Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Хірургія Група 3А л/с Тема практичного заняття № 2 «Переломи» Дата: 13.04.22
Викладач Єрофєєва В.В.
Предмет: Хірургія
Група 3А л/с
Тема практичного
заняття № 2 «Переломи»
Дата: 13.04.22
Навчальна практика
Тема: Переломи.
І. Актуальність теми
Серед загального травматизму з
втратою непрацездатності, переломи складають 6,3%. Смертність при травмах ДТП в
Україні посідає третє місце після серцево-судинних хвороб і онкозахворювань.
Більшість переломів припадає на самий працездатний вік – від 20 до 40 р. В
період високого технічного прогресу особливе значення має вирішення питань
попередження виникнення переломів, правильного їх лікування, інвалідності
внаслідок переломів. Лікування при переломах та вивихах починається з адекватно
наданої першої допомоги. Погана транспортна іммобілізація чи неправильне
перекладання потерпілого можуть призвести до руйнації кістковими фрагментами
судин, нервів, органів і тканин. Недостатня іммобілізація веде до затримки
утворення кісткової мозолі або псевдоартрозу. Надстрокове знерухомлення навпаки
– призводить до контрактур та подовжує відновлення функції кінцівки, а рання
відміна іммобілізації сприяє вторинному зміщенню відламків. Порушення принципів
функційного лікування переломів призводить до цілого ряду ускладнень. Тому
питання лікування переломів донині залишається особливо актуальним, так як
кожен п’ятий пацієнт на жаль ще отримує різноманітні ускладнення.
МЕТА
Знати Поняття про переломи кісток:
класифікація, клінічні ознаки, надання першої допомоги. Механізм зростання
переломів. Фактори, які уповільнюють зростання. Принципи лікування. Особливості
догляду за травматологічними хворими.
.Практичні навички
¾ діагностика та надання першої медичної
допомоги у випадку переломів;
¾ участь у накладанні та знятті гіпсових
пов’язок;
¾ догляд за хворими;
¾ підготовка наборів інструментів для
операцій на кістках.
ЗАВДАННЯ
1.Повторити теоретичний матеріал.
Перевірте, чи вся потрібна інформація занотована вами
2.Вирішити тестові та ситуаційні
завдання
Перелом (fractura) – повне порушення цілісності кістки, викликане швидкою
дією зовнішньої сили, або внаслідок патологічного стану кістки (пухлина,
остеомієліт, ін.)
Класифікація: А.
►Вроджені – виникають в утробі матері внаслідок
неповноцінності остеогенезу скелету плоду, ламкості кісток (osteogenesis imperfecta)
►Набуті: - травматичні
- патологічні – виникають у хворобливо зміненій будові
кістки (остеомієліті, туберкульозі, сифілісі, злоякісних пухлина,
сирингомієлії). Вони виникають без впливу травматичного чинника.
Класифікація: Б.
►Відкриті – внаслідок пошкодження м’яких тканин ділянка
перелому з’єднується з навколишнім середовищем. Вони можуть бути забруднені
патологічними мікробами.
►Закриті.
Класифікація: В залежності від локалізації переломи діляться на:
►Епіфізарні (внутрішньосуглобові)
►Метафізарні (білясуглобові)
►Діафізарні – можуть бути в верхній, середній і нижній
третині.
У дітей буває перелом в ростковій ділянці і
називається епіфізіолізом. У дорослих метафізарні переломи можуть бути
компресійними.
Класифікація: Г.В залежності від розміщення площини і наявності
відламків діафізарні переломи діляться на:
● поперечні;
● косі і гвинтоподібні;
● скалкові;
При поперечних переломах площина проходить поперек вісі діафіза.
Гвинтоподібні виникають при скручуванні кістки. Площина перелому нагадує
спіраль.
Механізм виникнення перелому
В залежності від механізму виникнення переломи настають від прямої і
непрямої сили, здушення, згинання, скручування, відриву. Ступінь порушення
кістки обумовлюється швидкість і тривалістю дії травматичного зовнішнього
фактора і напрямком дії сили. Типовими переломами від стискування є компресійні
переломи тіл хребців, метафізів трубчастих кісток, від згинання частіше бувають
скалкові, поперечні переломи, від скручування – гвинтоподібні переломи,
відривні переломи виникають при раптовому скороченні м’язів.
Види зміщень кісткових відламків(dislocatio)
♦ первинним – під впливом механічної дії;
♦ вторинним – за рахунок скорочення м’язів, при неправильному переносі,
транспортуванні потерпілого, при відсутності або неякісній транспортній
іммобілізації.
Розрізняють зміщення відламків:
- по ширині (dislocatio ad
latus), коли відламки розходяться в сторони
- по довжині (dislocatio ad
longitudineum ), коли відламки зміщуються по здовжній осі кінцівки
внаслідок скорочення м’язів.
- під кутом (dislocatio ad axis),
коли між уламками утворюється кут.
- по периферії (dislocatio ad
priferiam), проходить внаслідок повороту одноговідламка кістки навколо
своєї осі.В метафізарні зоні можливі вклинене зміщення при входженні
проксимального відламка в дистальний.
Утворення кісткового мозолю
В процесі зрощення кістки виділяють 4 стадії:
I стадія – репаративна регенерація, - катаболізм тканинних структур і
диференціації, проліферації кісткових елементів. Гематома в ділянці перелому
наповнюється шматками м’яких тканин, окістя, кісткового мозку, ендосту, різними
клітинними і складовими елементами їх, частками ядерної оболонки, плазматичного
вмісту ДНК, фракціями РНК, елементами крові. Внаслідок спазму судин, розвитку
анаеробних процесів в ділянці перелому клітини цих тканин перебувають в стані
парабіозу. Утворюються органічні кислоти, виникає ацидоз. Збільшується вихід
мікроцитів, білків, накопичується значна кількість деградованих кислих муко – і
глюкопротеїдів, відбувається денатурація колагену, підвищення концентрації
іонів водню. Порушується обмін води у тканинах, які втрачають калій, що
призводить до гіперкаліємії в ділянці перелому. Виникає дезінтеграція
міжклітинної субстанції з утворенням гістаміну, брадикініну, серотоніну,
ацетилхоліну. При посиленні катаболізму – розпад жирів, вуглеводів, активація
глюкокортикоїдів, тироксину, порушується мінеральний і енергетичний обмін.
На непошкоджені клітини, які перебувають в стані інтерфази діють біологічно
активні речовини, що утворюються внаслідок катаболізму. Біологічно активні
речовини є не тільки подразниками інтерорецепторів, але й прямими хімічними
індукторами клітин, що перебувають у інтерфазі, відносно проліферації і
диференціації в молоді полопотентні клітини – полібласти.
II стадія – утворення і диференціювання тканинних структур. Перебіг залежить
від загальних і місцевих умов: стану потерпілого, супутніх захворювань якості
співставлення відламків, їх нерухомості, відновлення капілярного кровотоку. При
активному проростанні капілярів у напрямку кінців відламків, забезпечені поживними
речовинами і киснем полібласти диференціюються в остеобласти, які продукують
остеоїдну тканину. В таких випадках процес репаративної регенерації
відбувається за типом прямого остеогенезу. У випадках травмування капілярів
рухомими відламками полібласт диференціюється в хондробласт, у якого нижчі
енергетичні потреби.
Хондробласти продукують проміжну тканину, яка шляхом метаплазії
перетворюється на остеоїдну тканину. Цей непрямий шлях репаративної регенерації
значно довший. При значному зміщенні відламків, їх рухомості і постійному
травмуванні капілярів полібласт диференціюється у фібробласт з подальшим
розвитком між відламками сполучної тканини. На місці перелому формується
несправжній суглоб.
III стадія – процес активного укладання остеобластів по напрямку проростання
капілярів. Відновлюється аеробний процес, зменшується кількість біологічно
активних речовин (гістамін, брадикінін, серотонін), відновлюється онкотичний
тиск, збільшується синтез білка, наростає мінералізація колагенових фібрил.
IV стадія – формування пластинчатої кісткової структури, окістя, ендосту,
кортикального шару під фізіологічним тиском м’язів, дозованим силовим
навантаженням.
Порушувати процес репаративної регенерації можуть загальні чинники
(хронічні захворювання, авітаміноз, період реконвалесценції, гіпоксія в
високогірних районах, множинність травм, комбіновані ураження та інші) і
місцеві нестабільні співставлення відламків, або їх вторинне зміщення, значне
пошкодження навколишніх м’яких тканин, судин, нервів, раннє навантаження на ангіогенну
кісткову мозоль. Затримка та порушення процесу репаративної регенерації
внаслідок дії несприятливих загальних і місцевих чинників може відбуватися на
кожні стадії.
Клінічна картина
Розрізняють ймовірні і достовірні клінічні симптоми переломів.
Ймовірні: - біль,
- припухлість,
- деформація,
- порушення функцій,
- крововиливи.
Біль – постійна ознака перелому посилюється при зміні положення кінцівки і
зменшується при наданні спокою біль іноді є вирішальною ознакою при переломах
ребер, малогомілкової кістки, кісток кисті.
Деформація в ділянці перелому буває іноді значною з укороченням кінцівки, а
при переломах під окістям, компресійних переломах її зовсім може не бути. Крім
зміщення відламків деформація може бути обумовлена крововиливом в тканини, запальним
ексудатом, пошкодженням м’яких тканин.
Достовірні:
- патологічна рухомість відламків,
- кісткова крепітація,
- укорочення кінцівки (укорочення в порівнянні з попередньою довжиною).
Патологічна рухомість відламків на протязі сегмента чітко визначається при
діафізарних переломах, менш при переломах ребер, плоских кістках і відсутня при
компресійних переломах.
Кісткову крепітацію потрібно перевіряти обережно, оскільки можна нанести
додаткову травму м’яким тканинам і спричиняти зміщення відламків. Для виявлення
крепітації руками фіксують кінцівку вище і нижче перелому і зміщують то в один,
то в інший бік. Поява хрусту між відламками є абсолютною ознакою перелому.
Діагноз перелому ставиться після вияснення обставин травми, детального
огляду, пальпації, вимірювання довжини кінцівки і рентгенологічного обстеження
в 2
проекціях.
1: витяжіння, гіпсова пов’язка, оперативне лікування. Ці методи застосовуються
в комплексі з лікувальною фізкультурою, масажем, механотерапією, фізіотерапією.
Нерухомість на місці перелому може бути створена трьома основними
способами:
1) гіпсовою
пов’язкою; 2) постійним витяжінням; 3) остеометалосинтезом.
При переломах порушується функція кінцівки внаслідок пошкодження як самої
кістки, так і навколишніх тканин (м’язи, судини, нерви).
Нерухомість кінцівки погіршує кровообіг і лімфообіг, сприяє утворенню
набряку, призводить до атрофії м’язів, остеопороз і туго рухомості суглобів.
Відновлення функції кінцівки і працездатності хворого досягається шляхом
функціонального лікування. Під функціональним методом лікування розуміють раннє
застосування активних, безболісних рухів у суглобах (з втягненням максимальної
кількості суглобів), ритмічних скорочень і розслаблень м’язів іммобілізованого
сегмента кінцівки при повній нерухомості добре депонованих відламків до їх
кісткового зрощення.
Функціональний метод може застосовуватись при лікуванні переломів різними
способами: витяжінням, гіпсовою пов’язкою, остеосинтезом. Постійне витяжіння є
одним з найбільш застосовуваних способів лікування переломів.
2.
Способи консервативного лікування переломів.
Лікування переломів за допомогою гіпсових пов’язок.
Такому лікуванню підлягають переломи без зміщення відламків, або ті, яким
необхідно провести закриту репозицію (співставлення кісткових відламків,
утримання їх в нерухомості на період утворення кісткової мозолі, включаючи
ранню функцію пошкодженого сегмента.
Успіх співставлення кісткових відламків залежить від повноцінного
знеболювання, яке знімає рефлекторне зкороченя мєєязів. В більшості вмпадікв
застосовується місцеве знеболювання методом введення 0,5 – 1% розчину новокаїну
в гематому в місці перелому. Для цього зону перелому обробляють розчином йоду,
інфільтрують шкіру новокаїном (при переломі плечової кістки, кісток голімки),
до 30 мл (при переломі стегнової кістки). Якщо не отримано в шприці кров з
гематоми, то голку спрямовують в іншому напрямку, оскільки введення новокаїну
поза гематомою не дає знеболюючого ефекту. При недостатній місцевій анестезії
застосовують загальне знеболювання.
Репозиція відламків – це їх зміщення і точне співставлення по лінії
перелому. Для усунення ротаційного зміщення периферичному відламку слід надати
правильного положення відносно повздовжньої осі кінцівки. При переломах кісток
передпліччя в середній та нижній третинах кінцівці надається середнє положення
між про нацією та супінацією. Усунення кутового зміщення досягається
вирівнюванням дистального відламка і відновленням повздовжньої осі кінцівки.
Усунення зміщення відламків по довжині іноді потребує значних зусиль, щоб
пересилити тягу рефлекторно скорочених м’язів, особливо при репозиції відламків
стегнової кістки. Одночасно усувається і зміщення відламків по довжині
протидією проксимального і дистального відламків.
Підсумовуючи вищевказану техніку співставлення відламків необхідно
виділити, що основним принципом є співставлення дистального відламка по
відношенню до проксимального.
Для утримання співставлених відламків накладаються гіпсові пов’язки, які
широко застосовував в 50-х роках позаминулого століття М.І.Пирогов.
При накладенні гіпсових пов’язок кінцівці надають середнього фізіологічного
положення. Для нижньої кінцівки (перелом стегнової кістки) – згинання в кульшовому
та колінному суглобах під кутом 140-150о, для верхньої кінцівки
(перелом плечової кістки) – відведення плеча під кутом 60о, згинання
під кутом 30о і згинання передпліччя під кутом 90о.
Іммобілізація гіпсовою пов’язкою продовжується до часу зрощення перелому.
Середні терміни зрощення переломів кісток.
|
Локалізація перелому |
¾ .
|
Термін іммобілізації (діб) |
|
|
Ключиця |
30-40 |
|
Лопатка |
50-55 |
|
Малогомілкова
кістка |
30-40 |
|
Плечова
кістка |
60-70 |
|
Ліктьова
кістка |
45-60 |
|
Променева
кістка |
45-60 |
|
Обидві
кістки передпліччя (діафіз) |
45-50 |
|
Надколінник |
60-85 |
|
Діафіз
стегна |
45-60 |
|
Великогомілкова
кістка |
100-120 |
|
Обидві
кістки гомілки (діафіз) |
80-100 |
|
Шийка
стегна |
90-100 |
¾
Метод постійного витягання.
¾
Методом постійного витягання лікуються косі, гвинтоподібні, суглобові,
відкриті переломи кінцівок зі зміщенням відламків, так і утримання їх до
утворення кісткової мозолі. Репозицію дистального відламка слід направляти по
осі проксимального, поступово збільшуючи вантаж для розтягу м’язів.
¾
Для скелетного витягання потрібен набір інструментів спиця Кіршнера, ручна,
або електрична дриль. Перед проведенням спиці проводиться пошарове знеболення
шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, окістя 0,5% розчином новокаїну в місці
припущеного введення і виходу спиці. При переломі стегнової кістки спицю
проводять через надвиростки або горбистість великогомілкової кістки. При цьому
спицю проводять ззовні до середини. При переломах кісток гомілки – через
п’яткову кістку виміром на 2 см, донизу від вершини зовнішньої кісточки і 1,5
см назад. При переломі плечової кістки – через ліктьовий відросток, виступаючи
на 2 см від його вершини із середини назовні. Після виходу спиці з кістки в
підшкірну клітковину шкіру проколюють вручну, щоб спиця не намотана шкіри, а в
місцях входу і виходу спиці фіксують стерильні марлеві кульки. Для попередження
міграції спиці її закріплюють спеціальними фіксаторами на дузі Кіршнера спицю
натягують, щоб вона не прогиналась і не прорізала м’які тканини, нижню кінцівку
укладають в фізіологічному положенні на шині Белера, верхню – підвішують на
апараті №1. Маса вантажу визначається масою хворого, розвитком м’язів,
величиною зміщення відламків. Однак при переломах кісток гомілки – 10%, або
дорівнює першій цифрі ваги хворого, а при переломі стегнової кістки ще додати
половину цього значення.
¾
Скелетне витягання дозволяє постійно спостерігати за кінцівкою, проводити
рухи в суглобах, покращувати кровообіг в кінцівці. Цей метод називається
функціональним.
¾
У дітей до 5 років витягання проводиться за допомогою манжеток, які
фіксуються до шкіри, цинк-желатиновою пастою Уна.
¾
При переломах шийного відділу хребта використовують петля Гліссона, або
спеціальна клема для витягування за голову.
¾
Оперативне лікування переломів.
¾
Розрізняють абсолютні і відносні покази для оперативного лікування
переломів. Абсолютні показання – інтерпозиція м’яких тканин між відламками,
ускладнені переломи (пошкодження кістковими відламками великих судин, нервів,
головного або спинного мозку), відкриті переломи зі значним пошкодженням м’яких
тканин, внутрішньосуглобові переломи з порушенням конгруентності суглобових
поверхонь.
¾
Відносні показання – гвинтоподібні, косі, скалкові переломи, поперечні
переломи плечової кістки, діафізарні переломи із зміщенням відламків по ширині.
¾
Для остеосинтезу відламків використовують металеві стержні
(інтрамедулярний остеосинтез або накостний), гвинти, апарати зовнішньої
фіксації відламків (позавогнищевий компресійно-дистракційний спосіб), який
використовується при відкритих переломах із значним дефектом м’яких тканин,
супутніх запальних процесах, несправжніх суглобах та інше. Принципи
остеосинтезу: точне співставлення відламків, стабільне їх утримання на весь
період зрощення, рання лікувальна гімнастика – реабілітаційне лікування.
¾
При відкритих переломах проводиться первинна хірургічна обробка рани,
активне дренування рани з постійним промиванням її асептичними розчинами на
протязі 8-10 днів, антибіотикотерапія.
¾
Гіпсова пов’язка. Пов’язка з гіпсу
добре моделюється, щільно прилягає до тіла хворого, швидко затвердіває. Перед
накладанням гіпсової пов’язки, нагіпсований бинт опускають в таз з теплою водою
на 1-3хв поки не перестануть виділятись з води бульбашки повітря. Після цього
змочений матеріал беруть обома руками і легенько відтискають. При накладенні
підкладочної гіпсової пов’язки вату потрібно приготувати у вигляді рулонів, щоб
ними можна було легко і швидко вкрити тіло хворого. Для накладення гіпсових
пов’язок потрібно спеціальні гіпсові столи, підставки під спину, таз,
ноготримачі та інше обладнання.
¾
При накладанні гіпсової пов’язки потрібно захищати кісткові виступи від
тиску, підкладаючи під пов’язку в цих місцях ватно-марлеві подушки, точно
моделювати пов’язки по відношенні до виступаючих контурів тіла, коли гіпс ще не
затвердів.
¾
При накладанні безпідкладочних гіпсових пов’язок безпосередньо на тіло
накладають поздовжні пласти (лонгети), які потім закріплюють циркулярними
ходами гіпсового бинта.
¾
При виготовленні підкладочних гіпсових пов’язок вату, яку накладають
безпосередньо на тіло хворого, спочатку щільно прибинтовують звичайним бинтом.
Циркулярні шари гіпсової пов’язки чергують з повздовжніми бічними смугами. Таке
розташування шарів забезпечує гіпсовій пов’язці міцність.
¾
Моделювання пов’язки виконують всією долонею, особливо в ділянках кісткових
виступів. Підтримують кінцівку при накладанні гіпсової пов’язки також всією
долонею, щоб запобігти втисненням.
¾
Затвердіння гіпсової пов’язки відбувається вже в процесі її виготовлення, в
найближчі 5-10 днів після накладання пов’язки. Для висихання пов’язки необхідно
термін 1-3 доби. Можна прискорити висихання пов’язки шляхом зігрівання
її різними способами (електролампи). Гіпсову пов’язку не можна рахувати
закінченою, якщо на неї не нанесені (хімічним олівцем) основні дані про даний
перелом. На гіпсовій пов’язці обов’язкові наступні записи: 1) при переломі
кістки – схематичне зображення рентгенівського знімку з нарисом первинного
зміщення; 2) дата, коли був перелом; 3) дата накладення пов’язки (вказують який
раз накладена); 4) дата передбаченого зняття гіпсової пов’язки; 5) прізвище
лікаря, що наклав пов’язку.
¾
Після накладання пов’язки потрібно виконати контрольну рентгенографію.
Знімок в цей період важливіший, ніж до накладання гіпсової пов’язки, коли є
можливість клінічно встановити зміщення відламків.
¾
За станом хворих в
перші години та дні після накладання глухої гіпсової пов’язки необхідно
спостерігати. При скаргах на біль
наркотики давати не можна. Відчуття стиснення кінцівки, тіснота, „повзання
мурах”, оніміння а також синюшність, блідість, набряк і похолодання пальців
пошкодженої кінцівки вказують на порушення кровообігу. Скарги на тиск в
будь-якому місці під пов’язкою свідчить про місцеве порушення трофіки,
утворення пролежнів. В таких випадках гіпсову пов’язку потрібно негайно
розсікти. Розрізають гіпсову
пов’язку спеціальними ножицями, які ведуть вздовж м’якої тканини тіла,
відштовхуючи їх. Важливо правильно тримати і вести ножиці. Ріжуча частина їх повинна
стояти майже перпендикулярно до гіпсової пов’язки. Ножиці рухають вперед на
відстань до 1 см. Краї розрізаної гіпсової пов’язки розводять руками, щипцями.
Тести та задачі для
перевірки вихідного рівна знань
1. Латинська назва перелому ?
1.Combustio
2.Luxatio
3.Fractura
4.Interposicio
5.Reclinatio
2. Основним клінічним симптомом
перелому являється:
1.Відносне вкорочення кінцівки
2.Дефармація кінцівки
3.”Пружинна фіксація “
4.Крепітація кісткових уламків
5.Вимушене положення кінцівки
3. Транспортна іммобілізація
накладається хворому з метою:
1.Утворення кісткової мозолі
2.Для зменшення інтерпозиції тканини
3.Попереджує вторинне кутове зміщення
4.Зменшує набряк тканин
5.Попереджує виникнення відкритого перелому
4. Транспортна іммобілізація
накладається хворому з метою:
1.Для зменшення інтерпозиції тканин
2.Для попередження виникнення патологічного перелому
3.Для стимуляції репаративних процесів
4.Утворення кісткової мозолі
5.Для попередження ушкодження крупних судин та прилеглих тканин і
органів
5. Для виконання одномоментної закритої репозиції
кісткових відламків в першу чергу необхідно
а) редресація
б) ротація з фіксацією
в) відведення кінцівки
г) приведення кінцівки
д) блокада місця перелому
6. Фіксація при одномоментній закритій репозиції кісткових
відламків здійснюється за допомогою:
а) операції
б) скелетного витяжіння
в) гіпсової пов’язки
г) транспортної шини
д) шини Крамера
7. Фіксація при
багатомоментній закритій репозиції кісткових відламків здійснюється за
допомогою:
а) операції
б) скелетне витяжіння
в) гіпсової пов’язки
г) транспортної шини
д) шини Крамера
8. При скелетному
витяжінні протитяга досягається з допомогою:
а) гирі
б) положення хворого в ліжку з піднятим ніжним кінцем
в) відведення
г) приведення
д) гіпсової пов’язки
9. При скелетному витяжінні тяга досягається за допомогою:
а) гирі
б) положення хворого з піднятим ніжним кінцем
в) відведення
г) приведення
д) гіпсової пов’язкиг) ротується стопа
10. При відкритому переломі використовують наступну
гіпсову пов’язку:
а) циркулярну
б) лонгетну
в) вікончасту
г) гіпсовий корсет
д) гіпсовий тутор
1Ситуаційні задачі
1. На виклик швидкої
допомоги звернувся хворий 40 років, зі скаргами на постійний ниючий біль в
правому променево – зап’ясному суглобі, його набряк та відсутність рухів через
біль. Зі слів хворого декілька годин тому впав на витягнуту руку, з опорою на
долонну поверхню розігнутої кисті. При огляді в профіль рука нагадує столову
виделку при пальпації – зміщений до тилу дистальний фрагмент променевої кістки
визначається в вигляді східці. Відмічається набряк променево – зап’ястного
суглобу та відсутність функції в ньому. Вкажіть попередній діагноз? В чому буде
полягати об’єм першої допомоги?
Відповідь: у хворого перелом променевої кістки в класичному місці (дистальний
епі – метафізарний відділ на відстані 1 – 4 см. від суглобової щілини). Хворий
потребує в / м введення анальгетиків та транспортної іммобілізації кінцівки
шиною Крамера, з доставкою його в травмпункт.
2. У хворого доставленого в приймальне відділення після ДПП
виявлено рану позовнішній поверхні правої гомілки, розміром 3×5см., заповненої
згустком крові, подовження вісь, гомілки деформована, м’які тканини потовщені.
В ділянці рани визначається патологічна рухомість. Пульс 90 уд./хв..,
ритмічний, слабкого наповнення, АТ 100/60 мм.рт.ст.Вкажіть попередній діагноз.Відповідь: .
3. Літній чоловік при падінні вдарився передньою поверхнею колінного
суглоба. Турбує різкий біль в колінному суглобі, суглоб потовщений, з наявністю
рідини, при пальпації – поглиблення в середній ділянці наколінника, підняти
випрямлену ногу не може. Вкажіть попередній діагноз. Вкажіть спосіб
транспортування постраждалого.
Відповідь: .
4. При падінні з висоти на стопи у
хворого болючий набряк в ділянці прикріплення ахілового сухожилку зправа.
Відмічається болючість і припухлість на зовнішньому краю стопи. Обмеження
згинання і розгинання. Ваш діагноз?Відповідь:.
.5. Після падіння з висоти на спину
хворий уникає згинання в хребті, скаржиться, що предмети піднімає присідаючи,
опираючись руками об стегна. Ваш діагноз? Положення хворого при транспортній
іммобілізації.Відповідь:
6. В травматологічне відділення поступив хворий після
ДТП із скаргами на біль в правому стегні, різке порушення функції. При огляді
стегна відмічається значне потовщення м’яких тканин у верхній третині,
позитивний симптом „галіфе”, кінцівка вкорочена на 5 см. На етапі першої
допомоги проведена іммобілізація шиною Дітеріхса. АТ 80/55 мм.рт.ст., пульс 106
уд/хв.
А. Поставте попередній діагноз.
Б. План попереднього лікування потерпілого.
В. Яке обстеження необхідно провести.
Відповідь:
А. Закритий діафізарний перелом верхньої третини правої стегнової кістки зі
зміщенням фрагментів. Післятравматичний шок ІІ ст.
Б. Знеболення(„футлярна блокада”) за рахунок введення в місце перелому 200
мл 0,5% р-ну новокаїну з чотирьох взаємно перпендикулярних точок. Введення
гемодинамічних кровозамінників (поліглюкін 500 мл, реополіглюкін 250 мл, розчин
Рінгера, ізостерил по 250 мл, в/м кеталон 22 мл). Після виведення з шокового
стану виконати скелетне витяжіння за надвиростки стегнової кістки або
горбистість великогомілкових кісток
В. Рентгенографічне зображення стегна
.
7. У хворого М. перелом
нижньої третини правої стегнової кістки. Який метод лікування переломів
доцільніший?
а) скелетне витяжіння
б) остеоклазія
в) коксівна пов’язка
г) шина ЦІТО
8. Хворий К. поступив з вивихом у лівому ліктьовому
суглобі, що виник місяць тому. Яки метод вправлення Ви рекомендуєте?
а) метод Мот-Мухіна
б) метод Гіппократа
в) оперативне лікування
г) метод Кохера
Література:
Медсестринство в хірургії:
посібник з практичних навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович- Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
Хірургія: підручник /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.- Тернопіль:ТДМУ,2014
Л.В. Цитовская ―Руководство по практическим
занятиям по хирургии.‖ К.,
―Вища школа‖ 1988г.
Коментарі
Дописати коментар