Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 4 Ал/с Дата: 03.11.22. Тема лекційного заняття № 6: «Захворювання та ушкодження прямої кишки,сечових і статевих органів.»

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Хірургія

 Група 4 Ал/с          Дата: 03.11.22.

Тема лекційного заняття № 6: «Захворювання та ушкодження прямої кишки,сечових і статевих органів.»

            ПОШКОДЖЕННЯ І ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ.

            План

1.Ушкодження та сторонні тіла прямої кишки: клініка, діагностика, перша допомога, лікування. 2.Геморой: передумовні фактори, клініка, лікування.

 3.Тріщина відхідника: етіологія, клініка, лікування.

4.Парапроктит, аноректальні нориці: причинні чинники, клініка, діагностика, лікування. 5.Випадіння прямої кишки: етіологія, клініка, перша допомога, лікування.

 6.Доброякісні та злоякісні пухлини прямої кишки: клініка, діагностика, лікування.

УШКОДЖЕННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ Розрізняють закриті і відкриті ушкодження, внутрішньочеревні та позаочеревинні. МЕХАНІЗМ ТРАВМИ: падіння на промежину, удар ногою в промежину, ускладнення перелому кісток тазу, наслідок родової травми, перфорація стінки прямої кишки стороннім тілом або медичним інструментом /наконечником клізми, тубус ректоскопу/, введення повітря під тиском в анальний отвір. КЛІНІКА. Сильний біль, шоковий стан, порушення замикальної здатності сфінктера, відходження крові через анальний отвір. При наявності рани промежини через неї виділяються гази і калові маси. При внутрішньочеревному ушкодженні – клініка перитоніту. ДІАГНОСТИКА: Пальцеве дослідження прямої кишки. Огляд за допомогою ректального дзеркала. Ректороманоскопія. ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА: Надати пацієнтові повний спокій. Холод на низ живота або на промежину. При відкритому ушкодженні – асептична пов’язка на рану. Протишокова терапія. Екстрена госпіталізація в хірургічне відділення. Розрив прямої кишки (ректороманоскопія) ЛІКУВАННЯ: екстрена операція після короткочасної передопераційної підготовки. Види операцій: При внутрішньочеревному ушкодженні – лапаротомія, ушивання дефекту кишки або резекція ушкодженої ділянки, виведення колостоми вище місця ушкодження, туалет і дренування черевної порожнини. При позаочеревинному ушкодженні – ПХО рани промежини, ушивання стінки кишки, дренування оточуючої клітковини, виведення колостоми. СТОРОННІ ТІЛА ПРЯМОЇ КИШКИ Сторонні тіла потрапляють в пряму кишку після проковтування їх або вводяться через анальний отвір при лікувальних і діагностичних процедурах або при мастурбації. Іноді сторонні тіла вводяться в пряму кишку в нетверезому вигляді з хуліганською метою /електрична лампочка, ялинкова шишка, пляшка/. КЛІНІКА. Біль, почуття повноти, тиску в кишці, тенезми, виділення слизу та крові з відхідника. ДІАГНОСТИКА. Пальцеве дослідження. Дослідження за допомогою ректального дзеркала. Ректороманоскопія. ЛІКУВАННЯ. Видалення стороннього тіла за допомогою масляної клізми, пальцем /шматок кістки, цвях/ корнцангом після розширення анального сфінктера ректальним дзеркалом, біопсійними щипцями ректоскопу. Стороннє тіло (пляшка) в прямій кишці.

 ГЕМОРОЙ: збільшення кавернозних тілець прямої кишки. Зустрічається у чоловіків в 3 рази частіше, ніж у жінок. Зумовлений посиленим притоком крові по артеріях до кавернозних тілець і затрудненим відтоком. ПЕРЕДУМОВНІ ФАКТОРИ: Фізичні навантаження, пов’язані з натужуванням. Довгі і часті запори. Вагітність. Пухлини малого тазу. Порушення кровообігу в нижній порожнистій і ворітній венах. КЛІНІКА: Випадіння гемороїдальних вузлів при дефекації і фізичному навантаженні. Нерідко вузли зазнають тромбування і запалення. Це супроводжується сильним болем, підвищенням температури, спазмом сфінктера відхідника, випавші вузли стають щільними і різко болісними. Частим симптомом геморою є кровотеча з вузлів яскраво червоною кров’ю під кінець дефекації. В результаті повторних кровотеч може розвинутися анемія. ДІАГНОСТИКА: Огляд відхідника при натужуванні. Пальцеве дослідження. Дослідження за допомогою ректального дзеркала. ЛІКУВАННЯ: КОНСЕРВАТИВНЕ: а/ обмеження фізичних навантажень, бажано постільний режим; б/ попередження закрепів; в/ антибіотики при запаленні; г/ антикоагулянти при тромбуванні; д/ ректальні свічки /бетіол, анузол, неоанузол/. ХІРУРГІЧНЕ: перев’язка і вирізання гемороїдальних вузлів.

 ТРІЩИНА ВІДХІДНИКА /fissura ani/ - лінійний дефект слизової оболонки прямої кишки, який звичайно зустрічається по середній лінії ззаду. ЕТІОЛОГІЯ: перерозтягнення відхідника твердими каловими масами або поранення слизової оболонки гострим стороннім тілом /кістка/. При цьому утворюється гостра тріщина, що має схильність до загоювання. Але при відсутності лікування дефект слизової оболонки робиться глибше, краї ущільнюються, тріщина робиться хронічною і самостійно загоїтися не може. КЛІНІКА. Біль, що посилюється при дефекації, спазм сфінктера відхідника, домішки крові в калі. ДІАГНОСТИКА: Огляд відхідника. Дуже обережне пальцеве дослідження. ЛІКУВАННЯ: ГОСТРОЇ ТРІЩИНИ: перерозтягнення сфінктера відхідника (тільки під наркозом!), проносні, ректальні свічки, теплі сидячі ванночки, дозована бічна сфінктеротомія, спирт – новокаїнова блокада по Рижих. ХРОНІЧНОЇ ТРІЩИНИ оперативне: вирізання тріщини, дозована бічна сфінктеротомія.

ВИПАДІННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ /prоlapsus ani| - захворювання, при якому пряма кишка вивертається через відхідник назовні. Розрізняють випадіння слизової оболонки і випадіння усіх шарів. ЕТІОЛОГІЯ. Посилена перистальтика при проносах, підвищення внутрішньочеревного тиску при фізичному напруженні і запорах, ослаблення тонусу та еластичності зв”язочного апарату. КЛІНІКА. Відчуття стороннього тіла у відхіднику, біль, виділення крові і слизу, неможливість удержати кал і гази. Діагноз не викликає труднощів при огляді відхідника у положенні натужування. ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА. Вправлення випавшої кишки у положенні на спині з опущеним головним кінцем і піднятими ногами, в колінно - плечовому положенні. Якщо кишка вправилась, постільний режим 10 – 14 днів, дієта з обмеженням м’яса, стілець викликається за допомогою олійних мікроклізм. ЛІКУВАННЯ хірургічне. Операція ректопексія – фіксація прямої кишки до крижової кістки. Мається схильність до рецидивів.

ЕПІТЕЛІАЛЬНИЙ КУПРИКОВИЙ ХІД – природжена аномалія розвитку шкіри крижово – куприкової ділянки, яка має вигляд втяжіння d від 1 до декількох мм, розташованого у між сідничній зморшці. ЕТІОЛОГІЯ. Втяжіння шкірних покривів в результаті неповної редукції м’язів хвоста. КЛІНІКА. Розрізняють неускладнений і ускладнений гнійним процесом епітеліальний куприковий хід. При неускладненому перебігу хворі ні на що не скаржаться і епітеліальний куприковий хід діагностується при огляді крижово – куприкової ділянки. Рідко визначається підвищена вологість у міжсідничній зморшці за рахунок виділень. Ускладнений епітеліальний куприковий хід може знаходитися у стадії гострого, хронічного запалення і ремісії. При розвитку запалення з’являється біль, пухлиноподібне утворення в міжсідничній зморшці, гіперемія шкіри, спочатку ущільнення, потім флуктуація. При прориві гнояка утворюється зовнішня нориця. ЛІКУВАННЯ хірургічне: Радикальна операція – вирізання епітеліального куприкового ходу разом з норицями і оточуючими тканинами. Паліативна операція – розкриття гнояка.

 ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

І. ПРОКТИТ – запалення прямої кишки. ЕТІОЛОГІЯ: подразнення слизової оболонки при затримці твердих калових мас, повторному введенні лікарняних клізм. Розкриття в просвіт прямої кишки гнояків тазової клітковини, передміхурової залози. КЛІНІКА. Біль, відчуття пекучості і напруги у прямій кишці, іррадіація болю в промежину, сечовий міхур, статеві органи, сідниці, стегна, тенезми з виділенням слизу і калу. Відхідник подразнений виділенням з прямої кишки, бувають болісні тріщини. ДІАГНОСТИКА. Ректороманоскопія: гіперемія, набряк слизової оболонки, наявність виразок. *При наявності виразок – RW, консультація дерматовенеролога. ЛІКУВАННЯ. Антибіотики, сульфаніламіди, в пряму кишку мікроклізми з олівковою олією. Ректороманоскопія: проктит

 ІІ. ПАРАПРОКТИТ – запалення навколо прямокишкової клітковини. ЕТІОЛОГІЯ. Проникнення інфекції через ушкоджені ділянки слизової оболонки, тріщини, запалені гемороідальні вузли. ВИДИ АБСЦЕСІВ. Підслизовий. Підшкірний. Ішіоректальний /сіднично - прямокишковий/. Пельвіоректальний /тазово – прямокишковий/. КЛІНІКА. Сильний біль, висока температура, інтоксикація, тенезми, при поверхневих гнояках гіперемія шкіри навкруги ануса, набряк, інфільтрат або флуктуація. ЛІКУВАННЯ хірургічне – розкриття гнояка. В післяопераційному періоді антибіотикотерапія, дезінтоксикаційна дієта, теплі сидячі ванночки із слабким розчином калію перманганату. УСКЛАДНЕННЯ /10 – 15%/: рецидиви, утворення нориць (перехід процесу в хронічну форму). Гострий п/п Хронічний п/п (нориця)

ПУХЛИНИ ПРЯМОЇ КИШКИ

І. ПОЛІП – доброякісна пухлина слизової оболонки, м’якої консистенції, на ніжці або широкій основі. Гістологічна будова – аденома. Поліпи бувають поодинокими та множинними /поліпоз/. Поліпи на широкій основі і поліпоз є облігатним передраком. КЛІНІКА. Невеликі поліпи перебігають безсимптомно. Із збільшенням розмірів з’являються запори у передуванні з проносами, домішок крові в калі. Поліпи на довгій ніжці можуть випадати при дефекації через анус. ДІАГНОСТИКА. Пальцеве дослідження. Огляд за допомогою ректального дзеркала. Ректороманоскопія. Ірігоскопія. ЛІКУВАННЯ. Поодинокі поліпи видаляють /електроексцизія/. Поліпоз можна лікувати чистотілом по Амінєву, при відсутності ефекту – резекція прямої кишки. Поліпектомія

 ІІ. РАК. Складає 80% ракових уражень кишечнику. Вік хворих 40 – 60 років, частіше уражаються чоловіки /60%/. ПЕРЕДУМОВНІ ФАКТОРИ. Поліпоз, хронічне запалення слизової оболонки, тріщини, геморой, випадіння слизової оболонки. РІСТ ПУХЛИН може бути екзофітним – у просвіт кишки і ендофітним – у глибину стінки. КЛІНІКА. Біль. Передування запорів і проносів, тенезми, домішки крові і слизу в калових масах, стрічкоподібний кал. ДІАГНОСТИКА: Пальцеве обстеження. Огляд за допомогою ректального дзеркала. Ректороманоскопія. Ірігоскопія. ЛІКУВАННЯ комбіноване: опромінення + операція + хіміотерапія. ВИДИ ОПЕРАЦІЙ: РАДИКАЛЬНІ : а/ черевно – промежинна екстірпація; б/ черевно - анальна резекція з низведенням вище розташованої ділянки кишки. ПАЛІАТИВНА: накладання anus praеternaturalis (протиприродного заднього проходу – колостоми).

ПОШКОДЖЕННЯ І ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ.

1.Ушкодження нирок, сечового міхура, уретри: механізм травми, клініка, діагностика, перша допомога, лікування.

2.Сечокам”яна хвороба: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, перша допомога, лікування. 3.Аденома передміхурової залози: етіопатогенез, клініка, перша допомога при гострій затримці сечі, принципи лікування.

УШКОДЖЕННЯ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАВМ НИРОК І. Закриті ушкодження. Механізм травми: прямий удар в поперекову ділянку, падіння з висоти, здавлення тулуба.

 1.Ушкодження капсули нирки.

2.Поверхневий розрив паренхими без порушення цілості миски та чашок.

 3.Відрив полюса нирки

. 4.Розмізження нирки.

5.Відрив нирки від судинної ніжки.

 ІІ. Відкриті ушкодження.

1.Колото – різані.

2.Вогнепальні.

ІІІ. В залежності від кількості ушкоджених органів. 1.Ізольовані. 2.Комбіновані.

КЛІНІКА. Біль в поперековій ділянці. Клініка внутрішньої кровотечі. При масивній кровотечі – явища шоку. Гематурія.

ДІАГНОСТИКА. Загальний аналіз сечі /гематурія/. Хромоцистоскопія /витікання крові з гирла сечовода, відсутність синього забарвлення сечі/. Екскреторна урографія /вихід контрасту за межі нирки/. ЛІКУВАННЯ: залежить від стану пацієнта. Задовільний стан, незначна гематурія, відсутність затікання контрасту за межі нирки – консервативне лікування: постільний режим, холод на поперекову ділянку, гемостатична терапія, динамічний нагляд. Стан шоку, ознаки внутрішньої кровотечі, профузна гематурія – екстрена операція.

 ВИДИ ОПЕРАЦІЙ: Ушивання розриву. Резекція полюсу нирки. Нефректомія.

КЛАСИФІКАЦІЯ УШКОДЖЕНЬ СЕЧОВОГО МІХУРА

І. Закриті ушкодження. Механізм травми: удар в низ живота при переповненому сечовому міхурі. Ушкодження уламками тазу. 1.Внутрішньочеревний розрив /сечовий перитоніт/. 2.Позаочеревинний розрив /сечова флегмона клітковини/.

 ІІ. Відкриті ушкодження. 1.По виду зброї: а/ колото – різані; б/ вогнепальні. 2.По відношенню до очеревини: а/ внутрішньочеревні; б/ позаочеревинні.

 КЛІНІКА: Внутрішньочеревне ушкодження: різкий біль в гіпогастрії, стан шоку, хибні позиви не сечовиділення, неможливість помочитися, через декілька годин приєднуються симптоми перитоніту, притуплення перкуторного звуку у відлогих частинах живота. На цистографії – скопичення контрасту у черевній порожнині. Позаочеревинне ушкодження: різкий біль, шок, хибні позиви на сечовиділення, через декілька годин – сечова інфільтрація клітковини. ЛІКУВАННЯ: Внутрішньоочеревинне ушкодження: лапаротомія, ушивання рани сечового міхура, туалет черевної порожнини, раціональне дренування, епіцистостомія або постійний катетер на 5 – 6 днів. Позаочеревинне ушкодження: зашивання рани, епіцистостомія, розкриття сечових запливів, дренування навколоміхурової клітковини. Розрив сечового міхура УШКОДЖЕННЯ УРЕТРИ МЕХАНІЗМ ТРАВМИ: забій промежини /при ударі, падінні/, розрив уламками тазових кісток, ушкодження уретри при катетеризації або цистоскопії. КЛІНІКА. Біль в ділянці промежини, неможливість помочитися, виділення чистої крові з уретри /уретрорагія/, сечова інфільтрація промежинної клітковини.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ Надати пацієнтові горизонтального положення. Холод на поперекову ділянку, низ живота або промежину /в залежності від виду травми/. Гемостатична терапія. Протишокова терапія /по показаннях/. При гострій затримці сечі в результаті травми уретри катетеризація сечового міхура категорично заборонена( вона вкрай утруднена,малоефективна і призводить до  додаткової травматизації) в цьому випадку проводять надлобкову пункцію сечового міхура і виводять сечу.Екстренна госпіталізація в урологічне відділення.

 ЛІКУВАННЯ. Епіцистостомія, розкриття сечових запливів, первинний шов уретри /накладається рідко внаслідок високого ризику інфікування і недостатності швів/ або вторинний шов після стухання запальних явищ і формування рубця

НИРКОКАМ’ЯНА ХВОРОБА / нефролітіаз / ЕТІОПАТОГЕНЕЗ. Порушення мінерального обміну, пов’язане зі зміною кислотно – лужної рівноваги перенасичення розчину сечі солями випадіння їх в осад утворення камінців. КЛІНІКА. Нефролітіаз проявляє себе нападами ниркової кольки: сильний біль в поперековій ділянці, пацієнт не знаходить собі місця, кричить від болю, часте, болісне сечовиділення, гематурія, позитивний симптом Пастернацького. ДІАГНОСТИКА. Загальний аналіз сечі /гематурія/. Хромоцистоскопія: затримка виділення індігокарміну з одного гірла сечовода. УЗД. Екскреторна урографія /тіні камінців/. ЛІКУВАННЯ. Консервативне: дієта, обмеження фізичних навантажень, санаторно – курортне лікування /Трускавець/, при супутньому запальному процесі – протизапальна терапія. Хірургічне. Показання: а/ напади ниркової кольки, які часто повторюються; б/ супутній запальний процес; в/ знижена функція нирки. ОПЕРАЦІЇ: пієлолітотомія (видалення камінців з ниркової миски), резекція нирки, нефректомія. Камні нирок ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НИРКОВІЙ КОЛЬЦІ Знеболення /ненаркотичні і наркотичні анальгетики/. Грілка на поперекову ділянку або тепла ванна(40*). Спазмолітики. При  купірованні приступу хворому пропонують звернутися в поліклініку до уролога,при кнеефективності першої допомоги і якщо напад перший – незалежно від ефекту – госпіталізація в урологічне відділення. На госпітальному етапі уточнюється діагноз (урографія,УЗД,хромоцистоскопія), продовжують вводити анальгетики,спазмолітики,антигістомінні препарати,проводиться інфузійна терапія, новокаїнова блокада сім’яного канатика за Лорін-Епштейном.Розблокувати нирку намогаються катетеризацією сечовода і нізведенням каменя,стентуванням. При неефективності- виконують пієлолітотомію,уретеролітотомію.

Гострий простатит. Гострий бактеріальний простатит проявляється місцевими і загальними симптомами. Місцеві симптоми - біль і порушення сечовипускання. Локалізація болю залежить від розташування запального вогнища в передміхуровій залозі по відношенню до уретрі, шийки сечового міхура і прямої кишки. Больовий синдром може мати різну інтенсивність: від відчуття печіння або дискомфорту до такого,що носить гострий, нестерпний характер. У більшості випадків хворі відзначають виражені болі над лоном і в промежині. Іноді больовий синдром може бути обмежений хворобливістю при дефекації, почуттям тиску в прямій кишці, промежині в положенні сидячи. Характерні симптоми з боку нижніх сечових шляхів: • Прискорене сечовипускання. • Утруднення при сечовипусканні. • Хворобливе сечовипускання. Зрідка через вираженого набряку простати і порушення сечовипускання спостерігається його гостра затримка. При переході запалення на навколоміхурову клітковину і стінку сечового міхура з'являється різко прискорене сечовипускання з болісними позивами тенезмами. При зацікавленості стінки прямої кишки або жирової клітковииа навколо прямої кишки проявляються симптоми, що нагадують проктит (запалення прямої кишки) і парапроктит (гнійне запалення) з хворобливою дефекацією, виділенням слизу з прямої кишки, різким болем у промежині. Нерідко болючий спазм анального сфінктера настільки виражений, що робить, неможливим проведення пальцевого ректального дослідження. Загальні симптоми - лихоманка, інтоксикація, погіршення загального самопочуття. У частини хворих підвищення температури тіла може бути єдиним проявом захворювання. Залежно від ступеня поширення запального процесу, його тяжкості, а також при переході запалення з передміхурової залози на навколишні тканини змінюється клінічна картина. Загальний стан стає важчим, наростають ознаки інтоксикації. Стан передміхурової залози, що оцінюється за допомогою пальцевого ректального дослідження, виявляє різні зміни.. У хворих простата збільшена, болюча. При абсцедуванні виявляється ділянка розм'якшення. Лікування гострого простатиту. Для лікування гострого простатиту застосовуються антибіотики, що добре проникають у тканину передміхурової залози, наприклад Ципрофлоксацин. При не ускладненому перебігу хворі з гострим простатитом лікуються амбулаторно. Госпіталізації підлягають хворі з ознаками важкої інтоксикації. Хірургічне лікування простатиту показано при розвитку: - абсцесу передміхурової залози – трансректальне розкриття і дренування абсцесу. Хронічний простатит. Звичайно розвивається після перенесеного гострого простатиту. Хворий відчуває тягнучі, ниючі болі в промежині, статевих органах, прямій кишці. Болі посилюються після довгого сидіння і стихають після ходьби, легких фізичних вправ. Ще відзначається печіння під час сечовипускання. Хворі, як правило, стають дратівливими, погано сплять вночі. Запущений хронічний простатит може привести до розвитку безпліддя, запалення сусідніх органів і багатьом іншим неприємностей. Лікування. Лікування хронічного простатиту проводиться амбулаторно, але триваліше. Крім антибіотиків, теплових процедур і свічок, проводяться масаж передміхурової залози, рефлексотерапія. Хворим рекомендований активний спосіб життя, виключення з вживання алкоголю і гострої їжі.

 

 

АДЕНОМА ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ Зустрічається у чоловіків 50 років і старше.

 ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ: Дисбаланс статевих гормонів у чоловіків похилого віку, як прояв клімаксу гіпертрофія парауретральних тілець власне передміхурова залоза утворює капсулу аденоми стиснення уретри порушення акту сечовипускання. КЛІНІКА. Виділяють 3 стадії аденоми простати. І стадія – струмінь сечі стає в’ялим, запізнюється початок сечовиділення, стають частішими і владними позиви на сечовипускання, особливо вночі, але сечовий міхур спорожнюється повністю. ІІ стадія – затруднене сечовипускання, хворий не може повністю випорожнити сечовий міхур, навіть при сильному натужуванні. При дослідженні виявляється залишкова сеча. ІІІ стадія – хворі мочаться часто, дуже малими порціями, а потім при переповненому сечовому міхурі сеча починає виділятися по краплинах /парадоксальна ішурія/. Після катетеризації сечовипускання може відновитися. ДІАГНОСТИКА. · При пальпації виявляється переповнений сечовий міхур. · Після сечовипускання при перкусії тупість над лобком /залишкова сеча/. · Трансректальна пальпація передміхурової залози /збільшення в розмірах, розгладжування міждолевої борозни/. · УЗД · Флуометрія – визначення сили напору сечі · Екскреторна урографія ЛІКУВАННЯ. Залежить від клінічної стадії. І стадія – консервативне: альфузозин (дальфаз); теразозин; фінастерид ІІ стадія – операція трансуретральна резекція (ТУР) аденоми: малоінвазивна ендоскопічна операція (випалювання речовини простати струмом надвисокої частоти) ІІІ стадія – операція аденомектомія. В сучасній урології використовується як відкрита, так і ендоскопічна аденомектомія, яка набагато легше переноситься пацієнтами і дає набагато нижчу післяопераційну летальність. Якщо пацієнт, внаслідок похилого віку і важких супутніх захворювань, не може перенести аденомектомію, виконується епіцистостомія. Відкрита аденомектомія Ендоскопічна аденомектомія ТУР аденоми Схема епіцистостоми

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРІЙ МЕХАНІЧНІЙ ЗАТРИМЦІ СЕЧІ. 1. Спробувати провести катетеризацію сечового міхура еластичним катетером. 2. Якщо катетеризацію виконати не вдалося, провести пункцію сечового міхура і вивести сечу. 3. Транспортувати пацієнта в урологічне відділення.

Питання до домашнього завдання 1.Яка травма сечостатевих органів характеризується уретрорагією? Заходи першої долікарської допомоги?

2.Пацієнт в п’яній бійці здобув удар ногою в нижню половину живота. При огляді: блідий загальмований. Пульс 104 на 1 хв, артеріальний тиск 90/60 мм рт. ст. Живіт напружений над лоном, щадиться в акті дихання, болісний при пальпації. Визначається позитивний симптом Щоткіна – Блюмберга. Попередній діагноз? Дії першої долікарської допомоги?

 3.На ФАП звернувся пацієнт з гострою затримкою сечі внаслідок аденоми простати. Ваші дії? 4.Як Ви надасте першу долікарську допомогу при нападі ниркової кольки? Внаслідок Ваших дій напад ліквідовано. Ваші подальші дії, якщо це перший в житті напад?

Джерела інформації:

                      

а)             основні:        

1.   Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Вардинець І.С., Боб А.О. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2014.с 510-550. 2.   Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркевич О.В. Медсестринство в хірургії (посібник із практичних навичків). Навчальний посібник для студентів ВМЗ І-ІІ рівнів акредитації. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.с421-444.

3. Хірургія за ред. С.Д. Хіміча с. 413-416