17.11.2021 Хірургія 3А л/с Тема практичного заняття№12: «Оперативна хірургічна техніка»

 

Викладач  Єрофєєва В.В.               

Предмет Хірургія

Група 3А л/с       

Тема практичного заняття№12: «Оперативна хірургічна техніка»

Дата: 17.11.21.

Тема 12. Оперативна хірургічна техніка

 

Навчальна практика               

Зміст. Поняття про хірургічну операцію та оперативну хірургію. Види хірургічних операцій: залежно від терміновості, за методами видалення патологічного вогнища, реконструктивні та пластичні.                                 Сучасний загальний хірургічний інструментарій: для розсікання і зшивання тканин, для захоплення і фіксації, для розширення рани, спинення кровотечі. Спеціальний інструментарій для операцій на окремих органах.

               Елементи операцій: розсікання тканини, гемостаз, фіксація тканин, видалення патологічного вогнища, з’єднання та дренування рани. Вивчення хірургічного інструментарію — загального та спеціального.

                Складання наборів інструментів для операцій на кістках, органах черевної та грудної порожнин, для трепанації черепа, трахеостомії, первинного хірургічного оброблення рани, скелетного витяжіння, венесекції.

 

Практичні навички:

¾     складання наборів інструментів для первинного хірургічного оброблення ран;

¾     складання наборів інструментів для операцій на кістках;

¾     складання наборів інструментів для операцій на органах черевної порожнини;

¾     складання наборів інструментів для операцій на органах грудної порожнини;

¾     складання наборів інструментів для трепанації черепа;

¾     складання наборів інструментів для трахеостомії;

¾     складання наборів інструментів для лапаротомії, апендиктомії, грижосіченні;

¾     складання наборів інструментів для операцій на прямій кишці;

¾     складання наборів інструментів для розтину гнояка;

¾     складання наборів інструментів для скелетного витяжіння;

¾     складання наборів інструментів для венесекції;

 

Актуальність теми: В системі професійної підготовки фельдшерів та медичних сестер оперативна хірургія з топографічною анатомією є основою для переходу від теоретичної підготовки до практичного застосування здобутих знань, без яких вони не в змозі проводити топічну діагностику, правильно здійснювати маніпуляції, попередити помилки чи виконати навіть невелику операцію. Вивчення даної теми служить основою для розуміння анатомо-фізіологічних закономірностей, що розвиваються при патології і створюють можливості їх корекції за допомогою хірургічних втручань. Кожна медсестра повинна знати хід основних операцій, повинна мати знання хірургічних інструментів, щоб якісно асистувати лікареві під час оперативних втручань.

Навчальна мета:

 Знати (теоретичні питання): предмет та завдання оперативної хірургії; визначення поняття “операція” та вимоги до її виконання, види операцій, етапи, види хірургічних інструментів

Вміти: визначати види операції та етапи виконання, складати набори інструментів для різних операцій

               Зміст теми заняття. Поняття про оперативну хірургічну техніку, операції, елементи операції,            класифікацію хірургічних інструментів.

Оперативна хірургія – розділ хірургії, що вивчає хірургічні операції. Топографічна анатомія – прикладна наука, яка вивчає взаємне розташування органів і тканин в різних ділянках людського тіла. Перші твори по хірургічній анатомії написали італійський хірург та анатом Дженга в 1672 р. і бельгійський хірург та анатом Пальфен в 1718 р. Але точних методів топографії анатомічного дослідження тоді іще не існувало і це привело до грубих помилок в посібнниках, а також було відсутнє направлення, яке б задовольняло вимогам медичної практики. Засновником топографічної анатомії, як науки, є російський вчений М. І. Пірогов. Питання топографічної анатомії викладені ним у  його видатних творах: „Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів та фасцій“, “Повний курс прикладної анатомії людського тіла з малюнками” та “Топографічна анатомія, ілюстрована розрізами, проведеними через заморожене тіло людини в 3 – напрямках“. Він виконував у великій кількості експерименти на тваринах. Завдяки своїм дослідженням він зумів запропонувати нові доступні і раціональні прийоми при операціях на різних органах. М. І. Пирогов вперше здійснив викладання топографічної анатомії в комплексі з оперативною хірургією і з того часу вони стали двоєдиною наукою. Без знання топографічної анатомії неможливо вирішення головної задачі в діагностиці патологічного процесу – встановлення його локалізації. “Без знання топографічної анатомії немає ні хірурга, ні терапевта, остаються одні прикмети та забобони “ А. П. Губарєв. Кожна хірургічна операція включає в себе елементи руйнування тканин: розріз для оголення внутрішнього органу, видалення частини або цілого органу. Тому основною вимогою операції є анатомічно обгрунтований розріз, який знижує небезпеку поранення життєво важливих органів, особливо магістральних кровоносних судин, нервових стовбурів, тощо. Для підготовки до вирішення цих задач необхідно вивчати пошарову топографію тканин, взаєморозташування органів усіх ділянок людського тіла. Крім того, хірургу необхідне знання фізіології, щоб розуміти і передбачати можливі функціональні розлади, які можуть виникнути як під час операції, так і після неї. На погляд М. Н. Бурденко, хірург при виконанні операції повинен керуватися 3–ма основними положеннями: Анатомічною доступністю. Технічною можливістю. Фізіологічною дозволеністю.

ПОНЯТТЯ ПРО ХІРУРГІЧНУ ОПЕРАЦІЮ.

 ХІРУРГІЧНОЮ ОПЕРАЦІЄЮ – називається механічна дія на органи і тканини пацієнта, яка виконується лікарем з метою лікування, діагностики або відновлення функції організму, головним чином, за допомогою розрізів і різних засобів з’єднання тканин. В більшості операцій розрізняють 3 основних елементи: оперативний доступ, оперативний прийом та завершення операції. Оперативний доступ – частина операції, яка забезпечує хірургові оголення органу, на якому намічено виконання оперативного втручання.

 Оперативний прийом – основна частина хірургічного втручання на ураженому органі, обраний засіб усунення патологічного вогнища, особливості техніки даної операції. Хірургічне втручання включає:

 а/ розріз тканин з метою оголення ураженого органу;

б/ виконання операції на самому органі;

 в/ з’єднання тканин, роз’єднаних під час операції.

 КЛАСИФІКАЦІЯ ОПЕРАЦІЙ

 І. По радикальності:

Радикальна – при якій повністю видаляється патологічне вогнище.

 Паліативна – спрямована на полегшення стану хворого /при неможливості видалення патологічного вогнища/ і на усунення загрожуючих життю симптомів.

 ІІ. По кількості етапів:

 Одномоментна – уся операція виконується в один етап.

 Двох- та багатомоментні – коли стан хворого або небезпека ускладнень не дозволяють закінчити операцію в один етап. *Операція, яка виконується декілька разів з одного і того ж приводу, називається повторною (а не двохмоментною!).

 ІІІ. По терміновості:

Невідкладна – виконується безпосередньо після надходження пацієнта в стаціонар.

 Екстренна – на протязі 2 годин з моменту надходження в стаціонар.

 Термінова – на протязі 24 – 72 годин. Відстрочена – до 10 діб, не виписуючи пацієнта із стаціонару

. Планова – виконується після повного обстеження пацієнта і підготовки його до операції.

 ІV. По цільовій спрямованості:

 Лікувальні – мають метою видалення патологічного вогнища.

 Діагностичні – втручання для уточнення діагнозу.

Пробні – операції з вияснення операбельності (онкологічні)

 НАЗВИ ОПЕРАЦІЙ Складаються з назви органу та назви оперативного втручання латинською мовою: Тomia – розріз тканин, розкриття порожнин(лапаротомія,торакотомія,артротомія).

Ectomia – видалення органу(нефректомія,апендектомія,спленектомія).

 Extirpatio– видалення органу з прилеглою клітковиною,лімфатичними вузлами( частіше в оонкологічній практиці; екстірпація матки екстирпація пряпої кишки)/

 Stomia – зовнішня нориця, накладена з лікувальною метою

 Anastomosis – оперативно створене сполучення між судинами або порожнистими органами.

 Resectio – видалення частини органу.

 Sectio - розтин

Trepanatio – висвердлювання

 Exarticulatio– вилущування в суглобі.

Завершення операції — мають використовуватись оптимальні способи з’єднання тканин, певні види шовного матеріалу. Це забезпечує надійність, швидке загоєння, функціональний і косметичний ефект. Існують такі варіанти завершення операції:

 - пошарове зашивання рани наглухо;

 - пошарове зашивання рани із залишенням дренажів;

- часткове зашивання із залишенням дренажів;

- зашивання рани з можливістю повторних планових її ревізій;

 - залишення рани незашитою, відкритою.

Положення пацієнта на операційному столі: залежить від виду операції і напряму розрізу. Найчастіше пацієнт лежить на спині, нижні кінцівки і одну верхню фіксують до операційного столу, другу залишають вільною для вимірювання АТ і в/в інфузій

Розташування операційної бригади: оперуючий хірург справа від хворого, І асистент навпроти хірурга, ІІ асистент зліва від хірурга, операційна м/с зліва від першого асистента.

 Пласти́чна хірургі́я — розділ хірургії, що займається операціями, спрямованими на усунення деформацій і дефектів органу, тканини або поверхні людського тіла. Пластичні операції розділяються на два основних види — реконструктивні та естетичні. Реконструктивні пластичні операції допомагають усунути деформації, дефекти тканин і органів, і відновити їх функції методами пластичної хірургії. Подібні операції проводяться у людей, яким нанесено тілесне ушкодження в результаті травми, хвороби або у яких є вроджені дефекти. 12 Естетичні пластичні операції — це застосування методів пластичної хірургії з метою поліпшення зовнішності. Їх класифікують за областю виконання (пластика носа, пластика вушної раковини).

 ХІРУРГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ. Правила користування: Користуватися тільки справними інструментами. Кожний інструмент повинен використовуватися тільки по прямому призначенню. Інструмент при роботі треба держати впевнено, але легко, усі рухи проводити плавно, ритмічно / “ не силою, але мистецтвом “ /. Обережно поводитися з живими тканинами.

Види хірургічного інструментарію. Найбільш поширеною є класифікація, головною ознакою якої є послідовність застосування інструментів під час хірургічного втручання:

 1. Інструменти для роз´єднання тканин: скальпелі, резекційні і ампутаційні ножі, ножиці, медичні пилки, долота, гострозубці, ложки, фрези, распатори.

 2. Затискні медичні інструменти: кровоспинні затискачі – Кохера, Більрота, Холстеда, типу «Москіт». Для захоплення й утримання тканин – пінцети: хірургічні, анатомічні, зубчато – лапчасті.

3. Інструменти для розширення ран і природних отворів: гачки зубчасті: одно-, дво-, три- і чотири зубчасті; гачки пластинчасті Фарабефа, дзеркала для черевної стінки і черевної порожнини, ректальні, носові дзеркала.

4. Інструменти для захисту тканин: лопаточка Буяльського, лопатка Ревердена, зонди жолобкуваті, ґудзикуваті, Кохера, шпателі нейрохірургічні.

 5. Інструменти для з´єднання тканин: голкотримачі типу Матьє, Троянова, Гегара, для судинного шва; лігатурні голки Дешана, хірургічні голки різних видів і розмірів.

Інструментарій, який використовують при всіх хірургічних операціях називають загальним, а інструментарій, що застосовується при операціях на окремих лише органах – спеціальним.

Нові хірургічні інструменти та напрямки в хірургії: Електроніж. Лазерний скальпель. Зварювання тканин Кріодеструкція тканин. Ендоскопічна хірургія. Внутрішньосудинні втручання під рентген-контролем. Використання роботів-хірургів.

 Дренування ран і порожнин тіла – сучасний метод лікування в хірургії. Його здійснюють з метою декомпресії та видалення вмісту гнійних ран, продуктів розпаду тканин з рани, гнояків і порожнин тіла. Уведення  антисептиків та антибіотиків через дренажі сприяє швидкому очищенню і загоєнню ран. Дренування може бути активним і пасивним. Під час пасивного дренування відтік виділень з ранової порожнини по дренажній трубці здійснюється пасивно, якщо дренаж розміщується в найнижчій ділянці порожнини, або завдяки капілярно-всмоктувальним властивостям дренажу (марлевого тампона). Під час активного дренування порожнин у дренажній системі створюється дозоване розрідження (проточно-аспіраційне дренування).

 Види дренажів. Дренажі бувають закриті і відкриті. Закритий дренаж використовують для періодичного виділення з рани або порожнини через герметично закриту дренажну трубку. Відкритий дренаж застосовують для постійного виділення із рани або порожнини через дренажну трубку, вільний кінець якої занурюють у посуд з антисептичним розчином або підключають до аспіраційної системи. Дренування здійснюють за допомогою дренажів, виготовлених з перев’язувального матеріалу, гумових смужок, порожнистих трубок. Трубчасті дренажі мають різну форму та розміри. Їх виготовляють з різних матеріалів. Бувають короткі і довгі, діаметром від 2-3 до 10-20 мм (із прорізаними на бічних поверхнях отворами). Дренажі можуть бути одинарними, множинними і складними. Дренажі виготовляють із червоної силіконової гуми, хлорвінілу, фторопласту тощо. Для дренування використовують і тампони. При цьому тампонажу рани або порожнини виконують нещільно і на термін не більше ніж на добу. Тампони виготовляють із лляної тканини, бавовни (марля, вата, лігнін), а спеціальні (біологічні) - з тканин тварин. Для кращого дренування глибоких гнійних ран дренажі вводять в рану через основний чи додатковий розріз (контрапертура). Хворі знаходяться в положенні, яке сприяє видаленню вмісту з рани. Застосовують також сигарні дренажі, які складаються з марлевого тампона, уміщуваного в палець гумової рукавички зі зрізаним кінцем. Для поліпшення відродження вмісту в гумовій оболонці роблять кілька отворів. Сигарні дренажі на відміну від марлевих тампонів, видаляються легко, без ушкодження тканин. Для лікування великих глибоких ран та гнійних порожнин Мікулич запропонував спосіб дренування марлевими тампонами, при якому в рану вводять квадратний шматок марлі з прошитою в центрі довгою шовковою лігатурою. Марлю ретельно розправляють і вкривають нею дно і стінки рани, після чого рану рихло тампонують марлевими тампонами. Тампони змінюють періодично, не змінюючи марлі, що попереджує пошкодження тканин. При необхідності марлю видаляють, підтягуючи за шовкову нитку. Іноді дренування застосовується для введення лікарських засобів. Для цього використовують мікроіригатори або тонкі трубки (катетери), які залишають у  порожнині після екстрених операцій. Трубка виводиться назовні через окремий отвір у передній черевній стінці або через операційну рану і служить провідником для введення у порожнину антибіотиків. Якщо вільний кінець її після операції зав’язують, то для введення трубку після обробки етиловим спиртом проколюють голкою шприца і вводять ліки. Якщо використовують мікроіригатори, лікарські засоби вводять за допомогою шприца, дотримуючись правил асептики і не порушуючи герметичності. Після введення препарату необхідно затиснути трубку на 1-2 год, щоб він не витік. Для полегшення подальшої заміни і стерилізації частин дренажної системи роблять контрольні віконця з невеличких скляних чи пластмасових трубочок - перехідників. Ознаки, що свідчать про ефективність дренування, догляд за дренажами. Для профілактики проникнення інфекції в рану через дренаж потрібно систематично замінювати на стерильну периферійну частину дренажної системи, у тому числі градуйовану посудину для збирання гною. Дно посудини заливають антисептиком (фурацилін 1:5000, діоцид 1:100). За відсутності активної аспірації трубки нерідко заповнюються фібрином, змертвілими тканинами, згустками крові. Тому час від часу потрібно перевіряти прохідність дренажу. Цей контроль здійснюється шляхом стиснення трубки або введенням невеликої кількості антисептика. Шкіру навколо трубки щодня обробляють розчином антисептика.

 Біопсія – це операція при якій хірург проводить забір ділянки органа чи тканини для гістологічного дослідження з метою встановлення остаточного діагнозу. Виділяють три види біопсії: екцизійна, інцизійна, пункційна. При екцизійній біопсії анатомічне утворення видаляють цілком (лімфатичний вузол, молочна залоза). При інцизійній видаляють частину анатомічного утворення (наприклад, підшлункової залози). Пункційну біопсію виконують шляхом черезшкірної пункції органа чи тканини. Пунктат у вигляді стовпчика залишають в голці, потім його наносять на предметне скло і відправляють в лабораторію.

 

 І Н С Т Р У К Ц І Я по догляду за д р е н а ж а м и.

Навчальна мета: оволодіти методикою дій по догляду за дренажами.

 Необхідне обладнання: дренажні трубки, гумові рукавички, затискач, ножиці, нитка, флакон, розчин фурациліну 1:5000, перев’язочний матеріал.

 ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ: - Якщо дренаж пасивний, надайте хворому положення, при якому здійснюється вільний відтік раневого вмісту по дренажу в силу ваги. - Вільний кінець дренажної трубки опустіть у флакон, частково заповнений розчином фурациліну 1:5000. 15 - Заміна розчину – 1 раз на добу. - Вимірюйте кількість і характер виділяємого вмісту за добу і повідомте про це лікаря або зробіть запис в листі інтенсивного нагляду. - Своєчасно замінюйте пов’язку навколо дренажа по мірі її забруднення. - Якщо дренаж активний, слідкуйте за герметичністю системи: діаметр рани повинен бути менше діаметру дренажної трубки, усі трубки повинні щільно надягатися на перехідники або прив’язуватися нитками. *Якщо ви помітили підсмоктування повітря або виділення рідини повз дренажну трубку, негайно повідомте про це лікаря. - Мікроіригатор повинен бути завжди перев’язаний. - Лікарські речовини вводяться через нього шляхом пункції. - Якщо лікарем призначено введення лікарських речовин через дренажну трубку, після введення перетисніть дренаж на 2 год. за допомогою затискача.

Перевірте себе:

 1. Охарактеризувати види хірургічних операцій залежно від терміновості їх проведення? 2. Охарактеризувати види хірургічних операцій залежно від методів видалення патологічного вогнища та кількості етапів? 3. Пластична хірургія: визначення - поняття, види та її завдання? 4. Характеристика основних етапів операції: оперативний доступ та вимоги до нього, види оперативного прийому, варіанти завершення операції? 5. Класифікація хірургічних інструментів залежно від послідовності використання під час операції; назвати представників кожної групи? 3

ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЧНА ТЕХНІКА

 Мета: · вивчити види хірургічних операцій, сучасний загальний і спеціальний хірургічний інструментарій, елементи операцій;

 · навчитись складати набори інструментів для різних операцій.

 Археологічні розкопки свідчать про те, що хірургічні операції виконували ще до нашої ери. Причому деякі пацієнти тоді видужували після трепанації черепа, викладання каменів із сечового міхура, ампутацій. Хірургія повстала в епоху Відродження, коли завдяки Андреасу Везалію почала бурхливо розвиватись оперативна техніка.

 Оперативна хірургія – вчення про хірургічні операції, розробка способів проведення оперативних втручань.

 Хірургічна операція – це механічна дія на органи і тканини, яка супроводжується їх роз’єднання з метою оголення хворого органа і виконання на ньому лікувальних або діагностичних маніпуляцій.

ВИДИ ХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ Існує велика кількість хірургічних втручань. Їх класифікують за певними критеріями.

 І. За терміновістю виконання.

1. Екстрені операції виконують практично одразу після встановлення діагнозу, оскільки затримка на декілька годин або хвилин загрожує життю хворого або різко погіршує прогноз. Вважається за необхідне виконати операцію протягом 2 годин з моменту поступлення хворого в стаціонар. Особливість у тому, що існуюча загроза життю не дає змоги провести повне обстеження і повноцінну підготовку. Мета – врятувати життя хворого. Основні показання: кровотечі будь-якої етіології, асфіксія, гострі запальні процеси в черевній порожнині (гострий апендицит, гострий холецистит, гострий панкреатит), усі види гострої хірургічної інфекції (абсцес, флегмона, гангрена тощо).

2. Плановими називають операції, від часу виконання яких результат лікування практично не залежить. При цьому пацієнт проходить повне обстеження і передопераційну підготовку. Ці операції проводять у ранковий час, день і годину визначають заздалегідь. До планових відносять операції з приводу гриж (неущемлена), варикозного розширення вен, жовчнокам’яної хвороби, неускладненої виразкової хвороби шлунка.

 3. термінові операції – проміжний вид операцій між екстреними і плановими. За хірургічними атрибутами вони ближче до планових, оскільки виконуються в ранковий час. Після адекватного обстеження і необхідної передопераційної підготовки їх проводять фахівці в цій галузі. Вони здійснюються через 7 – 10 діб з моменту поступлення пацієнта у хірургічне відділення або постановки діагнозу. До термінових операцій відносять операції з приводу злоякісних пухлин, механічної жовтяниці.

 

 ІІ. За метою виконання.

 1. Діагностичні – їх метою є уточнення діагнозу, визначення стадії процесу. До них належить: · біопсія; · спеціальні діагностичні втручання (ендоскопічні )

 2. Лікувальні – виконуються з метою поліпшення стану хворого. Залежно від їх впливу на патологічний процес виділяють:

 · радикальні – операції, які використовують з метою лікування від захворювання;

 · паліативні – поліпшують здоров’я хворого, але не лікують від захворювання; такі операції роблять онкологічним хворим;

 · симптоматичні – нагадують паліативні операції, але спрямовані не на поліпшення стану пацієнта в цілому, а на усунення конкретного симптому.

 ІІІ. За кількістю етапів.

1. Одномоментні – операції, коли на одне втручання виконується декілька послідовних етапів, метою яких є повне одужання і реабілітація хворого. Наприклад, апендектомія, холецистектомія. 2. Багатокомпонентні – коли оперативне втручання поділене на окремі етапи. Це може пояснюватись трьома причинами:

 · тяжкістю стану хворого; · відсутністю об’єктивних умов для операції; · недостатньою кваліфікацією хірурга.

3. Повторні – операції, що виконуються на тому ж органі з приводу тієї ж патології. Вони можуть бути:

 · запланованими (планова релапаратомія для санації черевної порожнини при розлитому перитоніті); ·Вимушеними, у разі розвитку ускладнень (неспроможність анастомозу)

ІV. За обсягом.

 1. Поєднані – операції, що виконують одночасно на двох або більше органах з приводу різних захворювань. При цьому операції можуть виконуватись як з одного, так і з різних доступів.

2. Комбіновані – коли метою лікування одного захворювання втручання проводиться на декількох органах

. V. Спеціальні операції. Розвиток хірургії сприяв виконанню малоінвазивної хірургії. При цих операціях немає типового розтину тканин, великої ранової поверхні, оголення ураженого органа. Розрізняють такі види операцій: 1. Мікрохірургічні — виконуються під збільшенням від 3 до 40 разів за допомогою збільшувальних окулярів або операційного мікроскопа. Для їх проведення використовують особливі мікрохірургічні інструменти і якнайтонші нитки. Втручання тривалі (10—12 год). До них належать: реплантація пальців, кисті, відновлення прохідності найдрібніших судин. 2. Ендоскопічні — виконуються за допомогою оптичних засобів. При фіброезофагогастродуоденоскопії можливо видалити поліп зі шлунка, витягнути конкремент з холедоха. Широко використовуються втручання за допомогою ендовідео техніки: лапароскопічні і торакоскопічні операції. Вони не супроводжуються нанесенням хворому операційних ран. Пацієнти швидко реабілітуються після лікування. Відмітна риса таких операцій — мала травматичність. 3. Ендоваскулярні — внутрішньосудинні операції, що виконуються під рентгенівським контролем. За допомогою пункції зазвичай стегнової артерії в судинну систему вводять спеціальні катетери і інструменти, що дають змогу з точкової операційної рани виконати емболізацію певної артерії, розширити стенозовану ділянку судини, навіть виконати пластику клапанів серця.

 Х і р у р г і ч н а   о п е р а ц і я складається з трьох етапів.

I. Оперативний доступ — оголення ураженого органа і створення необхідних умов для виконання планових маніпуляцій. Перед виконанням розтину поліпшити доступ до органа можна, надавши хворому певне положення на операційному столі. Вимоги до доступу: має забезпечувати зручне виконання оперативного прийому; має бути щадним; має бути анатомічним: має бути фізіологічним; має бути косметичним.

 II. Оперативний прийом — основна частина операції; саме на цьому етапі здійснюють необхідні діагностичні і лікувальні дії.

Розрізняють такі етапи прийому:

 - видалення ураженого органа або патологічного осередку — ектомія: апендектомія, гастректомія, спленектомія;

 - видалення зміненої частини органа — резекція: резекція печінки, резекція яєчника;

 - відновлення порушень — реконструктивні: протезування і шунтування су дин.

 III. Завершення операції— мають використовуватись оптимальні способи з'єднання тканин, певні види шовного матеріалу. Це забезпечує надійність, швидке загоєння, функціональний і косметичний ефект

 Існують такі варіанти завершення операції:

 - пошарове зашивання рани наглухо;

- пошарове зашивання рани із залишками дренажів;

 - часткове зашивання із залишенням тампонів;

 - зашивання рани з можливістю повторних планових її ревізій;

 - залишення рани незашитою, відкритою.

 

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дайте визначення хірургічної операції.

 2. Назвіть види хірургічних операцій

 3. З якою метою виконується хірургічна операція?

 4. Які операції відносять до діагностичних?

5. Які операції відносять до лікувальних?

6. Як розрізняють операції за терміном виконання?

 7. Як називають операції, що тільки полегшують стан хворого?

 8. Що таке радикальна операція?

 9. Назвіть операції залежно від обсягу втручання.

10. Назвіть етапи хірургічної операції.

11. Назвіть терміни, що визначають хірургічні дії.

 12. На які групи поділяють хірургічні інструменти

 

Т Е С Т О В І   З А В Д А Н Н Я

 

 ВИБЕРІТЬ ДЕКІЛЬКА ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ

1. Етапи хірургічної операції:

 а) ускладнення хворого на операційний стіл;

 б) хірургічний допуск;

 в) оперативний прийом;

 г) спинення кровотечі;

 д) зашивання рани.

 

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь може використовуватись один раз, декілька разів або жодного разу)

 2. Вид операції:

1) екстрена

 2) планова.                                                               Безпосередня підготовка: а) одноетапна підготовка;

                                                                                         б) двоетапна підготовка операційного поля;

                                                                                         в) сифонна клізма;

                                                                                          г) спорожнення сечового міхура;

                                                                                         д) коротка премедикація;                          

                                                                                          е) вечірня премедикація.

 

 

Завдання для самоконтролю

ТЕСТИ    А

Тест № 1.

                Операційна сестра замість потрібного гострокінцевого скальпеля подала хірургу черевцевий. Чим принципово відрізняється цей скальпель від необхідного гострокінцевого?

 а. Довжиною рукоятки    в. Товщиною рукоятки    с. Довжиною робочої поверхні скальпеля

 d. Гостротою леза    е. Кутом кінчика

Тест № 2.

                Під час операції хірург використав затискач Більрота, вигнутий по ребру. Для чого використовують цей інструмент?

                а. Роз‘єднання тканин    в. Припинення кровотечі    с. Розведення країв рани

                d. Виконання оперативного прийому   е. З‘єднання тканин.

Тест № 3.

                У процесі роз‘єднання тканин хірург використав ножиці. При цьому ножиці були зафіксовані в руці таким чином, що в одному з двох кілець знаходився великий палець руки хірурга. Який палець хірурга повинен знаходитися в другому кільці цього інструмента для забезпечення його оптимальної фіксації в руці?

                а. 1-й    в. 2-й    с. 3-й    d. 4-й    е. 5-й

 Тест № 4.

               На столику операційної сестри для загальних хірургічних інструментів, розкладені скальпелі, ножиці, кровоспинні затискачі, гачки, пінцети, корнцанг, цапки для білизни, жолобуватий зонд, канюля Люера, голкотримачі Гегара, голки, шовний матеріал та марлеві серветки. Чого не повинно бути на цьому столику?

                а. Гачків    в. Корнцанга    с. Цапок    d. Жолобуватого зонда    е. Канюлі Люера.

Тест № 5.

               Під час виконання оперативного доступу хірург розітнув апоневроз. За допомогою яких гачків доцільно розвести розрізані краї апоневрозу?

                а. Однозубих гострих    в. Однозубих тупих    с. Багатозубих гострих      d. Багатозубих тупих                   е. Фарабефа

ТЕСТИ    Б

1.Які голки застосовують для зшивання кровоносних судин ? 

. варіанти відповідей

голки ріжучі  

Голки атравматичні   

Голки Купера  

Голки Дешана

Голки прямі

2.Які інструменти иикористовують для фіксації білизни і серветок навколо операційної рани:  

варіанти відповідей 

Затискачі 

Цапки 

 Корнцанги

 

Гачки 

 Голкотримачі

 

3.Виберіть інструмент для зупинки кровотечі:

варіанти відповідей 

Затискач Мікуліча 

Цапки 

Затискач Більрота

Корнцанг Зонд Кохера

 

4.Для трепанації черепа використовують:

варіанти відповідей

Листову пилу, 

Дротяну пилку Джиглі

Рамочну пилу,

 Дугову пилу

 

Ложечка Фолькмана

 

5.Виберіть інструмент, який відноситься до загального інструментарію:

варіанти відповідей 

Щипці Фарабефа, 

Щипці Лістона,

 Затискач Більрота, 

Щипці Люєра,

Ложка Фолькмана,

6.Виберіть інструмент для ампутації нижньої кінцівки:

варіанти відповідей 

Коловорот 

Ретрактор м'язовий

Гудзиковий зонд 

Затискач типу "Москіт"

Затискач Люєра

7.Для проведення абдомінальної пункції необхідно підготувати

 варіанти відповідей 

Ножниці, 

Троакар 

Шприц Жане, 

Голка Касирського 

Голка Дюфо

8.Для трепанації черепа використовують:

варіанти відповідей

Листову пилу,

 Дротяну пилку Джиглі,

 

Рамочну пилу,

Дугову пилу 

Ложечка Фолькмана

9.Який з перелічених інструментів використовується для дослідження колотих ран?

варіанти відповідей 

Ложка Фолькмана 

Зонд гудзикуватий  

Ножиці Купера  

Пінцет хірургічний  

Зонд Кохера

10.Чим подають інструменти хірургу під час операції?

варіанти відповідей

 Затискачем Мікуліча

 

  Руками 

  Корнцангом

  Затискачем Кохера

   Пінцетом

 

11.Виберіть назву голкотримача: 

варіанти відповідей 

Дешана

 Гегара 

 Госсе

 

 Люєра

 

Кохера 

12.Який спеціальний інструмент Ви повинні приготувати для венесекції? 

варіанти відповідей 

Ложечка Фолькмана  

Лігатурна голка Дешана 

Затискач Микулича 

Скальпель  

Гачок Фарабефа

13.Який спеціальний інструментарій Ви повинні підготувати для трахеостомії ? 

варіанти відповідей 

Скальпелі, ножиці, пінцети,  

Однозубий гачок, ранорозширювач Труссо, канюлю Люєра;  

Тупі гачки Фарабефа, цапки, троакар; 

Корнцанг, затискач Микулича, голка Дешана;  

Скальпель, затискач “Москіт”, пінцети; 

14.Який інструмент використовують для вишкрібання кісткових порожнин і видалення дрібних кісткових уламків ? 

варіанти відповідей

 Зонд Кохера

 

 Щипці Фарабефа 

 Ложка Фолькмана  

 Гострозубці Лістона

 

15.Який з перелічених інструментів використовується для дослідження колотих ран?

варіанти відповідей 

Ложка Фолькмана 

Зонд гудзикуватий 

Ножиці Купера  

Пінцет хірургічний 

 Зонд Кохера

 

Ситуаційні задачі:

1. Пацієнтові видалили 2/3 шлунку разом з раковою пухлиною. Яка це операція по радикальності? Дайте їй назву.

 2. У пацієнта неоперабельна пухлина стравоходу, з повним перекриттям його просвіту. Яку  запропонує операцію лікар, щоб хворий міг харчуватися? Дайте її назву. Яка вона буде по радикальності?

 3. При защемленні грижи через 2 години починаються некротичні зміни в защемленій петлі кишки. Яку по строках операцію виконають  пацієнтові?

 4. На правому стегні пацієнта рана, з якої яскраво-червоним пульсуючим струменем виділяється кров. Які хірургічні інструменти треба застосувати?

 

Тести С.

1. Фельдшер ФАПу перевіряючи набір для трахеостомії виявив в наявності: скальпель гострокінцевий, кровозупинні затискачі, голкотримач, гачок гострозубий, канюлю Люєра. Який спеціальний інструмент потрібно добрати?

                A Розширювач Труссо B Затискач Люєра C Кусачки Дуаєна D Кусачки Дальгрена E Пилка Джиглі

 2. Виберіть інструмент, який відноситься до загального інструментарію:

                A Коловорот B Дугова пила C Ранорозширювач Труссо D Затискач Більрота E Ложечка Фолькмана

 3. Який спеціальний інструмент повинна приготувати медична сестра для венесекції?

                A Лігатурна голка Дешана B Ложечка Фолькмана C Затискач Микулича D Скальпель E Гачок Фарабефа

 4. Інструмент для подавання інструментів і перев’язувального матеріалу:

               A Голкотримач B Коагуляційний пінцет C Жорсткий затискач D Медичні гострозубці E Корнцанг

 5. Які спеціальні хірургічні інструменти необхідно підготувати операційній медичній сестрі при складанні набору інструментів для ампутації кінцівки?

                A Кровоспинний затискач Кохера та затискач Більрота. B Ампутаційний ніж та пилка Джиглі. C Ножиці Купера та ножиці гострокінцеві.  D Гачки Фарабефа та гачки гострозубі. E Пінцет анатомічний та пінцет хірургічний.

6. Пацієнту призначена пункція черевної порожнини. Які інструменти повинна приготувати медична сестра?

               A Ректороманоскоп, ректальне дзеркало B Бронхоскоп, трахеотомічна канюля Люєра C Скальпель, троакар, пінцет хірургічний D Распатор, корцанг, анатомічні пінцети E Зонд жолобкуватий, зонд гудзиковий

 7. Медична сестра готує набір для трахеостомії. Який спеціальний інструментарій необхідно підготувати для трахеостомії?

                A однозубний гачок, ранорозширювач Труссо, трахеостомічні канюлі B затискач Микулича, цапки, ножиці C голка Дешана, корнцанг, скальпель D затискач типу “москіт”, тупі гачки Фарабефа, пінцети E троакар, пінцети, затискач Кохера

 8. Ви операційна сестра. Виберіть інструмент для з’єднання тканин.

                A Троакар B Затискач Кохера C Канюля Люера D Скобки Мішеля E Коловорот

              

 9. Для операції – ампутація кінцівки, операційна сестра повинна підготувати інструмент для відтягування м’язів. Він має назву:

                A Долото B Троакар C Розширювач D Ретрактор E Коловорот

10. Для трахеостомії використовують спеціальний інструмент:

                A Розширювач Мікуліча. B Распатор Дуайєна. C Гачки Фарабефа. D Пилка Джиглі. E Трахеостомічна трубка Люєра.

11. Виберіть інструмент, який відноситься до спеціального інструментарію:

                A ножиці B скальпель C пінцет хірургічний D пінцет зубчасто-лапчастий E дротяна пилка Джиглі

12. Планове операційне втручання виконується з приводу:

                А. гострого апендициту; B. защемленої грижі; C. кровотечі з пошкодженої судини; D. асфіксії; E. жовчекам’яної хвороби.

 13. Операція за життєвими показаннями здійснюється при:

                А. при кровотечі, яка продовжується; B. при доброякісній пухлині; C. злоякісній пухлині; 8 D. облітеруючому ендартеріїті; E. жовчекам’яної хвороби.

14. Хірургічна операція не включає один із названих етапів:

                A Хірургічний прийом. B Хірургічний доступ. C Укладання на операційний стіл хворого і надання йому певної пози (лежачи на спині, боку та ін.). D Зашивання післяопераційної рани. Е Дренування рани.

 15. Хірургічна операція не включає як етап одну із перерахованих дій:

                A Лапаратомія. B Інтубаційний ендотрахеальний наркоз. C Резекція тонкої кишки. D Дренування черевної порожнини. Е Зашивання рани.

 16. Яке із перерахованих захворювань не є абсолютним показанням до операції:

                A Асфіксія. B Кровотеча любої локалізації. C Гострий апендицит. D Гостра кишкова непрохідність. Е Варикозне розширення вен нижніх кінцівок.

17. До якої групи інструментів відносяться пластинчасті гачки Фарабефа?

                A Інструменти для роз´єднання тканин. B Затискні медичні інструменти. C Інструменти для розширення ран і природних отворів. D Інструменти для захисту тканин. Е Інструменти для з´єднання тканин.

18. До якої групи інструментів відноситься жолобуватий зонд?

                A Інструменти для роз´єднання тканин. B Затискні медичні інструменти. C Інструменти для розширення ран і природних отворів. D Інструменти для захисту тканин. Е Інструменти для з´єднання тканин.

 19. До якої групи інструментів відносяться скальпеля?

               A Інструменти для роз´єднання тканин. B Затискні медичні інструменти. C Інструменти для розширення ран і природних отворів. D Інструменти для захисту тканин. Е Інструменти для з´єднання тканин.

 20. До якої групи інструментів відноситься голкотримач Гегара?

                A Інструменти для роз´єднання тканин. B Затискні медичні інструменти. C Інструменти для розширення ран і природних отворів. D Інструменти для захисту тканин. Е Інструменти для з´єднання тканин.

Завдання: в зошит з практичних занять записати набори інструментів,які перераховані в списку практичних                                      навичок.

 

 

  Література:

О.Ю. Усенко, «Хірургія», Київ: «Медецина», 2013 р., ст. 100 – 107, 380 – 389, 397 - 398.

 О. М. Кіт, «Медсестринство в хірургії», Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2002 р., ст. 59 – 65, 107 – 112.

 О. Л. Ковальчук, «Медсестринство в хірургії», Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002р. – ст. 125 – 141.

Л.В.Цитовская, «Руководство к практическим занятиям по хирургии»,1988,-ст.124-137.