Викладач Єрофєєва В. В Назва дисципліни: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття №5: «Гостра серцева недостатність. Охорона праці в галузі». Група 4 А с/с. Дата:25.03. 23.
Викладач
Єрофєєва В. В
Назва дисципліни:
«Анестезіологія та реаніматологія».
Тема практичного заняття №5: «Гостра серцева недостатність. Охорона праці
в галузі».
Група 4 А с/с. Дата:25.03. 23.
Тема практичного заняття №5: «Гостра серцева недостатность. Охорона праці в галузі»
Повторіть, будь
ласка, теоретичний матеріал теми за таким планом:
1.Причини виникнення гострої
серцевої недостатності. Диференційна діагностика провошлуночкової та
лівошлуночкової серцевої недостатності.
2.Клінічні ознаки серцевої
астми та набряку легень кардіогенного походження. Медсестринське обстеження та
медсестринська діагностика. Невідкладна допомога.
3.Тромбоемболія легеневої
артерії. Варіанти клінічного перебігу кардіогенного шоку. Медсестринське
обстеження та медсестринська діагностика. Невідкладна допомога.
4.Порушення серцевого ритму
та провідності. Медсестринська діагностика. Принципи лікування. Невідкладна
допомога.
5.Техніка безпеки, протипожежна безпека, охорона праці
в галузі, професійна безпека та протиепідемічний режим у практичній діяльності
сестри медичної. Засоби захисту персоналу під час роботи з ВІЛ-інфікованими
пацієнтами.
Гостра серцева недостатність.
В основі цього порушення лежить
раптове гостре зниження скорочувальної функції серця, що призводить до порушень
внутрішньосерцевого і легеневого кровообігу.
Гостра серцева недостатність
проявляється серцевою астмою ― нападом раптової задухи, який
переходить в ядуху.
Якщо напад серцевої астми не
ліквідувати своєчасно, то потім розвивається набряк легень, через
різке зниження скорочувальної функції лівого шлуночку відбувається застій крові
в судинах малого кола кровообігу. Внаслідок цього порушується газообмін в
легенях, знижується вміст вуглекислоти в крові, погіршується постачання киснем
органів і тканин, особливо центральної нервової системи. Підвищується
збудливість дихального центру, що призводить до розвитку задишки, а потім і
ядухи.
Типовий напад серцевої астми
виникає частіше під час сну, вночі. Людина раптово відчуває гостру недостачу
повітря і страх смерті. Сильна задишка примушує хворого сісти. Шкіра обличчя
спочатку бліда, потім набуває синюшного кольору, покривається холодним потом.
Пульс частий, аритмічний, АТ спочатку підвищується, а потім знижується. Дихання
часте, сухий кашель. Приступ серцевої астми триває від 30 хв до 1 год, іноді
кількох годин.
Якщо гостра серцева недостатність
лівого шлуночка прогресує, серцева астма переходить у набряк легень: ядуха
наростає, дихання стає клекотливим, посилюється кашель з виділенням кров’янистого
пінистого харкотиння.
Обсяг і послідовність першої
медичної допомоги.
Завдання:
1.
Зниження
об’єму циркулюючої крові.
2.
Полегшення
роботи серця, зниження тиску в малому колі кровообігу.
3.
Поліпшення
постачання киснем тканин, гасіння піни.
Послідовність дій:
·
Заспокоїти
хворого.
·
Звільнити
грудну клітку від тісного одягу.
·
Хворому
забезпечують доступ свіжого повітря і надають положення напівсидячи з опущеними
ногами.
·
На
обидві ноги (або на обидві руки) накладають джгути з силою, яка трохи перевищує
діастолічний тиск (через кожні 10―15 хв джгути на деякий час знімають). Або
зробити гарячу ванну з гірчицею для ніг (вода повинна доходити до середини
гомілок).
Ефективним засобом, що полегшує роботу серця, є нітрогліцерин під
язик.
Треба пам’ятати, що вжитий під язик
нітрогліцерин (1 таблетка.) діє не більше 20 хв, це треба враховувати при
повторному його прийманні.
Для покращення постачання тканин
киснем дають вдихати кисень (через носові катетери, які вводять на глибину 6―8
см, зі швидкістю подачі кисню 6―10 л/хв).
Для запобігання виділення піни
використовують маску (або змочити марлеву серветку) парів 20% етилового спирту.
Тривалість вдихання повинна перевищувати 30―40 хв, потім хворий вдихає чистий
кисень протягом 10―15 хв. і знову суміш кисню та етилового спирту. Коли піни
багато, її відсмоктують за допомогою відсмоктувачів або гумової груші.
Треба пам’ятати, що гостра
серцева недостатність― це загрозливий для життя стан. Тому при появі перших
ознак недостатності негайно викликати швидку медичну допомоги.
Гостра серцева недостатність
Це раптове зниження
скорочувальної функції серця, що приводить до порушень внутрішньосерцевої
гемодинаміки, кровообігу в малому й великому колі кровообігу, що може приводити
до порушень функцій окремих органів. .
Вона виникає внаслідок первинного ушкодження гемодинамічного “мотору” організму
- серця..
Гостра серцева недостатність може протікати по ліво- та правошлуночковому типах.
Гостра лівошлуночкова недостатність, як одна з
найчастіших форм серцевої недостатності, може виникати у хворих з інфарктом
міокарда, мітральній ваді серця, стенозі лівого атріовентрикулярного отвору,
стенозі і недостатності аортального клапана, гіпертонічній хворобі, коронарному
склерозі судин, гострій пневмонії та ін.
Патофізіологічною основою гострої
серцево-судинної недостатності, як правило, є несприятливі умови кровобігу по
коронарних судинах лівого шлуночка, який здійснюється тільки в діастолі і
носить переривчастий характер. При цьому типі недостатності під час систоли
кров не повністю поступає в аорту і частково залишається в лівому шлуночку. За
рахунок цього об’єму крові підвищується тиск під час діастоли, це призводить до
підвищення тиску в лівому передсерді. При цьому правий шлуночок, якщо зберігає
свою функцію, продовжує перекачувати в легеневі судини кров, що надійшла з вен.
Але ліві відділи серця не в стані помістити такий об’єм крові. Частина крові
застоюється в судинах легень, що відображається на стані обміну О2 і
СО2. Такі порушення гемоциркуляції проявляються задишкою, яка
виникає при фізичному навантаженні, а потім в стані спокою. В подальшому у
хворих з’являються приступи ядухи, які супроводжуються кашлем з виділенням
харкотиння рожевого кольору. Цей стан носить назву серцевої астми. Під
час приступу серцевої астми хворий приймає вимушене положення (сидячи в кріслі
або в ліжку проводить ніч).
При подальшому підвищенні
гідростатичного тиску в капілярах малого кола кровобігу (більше 15-20
мм рт. ст.) рідка частина крові починає активно проникати в тканину
легень. Виникає набряк легень.
Розрізняють інтерстиціальний і альвеолярний набряк
легень.
При інтерстиціальному набряку
із застійних судин малого кола виділяється серозна рідина, що інфільтрує всі
тканини легень, в тому числі перибронхіальні і периваскулярні простори.
Це різко погіршує транспорт кисню через альвеоло-капілярну мембрану.
При альвеолярному набряку в
просвіт альвеол проникає не тільки плазма, але й еритроцити, лейкоцити,
тромбоцити. При диханні рідина змішується з повітрм; утворюється велика
кількість піни (з 200 мл рідини може утворитися до 2-3
л шумовиння). Таким чином, до серцевої недостатності (циркуляторна гіпоксія)
приєднується дихальна недостатність (гіпоксична гіпоксія). Набряк легень
може виникнути в любий час дня і ночі, його можуть провокувати не тільки фізичні
навантаження, але й психічні (переживання, сварка і т.д.).
Клініка. Стан хворого різко погіршується. Він займає вимушене
(сидяче) положення. Наростає задишка (30-35 дихальних рухів за хв., яка нерідко
переходить в ядуху). Виникає акроціаноз. Свідомість затьмарена,
спостерігається психомоторне збудження (за рахунок гіпоксії мозку). Характерною
ознакою альвеолярного набряку є клекітливе дихання: виділяється велика
кількість шумовиння білого або рожевого кольору. В легенях визначаються
множинні різнокаліберні вологі хрипи, які чути на відстані, виникає симптом
"киплячого самовара".
За етіологічними і клінічними
ознаками розрізняють дві форми набряку легень. Перша форма набряку легень
виникає: а) у хворих з артеріальною гіпертензією; б) при недостатності аортальних
клапанів; в) при ураженнях структур і судин мозку. Артеріальний тиск у цих
хворих підвищений 180-200 мм рт.ст. і вище, що супроводжується високим
серцевим викидом. Для другої форми набряку легень характерно зменшення
серцевого викиду при наявності нормального або зниженого АТ. Ця форма набряку
розвивається при обширному інфаркті міокарда, гострому міокардиті,
важкій мітральній або аортальній ваді серця (стенозі), важкій
пневмонії.
Перша медична допомога.
· Надати
хворому напівсидячого положення, на руки та ноги накласти
венозні джгути (1-1,5 л).
• Інгаляція
зволоженого кисню через піногасник – р-н антифомсилану або етилового
спирту (70-96°), відсмоктування піни.
• Для
зменшення притоку крові з периферії – нітрогліцерин під язик через 5-10 хв.
• При
підвищеному АТ, в/в 1% р-н лазикс-4-6 мл, урегіт. При
низькому – в/в допамін 10-12 мг/кг/хв.
• При
незначному ефекті – в/в 1%-1,0 морфіну гідрохлориду, серцеві
глюкозиди (строфантин 0,05 %; корглікон 0,06 %; дігоксин 0,025
%), 2,4% р-н еуфіліну 5-10 мл.
• При
неповному ефекті дроперідол по 1,0-2,0 титровано в/в або бензогексоній в/в під конт-ролем АТ,
нітрогліцерин 1%-1,0 або ізосорбіту динітрату на 200,0 мл фізіологічного
р-ну.)
1. Хворому надають напівсидячого положення
з опущеними ногами (ортопное) і розпочинають термінову інгаляцію кисню через
носові катетери. При цьому кисень, що подається, повинен бути зволоженим.
Для цього його пропускають крізь апарат Боброва, заповнений розчином
спирту. Носові катетери необхідно змазати гліцерином і ввести в нижні носові
ходи на глибину 10-12 см (відстань від крила носа до вушної раковини) і
фіксувати пластиром. Слід відзначити, що при подачі кисню 6-7 л/хв.
концентрація кисню у повітрі, що вдихається, досягає 35-40 %. При недостатньому
поверхневому введенні катетерів (часта помилка) вміст кисню зменшується, крім
цього висихає слизова носа, що викликає неприємні відчуття у хворих.
2. Венепункція або венесекція.
Всю медикаментозну і інфузійну терапію у хворих з лівошлуночковою недостатністю
слід проводити під контролем центрального венозного тиску (ЦВТ). Для цього
необхідно катетеризувати центральні вени (підключичну, або внутрішню яремну).
3. Оцінка стану серцевої
діяльності та діурезу. Одним із найбільш доступних і інформативних показників
стану системи кровобігу є частота і ритм серцевих скорочень і
почасовий діурез (50-60 мл за год). Тому медична сестра, не
чекаючи вказівки лікаря, повинна підключити до хворого кардіомонітор і провести
катетеризацію сечового міхура.
4. Боротьба з набряком легень.
Для зменшення виділення шумовиння інгаляцію кисню необхідо проводити
крізь шумогасник (антифомсилан або етиловий спирт 40-96о).
5. При початкових стадіях
гострої лівошлуночкової недостатності медикаментозну терапію розпочинають
з введення серцевих глікозидів (строфантин 0,05 %; корглікон 0,06
%; дігоксин 0,025 %), які покращують скоротливу здатність міокарда.
Ефективним засобом є прийом нітрогліцерину: по таблетці (0,0005) під язик з
інтервалом 10-20 хв. Важливим препаратом для лікування серцевої астми і набряку
легень є морфін (1 % - 1 мл), який зменшує збудливість дихального центру,
задишку, знижує тиск в малому колі кровообігу, заспокоює хворого. Доцільно
ввести таламонал (1-2 мл 0,005% р-ну фентанілу та
1-2 мл 0,25% р-ну дроперідолу). Ця суміш забезпечують
знеболюючий, седативний та судинорозширюючий ефекти.
При наявності високого
артеріального тиску застосовують гангліоблокатори: пентамін (1 мл 5
% р-ну розводять на 20 мл ізотонічного р-ну NaCl і вводять
повільно або краплинно у 100-150 мл ізотонічного
розчину); арфонад (250 мг розводять в 250 мл ізотонічного
розчину NaCl або в 5 % розчині глюкози і вводять теж краплинно під
контролем артеріального тиску). При цьому його необхідно вливати з частотою не
більше 30 крапель на хв. Ці препарати знижують притікання крові до
правої половини серця. Слід пам’ятати, що при призначенні гангліоблокаторів початковий
систолічний тиск повинен бути не нижчим 150-ти мм рт.ст. Артеріальний
тиск слід постійно контролювати і не допускати його зниження більше, ніж на
1/3.
Для зменшення притікання крові
до серця необхідно накладати турнікети (джгути) на кінцівки. Вони повинні
перетискати тільки вени (при правильному накладанні джгутів кінцівки не повинні
холонути). Ще краще накладати поперемінно на кінцівки манжетки під
контролем тонометраі. При цьому в ногах хворого депонується до 1-1,5
л крові, що зменшує навантаження на серце.
Раніше для полегшення роботи
серця проводили кровопускання, однак при цьому втрачається гемоглобін і
до циркуляторної і гіпоксичної гіпоксії приєднується гемічна.
Для дегідратації легень і
зменшення навантаження на міокард показане введення сечогінних. Стимуляцію
діурезу проводять салуретиками (лазикс – 6-12 мл 1
% р-ну; урегіт - в ампулах 0,05 г). При довенному введенні
цих препаратів сечогінний ефект розпочинаєтья через декілька хвилин і
триває до 3 годин. Не слід добиватись великого діурезу, він повинен становити
2-3 л у дорослого. При цьому потрібно проводити профілактику гіпокаліємії (
вводити панангін, р-н калію хлориду). У цих хворих не рекомендується
призначати осмотичні діуретики (манітол, сечовина), які
викликають здільшення рідини в судинах, чим погіршується робота
серця.
В термінальних стадіях гострої
серцево-судинної недостатності і набряку легень необхідно підключити ШВЛ з
високим вмістом кисню у суміші та позитивним тиском на видосі (близько 5
см вод. ст.).
Г о с т р а п р
а в о ш л у н о ч к о в а н е д о с т а т н і с т ь. Правошлуночкова недостатність виникає внаслідок
перевантаження правої половини серця. Зниження скоротливої здатності правого
шлуночка приводить до зменшення поступлення крові що порожнистих вен в легеневі
судини. В результаті цього кровонаповнення легень зменшується, а у великому
колі появляється застій крові.
Гостра правошлуночкова недостатність
виникає при емболії і тромбозі легеневої артерії, інфаркті міокарда правого
шлуночка, масивній інфузійно-трансфузійній терапії в ослаблених
хворих. Причиною можуть бути захворювання легень (емфізема, пневмосклероз), що
створюють умови для навантаження на правий шлуночок. Досить часто вона
розвивається і через причини, що викликають лівошлуночкову недостатність.
Тривалий застій крові в легенях призводить до правошлуночкової недостатності.
Клініка. У хворих виникає виражений акроціаноз,
тахікардія, задишка, набухання і пульсація підшкірних вен, особливо на шиї.
З’являються набряки на нижніх кінцівках. Печінка збільшується в розмірах,
появляється асцит. Різко підвищується ЦВТ і досягає 200-250 мм вод. ст.
Перша медична допомога.
• При
переливанні рідин – припинити інфузію.
• При
наявності бронхоспазму – вводять бронхолітики.
• Для
видалення рідини - в/в 1% р-н лазиксу – 4-6 мл, урегіт.
• Серцеві
глюкозиди (строфантин 0,05 %; корглікон 0,06 %; дігоксин 0,025
%),
• Метаболічний ацидоз корегують 4% р-ном натрію
гідрокарбонату
Лікування гострої правошлуночкової недостатності залежить
від причини, що її викликає. При швидкому переливанні надмірної кількості рідин
необхідно припинити інфузію, при переливанні цитратної крові
вводять по 10 мл 10 % розчину кальцію глюконату на кожних
500 мл консервованої крові. При перевантаженні великого кола кровобігу,
наявності бронхоспазму необхідно вливати еуфілін. Обґрунтованим є
введення діуретиків (лазікс), боротьба з метаболічним ацидозом (4 % -
р-н натрію гідрокарбонату по 200-250 мл внутрішньовенно краплинно).
При тромбоемболії легеневої
артерії застосовують антикоагулянти (р-н фраксипарину по
0,6 мг п/шк., р-н гепарину по 5000 МО що 4 год.), фібринолітики (урокіназа, стрептодеказа, кабікіназа в розчинах).
І н ф а р к т м і о к а р д а - гостре
захворювання, пов’язане з виникненням однієї або декількох ділянок ішемічних
некрозів у серцевому м’язі внаслідок абсолютної або відносної недостатності
його кровопостачання. Найбільш частою причиною інфаркту міокарда є атеросклероз
вінцевих артерій. Досить частою причиною може бути тромб, що утворився на
ураженій атеросклерозом стінці артерії. Інколи інфаркт міокарда може виникнути
внаслідок спазму вінцевих судин (психічна травма, переживання та ін.). Причиною
може бути і септичний ендокардит, який призводить до закриття просвіту
коронарних судин тромботичними масами.
В залежності від розмірів некрозу
розрізняють дрібно- чи великовогнищевий інфаркт
міокарда
За його
поширенням - субендокардіальний, субепікардіальний, інтрамуральний (в
просвіті м’яза), трансмуральний ( уражується вся товща
міокарда).
Клінічні ознаки. Визначаються локалізацією і площею некрозу стінки
серця. При інфаркті міокарда хворий відмічає появу нестерпного болю за
грудиною, який може віддавати в ліву лопатку, плече, надпліччя та інші ділянки
тіла. Він “застигає” на місці: найменший порух підсилює біль. Шкіра стає
блідою, холодною. Обличчя покрите потом, з синюшним відтінком. По мірі зниження
артеріального тиску свідомість пригнічується. Пульс ниткоподібний, слабкого
наповнення та напруження, частий, іноді аритмічний. Зростання ЦВТ
супроводжується застоєм крові в системі малого кола кровообігу, іноді набряком
легень. При цьому дихання стає шумним, клекітливим, з рота
виділяється пінисте харкотиння рожевого кольору. Діурез понижується. Слід
зазначити, що біль є основним, але не єдиним характерним симптомом інфаркту
!!!. Виділяють три клінічних варіанти ІМ: status anginosus, status gastralgicus,
status asthmaticus. У 80 % випадках у
перші 3-5 діб ІМ закінчується летально. ІМ у 80 % випадків
ускладнюється кардіогенним шоком. Розрізняють наступні форми кардіогенного шоку
( за Є.І.Чазовим).
1. Рефлекторний шок. Клінічними проявами його є біль із зниженням
судинного тонусу та артеріального тиску. Цей шок відносно легко
піддається лікуванню.
2. Справжний шок (описаний вище).
3. Аритмогенний шок. На перший план виступають порушення ритму серця,
що, в свою чергу, погіршує коронарний кровоплин та сприяє поширенню
зони некрозу.
4. Ареактивний шок - найважча форма перебігу кардіогенного шоку.
Він проявляється вираженою гіпотензією, що не піддається консервативній
терапії.
Діагностичними критеріями ІМ
на ЕКГє:
• Підвищення
сегмента ST над ізолінією (крива Парді)
та зниження зубця R з появою патологіч-ного зубця Q в
одному або кількох відведеннях
• Пізніше
настає зниження сегмента ST з форму-ванням від’ємного (”коронарного“)
зубця Т.
• Для
інфаркту передньої стінки лівого шлуночка характерні зміни в І, ІІ і грудних
відведеннях (V2-V4).
• При
інфаркті задньої стінки лівого шлуночка зміни проходять в ІІ та ІІІ і aVF.
Перша медична допомога. 1.У місті хворі на ІМ мають бути госпіталізовані до
3 год, у селах – до 24 год.
2. Першочерговим
завданням є ліквідація ішемії міокарда і болю - нітрогліцерин по 1 таб (0,5
мг) з 5-и хв перервами до 3-4 таб або
валідол, корвалол та ін. Альтернатива: в/в крапельно р-н
нітрогліцерину 1%-1,0 або ізосорбіту динітрату на 200,0 мл NaCl, (при відсутно-сті протипоказань) бета-адреноблокатор (20-40
мг анаприліну per os, або 25-50 мг метапрололу per os або
3-5 мг обзідану в/в).
3. При недостатній аналгезії вводять трамадол, фентаніл,
морфін в/в, закис азоту в суміші з киснем.
4. При порушенні ритму, що викликає зниження АТабо синдром
стенокардії – антиаритмічна терапія.
5. При шлуночкових аритміях в/в лідокаїн 80-100
мг (2 % – 4,5 мл) протягом 3-4 хв + 120 мг в 100 мл 0,9%
р-ну NaCl зі швидкістю
2-3 мл/хв. При відсутності ефекту - новокаїнамід по 10-12
мг протягом 30-40 хв.
6. З метою профілактики наростання коронаро-тромбозу застосовують
антикоагулянти: в/в 10 000 ОД гепарину або п/ш в живіт
або 0,3 мл фраксипарину, 0,2 мл клексану, перора-льно 0,25
г ацетилсаліцилову кислоту та ін.
7. Транспортування хворого на ІМ здійснюють на ношах
спеціально обладнаною автомашиною ("інфарктна").
Спеціалізована медична допомога.
1.У складі лікарської бригади
медична сестра забезпечує оксигенотерапію хворому. Кисень в об'ємі 5 - 7
л у хвилину необхідно пропускати крізь розчин етилового спирту чи антифомсілану (
має піногасні властивості).
2. По показаннях (виражений больовий синдром) хворому
проводять закисно - кисневий масковий наркоз ( закис азоту у
відношенні до кисню = 1 : 1).
3. Для боротьби з болем застосовують наркотичні
анальгетики (морфіну гідрохлориду по 1 мл 1%
розчину), нейролептаналгезію ( 2 мл 0,005% розчину фентанілу та
1 - 2 мл 2,5% розчину дроперидолу в/м), ненаркотичні
анальгетики ( 2мл. 50% розчину анальгіну).
4. Зменшення венозної гіпертензії досягається
застосуванням діуретиків (фуросеміду по 20 - 40 мг довенно),
венозних вазоділятаторів ( нітрогліцеріну по 100 мг, нітропрусиду натрію,
розвівши їх у 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду; вводити довенно із
швидкістю 5 - 10 крапель у хвилину під контролем АТ).
5. Медикаментозна корекція серцевого викиду визначається
рівнем артеріального тиску. При систолічному тиску нижче 70 мм.рт.ст.
застосовують розчини норадреналіну 1 - 30 мкг/хв) чи дофаміну (
5 - 20 мкг/кг/хв). При АТ систолічному 70 - 100 мм.рт.ст.
- дофамін ( 2,5 - 20 мг/кг/хв.). При систолічному артеріальному тиску
вище 100 мм.рт.ст. - добутамін ( 2 - 20 мкг/кг/хв.).
Зростання діастолічного артеріального тиску вище 100 мм.рт.ст.
є показом до застосування периферичних вазоділятаторів (
нітрогліцерину, нітропрусиду натрію).
6. Ефективним способом боротьби з набряком легень є інтубація трахеї хворого
та проведення ШВЛ з позитивним тиском в кінці видиху.
7. Аритмогенний шок лікують, застосовуючи антиаритмічні засоби.
При брадикардії застосують розчини атропіну сульфату, дофаміну,
адреналіну, ізадріну, використовують кардіоверсію. Тахікадія більше
130 уд./хв. вимагає топічної діагностики з допомогою ЕКГ. При
фібриляції та мерехтіннях передсердь застосовують серцеві глікозиди, бета
- адреноблокатори, антикоагулянти. При пароксизмальних суправентрикулярних тахікардіях - вагусні проби
та аденозин. Шлуночкові тахікардії лікують повторним введенням лідокаїну (
по 1 - 1,5 мг/кг через кожні 5 - 10 хв.). При відсутності ефекту
використовують новокаїнамід ( 20 - 30 мг/хв), орнід ( 5 -
10 мг/кг), кардіоверсію.
Тести
1. Якi лікарські препарати застосовуються для
зняття фiбриляцiї шлуночкiв серця?
А. Калiй хлорид. В. Строфантин.
С. Бiкарбонат натрiю. D. Закис зоту. Е Кордiамiн.
2.Хворий, 70 років, скаржиться на задишку, сильний біль за
грудиною. Обличчя, шия і верхні кінцівки синюшні, набряклі, вени шиї і рук
набухлі. 6 днів тому назад переніс апендектомію з приводу гострого
гангренозного апендициту. Чим обумовлений стан хворого?
A. Плевритом. В. Тромбоемболія легеневої
артерії. С. Ателектазом нижньої частки. D. Тромбозом легеневих вен.
Е Синдромом порожнистої вени.
3. Хворий Е. 65 років із скаргами на стискальний біль у загрудинній ділянці.
Медичним працівником запідозрено діагноз „Інфаркт міокарда”.
Який із наведених досліджень у цьому випадку є найбільш оптимальним? А. Фізикальне дослідження. . Інструментальне
дослідження. С. Лабораторне дослідження. D. Торакоцентез. Е
Електрокардіографія.
Після проведення відповідного дослідження
та підтвердження ДЗ г.інфаркт міокарда пацієнт був доставлений в кардіологічне
відділення,де Ви працюєте палатною
м/с.При вимірюванні АТ—90/60 мм. рт. ст.Пульс-110. Як зміниться ДЗ?
Визначте проблеми,як будуть наявними і стануть потенційними у даного
пацієнта.Складіть план сестринського догляду.
Тести для 1 бригади
1. Необхідно підготувати апарат для вимірювання
центрального венозного тиску. Який саме?
1 апарат Ілізарова
2 апарат АМБУ
3 апарат РДА -1
4 апарат Вальдмана
5 апарат ЦИТО
2. Через який час після
переводу хворого в напівсидяче (сидяче) положення на стегна накладають джгути
при набряку легень?
1 1-2 хвилини
2 через 3-5 хвилин
3 відразу же
4 через 5-10
хвилин
5 немає
значення
3. Антифомсилан дають через:
1 катетер
2 розпилювач
3 маску
4 внутрішньом’язово
5 внутрішньовенно
Тести
для 2 бригади
4. Пацієнт похилого віку в
післяопераційному періоді скаржиться на появу задишки і різкий біль за
грудиною. Відмічається набряк шийних вен, ціаноз верхньої половини тулуба. Такі
ознаки свідчать про розвиток:
1 гострої лівошлуночкової
недостатності
2 гострої правошлуночкової
недостатності
3 ларингоспазму
4 бронхоспазму
5
артеріальної гіпертензії
5. У хворого з інфарктом
міокарда виник напад ядухи, кашель з виділенням пінистого харкотиння. Яке
ускладнення виникло у хворого?
1 кардіогенний шок
2 гостра пневмонія
3 набряк легень
4 тромбоемболії легеневої
артерії
5 кровотеча
6. Медсестра чергує в палаті інтенсивної терапії хірургічного відділення. Центральний венозний тиск у хворого 150 мм вод. ст..
Про що це говорить:
1 це нормальні показники в
перші дні після операції
2 у хворого - внутрішня
кровотеча
3 у хворого розвивається гостра
дихальна недостатність
4 хворий повністю вийшов з
наркозу
5 у хворого
розвивається гостра серцева недостатність
Тести
для 3 бригади
7. У нормі центральний
венозний тиск (ЦВТ) становить:
1 100-120 мм вод. ст.
2 10-20 мм вод. ст.
3 30-60 мм вод. ст.
4 60-100 мм вод. ст.
5 200-220 мм вод. ст.
8. До тромболітичних засобів
відноситься:
1 гепарин
2 стрептокіназа
3 фібриноген
4 пелентан
5 реополіглюкін
9. У
хворого із стенозом мітрального клапану ознаки набряку легень. АТ підвищений. Які
заходи необхідно здійснити в першу чергу?
1 інгаляція кисню з
піногасниками, під язик нітрогліцерин, введення фуросеміду
2 інгаляція кисню з
піногасникам, введення кордіаміну, хлористого кальцію
3 інгаляція кисню з
піногасниками, інфузія дофаміну
4 інгаляція сальбутамолу з
кишенькового інгалятора, введення еуфіліну
5 введення 0,3 мл адреналіну
Надсилати відповіді на тести (6 тестів, включаючи
сестринський процес).
Література
Основна
Касевич Н.М.,
Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності
медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2008. — 248 с.
Ковальчук
Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д., Панасюк А.М. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія невідкладних станів.
— Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.
Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — 2-е
вид. — К.: Медицина, 2011.
Палій Л.В. Основи реаніматології: навч. посіб. — 2-е вид. — К.:
Медицина, 2008.
Тарасюк В.С.,
Кучанська Г.Б. Охорона праці в
лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.:
Медицина, 2010. — 488 с.
Чепкий Л.П. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. —
К.: Вища шк., 2004.
Коментарі
Дописати коментар