Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини». Група 3А с/с. · Тема практичного заняття «Основні умови психічного розвитку дитини раннього, дошкільного та шкільного віку.» Дата:04.11.21.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини».

Група 3А с/с.

·         Тема практичного заняття   «Основні умови психічного розвитку дитини раннього, дошкільного та шкільного віку.»

 

Дата:04.11.21.

 

 

Практичне заняття №14

 

·         Тема «Основні умови психічного розвитку дитини раннього, дошкільного та шкільного віку.»

 

 

         Навчальна мета

Знати:

• основні умови психічного розвитку дитини;

• психологічні аспекти мовотворення протягом кожного дитячого періоду;

• характеристика форм емоційного спілкування дитини;

• значення та роль дорослих у формуванні особистості;

• психологічний розвиток дитини молодшого шкільного віку

Уміти:

• скласти план організації режиму ігор, прогулянок, основних виховних заходів;

• оцінити психічний розвиток дитини;

• скласти план підготовки дитини до відвідування дитячих дошкільних закладів, школи;

• оцінювати результати періоду адаптації дитини.

 

Ознайомтесь з теоретичним матеріалом. Зробіть міні-конспект.

Поняття розвитку і віку

 

	Розвиток – це процес формування і зміни внутрішніх якостей людини.

 

Виокремлюють кілька аспектів розвитку, а саме: біологічний, психічний, соціальний і духовний (моральний).

Біологічний розвиток виявляється в дозріванні анатомо-фізіологічних структур, у зміні функцій різних систем і органів людини.

Психічний розвиток виражається в ускладненні психічних процесів і здібностей -–почуттів, відчуттів, сприймання, мислення, пам'яті, уяви, в ускладненні таких психічних утворень, як здібності та мотиви діяльності, потреби й інтереси, ціннісні орієнтації.

Соціальний розвиток – це поступове входження людини в різні види відносин – економічні, правові, суспільні, виробничі. Людина стає членом суспільства, засвоюючи всі ці види відносин і за допомогою їх – свої функції.

Духовний (моральний) розвиток виявляється в осмисленні людиною життєвого призначення.

 

	Вік – це категорія, що слугує для позначення характеристик індивідуального розвитку.

 

Виокремлюють поняття хронологічного, біологічного, психологічного та соціального віку.

Хронологічний вік виражається кількістю календарних років, місяців і днів від моменту народження.

Індивідуальні відмінності біологічного, психологічного та соціального розвитку від середніх показників стали підставою для введення понять: «біологічний вік», «психологічний вік», «соціальний вік».

Біологічний вік визначається станом обміну речовин і функцій організму порівняно із середньостатистичними показниками.

Психологічний вік встановлюють співвіднесенням рівня психічного (інтелектуального й емоційного) розвитку індивіда з відповідним нормативним рівнем.

Соціальний вік вимірюється за допомогою співвіднесення рівня соціального розвитку людини (наприклад, володіння певним набором соціальних ролей) з тим, що статистично нормально для її однолітків.

Оскільки ріст і розвиток мають індивідуальні особливості, то та чи та фаза біологічного, психічного або соціального розвитку дитини може початися раніше або пізніше порівняно з середніми показниками для популяції. Трапляються діти, біологічний, психологічний або соціальний розвиток яких значно випереджає хронологічний (паспортний) вік, або, навпаки, значно відстає. Наприклад, різниця між хронологічним і біологічним віком може сягати 5-ти років.

У XX столітті простежується тенденція до прискорення темпів біологічного розвитку дітей і підлітків, а також до збільшення абсолютних розмірів тіла дорослих. Це явище отримало назву акселерації. Вона виявляється у більш ранньому статевому дозріванні й більш ранньому досягненні віку шкільної зрілості (в середньому в 6 років).

 

Вікова періодизація

 

	Вікова періодизація – це спроба виокремити загальні закономірності, яким підпорядковується життєвий цикл людини.

 

 

Поділ життєвого шляху на періоди дає змогу краще зрозуміти закономірності розвитку і специфіку окремих вікових етапів.

Фізіологічна періодизація, ухвалена на Міжнародному симпозіумі з вікової фізіології у 1965 році, виокремлює сім періодів розвитку в дитинстві та юнацтві:

·         період новонародженості (з 1-го по 10-й день після народження);

·         грудний вік (з 11-го дня до року);

·         раннє дитинство (з 1-го року до 3-х років);

·         перший період дитинства (від 3-х до 8-ми років);

·         другий період дитинства (у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток – з 8 до 11 років);

·         підлітковий вік (у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років);

·         юнацький вік (у юнаків від 17 до 21 року, а у дівчат - від 16 до 20 років).

Психологічні періодизації залежно від критерію виокремлюють різні періоди в житті людини. Однак, незважаючи на різні критерії періодизацій розвитку, більшість теорій виокремлюють схожі вікові етапи.

 

Стадії розвитку за Еріком Еріксоном

 

Американський психолог Ерік Еріксон (1902-1994) виокремив кілька психосоціальних стадій розвитку особистості.

·         Немовля (від народження до кінця 1-го року). У цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності». Людина довіряє соціуму, виходячи з міри довіри до своєї матері. Почуття недовіри, страху, підозрілості з'являються, якщо мати ненадійна, відштовхує дитину.

·         Раннє дитинство (від 1-го до 3-х років). Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вилазити, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини надто багато з того, що виходить за межі її можливостей, у неї виникають сумнів і невпевненість у собі, виробляється слабка сила волі.

·         Вік гри (від 3-х до 6-ти років). У дошкільному періоді розпалюється конфлікт між ініціативою і провиною. Діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, залюбки піддаються навчанню і вихованню. Це вік, коли головним почуттям ідентичності стає: «Я — те, що я буду». Заохочення починань дитини сприяють становленню ініціативності, розширенню меж незалежності, розвитку творчих здібностей. За надмірного контролю і обмеження діяльності у дітей виникає сильне почуття провини. Діти, охоплені цим почуттям, пасивні, скуті і в майбутньому мало спроможні до продуктивної  праці.

·         Шкільний вік (від 6 до 12 років). У цьому віці дитина виходить за межі сім'ї і починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Ідентичність дитини тепер виражається так: «Я – те, чого я навчився». Навчаючись у школі, діти долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі. Небезпека цього періоду полягає в появі почуття неповноцінності, або некомпетентності, сумнівів у своїх здібностях або у статусі серед однолітків.

·         Юність (від 12-13 до 19-20 років) – найважливіший період у психосоціальному розвитку людини. Вже не дитина, але ще й не дорослий, підліток стикається з новими соціальними ролями і пов'язаними з ними вимогами. Він оцінює світ і ставлення до нього, здійснює стихійний пошук нових відповідей на важливі запитання: «Хто я?», «Ким я хочу стати?». Підлітки відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності, душевного розладу і безцільності, іноді кидаються у бік «негативної» ідентичності, делінквентної (відхиленої від норми) поведінки. Криза ідентичності, або рольова плутаність, призводить до неспроможності вибрати професію або продовжити освіту, іноді до сумнівів у власній статевій ідентичності. Позитивна риса, пов'язана з успішним виходом із кризи періоду юності, – це здатність зробити власний вибір, знайти свій шлях у житті і залишатися вірним узятим на себе зобов'язанням, прийняти суспільні принципи і дотримуватися їх.

 

Закономірності розвитку дитини за Виготським

 

Відомий психолог Л. С. Виготський (1896-1934) встановив чотири основні закономірності, або особливості дитячого розвитку:

Циклічність. Розвиток має складну організацію в часі, темп і зміст розвитку змінюються впродовж дитинства. Піднесення, інтенсивний розвиток змінюються уповільненням, згасанням. Цінність місяця в житті дитини визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку: місяць у дитинстві не тотожний місяцю в підлітковому віці.

Нерівномірність розвитку. Різні якості особистості, зокрема психічні функції, розвиваються нерівномірно. Є періоди, коли функція домінує, зокрема, це період її найбільш інтенсивного, оптимального розвитку, а інші функції опиняються на периферії свідомості і залежать від визначальної функції. Кожен новий віковий період характеризується перебудовою міжфункціональних зв'язків – щоразу домінує інша функція.

За Виготським, рушійна сила (чинник) психічного розвитку – це навчання. Не кожне навчання виконує роль рушійної сили розвитку, може трапитися і таке, що воно виявиться даремним або навіть загальмує розвиток. Щоб навчання було розвивальним, воно повинно орієнтуватися не на завершені вже цикли розвитку, а на ті, що виникають, на зону найближчого розвитку дитини. Зону найближчого розумового розвитку Виготський визначає як різницю, «відстань» між рівнем актуального розвитку дитини і рівнем її потенційного розвитку. Рівень складності завдань, що їх вирішує дитина самостійно, визначає актуальний рівень розвитку. Рівень складності завдань, що їх вирішує під керівництвом дорослого, визначає потенційний рівень. У зоні найближчого розвитку є психічний процес, що формується у спільній діяльності дитини і дорослого; після завершення етапу становлення він стає формою актуального розвитку самої дитини.

Лев Виготський поділяє періоди розвитку дитини відповідно до психологічного віку, який визначається до початку кожного вікового періоду соціальною ситуацією розвитку – своєрідним, специфічним для даного віку, особливим ставленням дитини до навколишнього середовища, способом життя дитини, її «соціальним буттям».

Дедалі накопичуючись, психологічні новоутворення – продукти вікового розвитку і водночас передумови подальшого розвитку – поступово заходять у суперечність зі старою соціальною ситуацією розвитку, ведуть до її зламу і побудови нових взаємин, які відкривають нові можливості для розвитку дитини в наступному віковому періоді. Так відбувається зміна психологічних вікових груп. Л. Виготський розрізняв два типи вікових періодів, що змінюють один одного,— стабільні і критичні (кризи).

Періодизація, запропонована Виготським, включає такі періоди:

·         криза новонародженості;

·         дитинство (від 2-х місяців до 1-го року);

·         криза 1-го року;

·         раннє дитинство (від 1-го року до 3-х років);

·         криза 3-х років;

·         дошкільний вік (від 3-х до 7-ми років);

·         криза 7-ми років;

·         шкільний вік (від 8-ми до 12-ти років);

·         криза 13-ти років;

·         пубертатний вік (від 14 до 17-ти років);

·         криза 17-ти років.

 

Розвиток мови

Формування мови зумовлене становленням функції сенсорної системи і функціональним дозріванням великого мозку. Особливе значення має диференціювання другої і третьої лобної звивини (зона Брока), яка визначає здатність до артикуляції членороздільної мови, і верхньої скроневої звивини (зона Верніке).

Розвиток мови є також продуктом і наслідком спілкування дитини з дорослою людиною, виховної активності.

У розвитку голосових реакцій і мови можна виокремити декілька етапів.

1. Підготовчий етап — розвиток лепету. Він розпочинається у 2—4 міс. Короткочасне агукання на тлі реакції пожвавлення і радісного стану. У віці 7 міс. з’являється лепіт, тобто під час агукання з’являється вимова окремих складів.

2. Етап виникнення “сенсорної мови” — розпочинається у віці 7—8 міс. Критерієм початку сенсорної мови може бути пошукова зорова реакція дитини на запитання “де?”. Паралельно з виникненням сенсорної мови інтенсивно розвивається лепіт, він є багатшим, включаючи елементи копіювання звуків, які чує дитина.

3. Етап виникнення моторної мови. До 1 року діти зазвичай промовляють 10—12 слів. Дівчатка оволодівають моторною мовою раніше за хлопчиків. Перші слова складаються зазвичай з простих подібних складів (“ма-ма”, “дя-дя”, “ба-ба”). До 1,5 року.

 

 

 

 

Особливості психічного розвитку новонародженого та немовляти

            План-конспект необхідної інформації для підготовки до заняття.

 Пренатальний та постнатальний періоди розвитку. Криза новонародженості. Фаза новонародженого. Соціальна ситуація розвитку новонародженого: дитина психологічно злита з матір‟ю, єдність: “Дорослий —> Дитина”. Головні новоутворення: розвивається акт сприймання, з‟являється наслідування та акт пізнавання, зорові та слухові зосередження, активний інтерес до оточення, комплекс пожвавлення (емоційна і рухова реакція на обличчя матері). Анатомо-фізіологічна характеристика і функціонування головного мозку дитини в період новонародженості. Основна суперечність: дитина психологічно злита з матір‟ю, але не має засобів для спілкування з дорослими.

 Немовлята. Загальна характеристика анатомо-фізіологічного розвитку. Соціальна ситуація розвитку: життя залежить від дорослого, але дитина стає активною, спрямованою на предметний світ. “Дорослий <-► Дитина”. Залежність ставлення до предмета від спільного переживання ситуації з іншою людиною. Психічний розвиток дитини першого року життя. Формування сенсорної і моторної сфер та розвиток мовлення немовляти. Розвиток форм спілкування протягом першого року. Головні новоутворення: емоційно забарвлене самовідчуття, автономне мовлення, поведінка за уявленням, первинне усвідомлення психологічної єдності з дорослим - соціальна ситуація “ми”, розвивається уявлення про власне тіло, фізична емансипація. Головна суперечність віку: потреба в пізнанні предметного світу і відсутність засобів пізнання. Криза першого року життя. Основні поняття: харчове зосередження, конвергенція очей, зорове та слухове зосередження, акт хапання, предметні дії, лепет, маніпулювання предметами, мотиваційні уявлення, акт сприймання, наслідування та акт пізнавання, інтерес до оточення, комплекс пожвавлення, емоційно забарвлене самовідчуття, автономне мовлення, поведінка за уявленням, усвідомлення психологічної спільності “ми”, фізична емансипація.

Контроль знань

1. У новонародженої дитини краще розвинений і більш підготовлений до функціонування: а) моторний апарат; б) сенсорний апарат.

 2. Комплексом пожвавлення називають: а) реакцію, коли дитина фіксує предмет очима; б) реакцію, коли дитина тягнеться до джерела їжі; в) позитивну емоційну і рухову реакцію дитини на дорослого.

3. Провідним видом діяльності в період немовляти є: а) емоційне спілкування з дорослими; б) ігрова діяльність; в) предметна діяльність.

4. До новоутворень новонародженого належить: а)зорові та слухові зосередження; б) фізична емансипація; в) уявлення про власне тіло.

5. Одним з головних новоутворень немовлят є: а) поведінка за уявленням; б) комплекс пожвавлення; в) мовне спілкування.

 

 

            Психологічні особливості розвитку дитини в ранньому віці

 План-конспект необхідної інформації для підготовки до заняття

 Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві. Психологічне усвідомлення себе. Пізнання світу предметів за допомогою дорослого. Спілкування з ровесниками та дорослим. Розвиток предметної діяльності. Продуктивна і репродуктивна діяльність. Формування символічної репрезентації дійсності. Оволодіння мовленням як головне новоутворення раннього дитинства. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому дитинстві. Формування особистості дитини раннього віку. Головні новоутворення: наочно-дійове мислення, мовне спілкування, поява самосвідомості, комплекс “Я сам”. Психологічні особливості кризи трьох років. Суперечності між інтересом дитини до предметів, які спонукають до спілкування з дорослими, і недостатньою кількістю засобів спілкування; між прагненням до самостійності і відсутністю фізичних та психічних можливостей бути самостійним. Основні поняття: наочно-дійове мислення, мовне спілкування, самосвідомість, криза трьох років, комплекс “Я сам” (негативізм, установка на самостійність, непокірність, впертість, деспотизм)

 Контроль знань

1. Сенситивний період оволодіння ходінням і мовленням припадає на: а) період немовляти; б) раннє дитинство.

 2. Для раннього дитинства характерно: а) ситуативно-ділове спілкування; б) ситуативно-особистісне спілкування; в) позаситуативно-пізнавальне спілкування; г) позаситуативно-особистісне спілкування.

3. Провідним видом діяльності у ранньому дитинстві є: а) емоційне спілкування з дорослими; б) ігрова діяльність; в) предметна діяльність.

4. Новоутворенням раннього віку є: засвоєння моральних норм і правил; в) комплекс “Я - сам (а)”; г) маніпуляція з предметами.

 5. Мислення дітей раннього віку є переважно: а) образним; б) словесним; в) наочно-дійовим.

             Психічний розвиток дитини в дошкільному віці

 План-конспект необхідної інформації для підготовки до заняття

Загальна характеристика анатомо-фізіологічних особливостей дошкільника. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці. Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність. Чотири рівні розвитку гри у дітей 3-7 років. Особливості спілкування дошкільника з ровесниками. Ситуативно-ділова форма спілкування. Позаситуативно-ділова форма спілкування у старших дошкільників.

 Розвиток особистості дитини дошкільного віку. Орієнтація на суспільні функції людей, норми їхньої поведінки та більш широке розуміння соціальних зв‟язків. Формування уміння оцінити поведінку інших дітей і дорослих. Виникнення потреби співпереживати, емоційна децентрація. Перші етичні поняття. Моральні мотиви поведінки. Здатність підпорядковувати свої безпосередні бажання свідомим намірам, уміння управляти собою, своєю поведінкою і здатність правильно відтворювати соціальні норми поведінки. Усвідомлення свого соціального “Я”, своєї приналежності до дитячого колективу. Виділення у взаєминах з дорослими норм і еталонів соціального співжиття. Потреба в соціальній відповідності. Усвідомлення своїх умінь і деяких якостей.

 Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільників. Психологічні новоутворення дошкільного віку: підпорядкованість мотивів, децентрація мислення, поява самооцінки, статева ідентифікація, усвідомлення себе в часі, внутрішні етичні інстанції, виникнення усвідомлення та узагальнення своїх переживань. Основні поняття: рольова гра, сенсорні еталони, наочно-образне мислення, підпорядкованість мотивів поведінки і діяльності, внутрішні етичні поняття, децентрація мислення, самооцінка, статева ідентифікація, усвідомлення себе в часі, внутрішні етичні інстанції, усвідомлення та узагальнення своїх переживань.

 

 

Контроль знань

 1.Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є: а) навчальна діяльність; б) рольова гра; в) предметна гра; г) спілкування з ровесниками.

2. Мислення дошкільника є: а) наочно-дійове; б) образне; в) словесно-логічне.

3. Дошкільники діють переважно під впливом: а) розуму; б) розуму й волі; в) волі; г) почуттів.

 4. Новоутворенням дошкільника є: а) мовне спілкування; б) акт орієнтації в предметах; в) підпорядкування мотивів.

5. З якого дошкільного віку мовлення виконує функцію регуляції і планування? а) з молодшого; б) з середнього; в) зі старшого.

                        Психічний розвиток дитини в шкільний період

 Психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку

 План-конспект необхідної інформації для підготовки до заняття

Готовність дитини до навчання в школі. Шестирічний учень в різних соціальних умовах. Специфічні особливості психічного розвитку шестирічної дитини, порівняно з семирічною. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів. Морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює умови для »дійснення цілеспрямованої довільної поведінки, планування і виконання програм дій. Зростання рухливості нервових процесів. Функціональна роль другої сигнальної системи. Фізична витривалість дитини. Працездатність молодших школярів. Проблеми психологічної адаптації до умов шкільного життя. Причини появи шкільної дезадаптації: сам процес навчання; особливості взаємин і учителем та однокласниками; особливості виховання в сім‟ї; вроджені особливості центральної нервової системи, підвищена сенситивність. Зміна соціальної ситуації розвитку. Залежність соціальної ситуації розвитку дитини від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії “вчитель - учень” і “учень - учень”. Навчання як провідний вид діяльності молодшого школяра. Структура навчальної діяльності учня молодших класів. Оцінка і оцінювання. Вплив сформованості основних компонентів навчальної діяльності на успішність учнів. Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери молодшого школяра. Формування особистості дитини молодшого шкільного віку. Криза 7 років. Головні новоутворення молодшого школяра: довільність психічних процесів, розвиток внутрішнього плану дій, рефлексія, мотив досягнення успіху, почуття компетентності. Головна суперечність віку: відставання морального розвитку від інтелектуального. Основні поняття: психологічна готовність до навчання (інтелектуіиіьна, моральна, соціальна, вольова), критерії готовності, адаптація, шкільна дезадаптація, мотиви учіння школярів, довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія, рівень домагань, понятійне мислення, інтеріоризація, екстеріоризація, уміння вчитися, внутрішня но'шція школяра, смислова орієнтовна основа вчинку, узагальнення переживань, синтезувальне сприймання, научуваність.

 Вставити пропущені слова

1. “Шестиліткам потрібно дати можливість вволю...у школі”.  2. “Що сильніша орієнтація вчителя на контроль за першокласниками, то швидше, уже в перші тижні навчання, слабшає у дітей почуття власної..., самоцінності і швидше знижується рівень їх ... мотивації в навчанні”.

 3. “Найкращий спосіб примусити учнів повірити, що прагнення до знань має сенс, полягає в тому, щоб.....в це”.

Пропоную визначити, які мотиви учіння школярів записані нижче (вид мотиву, до якої групи мотивації належить).

 Я вчуся для того: а) щоб все знати; б) щоб бути корисним людям; в) щоб отримувати гарні оцінки; г) що мені подобається процес учіння; д) щоб вчитель був задоволений моїми успіхами; е) щоб навчитися самому вирішувати завдання; є) щоб за мої успіхи мене поважали товариші; ж) щоб уникнути покарання батьків. Які мотиви можна назвати ще?

Пропонується описати спосіб опитування молодших школярів. Які методи, крім опитування, можна застосувати для визначення мотивації навчальної діяльності

Дитина розуміє вже цілі речення, охоче розглядає картинки з коментарями дорослих.

 

Виконання завдань у ході практичного заняття

1. Скласти план організації режиму ігор, прогулянок, основних виховних заходів.

2. Оцінити психічний розвиток дитини.

3. Скласти план підготовки дитини до відвідування дитячих дошкільних закладів, школи.

4. Оцінити результати періоду адаптації дитини.

Хід виконання

У занятті беруть участь усі студенти групи.

1. Скласти план організації ігор, прогулянок, основних виховних заходів (згідно з наведеним прикладом).

Приклад

Рухлива гра на орієнтування в просторі Відгадай, хто кричить

Мета: навчати дітей розпізнавати домашніх птахів, тварин. Виховувати увагу і пам’ять.

Хід гри. Діти зображують різних домашніх птахів (півника, курочку, гусочку) або тварин (корову, кізоньку, котика).

Вибрані на цю роль діти прямують на протилежний бік майданчика і сідають там на стільці — це “хатки”. Решта дітей разом з вихователем підходять по черзі до “хаток” і промовляють: Тук-тук-тук, відчиняйте,

Гостей швидше приймайте!

Тук-тук-тук, тук-тук-тук.

З “хатки” чути голос: “Ку-ку-рі-ку! Я курей стережу!” Вихователь запитує дітей: “Хто це там живе?” Діти відповідають:

 

“Півник”. Діти разом із вихователем запрошують:

Виходь, півнику, поспівати,

Малих діток розважати!

“Півник” виходить до дітей. Усі вони разом із вихователем ідуть до іншої “хатки”:

Тук-тук-тук, відчиняйте,

Гостей швидше приймайте!

Тук-тук-тук, тук-тук-тук.

З “хатки” чути голос:

Ко-ко-ко! Ко-ко-ко!

Курчаток скликаємо під крило.

Вихователь запитує: “Хто це?” Діти відповідають: “Курочки” і запрошують:

Курочки рябенькі, Виходьте до нас,

Буде весело у нас.

“Курочки” приєднуються до дітей.

Вихователь і всі діти підходять до наступної “хатки”, повторюють ті самі слова і чують відповідь:

Ґа-ґа-ґа! Ґа-ґа-ґа!

Ми завжди біля ставка

 

_______________

Діти запрошують “гусей” приєднуватися до них. Коли діти обійдуть намічені “хатки” і довідаються, хто там живе, вихователь пропонує: “Діти, потанцюймо!” Малюки стають із вихователем у коло і танцюють.

 

 

 

 

 

Література:

            Основна:

1.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Здоров’я,2002.с

2.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Медицина,2008.с269-274

3. Гаврилюк О.Ф. Ріст і розвиток людини.-/практикум/.-К.:ВСВ «Медицина» 2010 с 111-116

 

            Додаткова:

1.Основи загальної і медичної психології/за ред..І.С.Вітенка-Тернопіль:Укрмедкнига,2003.-344с.