Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Невідкладні стани в хірургії Спеціальність: Лікувальна справа Дата: 14.02.23 Група 4а л/с Тема практичного заняття №2-3 Захворювання та ушкодження голови, обличчя та шиї (продовження) Тема № 3: Захворювання й ушкодження обличчя та шиї

 

 Викладач  Єрофєєва В.В.

Предмет Невідкладні стани в  хірургії

Спеціальність: Лікувальна  справа

Дата: 14.02.23  Група 4а л/с

Тема практичного заняття №2-3 Захворювання та ушкодження голови, обличчя та шиї (продовження)

Тема № 3: Захворювання й ушкодження обличчя та шиї

 

Алгоритм № 1. Перша допомога при кровотечі з носа

1.      Рекомендують хворому спокій, оскільки збудження, кашель, розмови посилюють кровотечу.

2.      Положення хворого - сидячи з дещо опущеною головою (профілактика потрапляння крові в носоглотку), якщо стан важкий - лежачи на лівому боці або на животі;

3.      Холод на перенісся. Застосовують міхур із льодом, чи тканину, змочену холодною водою.

4.      Пальцеве притискання - двома пальцями, великим і вказівним, із силою притискають обидві половинки носа до носової перегородки на 3-5 хв.

5.      Передня тампонада носового ход.

 Матеріальне забезпечення: довгий пінцет, марлева турунда, розчини.

Послідовність дій:  Пінцетом беруть край турунди і на максимальну глибину вводять у носовий хід, а потім, щоразу перехоплюючи турунду біля носового ходу, спочатку легко, а потім із зусиллям виповнюють носовий хід:

А) сухою турундою;

Б) турундою, змоченою 0,1 % розчином адреналіну гідрохлориду,  3 % розчином перекису водню, 10 % розчином антипірину,   10 % розчином СаС12, 5 % розчином амінокапронової кислоти. Тампон може знаходитись у носовому ході до 24 год.

6.                Задня тампонада носа виконується лікарем при відсутності ефекту від передньої тампонади. теріальне    забезпечення:               тугий марлевий валик, який перев'язують товстою              шовковою            ниткою, залишивши три довгі її кінці з обох сторін валика,                 носовий                катетер, пінцет, вазелінове           масло.

Послідовність дій:

-    змазують вазеліновим маслом кінець катетера і вводять його в   ніс на 15 см; -  коли катетер з'явиться в глотці, його захоплюють пінцетом і виводять через рот;

-    прив'язують до катетера дві нитки з приготовленого тампона;

-    виводять        катетер                 разом    із прив'язаними нитками через ніс, а тампон за допомогою пальця заводять за м'яке піднебіння;

-    кінці двох ниток, виведених через носовий хід, зав'язують навколо марлевого валика біля входу в ніс, а третю нитку, виведену із рота, фіксують липким пластирем до щоки;

-    при необхідності проводять передню тампонаду;

-    тампон може знаходитись в носовому ході до 24 год, видаляють його ниткою, виведеною через рот.

Алгоритм № 2. Перша допомога при кровотечі з ямки зуба Необхідно провести тугу тампонаду лунки. 

Матеріальне забезпечення: пінцет, марлева серветка розчини.

Послідовність дій:

1.    Дно лунки очищають від згустків крові, промивають 3 % розчином перекису водню.

2.    Згортають серветку у вигляді тампона (тампон за діаметром повинен дорівнювати лунці, а довжина - в два рази більша за зуб).   Застосовують:

-    сухий тампон;

-    тампон, просякнутий йодоформом, тромбіном, андроксоном, 3 % розчином перекису водню;

-    гемостатичну губку, фібринову плівку.

2.  Хворий міцно стискує щелепи, притискаючи тампон лунки, 3.  Прикладають холод до відповідної щоки.

             АЛГОРИТМ 3. ВПРАВЛЕННЯ ВИВИХУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Достовірні ознаки:

• ступінчаста деформація в ділянці міжщелепного суглоба;

• пружиняча фіксація щелепи;

• звисання нижньої щелепи.

Підготу­ вати

Виконати дії

Рушник Бинт

Хворого посадити на стілець обличчям до медпрацівника. 1. Захопити нижню щелепу двома руками через рушник так, щоб великі пальці лежали на корінних зубах і заходились якнайглибше. Решта пальців охоплює щелепу з боків і знизу. 2. Відтягнути щелепу донизу і просунути спереду назад. Суглобова головка при цьому з харак­терним клацанням встає на місце. 3. Необхідно встигнути при клацанні витягнути пальці з ротової порожнини потерпілого. 4. Після вправлення на нижню щелепу накласти або пращоподібну пов’язку, або «вуздечку»

 

Алгоритм № 3. Вправлення нижньої щелепи при вивиху

1.      При вивиху нижньої щелепи проводять вправляння вивиху. Вивих вправляють без знеболювання. Хворого необхідно посадити на стілець.

2.      Помічник знаходиться ззаду від хворого і фіксує його голову руками.

3.      Медпрацівник обмотує великі пальці обох рук бинтом, стає перед потерпілим, вводить у його рот великі пальці, кладе їх на нижні великі корінні зуби.

4.      Іншими чотирма пальцями обох рук захоплює кут нижньої щелепи з обох боків. 

5.      Після цього вправляє щелепу таким чином: великими пальцями надавлює на великі зуби донизу і назад, а нижню щелепу іншими пальцями натискає вверх і вперед. 

6.      Після вправляння накладають пращеподібну пов'язку. Алгоритм № 4. Надання невідкладної допомоги при пошкодженні щелеп Шини для фіксації щелеп: 

а) Ентіна; б)шина-дощечка Лімберга;

в) шина ложка Лімберга; 

г) опорна шапочка; д) накладення шини Ентіна.  

А) При переломах нижньої щелепи накладається:

1.                      Пращоподібна              пов'язка                на

підборіддя.

2.                      Бинтова пов'язка-вуздечка.

3.                      Пластмасова пращоподібна шина Ентіна. Шина складається з опорної шапочки з тканини, що одягається на голову, пластмасової пращі, яка накладається на підборіддя, і гумок, які з'єднують пращу з опорною шапочкою. Можна застосувати по одній гумці з кожного боку, при необхідності використовують по дві гумки з кожного боку.

 Б) При вивиху нижньої щелепи проводять вправляння вивиху

1.                Вивих вправляють без знеболювання. 

2.                Хворого необхідно посадити на стілець.

3.                Помічник знаходиться ззаду від хворого і фіксує його голову руками. Медпрацівник обмотує великі

пальці обох рук бинтом, стає перед потерпілим, вводить у його рот великі пальці, кладе їх на нижні великі корінні зуби.

4.                Іншими чотирма пальцями обох рук захоплює кут нижньої щелепи з обох боків.

5.                Після цього вправляє щелепу таким чином: великими пальцями надавлює на великі зуби донизу і назад, а нижню щелепу іншими пальцями натискає вверх і вперед.

6.                Після вправляння накладають пращоподібну пов'язку.

Алгоритм № 5. Перша допомога при пораненнях шиї

     А. При поверхневих ранах. Послідовність дій: 

1.      Накладають асептичну пов'язку.

2.      Вводять знеболюючі засоби.

3.      Госпіталізують потерпілого в хірургічне відділення в положенні лежачи.

                                               Б. При пораненні великих вен шиї

При пораненні великих вен шиї виникає велика крововтрата і можливість повітряної емболії. Повітря засмоктується внаслідок негативного тиску в грудній клітці через зяючу рану у венозній стінці. Не спадаются вени на шиї, тому що зрощені з щільними фасциями. Емболію характеризує свистячий звук при усмоктуванні повітря в рану, блідість шкірних покривів. Виникає тампонада правих відділів серця повітрям з наступною асистолією і зупинкою дихання. 

Послідовність дій:

1.      Зупиняють кровотечу (пальцеве притискання судини, застосування стискальної пов'язки, застосування кровоспинних затискачів на обидва кінці ушкодженої судини, тампонада рани при великих пораненнях).

2.      Вводять знеболюючі засоби.

3.      Транспортують потерпілого в хірургічне відділення в положенні на спині в  супроводі медичного працівника.

                                               В. При пораненні сонної артерії

Сонна артерія при пораненнях шиї ушкоджується часто. При цьому виникає профузна кровотеча. Червона кров б'є фонтаном чи пульсуючим струменем. Це поранення швидко приводить до смерті. Послідовність дій:

1.      Зупиняють кровотечу (пальцеве притискання артерії на протязі і в рані, застосування  джгута чи  джгута-закрутки з протиупором, застосування кровоспинних затискачів на обидва кінці ушкодженої судини).

2.      Накладають асептичну пов'язку.

3.      Вводять знеболюючі засоби.

4.      При великій крововтраті проводять протишокову терапію, вводять серцево-судинні препарати.

5.      Транспортують в хірургічне відділення на спині з опущеним головним кінцем носилок у супроводі медичного працівника.

                                               Г. При пораненні гортані і трахеї

Поранення гортані і трахеї супроводжується приступоподібним кашлем, різкою задишкою, ціанозом. При кашлі з рани викидається змішаний з кров’ю слиз і мокротиння (піниста кров). На шиї, обличчі і грудній клітці може з'явитися підшкірна емфізема. Потерпілий може знепритомніти, при цьому відбувається аспірація крові і мокротиння в трахею, що веде до асфіксії і смерті.

Послідовність дій: 

1.      Відсмоктують слиз і кров із трахеї за допомогою гумової груші.

2.      Накладають асептичну пов'язку на рану.

3.      Вводять знеболюючі засоби;.

4.      При необхідності виконують пункційну трахеостомію товстими ін'єкційними голками.

5.      Транспортують потерпілого в хірургічне відділення в напівсидячому чи положенні лежачи на спині в  супроводі медичного працівника.

                                                                                                              Д.Припошкодженні шийного відділу хребта Проводять:  

а) іммобілізацію голови і шиї шинами Крамера за способом Башмакова;

б) іммобілізацію голови і шиї шиною Єланського;

в) іммобілізацію ватно-марлевим комірцем;

1.      На шию хворого, який знаходиться в лежачому положенні, накладають комірець, виготовлений із вати і марлі. 

2.      Марлевим бинтом почергово прибинтовують навколо шиї 3-4 шари вати, які попередньо сколюють шпильками. 

3.      Комірець, спираючись зверху на кістки черепа, а знизу - на грудну клітку, усуває боковий рух в шиї під час транспортування.

 г) іммобілізація картонно-марлевим комірцем (типу Шанца).

Виготовлення комірця. Із картону вирізають заготовку довжиною 43 см, шириною в центрі 14 см, а на кінцях - 8 см. Потім картон обкладають ватою і

фіксують двома шарами марлі, кінці якої пришивають. До кінців комірця пришивають зав'язки.

Техніка накладання. 

1.      Помічник обережно піднімає голову потерпілого, а медпрацівник підводить під шию комірець і зав'язує зав'язки спереду шиї.

2.      Комірець Шанца досить міцно фіксує шийний відділ хребта.

Алгоритм № 6. Перша допомога та невідкладне звільнення дихальних шляхів від сторонніх предметів

До симптомів сторонніх тіл дихальних шляхів відносять приступ ядухи, кашель, задишку, блювоту, холодний піт, ціаноз обличчя, відчуття жаху. Іноді стороннє тіло відходить при кашлі. Згодом приступ ядухи і кашлю проходить, але при переміщенні стороннього тіла знову повторюється.

Ускладнення: закупорка бронха, пролежні, абсцес легені, сепсис. 

Невідкладна допомога.   Видалення невеликих сторонніх тіл може бути виконано шляхом видування їх через носовий хід після попереднього закапування в носовий хід судинозвужувальних засобів (3 % розчин ефедрину; 0,1 % розчин нафтизину). Послідовність дій:

1.      Хворого перегинають через стегно чи спинку крісла і рекомендують відкашлюватись для видалення стороннього тіла (дитину можна перевернути вниз головою і потрясти за ноги).

2.      Роблять кілька ударів розкритою долонею по спині між лопатками.

3.      При відсутності ефекту застосовують наступний спосіб: той хто надає допомогу встає позаду потерпілого й обхоплює його руками так, щоб права рука була складена в кулак, а ліва охоплювала її, утворюючи замок. Замок з рук повинний бути розташований між пупком і мечеподібним відростком потерпілого. Потім хворого відстороняють від себе і із силою вдаряють спиною об свої груди, а складеними в замок кистями надавлюють на эпігастральну область.

4.      Кладуть хворого на спину на тверду основу. Розкритою долонею наносять потерпілому поштовх середньої сили у напрямку знизу вверх і спереду назад в епігастральній ділянці.

5.      Якщо ці прийоми не приводять до видалення стороннього тіла, то потерпілого укладають на стіл, голову різко відгинають назад і видаляють стороннє тіло пінцетом чи пальцями.

6.      При ядусі роблять пункційну трахеостомію для доступу повітря в дихальні шляхи або конікотомію.

7.      Швидко транспортують потерпілого в  ЛОР-відділення.

А) Методика проведення  пункції трахеї  

Матеріальне забезпечення: стерильні ватні кульки, розчин йодонату, шприц 20 мл, лікарські засоби.

Послідовність дій:   1.  Хворого кладуть на спину, під плечі підкладають валик, голову закидають назад.

2.    Набирають у шприц 2-4 мл   лікарського засобу.

3.    Ділянку шиї обробляють йодонатом.

4.    Пальпують нижній край щитоподібного хряща і лівою рукою фіксують у серединному положенні трахею під ним.

5.    Між хрящовими півкільцями тонкою ін'єкційною голкою проводять пункцію шкіри, підшкірної клітковини, фасції і трахеї. Після пункції відтягують поршень шприца на себе і, отримавши повітря, вводять лікувальну суміш. Одноразова доза засобу - 1-2 мл.

6.    Хворого швидко переводять у горизонтальне положення, даючи змогу відкашлятись.

Б) Методика  проведення    мікротрахеостомії

Матеріальне забезпечення: стерильні ватні кульки, розчин йодонату, стерильний шприц 20 мл, тонкий поліхлорвініловий катетер, 5 % розчин новокаїну. Послідовність дій:

1.    Хворого кладуть на спину, під плечі підкладають валик, голову закидають назад.

2.    Ділянку шиї обробляють йодонатом.

3.    Пальпують нижній край щитоподібного хряща і лівою рукою фіксують у серединному положенні трахею під ним.

4 Між хрящовими півкільцями тонкою ін'єкційною голкою проводять пункцію шкіри, підшкірної клітковини, фасції і трахеї. Після пункції в порожнину трахеї. вводять декілька крапель новокаїну.

5.    Через просвіт голки вводять тонкий поліхлорвініловий катетер, який залишають у трахеї, а голку забирають.    

6.    Введення ліків проводять шприцом, який періодично під'єднують до катетера.

Можливі ускладнення. Емфізема шиї і середостіння при неправильному підборі діаметра голки та катетера, захриплість.Спеціальної терапії при цьому не потрібно.

В) Методика проведення конікотомії

1.      Після обробки операційного поля між  щитовидним і перстнеподібним хрящами під місцевою анестезією поперечним розрізом довжиною 1см розрізати шкіру, підшкірну клітковину та власну фасцію шиї. 

2.      Конусовидну зв’язку проколоти кінчиком скальпеля. 

3.      В отвір, що утворився ввести будь-яку порожнисту трубку, а коли її нема, - ручку скальпеля, повернувши її перпендикулярно. 

4.      Після забезпечення надходженя повітря в легені здійснити асептичні та антисептичні заходи і гемостаз.

5.      При перебуванні хворого в стані клінічної смерті конікотомію можна виконувати без знеболювання.

Алгоритм № 7. Перша допомога при механічній і опіковій травмі стравоходу.

А. При пораненнях стравоходу

Ізольовані поранення стравоходу зустрічаються рідко. При пораненні шийної частини стравоходу з'являється біль при ковтанні, витікання з рани слини, їжі, води. Послідовність дій: 

1.      Накладають асептичну пов'язку.

2.      Вводять знеболюючі засоби.

3.      Транспортують потерпілого у відділення грудної хірургії в напівсидячому положенні чи в положенні лежачи на спині в  супроводі медичного працівника.

 

Б. При сторонніх тілах стравоходу

Перша медична і долікарська допомога полягає в спробі видалити стороннє тіло постукуванням по спині розкритою долонею і негайній доставці потерпілого у відділення грудної хірургії .

В. При опіках стравоходу

Симптоми: сильні болі в роті, слинотеча, позиви на блювоту з виділенням слизу з кров'ю, а іноді з клаптями слизової оболонки. Ковтання води, їжі при цьому неможливе. На губах і слизовій оболонці ротової порожнини сліди опіку. Через кілька днів після опіку стан трохи поліпшується, болі зменшуються, ковтання полегшується. Це період позірного поліпшення. Через 3—4 нед знову погіршується стан — утрудняється ковтання через утворення рубцьової тканини, що звужує просвіт стравоходу. Рубцеве звуження відзначається в найбільш вузьких місцях стравоходу. 

Послідовність дій:   

1.      Вводять знеболюючі засоби.

2.      Вводять спазмолітики (атропін, но-шпа, папаверин).

3.      Кладуть холод на эпігастрій.

4.      Хворим дають пити молоко, рослинну олію, яєчні білки, крохмаль, 0,25% розчин новокаїну.

5.      При необхідності вводять серцево-судинні засоби.

6.      Негайно доставляють потерпілого у відділення грудної хірургії.

Алгоритм № 8. Проведення догляду за хворими з трахеостомою

Догляд за трахеостомою поділяється на два періоди: у стаціонарі й у домашніх умовах. Він складається з чотирьох основних заходів.

А) Догляд за трахеостомою у стаціонарі

 1.Загальні принципи догляду в післяопераційному періоді після накладення трахеостоми. Завжди потрібно пам'ятати, що повітря, що надходить у трахею, не нагрівається, не зволожується, не очищається від домішок, як це звичайно відбувається, коли повітря проходить через ніс і верхні дихальні шляхи. У зв'язку з цим людина з трахеостомою

виявляється більш піддатною інфекційним захворюванням.

2.Профілактика висихання й інфікування дихальних шляхів повинна проводитися медсестрами постійно. Вона полягає в:

а) зволоженні дихальних шляхів за допомогою зовнішнього джерела підігрітого зволоженого повітря (спеціальний зволожувач); показані періодичні інгаляції аерозолів. Для попередження висихання слизової оболонки трахеї і попадання в неї інфекції трубку закривають вологою марлевою серветкою;

б) догляді за порожниною рота, оскільки там нагромаджується слина і слиз, а на губах можуть утворюватися тріщини. Для цього обережно відсмоктують слиз з ротоглотки, оглядають губи, порожнину рота, очищають порожнину рота тампонами, змоченими в ізотонічному розчині хлориду натрію, змазують губи зволожуючим кремом;

в) зміні кожні 24 г всього оснащення, використовуваного для вентиляції легень заміні будьякого інструмента який впав на підлогу і використовується для догляду за трубкою, видаленні рідини, що утворилася в результаті конденсації в дихальній апаратурі; г) підтримці адекватного рівня харчування.

3.      Для забезпечення адекватного рівня вентиляції й оксигенації необхідно:

а) повертати хворого кожні 2 год для поліпшення вентиляції легень;

б) оцінювати частоту дихальних рухів;

в) налагодити постуральный дренаж, супроводжуючи його з постукуванням по грудній клітці і вібраційним масажем (за призначенням лікаря).

4.      Багато трахеостомічних трубок мають манжету, що дозволяє забезпечувати

герметичність дихальних шляхів при проведенні вентиляції легень, медсестрі в зв'язку з цим необхідно:   а) регулярно перевіряти стан манжети;

б) регулярно перевіряти, чи надійно фіксована трубка;

в) змінювати зав’язки, якщо вони  забруднилися, порвалися чи стали короткі.

При випаданні трахеостомічної трубки для швидкого відкриття трахеостоми медсестрі необхідно завжди мати поруч з ліжком хворого розширювач трахеї.

Медсестра повинна здійснювати психологічну підтримку хворого.

5.      При необхідності негайного видалення трубки медсестра дотримується  спеціальних засобів безпеки, спостерігаючи: а) за адекватністю дихання, голосом (захриплістю);

б) адекватністю кашлевого і блювотного рефлексу.

6.      Догляд за трахеостомою і відсмоктування слизу здійснюють з використанням стерильних рукавичок і катетера. 

1.           Внутрішню трубку періодично змінюють на стерильну (використану трубку очищають, дезінфікують і стерилізують).  2.               Щоб при цьому уникнути ризику ушкодження слизової оболонки                 трахеї, необхідно            застосовувати               катетер,                для відсмоктування,  на 1/2 менше діаметра трахеостомічної

трубки.

3.                  Пластикова трахеостомічна трубка, що не має внутрішньої канюлі, очищається відсмоктуванням слизу за допомогою електовідсмоктувача. Для цього, надягши стерильні рукавички, з пакета спочатку витягають ту частину катетера, яким він приєднується до електовідсмоктувача, потім ту, яка буде введена в трахеостомічну трубку. 

4.                  Перед уведенням катетер змащують стерильним гліцерином. 

5.                  Потім уводять на глибину 20—30 см, включають електовідсмоктувач (створюючи тиск не вище 25 мм рт. ст.). Хоча відсмоктування повинне бути зроблене ретельно і повноцінно, медсестра зобов'язана пам'ятати, що, поки катетер знаходиться в трахеї, пацієнт не може нормально дихати. 

6.                  Продовжувати відсмоктування медсестра може кілька секунд.

7.                  Якщо трубка випадково випала, відразу ж уводять розширювач трахеї і розводять бранші, щоб утримувати трахею відкритою. Хворого заспокоюють, тому що рухове збудження може викликати задишку і підсилити тривогу.

8.                  Катетер для відсмоктування можна змочувати стерильною водою. 

9.                  У хворого з трахеостомою відсмоктування секрету звичайно провокує кашель. Якщо хворий кашляє, катетер витягають, тому що його присутність у трахеї зменшує її просвіт і вимагає додаткових зусиль для відкашлювання через невеликий просвіт між катетером і трубкою. При кашлі тримають напоготові серветки для збору слизу, що може викидатися із силою через трубку.

10.              По призначенню лікаря за 10 хв перед відсмоктуванням слизу хворому дають вдихати кисень, закапують у трахею стерильний ізотонічний розчин хлориду натрію, 3—5 мл теплого стерильного 1% розчину гідрокарбонату натрію для розрідження густого слизу. Ще краще розріджують мокротиння розчини ферментів (трипсин, хімотрипсин). По призначенню лікаря в трахеостому вводять розчин пеніциліну. Між відсмоктуваннями можна проводити інгаляції кисню.

Тривале перебування трахеостомічної трубки може стати причиною трахеобронхіта, запобігти якому може лише гарний догляд за стомою. Шкіру навколо стоми треба ретельно обробляти, осушувати, змазувати пастою Лассара.

Хворих попереджають, що після трахеостомії він не зможе розмовляти; щоб мова була звучною, йому треба буде прикривати отвір трубки пальцем.

Як тільки хворий відчує себе краще, потрібно дати йому блокнот і олівець, щоб він міг спілкуватися з персоналом.

Хворих, яких повинні виписати з трахеостомічною трубкою, ще в стаціонарі навчають доглядати за нею і замінювати її, а також забезпечують необхідними письмовими інструкціями.

Б) Догляд за трахеостомічною трубкою в домашніх умовах

Оснащення: стерильні серветки — 4 шт., етиловий спирт 70%, йоршик, мильний розчин. 

Послідовність дій: 

1.      Пацієнт повинен  вимити руки.

2.      Приготувати для промивання необхідне оснащення.

3.      Стати перед дзеркалом.

4.      Відвести замок-прапорець зовнішньої трахеостомічної трубки в положення ―вгору‖.

5.      Взяти ―вушка‖ внутрішньої трахеостомічної трубки великим і вказівним пальцями і щільно зафіксувати їх у руці.

6.      Іншою рукою (також великим і вказівним пальцями) зафіксувати пластинку зовнішньої трахеостомічної трубки по обидва боки.

7.      Витягти за ―вушка‖ у напрямку ―від себе‖ дугоподібним рухом внутрішню трахеостомічну трубку з основної (зовнішньої) трубки.

8.      Обробити внутрішню трахеостомічну трубку і відмити її від кірок і слизу йоршиком у посудині з мильним розчином.

9.      Промити внутрішню трахеостомічну трубку під проточною водою.

10.  Обробити внутрішню трахеостомічну трубку серветкою, змоченою 70% етиловим спиртом.

11.  Просушити внутрішню трахеостомічну трубку стерильною серветкою.

12.  Фіксувати пластинку зовнішньої трахеостомічної трубки великим і вказівним пальцями правої руки.

13.  Ввести в отвір зовнішньої трубки внутрішню трахеостомічну трубку, фіксуючи її

(перевести замок-прапорець у положення ―вниз‖);

14.  Вимити руки.

Примітки.  Під час прогулянки в зимовий період необхідно накладати на отвір трубки двох шарову марлеву пов'язку, а в літній період таку пов'язку варто зволожити водою. Для прикриття трубки можна носити косинку, шарфик навколо шиї.

Алгоритм № 9. Надання невідкладної допомоги при сторонніх тілах зовнішнього слухового проходу

1.      Сторонні тіла зовнішнього слухового проходу видаляють за допомогою промивання або інструментами.

2.      Інструментами (пінцетом) видаляють тільки сторонні тіла не круглої форми.

3.      Круглі сторонні тіла видаляти інструментами не рекомендується, оскільки це може призвести до зміщення їх у кістковий відділ слухового проходу або в барабанну порожнину.

4.      Перед видаленням сторонніх тіл, які набрякли (горох, квасоля), для їх зневоднення рекомендується попередньо провести закапування вуха декількома краплями 70 % етилового спирту.

5.      Промивання слухового проходу з метою видалення стороннього тіла проводиться теплою водою або антисептичним розчином (слабим розчином перманганату калію, 0,02 % розчином фурациліну) із шприца Жане місткістю 100-150 мл або гумовим балончиком. Під час промивання голова хворого повинна бути зафіксованою. Струмінь рідини направляють по верхньо-зовнішній стінці зовнішнього слухового проходу.                   

6.      При живих сторонніх тілах рекомендується вливати в зовнішній слуховий прохід підігріте масло (соняшникову олію), що призводить до їх загибелі, а вже потім видаляти.

7.      Якщо видалити стороннє тіло вказаними способами не вдається, хворого направляють в ЛОР-відділення.

                                   Ситуаційні задачі.

1.                 У потерпілого рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщена вліво, у ділянці кута щелепи рвана рана. 

    Назвіть попередній діагноз ? Яку першу медичну допомогу необхідно надати ?

 

2.У хірургічне відділення доставлено хворого, 75 років, з клінікою непрохідності стравоходу. Під час езофагоскопії виявлено пухлину в стадії розпаду, що займає нижню третину стравоходу. Яка тактика лікування хворого?

 

3.Хвора, 62 років, перебувала на диспансерному обліку з приводу алкоголізму та хронічного езофагіту. Протягом останніх 2 міс з'явився загруднинний біль постійного характеру, який посилюється під час ковтання. Хвора стала апатичною, адинамічною, схудла на 6 кг. Який ваш попередній діагноз? Якими спеціальними дослідженнями ви зможете підтвердити діагноз?

 

4.До поліклініки звернулася жінка, 38 років, зі скаргами на швидку стомлюваність, непрацездатність, збудливість, пітливість. Під час опитування з'ясувалося, що вона 8 років прожила у гірській місцевості. Яку хворобу можна запідозрити? Які дослідження треба провести для підтвердження діагнозу?

 

5.До поліклініки звернулася жінка, 42 років, зі скаргами на пухлиноподібне утворення на передній поверхні шиї, яке помітне не тільки під час ковтання. Під час опитування з'ясувалося, що в хворої протягом останніх 2 міс погіршився сон, вона схудла, стала збудлива. Під час огляду: витрішкуватість, тремтіння пальців, прискорене серцебиття.

Який ваш діагноз? Яке лікування?

 

Питання до домашнього завдання

 1. При переломі кісток лицьового скелету, що супроводжуються кровотечею з носа або рота, потерпілого транспортують в положенні: а/ лежачи на спині; б/ на боку; в/ сидячи; г/ на животі; д/ лежачи на спині з повернутою набік головою.

 

 2. Діагноз перелому нижньої щелепи ставиться на підставі: а/ деформації щелепи; б/ патологічної рухливості; в/ крепітації; г/ порушення прикусу; д/ одного з перерахованих симптомів.

 3. Коли виникає загроза западання язика, що треба зробити? а/ максимально витягнути язика вперед; б/ фіксувати язик до коміру одежі; в/ вірно а/б/;

 

 4. У пацієнта К. з пораненням щелепно – лицьової ділянки в заходи першої допомоги входять : а/ боротьба з кровотечею; б/ боротьба з асфіксією; в/ боротьба з шоком; г/ транспортна іммобілізація щелепи; д/ вірно а/, б/, в/; є/ вірно усе перераховане.

 

 5. При сильній кровотечі з дна ротової порожнини необхідно: а/ ввести тампон і притискати його пальцями увесь час транспортування; б/ туго затампонувати ротову порожнину, зробивши попередньо трахеостому; в/ притиснути загальну сонну артерію до хребта на стороні ураження; г/ вірно а/, б/; д/ вірно усе перераховане

 

 6. Для якого захворювання характерні наявність на обличчі яскравої гіперемії з чіткими контурами, високої температури постійного типу, ознобу? Принципи лікування?

 

7. Для якого захворювання характерна наявність твердого вузла на нижній губі, збільшення підщелепних лімфовузлів? Діагностика та лікування?

 

8. Для якого захворювання характерні набряк, гіперемія слизової оболонки ротової порожнини, поганий запах з роту, висока температура? Лікування? Профілактика?

 

9. Для якого захворювання характерне значне збільшення голови в розмірах? Принципи діагностики та лікування?

 

 10. Для яких захворювань характерний дефект: а/верхньої губи; б/піднебіння? В чрму небезпека цих захворювань? Принципи лікування?

 

 

Питання до домашнього завдання

 1.При пораненні шиї повітряна емболія можлива у випадку: а/ поранення артерії шиї; б/ поранення вен шиї; в/ розриву трахеї; г/ поранення стравоходу.

2.Для зупинки кровотечі з артерії шиї джгут накладають: а/ на рану; б/ вище рани; в/ нижче рани; г/ джгут протипоказаний.

 3.Для зупинки кровотечі з сонної артерії шину Крамера накладають попередньо на: а/ сторону поранення; б/ сторону, протилежну пораненню; в/ навколо шиї; г/ зовсім не накладають шину. 4.Для нейтралізації лугу при опіках стравоходу використовують лимонну або оцтову кислоти в концентрації: а/ 1%; б/ 3%; в/ 5%; - 24 - г/ 10%.

5.Чим Ви допоможете пацієнтові з пораненням стравоходу? а/ накладете асептичну пов’язку на рану; б/ не дасте пити і їсти; в/ негайно транспортуєте хворого в стаціонар; г/ все перелічене вірно.

 6.При потраплянні великого стороннього тіла в гортань у дитини виникла асфіксія. Врятувати пацієнта може тільки: а/ невідкладна трахеостомія; б/ ларингоскопія, видалення тіла; в/ різкий удар між лопатками; г/ повернути дитину донизу головою – 1 різке встряхування; д/ усе перелічене.

7.У пацієнта О. під час обіду з’явився біль в горлі, за грудиною, під лопатками, неможливість ковтання їжі та рідини. Ваш діагноз? а/ стороннє тіло гортані; б/ стороннє тіло стравоходу; в/ вірно а/, б/. Дії першої допомоги?

Література

1.      І.В.Роздольський. Посібник з хірургії.К.Здоров’я.2003 р. 

2.      Скрипниченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа, 1992 р., 

3.      Кіт О.М. Хірургіїя – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002 р., 

4.      Цитовская Л.В.Руководство к практическим занятиям по хирургии. – К.: Вища школа,

1988