Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Дата: 17.11.22. Група 4 Ал/с Тема практичного заняття № 12: «Захворювання та ушкодження статевої системи.»

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

Дата: 17.11.22.     Група 4 Ал/с  

Тема практичного заняття № 12: «Захворювання та ушкодження статевої системи.»               

 

Тема практичного заняття № 12 : «Захворювання та ушкодження статевої системи.»

Мета: Засвоїти захворювання та ушкодження  статевих органів.

 знати:

1.Природжені та набуті захворювання яєчок та статевого члена.

 2.Ушкодження органів  статевої си­стем —органів калитки.сечівника (уретри).

3.Особливості діагностики, надання першої допомоги та етапного лікування урологічних хворих на догоспітальному етапі.

4.Гнійно-запальні захворювання статевих органів

5.Запальні захворювання передміхурової залози.

6.Пухлини передміхурової залози.

 вміти:

1.Володіти інструментальними та спеціальними метода­ми дослідження урологічних хворих.

2.Проводити обстеження хворих та володіти тактикою фельдшера у ви­падку урологічної патології.

3.Проводити катетеризацію сечового міхура у чоловіків та жінок.

4.Брати участь у діагностичних та лікуваль­них маніпуляціях, операціях і перев'язках.

5.Здійснювати догляд за урологіч­ними хворими після операції на органах сечової і статевої системи

 практичні навички

1.Перша допомога в разі закритих і відкритих ушкоджень статевих органів.

2.Перша допомога у випадку гострої затримки сечі.

3.Догляд за хворими.

4.Догляд за цистостомою. 

Теоретичний матеріал зо теми

Захворювання яєчка і його оболонок

Водянка яєчка (гідроцеле). Водянка - це скупчення рідини в по­рожнині власної оболонки яєчка. Вона може бути уродженою і набутою. Етіологічним фактором при набутих формах водянки є травма або хрон­ічний запальний процес яєчка та його оболонки. У хворих виникає збільшення відповідної половини калитки, а при водянці обох яєчок -збільшення всієї калитки. Рідина, що скупчується в оболонках яєчка, про­зора з жовтуватим відтінком, її кількість може сягати 1-2 л. При пальпації визначають неболючий еластичний утвір, при перкусії виявляють тупий звук. При проходженні пучка світла через калитку ця ділянка просвічуєть­ся (діафаноскопія).

Лікування. Основним методом лікування є операція. Спосіб Вінкельмана полягає у розрізанні і наступному вивертанні та зшиванні оболонок яєчка на­зовні. За способом Бергмана оболонки висіка­ють.

Орхіт - запалення яєч­ка. Може виникати після травми і перенесеної інфек­ційної хвороби (скарлатини, грипу, туберкульозу та ін.).

Епідидиміт - запа­лення придатків яєчка. Еті­ологія така ж, як при орхітах. Досить часто трапля­ється поєднане запаленняяєчка та його придатка (орхоепідидиміт).

Клінічні ознаки. Захворювання розпочинається з підвищення темпе­ратури тіла до 39-40°С і сильного болю в калитці. Шкіра її на боці запа­лення стає гіперемованою, набряклою. Пальпація яєчка або його придатка викликає сильний біль. Інколи захворювання супроводжується нагноєн­ням яєчка або його придатка. Встановлення діагнозу, як правило, не викли­кає труднощів.

Лікування залежить від причини та виду збудника. Хворим з орхітом чи епідидимітом призначають ліжковий режим. У перші дні місцево реко­мендують холод, у наступні - зігрівальні компреси, теплові процедури (па­рафін, діатермія, УВЧ). Призначають антибіотики, сульфаніламіди. Пропону­ють носити суспензорій. При нагноєннях проводять розкриття гнійників, гемікастрацію (видалення яєчка).

Захворювання статевого члена

Фімоз - звуження крайньої плоті, яке заважає оголенню голівки ста­тевого члена. Як правило, така патологія трапляється у дітей і має уродже­ний характер. У дорослих фімоз розвивається після травми або запалення (переважно гонорейного характеру) крайньої плоті.

Клінічні ознаки. При значно­му звуженні крайньої плоті у хво­рих виникає утруднене сечовипус­кання, сеча йде тонким струменем. Фімоз може призвести до запален­ня крайньої плоті (баланопоститу), що супроводжується гіперемією, на­бряклістю.

Лікування. Методом вибору є операція. Проводять розсікання крайньої плоті або круго­ве висікання (циркумцізія) . При баланопоститі призначають місцево теплі ванночки з антисептиками, антибіотики, сульфаніламідні препарати, бо­лезаспокійливі.

Парафімоз є ускладненням фімозу(«іспанський комірець»). Через звужену крайню плоть проскакує голівка статевого члена і защемлюється, що, в свою чергу, при­зводить до порушення кровообігу в голівці. Вона стає набряклою і си­нюшною. При несвоєчасній або запізнілій медичній допомозі може настати змертвіння голівки статевого члена.

Лікування. При незначному набряку голівки її змащують вазеліном статевий член захоплюють II та III пальцями, а І пальцем, натискуючи на голівку, вправляють її. При неможливості вправлення проводять розсікання защемленого кільця і звільняють крайню плоть.

Френулотомія-хірургічне розсічення вуздечки крайньої плоті(коротка вуздечка).

Захворювання передміхурової залози

Аденома передміхурової залози - це збільшення передміхурової залози за рахунок розростання її залозистої і сполучної тканин. Виникає у чоловіків, як правило, після 55 років. Збільшена передміхурова залоза зумов­лює затримку сечовипускання, що призводить до постійного застою сечі в сечовому міхурі, в сечоводах і навіть у ниркових мисках. Постійний застій сечі супроводжується її інфікуванням, розвитком циститу, пієлонефриту.

Клінічні ознаки. Головною ознакою аденоми передміхурової залози є розлади сечовипускання - часте, болюче і утруднене {странгурія), особливо в нічний час.

Залежно від розладів сечовипускання розрізняють три стадії захворю­вання. У першій у хворих виникають часті позиви на сечовипускання, особ­ливо в нічний час. Однак при дослідженні сечового міхура залишкової сечі немає або кількість її незначна. В другій стадії виникає гостра або хроніч­на затримка сечі, що супроводжується вираженими розладами сечовипус­кання. При дослідженні сечового міхура кількість залишкової сечі - від 50 до 400 мл. Крім того, у хворих виникають прояви циститу і висхідного пієлонефриту. Для третьої стадії характерна неповна або повна затримка сечі. З переповненого сечового міхура сеча нерідко виділяється самовільно {парадоксальна ішурія). Кількість залишкової сечі досягає 1000-1500 мл. Загальний стан хворого погіршується, виникає загальна слабість, кволість, підвищується температура тіла.

У встановленні діагнозу важливе значення має пальцеве дослідження передміхурової залози через пряму кишку. Для аденоми передміхурової за­лози характерні: рівномірне збільшення всієї залози або її окремихчасток,гладка поверхня, еластична консистенція

Лікування. Лікування аденоми передміхурової залози здійснюють у 2-3 стадії захворювання і, як правило, при гострій затримці сечі і циститі. При гострій затримці сечі проводять катетеризацію. Спочатку необхідно користу­ватись м'яким катетером. Якщо він не про­ходить, то використовують металевий. В окремих випадках проводять надлобкову пункцію сечового міхура. Кате­теризація сечового міхура металевим кате­тером і його пункція відносяться до лікарсь­ких маніпуляцій.

Використання медикаментозних пре­паратів для лікування аденоми передміху­рової залози (синестрол, сустанон, проскар, аденол і ін.), як правило, дає короткочас­ний ефект. Основним методом лікування є видалення аденоми передміхурової зало­зи (аденомектомія). У тяжкохворих опе­рація обмежується накладанням надлоб­кової нориці (епіцистоми). Останнім ча­сом поширене видалення передміхурової залози за допомогою цисторезектоскопа і ендоскопічної апаратури-ТУР-транс-уретральная резекція(вопарізація) передміхурової залози.

Простатит - запалення передміхурової залози. Розрізняють гос­трий і хронічний простатит. Причинами його є гонокок, стафілокок, кишко­ва паличка та інші мікроби, мають значення переохолодження, сидяча робота та ін.

Клінічні ознаки. Основними ознаками простатиту є постійний ниючий біль у ділянці промежини і часті позиви на сечовипускання. При збільшенні запаленої залози може настати повна затримка сечі. Запальний процес у передміхуровій залозі може призводити до утворення гнійників (абсцесів). Гнійники передміхурової залози можуть самовільно розкриватись в уретру, пряму кишку через промежину.

Лікування. Хворим призначають ліжковий режим, щадну дієту, рекомен­дують теплові процедури (грілка, теплі мікроклізми - температура 40-50 ° С). Крім того, призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати, знеболю­вальні, фізпроцедури (УВЧ, іонофорез).

Вирішити тестові завдання:

1. При підозрі на розрив оболонок яєчка показано: а) призначення гемостатичних засобів б) антибактеріальна терапія в) оперативне лікування г) орхєктомія д) операція Бергмана

2. Хворий 64 роки госпіталізований із скаргами на затруднене сечовипускання. 20 годин назад у хворого була повна затримка сечі. Катетером виведено 800 мл сечі, без домішків крові. Над лоном пальпується збільшений сечовий міхур. Які першочергові методи діагностики? А. Екскреторна урографія з нисхідною цистографією. Б. Комп’ютерна томографія. В. Ультразвукова томографія. Г. Цистоскопія. Д. Ректальне пальцеве обстеження передміхурової залози.

3. Хвора 47 років після падіння з висоти відчула різкий біль у попереку, при сечовиділенні звернула увагу на червоний колір сечі. В аналізі сечі – гематурія, рентгенультразвукове дослідження нирок патології не виявило. Ваш діагноз? А. Гострий пієлонефрит. Б. Гострий цистіт. В. Аденома передміхурової залози. Г . Забій нирки. Д. Пошкодження сечовидільного каналу.

4. У відділення шпиталізовано хворого 44 років зі зламом кісток тазу. Через кілька годин почав скаржитися на неможливість сечовипускання при збережені покликів, біль у надлобковій зоні. При огляді – звертає на себе увагу повний сечовий міхур, уретрорагія, крововилив в промежині. Попередній діагноз – розрив уретри. Яку невідкладну допомогу треба надати на догоспітальному і госпітальному етапі? А. Виконання епіцистостомії. Б. Знеболююча терапія. В. Спазмолітична терапія. Г. Катетеризація уретри. Д. Протизапальна терапія.

5. Хвору 32 років збив автомобіль. Скаржиться на біль внизу живота та над лобком з іррадіацією в промежину і пряму кишку, часте, утруднене і болюче сечовипускання малими порціями, домішки крові в сечі. При об'єктивному обстеженні визначається напруга над лобком, перкуторно – притуплення перкуторного звука. Який попередній діагноз? A. Розрив нирки. Б. Позаочеревинний розрив сечового міхура. В. Розрив уретри. Г. Розрив сечоводу. Д. Забій нирки.

6. Хворий К., 65 років отримує консервативну терапію з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Після вживання алкогольних напоїв скаржиться на неможливість самостійного сечовипускання при наявності інтенсивного позиву. Якою має бути невідкладна допомога? а) катетеризація сечового міхура б) призначення спазмолітиків в) призначення теплових процедур г) призначення діуретинів д) масаж передміхурової залози

7.ДГП розвивається з: а) сіменної бульбашки б) передміхурової залози в) парауретральної залози г) слизової оболонки сечового міхура д) слизової оболонки сечоводу

 8.Дані пальцевого дослідження при ракі простати: а) наявність розмягчення в простаті б) болючість при пальпації в) зменшення передміхурової залози у розмірі г) щільні ділянки хрящєвої консистенції без чітких меж. д) збільшення передміхурової залози у розмірі

9.Ішурія виникає у наслідку: а) травми сечостатевих органів б) запалення сечостатевих органів в) пухлини нирок. г) запалення сечоводів д) травми калитки

10.Наібільш часта локалізація метастазів рака простати: а) легені б) печень в) плоскі кісткі г) головний мозок д) всі відповіді вірні

11.Яку повязку треба накласти хворому на орхоепідідіміт: а)Т-подітну б)циркулярну в)оклюзійну г)суспензорій д)давлячу

 12.Для достовірної діагностики ДГП застосовують: а) пальцеве дослідження б) бужирування уретри в) цистоскопію г) ізотопна ренографія нирок. д) УЗД

13.Симптом розриву уретри: а) тотальна макрогематурія б) уретроррагія в) наявність згустків крові в сечі г) анурія д) поліурія

14.Основною ознакою при пальцевому ректальному дослідженні простати в нормі: а) слизова прямої кишки нерухома,має складчаті утворення, простата щільна б) слизова прямої кишки рухома, оточуюча клітчатка вільна, простата еластична в) слизова прямої кишки рухома, оточуюча клітчатка уплотнена, простата щільно-еластичної консистенції г) слизова прямої кишки рухома, простата збільшена д) слизова прямої кишки рухома, простата різко болюча

15.Діференціальна діагностика ДГП з раком простати: а) УЗД простати б) цітологічне дослідження секрета простати в) пункційна біопсія простати г) дослідження ПСА д) всі відповіді вірні

            КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

 Катетеризацію сечового міхура застосовують при відсутності пошкодження сечівника. Показання: гостра затримка сечі, одержання сечі безпосередньо із сечового міхура для лабораторно-діагностичних досліджень, промивання сечового міхура, введення в сечовий міхур медикаментних препаратів. Обладнання: · стерильний сечовий катетер (гумовий або з полімерних матеріалів); · гумові рукавички; · стерильний анатомічний пінцет; · стерильне вазелінове масло, розчин фурациліну 1:5000; · стерильні марлеві кульки; · ємність для збору сечі. Катетеризація у чоловіків Методика виконання: · положення хворого – лежачи на спині; · поруч із хворим або між ногами розміщують ємність для збору сечі; · головку статевого члена дезинфікують марлевою кулькою, змоченою розчином фурациліну; · проксимальний кінець сечового катетера змазують стерильним вазеліновим маслом і беруть його пінцетом таким чином, щоб він виступав від пінцета на 3,0-5,0 см, а дистальний кінець фіксований між 4 і 5 пальцями; · лівою рукою утримують головку статевого члена, кінець катетера вводять у зовнішній отвір сечівника і, перехоплюючи катетер пінцетом, вводять його в сечовий міхур; · про знаходження катетера в міхурі свідчить поява сечі; · через просвіт катетера вводиться рідина для роздування балона; · катетер підтягується назовні до моменту фіксації в сечовому міхурі; · до катетера приєднується сечоприймач.

Катетеризація у жінок

 Методика виконання: · перед катетеризацією проводять підмивання або спринцювання піхви розчином антисептика; · положення хворої – лежачи на спині із зігнутими і розведеними ногами; · лівою рукою розводять статеві губи, а правою, з допомогою серветки змоченої розчином фурациліну, промивають зовнішні статеві органи в напрямку від уретри до заднього проходу; · проксимальний кінець сечового катетера змазують стерильним вазеліновим маслом і беруть його пінцетом таким чином, щоб він виступав від пінцета на 3,0-5,0 см, а дистальний кінець фіксований між 4 і 5 пальцями; · кінець катетера вводять у зовнішній отвір сечівника і просувають його на 8,0-10,0 см; · про знаходження катетера в міхурі свідчить поява сечі; · через просвіт катетера вводиться рідина для роздування балона; · катетер підтягується назовні до моменту фіксації в сечовому міхурі; · до катетера приєднується сечоприймач.

Алгоритм виконання маніпуляції "Катетеризація сечового міхура" 1. Привітайтеся з хворим 2. Поясніть хворому, що збираєтеся робити та для чого. Вголос скажіть: "Я проведу катетеризацію Вашого сечового міхура. Це дозволить випустити сечу з сечового міхура, після чого Ваш стан покращиться" 3. Отримайте згоду хворого на проведення дослідження. Запитайте: "Ви даєте згоду на маніпуляцію?" 4. Попросить хворого зайняти відповідне положення. Скажіть: "Лягте будь ласка на спину ". 5. Проведіть обробку рук антисептиком та надягніть стерильні рукавички. 6. Вголос скажіть: "Зараз я буду проводити обробку шкіри та слизових покровів навколо отвору сечовивідного каналу". Після цього обережно тричі обробить фурациліном 1:5000 або водним розчином хлоргексидину шкіру та слизові покрови навколо отвору сечовивідного каналу. 7. Стерильний катетер Фолею обробіть стерильним змащувальним знеболюючим засобом. 8. Вголос скажіть: "Зараз я буду проводити катетеризацію сечового міхура". Стерильним хірургічним пінцетом візьміть катетер на відстані 4-5 см від його міхурового кінця і повільно введіть у сечовипускальний канал до появи сечі. 9. Введіть за допомогою 10 мл шприцу фізіологічний розчин через бічний канал для фіксації катетера Фолея. 10.Впевніться, що катетер зафіксований у сечовому міхурі, шляхом підтягування його. 11.Приєднайте катетер до сечоприємника. 12. Зніміть рукавички та помістіть їх в контейнер для використаних матеріалів.

1.Визначення понять гостра затримка сечі і анурія.

2. Вкажіть заходи при затримці сечі.

3. Охарактеризуйте допомогу пацієнту з приводу нетримання сечі та при сечовипусканні в ліжку.

4. Опишіть показання, протипоказання до катетеризації сечового міхура, можливі ускладнення.

5. Перерахуйте види катетерів.

6. Поясніть особливості застосування катетерів у чоловіків та жінок.

 7. Назвіть показання та протипоказання до промивання сечового міхура антисептичними розчинами,

8. Підрахуйте добовий діурез та водний баланс.

9. Проведіть спостереження за пацієнтами під час та після проведення процедури.

 10.Сформулюйте принципи догляду за постійним катетером.

 

Джерела інформації:

                              

а)             основні: 1.     КітО.М.,Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в     хірургії. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

 

2.   Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Вардинець І.С., Боб А.О. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2014.с 510-550.

 

3.   Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркевич О.В. Медсестринство в хірургії (посібник із практичних навичків). Навчальний посібник для студентів ВМЗ І-ІІ рівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.с421-444.

5. Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 413-416

б)        додаткові: 1. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа., 1992 с508-516

Перегляньте,будь ласка ,відео.

https://www.youtube.com/watch?v=AZhTe2MUwLU