Медсестринство в онкології 4Ас/с Лекція №4 Лікування онкологічніх захворювань. Лікування і догляд за хворими під час проведення променевої терапії. Променева терапія основних локалізацій. Роль хіміотерапії в лікуванні онкологічних хворих.

 

Медсестринство в онкології 4Ас/с

Лекція №4

Лікування онкологічніх захворювань. Лікування і догляд за хворими під час проведення променевої терапії. Променева терапія основних локалізацій. Роль хіміотерапії в лікуванні онкологічних хворих.

Лікування злоякісних пухлин залежить від цілої низки факторів, зокрема:

• біологічних властивостей пухлини та стадії її розвитку (розмір, локалізація, форма та темп росту, гістоструктура, місцево-регіонарне розповсюдження, патогенетичний тип і т.і.);

• особливостей організму хворого (стать, вік, фізіологічний період, стан ендокринно-обмінних процесів, супутні хвороби тощо);

• адекватності проведеного лікування індивідуальним особливостям всіх проявів захворювання у конкретного хворого.

В залежності від мети та поставлених завдань розрізняють такі види лікування:

• радикальне,

• паліативне,

• симптоматичне.

З клінічних позицій радикальним слід називати те лікування, яке скероване на повну ліквідацію всіх вогнищ пухлинного росту.

Лікування є паліативним у тих випадках, коли з тих чи інших причин (найчастіше пов’язаних з розповсюдженістю процесу) вилікування свідомо є недосяжним, а мета його полягає у прямому або непрямому впливі на пухлинні вогнища для зменшення їх маси та затримки росту.

Симптоматична терапія не передбачає досягнення будь-якого протипухлинного ефекту, а скерована лише на усунення або послаблення найбільш важких для хворого проявів основного захворювання та його ускладнень.

 

Найчастіше для лікування пацієнтів зі злоякісними пухлина­ми застосовують комбіновані, комплексні методи лікування, які передбачають застосування в певній послідовності двох чи кіль­кох різних методів лікування, наприклад, променева терапія (до-, інтра- чи післяопераційна) у поєднанні з оперативним втручан­ням, хіміотерапією. Хіміотерапію чи променеву терапію застосо­вують як самостійний радикальний (призводить до регресії пух­лини і метастазів) або як паліативний (зумовлює тимчасове полегшення стану пацієнта) метод. Для лікування гормонозалежних пухлин призначають гормонотерапію. У стадії клінічних роз­робок — імунотерапія. Вибір методу лікування, послідовності його етапів лікар здійснює індивідуально після ретельного обсте­ження пацієнта.

Для лікування злоякісних пухлин багатьох локалізацій найчастіше застосовується не один будь-який метод, а їх поєднання – послідовно або одночасно.

Комбіноване лікування – лікування, при якому використовуються два або більше різних методів, які мають однакову скерованість (наприклад, поєднання двох місцево-регіонарних впливів – оперативного та променевого).

Комплексне лікування складається з місцево-регіонарного та загального впливу на пухлину (наприклад, оперативне втручання та системна хіміотерапія).

Під поєднаним лікуванням слід розуміти застосування в рамках одного методу різних способів його проведення або використання протипухлинних препаратів, які розрізняються за механізмом дії (наприклад поліхіміотерапія, поєднання зовнішнього і внутрішньотканевого опромінення

Хіміотерапія — один з основних методів лікування злоякісних пухлин, що передбачає застосування лікарських засобів (цитоста­тиків) синтетичного чи природного походження для незворотного порушення проліферації злоякісних клітин.

Цитостатики (цитостатичні, цитотоксичні, хіміотерапевтичні препарати) — лікарські засоби, спільною властивістю яких є здат­ність гальмувати, пригнічувати чи блокувати ріст і розмноження клітин. При цьому найбільш чутливі до цитостатичних препара­тів клітини, що швидко діляться, особливо клітини злоякісних пухлин, меншою мірою — нормальні клітини, особливо клітини кісткового мозку, шкіри і волосся, клітини слизових оболонок (зокрема епітелій травного каналу). У клінічній практиці засто­совують близько 100 протипухлинних препаратів (циклофосфамід, метотрексат, фторурацил, вінкристин, доксорубіцин та ін.).

Хіміопрепарати поділяють на 4 групи:

алкілуючі — засоби, які порушують обмін речовин у клі­тинах (сарколізин, циклофосфан, тіофосфамід та ін.);

антиметаболіти — препарати, що порушують синтез клі­тин ДНК і РНК (метотрексат, 5-фторурацил, та ін.);

протипухлинні антибіотики, що блокують синтез ДНК і РНК (епірубіцин, доксорубіцину гідрохлорид, мітоміцин С та ін.);

рослинні препарати — мітотичні отрути (та ін.).

Лікар може призначати хіміотерапію для зменшення маси пух­лини, після операції — для запобігання розвитку метастазів (ад’ювантна хіміотерапія), тобто для досягнення повної чи часткової регресії пухлини і тривалої ремісії. При певних захворюваннях су­часна хіміотерапія забезпечує вилікування значної кількості паці­єнтів (злоякісні пухлини яєчка, хоріонепітеліома матки, локалізо­вані форми остеогенної саркоми, рак грудної залози, саркома Юінга, нейробластома в дітей, лімфогранульоматоз тощо). Застосовують для лікування злоякісних пухлин майже всіх локалізацій.

Неоад’ювантна хіміотерапія – терапія до операції для змен­шення маси пухлини, зниження стадії захворювання, полегшен­ня виконання операції (зменшення її обсягу).

Ад’ювантна хіміотерапія –  після операції для запобігання розвитку метастазів, тобто для досягнення повної чи часткової регресії пухлини і тривалої ремісії.

За способом (шляхом) введення розрізняють

- системну хіміо­терапію (внутрішньовенну, пероральну, підшкірну, внутрішньом’язову, ректальну),

- регіонарну (введення цитостатика в підви­щених концентраціях у судини, що кровопостачають пухлину),

- локальну (нанесення цитостатиків у вигляді мазей, розчинів на пухлинну, виразкову поверхню, у серозні порожнини при ас­циті, плевриті, у порожнину сечового міхура, спинномозковий канал).

Аплікація — перев’язування рани з нанесенням хіміопрепаратів.

Пероральне введення — у формі таблеток, капсул тощо.

Внутрішньовенне введення — найпоширеніший метод, при якому препарати вводять у вигляді інфузій та ін’єкцій.

Внутрішньоартеріальне введення створює високу концентра­цію хіміопрепаратів в ураженому пухлиною органі і здійснюється після катетеризації артерії, яка кровопостачає відповідний орган, за допомогою спеціальних апаратів — інфузоматів.

Внутрішньоміхурове введення — за допомогою сечового кате­тера при раку сечового міхура.

Внутрішньоочеревинне, внутрішньоплевральне введення — за допомогою дренажів і мікроіригаторів при пухлинних захворю­ваннях органів черевної порожнини, малого таза і грудної клітки.

 

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ХІМІОТЕРАПІЇ

Переваги:

• Дія хіміопрепаратів поширюється на весь організм.

• Хіміопрепарати діють на невиявлені, "приховані" злоякісні клітини (це одне із завдань додаткової хіміотерапії).

• Можливість проведення хіміотерапії в амбулаторних умовах.

Недоліки:

• Вузький спектр терапевтичної дії (лише пошкоджуючий вплив).

• Низька доза цитостатиків не лише зменшує ефективність дії, але й може викликати посилений ріст пухлини.

• Передозування хіміопрепаратів у більшості випадків призводить до виникнення негативних побічних ефектів і ускладнень і, несприятливо впливає на загальний стан й тривалість життя.

• Недостатня вибірковість дії цитостатиків, в результаті якої пошкоджуються здорові тканини організму.

• Відносно низький рівень антибластичної дії хіміопрепаратів.

• Хіміотерапію можуть проводити лише лікарі, які пройшли спеціальну підготовку(хіміотерапевти).

 

Лікування комбінацією хіміопрепаратів є основною методикою хіміотерапії..

Для орієнтування у великій кількості схем їх назви позначають за початковими літерами препаратів, частіше – в англійській транскрипції.

Найбільш ефективні комбінації називають «золотим стандартом».  Їх використовують як еталон, з яким порівнюють ефективність нових препаратів і комбінацій. При раку молочної залози золотим стандартом тривалий час була схема CMF (циклофосфан + метотрексат + фторурацил), потім АС (адріаміцін + цисплатин).

 

Променева терапія, також радіотерапія — використання іонізівних випромінювань з лікувальною метою. Променева терапія — один з основних методів лікування онкологічних хворих. В ряді випадків вона застосовується і при деяких непухлинних захворюваннях — остеоартрозах, спондильозах, панариціях, гідраденітах, гострих і хронічних запальних процесах тощо.

Лікувальний ефект іонізівного випромінювання зумовлений більшою чутливістю пухлини до дії випромінювань (порівняно зі здоровими тканинами, що її оточують). Існують високо-, помірно- і малочутливі до променевої терапії пухлини. Променеву терапію застосовують самостійно або в комбінації з хірургічним втручанням (перед- і післяопераційне опромінення), з одночасним або наступним введенням протипухлинних хімічних препаратів та інших лікарських речовин, які посилюють її ефективність.

Методи променевої терапії

Застосовують такі методи променевої терапії:

·         внутрішню — шляхом введення всередину (через рот або внутрішньовенно) радіоактивного йоду (¹³¹І) — при захворюванні щитоподібної залози, фосфору (³²Р) — при метастазах в кістки і мієломній хворобі, колоїдного золота (¹⁹⁸Au) — при раковому осіменінні плеври або очеревини;

·         внутрішньопорожнинну — здійснюється різними способами, застосовується при лікуванні злоякісних пухлин порожнинних органів — носоглотки, стравоходу, сечового міхура, прямої кишки, піхви, матки; найчастіше використовують препарати радіоактивного кобальту (⁶⁰Со), їх вводять в радіоманіпуляційній, а потім хворого розміщують у спеціальній палаті;

·         внутрішньотканинну — проводиться вкоріненням в пухлину голки з радіоактивного кобальту (в пухлину язика, порожнини рота) або шляхом ін'єкцій колоїдного радіоактивного золота;

·         дистанційну — джерело випромінювання (кобальтова гармата, гамма-ніж тощо) міститься на великій віддалі від шкіри.

Останній вид лікування одержують 60—65 % онкологічних хворих. Крім локального опромінення пухлини в статичному, ротаційному, маятниковому або конвергентному режимі, при поширеному пухлинному процесі застосовують субтотальне або тотальне опромінення хворого. На ранніх стадіях захворювання застосування променева терапія може привести до радикального вилікування ряду пухлин. При поширеному процесі в ряді випадків досягається тимчасова, іноді тривала ремісія.