Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціонування органів і систем у віковому аспекті». Тема практичного заняття № 1 «Вступ.Особливості розвитку і фізіологія нервової системи, її вікові особливості.Розвиток соматичної і вегетативної нервової системи.» Група 2Б л/с. Дата:02.02.23.
Викладач
ЄрофєєваВ.В.
Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціонування
органів і систем у віковому аспекті».
Тема практичного заняття № 1 «Вступ.Особливості розвитку і фізіологія нервової системи,
її вікові особливості.Розвиток соматичної і вегетативної нервової системи.»
Група 2Б л/с.
Дата:02.02.23.
Нервова система. Розвиток
соматичної та вегетативної нервової системи.
План 1. Загальні відомості про нервову систему. Функціональна
характеристика нервової системи. Центральна та периферійна нервові системи, їх
єдність. 2. Рефлекс та рефлекторна дуга — основна форма нервової діяльності. 3.
Біла та сіра речовини нервової системи. Нейрон — структурна та функціональна
одиниця ЦНС. Будова нервових закінчень, нервового волокна, нервів та нервових
вузлів (гангліїв). 4. Основні фізіологічні процеси, подразливість, збудливість.
Синапс як функціональний контакт між мембранами збудливих тканин. 5. Спинний
мозок, його розміщення, будова і функції, сіра та біла речовини, передні і
задні корінці, утворення спинномозкових нервів, нервових сплетень, оболонки
спинного мозку. Основні нерви сплетень, зони іннервації..
1. Нервові механізми фізіологічної регуляції.
Людина живе у
трьох середовищах: зовнішньому, внутрішньому і соціальному. У середовищах
відбуваються постійні зміни, до яких організм адаптується (пристосовується),
тільки завдяки цьому можлива нормальна життєдіяльність людини. Крім цього,
людський організм складається з багатьох функціональних систем
(серцево-судинної, дихальної, травної та ін.), функції яких в кожній конкретній
ситуації повинні бути узгоджені між собою. Діяльність центральної нервової системи, яка
забезпечує узгодженість функцій організму і взаємозв‘язок його із середовищами
існування, називають координаційною. Таким чином, центральна нервова
система інтегрує (об'єднує) організм у єдине
ціле. Координаційна (інтегративна) функція здійснюється на основі
надходження інформації про зміни в середовищах від рецепторів по аферентних
нервах до центральної нервової системи, де ця інформація аналізується і
синтезується. Аналіз полягає у виділенні та диференціюванні різних подразників
середовища. Синтез проявляється в узагальненні подразнень. Синтезована
відповідь у вигляді збудження передається еферентними нервами від центральної
нервової системи до органів- ефекторів. Центральна нервова система регулює всі
функції органів і систем організму. Ця регуляція називається рефлекторною або
нервовою. Висновок: Координаційна
діяльність здійснюється за рахунок двох фізіологічних процесів у центральній
нервовій системі - збудження і гальмування.
2.
Збудження і гальмування у центральній нервовій системі.
Морфо-функціональною одиницею центральної нервової системи є нейро- цит. Саме
нейроцити виконують складні функції центральної нервової системи. Нервові
клітини об‘єднуються за допомогою синаптичних контактів. Кількість синапсів
величезна, а на тілі пірамідного нейроциту кори великих півкуль може досягати
кількох тисяч. Синапси утворюються між структурами нейроцитів (центральні
синапси), а також між аксонами нейроциту й ефекторами (м‘язові чи залозисті
клітини) - периферичні синапси. Синапс складається з синаптичної бляшки
(закінчення відростка нейроцита), пресинаптичної мембрани, субсинаптичної
мембрани (ділянка мембрани на тілі іншого нейроцита), синаптичної щілини між
цими мембранами і синаптичних міхурців з медіатором всередині синаптичної
бляшки. Потенціал дії, який розповсюджується по нервовому волокні, доходить до
синаптичної бляшки і сприяє виходу з неї медіатора. За функціональними проявами
медіатори поділяються на збудливі та гальмівні. До збудливих відносяться
катехоламіни - адреналін, норадреналін, дофамін, серотонін, а також
ацетилхолін, субстанція Р та ін. Гальмівні медіатори - гаммааміномасляна
кислота (ГАМК) і гліцин. Медіатор виділяється в синаптичну щілину і
зв‘язується з хеморецепторами (речовина білкової природи) на субсинаптичній
мембрані. Медіатори призводять до зміни іонної проникності субсинаптичної
мембрани, внаслідок чого під впливом збудливого медіатора виникає збудження, а
під впливом гальмівного медіатора - гальмування. Збудження може далі
поширюватися, це пов‘язано із збудливими синапсами та збудливими медіаторами.
Мозаїка і динаміка процесів збудження та гальмування лежить в основі
інтегративної і регуляторної функцій центральної нервової системи. Проведення
збудження по периферійних нервах і через синапси діаметрально відрізняються.
Проведення збудження по нерву підпорядковується трьом законам. По-
перше, закону двобічного проведення, суть якого полягає у здатності
нерва проводити збудження в обидві сторони від місця подразнення. По-друге,
закону ізольованого проведення. Периферійний нерв складається з великої
кількості нервових волокон, об‘єднаних у нервовий стовбур. Збудження з одного
нервового волокна не передається на сусідні. Завдяки цьому можливі окремі, дуже
тонкі рухи хірурга, що здійснює найтонші операції. По-третє, закону анатомічної
цілісності та функціональної повноцінності нерва. Функціональна
повноцінність полягає в збереженні збудливості і провідності нерва. Ці
фізіологічні властивості можуть порушуватись, наприклад, при дії анестезуючих
речовин (новокаїну), при перегріванні чи охолодженні нерва, його висиханні.
Навіть якщо нерв анатомічно цілий, при втраті функціональної провідності
збудження по ньому не передається. Синапси (центральні - між нейронами
в мозку і периферичні - між нервом і м‘язом чи нервом і залозою) проводять
збудження тільки в одному напрямку - від нерва до м‘яза чи від нерва до залози.
Через синапс збудження проходить однобічно: від пресинаптичної мембрани до
субсинаптичної. Висновок: Мозаїка і
динаміка процесів збудження та гальмування лежить в основі інтегративної і
регуляторної функцій центральної нервової системи. Проведення збудження по
периферійних нервах і через синапси діаметрально відрізняються.
3. Нервовий центр і його властивості.
Сукупність нервових клітин, які розташовані в певних відділах центральної
нервової системи і регулюють одну й ту ж функцію організму, називається нервовим
центром. Наприклад, дихальний, слиновидільний, сечостатевий та інші центри.
Нервові клітини в центрі об‘єднуються через синапси. Однобічне проведення
збудження. У нервовому центрі розвиваються процеси збудження (якщо інформація
проходить через збуджувальні синапси) і гальмування. Збудження передається лише
в одному напрямку від пре- до субсинаптичної мембрани, що пояснюється рухом
медіатора із синаптичної бляшки.
Трансформація ритму збудження. Нервові центри
здатні змінювати ритм імпульсів, які приходять до них. Ця властивість
називається трансформацією ритму збуджень. Нервовий
центр ніколи не посилає по нервах на периферію до робочого органа один імпульс
збудження. Завжди надсилається цілий ряд імпульсів, що йдуть один за одним з
частотою від 50 до 200 за секунду. Цим можна пояснити той факт, що скелетні
м‘язи в організмі скорочуються завжди тетанічно.
Сумація
збудження. Наступною особливістю нервових центрів є явище сумації збудження в
них, відкрите І.М. Сєченовим. Якщо нанести на рецептор (наприклад, на шкірі)
поодиноке допорогове подразнення, то збудження в нервовому центрі не виникає і,
відповідно, не буде проявлятись діяльність робочого органа. Якщо ж нанести
швидко декілька послідовних допорогових подразнень або кілька одночасно діючих
допорогових подразнень, але з різних рецепторних полів, то в нервовому центрі
розвинеться збудження і внаслідок цього розпочнеться діяльність робочого
органа. Це явище отримало назву сумації збудження.
Втомлюваність нервових центрів. Нервовий центр
дуже швидко втомлюється, на відміну від нервів, які практично не відчувають
втоми. Ця властивість була виявлена експериментально М.Є. Введенським. При
подразненні нерва, що йде до нервового центру (нерв доцентровий), через 10-40
секунд спостерігали послаблення і повне припинення скорочення м‘яза,
регульованого цим центром. Гіпоксія швидко призводить до зниження збудливості,
а потім до загибелі нейроцитів. Діяльність нервових центрів, таким чином,
залежить від нормального мозкового кровообігу. При його порушенні втрачається
збудливість нервових клітин, людина втрачає свідомість. Змінюють збудливість
нервових центрів і нервові отрути, що діють переважно на мозок. Наприклад,
стрихнін, який підвищує збудливість нейроцитів. Якщо в лімфатичний мішок жаби
ввести стрихнін, то навіть стук по столу, на якому вона лежить, викликає у неї
судоми. Нервовими отрутами є і наркотичні речовини, алкоголь, хлороформ, ефір
та ін. Вони викликають спочатку підвищення, а потім різке пригнічення
збудливості нервових центрів, особливо великих півкуль.
4. Рефлекс
як акт нервової діяльності. Основним механізмом регуляції будь-якої функції
організму є нервовий або рефлекторний. В основі рефлекторної регуляції лежить
рефлекс. Рефлекс - це реакція-відповідь організму на зміни зовнішнього або
внутрішнього середовища при обов‘язковій участі центральної нервової системи.
Шлях, по якому проходить збудження при здійсненні рефлексів, називається
рефлекторною дугою.
Рецептори - це чутливі структури, які сприймають
зміни зовнішнього або внутрішнього середовища. Сукупність рецепторів,
подразнення яких викликає певний рефлекс, називається рецепторним полем
рефлексу. В рецепторному полі можуть знаходитись різні за функцією рецептори.
Наприклад, згинальний рефлекс можна викликати подразненням як тактильних
рецепторів шкіри, так і пропріорецепторів м‘язів. Аферентний шлях формується
чутливими нервами, які приносять збудження від рецепторів у центральну нервову
систему. Ці нерви називають доцентровими. Нервовий центр рефлекторної дуги
являє собою скупчення нейроцитів на певному рівні центральної нервової системи.
В ньому відбувається обробка інформації, що надходить від рецепторів, про зміни
середовища. Нервові центри можуть бути розміщені на будь-якому рівні
центральної нервової системи. Залежно від цього, розрізняють наступні рівні
регуляції: спінальний, бульбарний (довгастий мозок), мезенцефальний (середній
мозок), діенцефальний (проміжний мозок), мозочковий, стріопалідарний (базальні
ядра мозку), кірковий (кора великих півкуль). Еферентний шлях являє собою або
рухові, або вегетативні нерви. По ньому передається збудження від центральної
нервової системи до робочого виконавчого органа. Ефектор, або робочий орган,
отримує збудження-‖наказ‖, що надійшов із центру, і здійснює або, навпаки,,
припиняє виконання роботи:,Ефектором можуть бути скелетні та гладкі м‘язи,
серцевий м‘яз, залози. У будь-якій рефлекторній дузі розрізняють зворотний
зв’язок. Це аферентне волокно йде від ефектора до нервового центру. По
зворотному зв‘язку ефектор сповіщає центр, чи виконаний ―наказ‖, що прийшов із
центру. Таким чином, завдяки зворотному зв‘язку, рефлекторна дуга замикається в
рефлекторне кільце. Необхідною умовою для здійснення рефлексу є цілісність усіх
ланок рефлекторної дуги. Висновок: Основним механізмом регуляції будь-якої
функції організму є нервовий або рефлекторний. В основі рефлекторної регуляції
лежить рефлекс. Рефлекс - це реакція-відповідь організму на зміни зовнішнього
або внутрішнього середовища при обов‘язковій участі центральної нервової
системи.
5. Функціональна
анатомія нервової системи. Нервова система умовно ділиться на два відділи -
соматичну
(або анімальну) нервову систему і вегетативну (або автономну).
Соматична нервова система здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем
шляхом подразнення рецепторів і скорочення скелетної мускулатури. Внаслідок
того, що функції сприйняття подразнень рецепторами і функції руху притаманні
тваринам і відрізняють їх від рослин, ця частина нервової системи має назву
анімальної (тваринної). Вегетативна нервова система впливає на процеси
рослинного життя, що є спільним для тварин і рослин (обмін речовин, дихання
тощо), тому вона і називається вегетативною - рослинною. Обидві системи тісно пов‘язані
між собою, хоч діяльність вегетативної нервової системи не залежить від нашої
волі. Вегетативну нервову систему називають автономною. Вона ділиться
на дві частини: симпатичну і парасимпатичну. У нервовій системі виділяють
центральну частину (головний і спинний мозок) - центральна нервова система і
периферичну (спинномозкові та черепномозкові нерви) - периферична нервова
система. На розрізі мозку видно, що він складається із сірої та білої
речовин. Сіра речовина - це скупчення тіл нервових клітин. Окремі ділянки
скупчень сірої речовини, які виконують одну функцію, називають ядрами. Біла
речовина представлена нервовими волокнами. . Нервові волокна в головному і
спинному мозку утворюють провідні шляхи. Периферичні нерви, залежно від того, з
яких волокон (чутливих чи рухових) вони складаються, діляться на чутливі,
рухові та змішані. Тіла нейронів чутливих нервів лежать в нервових вузлах поза
мозком. Тіла рухових нейронів лежать у передніх рогах спинного мозку або
рухових ядрах головного мозку.
6. Будова спинного мозку Спинний мозок (medulla spinalis) лежить у хребтовому каналі і являє собою тяж довжиною 41-45
см (у дорослого). Вгорі він безпосередньо через великий потиличний отвір
переходить у головний мозок, а внизу на рівні II поперекового хребця закінчується
звуженням, шо має назву мозкового конуса. Від останнього відходить термінальна
нитка, яка є атрофованою нижньою частиною спинного мозку. Під час
внутрішньоутробного розвитку спинний мозок повністю заповнює хребетний канал, а
потім внаслідок швидкого росту хребта відстає у рості і перемішується вгору. У
новонародженого його нижня межа сягає III поперекового хребця, а тому нервові
корінці, що відходять від спинного мозку, мають косий напрямок. Зовнішня
будова. Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове, де відходять
нерви до верхньої та нижньої кінцівок. По передній поверхні спинного мозку
проходить передня серединна щілина, а по задній - задня серединна борозна, які
ділять спинний мозок на дві симетричні половини
Спинний мозок побудований із сірої та білої
речовини. Сіра речовина представлена тілами нервових клітин і знаходиться
всередині. По периферії сірої речовини знаходиться біла речовина- відростки
нервових клітин. Біла речовина має вигляд канатиків, що розташовуються між
щілинами та борознами. Канатики утворені в осноному поздовжніми нервовими
волокнамипровідні шляхи. Оболонки спинного мозку. Покритий 3 оболонками:
твердою, павутинною і м‘якою (судинною). Функції спинного мозку Розрізняють дві
функції спинного мозку- рефлекторну і провідникову. Рефлекторна діяльність
пов‘язана з релекторними дугами, які змикаються на рівні нервових центрів
спинного мозку. Розрізняють тонічні та фаз ні рефлекси спинного мозку. До
фазних рефлексів спинного мозку належать і складні ритмічні рефлек Якщо спінальному
собаці нанести подразнення стопи уколом, його кінців починають ритмічно (як при
ходьбі) рухатися. Тобто на рівні спинного моз розміщений ―локомоторний‖ центр
ходьби. У спинному мозку розміщ вегетативні центри, на рівні яких замикаються
вегетативні спінальні рефлекто дуги і за їх допомогою здійснюється регуляція
вегетативних функцій. У бічних рогах грудних сегментів і верхніх поперекових є
судинні цент Спінальна тварина може зберігати таким чином тонус судин і
підтримувати певному рівні артеріальний тиск. У бічних рогах верхніх п‘яти
грудних сегмен знаходяться серцеві центри, у крижовому відділі - центри
сечовипускан статевої діяльності і дефекації. Рефлекторна діяльність спинного
мозку корегується вищими центрами, знаходяться в головному мозку. Морфологічною
основою цієї діяльності є висхі і низхідні шляхи, які зв‘язують нервові центри
спинного мозку з головним та навпаки. Провідникова функція пов‘язана з
проходженням через спинний мозок провідних шляхів - висхідних і низхідних. Вони
розташовані в канатиках і формують білу речовину спинного мозку. Висхідні шляхи
несуть інформацію від рецепторів шкіри - екстерорецепторів (тактильних,
температурних, больових), м‘язів (пропріорецепторів) через задні корінці у
спинний мозок, де мають свої нейрони, і далі - до нервових центрів головного
мозку. Таким чином, висхідні шляхи є
чутливими. Розрізняють спинномозково-згірний шлях (шлях тактильної,
больової і температурної чутливості), спинномозково-мозочкові тракти (шляхи
пропріоцептивної м'язово-суглобової чутливості). Низхідні шляхи спинного мозку
проводять збудження від нервових центрів головного мозку до мотонейронів
передніх рогів спинного мозку і далі - до скелетних м‘язів. Це рухові тракти. Основний із них -пірамід ний
або кірково-спинномозковий шлях, що йде від клітин Беца (рухових зон кори
великих півкуль) до мотонейронів передніх рогів спинного мозку. Це основний
шлях регуляції свідомої, довільної рухової активності. Розрізняють також
присінково-спинномозковий, червоноядерно-спинномозковий, сітчасто-спинномозковий
шляхи. По цих трактах підтримується м‘язовий тонус. Висновок: Спинний мозок має сегментарну будову. Від кожного
спинномозкового сегмента відходить дві пари задніх (дорсальних) і передніх
(вентральних) корінців.
7.Головний
мозок. Головний мозок (encephalon) знаходиться у порожнині черепа. Він
складається із двох півкуль (найновіша частина в еволюційному розвитку) і
стовбура (довгастий мозок, міст, ніжки мозку) з мозочком. Верхньолатеральна
поверхня головного мозку опукла, а нижня (основа) - нерівна, тут від головного
мозку відходить 12 пар черепномозкових нервів. Маса мозку дорослої людини
становить 1245-1375 г, новонародженого - 330- 340 г. В ембріональному періоді і
в перші роки життя головний мозок росте досить інтенсивно, але лише до 20 років
сягає своєї сталої величини. Сіра речовина, з якого складається людський мозок,
являє собою скупчення нейронів. Їх кількість налічується близько 25 млрд. Весь
мозок покритий 3 оболонками: · твердою; · м‘якою; ·
павутиною (спинномозкова рідина, яка циркулює по каналах цієї оболонки захищає
мозок від пошкоджень). Вага мозку чоловіка і жінки трохи відрізняється: у дам
його маса в середньому дорівнює 1245 г, а у представників сильної статі – 1375
г. При цьому варто відзначити, що його вага ніяким чином не впливає на рівень
розумового розвитку людини. У першу чергу це залежить від кількості зв‘язків в
головному мозку. Життєдіяльність людини повністю залежить від того, яким чином
функціонують різні відділи головного мозку. У цьому процесі особливе місце
займають клітини мозку, які генерують і передають імпульси. Три найбільші
частини мозку представлені у вигляді: великих півкуль, мозочка і мозкового
стовбура. Список 5 основних відділів мозку виглядає трохи поіншому: ·
кінцевий мозок (займає 80% всієї маси); · проміжний мозок;
·
задній мозок (складається з мозочка і мосту); · середній мозок;
·
продовгуватий мозок. Функції головного мозку складно зрозуміти без ретельного
вивчення його структури і будови. Кінцевий мозок складається з 2 великих
півкуль: правого і лівого. Будова великих півкуль головного мозку відрізняється
від інших відділів великою кількістю борозен і звивин. Кожна півкуля
складається з: · мантії; · нюхового мозку;
·
ядра. Кору головного мозку фахівці умовно поділяють на 3 види: ·
древню (складається із: нюхового горбка, передньої речовини, подмозолістої,
напівмісячної і бічної подмозолістої звивини); · стару (включає
в себе фасцію (зубчасту звивину) і гіппокамб); · нову (до неї
належать всі інші частини кори). Таким чином, будова півкуль головного мозку
являє собою багаторівневу систему, де обидві півкулі розділені борозною, в якій
знаходиться мозолисте тіло і склепіння. Завдяки їм обидві півкулі з‘єднані між
собою. Нервові волокна, з яких складається нова кора, іменується мозолястим
тілом. Під цим волокнами і знаходиться звід. У цій багаторівневій системі
великих півкуль мозку можна виділити лобову, тім‘яну і потиличну частку, а
також підкірку і кору. Обидві півкулі доповнюють один одного: так, лівою
половиною тіла управляє праве, а за праву половину відповідає ліва. Проміжний
мозок Він складається з декількох частин: · вентральної
частини (представленої гіпоталамусом); · дорсальної
частини (в яку входять: епіталамус, таламус і метаталамус). Для того щоб
організм людина могла своєчасно пристосовуватися до мінливих умов навколишнього
середовища все роздратування зовнішнього світу надходять в одне і те ж місце:
таламус. Вже звідти вони надходять у великі півкулі головного мозку, будова
яких було розглянуто раніше. Регуляція вегетативних функцій відбувається в підкірковому
центрі, представленому гіпоталамусом. Він впливає на організм людини через
нервову систему і залози внутрішньої секреції. Гіпоталамус також впливає на
обмін речовин і регулює роботу деяких ендокринних залоз. Гіпофіз знаходиться
саме під ним. Від нього безпосередньо залежить температура тіла людини і як
протікає робота травної та серцево-судинної системи. У свою чергу, гіпоталамус
впливає на харчову і питну поведінку, а також регулює сон і неспання людини.
Кора головного мозку Товщина цієї поверхні близько 3 мм і покриває обидві
півкулі. Сама кора має 6 шарів, які відрізняються між собою шириною, розмірами,
щільністю розташування й формою нейронів: · Наріжний
зернистий; ·
Молекулярний; ·
Наріжний пірамідальний; · Внутрішній зернистий; ·
Внутрішній пірамідальний; · Веретеновідний. Вся кора головного
мозку складається з пучків нервових волокон і нейронів. Їх нараховують більше
10 млрд. Кожна частка кори мозку відповідає за роботу деяких специфічних
функцій: ·
потилична частка – за зір; · лобова – за рухи, мову і складне
мислення; ·
скронева – нюх і слух; · тім‘яна – смак і дотик. У сірій
речовині всі нейрони контактують один з одним. Біла речовина головного мозку
складається з нервових волокон. Деякі з них об‘єднують обидва великі півкулі
разом. У білій речовині виділяють 3 види волокон: ·
проекційні (виконують провідну функцію, завдяки їм кора мозку має зв‘язок з
іншими утвореннями); · ассоціаціонні (грають сполучну роль між
різними корковими ділянками однієї півкулі); · комісуральні
(об‘єднують обидві півкулі між собою). Середній мозок Він здійснює випрямні й
настановні рефлекси, завдяки чому людина може ходити і стояти. Також середній
мозок впливає на регуляцію м‘язового тонусу і дозволяє тілу повертатися убік
джерела різкого звуку. Продовгуватий мозок Він є природним продовження спинного
мозку. При ретельному аналізі стає ясно, що в будові спинного та головного
мозку багато спільного. У головному мозку біла речовина складається з довгих і
коротких нервових волокон. У той час як сіра речовина має вигляд ядер. Спинний
мозок регулює обмін речовин, дихання, кровообіг. Крім того, він відповідає за
рівновагу і координацію рухів. Також він відповідальний за чхання і кашель.
Стовбурова частина головного мозку складається з: ·
довгастого; ·
середнього; ·
проміжного мозку; · моста. Дихання, серцебиття і
членороздільна мова повністю залежать від роботи стовбура мозку. Задній мозок У
нього входять два елементи людського мозку: міст і мозочок. Міст складається з
дорсальної поверхні, яка накрита мозочком, і вентральної волокнистої поверхні.
Волокна розташовані поперечно таким чином, що безпосередньо з мосту переходять
в середню ніжку мозочка. Основна функція заднього мозку – провідникова.
Мозочок, який ще називають іноді малим мозком, займає майже всю задню яму
черепа. Його маса дорівнює 120-150 мг. Мозочок розділений від великих півкуль,
які нависають над ним, поперечною щілиною. Умовно його можна розділити на
червя, дві півкулі, нижню і верхню поверхню. У мозочку виділяють 2 речовини:
білу і сіру. Сіра речовина являє собою кору, яка в свою чергу складається з
зернистого, молекулярного шару і грушоподібних нейронів. Біла речовина є
мозковим тілом мозочка. Координація рухів людини повністю залежить від
функціонування мозочка. Лімбічна система Особливу увагу варто приділити
лімбічній системі, яка безпосередньо впливає на емоційну поведінку людини. Сама
система представлена у вигляді нервових утворень, розташованих у верхньому
стовбурі мозку. На сьогоднішній день лімбічна система мало вивчена, однак її
вплив на людський організм вельми істотний: під її впливом у людини виникає
почуття страху, голоду, спраги і навіть статевий потяг. Висновок: Головний мозок (encephalon) знаходиться у порожнині
черепа. Він складається із двох півкуль (найновіша частина в еволюційному
розвитку) і стовбура (довгастий мозок, міст, ніжки мозку) з мозочком.
Верхньолатеральна поверхня головного мозку опукла, а нижня (основа) - нерівна,
тут від головного мозку відходить 12 пар черепномозкових нервів.
Загальний висновок: Нервова система забезпечує зв'язок організму з
навколишнім середовищем, а також діяльність людини як не тільки біологічної, а
й соціальної істоти. Неоціненне значення у формуванні соціальної суті людини
відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності. Структурною
одиницею нервової системи є нервова клітина з її відростками - нейрон. Уся
нервова система являє собою сукупність нейронів, що контактують один з одним за
допомогою спеціальних апаратів – синапсів.
Скопіювати
посилання та переглянути презентацію
Вирішити тести( ЗРОБИТИ
ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ)
Скільки становить маса головного мозку у новонародженого?
варіанти
відповідей
1/11-1/12 від маси тіла
1/9-1/10 від маси тіла
1/20-1/21 від маси тіла
1/5-1/6 від маси тіла
1/14-1/15 від маси тіла
Запитання 2
Що є найбільш не зрілою з частин головного мозку у немовлят?
варіанти
відповідей
гіпоталамус
довгастий мозок
кора великого мозку
таламус
Запитання 3
Від чого залежить зменшена швидкість проведення збудження по нерву в перші
місяці життя?
варіанти
відповідей
від того, що сіра речовина погано від диференційована від білої
від відсутності мієлінової оболонки
від того, що борозни і закрутки кори виражені слабше, а деякі відсутні
Запитання 4
Процес дозрівання нервових клітин кори головного мозку у дітей закінчується
-
варіанти
відповідей
до 7 років
до 10 років
до 16 років
до 18-20 років
до 25 років
Запитання 5
Який вид чутливості найкраще розвинений у новонароджених?
варіанти
відповідей
больова
тактильна
температурна
глибока
Запитання 6
Що є патологічним у період новонародженості?
варіанти
відповідей
фізіологічний м'язовий гіпертонус
згинальна поза
рухи обмежені, хаотичні, безладні
гіпотонія м'язів
Запитання 7
Яка особливість функціонування нервової системи в дітей раннього віку?
варіанти
відповідей
диференційована відповідь нервової системи на різноманітні подразнення
стабільність нервових реакцій
швидке виснаження нервових реакцій
Запитання 8
Який рефлекс належить до групи транзиторних рудиментарних рефлексів?
варіанти відповідей
пошуковий
рогівковий
кон'юктивальний
глотковий
ковтальний
Запитання 9
Для головного мозку в період новонародженості характерно все, за винятком -
варіанти
відповідей
переважає процес гальмування
відносно більший розмір
мала глибина борозд
зірчаста форма нервових клітин
основні звивини ще не сформовані
Запитання 10
Першим умовним рефлексом у грудної дитини є:
варіанти
відповідей
сечовипускання
дефекація
харчовий (рефлекс на годування
долонно-ротовий
пошуковий
Запитання
11
Коли дитина починає фіксувати погляд на яскраві предмети?
варіанти
відповідей
3-4 тижні
1,5 місяця
2 місяця
3 місяця
1-2 тижні
Запитання 12
Ви оглядаєте дитину 6-ти місяців. На який показник моторного розвитку Ви
звернули увагу, як не відповідаючий віку дитини?
варіанти
відповідей
самостійно тримає голову
хапає і утримає іграшки
не сидить самостійно
перевертається з живота на спині
голосно сміється
Запитання 13
В якому віці дитина починає повзати?
варіанти
відповідей
4 місяця
5 місяців
6,5-7 місяців
8 місяців
9 місяців
Запитання 14
В якому віці дитина повинна знати 5-8-10 слів?
варіанти
відповідей
6 місяців
8 місяців
1 рік
1,5 роки
2 роки
Запитання 15
Дитина ходить в ліжечку, придержуючисьь за опору, робить завчені рухи.
Визначте вік дитини
варіанти
відповідей
5-6 місяців
7-8 місяців
9-10 місяців
1 рік
1,5 роки
Запитання 16
В якому віці дитина починає вимовляти перші склади?
варіанти
відповідей
в 5 місяців
в 6 місяців
в 8 місяців
в 10 місяців
в 1 рік
Запитання 17
Перша посмішка в дитини з'являється у віці (в тижнях) -
варіанти
відповідей
2-3
4-5
6-8
8-9
10-11
Запитання 18
В якому віці зникають пошуковий і смоктальний рефлекси у дітей?
варіанти
відповідей
5-6 місяців
до кінця 1 року
2 роки
3 роки
4 роки
Запитання 19
У наслідок подразнення зовнішнього краю підошва в напрямку від стопи до
пальців ( розгинання великого пальця, згинання інших пальців, які розходяться
віялом) з'являється:
варіанти
відповідей
рефлекс Бабкіна
рефлекс Бабінського
рефлекс Рабінсона
рефлекс Бауера
Запитання 20
В якому віці дитина починає самостійно тримати голову?
варіанти
відповідей
в 1 місяць
в 2 місяця
в 3 місяця
в 4 місяця
в 5 місяців
Запитання 21
Дитина сидить самостійно з:
варіанти
відповідей
4 місяців
4,5-5 місяців
6 місяців
7 місяців
8 місяців
Запитання 22
Коли дитина починає "гуліти"?
варіанти
відповідей
2 тижні
1 місяць
2 місяці
3 місяці
4 місяці
Запитання 23
В якому віці дитина починає голосно сміятися, перевертатися зі спини на
живіт?
варіанти
відповідей
1 місяць
1,5-2 місяці
3 місяця
4 місяця
6 місяців
Запитання 24
В якому віці дитина починає ходити при підтримці?
варіанти
відповідей
6 місяців
7 місяців
8 місяців
9 місяців
1 рік
Запитання 25
Оглядаючи дитину 1 місяця, Ви даєте рекомендації з приводу виховання
дитини. Які із них не будуть відповідати віку дитини?
варіанти
відповідей
викладати дитину на живіт
робити погладжувальний масаж
викликати феном повзання
ласкаво розмовляти з дитиною
купати дитину кожного дня
Запитання 26
До якого віку зберігається рефлекс опори?
варіанти
відповідей
до 2 місяців
до 4 місяців
до 6 місяців
до 8 місяців
до 1 року
Запитання 27
З якого віку дитина починає перевертатись з живота на спину?
варіанти
відповідей
2 місяців
3 місяців
4 місяців
5 місяців
6 місяців
Запитання 28
З якого віку дитина впізнає матір серед інших людей?
варіанти
відповідей
3 місяців
4 місяців
5 місяців
6 місяців
7 місяців
Запитання 29
Вкажіть словниковий запас 2-х річної дитини?
варіанти
відповідей
10-20
20-40
60-90
100-110
200-400
Запитання 30
Дитина тривало фіксує погляд на певному предметі, починаючи з віку -
варіанти
відповідей
1 місяця
2 місяців
3 місяців
4 місяців
5 місяців
Запитання 31
З якого віку грудна дитина починає вибирати іграшку за кольором?
варіанти
відповідей
3 місяців
5 місяців
6 місяців
8 місяців
в 1 рік
Запитання 32
Який рефлекс належить до групи стійких довічних автоматизмів?
варіанти
відповідей
хоботковий
пошуковий
хапальний
рефлекс Моро
рогівковий
Література:
Основна:
1.Гаврилюк
О.Ф. Ріст і розвиток людини.-К.:Медицина,2010.
2.Тарасюк В.С.Ріст
і розвиток людини.-К.:Здоров’я,2002.
3.Тарасюк В.С.Ріст
і розвиток людини.-К.:Медицина,2008.
Коментарі
Дописати коментар