Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини». Тема практичних занять №23 та №24 «Роль харчування в різні вікові періоди життя. Характеристика збалансованого харчування. » Група 3А с/с. Дата: 12.12.22; 13.12.22

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: «Ріст і розвиток людини».

Тема практичних занять №23 та №24 «Роль харчування в різні вікові періоди життя. Характеристика збалансованого харчування.  »

Група 3А с/с.          Дата:   12.12.22;        13.12.22

Тема№ 23  Роль харчування в різні вікові періоди життя Характеристика збалансованого харчування.

 

Практичні заняття

 

Харчування та його значення для здоров’я людини. Режим харчування та його значення в різних вікових групах. Вплив екологічного оточення на якість продуктів харчування. Характеристика та аналіз значення збалансованого харчування. Уміння дотримуватися режиму харчування.

 

Практичні навички:

¾   скласти раціон харчування для людей різних вікових груп;

¾   скласти план організації режиму харчування в різних вікових групах;

¾   нагодувати хворих дітей і дорослих різних вікових груп.

 

Практичне заняття №23

Тема: Роль харчування в різні вікові періоди життя

Понад 2000 років тому ще великий лікар Гіппократ сказав, що людина народжується здоровою, а всі хвороби приходять до неї через рот із продуктами харчування. Харчування, як одна з фізіологічних потреб живого організму, відіграє важливу роль у збереженні здоров’я. З продуктами харчування людина отримує речовини, потрібні для нормальної життєдіяльності, — білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду, вітаміни.

Вітаміни

Вітаміни – група незамінних для організму людини і тварин органічних сполук, які мають високу біологічну активність, наявні в малих кількостях у продуктах харчування. Основна їх кількість надходить в організм з їжею, і лише деякі синтезуються мікроорганізмами в кишечнику. Вітаміни є обов'язковими компонентами ферментних систем і гормонів, в тому числі тканинних гормонів, вони забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів та інших органів. Від рівня вітамінної забезпеченості харчування залежить рівень розумової і фізичної дієздатності, витривалості й опірності організму. Порушення нормального перебігу життєво важливих процесів в організмі через тривалу відсутність у раціоні того чи іншого вітаміну призводить до виникнення важких захворювань, відомих під загальною назвою гіповітамінози або авітамінози. Іноді авітамінози або гіповітамінози можливі внаслідок захворювань, коли порушується всмоктування вітаміну або його посилене руйнування в шлунково-кишковому тракті. Гіповітаміноз може розвинутися при посиленій фізичній чи розумовій роботі, при дії на організм несприятливих факторів (переохолодження, стрес тощо), при фізіологічних станах, (вагітність, годування дитини). Приймання вітамінів слід проводити в суворій відповідності з рекомендаціями або під контролем медичних працівників. Надлишкове споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або самостійний надмірний прийом вітамінних препаратів можуть призвести до гіпервітамінозів. На сьогодні відомо і вивчено до 30 вітамінів, а для забезпечення здоров'я людини необхідно близько 20 із них. На основі властивостей вітамінів і їх розповсюдження в природних продуктах ці сполуки прийнято ділити на водорозчинні вітаміни (С, В1, В2, В6, РР, В12, Вс, Р, В3, Н), жиророзчинні вітаміни (А, D, Е, К) і вітаміноподібні речовини (В4, В8, U, F, N, В13, В15). Водорозчинні вітаміни – група вітамінів, що розчинні у воді і здатні утворювати біологічні високоактивні комплекси з ферментами. До їх складу належать вітаміни групи В, а також біотин (вітамін Н), аскорбінова кислота (вітамін С). 125 Жиророзчинні вітаміни (ретинол, кальцифероли, токофероли та філлохінони) мають здатність розчинятися у жирах, а також здатні утворювати біологічно активні компоненти з тканинними гормонами. Вітаміноподібні речовини – це сполуки різної хімічної природи, що мають високий рівень біологічної активності і схожі за цією ознакою із активністю вітамінів. До таких речовин належать біофлавоноїди (вітамін Р), пангамова кислота (вітамін В15), параамінобензойна кислота (вітамін Н1), оротова кислота (вітамін В13), холін (вітамін В4), інозит (вітамін В8), карнітин (вітамін Вт), незамінні жирні кислоти (вітамін Р), вітамін U, ліпоєва кислота (вітамін N). 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА Використовуючи теоретичний  текст, заповнити таблицю

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ    1 Заповнити таблицю  1 «Характеристика водорозчинних вітамінів», у якій охарактеризувати такі водорозчинні вітаміни: С, В1, В2, В12, РР, В5, В6, В9, Н, (кількість граф збільшувати за необхідністю)

Назва граф:

-Хімічна назва вітаміну і назва за літерною класифікацією

-Продукти, багаті на вітамін (шляхи надходження в організм)

- Функції в організмі, фізіологічна дія вітаміну

- Добова норма для           у дітей        дорослих

-Ознаки гіповітамінозу      у  дітей       дорослих

Наприклад: Аскорбінова кислота (вітамін С) і далі згідно  граф таблиці.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ    2

 Заповнити таблицю 2 «Характеристика жиророзчинних вітамінів», у якій охарактеризувати наступні групи вітамінів: А, Д, Е, К, F (кількість граф збільшувати за необхідністю)  За такою ж схемою

 

Головним у правильному харчуванні є збалансованість харчового раціону (кількості і складу харчових продуктів, що забезпечує потребу людини в харчових речовинах і енергії), тобто дотримання певного співвідношення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води, мінеральних речовин у потрібних для організму людини пропорціях. Харчовий раціон здорової людини має включати 80—100 г білків (із них 50 г білків тваринного походження, що задовольняють потреби в незамінних амінокислотах), 80—100 г жирів (із них 20—25 г рослинних і 2 незамінних поліненасичених жирних кислот), 400—500 г вуглеводів (у тому числі: 350—400 г крохмалю і 50—100 г моно- і дисахаридів у вигляді глюкози і сахарози), 1700—2000 г води (в тому числі 800—1000 г у вигляді питної води, що міститься в чаї, каві та інших напоях), вітаміни, мікроелементи у певному співвідношенні. Вміст білків, жирів та інших інгредієнтів у харчовому раціоні хворої людини може змінюватись залежно від характеру захворювання.

Складаючи харчовий раціон, потрібно враховувати його енергетичну цінність і відповідність до енергетичних затрат організму, які включають енергозатрати для підтримання основного обміну (в умовах повного спокою) і фізичних зусиль людини. При цьому мають на увазі, що 1 г білків, жирів і вуглеводів з урахуванням засвоєння їх дає організмові 4,1; 9,3 і 4,1 ккал. Природно, що енергетична цінність харчового раціону хворого, що видужує після виснажливого захворювання, має значно перевищувати його енергозатрати. Натомість при лікуванні хворого з ожирінням енергетична цінність харчових продуктів має бути меншою від кількості затрачуваної ним енергії.

Результатами досліджень останніх років встановлено, що для організму мають значення і так звані баластні речовини, зокрема харчові волокна, які відіграють важливу роль у забезпеченні функції органів травлення, насамперед жовчного міхура і кишок, підтриманні оптимального співвідношення кишковоїмікрофлори, профілактиці загальних захворювань, наприклад атеросклерозу.

Правильне харчування забезпечує ріст і розвиток, захищає організм здорової людини від захворювань, підвищує опірність до впливу деяких хвороботворних чинників, запобігає надмірному збільшенню маси тіла, сповільнює процеси старіння. Нераціональне харчування може бути причиною недокрів’я, карієсу зубів, захворювань органів травлення.

Дієтологія — наука про раціональне харчування здорової та хворої людини. Дієта визначає режим харчування, склад і кількість їжі. Дієтотерапія відновлює розлади обміну речовин, впливає на перебіг захворювання, виключає продукти, які шкідливо впливають на хворі органи, і цим самим поліпшує стан хворого.

Режим харчування — дотримання дієтичних вимог, проміжків між окремими споживаннями їжі, включає об’єм порцій їжі, її смакові і фізичні властивості. У лікувальних закладах упроваджено чотириразовий режим харчування. Зокрема сніданок включає 25 % усього харчового раціону, другий сніданок — 15 %, обід — 35 %, вечеря — 25 %. При деяких захворюваннях (травного тракту, серцево-судинної системи) передбачено 5—6-разове харчування. Таким хворим вводять підвечірок і рекомендують споживати невелику кількість їжі безпосередньо перед сном.

Призначаючи дієту при захворюваннях, слід враховувати неповноцінну діяльність окремих фізіологічних систем. Належно підібране лікувальне харчування є важливою складовою комплексної терапії.

Раціональне харчування хворого не лише задовольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. Велике значення має кількість уживаної їжі, а також її температура. Остання не повинна перевищувати 60 °С і бути не нижчою 15 °С, за винятком спеціальних холодних страв , наприклад холодне молоко чи сметана при шлункових кровотечах. Частота споживань їжі має становити не менше 4 разів, а при деяких захворюваннях, зокрема при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки — до 5—6 разів на день.

Загальний стіл призначають при захворюваннях, що не супроводжуються порушеннями функцій травного тракту або як перехідний етап до загального столу в період реконвалесценції.

Дієту № 15 призначають хворим із гострим ревматичним поліартритом з гіпертонічним компонентом, коли потрібна

достатня кількість білків та жирів і обмежена кількість вуглеводів (хліба, цукру, круп). Ця дієта забезпечує хворих в умовах стаціонару повноцінним харчуванням залежно від віку. У ній окрім достатньої кількості поживних речовин, підвищений вміст вітамінів.

Кулінарне оброблення продуктів дієти № 15 звичайне, воно змінюється лише у разі виникнення диспептичних явищ.

Із раціону вилучають важкозасвоювані продукти: гусятину, качатину, жирну свинину. Не рекомендують вживати гіркоти, оцет, прянощі, обмежують споживання консервів. Кількість споживаної рідини залежить від показань. При деяких захворюваннях уводять більшу кількість вітамінів.

Режим харчування дітей, яким призначають дієту № 15, такий, як і режим здорових дітей, тобто 4 рази на добу, для ослаблених і виснажених — 5 разів.

Харчування має вирішальне значення для розвитку дитячого організму. Лише раціональне та збалансоване харчування, що відповідає віковим фізіологічним потребам організму в поживних речовинах та енергії, забезпечує нормальний ріст, гармонійний розвиток і задовільний стан здоров’я дитини.

Особливо важливе значення має правильне харчування при деяких захворюваннях. Дитина з їжею має одержувати не тільки потрібні для її розвитку харчові речовини, але й певну кількість поживних компонентів, які б прискорювали ліквідацію патологічного процесу.

Оскільки лікувальне харчування не завжди фізіологічно повноцінне, тривалість цих дієт слід скорочувати, обмежуючись часом, який потрібен лише для максимального щадіння хворого органа.

При цьому не можна не враховувати і те, що режим лікувального харчування хворі переносять тяжко, а тривале застосування його призводить до звикання організму до певної дієти і тому її лікувальний ефект послаблюється.

Лікувальне харчування і медикаментозні препарати мають доповнювати одне одного. Правильно підібране лікувальне харчування сприятиме ефективнішій дії лікарських засобів, слугуватиме для них своєрідним тлом.

Для правильного призначення лікувального харчування користуються двома системами харчування: індивідуальною і груповою. Першу застосовують у харчуванні дітей молодшого віку, при деяких захворюваннях обміну речовин (діабеті, целіакії, фєнілкетонурії) і у разі тяжкого перебігу хвороби.

Дітям, старшим двох років, призначають групову систему харчування, що визначається нумерацією дієт залежно від захворювання.

1а — виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в період загострення, гострий гастрит з підвищеною кислотністю, загострення хронічного гіперацидного гастриту.

16 — ті само захворювання на початку стихання процесу.

їв — ті само захворювання в разі стихання процесу і хірургічні хворі після порожнинних операцій.

2 — гострий гастрит, ентерит, коліт у період реконвалесценції, хронічний гастрит із секреторною недостатністю (гіпоацид- ний).

3 — хронічні захворювання кишок, що супроводжуються закрепами.

4 а, 4 б, 4 в — гострий і хронічний коліт, ентероколіт у період загострення.

5 а — вірусний гепатит у гострий період; хронічний гепатит, цироз печінки, хронічний холецистит.

5 п — гострий і хронічний панкреатит у фазі загострення.

6 — уратурія, сечокислий діатез.

7 а — гострий гломерулонефрит, хронічний гломерулонефрит у фазі загострення.

7 б, 7 в — гострий і хронічний гломерулонефрит у стадії загострення, ремісії.

8 — ожиріння.

9 — цукровий діабет.

10 — захворювання серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба.

11 — туберкульоз легенів і кісток, виснаження після операції, інфекційні хвороби.

Фонова — захворювання алергійного генезу, гострі алергійні стани.

14 — харчування дітей віком 1—3 роки.

014 — харчування дітей віком 6—12 міс.

15 — загальний стіл.

15 а — харчування матерів, які годують груддю.

 

 

Практичне заняття №24

Тема:  Характеристика збалансованого харчування .

Завдання:

 

1.Вирішити контрольні ситуаційні тестові завдання.

     Відповіді надсилати зтвержувальними фразами. Приклад:1.При недостатності кровообігу рекомендовано зменшити споживання солі й рідини.

Контрольні завдання

1. У хворого Н., 60 років, діагностовано недостатність кровообігу з набряками. Які рекомендації щодо дієти може дати йому медсестра:

а) не вживати смаженого;

б) зменшити енергетичну цінність їжі;

в) зменшити кількість споживань їжі;

г) їжу перед споживанням подрібнювати; ґ) зменшити споживання солі й рідини?

2. Після штучного годування через зонд його промивають:

а) водою;

б) фурациліном;

в) 2 % розчином натрію гідрокарбонату;

г) 0,1 % розчином калію перманганату; ґ) 0,5 % розчином хлораміну.

3. Годування через штучно створений отвір у шлунку здійснюють через:

а) ілеостому;

б) гастростому;

в) колоностому;

г) єюностому; ґ) цистостому.

4. У разі штучного годування через шлунковий зонд пацієнтові можна ввести:

а) кисіль;

б) вінегрет;

в) хліб;

г) парову котлету; ґ) тістечка.

5. Посуд хворого (чайний, столовий), звільнений від залишків їжі, дезінфікують кип’ятінням протягом 15 хв у:

а) 1 % розчині натрію гідрокарбонату;

б) 2 % розчині натрію гідрокарбонату;

в) мильному розчині;

г) 3 % розчині водню пероксиду; ґ) 6 % розчині водню пероксиду.

6. У хворого вірусний гепатит. Яка дієта йому рекомендована для відновлення функцій печінки:

а) № 1;

б) №4;

в) № 5;

г)№ 10; ґ)№ 15?

7. У разі годування через зонд його варто промити:

а) водою;

б) фурациліном;

в) розчином калію перманганату;

г) 70 % етиловим спиртом; ґ) 1 % розчином хлораміну.

8. Пацієнт П., 60 років, лікується в терапевтичному відділенні з приводу гіпертонічної хвороби. Яку дієту доцільно йому рекомендувати:

а) №7;

б) №12;

в) №5;

г) №10; ґ) №15;

9. У чиї функції входить складання порційної вимоги на відділення:

а) старшої медичної сестри;

б) постової сестри;

в) дієт лікаря;

г) завідувача відділенням; ґ) дієтсестри?

10. Потрібно забезпечити лікувальним харчуванням хворих гастроентерологічного відділення стаціонару. Який документ має оформити і відправити на харчоблок лікарні старша медична сестра:

а) порційну вимогу;

б) палатний порційник;

в) дані про рух пацієнтів за добу;

г) копії листків лікарських призначень; ґ) списки пацієнтів?

11. Пацієнтові, 55 років, призначена дієта № 7. Під час спілкування з ним медична сестра пояснює мету призначеної дієти:

а) щадіння нервової системи;

б) відновлення вітамінного балансу;

в) щадіння функції нирок, зменшення набряків;

г) відновлення порушеної функції печінки;

ґ) нормалізація секреторної і моторної функції кишок.

12. Розраховуючи енергетичну цінність раціону, потрібно пам’ятати, що енергетична цінність 1 г жиру становить

а) 39 кДж;

б) 21 кДж;

в) 38 кДж;

г) 42 кДж;

ґ) 33 кДж.

13. Чоловіка, 43 років, прооперовано з приводу непрохідності стравоходу. Лікар призначив годування через гастростому. Які дії медичної сестри безпосередньо перед уведенням їжі в шлунок:

а) під’єднати лійку;

б) підготувати пацієнта;

в) промити зонд;

г) вимити руки;

ґ) підготувати їжу?

14. Яку дієту призначають при захворюваннях серцево- судинної системи в стадії компенсації і при гіпертонічній хворобі І та II стадії:

а) № 10;

б) №2;

в) № 4;

г) № 6;

ґ) № 8.

15. Пацієнт Д. перебуває на лікуванні у терапевтичному відділенні з діагнозом гіпертонічної хвороби. Назвіть номер дієти, якої має дотримуватися пацієнт.

а) №10;

б) №9;

в) №8;

г) №7; ґ) №5.

16. До палати привезли хворого Г., 46 років, з операційного блоку після операції на шлунку. Як годувати цього хворого в перші 2 дні:

а) з ложки;

б) через гастростому;

в) крапельним способом внутрішньовенно;

г) із поїльника;

ґ) через назогастральний зонд?

17. Пацієнт К., 20 років, перебуває на лікуванні в протитуберкульозному диспансері. Яку дієту йому потрібно порекомендувати.

а) № 1;

б) № 13;

в) № 11;

г) № 10;

ґ) № 9?

18. При якому захворюванні призначають їжу високої енергетичної цінності харчування, збагачене білком:

а) туберкульозі

б) ішемічній хворобі серця;

в) виразковій хворобі шлунка;

г) гастроентериті;

ґ) пієлонефриті?

19. Перевіряючи як організоване харчування в санаторії, дієтичною сестрою встановлено, іцо відпочивальники забезпечені

4-разовим харчуванням. Яку частину добової енергетичної цінності раціону має становити сніданок:

а) 5%;

б) 30%;

в) 25 %;

г) 40 %;

ґ) 45 %?

20. Вивчаючи добовий харчовий раціон студентів дієтичною сестрою встановлено співвідношення білків, жирів та вуглеводів відповідно 0,9 :1 : 5. Ваші рекомендації щодо оптимального співвідношення цих харчових складників

а) 1 : 1 : 4;

б) 0,9: 1 : 4;

в) 0,8 : 1 : 3;

г) 0,5 : 2 : 1;

ґ) 1 : 1 : 2.

 

Література

 

Основна

Заремба Е.Х., Шевченко В.М. Медсестринство в сімейній медицині. — К.: Здоров’я,2001. — 432 с.

Ріст і розвиток людини. Практикум: навч. посіб. / О.Ф. Гаврилюк, Л.С. Залюбівська. — К.: Медицина. — 2010. — 168 с.

Ріст і розвиток людини: підручник / В.С. Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.Ю. Андрієвський та ін.; За ред. В.С. Тарасюка, І.Ю. Андрієвського. — К.: Медицина, 2008. — 400 с.