лікування губоподібних
товстокишкових нориць
А. консервативний
Б. пломбування
В.
діатермокоагуляція нориці
Г. резекція
кишкової петлі, що несе норицю
Д. накладання
лігатури на хід нориці
12. При якій хірургічній обробці
некректомія проводиться на підставі прямих ознак:
А. Первинній
Б. Вторинній
В. Ранній
Г. Пізній
Д. Відстроченій
13. На підставі яких ознак проводять
некректомію при первинній хірургічній обробці рани:
А. Прямих
Б. Пізніх
В. Непрямих
Г. Зворотних
Д. Лабораторних
14. На підставі яких ознак проводять
некректомію при вторинній хірургічній обробці:
А. Прямих
Б. Пізніх
В. Непрямих
Г. Зворотних
Д. Лабораторних
15. Найбільш часта форма
гнійно-некротичного ураження стопи на фоні цукрового діабету:
А. Фурункул
Б. Карбункул
В. Флегмона
Г. Після
ін’єкційний абсцес
Д. Хімічний опік
16. Найбільш часта форма
гнійно-некротичного ураження стопи на фоні цукрового діабету:
А. Фурункул
Б. Карбункул
В. Гангрена
пальців
Г. Після
ін’єкційний абсцес
Д. Хімічний опік
17. Найбільш часта форма
гнійно-некротичного ураження стопи на фоні цукрового діабету:
А. Фурункул
Б. Карбункул
В. Невропатична
виразка
Г. Після
ін’єкційний абсцес
Д. Хімічний опік
18. Чим зумовлена небезпека
сторонніх тіл:
А. Розвиток
лімфостазу
Б. Інкапсуляція
В. Малігнізація
Г. Розвиток
запалення і інфекції
Д. Розвиток
кровотечі
19. Найбільш інформативний метод для
дослідження нориць:
А. фістулографія
Б. барвникова
проба
В. ендоскопія
Г. зондування
нориці
Д. оглядова
рентгенографія
20. До заходів щодо профілактики
пролежнів можна віднести:
А. протирання
“небезпечних” ділянок тіла хворого 5% спиртовим розчином йоду
Б. протирання
“небезпечних” ділянок тіла хворого 10% розчином камфорного спирту
В. прикладання до
місць можливого ураження спиртового компресу
Г. забезпечення хворому
постійного положення на спині
Д. прикладання до
"небезпечної" ділянки грілки
Ситуаційні
задачі 1:
1. Хворий 75 років поступив
зі скаргами сильні ішемічні болі в правій нижній кінцівці. Об’єктивно: кінцівка
бліда, холодна на дотик, пульс на підколінній артерії та артеріях правої стопи
не виявлено, пульс на стегновй артерії пальпується з обох сторін.
a. Який діагноз?
b. Які методи обстеження слід
виконати?
c. Яка лікувальна тактика?
2. Хворий 73 років поступив
зі скаргами на болі в нижніх кінцівках, що підсилюются при ходьбі, та на
наявність дефекту шкіри в нижній третині гомілки біля 2 см в діаметрі круглої
форми, із щільними нерівними краями, покриті в’ялими блідими грануляціями.
Нижні кінцівки холодні, пульсація ослаблена.
a. Який діагноз?
b. Які додаткові методи
обстеження слід виконати?
c. Яка тактика лікування?
3. Хвора 46 років поступила
зі скагами на наявність дефекту шкіри по медіальні поверхні нижньої третини
лівої гмілки. У хворої дефект шкіри біля 5 см в діаметрі, шкіра навколо дефекту
темного кольору, щільна. Хвора хворіє на варикозну хворобу нижніх кінцівок
напротязі 10 років.
a. Який діагноз?
b. Які додаткові методи обстеження
слід виконати?
c. Яка тактика лікування?
4. У хворого дефект шкіри в
області правої гомілки, покритий вялими грануляціями.
a. Що в першу чергу необхідно
зробити для успішного лікування цього хворого?
5. Хворий 35 років поступив
зі скаргами на наявність отвору в області промежини 4 см від анального отвору,
з якого виділяється слиз, періодично гній. 6 міс тому хворий переніс операцію:
розкриття гострого парапроктиту.
a. Який діагноз?
b. Які додаткові методи
обстеження слід виконати?
c. Яка тактика лікування?
6. Хворий 43 років поступив
зі скаргами на наявність отвору в ділянці післяопераційної рани, виділення гною
та періодичне відходження лігатур через цей отвір. По ходу післяопераційної
рани пальпується інфільтрат.
a. Який діагноз?
b. Які додаткові методи
обстеження слід виконати?
c. Яка тактика лікування?
7. Хворий 56 років
прооперований з приводу раку прямої кишки. Виконано операцію Гартмана з
виведенням кінцевої сигмостоми.
a. Який вид нориці у хворого?
b. Чи може дана нориця
закритись самостійно і чому?
8. Хворий 35 років отримав опік соляною кислотою.
a. Який вид некрозу у хворого
b. Яка перша допомога?
9. Хворий 35 років поступив зі скаргами на наявність отвору в
міжсідничній ділянці 4 см від анального отвору, з якого виділяється слиз,
періодично гній. 6 міс тому хворий переніс операцію: розкриття гострого абсцесу
міжсідничної ділянки.
a. Який діагноз?
b. Які додаткові методи
обстеження слід виконати?
c. Яка тактика лікування?
Задачі 2
1 .Хворий 47 років звернувся із скаргами на підвищення температури до
38оС, біль в області потилиці, наявність набряку. При огляді по
задній поверхні шиї визначається інфільтрат 7х5 см, шкіра під ним
багрово-чорна, у центрі – багато нориць з гнійно-некротичним вмістом. Визначить
діагноз і тактику лікування.
2 .Хворий, 76 років, поступив у хірургічне відділення із скаргами на
біль у лівій стопі і гомілці. Впродовж 12 років хворіє на облітеруючий
атеросклероз. Близько 2 тижнів тому раптово виник сильний біль у лівій стопі.
За медичною допомогою не звертався. Швидко наростав набряк. Шкіра на початку
була блідою, далі – мармуровою, на дотик холодною. З'явились міхури
відшарованого епідермісу наповнені сукровицею. Пульс на підколінній артерії і
артеріях стопи не визначається. Рухи відсутні. Температура тіла – 37,8оС,
ЧСС – 100 за 1 хв, АТ – 90/50 мм рт ст. Визначить діагноз і тактику лікування.
3 Хворий 65 років, 4 роки
тому переніс апендектомію. В ділянці післяопераційного рубця відзначається
дефект покривів (отвір) діаметром 1,5-2 мм, через який виділяється близько 2 мл
жовтуватого мутного вмісту за добу. Шкіра навкруги даного дефекту не змінена.
Пальпація не болюча. Набряку, інфільтрату оточуючих тканин немає.
Визначити
необхідні додаткові обстеження.
4. Хворий, 78 років, переніс операцію з приводу раку сліпої кишки:
екстерпація прямої кишки з формуванням одноствольного протиприродного
відхідника. Весь кишковий вміст виділяється на передню черевну стінку.
Дайте характеристику
даної кишкової нориці. Визначте тактику ведення хворого.
5. У хворого, 68 років, в ділянці внутрішньої кісточки правої гомілки
є дефект шкіри, округлої форми діаметром 4 см, глибина 3-4 мм, дефект
виповнений грануляціями, периферичної епітелізації немає. Появу дефекту хворий
відмічає 6 місяців потому після перенесеної мікротравми. Навколо дефекту шкіра
потовщена, синюшно-коричнева. Підшкірні вени гомілки та стегна звивисті,
нерівномірно розширені.
Визначте характер
описаного дефекту та тактику його лікування.
6. Хворий, 68 років, відмічає мерзлякуватість стоп,
виникнення болю у литкових м'язах при ході біля 50 метрів. Пульс на підколінних
артеріях та артеріях стопи відсутній. В ділянці зовнішньої кісточки дефект
округлої форми, великих розмірів діаметром до 3 см, глибина 2 мм. Дно дефекту
виповнено тьмяними грануляціями, вкрито фібрином. Визначте причину виникнення
та характер описаного дефекту. Вкажіть тактику обстеження та подальшого
лікування даного хворого.
.
7. Хворій У., 77 років, 1 добу потому була виконана операція –
ампутація лівої нижньої кінцівки з приводу вологої гангрени. Стан хворої
важкий. Самостійно рухатись вона не може. При огляді виявлена гіперемія шкіри в
ділянках кутів обох лопаток, крижово-куприкової ділянки. Яке ускладнення може
розвинутись у даної пацієнти? Що необхідно робити в такій ситуації?
8. У хворого М., 73 років, що знаходиться в лежачому положенні, в
крижово-куприковій ділянці має місце гіперемія шкіри, наявні пухирі з
кров’янистим вмістом. Яке ускладнення розвинулось у даного пацієнта, що
необхідно зробити в даному випадку?
9. Хвора 77 років поступила
зі скаргами на болі в ділянці лівої нижньої кінцівки. При обстеженні у хворої
варикозна хвороба нижних кінцівок, флеботромбоз підшкірної вени лівої нижньої
кінцівки з флотацією верхівки ромбу. У хворої раптово зявилась задишка, втрата
свідомості. Об’єктивно: у хворої тахіпное, гіпотонія, синюшність голови та шиї.
a. Яке ускладнення виникло у
хворої?
b. Яка тактика лікування?
Коментарі
Дописати коментар