Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття№1: «Вступ.Поняття про реанімацію та інтенсивну терапію. Термінальні стани. Серцево-легенева та церебральна реанімація» Група 4 Б л/с. Дата: 15.01.-2021 4Бл.

 

Викладач Єрофєєва В. В

Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія».

Тема практичного заняття№1: «Вступ.Поняття про реанімацію та інтенсивну терапію. Термінальні стани. Серцево-легенева та церебральна реанімація»

Група 4 Б л/с.

Дата: 15.01.-2021  4Бл.

 

Навчальна практика

 

Знати:

1.Непрямий масаж серця і ШВЛ одним і двома реаніматорами. Техніка проведення. Використання інструментів і апаратури.

2.Класифікація стадій реанімації, що була прийнята Всесвітньою асоціацією анестезіологів-реаніматорів:

І стадія елементарного підтримування життя (ШВЛ, оксигенація):

— забезпечення прохідності дихальних шляхів;

— проведення ШВЛ;

— підтримування штучного кровообігу.

ІІ стадія елементарного підтримування життя (відновлення кровообігу):

— медикаментозна терапія (внутрішньовенна і внутрішньосерцева);

— електрокардіографія;

— дефібриляція.

ІІІ стадія тривалого підтримування життя (церебральна (мозкова) реанімація):

— оцінювання стану хворого;

— відновлення нормального мислення;

— інтенсивна терапія.

3.Ознаки ефективності реанімаційних заходів (зіниці, шкірні покриви, пульс, серцебиття, дихання).

4.Ускладнення під час проведення реанімаційних заходів (регургітація, аспірація, вивих нижньої щелепи, розрив легеневої тканини, розрив печінки, перелом ребер).

5.Критичні лінії ЕКГ (асистолія, дрібнохвильова та високохвильова фібриляція, нормальна ЕКГ).. Техніка безпеки під час проведення дефібриляції.

6.Патфізіологічні зміни в постреанімаційний період. Постреанімаційна хвороба та її стадії. Патогенез постгіпоксичного набряку мозку.

Практичні навички:

¾    засвоєння техніки проведення ШВЛ і непрямого масажу серця одним і двома реаніматорами;

¾    засвоєння техніки введення S-подібної трубки;

¾    використання під час проведення ШВЛ дихального мішка АМБУ;

¾    підготовка набору інструментів для ендотрахеальної пункції;

¾    підготовка набору інструментів для інтубації трахеї;

¾    підготовка дефібрилятора до роботи;

¾    охорона праці та безпеки життєдіяльності під час роботи з дефібрилятором;

¾    охорона праці та безпеки життєдіяльності під час проведення серцево-легеневої реанімації на муляжах.

 

Завдання

1.Додоти до опорного конспекту лекції(від13.01.21)матеріал:

            -Організація реанімаційної допомоги.

            -Показання до госпіталізації хворих у відділення реанімації та інтенсивної                                    терапії(ВРІТ).

            -Протипоказання до госпіталізації у ВРІТ.

            -Обовязки медичної сестри ВРІТ.

            -Документація у ВРІТ.

            -Питання деонтології у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії.

            -Охорона праці в анестезіології та реаніматології.

2.Вирішити тестові завдання.

3.Вирішити задачі.

4. До наступного практичного заняття записати в зошиті для практичних занять алгоритми практичних навичок,що перераховані, з підручника Палій Л.П.Основи реанімації.

Організація реанімаційної допомоги

На догоспітальному етапі реанімаційна допомога надається шляхом проведення штучного дихання «рот до рота», непрямого масажу серця. Вона надається бригадами «швидкої допомоги», які обладнані засобами для проведення ШВЛ і інфузійної терапії, а спеціалізовані реанімаційні та травматологічні бригади – дихальною апаратурою, дефібриляторами, кардіомоніторами, наборами для інтубації трахеї, трахеостомії, катетеризації центральних вен.

Кваліфікована реанімаційна допомога надається в відділеннях реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ), які можуть бути багатопрофільними або спеціалізованими (хірургічні, кардіологічні, неврологічні, інфекційні, опікові та інші) (Мал.1,10).

Основні завдання таких відділень - це здійснення комплексу заходів для відновлення і підтримки порушених в зв’язку з (травмами, захворюваннями, операціями) життєво важливих функцій, а також надання методичної допомоги і навчання медичного персоналу і населення заходам реанімації.

Відділення реанімації мають у своєму складі лікувальні та службові приміщення: реанімаційну залу і палати інтенсивної терапії, процедурну, ординаторську, сестринську, кабінети завідуючого відділенням і старшої сестри, апаратну кімнату, експрес-лабораторію, санвузли та душові, боксовану палату з окремим входом а також рекреаційні приміщення (холи, коридори).

Основний принцип структури відділення – це реанімаційна зала у центрі, а по периметру палати інтенсивної терапії. Таке розміщення дає можливість негайного доступу до всіх хворих і можливість спостереження за всіма пацієнтами з сестринського поста.

До кожного ліжка зі всіх сторін має бути вільний доступ з урахуванням застосування спеціальної апаратури для реанімації і моніторингу, з ізоляцією (зорової та звукової) пацієнтів один від другого.  

 

Вільний зв’язок з черговим реаніматологом, черговими спеціалістами, допоміжним та технічним персоналом.

Приміщення мають бути обладнані заземленням, підставками для апаратури вмонтованими на стінах, а також мати доступ до проточної води. До кожного ліжка підведений кисень, системи розрядження (для активного дренування) і стисненого повітря для роботи апаратів ШВЛ з пневматичним приводом.

Відділення обладнується наркозною та дихальною апаратурою, кардіомоніторами, дефібриляторами і кардіостимуляторами, обладнанням для екстракорпоральних методів лікування (гемосорбція та інші), електровідсмоктувачами, інгаляторами, портативним рентгенівським апаратом, наборами для інтубації трахеї, трахеостомії, катетеризації центральних вен, плевральної і люмбальної пункцій, мішками «Амбу», зондами і катетерами, функціональними ліжками, необхідним лабораторним обладнанням і медикаментозними засобами.

Основні показання для госпіталізації хворих в реанімаційне відділення:

коми різної етіології;

гостра дихальна недостатність (астматичний статус, важка пневмонія, пневмоторакс тощо);

шок;

гостра серцево-судинна недостатність (інфаркт міокарда, набряк легень, тяжке порушення ритму серця, колапс тощо);

гостра ниркова та печінкова недостатність;

тяжкі отруєння, судомні стани;

розповсюджений перитоніт;

великі операції і тяжкий післяопераційний період;

стан після перенесеної клінічної смерті;

тяжкі опіки, відмороження, променеві ураження, що становлять небезпеку для життя хворого;

порушення гемостазу (ТЕЛА, ДВЗ синдром, велика кровотеча, гемоліз крові тощо). 

Протипоказання до госпіталізації хворих у ВРІТ:

хронічно невиліковні захворювання в термінальних стадіях (хронічна ниркова та печінкова недостатність, хронічна серцево-судинна недостатність тощо);

злоякісні новоутворення з метастазуванням, інфекційні контагіозні захворювання при неможливості ізоляції хворих (менінгіт, вірусний гепатит тощо).

Обов'язки медичної сестри ВРІТ

Безперервний нагляд за станом хворого (оцінка свідомості, положення в ліжку, стану шкірного покриву).

Вимірювання основних параметрів гемодинаміки (АТ, пульс, ЦВТ тощо). Термометрія.

Оцінка ефективності самостійного дихання, його частоти, проведення дихальної гімнастики та лікувальної фізкультури.

Участь у моніторинговому спостереженні.

Проведення інфузійної терапії, згідно з призначенням лікаря.

Контроль за балансом рідини (врахування діурезу, перорального прийому рідини, втрат рідини через зонд, дренажі тощо).

Участь у зондуванні травного каналу, ендоскопії та інших методиках діагностики і лікування.

Підтримання прохідності дихальних шляхів (відсмоктування харкотиння через трахеостому, ендотрахеальну трубку а також з порожнини рота хворих в коматозному стані).

Киснева терапія.

Катетеризація сечового міхура, промивання сечового міхура розчинами антисептиків через постійний катетер.

Контроль за станом операційної рани (зміна пов'язок, просочених кров’ю, гноєм).

Постановка банок, гірчичників, клізм (разом з медичними працівниками нижчої ланки).

Профілактика пролежнів.

Підготовка і контроль за роботою контрольно-діагностичної та лікувальної апаратури.

Участь у проведенні серцево-легеневої реанімації.

Забір крові для лабораторних досліджень.

Визначення групи крові, індивідуальної та біологічної сумісності при переливанні під контролем лікаря.

Стерилізація інструментарію та апаратури.

Підготовка для використання наборів для трахеостомії, венесекції, епідуральної та спинальної пункції, пункції плевральної та черевної порожнини.

Знання фармакодинаміки, побічних ефектів, ускладнень, правил прийому, зберігання та застосування препаратів, що використовуються в роботі.

Ведення відповідної медичної документації.

Лікувально-профілактичний та гігієнічний догляд за хворими.

Знати клініку, патогенез та основні методи інтенсивної терапії захворювань, станів хворих ВРІТ.

Документація у ВРІТ, яку повинна вести медична сестра

Листок призначень та спостережень.

Картка реанімації та інтенсивної терапії.

Зведення про переміщення хворих у відділення та з нього.

Журнал реєстрації хворих.

Журнал чергової медичної сестри.

Журнал обліку наркотичних препаратів.

Журнал обліку сильнодіючих засобів.

Питання деонтології у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ)

В роботі медперсоналу реаніматологічної служби часто зустрічаються проблеми етико-деонтологічного характеру, що пов’язано з специфікою роботи в даній галузі. Дійсно, випадки, які стаються в екстреній медицині, зокрема в реаніматології, нерідко непередбачені і часто фатальні.

Ситуації, які виникають у чотирьохкутниках (лікар-сестра-хворий-родичі хворого) несуть на себе відбиток драматизму, пов’язаного з реальною загрозою життю людини. З одного боку, психічне і фізичне навантаження, яке лягає на плечі медперсоналу, дійсно високе: перед ними стоїть задача діяти чітко і професійно в максимальні стислі відрізки часу. З іншого боку, родичі пацієнта знаходяться під тягарем очікування можливої смерті свого близького, в зв’язку з чим виправдано пред’являти високі вимоги до медичного персоналу.

У відношенні один до одного співробітники повинні пам’ятати, що спеціального поділу відповідальності за дію, проступок для різних категорій спеціальностей (лікарів і сестер) немає, кожний в повній мірі відповідає за свої дії (або без дії) відповідно зі своїми службовими обов’язками. Намагання перекласти провину на іншого – шлях відомо тупиковий

У відділенні реанімації, де смерть пацієнта - ситуація, на жаль, не рідка, чергова бригада повинна працювати чітко, злагоджено, з повною довірою один до одного, «однією командою»

Реанімацію треба проводити максимально швидко і вміло. Якщо реанімаційні заходи проводяться на очах у родичів, у останніх, у випадку смерті пацієнта, не повинно складатися враження, що допомога проводилася недостатньо кваліфіковано. Погане враження на родичів (і не тільки на них) справляє «не доглянутий» вигляд хворого, який знаходиться у реанімаційному відділенні: брудні і зірвані пов’язки, пом’ята брудна ліжкова білизна, клекочуще дихання при погано санованих дихальних шляхах.

В розмові з родичами медсестрі треба уникати специфічних подробиць і спеціальної термінології. Медсестра повинна уникати від дачі інформації про стан пацієнта, краще порадити поговорити з лікарем. Об’єм інформації, який може дати медсестра повинен бути обмежений: знаходиться хворий в свідомості або ні, чи розмовляє. У випадку зайнятості лікаря і за згодою з ним медсестра може інформувати про тяжкість стану пацієнта і про динаміку його стану. Дати чіткі прогнози в медицині – річ не благодійна. Не треба вселяти надії, так як у випадку смерті пацієнта це спричинить негативну реакцію по відношенню до медиків.

Тести та задачі для самоконтролю

1. Вкажіть, які заходи проводяться в першій стадії реанімації ,згідно ―Азбуки Сафара‖:

1 проведення гемотрансфузії

2 забезпечення прохідності дихальних шляхів

3 боротьба з гіповолемією

4 введення гормональних заходів

5 дати під язик таблетку нітрогліцерину  

 

2. При проведенні стадії серцево-легенево-церебральної реанімації на ЕКГ зареєстровано нерівномірні зубці високохвильової амплітуди. Вкажіть вид зупинки кровообігу:

1 асистолія

2 раптова коронарна смерть

3 фібриляція шлуночків

4 «неефективне серце»

5 миготлива аритмія

3. Під час зовнішнього масажу серця реаніматор вкладає основу долоні на:

1 нижню третину грудини

2 верхню третину грудини

3 середню третину грудини

4 верхівку серця

5 ділянку 2-4 ребер зліва

4. Непрямий масаж серця у дорослих проводиться:

1 одним пальцем

2 однією рукою

3 двома пальцями

4 двома руками

5 окремими ударами

5. Стан декортикації наступає при:

1 комі

2 агонії

3 соціальній смерті

4 клінічній смерті

5 біологічній смерті

6. Після проведення дефібриляції у хворого відновилася нормальна серцева діяльність, проте через 10 хвилин повторна зупинка серця. Чи  

 

необхідно проводити такому хворому повторну дефібриляцію і скільки разів:

1 повторна дефібриляція не потрібна

2 повторяти дефібриляцію максимально 5 разів

3 припинити спроби дефібриляції при досягненні максимальної напруги

4 повторяти дефібриляцію максимально 10 разів

5 необхідна повторна дефібриляція, кількість їх не обмежена

7. До термінальних станів, що межують зі смертю, відноситься все, крім:

1 тяжких стадій шоку

2 «соціальної смерті»

3 передагональних станів

4 агонії

5 клінічної смерті

8. Потерпілий Н. 32 років отримав електротравму. Відсутні пульс на сонних артеріях та самостійне дихання, зіниці розширені. З чого медсестра почне невідкладну допомогу:

1 ШВЛ за методом «рот до рота»

2 непрямого масажу серця

3 проведення дефібриляції

4 потрійному прийому Сафара

5 висування вперед нижньої щелепи

9. Ефективність ШВЛ контролюють за наявності:

1 екскурсій грудної клітки

2 тахікардії

3 рухової активності

4 свідомості

5 м’язового тонусу

10. Якщо вентиляція легень методом «рот до рота» неефективна, необхідно:

1 опустити голову постраждалого і продовжити ШВЛ

 

2 провести трійний метод Сафара і продовжити ШВЛ

3 покликати помічника

4 провести прекардіальний удар

5 приступити до непрямого масажу

11. Для попередження електротравми персонал не повинен торкатися нічого, крім:

1 тіла хворого

2 операційного столу

3 наркозного апарату

4 гумового килимка

5 неізольованої частини електроду

12. На яке значення необхідно піднімати напругу електричного току при кожному повторному розряді:

1 250 В

2 500 В

3 1000 В

4 1500 В

5 2000 В

13. Під час операції у хворого виникла зупинка серця. Звичайні реанімаційні заходи виявилися неефективними. Реаніматолог почав дефібриляцію. З якої величини напруги починають її проводити:

1 3-3,5 кВ

2 4-4,5 кВ

3 5-5,5 кВ

4 6-6,5 Кв

5 7-7,5 кВ

14. Ви допомагаєте в операційній при проведенні реанімації хворому, у якого трапилася зупинка серця. Для чого після виконання команди ―дефібриляція ‖ медсестра натискує клавішу ―розряд ‖:

1 для повторної дефібриляції

 

2 для відключення дефібриляції

3 для зняття надлишкової напруги

4 для закінчення реанімаційних заходів

5 для підключення дихальної апаратури

15. Якщо проводять інтубацію трахеї вигнутим клинком, то його кінець просувають до язиково-надгортанної складки і корінь язика піднімають догори. Після цього стає добре видно:

1 голосову щілину

2 вхід до стравоходу

3 підскладковий простір

4 мигдалики

5 піднебіння

16. Дефібриляцію шлуночків проводять:

1 доти, доки на ЕКГ – асистолія

2 доти, доки на ЕКГ реєструється фібриляція

3 не більше однієї години

4 не більше 10 розрядів

5 3-5 розрядів

17. На встановлення діагнозу клінічної смерті слід витрачати не більше:

1 8-10 секунд

2 8-10 хвилин

3 не більше 5 хвилин

4 10-15 хвилин

5 не більше 20 хвилин

18. Назвіть І стадію серцево-легеневої та церебральної реанімації:

1 стадія подальшого підтримування життя

2 стадія тривалого підтримування життя

3 постреанімаційна хвороба

4 стадія елементарного підтримування життя

5 стадія оживленого організму  

 

19. При проведенні ІІ етапу СЛР всім хворим необхідно вводити такі лікарські засоби:

1 адреналін, строфантин, гідрокортизон

2 гідрокортизон, хлористий кальцій, норадреналін

3 адреналін, атропін, натрію гідрокарбонат

4 кордіамін, атропін, строфантин

5 лобелін, хлористий кальцій, норадреналін

20. Під час проведення непрямого масажу серця Ви відчули характерний хруст, що свідчить про перелом ребра. Ваші дії:

1 продовжуєте СЛР, правильно розташувавши руки на грудині

2 припиняєте реанімаційні заходи та робите прекардіальний удар

3 продовжуєте СЛР, змістивши руки до неушкоджених ребер

4 констатуєте біологічну смерть

5 робите прямий масаж серця

21. У потерпілого 19 років клінічна смерть. Медсестра проводить серцево-легеневу реанімацію. Що з переліченого свідчить про ефективність закритого масажу серця:

1 пасивні рухи грудної клітки

2 зниження температури тіла

3 відсутність свідомості

4 пульсація на сонній артерії

5 розширення зіниць

22. Перед проведенням непрямого масажу серця при електротравмі потрібно:

1 провести конікотомію

2 зробити трахеостомію

3 виконати прийом Геймліха

4 ввести в/в розчин адреналіну гідрохлорид

5 виконати прекардіальний удар  

 

23. При огляді пацієнта 75 років свідомість та всі рефлекси відсутні. Ознаки діяльності серцевої та дихальної систем не визначаються. Виявлено заклякання м’язів, трупні плями, розм’якшення очного яблука та помутніння рогівки. Який імовірний діагноз:

1 клінічна смерть

2 біологічна смерть

3 передагонія

4 агонія

5 термінальна пауза

24. Для чого при зупинці серця вводять натрію гідрокарбонат:

1 попереджує розвиток ацидозу

2 має захисну дію на міокард

3 підвищує ефективність фармакологічних препаратів, що вводять

4 корегує метаболічний ацидоз

5 знижує споживання кисню тканинами

25. Проводячи реанімаційні заходи на протязі 15 хвилин, Ви відмітили звуження зіниць, порожевіння шкірних покривів, відсутність серцевих скорочень та самостійного дихання. Які Ваші подальші дії:

1 припинити реанімацію

2 продовжити реанімацію

3 припинити ШВЛ, продовжити масаж серця

4 припинити реанімацію до повторного розширення зіниць

5 змінити дихання «рот до рота» ручними методами

26. Вам необхідно провести дефібриляцію, використовуючи два ручних електроди. Ви розмістити їх:

1 в лівій підключичній ділянці та в ділянці верхівки серця

2 в правій та лівій підключичних ділянках

3 в ділянці верхівки серця та під лівою лопаткою

4 в правій підключичній ділянці та в ділянці верхівки серця

5 в ІV міжребер’ї та ділянці верхівки серця

 

27. У пацієнта з симптомами відсутності кровообігу на ЕКГ відмічається асистолія. Першочерговим терапевтичним заходом повинно бути:

1 електрична дефібриляція

2 введення кофеїну

3 введення адреналіну

4 введення лідокаїну

5 введення хлориду кальцію

28. Яке співвідношення між кількістю вдихів при штучній вентиляції легень та кількістю натискувань на грудну клітку під час проведення реанімаційних заходів двома реаніматорами:

1 два вдихи – 30 натискувань

2 1 вдих 5 натискувань

3 1 вдих – 10 натискувань

4 1 вдих – 15 натискувань

5 2 вдихи – 10 натискувань

29. Вкажіть максимальну величину розряду у разі проведення зовнішньої дефібриляції:

1 5000 В

2 6000 В

3 8000 В

4 7000 В

5 9000 В

30. Вкажіть основний документ, з яким медична сестра працює протягом усього робочого часу:

1 журнал реєстрації хворих

2 журнал чергової медсестри

3 журнал обліку сильнодіючих засобів

4 аркуш призначень та спостережень

5 картка реанімації та ІТ

31. Закритий масаж серця у дорослих проводиться з частотою:  

 

1 60 поштовхів за хвилину

2 80 поштовхів за хвилину

3 100 поштовхів за хвилину

4 120 поштовхів за хвилину

5 140 поштовхів за хвилину

32. Які дії включає в себе потрійний прийом Сафара:

1 згинання голови вперед, відкривання рота, ревізія ротової порожнини

2 закидання голови, висування вперед нижньої щелепи, відкривання рота

3 відкривання рота, ревізія рота, введення трубки Сафара

4 закидання голови, ревізія ротової порожнини, ШВЛ

5 надання функціонального положення, ШВЛ і непрямий масаж серця

33. Проводячи потерпілому СЛЦР, Ви звернули увагу на неефективність вентиляції легень, яка проводиться методом ―з рота до рота ‖. Що потрібно зробити для підвищення ефективності ШВЛ:

1 припинити ШВЛ

2 дочекатися помічника

3 підняти голову потерпілого

4 опустити голову потерпілого

5 закинути голову, вивести вперед нижню щелепу, продовжувати ШВЛ і масаж серця

34. Ви проводите реанімаційні заходи (ШВЛ та непрямий масаж серця) потерпілому внаслідок утоплення, який перебував під водою 5-6 хвилин. Поява яких ознак вказує на ефективність реанімаційних заходів:

1 каротидний пульс, зіничний рефлекс

2 рогівковий рефлекс, пульс на променевих артеріях

3 ізолінія на електроенцефалографії, гіперрефлексія

4 атонія, симптом «кошачого ока»

5 спонтанна гіпотермія, арефлексія  

 

Задача 1

На вулиці раптово впав чоловік. Ви, медсестра, опинились поруч. При огляді: шкіряні покриви бліді, периферичний ціаноз. Серцебиття не прослуховується, пульсація на сонних артеріях не визначається, дихання відсутнє. Зіниці широкі, на світло не реагують. Діагноз? Ваші дії?

Задача 2

В гуртожитку молода дівчина повісилась у кімнаті. З моменту повішення пройшло 3 хвилини як її витягли з зашморгу. Поруч опинилися ви, дві студентки медколеджу. При огляді: шкіряні покриви синюшні, крапкові крововиливи у кон’юнктиву. Дихання відсутнє, пульс на сонних артеріях не визначається, серцебиття не прослуховується, зіниці широкі, на світло не реагують. Діагноз? Ваші дії?

Задача 3

Постраждалий 13 років, топився. Витягнутий із води через 4 хвилини. Поруч опинились Ви, студентка медколеджу. При огляді: шкіряні покриви бліді, периферичний ціаноз, в ротовій порожнині пісок, водорості, вода. Дихання відсутнє, серцебиття не прослухується. Діагноз? Ваші дії?

Задача 4

В кардіологічному відділенні знаходиться хвора з діагнозом: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, хронічна серцева і дихальна недостатність ІІІ ступеня. Стан хворої дуже важкий. Шкіра бліда, ціанотична. Набряки нижніх кінцівок, асцит, задишка до 40 за хвилину. АТ 60/40 мм рт. ст., пульс 120 за хвилину, ниткоподібний. Увечері дихання стало рідким – 8/хв., переривчастим, поверхневим. Свідомість відсутня. Через 30 хвилин наступила зупинка серця, дихання. Викликана реанімаційна бригада. Чи треба робити реанімаційні заходи? Якщо можливо, то як вони проводяться?

 

 

Охорона праці в анестезіології та реаніматології

Роль праці як цілеспрямованої діяльності людини, орієнтованої на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей, необхідних для життя людей, - загальновідома.

Трудовий процес є надзвичайно широке поняття, яке слід розглядати з різних сторін. Так, з точки зору фізіології та психології праця є сукупність певної послідовності безумовних та умовних рефлексів, динамічних стереотипів, процесів у сфері вищої нервової діяльності та ін..

Почуття, сприйняття, увага, пам'ять, уява, емоції – усі ці поняття характеризують трудовий процес з позицій психології. Загальновідомими є значення таких психо-фізіологічних факторів у формуванні оптимальних умов праці як промислова естетика, ритм і темп роботи, виробнича гімнастика, мікроклімат в колективі та ін.

Охорона праці – це наукова дисципліна, яка вивчає теоретичні і практичні основи створення на виробництві будь-якої форми власності здорових і безпечних умов праці при максимальній її продуктивності. До того ж, ця сфера діяльності повинна бути вирішена в єдиному контексті із заходами безпечної життєдіяльності населення, що проживає на підвідомчій місцевим Радам території.

У створенні безпечних умов праці, крім визначальної ролі технічного прогресу, надзвичайно велике значення мають правильна поведінка безпосередньо людей праці – виробничників, дотримання ними встановлених законодавством, нормативними актами та галузевими інструкціями вимог і правил техніки безпеки, відповідний, психологічний клімат у колективі, який формується шляхом програмного навчання.

Професійні шкідливі чинники в реаніматології та анестезіології

Токсичні речовини

У процесі роботи кожна медсестра зазнає впливу токсичних речовин та небезпечних мікробіологічних чинників. Та в більшості випадків можна зменшити або попередити їх небезпечну дію.  

 

Вплив шкідливих речовин на організм людини

Для створення нормальних умов діяльності медичних працівників необхідно забезпечити належну чистоту повітря. Унаслідок виробничої діяльності в повітряне середовище приміщень можуть надходити у вигляді парів, аерозолів шкідливі речовини, що використовують в процесі лікування пацієнтів, додержання правил асептики, виконання санітарно-протиепідемічних заходів.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, травлення, а також через шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють гази, пари, пилоподібні речовини, через шлунково-кишковий тракт – під час ковтання або в разі занесення їх в рот забрудненими руками.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм тим чи іншим шляхом, можуть спричиняти отруєння (гострі і хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, індивідуальних особливостей організму.

Токсичні речовини

Кожний день медичні сестри мають справу з широким спектром хімічних препаратів: дезінфектантів, розчинників, очисників, які можуть спричиняти місцеві та системні реакції. Роботодавці повинні забезпечити безкоштовне навчання з питань поводження з токсичними речовинами.

Хімічні препарати можуть потрапляти у вигляді пилу або пару в очі, рот. Їх дія може проявитися у вигляді шкірних захворювань, запаморочень, головного болю, задишки. Віддаленими наслідками дії низьких доз можуть бути викидні, безплідність, онкологічні захворювання та захворювання серця, легень, печінки.

Найчастішим проявом побічної дії хімічних препаратів є професійний дерматит. Медичні сестри також підпадають під ризик через необхідність частого миття рук і дію низки речовин, які спричиняють подразнення шкіри.

Дерматит можуть спричинити три групи речовин:

первинні подразники шкіри (спричиняють безпосереднє запалення шкіри на ділянці прямого контакту з речовиною; хлор- і фенолвмісні дезінфектанти);

сенсибілізатори спричинюють специфічну алергійну реакцію. Людина, в якої є сенсибілізація (підвищена чутливість) до даної речовини, через декілька років постійного контакту може набути систематичної підвищеної чутливості, яка може проявитися набряком губ, повік, обличчя, нудотою або блюванням. У групу сенсибілізуючих речовин входить низка медикаментозних засобів;

фотосенсибілізатори (ці речовини можуть бути або подразниками, або сенсибілізаторами, але для впливу їх дії необхідне сонячне світло чи ультрафіолетове опромінення) До фотосенсибілізуючих речовин належать такі препарати: бероксан, псорален, псоберан.

 

Симптоми, які пов’язані з надмірною дією деяких токсичних хімічних препаратів:

професійний дерматит;

головний біль, роздратування, запаморочення;

подразнення в носовій порожнині та горлі;

втомлюваність, безсоння;

посилення астматичних та екзематозних станів;

порушення репродуктивної функції;

хвороби серця, легень, печінки, нирок, рак.

 

Загальні заходи та засоби попередження забруднення

повітряного середовища і захисту працюючих

 

 

Локалізація шкідливих виділень завдяки місцевій вентиляції, аспіраційним укриттям.

Нормальне функціонування загальнообмінної вентиляції, кондиціювання повітря.

Попередні та періодичні медичні огляди персоналу системи охорони здоров’я, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни.

Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Використання засобів індивідуального захисту: багатошарова маска, респіратори тощо.

 

Симптоми, які пов’язані з надмірною дією деяких токсичних хімічних препаратів:

професійний дерматит;

головний біль, роздратування, запаморочення;

подразнення в носовій порожнині та горлі;

втомлюваність, безсоння;

посилення астматичних та екзематозних станів;

порушення репродуктивної функції;

хвороби серця, легень, печінки, нирок, рак.

 

Профілактика впливу токсичних речовин на організм людини

1. Необхідно мати повну інформацію про хімічні препарати, з якими має справу медпрацівник.

2. Там, де можливо, потенційні подразники повинні бути замінені на нешкідливі речовини. Так, хімічні дезінфектанти можна замінити високотемпературною дезінфекцією.

3. Захисний одяг зменшує контакт шкіри з токсичними речовинами, а маски забезпечують значний рівень захисту від токсичного пилу та аерозолів. Додатковий одяг може включати рукавички, халати, фартухи, захисні окуляри залежно від характеру роботи і рівня небезпеки. Гумові рукавички в персоналу з підвищеною чутливістю до даного матеріалу можуть спровокувати дерматит. Замість них можна застосовувати силіконові рукавички або рукавички з бавовняною підкладкою.

4. Вентиляція повинна забезпечувати повне провітрювання робочого місця.

5. Слід обов’язково проводити навчання персоналу, який застосовує у своїй роботі сенсибілізатори або канцерогенні речовини (цитостатики).

6. Про всі випадки виникнення дерматиту необхідно повідомляти місцеву адміністрацію, яка займається професійними питаннями медичних кадрів.

 

7. Догляд за шкірою. Необхідно змащувати всі рани і подряпини. Для миття рук слід використовувати м’які мила, для очищення шкіри – захисні креми, для відновлення природного жирового шару шкіри – зволожувальні креми.

8. Контроль за станом здоров’я включає медичні огляди, аналізи сечі та крові, шкірні проби, контроль функцій легень, печінки, нирок.

9. Нещасні випадки. Якщо в очі потрапив хімічний препарат, необхідно негайно ретельно промити їх великою кількістю холодної води. Якщо в рот потрапила яка-небудь речовина, слід рот промити водою. Необхідно доповісти про інцидент адміністратору й звернутися по медичну допомогу негайно. Хімічні препарати, які потрапляють на шкіру, негайно змивають водою. Якщо препарат потрапив на спецодяг, його слід відразу зняти, щоб препарат не проник на шкіру.

Потенційна дія відходів анестезивних газів на стан здоров’я.

Дія на репродуктивні функції                  

Відходи анестезивних газів мають здатність негативно впливати на стан здоров’я. У жінок спостерігається зниження здатності завагітніти, збільшення кількості мимовільних абортів, зниження маси плода, внутрішньоутробна

 

смертність, природжена патологія плода (мікроцефалія, гідроцефалія, вовча паща й заяча губа, кардіологічні порушення).

У чоловіків спостерігаються зниження кількості й рухливості сперматозоїдів, їхня неповноцінність, що призводить до мимовільних абортів у жінок або природженої патології у дитини.

Канцерогенна дія

Серед сестер, котрі проводять анестезію, і серед операційних сестер виявлена висока частота виникнення раку.

Дія на печінку

Значне збільшення печінки у хворих, які зазнавали анестезії.

Дія на нервову систему

Головний біль, втомлюваність, роздратування, безсоння.

Профілактика

Вентиляція. Відповідна достатня вентиляція в приміщеннях операційних блоків є найважливішим профілактичним заходом.

Контроль. Повинні проводитися регулярні вимірювання концентрації анестезивних газів у повітрі операційних блоків.

Обладнання. Наркозні апарати, контрольні клапани, резервуари повинні регулярно перевірятися на наявність витоку, і там, де можливо, повинні застосовувати системи наркозів закритого типу.

Процедури, які пов’язані із сестринським доглядом. Не слід підходити дуже близько до обличчя пацієнта зразу після операції. Анестезивні гази залишаються в організмі і виходять з організму пацієнта під час дихання протягом 10 днів.

Вагітність. У випадку вагітності слід уникати роботи в операційному блоці. Медпрацівника повинні перевести на безпечну ділянку роботи без зниження зарплати. Якщо це неможливо, необхідно наполягати на використанні очисних установок.

 Фармацевтичні препарати. Медичні сестри витрачають значну частину свого службового часу на роботу з фармацевтичними препаратами і зазнають їх впливу різними шляхами.

1. Прямий контакт: застосування мазей, кремів без рукавичок, потрапляння розчинів на шкіру та в очі.

2. Потрапляння в легені препаратів, які застосовують у вигляді аерозолів.

3. Потрапляння препаратів у травний канал через немиті руки. Антибіотики (пеніцилін, неоміцин, стрептоміцин) можуть викликати шкірні проблеми.

 

Захист. Роботодавець повинен надати медпрацівнику інформацію про побічну дію ліків, з якими той має справу.

1. Необхідно ретельно мити і витирати руки після роботи з препаратами. На порізи і подряпини слід накласти водонепроникну пов’язку.

2. Ніколи не слід застосовувати препарати місцевої дії руками без рукавичок. Потрібно використовувати гумові рукавички або шпатель. Не слід торкатися руками таблеток.

3. Потрібно носити повний комплект захисного одягу під час роботи з цитотоксичними препаратами, коли це зазначено.

4. Забороняється розпилювати розчини в повітря під час заповнення шприців лікарськими препаратами. Слід обережно витискувати повітря зі шприца.

5. Увесь розсипаний або розбризканий матеріал треба одразу змити холодною водою.

 

Заходи у разі поранень, контактів із кров’ю

та іншими біологічними матеріалами пацієнта

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок, забруднення їх біоматеріалами пацієнтів під час надання їм медичної допомоги повинно кваліфікуватись як можливий контакт із матеріалом, який містить ВІЛ або інший збудник захворювання.  

 

Якщо контакт із кров’ю, іншими біологічними матеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:

зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

видавити кров із рани;

ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70% розчин етилового спирту, 5% настоянкою йоду, 3% розчином перекису водню);

ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім обробити їх 70% розчином етилового спирту; на рану накласти пластир, надягнути напальчник;

за необхідності продовження роботи одягти нові гумові рукавички;

 

У випадку забруднення кров’ю або іншими біологічними рідинами без ушкодження шкіри:

обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну);

промити забруднену ділянку водою з милом і повторно обробити спиртом.

 

У разі потрапляння біоматеріалу на слизові оболонки:

ротової порожнини – прополоскати її 70% розчином етилового спирту;

порожнини носа – закапати 1% розчином протарголу;

очей – промити водою (чистими руками), закапати 30% розчином альбуциду. Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05% розчин калію перманганату.

 

У разі потрапляння біоматеріалу на халат, одяг:

вбрання зняти й занурити в один з дезінфекційних розчинів;

шкіру рук та інших ділянок тіла в разі їх забруднення через одяг протерти 70% етилового спирту, потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

 

абруднене взуття дворазово протерти серветкою, змоченою в розчині одного з дезінфекційних засобів.

Аптечка термінової медичної допомоги медпрацівникам

Кожен підрозділ лікувально-профілактичної установи має бути забезпечений укомплектованою аптечкою.

Склад аптечки:

напальчники з розрахунку 1-2 на кожного працівника;

лейкопластир – 1 упаковка;

ножиці – 1 шт.;

перманганат калію в навісках по 0,05 – 3 шт.;

ємкість для розведення перманганату калію з маркуванням на 1 л;

спирт етиловий 70% - 50 мл;

тюбик-крапельниця з 30% розчином альбуциду – 1-2 шт.;

5% розчин спиртовий йоду – 1 фл.;

3% розчин перекису водню – 1 фл.;

Гумові рукавички – 3 пари;

Навіски дезінфекційних засобів: хлорамін – 30,0 (зберігати окремо);

Ємкість для розведення дезінфекційних засобів – 1 шт.

 

 

 

 

 

 

Професійні шкідливості в анестезіології та реаніматології

Несприятливі фактори.

1.Хронічне вдихання наркотичних речовин.

2.Висока нервово-емоційна напруга.

3.Надмірне робоче навантаження.

4.Нераціональний режим праці та відпочинку.

5.Тривале напруження уваги.

6.Інфікування (гепатит, герметичний панарицій, СНІД тощо).

Наслідки впливу інгаляційних анестетиків на організм анестезистів та анестезіологів.

1.Зниження імунної реактивності.

2.Алергізація (до фторотану) – шкірний свербіж.

3.Порушення з боку ЦНС: зниження фізичної та розумової працездатності, пам’яті, концентрації уваги, головний біль, підвищене роздратування, порушення сну тощо.

1.Самовільні аборти, потворства.

2.Порушення з боку серцево-судинної системи.

3.Захворювання органів травлення.

4.Ендокринна патологія.

5.Ураження кісткового мозку.

 

. Література

 

Основна:

1. Палій Л.В.  Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник  /Л. В. Палій.-К.:»Медицина»,2008.стор.57-65.

 

2 .Чепкий Л.П.,Ткаченко Р.О. Анестезіологія,реаніматологія та інтенсивна терапія:Підручник.-К.:Вища шк.,2004 стор.148-166.

Додаткова

:bmedcom.edu.ua/wp-content/uploads/Навчальний-посібник-з-анестезіології-та-реаніматології.стор.,стор., стор439-454.