Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Невідкладні стани в хірургії Група 4А л/с Тема практичного заняття №:1 «Невідкладні стани в хірургії, мета та завдання роботи невідкладної медичної допомоги. Організація ФАПу та служби швидкої медичної допомоги з надання допомоги хворим з невідкладними станами в хірургії». Дата: 31.01.23.

 

 Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет: Невідкладні стани в  хірургії

Група 4А л/с

Тема практичного заняття №:1 «Невідкладні стани в хірургії, мета та завдання роботи невідкладної медичної допомоги. Організація ФАПу та служби швидкої медичної допомоги з надання допомоги хворим з невідкладними станами в хірургії».

Дата: 31.01.23.

Тема : Невідкладні стани в хірургії, мета та завдання роботи невідкладної медичної допомоги. Організація ФАПу та служби швидкої медичної допомоги з надання допомоги хворим з невідкладними станами в хірургії. Актуальність теми: неправильне і несвоєчасне надання медичної допомоги з невідкладними станами в хірургії на догоспітальному етапі призводить до збільшення кількості летальних випадків. Навчальні цілі заняття: в результаті самостійної роботи студент повинен знати: - організацію роботи, оснащення, документацію ФАПу фельдшерських бригад станції швидкої допомоги з надання ПМД хворим з невідкладними станами в хірургії; - основні положення чинних наказів МОЗ України; - правила ТБ та охорони безпеки життєдіяльності під час роботи на підрозділах надання медичної допомоги; вміти: -проводити огляд хворих і потерпілих з невідкладними станами в хірургії;

САМОСТІЙНА РОБОТА

Поняття про невідкладні стани в хірургії. Рівні надання першої медичної допомоги. Мета і завдання першої медичної допомоги. Організація роботи ФАПу та обов’язки фельдшера з надання першої медичної допомоги хворим з невідкладними станами в хірургії. Служба швидкої медичної допомоги, її мета і завдання. Виїзні бригади швидкої медичної допомоги (загальнопрофільна, спеціалізована — хірургічна, травматологічна). Основні завдання фельдшера виїзної бригади швидкої допомоги з надання невідкладної медичної допомоги хірургічним хворим:

а) у штаті лікарської бригади;

б) у штаті фельдшерської бригади.

Основні положення чинних наказів МОЗ України. Загальні принципи, порядок надання, стандарти якості медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі. Первинний огляд (АВС) хворого чи потерпілого з невідкладним станом у хірургії. Порядок госпіталізації хворих та потерпілих у лікувально-профілактичні установи.

Тема 2. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах хірургічного профілю

САМОСТІЙНА РОБОТА

Охорона праці під час роботи з апаратурою та обладнанням швидкої медичної допомоги та ФАПу. Охорона праці під час роботи з колючими та ріжучими предметами, кров’ю. Особливості профілактики інфекційних захворювань, у тому числі СНІДу, під час надання невідкладної допомоги при травмах.

Завдання. Законспектуйте.Вивчити основні положення теми.Відповідь Поняття про невідкладні стани в хірургії. Рівні надання першої медичної допомоги. Мета і завдання першої медичної допомоги. Організація роботи ФАПу та обов’язки фельдшера з надання першої допомоги хворим з невідкладними станами в хірургії. Служба швидкої медичної допомоги, її мета і завдання. Виїзні бригади швидкої медичної допомоги (загальнопрофільна, спеціалізована — хірургічна, травматологічна). Основні завдання фельдшера виїзної бригади швидкої допомоги з надання невідкладної медичної допомоги хірургічним хворим: а) у штаті лікарської бригади; б) у штаті фельдшерської бригади. Основні положення чинних наказів МОЗ України. Загальні принципи, порядок надання, стандарти якості медичної допомоги при невідкладних станах на догоспітальному етапі. Первинний огляд (АВС) хворого Законспектуйте Складіть алгоритм дій.

 

 

            «Невідкладний» стан людини – раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

            Місце події – територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику екстреної медичної допомоги.

             Допомога людині у невідкладному стані

Домедична допомога – невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи. Особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги. 1. рятувальники аварійно-рятувальних служб, 2. працівники державної пожежної охорони, 3. працівники органів та підрозділів міліції, 4. фармацевтичні працівники, 5. провідники пасажирських вагонів, 6. бортпровідники та інші особи

             Екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я.

            Працівниками системи екстреної медичної допомоги є: 1. медичні працівники центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу та/або забезпечують її надання 2. немедичні працівники центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, які здійснюють організаційно-технологічне забезпечення надання екстреної медичної допомоги медичними працівниками системи екстреної медичної допомоги Поняття про єдину систему надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) в Україні — це сукупність закладів охорони здоров’я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

            Завданнями системи екстреної медичної допомоги є організація та забезпечення: • надання доступної, безоплатної, своєчасної та якісної екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; • медико-санітарного супроводу масових заходів та заходів за участю осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона; • взаємодії з аварійно-рятувальними підрозділами міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

             Основними принципами функціонування системи екстреної медичної допомоги є: 1. постійна готовність до надання екстреної медичної допомоги; 2. оперативне та цілодобове реагування на виклики екстреної медичної допомоги; 3. доступність та безоплатність екстреної медичної допомоги, її своєчасність, якість та пріоритетність; 4. послідовність та безперервність надання екстреної медичної допомоги та її відповідність єдиним вимогам; 5. регіональна екстериторіальність.

            Екстрені виклики: перебуває у невідкладному стані, що: • Якщо НС супроводжується: • знепритомленням; • судомами; • раптовими розладами дихання; q раптовим болем у ділянці серця; q блювотою кров’ю; q гострим болем у черевній порожнині; q зовнішньою кровотечею; q ознаками гострих інфекційних захворювань; q гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта та/або інших осіб; 2) зумовлений: q усіма видами травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); q ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи); q ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); q отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах тощо; q порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

             Неекстрені виклики: перебуває у невідкладному стані, що: 1) супроводжується: q раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі; q головним болем, запамороченням, слабкістю; q болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); q підвищенням артеріального тиску; q больовим синдромом у онкологічних хворих; q алкогольним, наркотичним, токсичним абстинентним синдромом; 2) зумовлений загостренням хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишківника, хвороби нирок, суглобів тощо.

             Виклик бригади ЕМД, терміни прибуття затверджений наказом № 1119 Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події від 21 листопада 2012 р. згідно якому : 1) звернення стосовно надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 залежно від стану пацієнта поділяються на екстрені та неекстрені 2) нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах - 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. 3) Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин.

            Схема проведення огляду DRABCDE

 D – danger – огляд місця події;

R – responce – визначення рівня свідомості;

А – airway – відновлення та піддтримка прохідності дихальних шляхів. – перший етап реанімації

С – circulation - підтримка кровообігу шляхом закритого масажу серця та зупинки кровотечі– другий етап реанімації

В –breathing (дихання) – відновлення дихання. ШВЛ. - третій етап реанімації.

 D – disability – оцінка ефективності лікування;

E – expose – раздягання пацієнта, коротке дообстеження, госпіталізація.

D – danger - огляд місця події : Якщо бригада швидкої медичної допомоги прибуває першою, то швидко і ретельно Оглядає: місце події, покриття ґрунту, рельєф, під'їзд; Визначає: безпечність місця під'їзду, евакуації, кількість постраждалих, їх стан тяжкості. Здійснює: прогноз вірогідних ушкоджень у постраждалих, виклик (за необхідності) рятувальної служби, міліції, інших служб, запит про додаткові бригади. Заходи залежать від механізму травмування, природу сил, впливу яких піддавався постраждалий: дорожньо-транспортної пригоди, падіння з висоти, ураження струмом, утоплення, механічної асфіксії, укуса твариною, комахою, опіки, в наслідок СДЯР, або радіацією та ін.). Необхідно переконатися , що немає небезпеки для самого медичного персоналу активне транспортний рух, електрику, загазованість і т.п.)

1. Слід дотримуватися заходів обережності і використовувати доступні захисні пристрої.

 2. Медичні працівники не повинні входити в зону знаходження потерпілих , якщо це небезпечно і вимагає спеціальної підготовки або оснащення. Робота в таких умовах - прерогатива рятувальних формувань, навчених і оснащених відповідним чином (робота « на висоті » , в загазованих або охоплених полум'ям приміщеннях тощо).

 3. Медичний персонал може піддаватися небезпеки при ураженні пацієнта токсичними речовинами або контагіозними інфекціями ( сильнодіючими газоподібними речовинами гидроген  4. Випадки передачі ВІЛ -інфекції були результатом ушкоджень шкірних покривів рятувальників або випадкового уколу голкою / медичним інструментарієм.

 5. Що надають медичну допомогу в обов'язковому порядку должни використовувати захисні окуляри та рукавички.

 6. Для профілактики передачі інфекцій, що передаються повітряно -крапельним шляхом , повинні використовуватися лицьові маски з клапаном , працюючим в одному напрямку , або пристрої, що дозволяють герметііровать дихальні шляхи пацієнта ( ендотрахсальние маски тощо).

7. Забезпечити особисту безпеку.

            Етапи послідовності надання допомоги постраждалим бригадою ШМД Проводить первинний огляд та виявляє НС такі, як: — шок; — обструкції верхніх дихальних шляхів; — масивні чи повторні кровотечі; — тяжкі черепно-мозкові травми; — тяжкі травми грудної клітки, живота, їх органів; — травми хребта, кінцівок, політравми дихальних шляхів. Запобігає: — розвитку ранніх і пізніх ускладнень; — гіпоксії, ішемії життєво важливих органів; — Проводить первинний огляд та сортування постраждалих залежності від потреби в наданні допомоги та послідовності евакуаці

Етика, деотологія та комунікативні аспекти ЕМД 1. професійний підбір диспетчерів по прийому викликів від населення 2. уміння встановити продуктивний контакт з хворим і його родичами 3. Охорона психіки як самого хворого, так і його родичів. 4. Уникати формулювань "це ваша провина", докорів за виклик бригади на хронічну патологію 5. Має бути проявлена тактовність при небажанні хворого або його родичів в госпіталізації. 6. Лікар має бути невблаганний і повинен застосувати усю силу свого переконання, аж до того, щоб вказати родичам(дуже рідко хворому) можливість сумного результату, тяжких наслідків і тому подібне. Поступливість лікаря тут особливо небезпечна. 7. У тих випадках, коли не вдається переконати хворого, бажано запросити авторитетного фахівця на консультацію, що, з одного боку, дає велику гарантію постановки правильного діагнозу, з іншою, -это украй важливе - послужить доказом для хворого серйозності його положення. 8. У підрозділах лікарні (приймальний спокій, палати відділення, палата інтенсивної терапії) має бути спокійна обстановка, необхідно уникати метушливості, окриків, сперечань поміж лікарями, середнім медичним персоналом. 9. При веденні таких хворих інформацію про стан хворого(щоб уникнути неправильного трактування його стану) повинно давати родичам тільки одно особа - звичайно це(палатний) лікар. 10. дотримання деонтологических взаємовідносин з персоналом інших лікувальних установ

            Алгоритм 1.Методика обстеження хворого (потерпілого) з невідкладним станом у хірургії. Послідовність Зміст Мета: Обстеження пацієнта.

 Оснащення: Тонометр, фонендоскоп (при наявності). Перев’язувальний матеріал. Шприц, лікарські препарати. Шини, предмети спрощеної іммобілізації. 

  Підготовка пацієнта: Психологічно підготуйте пацієнта до обстеження, якщо пацієнт в свідомості.

Зверніть увагу! Поясніть його доцільність та методику. Отримайте згоду на її проведення (при наявності свідомості у пацієнта).

Підготовка фельдшера: Вимийте, висушіть та зігрійте свої руки

Послідовність виконання:

            1.Негайно припиніть вплив діючих факторів (електричний струм, висока і низька температура тіла та ін..) У разі отруєння газами потерпілого виведіть з приміщення.

             2. Надайте потерпілому допомогу з урахуванням характеру і виду травми або захворювання (причини кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, уведення антидотів та ін..)

            3. Негайно транспортуйте пацієнта або потерпілого в лікувальний заклад.

            4. Надайте медичну допомогу під час транспортування і проведіть заходи, спрямовані на профілактику ускладнень, що можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці.

Зверніть увагу! 5. Напишіть направлення в лікарню. (укажіть обсяг медичної допомоги).

 

Література: Ковальчук Л.Я. Невідкладна хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 270 с. Навчальний посібник з хірургії в модулях: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.: Медицина, 2011. — 480 с. Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — К.: Медицина, 2008. — 223 с. Палій Л.В. Основи реаніматології: навч. посіб. — К.: Медицина, 2008. — 164 с. Раздольський І.В. Невідкладні стани в хірургії: підручник. — К.: Медицина, 2007. — 141 с. Регида М.С., Кресюк В.І. Невідкладні стани в хірургії. — Львів, 2006. — 512 с. Хіміч С.Д. Хірургія. — К.: Здоров’я, 2004. Хірургія / О.М. Кіт, О.Л. Ковальчук, І.С. Вардинець та ін. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — 643 с. Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.В. Білоус, Г.Й. Путінцева. — К.: Медицина, 2010. — 400 с. Додаткова Касевич Н.М. Медична етика і деонтологія: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 200 с. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувальнопрофілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с

Чепкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища школа, 2004 — 326 с.

Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К.: Здоров’я. — 2004. — 612 с.

https://k-m-k.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/ALGORYTMY-Nevidkladni-stany.pdf