Єрофєєва В.В. Предмет:Медсестринство в онкології Дата: 06.10.21. Тема практичного заняття № 3: «Рак легенів.Злоякісні захворювання шкіри. Рак грудної залози» Група 4А с/с
Викладач Єрофєєва В.В.
Предмет:Медсестринство в онкології
Дата:11.10.21.
Тема лекційного
заняття № 6: «Рак легенів. Рак грудної залози»
Група 4А с/с
Тема 6. Рак легенів. Злоякісні захворювання шкіри. Рак грудної залози
Лекція
План
1.Рак легенів.
Статистика раку легенів. Термінологія раку легенів згідно з МКХ-9.
Захворюваність на рак легенів. Симптоматика, діагностика та стадіювання
дрібноклітинного раку легенів. Клініко-анатомічна класифікація раку легенів.
Міжнародна класифікація раку легенів за системою TNM. Нова клінічна класифікація стадій
раку легенів (1997). Симптоматика раку легенів. Методи первинної діагностики
раку легенів. Стандартне лікування хворих на недрібноклітинний рак легенів.
Хірургічний метод лікування. Променевий метод лікування. Метод лікування
лікарськими засобами. Реабілітація хворих на рак легенів. Особливості
паліативної допомоги.
2.Рак грудної залози. Класифікація раку грудної залози за системою TNM (5-е видання, 1997).
Клінічні прояви раку грудної залози. Діагностика раку грудної залози
(фізикальне обстеження грудної залози, правила морфологічної верифікації
захворювання, цитологічна діагностика). Лікування раку грудної залози
(хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне). Реабілітація хворих на рак грудної
залози.
.
Рак легень
Рак легень – злоякісна пухлина,
яка виникає з епітелію бронхів.
Епідеміологія. Посідає перше місце в структурі онкологічної захворюваності
і становить пересічно 48-50 випадків (на 100 тис населення). Неухильний
ріст захворюваності на рак легень сьогодні є встановленим фактором, причому
розповсюдження цієї форми раку набуло характеру епідемії.
Етіологія.
Найважливішими причинами розвитку раку легенів є паління тютюну, забруднення
атмосферного повітря хімічними канцерогенами, вплив підвищеної радіації тощо.
Тому профілактичні заходи полягають в оздоровленні довкілля і умов праці на
шкідливих виробництвах, у відмові від паління тютюну, у систематичному
обстеженні і оздоровленні хворих на хронічні запальні процеси дихальних шляхів
(хронічний бронхіт, хронічна рецидивуюча пневмонія, туберкульоз).
За характером росту
пухлини розрізняють такі різновиди раку легень: ендобронхіальний (пухлина
виступає у просвіт бронха), перибронхіальний (пухлина інфільтрує стінку
бронха, звужуючи його просвіт) і розгалужений.
Клініка. Існують
наступні клініко-анатомічні форми раку легень: центральний рак, який виникає із
слизової оболонки головного, проміжного, часткового і сегментарного бронхів;
периферичний рак, який характеризується ураженням субсегментарних бронхів і
бронхіол; атипові форми – медіастинальна, міліарна, кісткова, мозкова,
шлунково-кишкова, печінкова та ін.
Клініка центрального
раку легень зумовлена в основному порушенням бронхіальної прохідності.
Найчастішою ознакою його є кашель, який виникає внаслідок подразнення слизової
оболонки бронха пухлиною. Він має надсадний, переймистий характер, а в початковій
стадії сухий. У міру росту пухлини кількість мокротиння збільшується.
Кровохаркання з’являється при розпаді пухлини і проявляється у вигляді
прожилків крові у мокротинні.
Подальший ріст
пухлини призводить до повної обтурації бронха з ателектазом відповідної ділянки
легень. При цьому виникають біль у грудях і задишка, підвищується температура
тіла, турбують загальна слабість, пітливість.
Периферичний рак
(сюди відносяться кругла пухлина, пневмонієподібний рак і рак верхівки легень)
тривалий час залишається непоміченим.
Його клінічні прояви
пов’язані з поширенням процесу на плевру вбо грудну стінку (біль), розпадом
пухлини і перифокальною пневмонією (підвищення температури тіла, кашель з
гнійним мокротинням, кровохаркання), інтоксикацією (зменшення маси тіла,
загальна слабість, блідість шкіри).
Верхівковий рак
легень (Пенкоста) проявляється різким болем у зв’язку з проростанням пухлиною
плеври, грудної стінки, плечового сплетення нервів. Позитивний синдром Горнера
(птоз, міоз та енофтальм).
З атипових форм раку
легень найбільше значення має медіастинальна. Її клінічна картина зумовлена
проростанням бронхогенного раку в середостіння або швидким збільшенням
метастазів у лімфатичних вузлах середостіння. При цьому розвивається синдром
стиснення верхньої порожнистої вени (кава-синдром), який проявляється набряком
і ціанозом верхньої половини тулуба, здуттям вен шиї, задишкою.
Підсумовуючи
сказане, можна звести різноманітні клінічні прояви раку легень у наступні
синдроми: синдром подразнення бронха (мокротиння, кровохаркання), температурний
синдром, больовий синдром, функціональний синдром (задуха, тахікардія,
пітливість і т.п.), інтоксикаційний синдром (загальна слабість, втомлюваність,
схуднення), паранеопластичний синдром (ендокринно-метаболічний, нейро-м’язовий,
кістково-суглобовий, дерматологічний).
На клінічний перебіг
раку легень і прогноз (як і на вибір методу лікування) суттєвий вплив має
морфологічна будова пухлини. Розрізняють недиференційований рак легень
(дрібноклітинний, вівсяноклітинний) й диференційований (плоскоклітинний рак,
аденокарцинома, солідний рак)
. Діагностика:
- Рентгенографія
легень у прямій і боковій проекціях, томографія;
- Цитологічне
дослідження мокротиння;
- Бронхоскопія
і біопсія пухлини;
- Комп’ютерна
томографія;
- Трансторакальна
пункція пухлини з цитологічним дослідженням пунктату;
- Діагностична
торакотомія;
При взятті мокротиння для
цитологічного дослідження слід дотримуватись наступних правил.
Попередньо хворий повинен почистити зуби і сполоснути рот водою. Пацієнту
потрібно пояснити, що для дослідження потрібне мокротиння, яке виділяється при
відкашлюванні, а не слина чи слиз із носоглотки. Мокротиння збирають у чисту і
суху чашку Петрі і не пізніше як за годину направляють в цитологічну
лабораторію. В направленні вказують паспортні дані хворого, попередній
клінічний діагноз та прізвище лікуючого лікаря.
Лікування. Вибір методу лікування
залежить від стадії раку легень, гістологічної структури пухлини,
загального стану хворого. Хірургічне лікування показане хворим на рак легень в
стадії Т1-2N0-1 (І-ІІ стадії). Основними
радикальними операціями є пульмо- і лобектомія (білобектомія). При ІІІ стадії
раку легень можлива умовно радикальна операція і тому доцільність виконання її
вирішується індивідуально. У більшості випадків таким хворим показане
комбіноване лікування: перед- або післяопераційна променева терапія та
розширена або комбінована пульмонектомія.
В разі значного поширення злоякісного
процесу (ІV стадія) і наявності протипоказань до операції вдаються до
консервативного лікування – променевої та поліхіміотерапії. В лікуванні
дрібноклітинного раку легень перевагу надають хіміо- і променевій терапії, тому
його ще називають терапевтичним.
Особливості догляду. Особливо важливою в передопераційній підготовці хворих на
рак легень є дихальна гімнастика, як важливий засіб профілактики
післяопераційних пневмоній. Сюди входить навчання пацієнтів періодичному
глибокому диханню, вмінню відкашлювати харкотиння.
Хворі після операцій на легенях знаходяться
в палатах інтенсивної терапії, оснащених всім необхідним для надання
екстренної допомоги: кисневою установкою, апаратом для штучної вентиляції
легень, дефібрилятором, набором інструментів для плевральної пункції, венесекції,
системами для внутрішньовенного і внутрішньоартеріального переливання крові.
Після виходу з наркозу і відновлення свідомості хворий переводиться в
напівсидяче положення, найзручніше для глибокого дихання, відходження
харкотиння, ритмічної роботи серця. У випадках кисневої недостатності хворого
підключають до джерела зволоженого кисню чи кисневої подушки.
Особливої
уваги вимагає контроль за дренажами плевральної порожнини. Медична сестра
повинна стежити за герметичністю дренажів, оскільки його порушення може
призвести до розвитку пневмотораксу (попадання повітря в плевральну порожнину і
стиснення легень та серця). У випадку появи цього грізного ускладнення стан
хворого різко погіршується, з’являється задишка, акроціаноз, пришвидшується
пульс. Медична сестра повинна негайно повідомити лікаря. Негайно інформувати
лікаря медична сестра повинна і у випадках кровотечі з дренажів та приготувати
все необхідне для здійснення реанімаційних заходів. Пухлини молочної
залози
Пухлини молочної
залози відносяться до тих захворювань, які виникають внаслідок поєднаної дії
багатьох причинних факторів – генетичних, конституційних, пов’язаних з
особливостями харчування, впливом зовнішнього середовища, соціально-економічних
тощо. Однак, визначальними серед них є гормональні фактори: в одних випадках –
дефіцит андрогенів чи прогестинів, в інших – надлишкова продукція естрогенів,
пролактину і т.п. Яке поєднання гормональних порушень є пусковим в механізмі
розвитку пухлин молочної залози взагалі і раку зокрема, в кожному конкретному
випадку визначити дуже складно.
Ризик виникнення
пухлин молочної залози визначається факторами, які зводяться до 4-х груп:
Пов’язані із способом життя, професією (паління
тютюну, зловживання алкоголем, вплив радіації, отрутохімікатів, надмірне
вживання жирів, копчених страв тощо).
Пов’язані із соціальною, репродуктивною і лактаційною
функціями (незадоволення статевим життям, тривалі перерви або відсутність
статевих контактів, пізні перші пологи, аборти, народження першої дитини масою
понад 4 кг, пізній клімакс тощо).
Супутні хвороби (ожиріння, гіпер- або гіпотиреоз,
цукровий діабет, травми і захворювання молочних залоз, гінекологічні хвороби,
захворювання печінки).
Обтяжена спадковість (наявність, зокрема, рак молочної
залози (РМЗ) у близьких родичів). Генетичні фактори реалізуються лише у 5-7 %
випадків і не є фатальними.
До передракових
станів відносяться дисгормональні гіперплазії і доброякісні пухлини молочної
залози (мастопатія, фіброаденома, папілома протоки).
Мастопатія.
Клінічно доцільно розрізняти дві форми мастопатії: дифузну і вузлувату.
Дифузна
мастопатія проявляється больовими відчуттями у молочних залозах за
декілька днів до початку місячних. Поступово біль стає постійним, інтенсивним,
іррадіює в руку, лопатку. Молочні залози збільшуються, при натисканні на соски
з них може виділятись прозора, брудно-зелена, коричнева рідина. В молочних
залозах прощупується дископодібне ущільнення, рухоме, з шкірою не зв’язане.
Діагноз ставлять на
основі клінічних ознак, мамографії і цитологічного дослідження.
Лікування дифузної
мастопатії консервативне: гормональна корекція, ензимо- і вітамінотерапія,
призначення антиестрогенів, седативних препаратів тощо.
Вузлувата
мастопатія характеризується наявністю в молочних залозах обмежених
ущільнень у вигляді вузлів, які виявляються при пальпації. Чіткіше їх можна
визначити, якщо при обстеженні хвора перебуває у вертикальному положенні. В
лежачому положенні при натисканні залози долонею до грудної стінки ущільнення
зникає (позитивний симптом Кеніга). Слід пам’ятати, що диференціювати вузлувату
мастопатію від раку за клінічними ознаками не завжди можливо, тому застосовують
додаткові методи обстеження: мамографію, пункційну біопсію.
Лікування
вузлуватої мастопатії оперативне – секторальна резекція молочної залози з
обов’язковим терміновим морфологічним дослідженням препарату.
Фіброаденома молочної
залози – доброякісна пухлина, яка виникає переважно у жінок віком до 30 років.
При пальпації молочної залози пухлина з чіткими контурами, в капсулі, з
гладенькою поверхнею, рухома, щільно-еластичної консистенції. Шкіра над
пухлиною зміщується. Величина пухлини буває різна: від мікроскопічних розмірів
до декількох сантиметрів.
Діагностика
грунтується на клінічних проявах, даних мамографії, пункційної біопсії.
Лікування –
секторальна резекція.
Папілома протоки (хвороба
Мінца, кровоточивий сосок) – одна із форм мастопатії, в основі якої лежать
папіломатозні розростання епітелію кістозно розширених вивідних проток молочної
залози. Основна скарга хворої – на виділення крові з соска (Рис.15). Оскільки
папіломатозні вирости розміщені поверхнево, то вони легко травмуються при
стискуванні чи забитті молочної залози, при цьому відбувається відрив папіломи
і з’являється мікрокровотеча. При натисканні на молочну залозу на соску
з’являється краплина крові. Лише за допомогою ретельної послідовної пальпації
можна виявити ту ділянку, при натисканні на яку з’являється кров. Нерідко
уточнити локалізацію папіломи допомагає дуктографія.
Папілома протоки
доволі часто малігнізується, тому її відносять до облігатного передраку.
Лікування
хірургічне – секторальна резекція молочної залози з терміновим морфологічним
дослідженням.
Рак
молочної залози
Епідеміологія. Рак
молочної залози – є одним з найпоширеніших новоутворень у жінок в усьому світі.
В Україні він займає перше місце в структурі онкологічних хвороб у жінок і
складає 53,7 на 100 тис. жіночого населення.
Клініка. Розрізняють такі
форми раку молочної залози: початковий,
вузлуватий, дифузний і рак Педжета.
Початковий РМЗ
відноситься до доклінічних форм (розмір пухлини <
1 см) і його діагностика можлива лише на основі
спеціальних методів дослідження – мамографії, УЗД і морфологічних даних.
Вузлувата форма РМЗ
трапляється найчастіше і проявляється щільним горбистим вузлом, який
локалізується переважно у верхньо-зовнішньому квадранті. Досить часто
спостерігаються шкірні ознаки: симптом зморшкуватості, втяжіння шкіри, симптом
площинки.
Терміном дифузний
рак об’єднують набряково-інфільтративну, панцирну, мастито- і бешихоподібну
форми РМЗ. Вони характеризуються швидким розвитком процесу, агресивним
клінічним перебігом, раннім поширеним лімфогенним і гематогенним
метастазуванням. Характерними є симптом лимонної кірки, втягнення і фіксація
соска, деформація молочної залози, проростання шкіри пухлиною з утворенням
виразки.
Рак Педжета – це
своєрідна форма РМЗ, перебіг якої супроводжується ураженням соска і ареоли.
Нерідко його приймають за екзему соска і призначають відповідне лікування.
Процес розпочинається з появи на шкірі соска і ареоли сухих лусочок, щільних
кірочок, тріщин, поверхневих ерозій з яскраво-червоною зернистою поверхнею, що
мокне. Такий стан може тривати від декількох місяців до 3 років і більше. З
часом в основі соска з’являється щільний вузол, який інфільтрує сосок, втягуючи
і деформуючи його. В пахвовій ділянці можуть пальпуватися уражені метастазами
лімфатичні вузли.
|
Класифікація РМЗ за стадіями TNM |
|
Т0 – пухлина не визначається Тіs – преінвазивна карцинома (cancer
in situ) або хвороба Педжета соска без явної пухлини Т1 – пухлина до 2 см у найбільшому
вимірі Т2 – пухлина до 5 см у найбільшому
вимірі Т3 – пухлина понад 5 см у
найбільшому вимірі Т4 – пухлина будь-яких розмірів з
прямим поширенням на грудну стінку (за винятком грудних м’язів) або шкіру N0 – нема метастазів в регіонарні
лімфатичні вузли N1 – метастази в рухомих пахвових
лімфатичних вузлах з боку ураження N2 – метастази в пахвових
лімфатичних вузлах з боку ураження, фіксовані між собою і навколишніми
структурами N3 – метастази у внутрішніх
лімфатичних вузлах з боку ураження М0 – нема віддалених метастазів М1 – наявні віддалені метастази |
Діагностика
РМЗ грунтується на клінічних даних (огляд, пальпація) і результатах
морфологічного, рентгенологічного, ультразвукового, термографічного і
радіонуклідного методів дослідження.
Велике значення для ранньої діагностики раку молочної
залози має впровадження методики самообстеження молочних залоз.
Його необхідно проводити щомісячно на 7-й день
після припинення менструації.
Самообстеження
доцільно проводити у два прийоми. Спершу перед дзеркалом потрібно оглянути
молочні залози у прямій і боковій проекціях, з піднятими вгору і опущеними вниз
руками. Огляд молочних залоз дозволить виявити зміни форми залози, деформацію,
зміни кольору шкіри, стан соска і ареоли, симптоми ураження шкіри.
Другий прийом –
пальпація молочних залоз, зокрема під час купання. Намилена шкіра молочних
залоз дає можливість виявити найменші патологічні зміни у товщі залози. Лежачи
у ванній, жінка прощупує ліву молочну залозу правою рукою, праву молочну залозу
– лівою рукою. При цьому необхідно за ходом годинникової стрілки промацати всі
сегменти залози.
При знаходженні
вузла такій пацієнтці необхідно терміново звернутись до лікаря для виконання
прицільної біопсії.
При профілактичних
оглядах жінок широко використовується мамографічне дослідження (скринінг)
з метою виявлення доклінічних форм РМЗ.
Для забезпечення
ранньої діагностики створено ряд міжнародних та національних програм. Всі вони
принципово зводяться до такої схеми:
У віці від 20
до 35 років – самообстеження молочної залози щомісяця перед менструацією.
Лікарське обстеження – кожних 6 місяців;
У віці від 35
до 40 років – первинна мамографія (як еталон для майбутніх порівнянь);
У віці від 40
до 50 років – мамографія в комбінації із сонографією (регулярно кожні 1-2
роки);
У віці від 50
років і старше – мамографія в комбінації з сонографією щорічно.
Лікування РМЗ носить
індивідуальний характер. Вибір методу лікування передусім залежить від стадії
захворювання, форми росту пухлини, її морфологічних особливостей (темп росту,
ступінь злоякісності), віку хворої, стану репродуктивної функції, супутньої
патології. Лікування включає низку послідовних заходів і, як правило, буває
комбінованим і комплексним.
У ранніх стадіях (Т1-2N0),
при вузлуватих формах, зовнішніх локалізаціях пухлини (верхньо-зовнішній
квадрант) і високому ступені її диференціації виконують економні операції на
молочній залозі (радикальна секторальна резекція, квадрантектомія) з
опроміненням залишеної частини залози у післяопераційному періоді. У решти
випадків методом вибору є операція радикальна мастектомія за Пейті. Часто цю
операцію доповнюють перед- і/або післяопераційною променевою терапією та
поліхіміотерапією. У хворих репродуктивного віку перевага надається ад’ювантній
цитостатичній терапії; хворим, що перебувають у менопаузі, призначають
антиестрогени.
У випадках
задавненої хвороби і при деяких клінічних формах раку, що характеризується
агресивністю (мастито-, бешихоподібний, панцирний, набряко-інфільтративний),
показане консервативне лікування – променева, хіміо- та гормонотерапія.
Досягнення сучасної
діагностики та лікування хворих на рак молочної залози сприяють збільшенню
п’ятирічного виживання хворих до 65 %. Тому проблема догляду і реабілітації
цієї категорії пацієнтів після радикального лікування набуває особливого
значення.
Особливості догляду. Основними
ускладненнями лікування раку молочної залози є тривала лімфорея, інфікування
операційної рани, набряк верхньої кінцівки та обмеження амплітуди рухів у
плечовому суглобі. Значна роль у попередженні і лікуванні зазначених ускладнень
відводиться медичній сестрі. Це, перш за все, контроль і догляд за вакуумним
дренажем пахвово-підключичної ділянки. Регулярна (4-6 разів на добу) евакуація
ексудату і підтримання від’ємного тиску у вакуумній дренажній системі сприяють
швидшому приживленню лоскутів шкіри до грудної стінки у ранньому
післяопераційному періоді. Дренаж видаляють через 4-5 діб.
За відсутності
ускладнень, починаючи з 6-7-ї доби після операції, хворі під контролем медичної
сестри виконують дозовані активні вправи для плечового і ліктьового суглобів,
поступово збільшуючи навантаження.
Через 2 тижні крім
зазначених вправ медична сестра проводить масаж плечового поясу та власне
кінцівки – різні види погладжування та розтирання, пізніше – розминання м’язів
у різних напрямках.
Контроль
ефективності відновного лікування хворих здійснюється шляхом визначення
окружності плеча, сили м’язів кисті та передпліччя (динамометрія), амплітуди
рухів у плечовому суглобі в динаміці.
У випадках розвитку
значного набряку верхньої кінцівки внаслідок лімфостазу корисними є накладання
цинк-желатинових пов’язок на плече і передпліччя строком на 2 доби, призначення
сечогінних середників, підтримання кінцівки у піднятому вгору положенні.
САМОСТІЙНА
РОБОТА.Тема:Рак шкіри. Меланома шкіри.
Завдання:
1.Виконати реферативну роботу на тему
«Рак шкіри»
Знати
: Рак шкіри: захворюваність на рак шкіри. Клінічна класифікація
раку шкіри за системою TNM (5-е
видання, 1997). Клінічна картина раку шкіри. Діагностика раку шкіри: фізикальне
обстеження, цитологічна верифікація діагнозу, гістологічна верифікація
діагнозу. Лікування раку шкіри: хірургічне лікування, лікування за допомогою
медикаментозних засобів, можливості застосування різноманітних фізичних методів
— променевої терапії, кріотерапії, хімічної рідини. Особливості паліативної
допомоги.
2.Скласти бесіду на тему: «Що таке
меланома і як запобігти її розвитку»
.
Знати: Меланома шкіри: захворюваність на меланому шкіри.
Класифікація меланоми шкіри за системою TNM (5-е видання, 1997). Клінічні прояви
меланоми шкіри. Діагностика меланоми шкіри (принципи та правила морфологічної
верифікації захворювання). Лікування меланоми шкіри (хірургічне, хіміо-,
імунотерапевтичне). Особливості паліативної допомоги.
Література
Основна:
Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.81-94.
Ковалькук Л,М,Медсестринство в онкології.-К.:ВСВ «Медицина» 2011 с 170-183
Севідов В.В.
Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ
«Медицина»,2011. с.40-53
Предмет:Медсестринство в онкології
Дата: 06.10.21.
Тема практичного
заняття № 3: «Рак легенів.Злоякісні захворювання шкіри. Рак грудної залози»
Група 4А с/с
Тема3. Рак легенів. Злоякісні захворювання шкіри. Рак грудної залози
Знати.
Правила обстеження хворих у разі
підозри на рак легенів, підготовка хворих до операції та догляд у
післяопераційний період.
Особливості застосування
медсестринського процесу при пухлинах легенів, шкіри та грудної залози.
Практичні навички:
¾
уміти підготувати
хворих до обстеження в разі підозри на рак легенів;
¾
уміти підготувати
хворих до обстеження в разі підозри на рак грудної залози;
¾
готувати хворих до операції, догляд у післяопераційний період;
¾
уміти перев’язувати хворих;
Завдання:
1.Скласти бесіду по
само обстеженню грудної залози.
2.Намалювати схему
само обстеження.
3.Провести само
обстеження.
4.Накласти
підтримуючу повязку на грудну залозу-бинтову та косинкову
5.Вирішити тестові
завдання
6.Скласти план
сестринського догляду пацієнту після пульмонектомії з приводу раку легені..
Тести
1) В яких країнах світу спостерігаються дуже високі
показники захворюваності на рак легенів? A. Аграрні B. Економічно розвинуті C.
Країни, що розвиваються D. Постіндустріальні E. Країни із сухим кліматом
2) Яка захворюваність на рак легень в Україні? A.
12-15 випадків на 100 тис. населення за рік B. 25-30 випадків на 100 тис.
населення за рік C. 35-40 випадків на 100 тис. населення за рік D. 5-7 % всіх
випадків злоякісних пухлин людини E. 25 % всіх випадків злоякісних пухлин
людини
3) Який етіологічний фактор не викликає раку легень?
A. Паління тютюну B. Ультрафіолетове випромінювання C. Хімічні канцерогени D.
Передуючі захворювання легень E. Радіація
4) Із
скількох сегментів складається права легеня? A. 6 B. 7 C. 8 D. 9 E. 10
5) Яке найчастіше місце виникнення центрального раку
легень? A. Епітелій слизової мембранозної частини бронхів B. Епітелій слизової
оболонки часткових бронхів C. Епітелій слизової оболонки субсегменментарних
бронхів D. Епітелій бронхіол E. Альвеолярний епітелій
6)
До чого призводить невелике часткове перекриття пухлиною просвіту бронха? A.
Зміщення середостіння в бік патологічного процесу B. Зміщення середостіння в
здоровий бік C. Високе стояння діафрагми D. Вікарна емфізема відповідної
частини легеневої паренхіми E. Ателектаз відповідної частини легеневої
паренхіми
7) До чого
призводить повне перекриття пухлиною просвіту бронха? A. Гіповентиляція
відповідної частки або сегменту легені B. Колапс легені C. Високе стояння
діафрагми D. Вікарна емфізема відповідної частини легеневої паренхіми E.
Ателектаз відповідної частини легеневої паренхіми
8) У віковому
діапазоні до 35 років найчастішою причиною ателектазу частки або сегменту
легені є: A.
Медіастинальна форма раку легені B. Циротичні зміни паренхіми після запалення C. Перекриття просвіту бронха стороннім тілом D. Аденома бронха E. Центральний рак легені
9)Який гістологічний варіант не характерний
для раку легень? A. Дрібноклітинний B. Плоскоклітинний C.
Аденокарцинома D. Крупноклітинний E. Муцинозний
10) Якої
форми периферичного раку легень не існує? A. Кулеподібна B. Ендобронхіальна C.
Пневмонієподібна D. Рак верхівки (рак Пенкоста) E. Аденокарцинома
11) Яка з
перелічених форм раку легень відноситься до периферичних? A. Медіастинальна B.
Печінкова C. Розгалужена D. Кулеподібна E. Перибронхіальна
12) Який з перелічених симптомів не характерний для
центрального раку легень? A. Глухий постійний кашель, що не приносить полегшення
B. Кашель з мокротою, що турбує переважно зранку C. Прожилки крові в мокроті і
кровохаркання D. Біль в грудях E. Субфебрильна температура
13) До якої з
клініко-рентгенологічних форм раку відноситься карциноматоз легень? A.
Центральний. B. Периферичний C. Змішаний. D. Атиповий E. Розгалужений
14) Що
передбачає надзвичайно рання діагностика раку? A. Пренатальне розпізнавання
пухлини і діагностика облігатних передракових процесів B. Діагностика cancer in
situ та мікроінвазивного раку C. Діагностика в стадії процесу T1-T2 D.
Діагностика в стадії процесу T3-T4 E. Діагностика у будь-яких стадіях Т в
поєднанні з метастазами в регіонарні л/в та віддалені органи
15) Який
рентгенологічний синдром притаманний периферичному раку легень? A. Синдром
"округлої тіні" B. Синдром вогнищевих затемнень
C. Синдром дисемінації D. Синдром порушення
бронхіальної прохідності E. Синдром патології кореня легень
Контрольні запитання
: 1) Рак легенів. Класифікація.
2) Рак
легенів. Клінічна картина.
3)
Дігностика.
4)
Профілактика.
Тема: «Рак легенів»
Мета: Знати основні поняття про рак легенів,
його етіологію, патогенез, клініку, сучасні методи досліджень.
Рак легенів.
Актуальність: Починаючи з ХХ сторіччя з’явилась стійка тенденція до
росту даної патології і зараз в індустріально розвинених країнах рак легенів -
одне з найбільш розповсюджених злоякісних новоутворень. Він є причиною смерті
від злоякісних новоутворень кожного третього чоловіка і кожної п’ятої жінки. Більшість
хворих на рак легенів знаходяться у віці від 35 до 75 років, максимальні
показники припадають на період 55-65років. Приріст показників захворюваності і
смертності від раку легенів у жінок в останні роки випереджає такий у
чоловіків. У 2004 році на Україні в структурі захворюваності рак легенів у
чоловіків посідав перше місце, у жінок – дев’яте. Захворюваність на рак легенів
дорівнювала 18779 в абсолютних числах, або 39,9 на 100 тис. населення.
Етіологія раку
легенів До цього часу
найбільшим фактором ризику розвитку раку легенів є зловживання палінням тютюну.
Саме цією шкідливою звичкою обумовлено біля 85% випадків з діагностуємої
щорічної кількості хворих на рак легенів. Інші фактори ризику, що
збільшують захворюваність на рак легенів, включають професійні контакти з
азбестом, миш’яком, радоном, іонізуючою радіацією, хлорметиловим ефіром та
хромом. Зловживання палінням посилює дію цих та інших факторів. Пасивне паління
також підвищує ризик виникнення раку легенів. До ендогенних факторів відносять
вік понад 45-50років, хронічні легеневі хвороби - пневмонії, туберкульоз,
бронхіт, локалізований пневмофіброз. До генетичних факторів ризику відносяться
первинна множинність злоякісних пухлин (у 13% хворих на рак легенів у стадії
T1N0M0 він був другою пухлиною) і наявність раку у трьох і більше кровних
родичів. Гістологічна класифікація раку легенів: І. Плоскоклітинний
(епідермоїдний) рак (40-50% спостережень): а) високодиференційований рак; б)
помірно диференційований рак (без ороговіння); в) малодиференційований рак. ІІ.
Дрібноклітинний рак: а) овсяноклітинний, лімфоцитоподібний, веретеноклітинний
рак; б) плеоморфний рак. ІІІ. Аденокарцинома (15-25% спостережень): а)
високодиференційована аденокарцинома (ацинарна, папілярна); б) помірно
диференційована аденокарцинома (залозисто-солідна); в) малодиференційована
аденокарцинома (солідний рак з утворенням слизу) ІV. Крупноклітинний рак
(10-15% спостережень): а) гігантоклітинний рак; б) світлоклітинний рак. V.
Змішаний рак (плоскоклітинний та аденокарцинома, аденокарцинома та
дрібноклітинний і т.п.)Здібність до інтенсивного метастазування - одна з самих
зловісних рис раку легенів. У 90% хворих, що загинули від цієї хвороби,
знаходять при автопсії численні метастази. Симптоматик вторинного ураження
органів і тканин часто домінує у клінічній картині захворювання, заплутує
діагностику, значно обтяжує перебіг хвороби, робить безперспективними
хірургічні або інші методи лікування. Швидке і часте метастазування з ураженням
віддалених органів спостерігається у людей молодого віку. Гістологічна будова
пухлини легенів впливає на частоту ураження того або іншого органу і ступінь
розповсюдженості пухлинних клітин. Встановлено, що при плоскоклітинному раку
метастазів у віддалених органах не було у 53% хворих, а при аденокарциномі - у
29%. За думкою більшості дослідників, особливо часто метастазують
малодиференційовані раки легенів. Для розуміння особливостей клінічної картини
раку легенів в залежності від калібру ураженого бронху і патогенетичних
механізмів, які лежать в основі його симптоматики, найкраще відповідає
клініко-анатомічнакласифікація, запропонована А.І. Савицьким у 1957 році.
Клініко-анатомічнакласифікація раку легенів: І. Центральний рак: а)
ендобронхіальний; б) перибронхіальний вузловий рак; в) перибронхіальний
розгалужений рак ІІ. Периферічний рак: а) кругла пухлина; б) пневмонієподібний
рак; в) рак верхівки легені (Пенкоста); ІІІ. Атипові форми, що пов’язані з
особливостями метастазування: а) медіастинальна б) печінкова; в) кісткова;г)
міліарний карциноматоз та ін. Діагностика раку легенів Оптимальний план
лікування хворого на рак легенів повинен незмінно ґрунтуватися на чотирьох
основних принципах діагностики: 1.Встановлення клініко-анатомічноїформи
захворювання з визначенням локалізації первинної пухлини. 2.Визначення точних
меж розповсюдження пухлинного процесу (ступінь розповсюдження первинної
пухлини, ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, проростання суміжних
органів і структур, віддалені метастази). Тобто стадії захворювання і за
системою TNM. 3.Морфологічна верифікація пухлини з уточненням її гістологічної
структури і ступеня диференціювання. 4.Визначення функціональних можливостей
життєво важливих органів і систем організму.
Рак легень - симптоми
Запідозрити рак легенів дозволяють симптоми, які підрозділяються на загальні і
специфічні. Дозагальних симптомів відносять слабкість, втрату апетиту, зниження
ваги, безпричинні незначні підйоми температури, пітливість. Специфічні симптоми
раку легенів: - Безпричинно виникає виснажливий надсадний кашель (супроводжує
рак бронхів). Уважно стежачи за своїм здоров'ям, пацієнт у стані самостійно
помітити змінився характер кашлю - він стає надсадним і частішим, змінюється
характер мокротиння. Якщо кашель виникає приступообразно без будь - якої
причини, або у зв'язку з фізичним навантаженням або вдихання холодного повітря
- це говорить про подразненні слизової бронхіального дерева проростає у просвіт
його пухлиною. У разі розвитку центрального раку легені, спостерігається поява
зеленувато - жовтої мокротиння, що обумовлюється присутністю супутніх запальних
явищ в легеневій тканині. - Мабуть найбільш характерним симптомом раку легенів
є кровохаркання (з мокротинням виділяється кров), при яких кров може бути як у
вигляді темних згустків, так і піниста яскраво - червона. У деяких випадках
тривале і інтенсивне кровотеча з дихальних шляхів призводить до загибелі
пацієнтів. Однак не треба забувати, що кровохаркання може бути симптоматикою і
таких захворювань легень як бронхоектатична хвороба і туберкульоз легких. - В
зв'язку зі змінами в легеневій тканині, у людини може спостерігатися часта
задишка. У разі, якщо пухлини проростають у великих бронхах, можливе настання
ателектазу всього легкого і подальше його повне виключення з роботи. -
Виникнення больових відчуттів в грудній клітці. Це відбувається у зв'язку з
проростанням пухлиною плеври (серозної вистилки легких), яка має багато
больових закінчень, а також внаслідок супутніх запальних змін легень,
проростанням пухлини у великі нервові сплетення і кістки грудної клітки У
початкових стадіях раку легенів, больові відчуття відсутні, інтенсивні стійкі
болі характерні для запущених пізніх стадій пухлини. Клініко - рентгенологічні
форми раку легенів: - Рак бронхів
(центральний рак). Розвивається в просвіті сегментарних, пайових та
центрального бронхів. Пухлина може проростати в просвіт бронха, так і в
легеневу тканину, яка оточує бронх. У початкових стадіях дане новоутворення
ніяк себе не проявляє, причому дуже часто його не видно на рентгенівських
знімках і флюорографії (тінь пухлини зливається з судинами і серцем). Наявність
пухлини можна запідозрити лише за наявності на рентгенограмі непрямих ознак:
утворення в одному і тому ж місці неодноразових запальних явищ. Характерними симптомами
є задишка, кашель, кровохаркання, а в особливо запущених випадках - висока
температура тіла, біль у грудній клітці - Периферичний
рак . Розвивається в товщі легеневих тканин. Симптоматика повністю
відсутня, тому завжди виявляється зовсім випадково при розвитку ускладнень або
в внаслідок обстеження. Ніяк себе не проявляючи, злоякісна пухлина може
досягати дуже великих розмірів. Часто такі пацієнти, посилаючись на відсутність
симптомів, відмовляються від лікування -
Рак верхівки легені є різновидом периферичного раку. Дане новоутворення
характеризується проростанням в нерви і судини плечового пояса. У більшості
випадків такі хворі досить тривалий -
Порожнинна форма раку (в центрі пухлини знаходиться порожнина) також є
різновидом периферичного раку легень. Виникнення пухлини порожнини настає
внаслідок розпаду центральної частини пухлини, який настає через брак
харчування в процесі росту. Порожнинні пухлини можуть досягати десяти і більше
сантиметрів і їх дуже легко сплутати з іншими запальними процесами - кістами
легенів, туберкульоз з розпадом, абсцесами. Дані помилки часто призводять до
того, що внаслідок неправильної постановки діагнозу, ракова пухлина продовжує
безперешкодно прогресувати, не отримуючи належного лікування. - Пневмониеподобний рак. По симптоматиці
дуже схожий на пневмонію, тому пацієнти, досить тривало отримують лікування у
терапевта і тільки після відсутнього ефекту після лікування антибіотиками,
висловлюється припущення про присутність ракової пухлини. Пневмониеподобний рак
відрізняється прискореним зростанням і займає одну/декілька часток легені -
Атипові форми раку легень (мозкова, кісткова, печінкова та ін) пов'язані з
симптомами метастазів, а не самої злоякісної пухлини легені. Для мозкової форми
типовою є клініка інсульту (виникають втрати свідомості, порушується мова, на
протилежному ураженню боці перестає працювати нога і рука, можливі судомні
явища, двоїння в очах і головний біль). Кісткова
форма раку характерна болями в хребті, кістках кінцівок і тазу; досить
часто виникають спонтанні переломи. Печінкова форма проявляється змінами в
крові, жовтяницею, тяжкістю в правому підребер'ї і збільшенням печінки - Метастатичні пухлини є отсевами з
основної пухлини будь - якого іншого органу (другого легенів, передміхурової
залози, кишечника, молочної залози та ін) і мають структуру первинної пухлини,
а також здатність до зростання, тим самим порушуючи адекватне функціонування
органу. Іноді метастази досягають дуже великих розмірів (десять і більше
сантиметрів), що може призвести до смерті хворих від порушень роботи внутрішніх
органів (дихальна і печінкова недостатність, підвищення внутрішньочерепного
тиску тощо) або внаслідок отруєння продуктами життєдіяльності пухлини.
Найчастіше метастази виникають пухлин другого легені, молочної залози та
кишечника, в зв'язку зі специфікою кровообігу органу (сильно розвинена і дуже
дрібна судинна мережа, пухлинні клітини з кровотоку в ній осідають і починають
рости, утворюючи з часом колонії - метастази). Злоякісна пухлина з будь-якого
органу може метастазувати в легені.
Діагностика: Діагностика цього злоякісного новоутворення є досить
складним завданням, оскільки пухлини дуже часто можуть маскуватися під інші
захворювання легень (туберкульоз, абсцеси, запалення легень). Саме
тому більше п'ятдесяти відсотків пухлин легенів виявляються вже на
неоперабельних (занедбаних) стадіях. На початку свого розвитку пухлини нічим
себе не проявляють і можуть бути виявлені тільки випадково, або ж при розвитку
ускладнень. З метою своєчасної діагностики даного захворювання всім людям
показано мінімум один раз в рік проходження рентгенологічного обстеження
легень. У разі підозри на рак легенів
проводяться такі обстеження: - Флюорографія і Рентгенографія легенів -
Пошарова рентгенівська томографія викликав підозру ділянки легені - Проведена з
внутрішньовенним контрастуванням магнітно - резонансна або комп'ютерна
томографія грудної клітки - Бронхоскопія. Даний метод застосовується з метою
виявлення пухлин бронхіального дерева - Дослідження мокротиння і онкомаркери -
Торакоскопия і біопсія пухлини Через відсутність на сьогоднішній день
універсального методу обстеження, який би дозволяв на 100% відрізнити злоякісну
пухлину легкого від інших захворювань, проводиться весь вищезгаданийкомплекс
обстежень. Якщо ж діагноз залишається неясним навіть після проведеного
комплексного обстеження, з метою недопущення пропуску злоякісної пухлини,
показано проведення діагностичної операції.
Рак
легенів – лікування: Тактика лікування раку легенів залежить від типу раку
(дрібноклітинний/недрібноклітинний), стадії прогресування захворювання і
загального стану пацієнта. Для лікування даної онкології
застосовуються три основних методи, які можуть використовуватися окремо або
комбіновано: хірургічне лікування, радіотерапія і хіміотерапія. Проте основним
методом, який дає надію на одужання,є хірургічна операція. Хірургічне лікування
раку легенів в залежності від ступеня поширеності раку, являє собою проведення
оперативного втручання по видаленню пухлини, частки /цілої легені. Як правило,
хірургічне лікування проводиться при немелкоклеточном раку, тому
дрібноклітинний, з - за більш агресивного перебігу потребує інших методів
лікування (хіміотерапія, радіотерапія). Крім цього, не рекомендується
проведення операції у тих випадках, коли є серйозні супутні захворювання,
пухлина зачіпає трахею або поширилася на інші органи. Для знищення ракових
клітин, які найчастіше все ж залишаються після операції, призначаються курси
променевої та хіміотерапії. Радіотерапія - опромінення пухлини гальмує ріст або
вбиває ракові клітини. Даний метод лікування ефективний як при
дрібноклітинному, так і при немелкоклеточном типах раку легенів. Радіотерапія
призначається у випадках присутності різних протипоказань до проведення
операції або при поширенні на лімфатичні вузли. Досить часто, для досягнення
найбільшої ефективності проведеного лікування, показано поєднання променевої
терапії з хіміотерапією. Хіміотерапія . Даний метод терапії раку легенів
заснований на прийомі вбивають, або припиняють ріст і розмноження ракових
клітин спеціальних ліків (Доцетаксел, Доксорубіцин, Бевацізумаб тощо). Профілактика: Профілактику раку легенів
поділяють на первинну і вторинну. До першої належать заходи спрямовані на
боротьбу із забрудненням навколишнього середовища, а також із палінням. До
другої – лікування хворих із хронічними запальними захворюваннями легенів
(пневмонія, бронхіт, локальні пневмосклерози, туберкульоз тощо
Тестові
ситуаційні завдання.
1. Хвора 66 років, яка страждає на рак
молочної залози Т3Н1М0, має позитивні рецептори естрогенів. Їй необхідно
призначити: а) естрогени; б) антиестрогени; в) прогестини; г) кортикостероїди;
д) антибіотики.
2. Хвора 36 років скаржиться на
кров'янисті виділення із соска. При обстеженні: вузлових утворів у молочних
залозах не визначається. При натисканні на сосок ‒ кров'янисті виділення.
Регіонарні лімфовузли не збільшені. Цитологічне дослідження виділень із соска
клітин раку не виявило. Який діагноз найбільш ймовірний? а) ліпома; б) дифузна
фіброзно-кістозна мастопатія; в) внутрішньопротокова папілома; г) фіброаденома;
д) мастит. .
3. Найбільш інформативним методом ранньої
діагностики раку молочної залози є: а) пальпація; б) мамографія; в)
термографія; г) великокадрова флюорографія; д) МРТ.
4. У хворої 37 років виявлено вузловий
утвір 2,5 см у діаметрі у лівій молочній залозі. Виражений симптом втягнення. З
якими захворюваннями треба проводити диференціальний діагноз:броаденомою; б)
кістою; в) ліпомою; г) мастопатією; д) з усіма переліченими.
ТЕСТИ
1.
Для лікування дифузної мастопатії не застосовуються: а) естрогенні препарати;
б) фізіотерапія; в) променева терапія; г) секторальна резекція молочної залози;
д) усе перелічене.
2. Хвора 49 років, молочна залоза інфільтрована,
набрякла, різко ущільнена і збільшена в об’ємі, шкіра залози покрита червоними
плямами з нерівними «язикоподібними» межами, сосок втягнутий і деформований. Яку
хворобу можна запідозрити: а) гострий мастит; б) рак Педжета; в) бешихоподібний
рак; г) панцирний рак; д) солідний рак.
3. Рідкісними симптомами раку молочної залози
2-ї стадії вважається: а) симптом умбілікації; б) симптом зморшкуватості; в)
біль; г) набряк; д) пальпація пухлиноподібного утвору.
4. Основним шляхом відтоку лімфи від молочної
залози є: а) підключичний; б) перехресний; в) пахвовий; а) рак молочної залози;
б) кіста з елементом запалення; в) фіброаденома; г) правильні відповіді а) і б)
; д) правильні відповіді б) і в).
5. Особливостями росту фіброаденоми молочної
залози є: а) експансивний ріст; б) інфільтруючий із метастазами; в) усі
відповіді правильні; г) інфільтруючий без метастазів; д) правильної відповіді
немає.
6. До дифузної
форми раку молочної залози належить: а) маститоподібний рак молочної залози; б)
рак додаткової молочної залози; в) хвороба Педжета молочної залози; г)
фіброаденома; д) внутрішньопротокова папілома.
7. Рак молочної залози розвивається із: а)
лімфатичних вузлів; б) кровоносних судин; в) гладкої або поперечно-смугастої
м'язової тканини; г) залозистого епітелію проток; д) незрілої сполучної тканини
8. Для виявлення
метастазів раку молочної залози в печінку застосовується: а) ультразвукове
дослідження; б) біохімічне дослідження; в) сканування печінки; г) ангіографія;
д) усе перелічене.
9. Симптом «майданчика»
характерний для: а) гострого маститу; б) фіброзно-кістозної мастопатії; в) раку
молочної залози; г) внутрішньопротокової папіломи; д) фіброаденоми молочної
залози.
10. У лівій молочній залозі пацієнтки пальпується
безболісний пухлиноподібний утвір 3 х 3 см, позитивний симптом «майданчика»,
сосок деформований, ареола набрякла, виділень із соска немає. Регіонарні
лімфовузли не пальпуються. Найбільш ймовірний діагноз: а) фіброаденома; б)
вузлова мастопатія; в) ліпома; г) рак молочної залози; д) хвороба Мінца.
Література
Основна:
Дрижак В.І.,Домбрович М.І.Медсестринство в онкології.- Тернопіль:Укрмедкнига,2001.с.81-94.
Ковалькук Л,М,Медсестринство в онкології.-К.:ВСВ «Медицина» 2011 с 170-183
Севідов В.В.
Онкологія:підручник/В.В.Севідов,Н.М.Касевич.-К.:ВСВ
«Медицина»,2011. с.40-53
Коментарі
Дописати коментар