Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини». Тема практичного заняття № 21 «Значення гігієнічних факторів у розвитку людини, а саме: повітряного середовища, сонячного випромінюваня, чинників мікроклімату грунту, води, вібрації, шуму, електромагнітних полів.» Група 3А с/с. Дата 08. 12 .22.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини».

Тема практичного заняття № 21 «Значення гігієнічних факторів у розвитку людини, а саме: повітряного середовища, сонячного випромінюваня, чинників мікроклімату грунту, води, вібрації, шуму, електромагнітних полів.»

Група 3А с/с.     Дата 08. 12 .22.

Практичне заняття №21

Тема:Значення гігієнічних факторів у розвитку людини, а саме: повітряного середовища, сонячного випромінюваня, чинників мікроклімату грунту, води, вібрації, шуму, електромагнітних полів. 

Мета: Ознайомити студентів із впливом на організм людини факторів зовнішнього середовища. Вивчити дію фізичних, хімічних, біологічних, екологічних чинників.

Професійна орієнтація студентів: 

 За данними ВООЗ, у загальній сукупності чинників, які зумовлюють стан здоров’я людини (генетичні фактори, рівень і доступність медичної допомоги, екологічний стан навколишнього середовища та спосіб життя) питома вага останнього становить 50%. Особливого значення набуває здоровий спосіб життя в сучасних екологічних умовах.

 

ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.

                 Дати відповіді на питання

- Гігієнічне значення окремих компонентів повітряного середовища.

- Позитивний оздоровчий вплив сонячного випромінюван­ня.

- Клімат, акліматизація, його вплив на організм людини.

- Вплив забруднення ґрунту на здоров’я людини.

- Санітарна охорона ґрунту.

- Гігієнічне значення житла.

- Фізіологічне та гігієнічне значення води. Вимоги до якос­ті води.

-Гігієнічне значення окремих компонентів повітряного середовища

Для забезпечення високого рівня здоров’я населення, розвитку майбутнього покоління необхідне чисте атмосферне повітря.

У суміші газів атмосферного повітря міститься:

—78 % азоту;—20,9 % кисню;—0,93 % аргону;—0,03 % вуглекислого газу.

Людині перш за все потрібен кисень — джерело збереження життя. Кисень відіграє значну роль в обміні речовин, покращує кровообіг, засвоєння поживних речовин, нормалізує процеси травлення і виділення. Кисень заспокоює нервову систему, під­вищує працездатність, допомагає очищувати кров. Достатня кількість кисню дає можливість організму відновлюватися і зміцнювати імунну систему. Чим більше людина отримує кис­ню, тим більше виділяється енергії, це особливо важливо в наш час, коли погіршується стан екології, забруднюється атмосфе­ра. Зниження постачання кисню в організм призводить до по­рушень — від непритомності до тяжких хвороб.

Науковці стверджують, що людина пристосована до життя в атмосфері з рівнем кисню 38 % . Значне зниження кисню в атмосфері викликає занепокоєння. Згідно з однією з розроблених теорій старіння організму, зниження кисню в організмі при­зводить до збільшення травмованих клітин, накопичення ток­синів у крові та раннього старіння органів і систем.Проблема зниження кисню в атмосферному повітрі пов’язана зі збільшенням хімічних чинників виробництва, ви­користанням палива, вирубуванням лісів, хімічним оброблен­ням продуктів, хлоруванням води, виділенням в атмосферу га­зів і смол.У той же час зниження кисню в організмі людини пов’язано з: —перенесеними грибковими, вірусними, бактеріальними інфекційними хворобами;- малорухливим способом життя;- наявністю шкідливих звичок (куріння, вживання алко­голю);- стресовими ситуаціями;- невмінням правильно дихати.Людині у стані спокою потрібно 2,5 кг кисню на добу. За 1 хв через легені людини проходить 9 літрів атмосферного по­вітря. Це свідчить про те, що навіть дуже малі дози домішок шкідливих речовин у повітрі, пилу, мікроорганізмів виклика­ють негативні реакції в організмі людини.У процесі еволюції між повітрям і людиною склалася рівно­вага, що має важливе гігієнічне значення, а саме:

- джерело кисню для забезпечення життя людини;

—резервуар накопичення мікроорганізмів, які передають­ся через дихальні шляхи;

—резервуар накопичення хімічних чинників техногенного походження, які порушують стан здоров’я людини;

—чинник кліматоутворення;

—чинник, що визначає умови існування в приміщеннях; —чинник терморегуляції;

—середовище, в якому відбувається очищення від твердих речовин і газів;

—джерело забруднення води і ґрунтів;

—джерело вмісту вуглекислого газу, який потрібен для фо­тосинтезу рослин і утворення органічних речовин, біома­си планети.

З проблемою зниження кисню в атмосфері виникає пробле­ма підвищення вмісту вуглекислого газу.

Позитивний оздоровчий вплив сонячного випромінювання

Біологічна дія сонячного випромінювання залежить від спек­тра світла.Довжина хвиль 700—3000 нм досягає поверхні Землі у ви­гляді інфрачервоного випромінювання. Воно проходить через повітря, воду, ґрунт, скло, одяг.На своєму шляху інфрачервоні промені зустрічають моле­кули й атоми, вони збільшують коливання і виникає тепловий ефект. Промені з довжиною хвиль 700—1000 нм проникають через тканини, кістки черепа на більшу глибину (до 5 см), ніж хвилі з більшою довжиною. Позитивна дія цього явища по­лягає у прискоренні біохімічних реакцій, ферментативних та імунних процесів, активного росту клітин та регенерації тка­нин. Надмірне прогрівання організму людини зменшує крово­обіг, але підвищує температуру крові і лімфи. Організм люди­ни утворює інфрачервоне випромінювання і виділяє його через шкіру й одяг.Таким чином, інфрачервоне випромінювання сприяє здій­сненню теплорегуляції за допомогою теплопродукції та тепло­віддачі.Довжина хвиль 400—700 нм відповідає видимому спектру сонячних променів.Видиме випромінювання утворює гаму кольорів і специфіч­но впливає на сітківку ока людини.Промені світла з даною довжиною хвиль зумовлюють таке явище, як фотоперіодизм. Тривалість світлового дня обумов­лює біологічні ритми у всіх живих організмів.У тканинах людини ці промені проникають до 2,5 см, вони зумовлюють посилення біологічних процесів, імунобіологіч- ної реактивності, утворення меланіну, збільшення збудливості кори великого мозку, секреції гіпофізу та обміну речовин.Світло надає людині інформацію про довкілля, стимулює його життєдіяльність, покращує емоційний стан, самопочуття, підвищує працездатність.Недостатнє освітлення знижує функцію 30рового аналіза­тора, призводить до втомлюваності, апатії, а на виробництві — знижує продуктивність праці.Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання має до­вжину хвиль 400—315 нм (довгохвильове), 315—280 нм (серед­ньохвильове), 280—10 нм (короткохвильове).Довжина хвиль менша ніж 10 нм зумовлює бактерицидну дію.Земної поверхні досягають хвилі довжиною 290—400 нм. Але інтенсивне забруднення атмосфери дозволяє проходити до поверхні Землі лише частині хвиль.Завдяки ультрафіолетовому випромінюванню в шкірі виро­бляється вітамін Б₃, який бере участь в обміні кальцію і фосфору.У ранньому дитячому віці нестача вітаміну Д₃ призводить до розвитку рахіту.З лікувальною метою в медицині використовують різні лампи — штучні джерела ультрафіолетового випромінювання.

Клімат, акліматизація, його вплив на організм людини

Найважливішим компонентом природного середовища є клі­мат, він впливає на господарську діяльність людини, її побут, умови життя, здоров’я і структуру захворюваності. Від кліма­тичних умов залежить наявність у навколишньому середовищі збудників інфекційних хвороб, шляхи їх поширення.Кліматичні умови треба враховувати, обґрунтовуючи реко­мендації пацієнтам щодо житла, одягу, режиму дня, запобіган­ня різним захворюванням.Клімат місцевості формується географічною широтою, що визначає надходження сонячного випромінювання.На клімат впливають висота над рівнем моря, рельєф земної поверхні, особливості циркуляції повітряних мас, близькість до морів і океанів

.Акліматизація — це вплив клімату на організм людини, який залежить від мікроклімату житла, харчування, одягу, ре­жиму дня.Акліматизація — це соціально-біологічний процес активно­го пристосування людини до нових кліматичних умов. Повтор­ні впливи кліматичних чинників на організм людини призво­дять до утворення стереотипу, що найкраще адаптує людину до певного клімату. Фізіологічні механізми пристосування до клімату залежать від:

- температури;

- швидкості повітря;

- вологості;

- сонячного випромінювання;

- тривалості світлового дня.

Розрізняють 3 етапи акліматизації:

1.Початковий етап. В організмі виникають реакції з боку серцево-судинної системи. В умовах жаркого клімату збільшу­ється виділення поту шкірою, зменшується частота пульсу і дихання, знижується обмін речовин на 10—15 %. Вплив хлору призводить до підвищення обміну речовин і посилення тепло­продукції, зростає об’єм циркулюючої крові.

2. Етап перебудови динамічного стереотипу. Може бути сприятливим і несприятливим.

3.Етап стійкої акліматизації. Якщо другий етап неспри­ятливий, то третій характеризується реакціями декомпенсації. Це проявляється невралгією, артралгією, міалгією, зниженням загального тонусу і працездатності, загостренням хронічних захворювань. У разі посилення патологічних проявів, людині потрібно змінити кліматичні умови проживання.

Акліматизація відбувається, коли людина фізіологічно пристосовується до нових кліматичних умов. Адже змінюється режим дня, харчування, людина починає носити одяг, що від­повідає холодному або жаркому клімату. Допомагає пристосу­ватися людині кліматотерапія.

 

 

Вплив забруднення ґрунту на здоров’я людини

Ґрунт складається з мінеральних, органічних сполук, пові­тря, ґрунтових вод, мікроорганізмів. З давніх часів люди роз­різняли здорові та нездорові ґрунти. Здорові ґрунти були в сухих, підвищених над рівнем моря, сонячних місцевостях. Нездорові ґрунти — у вологому холодному кліматі, затопле­ній місцевості.

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідли­вих речовин. Основними джерелами забруднення ґрунтів є ве­лика і мала промислівость, транспорт, від яких у ґрунти через атмосферу потрапляють пил, сажа і кислоти. Рекордні площі забруднення ґрунтів належать інтенсифікованому і хімі30вано­му сільському господарству. Найнебезпечнішими із сполук, які використовуються, є пестициди і нітрати. Метою застосування пестицидів є винищення лише 0,2 % усіх видів живих організ­мів, а шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % ви­дів і на саму людину. Небезпека цих речовин для людини зу­мовлюється гонадотоксичною, ембріотропною, тератогенною, мутагенною, канцерогенною дією. Потрапляючи у питну воду, продукти харчування, пестициди спричинюють порушення ді­яльності центральної нервової, серцево-судинної та інших сис­тем організму, аномалії новонароджених та послаблення імун­ної системи.

Фосфорорганічні сполуки потрапляють в організм через органи дихання, неуражену шкіру і травний канал, спричи­нюючи посилення секреції сльо30вих, бронхіальних і потових залоз, системи травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення м’язів очей, брон­хів, кишок, жовчних і сечових шляхів. Згодом спостерігаються посмикування у різних групах м’язів, ураження ЦНС, зміни у психіці.

Високий рівень концентрації нітратів у питній воді чи про­дуктах харчування можуть спричинити гострі отруєння. Нітри­ти (це відновлені в крові нітрати) взаємодіють з оксигемоглобі­ном, утворюється метгемоглобін, який не має змоги зв’язувати та доставляти до тканин кисень. Смерть може настати вже після прийняття всередину 3,5 Гр нітрату натрію. У разі виявлення нітратів у харчових продуктах спостерігаються клінічні прояви з боку травного каналу, серцево-судинної системи, ЦНС; у разі виявлення нітратів у воді — з боку серцево-судинної, дихаль­ної систем та ЦНС. Важливою ознакою є синюшність шкірних покривів та похолодання кінцівок, унаслідок зниження артері­ального тиску та нестачі кисню. Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігаються вже за концентрації 100 мг на 1 л води або соку.

Наукові дані останніх десятиліть свідчать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та поширенні багатьох ін­фекційних захворювань. Основними джерелами потрапляння збудників цих захворювань у ґрунт є теплокровні тварини, у травному каналі яких вони розмножуються. Домашні тварини та птахи значною мірою заражені збудником правця (26—64 %) і інфікують ґрунт екскрементами. Захворюваність людей через безпосередній контакт із забрудненим ґрунтом спостерігається у 4,7—15 % випадків. Опосередкованим чинником поширен­ня сибірки, кишкових інфекцій, насамперед дизентерії, тифо- паратифозних захворювань та гельмінтозів. Не розмножую­чись, ці збудники можуть довгий час зберігатися у ґрунті, не втрачаючи патогенних властивостей від декількох днів до 3-х років і більше. У ґрунті також зберігаються яйця гельмінтів, спори патогенних грибів.

Санітарна охорона ґрунту

Санітарна охорона ґрунту є важливим заходом у запобіганні за­брудненню 30внішнього середовища. Стійкі хімічні речовини (в тому числі і пестициди, які широко використовуються в прак­тиці сучасного сільського господарства), потрапляючи в ґрунт, зберігаються і потрапляють у рослини, підземні води, відкри­ті водоймища, а з рибою, водою і продуктами харчування рос­линного походження — до організму тварин та людей. Викиди в атмосферне повітря важких металів (свинець, мідь, кадмій, ртуть, нікель, хром та ін.) підприємствами кольорової металур­гії можуть призводити до накопичення цих металів у ґрунті.

При поточному санітарному нагляді важливо враховувати забруднення територій дитячих садків, дитячих лікувально- профілактичних закладів, місць масового відпочинку населен­ня, ґрунтів у 30ні складів отрутохімікатів, аеродромів, сіль­ськогосподарських полів, садів і т.д.

Санітарно-епідеміологічне оцінювання ґрунту проводять шляхом індикації патогенних мікроорганізмів: бактерій групи кишкової палички, кількості анаеробів, протея тощо.

На сучасному етапі розвитку гігієнічних досліджень регла­ментація мікробного забруднення об’єктів навколишнього се­редовища ґрунтується на таких принципах:

- Відсутність збудників інфекцій бактеріальної та вірусної етіології у певних об’ємах (воді, повітрі) і масі (ґрунті, харчо­вих продуктах).

- Обґрунтування мікробіологічних показників та їх доступ­них рівнів.

- Використання індикаторних мікроорганізмів як нормо­ваних показників.

Як показник бактеріального забруднення ґрунту використо­вують титр кишкової палички (E. coli) і титр одного з анаеробів (В. рег^іпеепв). Ці бактерії надходять у ґрунт з фекаліями. Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є число яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним — наявність личинок і ляльок мух в 0,25 м² його поверхні.

З появою таких речовин, як пестициди, стимулятори росту рослин, мінеральні добрива, важкі метали тощо, виникла потре­ба в науковому обґрунтуванні їх гігієнічних нормативів. Київ­ська школа гігієністів розробила основи гігієнічного нормування ек30генних хімічних речовин у ґрунті. В основу був покладений критерій, який припускає можливість надходження додатко­вих хімічних речовин у вигляді домішок до природного ґрунту в кількості, безпечній для здоров’я людини. Нормування хімічних речовин ґрунтується на тому, щоб їх кількість у ґрунті не пере­вищувала порога екологічної адаптації людини до середовища. Під порогом розуміють таку дію, яка не спричинює будь-яких змін в організмі небезпечних для здоров’я людини.При виявленні випадків забруднення ґрунту, яке переви­щує гігієнічні нормативи, розробляють та вживають заходів щодо зниження рівня забруднення і запобігання накопиченню шкідливих речовин у харчових продуктах.

 

Гігієнічне значення житла

Житлові умови мають велике значення для збереження здоров’я людини та її працездатності. Тому необхідно, щоб кожне жит­лове приміщення відповідало санітарно-гігієнічним вимогам.У квартирі повинно бути світло, сухо, тепло та достатньо простору. Житлові кімнати більшу частину дня повинні освіт­люватись сонячним світлом. В одному з вікон кожної кімнати повинна бути кватирка.Улітку потрібно довше тримати вікна відчиненими, оскіль­ки скло не пропускає ультрафіолетових променів, які чинять сприятливий вплив на людський організм. Відчиняти вікна по­трібно і для того, щоб кімнати добре провітрювалися.Хороше і правильне освітлення допомагає зберегти зір. Брудне, запилене скло затримує майже половину сонячних променів. Тому потрібно постійно піклуватися про чистоту ві­конного скла.Сирість з’являється, коли в кімнаті перуть і висушують бі­лизну, довго кип’ятять воду. Щоб запобігти цьому, потрібно уникати прання в житловому приміщенні, або під час прання довше тримати відкритими вікна.Як зберегти будинок у чистоті? Кожна господиня може по- своєму відповісти на це запитання. Однак корисно дати деякі загальні поради.Квартиру потрібно прибирати щоденно, інакше накопичу­ється багато пилу, який осідає на підлозі, меблях, речах. По­вітря в кімнаті завжди перебуває в русі і піднімає пил, а люди ним дихають. Це шкідливо для здоров’я, оскільки пил часто спричинює захворювання горла, легенів.

Підлогу потрібно мити не рідше ніж 1—2 рази на тиждень. Протирати вологою ганчіркою слід не тільки предмети, які зна­ходяться зверху, а й темні кутки, місця за меблями і під ними. Меблі, які важко пересувати під час прибирання, рекоменду­ється ставити дещо відступивши від стіни.Щітку для миття підлоги треба обгорнути вологою ганчір­кою, віник — злегка змочити водою. Якщо цього не зробити, то пил буде лише переганятися з місця на місце, а не видалятися з приміщення.Обстановка житла повинна складати враження простору, відчуття чистоти і свіжості. Якщо ж кімната завантажена ме­блями та різними предметами заради «краси», то вона завжди буде здаватися тісною і захаращеною.

Фізіологічне та гігієнічне значення води. Вимоги до якості води

Вода — джерело життя. Усі живі організми містять у собі воду. Якщо без повітря життя можливе, адже існують деякі організми-анаероби, то без води життя не Землі неможливе. Більше ніж 70 % поверхні земної кулі займають океани, моря і З % річки й озера. Частка прісної води становить 0,3 % від усіх запасів.

Організм людини на 60 % складається з води. Вода входить до складу секретів, екскретів, крові, лімфи і навіть кісток, зуб­ної емалі. Відомо, що втрата 10 % води небезпечна для життя. Лише кілька днів людина може проіснувати без питної води.В організмі людини вода виконує важливу роль, бере участь в усіх процесах. Так, вода підтримує кислотно-основний стан в організмі, нормативну структуру й життєдіяльність тканин і органів. Розчиненими у воді мінеральними солями підтри­мується осмотичний тиск. За участю води відбувається процес теплообміну, гідролізу жирів, вуглеводів, дезамінування амі­нокислот. За допомогою води надходять до клітин організму пластичні, енергетичні матеріали, біологічно необхідні компо­ненти, а також виводяться з організму продукти обміну.Вода — чудовий розчинник. У воді містяться кальцій, на­трій, хлор, йод, фтор.Нестача у воді йоду призводить до роз­витку 30бу, а фтору — до карієсу зубів. Наявність у воді хіміч­них речовин може спричинити розвиток деяких хвороб і навіть смерть, а наявність бактерій — розвиток інфекційних хвороб (холери, гепатиту, дизентерії).«Добро або зло для людини залежно від того, де вода стоїть чи тече, і як людина вміє нею користуватися» — говорив росій­ський учений О.І. Воєйков.Крім фізіологічного, вода має велике гігієнічне значення. Вода має могутній оздоровчий вплив. Її широко використову­ють для загартування, особистої гігієни, обтирання, обливання, полоскання, зрошень. Водні процедури справляють механіч­ний, термічний і хімічний вплив на організм. Найенергійніша форма загартування — купання у відкритих водоймах.

Велике гігієнічне, оздоровче й загартовуюче значення ма­ють лазні й сауни. Залежно від вологості й температури повітря лазні поділяють на парові й сухожарові.

Широко застосовують ванни в лікуванні різних захворю­вань. Залежно від температури води розрізняють холодні, про­холодні, теплі, гарячі ванни. Є лікувальні ванни, до яких від­носять: хвойні, шавлієві, вуглекислі, кисневі, а30тні, перлинні, хлоридні, йодобромні, сірководневі, сульфідні, радонові.

Сприятливий вплив на організм людини мають лікувальні мінеральні води. Це природні води, що містять у собі в підвище­ній концентрації ті чи інші мінеральні (рідше органічні) компо­ненти й гази з певними фізичними і хімічними властивостями.

У природі є різні стани води: сніг, град, тумани. І вони при­ховують у собі силу-силенну загадок. Отож, цілком слушний вислів «вода — диво природи».

ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Гігієна дітей та підлітків — це галузь профілактичної медици­ни, яка вивчає умови середовища перебування та діяльності дітей, їх вплив на здоров’я, функціональний стан та фізичний розвиток організму, що росте, розробляє наукові основи і прак­тичні заходи, направлені на створення умов, які забезпечують збереження і зміцнення здоров’я, сприятливий розвиток орга­нізму дітей та підлітків.Основними проблемами галузі є гігієна навчання і вихован­ня, гігієна праці підлітків, гігієна дитячих та підліткових за­кладів, гігієна фізичного виховання, вивчення корекції стану здоров’я дітей і підлітків.Гігієна дітей і підлітків як галузь медицини вирішує за­вдання охорони і зміцнення здоров’я підростаючого покоління на основі науково обґрунтованих, санітарно-гігієнічних вимог та умов виховання та навчання.

Значення режиму дня

Основою гігієни виховання є вироблення у дитини звички ре­тельно дотримувати режиму дня, тобто чергування різних ви­дів діяльності.Правильний режим дня необхідно створити з перших днів життя дитини. Для цього визначають інтервали сну, неспання, визначають години для споживання їжі. Чим менша дитина, тим уразливіша її нервова система, вона швидше втомлюється. З віком дитина більше рухається, завдяки чому поліпшується кровообіг, дихання, травлення, що сприяє кращому загально­му розвиткові. Значну роль в загальному розвиткові відіграє глибокий сон, під час якого нервова система відновлюється. Для того щоб діти були активні протягом цілого дня, урівнова­жені, бадьорі, потрібно правильно скласти режим дня. В режи­мі дня повинна бути чітко встановлена послідовність дій в один і той же час. Наприклад, пробудження о 7-й год, потім гімнас­тика, ранковий туалет, сніданок, заняття, обід, післяобідній відпочинок, приготування домашнього завдання, прогулянка, вечеря та вільні заняття, допомога по дому, готування до сну, приведення в порядок одягу, взуття, провітрювання кімнати, вечірній туалет, сон.У лікувальних закладах режим дня дещо змінений відпо­відно до профілю відділення. Вимірювання ї°, ін’єкції, взяття аналізів та інші процедури проводять щоденно в один і той же час.Особливо потрібно оберігати спокій хворих у денні та нічні години, адже саме спокій — старий перевірений засіб лікування.Так, для повного та якнайшвидшого одужання хворих створено режим дня. Таке стереотипне погодинне чергування процедур, харчування, денного відпочинку, прогулянок, перегляду телепередач, прибирання палат сприятливо впливає на психіку хворого та поліпшує роботу медперсоналу.

Виконання вимог режиму дня — одне з основних правил дотримання лікувально-охоронного режиму.

Отже, режим дня — це перелік певних процесів, обов’язко­вих до виконання у певній послідовності, який у своїй сукупності забезпечує життєдіяльність людини.

ГІГІЄНА ПРАЦІ. ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Гігієна праці — це складова гігієнічної науки, яка вивчає тру­дову діяльність людини, умови, в яких вона працює, вилив ви­робничих чинників на її організм та стан здоров’я колективу з метою опрацювання гігієнічних нормативів і профілактичних заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці.

Гігієна праці вивчає фізіологічні реакції працівників у про­цесі трудової діяльності, вплив виробничого середовища на стан здоров’я й захворюваності працівників.

Виробниче середовище з особливостями технологічних, ви­робничих і трудових процесів, санітарно-гігієнічних умов ха­рактеризується наявністю різноманітних чинників, що нега­тивно впливають на організм людини.

Згідно з «Гігієнічною класифікацією праці та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», до головних питань належать такі:

— умови праці — це сукупність чинників виробничого сере­довища та трудового процесу, які впливають на здоров’я й працездатність людини під час її професійної діяльності;

— безпечні умови праці — це умови, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників немож­ливий або їхні рівні не перевищують гігієнічні норми.

Умови праці поділяють на 4 класи:

- Оптимальні, або такі, за яких зберігається здоров’я пра­цівників і створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

- Допустимі, що характеризуються такими рівнями чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, які не переви­щують встановлені гігієнічні норми для робочих місць, а зміни функціонального стану організму відновлюються за час відпо­чинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятли­вого впливу на стан здоров’я працівників.

- Шкідливі, тобто такі, за яких шкідливі виробничі чинни­ки перевищують гігієнічні норми і несприятливо позначаються на організмі працівників або їхньому потомстві.

- Небезпечні (екстремальні). Характеризуються такими рівнями чинників, вплив яких під час робочої зміни створює високий ризик щодо виникнення тяжких форм гострих ура­жень, отруєнь, каліцтв, а іноді й загрожують життю.

Таким чином, серед несприятливих чинників виробничого середовища розрізняють небезпечні, які призводять до травм або раптового різкого погіршення здоров’я, та шкідливі, які можуть спричинити захворювання, призвести до травмування або зниження працездатності й погіршення здоров’я.

Усі ці чинники відносять до професійних шкідливостей — хімічних, фізичних, біологічних та психофізіологічних, і спо­стерігаються тоді, коли на виробництві не дотримуються гігі­єнічних норм, раціонального режиму праці та відпочинку й експлуатують невідповідне устаткування.

До загальних профілактичних заходів, спрямованих на за­безпечення санітарного благополуччя населення, належать:

—гігієнічна регламентація та державна реєстрація небез­печних факторів навколишнього та виробничого сере­довища;

—державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів, ін­вестиційних програм та діючих об’єктів і зумовлених ними небезпечних факторів відповідно до вимог санітар­них норм;

—включення вимог безпеки для здоров’я та життя до дер­жавних стандартів та іншої нормативно-технічної доку­ментації;

—ліцензування видів діяльності, пов’язаних із потенцій­ною небезпекою для здоров’я людей;

- висування гігієнічно обґрунтованих вимог до проекту­вання, будівництва, розроблення, виготовлення та вико­ристання нових засобів виробництва та технологій, жит­лових і виробничих приміщень;

- спеціальна регламентація вимог з радіаційної безпеки;

- обов’язкові медичні огляди певних категорій населення.

Запобігання або зниження негативного впливу виробничих факторів досягають шляхом забезпечення безпеки виробничих процесів, технологічного обладнання, виконання вимог вироб­ничої санітарії, використання засобів захисту. Має значення також регламентація тривалості робочого часу та перерв, ви­конання умов припустимої напруженості та важкості праці, умов здійснення трудового процесу і забезпечення відпочинку. У комплексі профілактичних заходів істотне місце належить влаштуванню та утриманню виробничих приміщень, їх раціо­нальному плануванню та експлуатації.Засоби захисту працівників, які застосовують у комплексі з усіма іншими методами дотримання безпеки, повинні або вилу­чати шкідливі та небезпечні виробничі фактори, або знижувати їхній уміст.Залежно від характеру їх застосування засоби захисту пра­цівників поділяють на засоби колективного та індивідуального захисту. Виділяють такі засоби колективного захисту:

—нормалізації повітряного середовища виробничих примі­щень і робочих місць, освітлення;

—захисту від окремих видів випромінювання;

—захисту від коливань повітряного середовища;

— захисту від ураження електричним струмом;

—захисту від впливу механічних факторів;

— захисту від впливу хімічної та біохімічної природи. Засоби індивідуального захисту класифікують залежно від призначення; ізолювальні костюми, засоби захисту органів ди­хання, верхніх і нижніх кінцівок, голови, обличчя, очей, орга­ну слуху, одяг спеціальний захисний, захисні дерматологічні засоби та комплексні засоби захисту.Важливе значення в профілактиці професійних захворю­вань має дотримання працівниками здорового способу життя.Провідне місце в системі профілактики професійної захво­рюваності працівників займають попередні та періодичні ме­дичні огляди.

Література:

            Основна:

1.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Медицина,2008.с311-324

2.Гаврилюк О.Ф. Ріст і розвиток людини.-Київ:ВСВ «Медицина»,2010.с133-148

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЗАЛІКУ

 

1.          Вікові періоди життя людини.

2.          Складові розвитку людини.

3.          Періоди дитячого віку.

4.          Особливості харчування дітей віком до одного року.

5.          Харчування людини зрілого віку.

6.          Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи.

7.          Вікові особливості системи кровотворення.

8.          Особливості дихальної системи у віковому аспекті.

9.          Особливості системи травлення.

10.      Обмін речовин та енергії.

11.      Особливості сечовидільної системи.

12.      Особливості основних аналізаторів у різні періоди життя.

13.      Формування і розвиток кістяка у віковому аспекті.

14.      Оцінювання нервово-психічного розвитку дитини.

15.      Способи загартовування.

16.      Види і значення масажу.

17.      Основні показники нормального фізичного та психологічного стану дитини.

18.      Характеристика демографічної ситуації в Україні та в області.

19.      Показники соціального та емоційного розвитку людини.

20.      Синдром старіння.

21.      Ознаки старіння.

22.      Форми обслуговування людини літнього віку.

23.      Психологічні ознаки старіння.

24.      Шляхи подовження тривалості життя.

25.      Методи організації медико-соціальної допомоги людям літнього та похилого віку.

26.      Основні етапи смерті.

27.      Клінічні ознаки смерті.

28.      Життєві потреби дитини та засоби їх задоволення.

29.              Особливості харчування дітей віком від 1 до 3 років.

30.      Особливості харчування дітей дошкільного та шкільного віку.

31.              Особливості харчування людей літнього віку.

32.              Особливості нейроендокринної регуляції в процесі росту й розвитку людини.