Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціонування органів і систем у віковому аспекті». Тема практичного заняття № 2 «Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток у різні періоди життя людини.» Група 2Б л/с. Дата:15.02.23.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціонування органів і систем у віковому аспекті».

Тема практичного заняття № 2 «Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток у різні періоди життя людини.»

Група 2Б л/с.

Дата:15.02.23.

Практичне заняття № 2 ТЕМА: Морфо-функціональні особливості основних аналізаторів (зорового, слухового, вестибулярного), їх розвиток у різні періоди життя людини.

 Повторити теоретичний матеріал і надати відповіді на  запропоновані питання

Аналізатори

Згідно з теорією І.П. Павлова, відтворення зовнішнього світу відбувається завдяки аналізу навколишнього середовища. Структури, які здійснюють аналіз подразників, І.П. Павлов назвав аналізаторами. Поняття "периферійний кінець аналізатора" й "органи чуття" подібні між собою.

Різни­ця у використанні цих понять залежить від методу обстеження пацієнта. Розрізняють два методи — об'єктивний та психофізіологічний. Крім цих понять, поширений термін "сенсорні системи" — це сукупність структур, які беруть участь у сприйнятті подразників і переробленні отриманої від рецепторів інформації. Органи чуття розвиваються в онтогенезі раніше, ніж центральні механізми, що забезпечують аналіз інформації на вищих рівнях мозкових структур. Розвиток окремих аналізаторів відбувається по-різному. Найраніше дозріває структура вестибулярного аналізатора, потім — нюхового, аналізатора смаку і шкірного. Пізніше відбувається розвиток слухового і зорового аналізаторів.

Зоровий аналізатор

Розвиток очей починається на 3-му тижні ембріогенезу. Сітківка ока роз­вивається з випинання структур проміжного мозку. Судинна оболонка і склера утворюються з мезенхіми, кришталик має ектодермальне походження У момент народ­ження дитини периферійна ділянка сітківки ока дифе­ренційована краще, ніж цент­ральна. Тому колбочки залиша­ються більше нерозвинутими, ніж палички. Колбочки мають кулясту форму, кількість їх у 4 ра­зи менша, ніж у дорослих. Не завершений процес організації центральної ямки. Морфологіч­но розвиток центральної ямки закінчується на 4-му місяці після народження, у цей час підвищується гострота зору. Мієлінізація зорових нервів по­чинається після народження, від хіазми в бік таламуса, а в 3— 4 міс завершується мієлінізація периферійної частини зорового нерва. Інтенсивний розвиток підкіркових зорових структур, зорової зони кори відбувається на 1-му році життя і завер­шується дозріванням клітинних структур зорового аналізатора в 6—7 років. Чутливість до світла в дітей з'являється відразу ж після на­родження. На достатньо сильне світло в дітей з'являється рефлекс зіниці ока, миготливий рефлекс, рух го­лови.Світлова чутливість у новонароджених низька. Вона підвищується в перші місяці життя. З 7 до 18 років світлова чутливість очей збільшується в 2 рази. З віком підвищується функціональна рухливість зорових рецеп­торів. У маленьких дітей погано виражена темнова і світлова адаптація. Обидва процеси посилюються до 20—24 років.

Рефракція ока Протягом дитячого віку змінюється розмір очних яблук. Новонаро­дженим дітям притаманна невелика гіперметропія (далекозорість). Гіпер­метропія (1—4 діоптрії) зумовлена відносно малим розміром очних яблук і короткою передньозадньою віссю ока. Хоча у новонароджених рогівка і кришталик більш опуклі, ніж у дорослих, задній фокус оптичної системи міститься за сітківкою ока. Переважання гіперметропії може зберігатися в грудному і дошкільному віці. Завдяки збільшенню очних яблук з віком зменшується гіперметропія і в більшості дітей у 8—12 років очі стають еметропічними.У 30—40 % дітей передньозадній розмір очей збільшується понад нор­му і тоді розвивається міопія — короткозорість. У цих випадках дітям потрібно підбирати окуляри. Такі діти перебувають на диспансерному обліку в офтальмологічних кабінетах. Для того, щоб проводити ефективну профілактику міопії, потрібно знати причини її розвитку. До них належать:

•  тривале розглядання близьких предметів;

•  тривале напруження акомодації (скорочення війкового м'яза);

•  недостатнє освітлення робочого місця;

•  звичка читати лежачи або під час проїзду в транспорті;

•  велике навантаження на орган зору внаслідок тривалого перегляду
телепередач.

Профілактика й усунення цих причин дасть змогу зберегти нормаль­ний зір.

Гостроту зору (visus) обстежують за допомогою спеціальних таблиць, на яких розташовані 10 рядів літер або різних малюнків (для дітей молодшого віку), розміри яких поступово зменшуються. Кожне око обстежують окремо. Гострота зору в нормі дорівнює 1.

Гостроту зору визначають за формулою:Visus= d/D, де

d - відстань від таблиці;

D - літера з рядка найдрібніших, прочитана на відстані d.

Якщо пацієнт з відстані 5 м прочитує верхнього рядка знаків, гострота його зору менша за 0,1. Поступово наближаючи пацієнта до таблиці, з”ясовують, на якій відстані він зможе прочитати перший ряд. Якщо, наприклад, ця відстань становить 3 м, то за формулою Снеллена, гострота зору у цієї людини - 0,06. Отже, кожен метр відстані відповідає гостроті зору 0,02..

Гострота зору у дітей з нормальною рефракцією збільшується з віком, так в 4-5 років - вона дорівнює 0,80%, 5-6 років - 0,86%, 7-8 років - 0,91%, 10-15 років - підвищується від 0,98 до 1,15%.

Зорова зона розташована в потиличній частині кори головного мозку.

Профілактика порушення зору в дітей та підлітків:

1) попередження розповсюдження очних хвороб у дітей, які найбільш часто зустрічаються - це кон”юнктивіт, хвороби повік, гостре запалення слізної залози;

2) попередження травми очей, частота яких з віком збільшується у дітей і підлітків;

3) для попередження захворювання очей у дітей шкільного віку необхідно дотримуватися: правил особистої гігієни, правил освітлення приміщень, раціональне харчування.

Зіничні рефлексиЗвуження зіниць під впливом світла спостерігається в семимісячного пло­да. У новонароджених зіниця має розмір до 3 мм. Якщо на око потрапляє світло, зіниця звужується. Зіничні рефлекси змінюються протягом віку. Розширення зіниць у разі недостатнього освітлення проявляється слабо. До 10 років розмір зіниць збільшується, а потім дещо зменшується. Амплітуда коливань діаметра зіниці змінюється залежно від освітлення. Акомодація — це пристосування ока отримувати на сітківці чітке зо­браження предметів, які розглядаються на різній відстані. У дітей кришта­лик має високу еластичність, у 10 років діапазон акомодації вищий, ніж у дорослих, після 10 років еластичність кришталика зменшується, що при­зводить до зменшення об'єму акомодації.Рух очейУ новонароджених очі швидко повертаються на джерело світла. Коорди­нація очей недосконала. Періодично може з'являтися косоокість. Коорди­нація скорочень зовнішніх м'язів ока швидко удосконалюється, з 2-го місяця діти фіксують очі до 1 хв на яскравих предметах, починають слідкува­ти за предметами в 3 міс. Кольоровий зір На 3-му місяці життя в дітей виробляються умовні рефлекси на дифе­ренціювання кольорів у разі підкріплення безумовними подразниками. На­приклад, червоне світло підкріплюється безумовним подразником, зелене світло — не підкріплюється і смоктальних рухів у дитини не буде. У 5 міс малюк починає вибирати іграшку за кольором. Свідоме сприйняття кольо­рів формується значно пізніше. У віці 2,5—3 роки діти починають пра­вильно називати кольори. Для розвитку кольорового зору має значення розвиток колбочкового апарату, нейронів сітківки, центральних структур, що забезпечують кольорове сприйняття предметів.

Гострота зору підвищується в дітей з віком. У 3—5 років го­строта зору стає як у дорослих.

Сльозовий апарат у новонароджених дітей сформований, але сльозова рідина виробляється в малій кількості. Посилюється сльозоутворення у дітей на 3-му місяці життя.

Миготливий рефлекс, як і зіничний, виробляється ще у плода. Після народження в дітей очі закриті навіть під час годування. Якщо очі відкриті, промінь сонця викликає миготливий рефлекс.

                                                               Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор відмежовується від нервової системи на 4-му тижні розвитку ембріона. Він відразу ж поділяється на верхню і нижню частини. З нижньої частини розвивається завитка. На 9—10-му тижні завитка має 2,5 витка, як у дорослих, але висота його незначна, всього 3 мм (у дорос­лих — 6—7 мм). Збільшення висоти завитка відбувається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Диференціювання клітин епітелію ка-нальців завитка закінчується у плода на 6-му місяці. Мієлінізація слухової системи відбувається дуже повільно і закінчується тільки у віці 4 роки.

Вушна раковина у новонародженого морфологічно розвинена, але має певні особливості. Зовнішній слуховий хід короткий, вузький, барабанна перетинка розташована більш горизонтально, має відносно більшу товщи­ну, ніж у дорослих. Слухова труба коротка і широка. Середнє вухо до на­родження — без повітря, воно заповнене рідиною. Після народження про­тягом 1 міс барабанна порожнина заповнюється повітрям. У дітей віком 1 міс орган слуху і рівноваги анатомічне сформований .

Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода. У новонаро­джених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації вели­кого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джере­ла звуку. Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготли­вий рефлекс на звуковий подразник. Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в середині звукових частот — 1000 гц.

Пороги на низькі частоти менші, ніж на високі. З віком звукова чутливість збільшується. Найбільше сприйняття різних звуків досягається в 14—19 років. Для розвитку мовного і музично­го слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими.

Геронтологічні зміни слухового аналізатора

Вікові зміни функцій слухового аналізатора найбільш характерні для людей похилого віку. У 40—50 років настає помітне погіршення звукової чутли­вості, особливо воно виражене в ділянці високих частот. Люди в ЗО років сприймають звуки дуже високої частоти — 20 000 Гц, у 35 років верхня ме­жа знижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц.

З віком відбувається інволюція слухових рецепторів. Первинно страж­дають центральні механізми слуху. Люди похилого віку мають нижчу мож­ливість сприйняття мови за наявності звукових шумів, що свідчить про зниження здатності проводити аналіз сигналів, необхідних для виділення сигналів із шуму. З віком сприйняття мови знижується.

Зміни слухового аналізатора при старінні:

- Зниження слуху і зору призводять до порушення координації рухів у людей літнього віку і неспроможності зберегти рівновагу. Це найчастіша причина падіння людей літнього віку.

Пресбіакузис - це прояви старіння організму , яке проявляється віковим зниженням слуху. Перші ознаки його можуть бути в 30-40 років.

У чоловіків слух знижується раніше ніж у жінок. Пресбіакузис розвивається внаслідок дії шуму і перенесених захворювань вуха. При пресбіакузисі змінюється весь слуховий аналізатор, внаслідок дистрофічних і атрофічних процесів, які призводять до зменшення числа чутливих клітин і нейронів.

 

https://klanatomy.pdmu.edu.ua/storage/resources/docs/kPwbk1eCUPZ95OQm9VIY1nZK8ZNJm9eN1ZSpCctn.pdf

 

Вестибулярний аналізатор Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слу­хового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утво­рюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано — на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вес­тибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4—5 міс.Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародже­ного рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм).У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.

Під час народження дитини відбувається збудження вестибулярного апарату. В результаті чого у новонароджених в перші дні життя може спостерігатися горизонтальний ністагм. В нормі ністагм непостійний.Новонароджена дитина здається зовсім безпорадною і фізично безпомічною. Голова у новонародженого звисає донизу під дією сили тяжіння. Протягом перших тижнів життя дитина робить спроби підняти і втримати голову. Але тільки на другому місяці життя діти починають вільно втримувати голову і переміщати її в просторі (це лабиринтний установочний рефлекс).

У 2 місяці дитина добре тримає голову у положенні лежачи на животі, утримуючи її у вертикальному положенні протягом 1 - 1,5 хвилини.

У 3 місяці дитина лежить на животі, піднімаючи тулуб, спираючись на лікті і передпліччя, високо піднявши голову.Добре утримує голову у вертикальному положенні (на руках у дорослого).

У 4-5 місяців рухи у дитини стають вільними, вона тягне руки до іграшок, захоплює їх, повертається зі спини на живіт.

У 6 місяців дитина самостійно сидить.

У 7 місяців - повзає.

У 9 місяців - встає. У 9,5 місяців - крокує з підтримкою

У 10,5 місяців - стоїть. У 11-12 місяців - самостійно ходить.

                               Особливості вестибулярних рефлексів у дітей

1. рефлекс опори (зникає у віці 2 місяці);

2. рефлекс автоматичної ходи;

3. рефлекс повзання (зникає до 4 місяців);

4. лабіринтний тонічний рефлекс проявляється у здорової дитини легким напруженням м”язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо дитина лежить на животі, і таким же легким напруженням розгиначів кінцівок, якщо дитина лежить на спині (зникає наприкінці першого місяця життя).

 Аналізатори смаку, нюху

Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу. У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини. Смакові рецептори виз­начаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердо­му піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік. Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників — солодкі, гіркі, кислі, солоні. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик.З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років. У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих.

Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речо­вин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора.

Шкірна рецепція

На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення. Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Першими починають формуватися пластинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5—6-му році життя дитини.Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження. Чут­ливість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає. У 8— 10 років інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17—20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму.Новонароджені діти розрізняють тепло і холод. З віком температурна чутливість підвищується.Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народ­ження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття.Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тен­денцію до зниження

                               Вирішити тестові завдання

1. Яку патологію зору найчастіше виявляють у шкільному віці:

а)  гіперметропію;

б)   косоокість;

в)   міопію;

г)   сторонні тіла;

д)  кон'юнктивіти?

2. Яка ознака не характерна для гіперметропії в новонародженої
дитини:

а)   відносно малі розміри ока;

б)   око має кулясту форму;

в)   малий розмір передньо-задньої осі ока;

г)   чітке зображення предмета за сітківкою ока;

д)  чітке зображення предмета перед сітківкою ока?

           3. Якими процесами старіння зорового аналізатора можна поясни­
ти зниження світлової й темнової адаптації в людей старечого
віку:

а)   послабленням кровопостачання ока;

б)   атрофічними процесами в зоровому нерві;

в)   зменшенням прозорості кришталика;

г)   зменшенням еластичності капсули кришталика;

д)  звуженням зіниці ока?

4. Якими процесами можна пояснити зниження гостроти зору в
людей після 60 років:

а)  зменшенням прозорості заломних середовищ ока;

б)  атеросклеротичними змінами в судинах ока;

в)  зменшенням кількості еластичних волокон кришталика;

г)   атрофічними змінами пігментного епітелію сітківки ока;

д)  дистрофічними змінами в аферентних шляхах зорового
аналізатора?

5. Гостре запалення середнього вуха супроводжується болем у
разі надавлювання на козелок. У якому віці цей симптом має
діагностичне значення:

а)  у грудному;

б)  у переддошкільному;

в)  у дошкільному;

г)   у молодшому шкільному;

д)  у дорослих?

           6. Часте інфікування середнього вуха в дітей пов'язане з такими
особливостями слухового аналізатора:

а)  коротка і широка слухова (євстахієва) труба;

б)  короткий та вузький зовнішній слуховий хід;

в)  значна товщина барабанної перетинки;

г)   мала висота завитки внутрішнього вуха;

д)  малий розмір барабанної перетинки.

           7. Люди похилого віку гірше сприймають високочастотні звуки.
Якого діапазону досягає верхня межа високих звуків у людей
віком 65—70 років:

а)  до 20 000 Гц;

б)  до 25 000 Гц;

в)  до 15000Гц;

г)   до 10000Гц;

д)  до 5000 Гц?

8. Які з перерахованих аналізаторів проявляють свою функцію
відразу після народження:

а)  слуховий аналізатор;

б)  аналізатор нюху;

в)  аналізатор смаку;

г)   зоровий аналізатор;

д)  тактильної чутливості?