Викладач Єрофєєва В.В. Дата 14.11.22. Група 4А с/с Лекційне заняття № 8. Тема «Рак шийки і тіла матки.Рак яєчників Трофобластична хвороба»
Викладач Єрофєєва
В.В.
Дата 14.11.22. Група 4А с/с
Лекційне заняття № 8. Тема «Рак шийки і тіла матки.Рак яєчників Трофобластична хвороба»
План.
1.Фактори ризику
захворюваності на рак шийки матки. Етіопатогенез.
2.Класифікація та
комплексна діагностика.
3.Методи
комбінованого та поєднаного лікування раку шийки матки.
4.Патогенетичні
варіанти раку тіла матки.
5.Класифікація,діагностика.
6.Клінічний
перебіг,симптоматика та лікування раку тіла матки.
7. Фактори ризику
захворюваності на рак яєчників. Етіопатогенез.
8. Класифікація та
комплексна діагностика.
9. Методи
комбінованого та поєднаного лікування раку пухлин яєчнику.
Завдання
1.З наданого
теоретичного матеріалу скласти опорний конспект.
2.Для підготовки до
практичного заняття вирішити ситуаційні задачі та тестові завдання.
РАК ШИЙКИ МАТКИ
Незважаючи на існування в даний час чіткої концепції про фонові,
передракові процеси і рак шийки матки (РШМ), а також достатньо надійного
тестового контролю (цитологічний, кольпоскопічний), РШМ до теперішнього часу
залишається однією з актуальних проблем онкогінекології.
За даними Міжнародного агентства по
вивченню раку, щорічно в світі реєструється 371 000 нових випадків РШМ і
щорічно вмирають від нього 190 000 жінок. Більшість випадків РШМ (78%)
зустрічаються в країнах, що розвиваються, де він є 2-ою найбільш частою
причиною смерті від раку.
Максимальні показники захворюваності
реєструються в Латинській Америці, Африці, Південній і Південно-Східній Азії;
мінімальні - в Китаї і Західній Азії. У розвинених країнах Європи і Америки
стандартизовані показники відносно низькі - менше 14 ‰00. У країнах
Європейського Союзу вони коливаються в діапазоні від 7 до 15‰00.
Узагальній структурі захворюваності
органів репродуктивної системи у жінок України РШМ займає 3-е місце
після раку молочної залози і раку тіла матки. Щорічно в Україні реєструється
близько 4665 нових хворих і вмирає близько 2270 жінок.
РШМ - це візуальна форма захворювання, тому можливості
раннього його виявлення практично не обмежені. Для цього достатньо правильного
використання доступних і інформативних методів морфологічної і ендоскопічної
діагностики. Крім того, своєчасне виявлення і лікування фонових і передракових
процесів шийки матки дозволяють запобігти розвитку РШМ.
Фактори ризику розвитку РШМ:
•ранній початок статевого життя,
•сексуальна активність,
•часта зміна статевих партнерів
не тільки самою жінкою, але і її партнерами чоловіками,
•недотримання статевої гігієни,
•венеричні захворювання,
•вірусні інфекції,
•куріння тютюну,
•імунодефіцит,
•дефіцит в їжі вітамінів А і С
,•можливе використання оральних контрацептивів і т.і..
Найбільше значення в індукції пухлинного росту відводять вірусам. У 70-х
роках як канцерогенний агент підозрювали вірус простого герпесу 2-го серотипу
(Hsv-2), проте 20річний досвід дослідження ролі цього вірусу не дозволив прийти
до позитивного висновку. Цей вірус, можливо, в асоціації з цитомегаловірусом,
бактеріями і простими може виступати як кофактор канцерогенезу, ініціюючи
розвиток дисплазії і підтримуючи її в стані стабілізації. У 1980-1990 рр. чітко
показаний зв'язок вірусу папіломи людини
(HPV) з дисплазією і плоскоклітинним РШМ. За допомогою методів гібридизації
було встановлено, що 80-100% РШМ містять ДНК HPV.
Патологічна анатомія і
гістологія
За формою росту РШМ буває екзофітним (первинна пухлина росте у просвіт
вагінального каналу у вигляді бугруватої маси з приєднанням вторинної інфекції
і некрозу), ендофітним (пухлина росте переважно інтрамурально, поступово
інфільтруючи всю шийку і цервікальний канал) та змішаним. За морфологічною
будовою розрізняють: плоскоклітинний рак, зроговілий, не зроговілий,
бородавчастий, кондиломатозний та перехідно-клітинний.
Найчастіше
зустрічається плоскоклітинний рак – 70% випадків, на аденокарциному припадає
близько 20% і 10% - на низькодиференційований рак. З моменту появи карциноми 0
стадії до інвазивної форми РШМ зазвичай проходить близько 10 років.
Клінічна картина
Початкові стадії РШМ мають безсимптомний перебіг. При подальшому розвитку
хвороби з’являються контактні кровотечі з піхви, менорагії, альгодисменореї та
болі у малому тазу.
ДіагностикаДіагностика РШМ
починається з огляду в дзеркалах , бімануального дослідження.Вагінальне дослідження дозволяє визначити ущільнення
шийки та її розміри. До характерних особливостей ракового ураження відносяться щільність
пухлини, легка кровоточивість, втрата еластичності та хрупкість.
Хрупкість пухлинної тканини
виявляється пробою Хробака - при натискуванні на
підозрілу ділянку тканини ґудзиковим зондом товщиною 2 мм останній легко
провалюється в її товщу.
Використовується проба Шиллера –
виявлення здібності покриву шийки матки сприймати забарвлення йодом. Для цього
до осушеної шийки матки 2-3 рази підряд прикладають на 2 хвилини ватні кульки,
змочені розчином Люголя. Ділянки шийки з нормальною слизовою забарвлюються у
темно-бурий колір. Ділянки, що уражені пухлиною, виділяються блідими плямами з
різко окресленими межами.
Застосовують також кольпоскопію з
отриманням матеріалу для цитологічного або гістологічного дослідження. «Пап-мазки» дозволяють
виявити дисплазію та доклінічні форми раку (0-Іа стадії), коли шийка не має
візуальних змін.
Останнім часом набула поширення полімеразна
ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації високо онкогенних типів
вірусів. Частота виявлення ДНК віруса папіломи людини при внутрішньо
епітеліальному РШМ перевищує 90%.
Для з’ясування розповсюдженості пухлинного процесу використовують такі
методи:
•УЗД статевих органів та органів черевної порожнини, заочеревинних та
тазових лімфатичних вузлів, сечовивідних шляхів;
•рентгенологічне обстеження органів грудної клітки;
•цистоскопію та ректороманоскопію;
•для уточнюючої діагностики можуть використовуватись комп’ютерна
томографія, іригоскопія, екскреторна урографія.
Лікування
Неухильне зростання
занедбаності РШМ, а також збільшення захворюваності серед жінок молодого віку
диктують необхідність розробки нових і вдосконалення вже існуючих методів
хірургічного, комбінованого і комплексного лікування хворих РШМ.
До
органозберігаючих операцій при РШМ відносяться: конусовидна електроексцизія,
ножова конізація і ампутація шийки матки, лазерна і ультразвукова конусовидна
ексцизія, радіохірургічний метод ("сургітрон").
Органозберігаюче
лікування повинне бути радикальним і виконуватися тільки за певних умов:
мінімальна інвазія пухлини в строму (до 2-3 мм); відсутність інвазії в судини і
пухлини по краю резекції; плоскоклітинний рак (високо або
помірнодиференційований); вік до 40 років Виконання таких операцій можливе
тільки в спеціалізованих стаціонарах.
•при
протипоказаннях до органозберігаючої операції та жінкам у пре- та постменопаузі доцільно виконання екстирпації матки.
Питання про збереження яєчників вирішується в залежності від віку хворої.
(післе 45 років виконується екстирпація матки з придатками);
•при протипоказаннях до операції –
внутрипорожнинна ПТ(променева терапія.
•при виявленні метастазів у
лімфатичних вузлах малого таза є доцільним проведення зовнішнього опромінення з
щотижневим введенням цисплатіна протягом всього курсу променевої терапії.
або ад’ювантна хіміотерапія..
Вакцинотерапія у профілактиці РШМ
У 2006 році в Америці почалося
виробництво першої вакцини проти цервікального раку (РШМ).
Препарат має назву Gardasil; виробляє його компанія Merck & Co. Він розрахований на
прийом дівчинками і жінками у віці від 9 до 26 років. Курс лікування триває
півроку і коштує приблизно 360 доларів. Виробництво і застосування препарату
Gardasil було дозволено після закінчення піврічної програми клінічного
тестування, в якій приймала участь 21 тисяча жінок із різних країн світу.
Під час випробовувань Gardasil, за даними FDA, продемонстрував "майже
100процентну ефективність" у профілактиці папиломовірусних інфекцій (human
papillomavirus - HPV), результатом яких стає поява генітальних бородавок, а
вони, в свою чергу, здатні приводити до раку.
Скринінг РШМ
Досвід практичної роботи
переконує, якщо б всі жінки, які відносяться до групи ризику, при відсутності
симптомів регулярно проходили обстеження у гінеколога, можна було б досягти
значного зменшення захворюваності і смертності від РШМ.
Для
досягнення цього необхідно щоб жінки були охоплені санітарно-просвітньою
роботою і були зацікавлені стежити за станом свого здоров’я; після двох нормальних
цитологічних результатів вони повинні підтверджуватися наступними обстеженнями
кожні 3 роки. Персонал гінекологічних консультацій повинен бути підготовлений
для правильного виконання забору мазків на цитологічне дослідження і їх
інтерпретації («Пап-тест»).
Отже, РШМ - це
злоякісна пухлина, виникнення інвазивних форм якої може бути попереджене.
Випробувані методи морфологічної і ендоскопічної діагностики, вживані на етапах
скринінгу, вирішують основні діагностичні проблеми.
У
1964 р. Ч.Камерон писав: ". якщо жінка вмирає від РШМ, то хтось ще, окрім
раку, повинний в її смерті". Автор підкреслює, що застосування сучасних
методів діагностики повинне звести нанівець смертність від РШМ.
РАК
ЕНДОМЕТРІЯ
У останні десятиліття відмічено значне збільшення захворюваності раком тіла
матки (РТМ). Захворюваність на рак ендометрія (РЕ) збільшилася на 55%, займаючи
1-е місце серед злоякісних пухлин жіночої статевої сфери. Частота РЕ вище в
західних країнах і значно нижче в східних.
Основними причинами, що впливають на збільшення захворюваності РТМ, слід
вважати:
-більшу тривалість життя жінки;
-збільшення кількості жінок
з нейрообмінно-ендокринними порушеннями (при ожирінні до 15 кг ризик
виникнення РЕ збільшується в 3 рази, до 25 кг - в 10 разів; при цукровому
діабеті ризик збільшується в 3 рази);
-не завжди адекватне використання
гормональних препаратів з високим вмістом естрогену (при тривалому прийомі
естрогену ризик виникнення РТМ збільшується в 1015 разів, при прийомі
тамоксифену - в 8 разів).
РТМ відноситься до гормонально-залежних пухлин.
.
Чинниками ризику
виникнення РЕ є: ановуляція і ановуляторні маткові кровотечі в пременопаузі,
пізня менопауза (після 50 років), естрогенний тип кольпоцитологічної реакції в
постменопаузі, міома матки і генітальний ендометріоз, синдром склероклітинних
яєчників, гіперпластичний процес ендометрія і гормонально-залежні пухлини в
анамнезі, прийом естрогену в постменопаузі, обтяжена спадковість по раку
органів репродуктивної системи; ожиріння, гіперліпідемія, цукровий діабет,
гіпертонічна хвороба. З додаткових чинників ризику слід зазначити безпліддя,
відсутність пологів, пізні пологи і пологи крупним плодом (більше 4 кг).
Враховуючи ці чинники ризику, слід пам'ятати, що має значення не стільки
число чинників, скільки поєднання порушень в двох системах: репродуктивної і
енергетичної. При поєднанні 3 чинників і більш в різних гомеостатичних системах
ризик розвитку РЕ збільшується в 9 разів. Для виявлення РТМ на ранніх стадіях
жінкам до 40 років обстеження слід проводити за наявності скарг, після 40-46
років - за наявності чинників ризику, навіть за відсутності скарг. Таким жінкам
необхідно проводити ультразвукову томографію з використанням трансвагінального
датчика і узяття аспірата з порожнини матки.
Виникнення пухлини ніколи не відбувається на тлі нормального функціонуючого
ендометрія. Їй передують гіперпластичний процес, аденоматоз або атрофія, тобто
в розвитку пухлини можна спостерігати певні етапи.
Етапи канцерогенезу
На I етапі спостерігаються тільки функціональні порушення, що виражаються в
ановуляції, гіперестрогенії. Якщо не проводити своєчасної гормональної корекції
цих порушень, то відбувається формування вже морфологічних порушень, що
розцінюються поки як фонові. До них відносяться дифузна і вогнищева форми
гіперплазії ендометрія. За відсутності лікування даної патології відбувається
формування морфологічних змін, що розцінюються вже як передракові. Якщо не
проводити відповідного лікування, відбувається розвиток злоякісної пухлини:
фаза преинвазивного раку, рак в межах слизистої, рак з мінімальною інвазією і
виражені форми РЕ
Основним завданням є виявлення і
своєчасне лікування фонових, передракових станів та початкових РТМ, тому що при
лікуванні хворих із вже встановленим РЕ тільки біля 60% доживають до 5-річного
терміну спостереження, і не менш ніж 30% помирають від рецидиву і метастазів.
Патологічна анатомія і гістологія
Розрізняють обмежену і дифузну
форми РТМ. При обмеженій формі пухлина росте у вигляді поліпа, чітко
відмежована від неураженої слизистої оболонки матки, при дифузній ракова
інфільтрація розповсюджується на весь ендометрій. Пухлина найчастіше
виникає в області дна і трубних кутів матки. Клінічно розвинені форми РЕ
представлені у вигляді екзофітних розростань, рідше - поліповидних.
Приблизно у 80% хворих
визначається аденокарцинома різного ступеня диференціювання, у
8-12% - аденоакантома (аденокарцинома з доброякісним
плоскоклітинним диференціюванням), яка має сприятливий прогноз.
До пухлин, що більш рідко зустрічаються
і відрізняються гіршим прогнозом, відноситься залозисто-плоскоклітинний рак.
Плоскоклітинний рак,
як і світлоклітинний, виникає у жінок більш літнього віку і відрізняється
агресивною течією.
Недиференційований
рак частіше зустрічається у жінок старше 60 років і виникає на тлі атрофії
ендометрія Має також несприятливий прогноз.
Ще одним з рідких
морфологічних варіантів РЕ є серозно-папілярний рак. Він має
дуже агресивний перебіг і високу потенцію до метастазування.
Метастазування
Слід зазначити, що будь-якої ізольованої лімфатичної і кровоносної системи
шийки і тіла матки не існує. Є єдина внутриорганна лімфатична система цілого
органа - матки, в зв’язку з цим частота метастазування залежить від локалізації
пухлини (при локалізації пухлини у верхньозадній частині матки метастази
знаходять у 2,1% хворих, при пухлині, яка охоплює 2/3 органу, - у 8,8%, при
нижньозадній локалізації – у 20%, при переході на цервікальний канал – у 21%.
Для РЕ є характерною ортодоксальність метастазування: послідовність та
етапність ураження регіонарних та віддалених лімфатичних колекторів і
приєднання далі гематогенного розповсюдження.
Лімфогенне метастазування тісно
пов'язане не тільки з біологічними властивостями пухлини, але і деякими
особливостями організму. Лімфогенні метастази частіше зустрічаються у літніх
хворих на РТМ У хворих до 30 років метастази не виявляються, у віці 40-49 років
виявляються в 5,7% випадків, старше 70 років - в 15,4%
Частота метастазування
в лімфатичні вузли залежно від ступеня диференціювання пухлини:
Високодиференційована аденокарцинома -
4,2%, помірно диференційована - 10-12%, низькодиференційована - 18-26%.
При локалізації пухлини в межах
слизистої метастази в лімфатичні вузли практично не виявляються, при
поверхневій інвазії визначаються в 5% випадків, а при глибокій - в 35-40%.
При РТМ метастази в легені зустрічаються у 26% хворих, у 7,5% виявляються
метастази в яєчниках і у 4% - в кістках скелета.
Клінічна картина
Основним проявом РТМ є маткова кровотеча. Цей симптом спостерігається у
70-90% хворих. У репродуктивному віці кровотеча відбувається за типом
менометрорагії, в пременопаузальному - ациклічного, в постменопаузі - у вигляді
кров'яних мазків, менш постійні лейкорея і болі, які при цій патології мають
переймоподібний характер і
супроводжуються посиленням виділень. Болі тупого
характеру указують на розповсюдження пухлини за межі матки і обумовлені
здавленням пухлинними інфільтратами нервових стовбурів малого тазу або
здавленням симпатичного стовбура метастатично ураженими парааортальними
лімфовузлами.
Загальний стан хворої
зазвичай погіршується тільки в запущених випадках. В основному майже всі
пацієнтки тривалий час відчувають себе здоровими.
Диагностика
При обстеженні хворих на РЕ слід уточнити стан менструальної функції
(тривалість репродуктивного періоду, наявність ациклічних маткових кровотеч,
особливості генеративной функції і перебігу пременопаузального періоду, час
настання менопаузи) і звернути увагу на наявність гіперпластичного процесу в
анемнезі. Велике значення має виявлення обмінних порушень (ожиріння, цукровий
діабет).
При гінекологічному огляді в першу чергу слід звертати увагу на стан
слизистої піхви, оскільки у жінок літнього віку незначні кров'яні виділення
можуть бути проявом сенільного кольпіту.
При дворучному дослідженні можна виявити
збільшення розмірів матки і яєчників. Збільшення яєчників може бути обумовлене
наявністю синхронної пухлини або метастатичним їх ураженням.
У зв'язку з високою інформативністю і
простотою на першому етапі обстеження застосовується цитологічне дослідження
аспірата ендометрія (чутливість цитологічного методу складає 92,1%).
В даний час для діагностики РТМ широкого
поширення набув такий неінвазивний метод дослідження, як ультразвукова
томографія (УЗТ) з трансвагінальним датчиком. Чутливість цього методу складає
85-95%. За допомогою УЗТ достатньо чітко можна визначити не тільки локалізацію,
розміри пухлини, але і глибину інвазії пухлини в міометрій.Далі
проводиться гістероскопія з роздільним діагностичним вискоблюванням і
прицільним узяттям біопсії з патологічно зміненої ділянки ендометрія для
уточнення гістологічної структури пухлини, ступеня її диференціювання і
визначення стероїдних рецепторів я уточнення стану сечовивідних шляхів
проводиться екскреторна урографія, УЗД нирок, за показниками - радіонуклідна
ренографія. При поширеному процесі досліджується стан суміжних органів
(цистоскопія, ректороманоскопія), а для виявлення віддалених
З метою поглибленої діагностики РЕ останніми роками
застосовується комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія
В даний час
яких-небудь пухлинних маркерів для уточнення діагностики РТМ не існує.
Лікування
Близько
90% хворих на РТМ, проводиться оперативне лікування.
Виконують зазвичай екстирпацію матки з придатками.В залежності від стадії проводять ендовагінальне внутрішньопорожнинне
опромінювання. При нездійсненності
лімфаденектомії після операції слід провести зовнішнє
опромінювання малого тазу і хіміогормонотерапію. Гормонотерапія
Якщо на момент операції пухлина вийшла
за межі органа, то необхідно застосовувати хіміогормонотерапію.
Для проведення гормонального лікування
найчастіше використовують прогестагени: 17 ОПК, Депо-провера, провера,
фарлутал, депостат, мегейс у поєднанні з тамоксифеном або без нього.
Хіміотерапія
В даний час хіміотерапія при РТМ
залишається паліативною, оскільки навіть при достатній ефективності деяких препаратів
тривалість дії зазвичай коротка - до 8-9 міс. Зазвичай використовують
комбінації таких препаратів, як похідні платини I покоління (цисплатін) або II
покоління (карбоплатін), адріаміцин, циклофосфан, метотрексат, фторурацил,
іфосфамід і т.д.
У числі найбільш ефективних препаратів, що дають повний і частковий ефект
більш ніж в 20% випадків, слід назвати доксорубіцин (адріаміцин, растоцин і
ін.), фармарубіцин, препарати платини I і II покоління (платідіам, цисплатін,
платіміт, платінол, карбоплатін).
Найбільший ефект –
до 60% дає комбінація адріаміцина (50 мг/м2) з цисплатіном (5060 мг/м2).
Результати лікування Проведення адекватного
хірургічного, променевого і хіміогормонального лікування дозволяє досягти
5-річного виживання при I стадії до 85%, II стадії до 75%, III стадії до56%
Рак яєчників
На початку третього тисячоліття рак яєчників (РЯ) залишається одним з
найважчих онкологічних захворювань. Займаючи по захворюваності 3-е місце серед
онкогінекологічної патології, рак яєчників є провідною причиною смерті у
онкогінекологічних хворих..
Рання діагностика раку яєчників важка, роль профілактичних оглядів і
скринінгу нікчемно мала, оскільки до теперішнього часу не існує специфічних
діагностичних тестів, що дозволяють виявити пухлину на початкових етапах її
розвитку.
Пухлини яєчників можуть бути первинними і метастатичними (метастаз
Крукенберга) Первинні пухлини яєчників поділяють на епітеліальні та
сполучнотканинні.МетастазуванняПри раку яєчників ніякої етапності
метастазування не існує. Рак яєчників називають «хворобою черевної порожнини».
Метастазування залежить від гістологічної структури пухлини: так при
епітеліальному раку метастазування йде в основному по серозним порожнинам
(дисемінація по очеревині), при герміногенних пухлинах – за лімфатичними
шляхами КлінікаУ хворих на РЯ на
початкових стадіях захворювання відсутні характерні тільки для цієї пухлини
симптоми. Найчастіше жінки скаржаться на
невизначені болі у животі, причому не обов’язково у нижніх його відділах. Болі
мають неінтенсивний характер і часто локалізуються у епігастральній області.
Крім того хворі скаржаться на швидке насичення їжею, печію, відригування,
надимання живота. З цими скаргами вони звертаються в першу чергу до хірурга або
терапевта. При відсутності онкологічної настороженості лікарі недооцінюють ці
скарги та призначають неповноцінне обстеження, яке обмежується рентгенологічним
та ендоскопічним обстеженням шлунково-кишкового тракту. При знайденні будь-якої
патології (гастрит, коліт) хворим протягом тривалого часу (доки не виявляється
збільшення живота в об’ємі за рахунок асциту або пухлинного утворення)
проводиться відповідне лікування. До гінеколога хворі попадають з дисемінованим
процесом.
Слід наголосити на тому,
що звичайні профілактичні огляди без використання УЗД для виявлення пухлин
яєчників малоінформативні.
Діагностика
В першу чергу необхідно з’ясувати анамнез хворої: наявність РЯ у кровних родичів, лікування з
приводу будь-яких інших злоякісних пухлин; звернути увагу на порушення менструальної
та дітородної функції.
Далі проводять дворучне ректовагінальне обстеження. На
початкових стадіях у малій мисці можна виявити одно або двобічні щільні,
бугруваті пухлини, тіло матки. При розповсюдженому процесі тіло матки
визначається не окремо, а як єдиний конгломерат разом із пухлинно-зміненими
додатками.
Цитологічний метод
дослідження застосовується для верифікації діагнозу, контролю ефективності лікування.
Матеріалами для дослідження можуть слугувати випоти з плевральної та черевної
порожнин, змиви з дугласового простору (при пункції заднього склепіння піхви),
пунктати з лімфатичних вузлів, зшкрябувань з порожнини матки.
Далі
використовується УЗД органів малої миски, рентгеноскопія та рентгенографія
грудної клітки, а також рентгенологічне обстеження шлунка і товстої кишки для
виключення метастатичного характеру пухлини яєчника. Екскреторна урографія дає
можливість визначити стан сечовивідної системи, тому що великі пухлини можуть
стискувати сечовий міхур та сечоводи.
КТ та ЯМР застосовуються
для диференціальної діагностики між злоякісними та доброякісними пухлинами,
уточнення локалізації, розмірів, форми, контурів та внутрішньої структури
пухлини та її взаємовідносин з оточуючими тканинами та органами.
Для уточнюючої
діагностики використовується лапароскопія Широке використання пухлинних
маркерів отримало після впровадження у практику моноклональних
антитіл. Останнім часом велике значення набувають такі маркери, як Са-15.3,
СА-19.9, СА-125. Єдиним надійним з них є СА-125: його підвищення констатоване у
78-100% первинних хворих з серозною формою РЯ.
Лікування
Лікування раку яєчників
в цілому включає оперативне втручання, системну хіміотерапію, імунотерапію і
променеве лікування. Досить висока чутливість більшості епітеліальних неоплазій
до широкого спектру протипухлинних препаратів .
Хірургічному лікуванню в даний час
надається першорядне значення і як самостійному методу, і як важливому етапу в
комплексі лікувальних заходів на будь-якому етапі лікування і при будь-якій
стадії захворювання.
.
Операцією вибору при РЯ залишається екстирпація матки з придатками,
видалення великого сальника. У подальшому проводиться поліхіміотерапія на базі препаратів платини (найчастіше використовують
цисплатін і циклофосфан).
РЯ відноситься до пухлин високочутливих до цитостатичної терапії.
Література
Основна:
Дрижак В.І.,Домбрович
М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.137-147.
Ковалькук
Л,М,Медсестринство в онкології.-К.:ВСВ «Медицина» 2011 с 238-270
Севідов В.В.
Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ
«Медицина»,2011.
Коментарі
Дописати коментар