Викладач Єрофєєва В. В Навчальна дисципліна: «ВІйськово-медична підготовка та медицина надзвичайних ситуацій». Тема практичного заняття №7: «Транспортні катастрофи,їх медико-тактична характеристика. Лікувально-евакуаційні заходи в осередку транспортних аварій і катастроф. Аварії на АЕС і радіаційно-небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика» Групи 4 А Б л/с. Дата:20.04.22

 

Викладач Єрофєєва В. В

Навчальна дисципліна: «ВІйськово-медична підготовка та медицина надзвичайних ситуацій».

Тема практичного заняття  №7: «Транспортні катастрофи,їх медико-тактична характеристика. Лікувально-евакуаційні заходи в осередку транспортних аварій і катастроф. Аварії на АЕС і радіаційно-небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика»

 Групи  4 А Б л/с.                        

 Дата:20.04.22

НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА

Тема:Транспортні катастрофи,їх медико-тактична характеристика. Лікувально-евакуаційні заходи в осередку транспортних аварій і катастроф. Аварії на АЕС і радіаційно-небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика.

                            Техногенні катастрофи

Тема Транспортні катастрофи, їх медико-тактична характеристика. Лікувально-евакуаційні заходи в осередку транспортних аварій і катастроф

Навчальна практика

Лікувально-евакуаційне забезпечення та види медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях техногенного походження. Медичне забезпечення особового складу рятувальних загонів. Робота медичної сестри в складі загонів і бригад екстреної медичної допомоги в районах транспортних катастроф.

Заходи першої медичної допомоги в ході рятувальних робіт при травмах, кровотечах, термічних опіках, ураженнях.

Особливості надання медичної допомоги у випадку переохолодження, перегрівання та комбінованих уражень.

Практичні навички:

¾   порядок первинного огляду потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах;

¾   первинне медичне оцінювання характеру ушкодження та тяжкості загального стану потерпілих;

¾   накладання пов’язок при різних видах ушкоджень;

¾   проведення іммобілізації ушкоджених кінцівок табельнимизасобами;

¾   вирішення ситуаційних завдань.

 

Самостійна робота

Лікувально-евакуаційне забезпечення та види медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях техногенного походження. Медичне забезпечення особового складу рятувальних загонів.

 

Тема  Аварії на АЕС і радіаційно-небезпечних об’єктах, їх медико-тактична характеристика

Навчальна практика

Характеристика чинників радіаційної небезпеки на різних етапах радіаційної аварії. Медичні наслідки їхнього впливу на людину.

Нормування радіаційної безпеки. Радіаційний контроль в умовах радіаційної аварії.

Заходи та засоби захисту населення під час радіаційних аварій (колективні та індивідуальні).

Основні принципи надання медичної допомоги персоналу, який потерпів під час аварії на АЕС.

Практичні навички:

¾   використання індивідуальних засобів медичного захисту (АІ-2) в період первинної реакції на опромінення;

¾   надягання протигазів, респіраторів та ватно-марлевих пов’язок на уражених;

¾   проведення заходів медичної евакуації до колективних засобів захисту (сховищ, протирадіаційних укриттів);

¾   проведення часткового спеціального оброблення уражених, дезактивації об’єктів навколишнього середовища;

¾            проведення заходів першої медичної допомоги при комбінованих ураженнях.

 

Самостійна робота

Характеристика чинників радіаційної небезпеки на різних етапах радіаційної аварії. Основні шляхи та медичні наслідки впливу  радіації на людину.

Прошу ознайомитись з теоретичним матеріалом самостійної                                                      роботи.

Повторення базових знань

Радіоактивний розпад ядер супроводжується виділенням внутріш­ньої енергії радіоактивним випромінюванням, тобто випусканням у навколишнє середовище альфа-, бета- і гамма-променів.

Альфа-промені (+α) — це потік позитивно заряджених частинок, які являють собою ядра атомів гелію. З ядра, що зазнає радіоактивного розпаду, ці частинки викидаються зі швидкістю, яка досягає 20 тис. км/с. У повітрі альфа-частинки проходять шлях у кілька сантиметрів, а в біологічній тканині до 0,03мм., в організм попадають більш з їжею та водою.

Бета-промені (-β) — це потік негативно заряджених частинок — елек­тронів, що випускаються ядрами атомів. Бета-частинки викидають­ся з ядра радіоактивного атома з різними швидкостями. При цьому швидкість деяких електронів досягає швидкості світла. У повітрі вони проходять шлях у кілька метрів (17,8м).

Гамма-промені (γ - не мають електричного заряду), подібно до рентгенівського проміння, являють со­бою короткохвильове електромагнітне випромінювання і поширю­ються зі швидкістю світла. У повітрі гамма-промені поширюються на сотні метрів, вони вільно проникають через тіло людини.

Нейтрони (η) – не мають електричного заряду, проникаюча здатність випромінювання приблизно така, як і гамма- променів.

Характерною властивістю природної радіоактивності є інтен­сивність, з якою відбувається розпад ядра. Кожному радіоактивно­му ізотопу властива певна швидкість розпаду. Одиницею вимірю­вання швидкості радіоактивного розпаду є, так званий період на­піврозпаду, тобто час, протягом якого половина атомів будь-якої кількості радіоактивної речовини зазнає розпаду. Способу, за допо­могою якого можна було б зупинити, уповільнити або припинити цей процес, ще не знайдено. Ніякі температурні умови, ні тиск не впливають на протікання радіоактивності.

 

Довжина пробігу альфа-частинок у повітрі не перевищує кількох сантиметрів, у рідких і твердих тілах набагато більше. Пробіг, на­приклад, у металах менше 0,01 мм. Одяг людини поглинає альфа-частинки повністю, навіть листок паперу затримує їх.

Незважаючи на незначну проникаючу здатність альфа-частинок, цей вид випромінювання дуже небезпечний для живого організму,

оскільки, потрапляючи в організм через органи дихання або з їжею чи водою, уражає тканини.

Бета-частинки мають значно більшу проникаючу здатність, ніж аль­фа-частинки, але вони можуть бути затримані підошвою взуття, вікон­ним склом і будь-якими металевими пластинами товщиною кілька міліметрів. У живих тканинах максимальний пробіг бета-частинок не перебільшує 1,5 см. Основна частина радіоактивних продуктів, які утворюються під час ядерного вибуху, також є бета-активними.

Гамма-промені — це кванти енергії, які випромінюються ядрами атомів. Цей вид випромінювання має найбільшу проникаючу здатність, а іонізуюча здатність гамма-променів у сотні разів менша, ніж у бета-частинок. У повітрі на шляху в 1 см утворюється лише кілька пар іонів. Проникаюча здатність гамма-променів значно більша, ніж бета- і альфа-променів. У повітрі гамма-промені можуть пройти декілька сотень метрів.

Природний радіоактивний розпад відбувається поступово, тому кількість атомної енергії, що виділяється за одиницю часу, порівня­но мала.

З агальна доза радіації, яку одержує людина за рік від природного радіаційного фону, становить близько 100 мбер.(близько 1 ренг).

Матеріал теми

 У світі експлуатується близько 450 ядерних енергетичних ректорів, на яких виробляється 20% усієї електроенергії. В Україні діють АЕС з 15 енергоблоками, два дослідних ядерних реакторів та більше ніж 800 підприємств, що використовують різноманітні РР. Загальні радіаційні аварії на АЕС з руйнуванням тільки одного реактора можуть створити зони забруднення площею 431200км на якій знаходиться 5249 населених міст, де проживає 22722700 осіб. Крім цього, небезпеку для України становлять: Курська АЕС –Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області. АЕС, розташовані в Болгарії,Словаччині, Угорщині, Чехії – Закарпаття, Львівська, Одеська області. Радіаційною аварією називають подію на об’єкті з радіаційно – ядерною технологією, що призвело до опромінення людей. Усі радіаційні аварії поділяються на дві групи: • Аварії, що не супроводжуються радіоактивним забрудненням навколишнього середовища; • Аварії з забрудненням навколишнього середовища. Аварії можуть бути : промислові та комунальні. Промислові аварії отримують опромінення тільки персонал АЕС. Комунальні аварії відбувається забруднення навколишнього середовища де проживає населення. Локальні комунальні аварії – у зоні мешкає 10 тис. осіб. Регіональні аварії – більше 10 тис.,глобальні аварії – наслідки аварії поширюються на декількох країн. У розвитку комунальних аварій виділяють 3 фази: • Рання фаза – від початку аварії до моменту припинення викидів РР в атмосферу та закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості. Вона триває від декількох годин до декількох діб. В цієї фазі формується хмара. Людина вражається інгаляційним шляхом. • Середня фаза – від радіоактивного сліду до прийняття заходів захисту населення. Триває від декількох діб до року. Хмара осідає на грунт, споруди, на них формується радіоактивний слід. Людина заражується через продукти та воду. • Пізня фаза – триває до зникнення необхідності у проведенні захисних заходів. Фаза закінчується із скасуванням усіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території.. За чинниками прийнято виділяти варіанти аварійного опромінення: • Зовнішнє опромінення під час проходження хмари та від РР, що осіли на поверхню землі та об’єкти; Внутрішнє опромінення – вдихання аєрозолей і споживання води, продуктів, забруднених РР; • Контактне опромінення – забруднення шкіри та одягу; • Поєднана радіаційна дія зовнішніх джерел та внутрішнього опромінення; Комбінована дія радіаційних та нерадіаційних чинників; Найбільша небезпека – перший варіант. - 27 - Радіаційні втрати – населення, яке одержало радіаційні ураження внаслідок дії іонізуючих випромінювань в районах ядерного вибуху, під час радіаційних аварій або в зонах радіоактивного зараження місцевості. Основними чинниками, які визначають розміри та структуру радіаційних втрат є : доза зовнішнього опромінення та тривалість її накопичення у часі. Залежно від радіаційної обстановки, захист населення забезпечується шляхом виконання заходів: • Обмеження перебування населення на відкритої місцевості; • Вживання лікарських препаратів стабільного йоду з метою попередження накопичення радіойоду у щитоподібноїзалозі ( йодна профілактика); • Евакуація населення; • Виключення або обмеження вживання у їжу забруднених радіонуклідами продуктів; • Переселення людей; • Регулювання пересування автотранспорту на забрудненій території; • Санітарна обробка населення; • Найпростіша обробка продуктів харчування; • Захист органів дихання підручними засобами; • Герметизація житлових будівель; • Невідкладна медична допомога; Переведення сільськогосподарських тварин на незабруднені пасовиська або на незабруднені фуражні корми; • Дезактивація забрудненої місцевості.

 Основними невідкладними заходами при аварії на АЕС є : укриття, евакуація, йодна профілактика та обмеження перебування людей на відкритому повітрі.

 Принципи надання медичної допомоги персоналу, потерпілому під час аварії на АЕС можна розділити на етапи: • На робочому місці – застосування засобів індивідуального захисту ( йодна профілактика), само і взаємодопомога, дезактивація з проведенням дозиметричного контролю на санпропускнику; • На здоровпункту АЕС – повторний дозиметричний контроль та дезактивація за необхідністю, первинне сортування потерпілих, заповнення медичної документації, невідкладна медична допомога, купіруванню первинної реакції на опромінення; • Медико – санітарна частина АЕС : дозиметричний контроль, дезактивація шкірних покривів, надання першої медичної допомоги після сортування потерпілих. Уражені з Іст. ГПХ – госпіталізуються, ІІ – ІУ ст. ГПХ – евакуюються в спеціалізоване відділення обласної лікарні або Українського центру радіаційної медицини. Нетранспортабельних хворим надається симптоматичне лікування . Проводиться диспансерний нагляд за всіма, хто брав участь у ліквідації аварії. При диспансеризації проводиться обстеження у такому обсязі: • Загальний терапевтичний щорічний огляд; • Клінічний аналіз крові ( еритроцити, тромбоцити, лейкоцитарна формула); • Біофізичні дослідження; Радіоізотопне дослідження функції щитоподібноїзалози

 

 Радіоактивне забруднення

Радіоактивне забруднення є четвертим фактором, на який припа­дає близько10 % енергії ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, незахищених людей і тварин.

Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні продук­ти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в лан­цюгову реакцію, і штучні радіоактивні ізотопи.

Радіоактивні речовини, які випадають зі хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. З рухом радіоактивної хмари і випаданням з неї радіоактивних речовин розмір забрудне­ної території поступово збільшується. Слід у плані має, як правило, форму еліпса, велику вісь якого називають віссю еліпса.

Слід радіоактивної хмари радіоізотопів, які випали на землю, по­діляється на чотири зони забруднення.

Зона А — помірного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 40 Р, на внутрішній межі 400 Р. Площа цієї зони 78—80 % всієї території сліду.

Зона Б — сильного забруднення, зона радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 400 Р, а на внутрішній — 1200 Р. Площа — 10—12 % площі радіоактивного сліду.

Зона В — небезпечного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р. Ця зона охоплює приблизно 8—10 % площі сліду хмари вибуху.

Зона Г — надзвичайно небезпечного забруднення, доза радіації на її зовнішній межі за період повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р, а всередині зони 7000 Р. Основним джерелом забруднення місцевості є радіоактивні про­дукти поділу. Це суміш багатьох ізотопів різних хімічних елементів, які утворюються в процесі поділу ядерного заряду і радіоактивного розпаду цих ізотопів.

Великий вплив на ступінь і характер забруднення місцевості мають метеорологічні умови. Вітер у верхніх шарах атмосфери сприяє розсіванню радіоактивного пилу на великі території і цим самим знижує ступінь забруднення місцевості.

Під час дощу, снігу, туману ступінь забруднення в районі випа­дання опадів вищий, ніж у суху погоду. За таких умов протягом одного і того ж часу з дощем або снігом на поверхню землі осідає значно більше радіоактивних речовин. Але сніг ослаблює іонізуючі випромінювання (внаслідок екранізуючої дії) і рівень радіації змен­шується. Випадання дощу сприяє перенесенню радіоактивних речо­вин у ґрунт, а на місцевості також знижується рівень радіації.

Нерівномірне забруднення території радіоактивними речовина­ми обумовлює і рельєф місцевості. У долинах, ярах, на берегах річок створюється щільне забруднення.

У лісових масивах рівень радіації на ґрунті менший, ніж на відкритій місцевості.

АЕС. Будівництво і експлуатація атомних електростанцій показали можливість ефективного використання атомної енергії в мирних цілях, але у разі аварій, викликаних різними причинами, може бути радіоактивне забруднення території небезпечніше, ніж після вибуху ядерного боєприпасу. В активній зоні ядерних реакторів знаходить­ся велика кількість радіоактивних речовин, але більшість реакторів не виділяє їх у навколишнє середовище в небезпечній кількості.

Радіонуклідний склад і кількість викинутих зі зруйнованого реактора радіонуклідів залежать від характеру руйнування, потужності реактора, режиму перевантажень палива, тривалості роботи реактора, часу після останнього перевантаження палива. Ці забруд­нення за кількістю і якісним складом значно відрізняються від забруднення після ядерного вибуху.

Руйнування реактора може відбутися під час землетрусу або по­вітряної ударної хвилі й за радіаційними наслідками аналогічне руй­нуванню звичайною зброєю.

Існує багато типів ядерних реакторів. АЕС, побудовані в Україні, базуються на реакторах водо-водяних з корпусом під тиском (ВВЕР — нодо-водяний енергетичний реактор) і канальних уран-графітових реакторах (РВ5-К). Вони належать до реакторів на теплових повільних нейтронах.

Інші конструктивні й технологічні основи в уран-графітових ре­акторах канального типу, в яких сповільнювачем служить графіт, а теплоносієм — вода. Атомні електростанції з реакторами такого типу працюють за одноконтурною схемою: пара для обертання турбіни удержується безпосередньо в реакторі, і в нього ж повертається вода після конденсації пари, відпрацьованої в турбіні.

Важливим етапом в еволюції уран-графітових канальних реак­торів (інколи називають водо-графітовими, підкреслюючи, що теп­лоносієм служить вода, а сповільнювачем — графіт) було створення реактора РВБК-1000 потужністю 1 млн кВт. Такі реактори побудо­вані на Чорнобильській АЕС (а в Росії — на Ленінградській, Курській і Смоленській).

Одна з найважливіших вимог до ядерних реакторів — безпека АЕС у всіх режимах її роботи, як нормальних, так і аварійних

У результаті аварії на ЧАЕС радіонукліди поширилися в Украї­ні на території 3,5 млн га сільськогосподарських угідь, забруднено 1,167 млн га лісів, 1687 населених пунктів,

Особливістю радіоактивного забруднення було те, що забруднення відбулося нерівномірно, плямами, з перенесенням на дуже великі відстані від аварії. Викидання радіонуклідів зі зруйнованого реакто­ра було не високим (до 1,5 км) і переважно у вигляді дрібнодисперс­ного аерозолю. У такому вигляді радіонукліди під впливом верти­кальних переміщувань потоків повітря (інверсії, конвекції), зміни на­прямку і швидкості вітру формували характер забруднення території зовсім відмінний від забруднення під час ядерного вибуху.

Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразо­вим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одер­жане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим.

Променева хвороба у людей. Опромінення людей дозою від 100 до 200 Р призводить до легкого ступеня хвороби. У людини прояв­ляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне змен­шення лейкоцитів у крові. При цьому ступені ураження люди виду­жують.

Середній ступінь розвитку хвороби виникає при дозі опромі­нення від 200 до 400 Р. Ознаками хвороби є важке нездужання, го­ловний біль, часте блювання, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують че­рез кілька місяців, але можливі часті ускладнення хвороби.

Важкий ступінь ураження виникає при дозі опромінення від 400 до 600 Р. Стан здоров'я хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збу­дження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослаблюються захисні сили організму і з'являються різні ускладнення. Без лікування хвороба часто (до 50 %) призводить до смерті.

Надзвичайно важкий ступінь хвороби розвивається при одер­жаній дозі опромінення 600 Р і більше. Симптоми такі, як і при важкому ступені ураження, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80—100 % випадків призводить до смерті.

Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявля­ють такі особливості: висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни н організмі; наявність прихованого періоду уявного благополуччя (при опроміненнях малими дозами він може бути дуже довгим); випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків; різні органи організму мають не однакову чутливість до опромінення: найбільш чутливі кровотворні органи (кістковий мозок, селезінка), щитовидна залоза, ста­теві й внутрішні органи, молочні залози; вплив опромінення зале­жить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах; вплив від малих доз може підсумо­вуватися чи накопичуватися, це називається комуляцією.

+Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до склад­них хімічних, фізичних і біологічних процесів.

                                                                                                  

 

Тестові завдання для самоконтролю

 

 

1. Під час проведення авіашоу на Скнилівському аеродромі, літак, втративши керування, проковзнув по оглядовому майданчику для глядачів і вибухнув далеко за його межами. На місце пригоди відразу прибули чергові бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Де вони організували відносно вогнища ураження перший етап медичної евакуації?

 

А. Безпосередньо у вогнищі ураження

В. На межі вогнища ураження

С. За межами вогнища ураження

D. У зоні, визначеній рятувальниками для підвезення поранених

Е. Перший етап евакуації не організовували взагалі

 

2. Під час падіння літака на авіашоу серед постраждалих виявилися дорослі і діти з механічними, термічними і комбінованими ураженнями. Всі знаходилися у стані психічного стресу. На полі в перші хвилини після катастрофи знаходилося тільки три бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, які не могли надати допомогу всім постраждалим. Іншi бригади під'їжджали до автомобільної стоянки. Домедичну допомогу добровільно надавали глядачі і працівники аеродрому. Якій категорії постраждалих насамперед слід було надати домедичну допомогу?

 

А. Особам похилого віку у тяжкому стані

В. Особам незалежно від віку у тяжкому стані

С. Дітям незалежно від тяжкості стану

D. Дітям у тяжкому стані

Е. Особам похилого віку незалежно від стану

 

3. На залізничному переїзді пасажирський потяг зіткнувся з автобусом. Внаслідок зіткнення загинуло 18 пасажирів автобуса, ще 24 отримали механічні ураження різного ступеня тяжкості. Де і хто буде надавати постраждалим кваліфіковану медичну допомогу?

 

А. На межі вогнища ураження бригади постійної готовності першої черги

В. На межі вогнища ураження спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги

С. У лікувально-профілактичних установах спеціалізовані бригади постійної

готовності другої черги

 D. У лікувально-профілактичних установах терапевти і хірурги загального

профілю

Е. Усі вищеперераховані медичні працівники в лікувальних установах

 

4. Внаслідок зіткнення автобуса з бензовозом вибухнуло пальне,5 чол. загинуло на місці пригоди, понад 30 чол. отримали механічні травми поєднані з термічними опіками. Де і хто буде надавати ім спеціалізовану медичну допомогу?

 

А. У лікувально-профілактичних установах медичні працівники – лікарі вузької спеціалізації

 

В. У лікувально-профілактичних установах терапевти і хірурги загального профілю

С. У лікувально-профілактичних установах медичні працівники вузької спеціалізації й спеціалізовані бригади постійноï готовності другої черги

D. За межами вогнища ураження бригади постійної готовності першої черги E. Медичні працівники лікувально-профілактичної установи, куди будуть евакуйовувати постраждалих

 

Із зони ядерного вибуху доправлено потерпілого, який скаржиться на загальну слабкість, головний біль, запаморочення, сухість у роті, нудоту.

За словами потерпілого ці ознаки з’явилися через 2,5 год після ядерного вибуху, у момент якого він перебував в укритті. Об’єктивно: обличча і шкіра шиї гіперемійовані, набряклі, тремор пальців рук, температура тіла нормальна, пульс 72 за хв., АТ 105/60 мм рт. ст.., серце і легені без особливих змін, живіт напружений, випорожнення кашкоподібні. Показники індивідуального дозиметра – 3,8 Гр.

Обгрунтуйте діагноз, клінічний період, ступінь тяжкості.

 « Надайте» повний обсяг першої медичної і долікарської допомоги.

 

Література:

1)Гут Т.М. Практикум з вйськово- медичної підготовки:.-К.: Здоровя,2001.-92с.

2)Пашко К.О.,Герасимів І.М. Вйськово- медична підготовка: підручник для вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації.-Тернопіль:Укрмедкнига,1999.-323с.

3)СидоренкоП.І.Військовомедичнапідготовка:підручник//П.І.Сидоренко, Т.М. Гут, Г.А.Чернишенко.- К.: Медицина, 2008.-432 с.