Викладач Єрофєєва В.В. Предмет: Хірургія Спеціальність: Лікувальна справа гр. 4Ал/с Дата 01.12.22 Практичне заняття № 13-14 Тема: Захворювання й ушкодження кінцівок, хребта і таза. Синдром тривалого роздавлення

 

Викладач Єрофєєва В.В.

Предмет: Хірургія

Спеціальність: Лікувальна  справа  гр. 4Ал/с Дата 01.12.22

Практичне заняття № 13-14 Тема: Захворювання й ушкодження кінцівок, хребта і таза. Синдром тривалого роздавлення

 

Тема № 13-14: Захворювання й ушкодження кінцівок, хребта і таза. Синдром тривалого роздавлення

 

Актуальність теми: встановлення діагнозу захворювань,правильне надання першої долікарської(фельдшерської) медичної  допомги  має вирішальне значення для порятунку життя і правильного лікування хворих.

Навчальні цілі заняття: 

 

Знати:

-          гнійно-запальні захворювання кінцівок; -       ушкодження кісток і суглобів;

-          особливості транспортної іммобілізації;

-          клініку ушкоджень таза;

-          клініку ушкоджень хребта;

-          особливості транспортної іммобілізації;

-          невідкладну допомогу при травматичному шоці;

-          невідкладну допомогу при синдромі тривалого здавлювання.

Вміти:

-          проводити обстеження хворих з травмами хребта;

-          проводити обстеження хворих з травмами таза;

-          надавати першу допомогу при ушкодженні шийного відділу хребта;

-          надавати першу допомогу при ушкодженні грудного і поперекового відділу хребта;

-          надавати першу допомогу при ушкодженні таза;

-          здійснювати догляд за хворими з ушкодженнями хребта, таза, кінцівок.

Хід заняття Алгоритм № 1. Проведення обстеження хворих з травмами хребта

1.                При пошкодженнях хребетного стовпа хворих не можна садити або повертати на бік, оскільки це може призвести до зміщення пошкоджених хребців і дисків із додатковою травмазацією спинного мозку.

2.                Коли хворому необхідно змінити положення тіла, його обережно повертають, як "предмет, що не згинається". 

3.                Хребет пальпують, підвівши під нього руку. Визначають місця найбільшої болючості, деформації, крепітації. 

4.                При підозрі на перелом хребців грудного і поперекового відділів хребта визначають болючість при осьовому навантаженні. Для цього необхідно легко натиснути на ділянку тімені або постукати по п'ятках. При пошкодженні шийного відділу хребта натискання на голову або повертання її протипоказано. 

5.                Для того, щоб визначити ступінь пошкодження спинного мозку, визначають наявність чутливості і активних рухів нижніх кінцівок.

 

Алгоритм № 2.  Проведення обстеження хворих з травмами таза

При підозрі на перелом таза необхідно визначити кілька характерних симптомів:

1)                при обережному натискуванні на лобкове зрощення біль посилюється в місці пошкодження;

2)                наявність позитивного симптому Ларрея - біль у місці пошкодження посилюється при спробі повернути таз в ту чи іншу сторону, взявшись обома руками за його крила;

3)                при переломах клубової і сідничної кісток спостерігають позитивний симптом Вовковича: нога зігнута в кульшовому і колінному суглобах, а також відведена вбік на стороні пошкодження. При двосторонньому переломі таке положення займають обидві нижні кінцівки;

4)                при переломі лобкової кістки відмічають позитивний симптом "прилиплої п'ятки" - хворий не може самостійно підняти ногу (відірвати п'ятку від ліжка) на стороні пошкодження, а після піднімання ноги із стороньою допомогою може змінювати її положення вгору-вниз;

5)                крім того, при переломах кісток таза необхідно провести пальпацію сечового міхура, обстеження уретри, пальцеве дослідження прямої кишки, вагінальне дослідження жінок з метою виключення пошкоджень органів малого таза.

Р.S. Хворим з підозрою на пошкодження спинного мозку і таза необхідно провести рентгенологічне обстеження в 2-х проекціях. При обстеженні шийного і грудного відділів хребта підготовка не потрібна, а при обстеженні поперекового і крижового відділів хребта і кісток таза необхідно звільнити товсту кишку віл калу і газів за допомогою очисних (сифонних) клізм.

Інші обстеження хворих проводяться за загальноприйнятими правилами згідно із історією хвороби.

Алгоритм № 3.   Перша допомога при ушкодженнях шийного відділу хребта

Клініка: скарги на болі в шийному відділі хребта, обмеження згинання, розгинання і бічних рухів. При пальпації визначається напруження  м'язів шиї і розлиту болючість. Можливо вистояння остистого відростка, а при переломі II-III хребців - хребетний горб (кіфоз). Ушкодження верхньошийного відділу хребта і спинного мозку супроводжується вираженим порушенням дихання, втратою свідомості, розладом ковтання, серцево-судинної діяльності. При ушкодженні нижньошийного відділу симптоматика супроводжується порушенням дихання, тетраплегією, порушенням чутливості нижче рівня ключиці, звуженням зіниці, очної щілини і западіням очного яблука (симптом Горнера). 

Послідовність дій:

1.      Укладають потерпілого спиною на щит.

2.      Вводять знеболюючі засоби (при відсутності ушкоджень внутрішніх органів).

3.      Накладають ватно-марлевий комір (можна фіксувати голову двома шинами Крамера за методом Башмакова), під шию підкладають валик.

4.      При необхідності вводять серцево-судинні і дихальні засоби.

5.      Постраждалого тепло закутують.

6.      Дають гарячий чай, каву (при відсутності ушкоджень внутрішніх органів).

7.      Транспортують у хірургічне відділення в супроводі медичного працівника.

Алгоритм № 4.   Перша допомога при ушкодженнях грудного і поперекового відділу хребта

Основні симптоми компресійних переломів тіл хребців - вистояння назад остистого відростка ушкодженого хребця, чи кутовий кіфоз, що звичайно чітко виражений в грудному відділі, у поперековому відділі може бути сглаженість лордозу. При цьому порушена рухливість хребта, м'язи спини напружені. При пальпації визначають болючість в ділянці остистого відростка зламаного хребця і сусідніх з ним остистих відростків, навантаження на хребет (тиск на  голову чи надпліччя викликає біль). 

Іноді при переломах нижніх грудних і поперекових хребців спостерігають картину гострого захворювання черевної порожнини: біль, напруга м'язів черевної стінки, парез кишечника. Характерна поза хворого — він спирається  кистями чи ліктями об сторонні  предмети чи об стегна для розвантаження хребта. При ушкодженні спинного мозку клініка включає параплегію нижніх кінцівок, порушення функції тазових органів і розлад чутливості нижче рівня перелому.

Послідовність дій:

1.      Укладають потерпілого спиною на  щит чи животом на ноші .

2.      Вводять знеболюючі засоби (при відсутності ушкоджень внутрішніх органів).

3.      Фіксують потерпілого до щита (при втраті свідомості).

4.      Вводять серцево-судинні і дихальні засоби.

5.      Тепло закутують.

6.      Транспортують у хірургічне відділення на щиті в супроводі медичного працівника. Алгоритм № 5.  Перша допомога при ушкодженнях таза

Клінічні симптоми: Потерпілі пасивні, кінцівки злегка зігнуті в колінних суглобах і повернені назовні, найменші рухи викликають біль. При переломах переднього відділу тазового кільця відзначають симптом “прилиплої п'яти” (хворий не може підняти ногу). Переломи тазового кільця типу Мальгеня можуть супроводжуватися зміщенням усієї половини таза догори під впливом тяги м'язів. У таких випадках відзначають несправжнє вкорочення кінцівки на ушкодженій стороні. Величину зміщення можна встановити шляхом виміру довжини кінцівки від мечеподібного відростка до будь-якого місця на ступні. При натисненні на таз з боків і при пальпації відзначають локальну болючість в ділянці перелому. При заочеревинних гематомах спостерігаються симптоми гострого живота. Переломи лобкових кісток супроводжуються припухлістю і крововиливом у паховій ділянці вище пупартової зв'язки, переломи сідничної — у промежині. При розриві симфізу ноги звичайно зігнуті в колінних суглобах і приведені до живота.

При переломах лобкової і сідничної кісток ноги зігнуті в колінному і тазостегновому суглобах і розведені (положення “жаби”).

При розривах подвздухлинно-крижового зчленування можливий підвивих, що буває причиною постійних болів.

Переломи куприка викликають сильні болі при сидінні і дефекації.

При переломах вертлюгової западини різко обмежені і болючі рухи в тазостегновому суглобі.

При центральному вивиху стегна останнє знаходиться в положенні невеликого згинання, зовнішньої ротації і приведення. Відзначають різку болючість при спробах рухів в тазостегновому суглобі і при ударі по великому вертлюзі.

Клінічне дослідження обов'язкове повинно бути доповнене рентгенографією кісток таза.

Послідовність дій:

1.      Укладають потерпілого спиною на щит у положенні „жаби”, підклавши під зігнуті в колінних суглобах нижні кінцівки скачану ковдру, подушки і т.п.

2.      Вводять знеболюючі засоби (наркотичні анальгетики).

3.      Вводять серцево-судинні і дихальні засоби.

4.      Постраждалого тепло закутують.

5.      Дають гарячий чай, каву, якщо немає підозри на ушкодження органів черевної порожнини.

6.      Обережно транспортують в хірургічне відділення в супроводі медичного працівника. Алгоритм № 6. Надання невідкладної допомоги при травматичному шоці Травматичний шок — небезпечна для життя загальна реакція організму, що виникає рефлекторним шляхом у відповідь на важке механічне ушкодження (поранення) і супроводжується пригніченням і розладом функцій усіх життєво важливих фізіологічних систем (ЦНС, кровообігу, обміну речовин, дихання й ін.) Послідовність дій:

1.      Потерпілому надають положення лежачи на спині, боку чи вимушене положення.

2.      Зупиняють одним з методів небезпечну для життя кровотечу (джгут, джгут-закрутка і т.д.).

3.      Вводять наркотичні анальгетики (1 мл 2% розчину промедолу, омнопон, пантопон), при можливості виконують загальне знеболювання закисом азоту, новокаїнові блокади.

4.      Накладають асептичну пов'язку (при наявності рани).

5.      При переломах прибігають до транспортної іммобілізації табельними чи підручними засобами.

6.      Усувають дихальну недостатність (інгаляція кисню через носовий катетер, інтубація трахеї, трахеостомія, ШВЛ).

7.      Вводять серцево-судинні і дихальні препарати (1 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду, 2 мл кордіаміну й ін.).

8.      Проводять інфузійну терапію, спрямовану на підтримку функції життєво важливих органів (400 мл поліглюкіну, 300 мл 4% розчину натрію гідрокарбонату, 60 мг преднізолону, 600 мл 20% розчину глюкози, 1000 мл розчину Рінгера, 40 ОД інсуліну і т.д.).

9.      Зігрівають постерпілого (дають гарячий чай, каву при відсутності ушкодження органів черевної порожнини, укутують ковдрою, ноги обкладають грілками);

10.  Негайно транспортують у хірургічне відділення в положенні лежачи з піднятим ніжним кінцем ношів у супроводі медпрацівника.

Алгоритм № 7. Надання невідкладної допомоги при синдромі тривалого здавлення Синдром тривалого здавлення (травматичний токсикоз) — патологічний стан, що виникає в результаті масивного тривалого здавлення м'яких тканин нижніх і верхніх кінцівок, що характеризується важким клінічним перебігом і високою летальністю. Часто спостерігають при землетрусах, вибухах, обвалах, зсувах, селях, при дорожньо-транспортних пригодах і залізничних катастрофах і т.п.

Найбільше значення в розвитку цього синдрому мають три фактори:

•  біль, що приводить до травматичного шоку;

•  травматична токсемія, обумовлена усмоктуванням продуктів розпаду з ушкоджених тканин (міоглобін і ін.);

•  втрата плазми, що виникає як наслідок масивного набряку ушкоджених кінцівок.

Послідовність дій:

1.      Вводять наркотичні анальгетики, седативні засоби.

2.      Звільняють кінцівки від здавлення, попередньо наклавши на них джгут вище рівня здавлення, і витягають потерпілого з-під уламків.

3.      Усувають дихальну недостатність (надання зручного положення, звільнення верхніх дихальних шляхів, інгаляція кисню, ШВЛ і т.д.).

4.      На рани, ссадна накладають асептичні пов'язки.

5.      Кінцівки туго бинтують еластичними бинтами від периферії до центру для попередження набряку і плазмо втрати.

6.      Роблять транспортну іммобілізацію підручними засобами чи табельними шинами.

7.      Обкладають кінцівки міхурами з  льодом чи холодною водою, або тканиною, змоченою холодною водою.

8.      При відсутності ушкоджень органів черевної порожнини дають пити чай, каву, сольоволужні розчини (3—4 чайні ложки кухонної солі і 2 чайні ложки питної соди на 1 л води).

9.      Вводять серцево-судинні засоби і дихальні аналептики (кордіамін 1,0 мл, кофеїн 2,0 мл, корглікон 0,3—0,5 мл), антигістамінні препарати (димедрол 1,0 мл, піпольфен 2,0 мл).

10.  Інфузійну терапію проводять по тій же схемі, що і при травматичному шоку.

11.  Негайно госпіталізують потерпілого в хірургічне відділення на ношах у положенні лежачи в супроводі медичного працівника.

Алгоритм № 8. Догляд за хворими з пошкодженням таза і хребта

1.                При переломі хребта призначають суворий постільний режим терміном до 2-х місяців. Положення хворого - на животі на твердій поверхні. При цьому під груди і гомілки підкладают валики (подушки) для максимального розвантаження пошкодженої ділянки. 

2.                При положенні хворого на спині на твердій поверхні під місце перелому підкладають валик, поступово збільшуючи його висоту.

3.                При переломі шийного відділу хворі повинні лежати  на подушці. 

4.                Твердими поверхнями при лікуванні переломів хребта може бути дерев'яний щит або гіпсові пов'язки - гіпсовий корсет, гіпсове ліжечко. 

5.                При зміщенні кісткових фрагментів проводять витягнення хребта. При цьому головний кінець ліжка піднімають відносно ножного на 40-50 см, а після репозиції відламків  на 30 см. Витягання здійснюється під дією власної ваги тіла. 

6.                Для того, щоб хворий утримувався на похилій поверхні, його прикріплюють до спинки головного кінця ліжка лямками навколо підпахових впадин при переломі грудного і поперекового відділів хребта або за допомогою петлі Гліссона за голову чи спеціальними клемами за тім'яні горби - при переломі шийного відділу хребта.

7.                Після здійснення витягнення хворому застосовують накладання гіпсових пов'язок - корсета чи ліжечка. 

8.                Догляд за хворими з даною патологією

включає всі елементи догляду за важкими  лежачими хворими. 

9.                Особливо велике значення при переломах хребців має ЛФК: 

10.            перші 10 днів - дихальна гімнастика; 

11.            з 11 -го по 20-й - гімнастика в положенні лежачи на спині для м'язів, кінцівок; 

12.            до двох місяців - на животі, для м'язів спини і живота; 

13.            після двох місяців - в положенні стоячи. Сидіти дозволяється через 3-4 місяці.

Алгоритм № 9. Особливості догляду за хворими з пошкодженнями спинного мозку

1.      Необхідно декілька разів на день змінювати положення тіла хворого, проводити різноманітні заходи з профілактики пролежнів: підвішування хворих до двох балканських рам за гребені клубових кісток, виступи стегнових кісток і кісточки гомілкових кісток. При цьому хворий не торкається до ліжка, йому зручно проводити масаж, подачу судна тощо.

2.      Потрібно забезпечити регулярне сечовиділення. Катетеризацію сечового міхура можна здійснювати м'яким еластичним гумовим катетером із суворим дотриманням асептики, а при стійкому порушенні сечовиділення використовують постійний катетер і проводять постійне промивання сечового міхура за системою Монро. Асептичний розчин проходить у сечовий міхур із системи через крапельницю зі швидкістю 5-6 крапель за одну хвилину і по зливному коліні, через трійник, що прикріплюється на штативі вище рівня сечового міхура, і витікає в посудину разом із виділеною сечею. Протягом доби зливне коліно 5-6 разів опускають нижче рівня сечового міхура, щоб виходили всі промивні води.

3.      Обов'язково проводять профілактику урологічних ускладнень. Для цього кожний день необхідно проводити пальпацію по ходу сечовипускального каналу і при перших симптомах уретриту, орхіту, епідидиміту призначати антибактеріальну терапію.

4.      Необхідно постійно звільняти товсту кишку від калових мас. Проводять механічне очищення прямої кишки пальцями рук  в гумовій рукавичці, змащеній гліцерином або вазеліном. Процедуру проводять обережно, 1 раз на два дні. Також через день проводять очисну або сифонну клізму. Після звільнен кишечника хворого підмивають розчином перманганату калію, обсушують і припудрюють тальком або змазують вазеліном.

5.      Проводять профілактику деформації опорно-рухового апарату, деформації стоп, розвитку контрактур. Для цього необхідно забезпечити правильне положення тіла хворого. Під коліна підкладають подушки, забезпечуючи цим необхідне згинання колінних суглобів. Стопи необхідно фіксувати під кутом 90° до гомілок. Дуже часто хворому накладають гіпсові лонгети і фіксують нижні кінцівки у функціональновигідному положенні.

    Догляд за хворим у травматологічному стаціонарі. Догляд за хворим, якому накладено гіпсову пов'язку, має певні особли­вості. При використанні гіпсової пов'язки у хворого може вини­кати відчуття стиснення кінцівки. Медична сестра зобов'язана ліквідувати фактори, які можуть сприяти набряку і стисненню тканин. Потрібно надати кінцівці підвищеного положення. Якщо було накладено лонгетну пов'язку, слід розбинтувати м'який бинт і дещо розвести краї лонгети. Глуху гіпсову пов'язку потрібно розсікти на всьому протязі.

Щоб запобігти стисненню окремих ділянок м'яких тканин у ділянці виступаючих кісткових утворень (п'яткової кістки, над­колінка, кісточки, виростків у ділянці колінного і ліктьового суглобів, великого вертела стегнової кістки), їх потрібно при­крити ватно-марлевими прокладками.

Якщо під гіпсовою пов'язкою утворюються пухирі, їх слід обробити настойкою йоду або 3 —5 % розчином калію перманга­нату. Стінку пухиря біля основи треба підсікти стерильними но­жицями, вміст евакуювати. Епідерміс обробляють антисептиком і прикривають стерильною серветкою.

Певні особливості має і догляд за хворими, яким проводять витягнення. Використання клеолу і пластиру може спричинити утворення пухирів або дерматит. У таких випадках лікар по­винен зняти приклеєну матерію, обробити ушкоджену ділянку шкіри 5 % розчином калію перманганату і накласти асептичну пов'язку.

Медична сестра проводить туалет хворого, якому проводять витягнення за кістку. Вона виконує всі маніпуляції по догляду, постійно контролює положення хворого в ліжку, напрям тяги та ін. Медична сестра проводить профілактику ускладнень, які мо-

жуть виникнути за наявності в тканинах спиці, кінці якої висту­пають назовні.

Напрям тяги при витягненні має бути продовженням уявної поздовжньої осі ушкодженого сегмента кінцівки. Якщо лінія тя­ги ніби зламана, медична сестра повинна зняти вантаж і переміс­тити шнур на той блок, який відповідає напряму тяги, і знову підвісити вантаж.

Помітивши деформацію ушкодженого сегмента кінцівки, мед­сестра повинна сильніше затягнути зав'язки гамачка або підклас­ти під місце провисання мішечок із піском.

Якщо зав'язки гамачка зав'язані надто сильно, на передній поверхні сегмента утворюється вибухання. Медична сестра по­винна ослабити зав'язки в його верхньому відділі.

Якщо стопа ротована досередини або назовні, дистальний се­гмент кінцівки потрібно закріпити в правильному положенні за допомогою мішка з піском. При зміщенні всієї дуги зі спицею вбік та за наявності запального процесу в ділянці спиці медсест­ра повинна повідомити про це лікаря. Для профілактики інфі­кування місць проведення спиць медична сестра повинна оброб­ляти ці місця 3 % розчином йоду, замінювати стерильні марлеві кульки, змочувати їх за допомогою піпетки 5—8 разів на день спиртовими розчинами антисептиків.

                                                       Тести для контролю1

 

       1. Пароніхія – це запалення:

A.    Всіх тканин пальців

B.     Білянігтьового валика

C.     Нігтьового ложа

D.    Міжфалангового суглоба

E.     Сухожильної піхви пальця

       2. Із перечислених видів панарицію не існує:

A.    Хрящевого

B.     Підшкірного C. Кісткового

D.    Суглобового

E.     Шкірного

       3. Пандактеліт – це гнійне запалення:

A.    Нігтя

B.     Підшкірної клітковини

C.     Білянігтьового валика

D.    Сухожильної піхви пальця

E.     Всіх тканин пальця

       4. Ускладненням підшкірного панариція ІІІ пальця кисті не є:

A.    Сухожильний панарицій

B.     Кістковий панарицій

C.     Суглобовий панарицій

D.    Бурсит ліктьового суглоба

E.     Флегмона передпліччя

       5.  Ускладнення якого панарицію є флегмона передпліччя:

A.    Сухожилкового

B.     Підшкірного C. Кісткового

D.    Суглобового

E.     Шкірного

 

 

Тести для контролю:2

1.          Вивихнутою вважається кістка:             A.           Центральна.

     В.Переферична.

2.          Вивих в хребті визначають по хребцю:

                  A.    Вище лежачому.

B.                 Нижче лежачому.

                3.Вивих до 3-х діб вважається:

A.                Свіжим.

B.                 Не свіжим.

C.                 Застарілим.

                4.Переломо-вивихом називається стан, який характеризується одночасним:

A.                   Переломом та зміщенням кісткових відламків.

B.                   Переломом та інтерпозицією м’язів між відламками.

C.                   Переломом з входженням відламків один в другий.

D.                   Вивихом однієї кістки та переломом другої.

E.                    Вивихом та переломом суглобових та білясуглобових відділів кістки.

 

  5.Чи можна віднести до переломовивиху так званий центральний вивих стегна:

A.                Так.

B.                 Ні.

              6.Найчастіше зустрічається вивих:

          A. Нижньої щелепи.

B.                   Ключиці.

C.                   Плеча.

D.                   Стегна.

E.                    В гомілково-ступневому суглобі.

 

7.За етіологічною ознакою до вивихів відносяться всі нижче названі, крім:

A.                Травматичних.

B.                 Звичних.

C.                 Природжених.

D.                Повних.

E.                 Патологічних.

8.Чи правильне твердження, що привичний вивих частіше всього виникає в плечовому суглобі, тому що привичний вивих плеча зумовлений набутими ушкодженнями сумковозв’язкового апарату, природженим сплощенням головки плеча і згладженістю переднього краю суглобої западини лопатки:

A.                Так.

B.                 Ні.

9.Частіше всього зустрічається природжений вивих:

A.                Плеча.

B.                 Передпліччя.

C.                 В променево зап’ястковому суглобі.

D.                Стегна.

E.                 Основної фаланги І пальця.

10.Причиною патологічного вивиху може бути все, крім:

                       A.    Кістково-суглобового туберкульозу.

B.                 Остеомієліту.

C.                 Артрозу, артриту.

D.                Поліомієліту.

E.                 Травматичного шоку.

11.Симптомом вивиха є:

A.                   Зміна абсолютної довжини кінцівки.

B.                   Зміна відносної довжини кінцівки.

C.                   Патологічна рухомість в пошкодженому суглобі.

D.                   Крепітація.

E.                    Підшкірна емфізема.

 

 12.Обстежуючи суглоб при вивиху в ньому, можна виявити всі симптоми, крім:

 A. Відсутність активних рухів.

B.                   Різкого обмеження пасивних рухів.

C.                   Пружинистого супротиву.

D.                   Несправжньої рухомості.

E.                    Східцевого западання.

13.Вкажіть симптом, не характерний для вивиху в суглобі кінцівки:

             A. Безболісність.

B.                 Крепітація.

C.                 Деформація.

D.                Зміна довжини кінцівки.

E.                 Вимушене положення кінцівки.

14.Вкажіть симптом, який не спостерігається при травматичному вивиху плеча:

                       A.    Біль в плечовому суглобі.

B.                 Різке обмеження рухів в суглобі.

C.                 Деформація і припухлість суглоба.

D.                Крепітація при пальпації головки плеча.

E.                 Пружиниста фіксація плеча при спробі рухів в суглобі.

15.Чи можна у випадку вивиху внутрішньо-суглобово введити розчину новокаїну при наданні першої допомоги?

A.                Так.

B.                 Ні.

16.Чи можна при наданні першої допомоги у випадку вивиху плеча проводити іммобілізацію кінцівки косинкою?

A.                Так.

B.                 Ні.

17.Чи правильно стверджують, що хоча метод вправлення вивиху плеча по Кохеру включає 4 етапи, вправлення дуже часто відбувається на 2 етапі?

A.                Так.

B.                 Ні.

18.Чи можлива, після вправлення вивиху плеча, іммобілізація верхньої кінцівки пов’язкою

Дезо або Вельпо?

A.                Так.

B.                 Ні.

19.Виключте неправильно вказаний вид зміщення кісткових відламків при переломі:

                       A. По довжині.

B.                 Бокове.

C.                 Під кутом.

D.                Дотичне.

E.                 Ротаційне.

20.При переломі верхньої третини стегна центральний відламок зміщується:

               A.            Вперед і всередину.

B.                   Вперед й назовні.

C.                   Назовні.

D.                   Назад й назовні.

E.                    Назад й всередину.

 

21.При переломі верхньої третини стегна периферичний відламок зміщується:

                   A.          Вперед і всередину.

B.                 Вперед й назовні.

C.                 Назовні.

D.                Назад й назовні.

E.                 Назад й всередину.

22.У хворого відкритий перелом кісток гомілки внаслідок удару переднім бампером легкового автомобіля. Якого виду перелом при цьому найбільш можливий?

                               A. Вколочений.

B.                 Компресійний.

C.                 Багато-скалковий.

D.                Відривний.

E.                 Гвинтоподібний.

23.Чи правильно, що джерелом утворення кісткової мозолі є клітини ендосту, каналів остеону, окістя і сполучної тканини, що оточує кістку:

A.                Так.

B.                 Ні.

24.Виключте неправильно вказаний шар кісткової мозолі:

               A. Параоссальний.

B.                   Периостальний.

C.                   Інтермедіарний.

D.                   Ендостальний.

E.                    Кістково-мозковий.

 

25.Назвіть симптом закритого перелому кістки:

                  A.           Підшкірна емфізема.

B.                 Патологічна рухомість.

C.                 Збільшення абсолютної довжини кінцівки.

D.                Кровотеча.

E.                 Пружинистий супротив в найближчому суглобі.

26.Обстеження потерпілого із скаргами на біль в ділянці плеча необхідно почати з:

                                A. Розпитування.

B.                 Рентгенологічного дослідження плеча.

C.                 З’ясування рівня гемоглобіну крові.

D.                Виявлення крепітації в ділянці плеча.

E.                 З’ясування патологічної рухливості кістки.

27.Які повинні бути границі транспортної іммобілізації у потерпілого при переломі плечової кістки:

A.                Пальці – лопатка здорового боку.

B.                 Кисть-лопатка хворого боку.

C.                 Променево зап’ястковий суглоб - лопатка хворого боку.

D.                Променево зап’ястковий суглоб – плечовий суглоб хворого боку.

E.                 Передпліччя – плече хворого боку.

28.Вкажіть елемент першої допомоги на місці пригоди потерпілому з переломом довгої трубчастої кістки:

A.                Використати шину Белера.

B.                 Знеболити місце перелому.

C.                 Виконати репозицію відламків.

D.                Іммобілізувати кінцівку транспортною шиною.

E.                 Виконати скелетне витягування.

29.Де й коли потрібно проводити репозицію кісткових відламків при відкритому переломі:

                       A.    На місці отримання травми (при наданні першої допомоги).

B.                 При транспортуванні в стаціонар.

C.                 Під час санітарної обробки в приймальному відділенні.

D.                В операційній в найближчий час після вступу.

E.                 В любому з перелічених місць і в любий час.

30.Вкажіть час проведення репозиції перелому у хворого з явищами шоку:

                       A.    Після виконання новокаїнової блокади в ділянці перелому.

B.                 Після виведення хворого із шокового стану.

C.                 Після початку в/в трансфузії.

D.                Зразу після доставки хворого в стаціонар.

E.                 В момент надання першої допомоги.

31.Чого не потрібно робити для профілактики шоку при переломі великої трубчастої кістки в момент надання першої допомоги:

A.                Транспортну іммобілізацію кінцівки.

B.                 Репозицію відламків.

C.                 Зупинку кровотечі.

D.                Вводити аналгетики.

E.                 Все вище вказане.

32.Транспортувати хворого з переломом поперекового відділу хребта необхідно на м’яких носилках в положенні:

A.                   На спині.

B.                   На животі.

C.                   На боку.

D.                   ‖Жабки‖.

E.                    Не має значення.

 

33.Яку шину необхідно застосувати для транспортної іммобілізації при переломі стегна: A. Дітеріхса.

B.                   Кузьмінського.

C.                   Сітчасту.

D.                   Белера.

E.                    Апарат Ілізарова.

 

34.Вкажіть шину, яка не застосовується для транспортної іммобілізації:

A.                   Пневматична.

B.                   Дітеріхса.

C.                   Белера.

D.                   Крамера.

E.                     Сітчаста.

 

35.В положенні ―жабки‖ необхідно транспортувати хвору з переломом:

A.                Хребта.

B.                 Лопаток.

C.                 Таза.

D.                Обох стегон.

E.                 Обох гомілок.

                36.В які середні терміни при переломах спостерігається утворення первинної кісткової мозолі:

A.                До 2 тижнів.

B.                 2-3 тижні.

C.                 4-6 тижнів.

D.                7-8 тижнів.

E.                 9-10 тижнів.

37.  Показами до проведення металевого остеосинтезу довгої трубчастої кістки в екстрених випадках є:

A.                Множинний перелом.

B.                 Перелом з інтерпозицією м’яких тканин.

C.                 Гвинтоподібний перелом.

38.  При появі набряку і болю в місці перелому після накладання циркулярної гіпсової пов’язки необхідно:

A.                Фіксувати кінцівку в дещо піднятому положенні.

B.                 Ввести знеболюючі препарати.

C.                 Розсікти пов’язку по всій довжині і розвести її краї.

D.                Накласти зігріваючий компрес.

E.                 Прийняти сечогінний препарат.

39.  Щоб легше було зняти гіпсову пов’язку, лінію розрізу розм’ягчують, змочуючи:

A.                Скипидаром.

B.                 Ефіром.

C.                 Касторовим маслом.

D.                Спиртом.

E.                 Гіпертонічним розчином натрію хлориду.

40.  При скелетному натягуванні за нижню кінцівку необхідно:

     A.              Дещо підняти головний кінець ліжка.

B.                   Ліжко встановити строго горизонтально.

C.                   Дещо підняти нижній кінець ліжка.

 

41.  Вкажіть неправильно вказану точку для проведення шпиці при скелетному витягуванні:

     A. Через виростки стегна.

B.                   Через горбикуватість великогомілкової кістки.

C.                   Через нижню третину гомілки.

D.                   Через п’яткову кістку.

E.                    Через плесневі кістки.

42.  Оперативне лікування при свіжих переломах рекомендується у всіх випадках, крім:     A.    Поперечного перелому стегна.

B.                   Відкритого перелому з великим діатезом відламків.

C.                   ІнтерпозиціЇ м’яких тканин між відламками.

D.                   Супутнього шоку, гострої крововтрати, інфекції.

E.                    Здавлювання відламками життєво важливих органів.

43.  Жирова емболія може бути ускладненням:

     A. Поранення вен.

B.                   Перелому кісток.

C.                   Переливанні крові.

D.                   В/в вливанні препаратів жирової емульсії.  Порожнинних операцій.

44.  Надзвичайно довга іммобілізація при переломах може привести до:

     A. Контрактури.

B.                   Псевдоартрозу.

C.                   Інтерпозиції м’яких тканин.

D.                   Епіфізеолізу.

E.                    Гемартрозу.

45.  Причиною уповільненого зростання кісток є

     A.              Погана іммобілізація.

B.                   Розвиток інфекції.

C.                   Інтерпозиція м’яких тканин.

D.                   Порушення кровопостачання кісткових відламків.

E.                    Все вище вказане.

 

Ситуаційні задачі.

1.    Хвору, 38 років, госпіталізовано в травматологічне відділення після дорожньотранспортної пригоди з переломом грудних хребців без зміщення із ушкодженням спинного мозку. Який буде застосовуватися метод витягнення? Як здійснювати догляд за хворою?

2.    Хвора, 48 років, перебуває у травматологічному відділенні з приводу ушкодження таза без порушення цілісності тазового кільця. Як потрібно доглядати за такою хворою?

3.Чоловік, 35 років, упав з висоти 2 м. Стан тяжкий, на питання не відповідає, пульс — 120 за 1 хв. Реагує на пальпацію V—VI шийного хребця, функція верхніх і нижніх кінцівок відсутня. Дихання поверхневе. Назвіть принципи надання ПМД. Які особливості догляду за хворим?  

 

Тести для самоконтролю 3

1.Які патофізіологічні механізми приймають участь у розвитку СТС?          A.            Травматичний шок.

B.                   Гіповолемічний шок.

C.                   Геморагічний шок.

D.                  Гостра ниркова недостатність.

E.                   Всі відповіді вірні.

2.Який з клінічних симптомів характерний для СТС:

            A. Диспепсія.

B.                Дизурія.

C.                Олігоанурія.

D.                Мелена.

E.                 Гемоптое.

 3.Яка із систем організму людини найбільше вражається при СТС:

A.                Дихальна.

B.                Серцево-судинна.

C.                Травна.

D.                Кровотворна.

E.                 Сечовидільна.

 4.Скільки періодів виділяють в клінічному перебігу СТС:

A.	1.
B.	2.
C.	3.
D.	4.
E.	5.

5.Хворий М., протягом 5 год знаходився у вимушеному нерухомому положенні внаслідок стискування обох нижніх кінцівок перекинутим возом з дровами. При огляді  обидві ноги збільшені в об’ємі, контури кісткових орієнтирів візуально не виявляються, пульсація периферичних артерій ніг не визначається . Яка форма СТС у хворого:

                        A. Набрякова.

B.                Некротична.

C.                Гангренозна.

D.                Флегмонозна.

E.                 Змішана.

6.Хворий О., 39 років внаслідок землетрусу біля 5 год знаходився без свідомості із притиснутими стіною будинку ногами. При огляді виявлено: в середній третині обох стегон чітка демаркаційна лінія, вище якої шкіра гіперемійована, набрякла, нижче – суха, холодна, зморшкувата з ділянками порушення цілості епідермісу і вдавленнями м’яких тканин, рухи в суглобах ніг відсутні. Яка форма СТЗ у хворого:

A.                Набрякова.

B.                Некротична.

C.                Гангренозна.

D.                Флегмонозна.

E.                 Змішана.

 

Література:

 

Медсестринство в хірургії: посібник з практичних           навичок/О.Л.Ковальчук,Р.О.Сабадишин,О.В.Маркович-               Тернопіль:           Укрмедкнига,2002.с.366-382.

                                Хірургія: підручник                                                                                                                                                     /О.М.Кіт,О.Л.Ковальчук,І.С.Вардинець,А.О.Боб.-

                                               Тернопіль:ТДМУ,2014.с.406-415.