Викладач Єрофєєва В.В. Предмет Хірургія Група 3Б л/с Тема практичного заняття№17: «Післяопераційний період. Лікування хворого у відділенні інтенсивної терапії.» Дата: 24.12.20. Тема Післяопераційний період. Лікування хворого у відділенні інтенсивної терапії

 

Викладач  Єрофєєва В.В.

 

Предмет Хірургія

Група 3Б л/с        

Тема практичного заняття№17: «Післяопераційний період. Лікування хворого у відділенні                                                         інтенсивної терапії.»

Дата: 24.12.20.

 

Тема  Післяопераційний період. Лікування хворого у відділенні інтенсивної терапії

 

НАВЧАЛЬНА МЕТА.

ЗНАТИ:

1.Післяопераційний період, його фази та варіанти перебігу. Порушення функцій життєво важливих органів і процесів обміну після операції.

2.Організацію роботи і гігієнічний режим у відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ), оцінювання загального стану хворого. Клінічний та моніторний нагляд за хворим.

3.Післяопераційні ускладнення, їхня профілактика й усунення: психічні та невротичні розлади, порушення діяльності серцево-судинної системи, дихання, травного каналу, сечовиділення.

4.Можливі ускладнення в ділянці рани й дренажів.

5.Післяопераційний режим, дієта, лікарська терапія, лікувальна фізкультура. Лабораторний та функціонально-діагностичний контроль за станом хворого. Документація ВРІТ.

6.Реабілітацію хірургічних хворих після операції.

ВМІТИ:

1.Здійснювати післяопераційний догляд за оперованими

.

Практичні навички:

¾    догляд за хворими в післяопераційний період, методи контролю за станом хворого;

¾    виявлення та участь у ліквідації ускладнень у післяопераційний період;

¾    виконання призначень лікаря;

¾    складання режиму, дієти, ЛФК для хворих у відділенні інтенсивної терапії;

¾    ведення документації;

¾    контроль за станом  післяопераційної рани.

 

 

Тема: Післяопераційний період. Лікування хворого у відділенні інтенсивної терапії

Післяопераційний період – це період з моменту закінчення операції до видужання хворого або переводу його на інвалідність.

В післяопераційному періоді розрізнюють 3 періоди: ранній (з моменту закінчення операції до 4-5 дня після неї), пізній (з 6-7 дня після операції до виписки хворого із лікарні), віддалений (з часу виписки з лікарні до відновлення працездатності).

Розрізняють нормальний перебіг післяопераційного періоду, коли відсутні важкі порушення функцій органів та систем, і ускладнений, коли реакція на оперативну травму різко виражена і розвиваються значні функціональні порушення.

Хірургічна операція і наркоз призводять до патофізіологічних змін в організмі хворого, що носять загальний характер і є відповіддю на операційну травму. Організм мобілізує систему захисних факторів і компенсаторних реакцій, направлених на усунення наслідків операційної травми і відновлення гомеостазу. Під дією операції не виникає новий вид обміну речовин, а міняється інтенсивність окремих процесів – порушується відповідність катаболізму і анаболізму.

В післяопераційному періоді розрізняють три фази: катаболічну, зворотного розвитку, анаболічну.

Катаболічна фаза триває 3-7 діб. Вона більш виражена у хворих із важкими захворюваннями, що перенесли важкі оперативні втручання. Катаболічну фазу суттєво подовжують післяопераційні ускладнення. В подовженні тривалості катаболічної фази грають роль кровотеча, що продовжується, приєднання гнійно-запальних ускладнень, гіповолемія, зміни водно-електролітного і білкового балансів, порушення у веденні післяопераційного періоду (некупований біль, неповноцінне і незбалансоване парентеральне харчування, гіповентиляція легенів).

Клінічними проявами катаболічної фази з боку нервової системи є: загальмованість, сонливість. Починаючи з другої доби після операції, по мірі припинення дії наркотичних засобів і появі болю, можливі прояви збудження або пригнічення, нестійкої психічної діяльності. Порушення психічної діяльності можуть бути зумовлені приєднанням ускладнень, що посилюють гіпоксію, порушення водно-електролітного балансу. З боку серцево-судинної системи – блідість шкіри, прискорення пульсу, помірне підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи – збільшення частоти дихання, зменшення глибини дихання, поверхневе дихання може бути зумовленим болем, високим стоянням діафрагми, розвитком парезу кишечнику. З боку печінки та нирок – наростання диспротеінемії, зниження синтезу ферментів, зменшення діурезу.

Фаза зворотного розвитку триває 4-6 днів. Вона наступає при неускладненому перебігу післяопераційного періоду. Характеризується нормалізацією білкового обміну, посиленим синтезом білків, глікогену, жирів, зниженням виділення іонів калію з сечею, відновленням водно-електролітного обміну, превалюванням парасимпатичної нервової системи.

Клінічними проявами цієї фази є: зменшенню болю, нормалізація температури тіла, поява апетиту, підвищення активності хворого, нормалізація забарвлення шкіри, поглиблення дихання, зменшення частоти дихання, нормалізація частоти серцевих скорочень, відновлення функції шлунково-кишкового тракту – відновлення перистальтики, відхід газів.

Анаболічна фаза характеризується посиленим синтезом білка, глікогену, жирів, що були втрачені під час операції і в катаболічній фазі післяопераційного періоду. В цій фазі відбувається подальша активація парасимпатичної нервової системи і підвищення активності анаболічних процесів. Вона триває 2-5 тижнів.

Клінічні ознаки характеризують анаболічну фазу як період видужання, відновлення функцій серцево-судинної, дихальної, видільної систем, органів травлення, нервової системи. Покращується самопочуття і стан хворого, підвищується апетит, нормалізується частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, відновлюється діяльність травного тракту: пасаж їжі, процеси всмоктування в кишечнику, поява самостійного стільця.

Тривалість анаболічної фази залежить від важкості операції, вихідного стану хворого, виразності і тривалості катаболічної фази.

Після оперативного втручання хворі повертаються у хірургічне відділення або у палату інтенсивної терапії, які спеціально організовані для спостереження за хворим, проведення відповідної інтенсивної терапії і надання екстреної допомоги, якщо в цьому виникає потреба. Хворому проводять постійний моніторинг за станом вітальних функцій, за показниками гомеостазу.

Під час спостереження за хворим потрібно орієнтуватись на критичні показники діяльності органів та систем, які повинні служити основою для вияснення причини погіршення стану хворого і надання невідкладної допомоги.

+

• Стан серцево-судинної системи: частота пульсу більш ніж 120 уд/хв, зниження артеріального тиску до 80 мм рт.ст. і нижче або підвищення до 200 мм рт.ст., порушення серцевого ритму, зниження або підвищення центрального венозного тиску.
• Стан дихальної системи: частота дихання більше ніж 28 за 1 хвилину, відсутність дихальних шумів над ділянками легень.
• Стан шкіри та видимих слизових оболонок: виражена блідість, акроцианоз, холодний липкий піт.
• Стан видільної системи: зменшення сечовиділення (кількість сечі менше 10 мл/год), відсутність сечовиділення (анурія).
• Стан органів шлунково-кишкового тракту: різке напруження м’язів передньої черевної стінки, чорний кал, присутність крові в калі, виражене здуття живота, відсутність виходу газів, відсутність перистальтики.
• Стан центральної нервової системи: втрата свідомості, марення, галюцинації, збудження, загальмований стан.
• Стан післяопераційної рани: виражене промокання пов’язки кров’ю, розходження країв рани, виходження органів черевної порожнини в рану (евентерація), рясне промокання пов’язки гноєм, кишковим вмістом.

 

 

 

Догляд за хворими, які перенесли оперативні втручання. Особливої уваги медсестри потребують хворі після наркозу та операції. Внаслідок наркозу у хворих після операції нерідко збільшується тривалість наркотичного сну, який може супроводжуватись западанням язика та підвищенням салівації, що може спричинити асфіксію. У цих хворих після наркозу може спостерігатись блювання. Тому їх потрібно класти в ліжко без подушки та повертати голову набік (краще правий), щоб запалий язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не зумовили асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку. З огляду на це медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу з наркозу.

Хворі, яких оперували під наркозом перебувають до повного виходу з наркозу у палатах інтенсивної терапії та реанімації. Якщо хворий після зробленої під наркозом (без міорелаксантів) операції лежить у загальній палаті, за ним має безперервно спостерігати палатна медсестра та робити все належне для запобігання ускладненням наркозу, зокрема асфіксії.

За показами після операції на одну годину медсестра має покласти на рану для профілактики гематом мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником.

Догляд за хворими після операцій на стравоході включає догляд за штучно створеними норицями, догляд за пов'язками, годування хворих через гастростому (молоко, бульйон, яйце, сметана, кисіль, дитячі суміші). Стан хворих зі шлунковими норицями, як правило, важкий. Часто виникає мацерація шкіри, тому її обробляють пастою Лассара.

Догляд за хворими після операції на шлунку і дванадцятипалій кишці. Після цих операцій з метою декомпресії ставлять зонд (контроль і профілактика неспроможності швів). Періодично відсмоктують вміст шлунка.

Догляд за хворими після операцій на тонкій і товстій кишках. У разі накладання протиприродного відхідника необхідний ретельний догляд за ним та використання калоприймача. Шкіру навколо стоми очищують вологим способом від кишкового вмісту, використовуючи розчини антисептиків. Далі шкіру осушують, обробляють цинковою маззю і фіксують новий калоприймач.

Догляд за хворими після операцій на сечових органах. У післяопераційному періоді може бути затримка сечі, що потребує катетеризації. У чоловіків постановку металевого катетера проводить лікар. Через катетер міхур промивають фурациліном (при аденомах). Нерідко налагоджують промивну систему. При цьому треба слідкувати, щоб вона не забилась згустками крові, при необхідності своєчасно її промити. Хворі, які перенесли операцію надлобкового розтину, потребують періодичної заміни катетера, який забивається солями сечі.

Догляд за хворими з переломами. Найбільше потребують догляду хворі зі скелетним витягнення, хворі з переломами тазу і хребта. Вони постійно знаходяться в постелі, мають підвищену схильність до утворення пролежнів.

Догляд за хворими після операцій на грудній клітці. Для полегшення дихання хворому потрібно напівсидяче положення або з припіднятим головним кінцем, збільшення надхолження кисню (централізований підвід кисню або подушка), інколи в післяопераційному періоді, коли хворий не може відкашлятися, виникає необхідність у пункції трахеї, трахеостомії тощо.

У перші години після операції потрібно стежити за пульсом, AT, характером дихання, кількістю і характером виділеннями з дренажів, станом пов'язок. Положення в постелі напівсидячи.

З другого дня хворий розпочинає дихальну гімнастику, надуває гумові шарики або іграшки. Активні рухи кінцівок поліпшують легеневу вентиляцію, сприяють відновленню гемодинаміки. Ходити можна в залежності від важкості операції з 3-4 доби.

Догляд за хворими з нагнійними процесами полягає у заміні постільної і натільної білизни по мірі забруднення (запобігання інфікуванню), підкладанні вологонепроникного матеріалу вкритого чистою пелюшкою у ділянці пов'язки, занурення зовнішніх кінців дренажних трубок в склянку з антисептиком, який щодня міняють.

Тести

24. Післяопераційний період це:

А. період з моменту закінчення операції до видужання хворого

+Б. період з моменту госпіталізації хворого до його виписки з відділення

В. період з моменту операції до виписки хворого із відділення

Г. період з моменту операції до переходу хворого на амбулаторне лікування

Д. період з моменту закінчення операції до переводу хворого на інвалідність

25.Післяопераційний період ділять на:

А. середній

В. малий

Г. віддалений

Д. терміновий

26.Перебіг післяопераційного періоду може бути:

А. збалансований

Б. функціональний

В. нормальний (неускладнений)

Г. фізіологічний

Д. ускладнений

27.В післяопераційному періоді розрізнюють наступні фази:

А. анаболічна

Б. зворотного розвитку

В. патологічна

Г. фізіологічна

Д. декомпенсації

28.До заходів щодо профілактики пролежнів можна віднести:

А. протирання “небезпечних” ділянок тіла хворого 5% спиртовим розчином йоду

Б. застосування мішечків, заповнених насінням проса або льону

В. протирання “небезпечних” ділянок тіла хворого 10% розчином камфорного спирту

Г. прикладання до місць можливого ураження спиртового компресу

Д. забезпечення хворому постійного положення на спині

29. Харчування хворого після операції може бути:

А. інтерстіціальним

Б. ентеральним

В. внутрішнім

Г. парентеральним

Д. паренхіматозним

30. Заміна постільної білизни проводиться:

А. одразу після забруднення біологічними рідинами

Б. через 2 години після забруднення біологічними рідинами

В. один раз на день

Г. один раз на 15 діб

Д. один раз на 7-10 діб

1.Медична сестра має годувати хворого С., який був прооперований 2 доби потому з приводу травматичних пошкоджень ротової порожнини. Годування має відбуватись через встановлений пацієнту назогастральний зонд. Для цього медична сестра приєднала до зонду шприц Жэне із живильною сумішшю і стала повільно вводити останню через зонд. При цьому хворий став скаржитись на відчуття розпирання за грудиною, біль в цій ділянці. Чому у хворого виникли ці скарги? Яку помилку допустила медична сестра?

2. Хворий М., 69 років, був прооперований з приводу розлитого перитоніту, що розвинувся внаслідок гострого перфоративного апендициту. Після операції пройшло 4 доби. Хворому дозволено приймати їжу через рот (стіл 1^а). Стан хворого важкий, хворий ослаблений, знаходиться в лежачому положенні. Яким чином провести годування даного хворого?

3. Хворій У., 77 років, 1 добу потому була виконана операція – ампутація лівої нижньої кінцівки з приводу вологої гангрени. Стан хворої важкий. Самостійно рухатись вона не може. При огляді виявлена гіперемія шкіри в ділянках кутів обох лопаток, крижово-куприкової ділянки. Яке ускладнення може розвинутись у даної пацієнти? Що необхідно робити в такій ситуації?

4. У хворого М., 77 років, що знаходиться в лежачому положенні, в крижово-куприковій ділянці має місце гіперемія шкіри, наявні пухирі з кров’янистим вмістом. Яке ускладнення розвинулось у даного пацієнта, що необхідно зробити в даному випадку?

5.Хворий С., 70 років, оперований з приводу защемленої пахової грижі. З моменту операції пройшло 20 годин. Хворий самостійно не може мочитися. Яке ускладнення виникло у хворого, яку допомогу необхідно надати хворому.?

6. У хворої Д., 46 років, що перенесла операцію з приводу міжм’язової флегмони правого стегна 10 годин потому, забруднилась постільна і натільна білизна виділеннями з післяопераційної рани. Як потрібно поступити в даному випадку?

7. Хворий К., 35 років, був прооперований 1 добу потому з приводу множинних травматичних ушкоджень обличчя, ротової порожнини, обох губ. Яким чином нагодувати даного пацієнта в післяопераційному періоді?

8. В хірургічне відділення поступила хвора 80 років.Черговий хірург поставив діагноз защемленої стегнової грижі і запропонував екстренне оперативне втручання .Пацієнтка категорично відмовилась ,які дії лікаря?

9.Хірург під час операції з приводу пупкової грижі видалив пупок, попередньо не отримавши згоди хворої. Чи правомірні дії хірурга ?

10.Хворий С., 36 років, госпіталізований в ургентному порядку з діагнозом “карбункул задньої поверхні шиї”. Черговий хірург зобов’язав медсестру підготувати операційне поле до невідкладного втручання. Що повинна зробити медична сестра?

11. Хворий М., 45 років, готується до операції з приводу виразкової хвороби шлунку. Чим можна харчуватись пацієнту в день операції?

12. Хворий К., 35 років, має бути транспортований в операційну, де йому будуть робити оперативне втручання з приводу варикозної хвороби правої нижньої кінцівки в плановому порядку. 20 хвилин потому йому була зроблена премедикація (промедол 2%-1 мл, димедрол 1%-1 мл). Хворий намагається йди до операційного блоку самостійно. Як в такому випадку має поступити медична сестра?

13. Під час введення зонду для промивання шлунку у хворого з’явився нестримний сильний кашель. Що могло стати причиною цього, як поступити в такому випадку?

14. Хворий Щ., 23 років, має оперуватись в екстреному порядку з приводу проникаючого ножового поранення черевної порожнини. Йому буде виконана лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини. Операцію будуть виконувати під комбінованою ендотрахеальною анестезією. Останній раз хворий приймав їжу 2 години потому. Яким чином підготовити шлунково-кишковий тракт до операції даному пацієнту?

15. Хворий Д., 66 років, має оперуватись з приводу пахової грижі. Хворий був обстеженим і готувався до операції в амбулаторних умовах. В день операції він поступив в хірургічне відділення. Медична сестра для підготовки операційного поля взяла хворого в процедурну кімнату. Там вона виявила, що хворий поголив місце майбутнього поля дома 1 добу потому. На шкірі пахової ділянки маються пустули з жовтим вмістом. Як має в такому випадку поступити медична сестра? Чи можна подавати хворого в операційну?

16. Після введення місцевих анестетиків (0,5% розчин новокаїну в кількості 150 мл) в зоні операційного доступу у хворого, що оперується в плановому порядку з приводу пахової грижі, раптово з’явились явища кропивниці, утруднене дихання, став знижатись артеріальний тиск. Яка помилка була допущена під час підготовки даного пацієнта до оперативного втручання?

17. Хворому С., 45 років, під час виконання планової операції з приводу великої вентральної грижі будуть вводити розчин цефтриаксону з метою профілактики нагноєння післяопераційної рани. У хворого в анамнезі відсутні будь-які дані про алергічні реакції. Чи треба йому виконати алергологічну пробу на антибіотик до оперативного втручання? Якщо так, то за пдопомогою якого методу?

 

Рекомендована література:

 Основна:

 О.М. Кіт “ Хірургія” Тернопіль, 2014р. ст.226-241;

Додаткова:

 С.Д. Хіміч ” Хірургія” Київ “Здоров’я” 2004р. ст.179-204;.

 Л.В. Цитовская “Руководство по практическим занятиям по хирургии.” К., “Вища школа” 1988г. ст.180-189