Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття№10: «Кровозамінники. » Дата: 10.11.21.

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

                                          

Предмет Хірургія

 

Група 3А л/с

 

Тема практичного заняття№10: «Кровозамінники. »

 

Дата: 10.11.21.

 

 

Тема практичного заняття№10: «Кровозамінники. »

 

І. Актуальність теми. Практика переливання крові має давню історію. В результаті у лікарів сформувалась психологія відношення до переливання крові. Кров застосовували при різноманітних захворюваннях, при крововтраті, для стимуляції різних органів і систем, дезінтоксикації, гемостазу, парентерального живлення. Наукові досягнення останніх років сприяли розвитку і впровадженню в практику гемокомпонентної терапії. Наприклад, еритроцитарну масу консервують за допомогою консервантів “Еритронаф”, “Модежель” та ін., які дають змогу подовжити термін зберігання до 35–42 днів. Кожна гемотрансфузія небезпечна для хворого і за можливості необхідно застосовувати альтернативні методи. Головною небезпекою для хворого є ризик зараження інфекційними та вірусними захворюваннями (гепатит, ВІЛ-інфекція, цитомегаловірус, сифіліс), гемолітичні реакції та ускладнення з розвитком гострої ниркової недостатності, що робить актуальною проблему переливання крові та кровозамінників.

 

Мета заняття:

 

Знати:

 

Знати препарати крові

Знати механізм дії препаратів крові  .

Знати класифікацію кровозамінників.

Знати покази до переливання кровозамінників.

Знати реакції та їх лікування при застосуванні кровозамінників

 

Контрольні питання теми:

1. Компоненти крові та їхні класифікаційні характеристики.
2. Покази та протипокази до застосування компонентів крові.
3. Ускладнення та їх корекція після використання компонентів крові.
4. Що таке кровозамінники. На які групи по своїй дії вони поділяються?
5. Які компоненти білкових кровозамінників здійснюють живильну функцію?
6. Які кровозамінники відносяться до гемокоректорів, гемодилютантів?
7. Які розчини кровозамінників застосовуються для корекції рН+ крові?

 

Препарати крові

1. Еритроцитарна маса.

Трансфузійне середовище, яке містить не менше 70% еритроцитів. Еритроцитарна маса оптимальна при лікуванні анемічного синдрому. При однакових об’ємах і порівняно з цільною кров’ю еритроцитарна маса має більшу кількість еритроцитів, значно менше цитрату, продуктів розпаду клітин, клітинних та білкових антигенів і антитіл.

Основним показом для переливання еритроцитарної маси є анемії, значне зниження кількості тромбоцитів зменшення кисневої ємності крові при гострій та хронічній анемії, неадекватного еритропоезу, гемолізу еритроцитів, онкологічних і гематологічних захворюваннях, цитостатичній та променевій терапії.

В більшості випадків поява задишки, серцебиття, зниження артеріального тиску, блідості шкірних покривів, падінні гемоглобіну нижче 80 г/л, Ht – 25 є показом для трансфузії еритроцитів.

Еритроцитарну масу отримують із консервованої крові шляхом відділення плазми. В залежності від методу заготівлі вона може бути:

1) нативною з гематокритом 0,65-0,8;

2) еритроцитарна маса збіднена лейкоцитами і тромбоцитами;

3) еритроцитарна маса розморожена і відмита.

Еритроцитарна маса зберігається при t^o +4^oC в середньому 21 день.

2. Відмиті еритроцити.

Отримують з цільної крові. Після видалення плазми еритроцитарну масу або заморожені еритроцити відмивають в ізотонічному розчині 0,9% натрію хлориду або в спеціальних відмивних середовищах. В процесі відмивання видаляються білки плазми, лейкоцити, тромбоцити, мікроагреганти клітин і строма загиблих при зберіганні клітинних елементів. Відмиті еритроцити – це ареактогенне трансфузійне середовище і показане хворим, у яких в анамнезі були посттрансфузійні реакції а також хворим, які сенсибілізовані антигенами білків. В зв’язку з відсутністю у відмитих еритроцитах стабілізаторів крові і продуктів метаболізму клітинних елементів, які призводять до токсичної дії, їх трансфузія показана в лікуванні важких анемій у хворих з печінковою та нирковою недостатністю і при «синдромі масивних гемотрансфузій».

Перевагою застосування відмитих еритроцитів являється менший ризик інфікування вірусним гепатитом та СНІДом. Зберігаються відмиті еритроцити при t^o +4^oC – 24 години з моменту їх виготовлення.

3. Плазма

Плазма – рідка частина крові, в склад якої входить велика кількість біологічно активних речовин, білки, ліпіди, вуглеводи, ферменти, вітаміни, гормони та ін. Найефективнішою є свіжозаморожена плазма (ПСЗ), адже в ній в повній мірі зберігаються всі біологічні функції. Інші види плазми – нативна (рідка), ліофілізована (суха) – в значній мірі втрачають лікувальні властивості в процесі їх виготовлення і клінічне використання їх малоефективне і повинно бути обмеженим.

ПСЗ отримують шляхом плазмофорезу або центрифугуванням цільної крові протягом 2-6 год. з моменту забору її у донора. Плазму зразу заморожують і зберігають при t^o не вище -20^oC до одного року. При розморожуванні плазми можливе утворення пластівців фібрину, що затримуються при переливанні на фільтрах. Вона повинна бути солом’яно-жовтого кольору та прозорою. Поява значної мутності, масивних згортків свідчить про неякісність плазми і переливання її неможливе.

Можливість тривалого зберігання ПСЗ дозволяє накопичувати її і переливати по принципу «один донор – один реципієнт».

Покази до переливання ПСЗ:

а) при масивних крововтратах для поповнення об’єму циркулюючої крові

б) опікова хвороба

в) ДВС-синдром та ін. стани

4. Тромбоцитарна маса

Отримується з цільної консервованої донорської крові шляхом фракціонування. Показанням до її переливання є геморагічний діатез, що виник унаслідок тромбоцитопенії глибокого ступеня, що не піддається іншим методам гемостатичної терапії. Зберігається за температури +4...+22^оС протягом 1 доби. Тривалість життя перелитих тромбоцитів 7-9 днів. Під час трансфузії враховується групова сумісність (АВО), сумісність за резус-фактором і біологічна проба.

5. Лейкоцитарна маса

Отримується методом фракціонування, зберігається у флаконах або пластикових мішках за температури +4...+6 ^оС протягом 1 доби. Під час переливання слід враховувати групову і резус-приналежність донора і реципієнта. Трансфузії лейкоцитарної маси хворим з лейкопенії різного походження, агранулоцитозом, сепсисом, із сповільненим кровотворенням, спричиненим променевою та хіміотерапією.

6. Альбумін

Отримують шляхом фракціонування плазми. У 100 мл розчину міститься 5, 10, 20 г білка, який на 97% складається з альбуміну. Випускається у вигляді 5, 10, 20% розчину у флаконах місткістю 50, 100, 250, 500 мл. Препарат показаний хворим із різними видами шоку, опіковою хворобою, гіповолемією, гіпо- і диспротеїнемією, гіпергідратацією тканин, порушеннями функції печінки внаслідок різних інтоксикацій. Досить позитивний терапевтичний ефект дає альбумін у поєднанні з трансфузією крові і еритроцитарної маси у хворих із крововтратою, шоком, постгеморагічною анемією.

7. Протеїн

Готують із плазми або сироватки кровію. Він складається із 75 – 80 % альбуміну і 20 – 25 % стабільних a - і b - глобулінів. Випускається у флаконах по 250 – 500 мл у пастеризованому вигляді. Застосовується у хворих із крововтратою, шоком, для компенсації білкової недостатності. Добова доза 250 – 500 мл. У разі масивної крововтрати доза може бути збільшена до 2000 мл.

8. Альбумінат

Білковий препарат, виготовлений із плазми людської крові. Містить 8 – 10 % плазмових білків (75 – 80 % альбумінів і 20 – 35 % глобулінів). Випускають у флаконах по 150 мл. Застосовують за тими самими показаннями, що й альбумін, внутрішньовенно або внутрішньокістково в дозах 150 – 450 мл крапельним методом. Зберігають за кімнатної температури.

9. Сироватковий поліглобулін

+Містить 8,5 – 10 % b - і γ – глобулінових фракцій. Його виготовляють із сироватки крові донорів. Випускають в ампулах по 3 мл, зберігають у холодильнику за температури +2...+8 ^оС. Препарат застосовують внутрішньом’язово в дозі 3 – 9 мл одноразово і повторно для профілактики і лікування інфекційних захворювань – кору, інфекційного гепатиту, дизентерії та поліомієліту. Його призначають також хворим із гіпоглобулінемією та зниженням імунної реактивності організму.

.

Кровозамінники

Кровозамінники, які використовуються в практиці, по своїй дії поділяються на чотири групи. Кристалоїдні (сольові) розчини. Як кровозамінники малоефективні, впливають на артеріальний тиск мінімально і на короткий термін. Для поповнення крововтрати з метою стабілізації ОЦК кристалоїдними розчинами їх необхідно використовувати в кількості, що в 3-4 рази перевищує крововтрату. Кристалоїди використовуються для регуляції водно-сольового та кислотно-основного стану. Підвищуючи діурез, вони також приймають участь у виведені токсинів. Ізотонічний розчин хлориду натрію (0,9%), Рінгера-Локка, розчини максимально наближені до сольового складу плазми (лактосол).

Кровозамінники гемодинамічної дії. Більшість з них є низько- (реополіглюкін) та середньомолекулярними (поліглюкін) декстранами, які після внутрішньовенного або внутрішньоартеріального введення підвищують артеріальний тиск на довготривалий термін, підвищують тонус кровоносних судин. Желатиноль (8% розчин желатину), полівіноль (2,5% полівініловий спирт). Показами до їх використання є травматичний, опіковий та операційний шоки, гостра крововтрата, гостре порушення гемодинаміки, перитоніт, кишкова непрохідність.

Дезінтоксикаційні. Використовують при різноманітних інтоксикаціях, сепсис, важких опіках. Ці препарати сприяють діурезу. Провідну роль відіграють препарати низькомолекулярного полівінілпіролідону (гемодез, перистон, неокомпенсан) та полівінілового спирту (полідез). До цієї групи відносяться такі препарати, як реополіглюкін, реоглюман.

Препарати для парентерального харчування. Білкові гідролізати, які використовуються для поповнення гіпопротеінемії при важких опіках, гнійних захворюваннях. Зокрема це альбумін, синтетичні амінокислоти, гідролізін, амінопептид, амінозол. Широке використання для парентерального білкового харчування отримали збалансовані амінокислотні суміші, в склад яких включені вільні амінокислоти (поліамін, маріамін, левамін, амінон, альвезін). Перед введенням білкових гідролізатів необхідно провести біологічну пробу, враховуючи можливість виникнення алергічних реакцій.

Вуглеводи та жири є ведучими джерелами енергії. 10% ліпофундін, інтраліпід, ліпозин; сахара - глюкоза, фруктоза, багатоатомні спирти (сорбітол).

Ускладнення при переливанні кровозамінників.

Дані ускладнення можуть бути обумовлені методикою проведення, технічною помилкою, особливістю дії інфузійних речовин, особливостями функціонального стану пацієнта.

            При внутрішньовенних введеннях частіше зміни виникають з боку судинної стінки, що призводить до тромбування, особливо при тривалих і частих вливаннях в одну вену. Для профілактики цих ускладнень необхідно при довготривалих введеннях катетеризувати центральну вену, змінювати катетери, пунктувати інші вени.

            Склад та фізико-хімічні властивості інфузійних препаратів можуть викликати алергічні, пірогенні реакції та ін.

            При переливанні великої кількості розчинів глюкози може виникати гіперглікемічний синдром.

            Метаболічний ацидоз виникає при значних переливаннях вуглеводів, білків і жирів.

 Азотемія – виникає при введенні великої кількості білкових препаратів, амінокислот.

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

 

1. Проводити пробу на індивідуальну сумісність при повторних переливаннях:

а) треба перед кожним переливанням;

б) треба тільки перед першим переливанням;

в) не потрібно — з’ясовується з анамнезу;

г) не потрібно — є дані в історії хвороби;

д) при поступленні пацієнта в стаціонар.

2. Гемодинамічні кровозамінники — це:

а) альбумін і протеїн;

б) поліглюкін, реополіглюкін;

в) гемодез і полідез;

г) трисоль і диполь;

д) фізіологічний розчин, розчин Рінгера.

3.Компоненти і препарати крові — це:

а) поліглюкін, гемодез, полідез;

б) глюгіцир, глюкоза, гаммаглобулін;

в) альбумін, тромбоцитна маса, плазма;

г) амінокровін, фізіологічний розчин;

д) амінокапронова кислота, хлорид кальцію.

4.При переливанні крові хворим, що знаходяться в стані наркозу:

а) проби на сумісність проводять у повному обсязі;

б) не проводять біологічну пробу;

в) проводять тільки біологічну пробу;

г) визначають сумісність тільки за системою АБО;

д) визначають сумісність тільки за Rh-фактором.

 

 

УСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ (кожна відповідь
може бути використана один, декілька разів або жодного разу)

 

1.Ступінь крововтрати:

1)       незначна (10—15 %);

2)       середньої тяжкості (15—20 %);

3)       тяжка (20—40 %);

4)   вкрай тяжка (понад 40 %).

Метод поповнення:

а) в повному обсязі переливанням крові;

б) переливанням 50% обє'му крововтрати;

в) тільки кровозамінниками.

 

 

СИТУАЦІЯ    

Пацієнт доставлений у хірургічне відділення бригадою швидкої допомоги після ножового поранення живота. Свідомість ясна, шкіра і слизові оболонки бліді, пульс 90 за 1 хв, АТ 90/60 мм рт. ст. Установіть попередній діагноз, обґрунтуйте його.

Через 8—10 год після переливання крові у пацієнта різко погіршився стан, знизився тиск,
пульс став ниткоподібним, спостерігається олігурія, від хворого пахне сечею. Симптом Пас-
тернацького позитивний з обох боків.

1.         Що з пацієнтом?

2.         Як перевірити правильність визначення групи крові донора і реципієнта?

3.    Які кровозамінники треба застосувати при цьому стані.

 

 

 

 

 

Література:

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних             навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-Тернопіль: Укрмедкнига,2002.с.182-218.

Хірургія: підручник                                                                                                                       /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-        

                                    Тернопіль:ТДМУ,2014.с.96-130.