Викладач Єрофєєва В. В Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття №6:«Реанімація та інтенсивна терапія при гострому екзогенному отруєнні Група 4А л/с Дата 17.03.23

 

Викладач Єрофєєва В. В               

Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія».

Тема практичного заняття №6:«Реанімація та інтенсивна терапія при гострому екзогенному отруєнні

Група 4А л/с            Дата 17.03.23

Тема практичного заняття №6:«Реанімація та інтенсивна терапія при гострому екзогенному отруєнні

 

Навчальна практика

Аналіз клінічних проявів екзогенних отруєньДогляд за хворими з гострими отруєннями. Аналіз історій хвороб, вирішування ситуаційних завдань,тестів, вивчення таблиці антидотів. Поняття про екстракорпоральні методи детоксикації.

 

Практичні навички:

повторення алгоритмів

¾    проведення серцево-легеневої реанімації одним та двома реаніматорами;

¾    заповнення систем для краплинного введення лікарських речовин;

¾    промивання шлунка;

¾    постановка очисної клізми;

¾    катетеризація сечового міхура;

¾    підготовка набору інструментів для інтубації трахеї;

¾    охорона праці та безпека життєдіяльності при проведенні ШВЛ апаратними методами.

 

Самостійна робота

 

1.      Особливості перебігу та лікування отруєнь у людей літнього та старечого віку.

2.      Особливості перебігу та лікування отруєнь у дітей.

3.      Показання та протипоказання до екстракорпоральних методів детоксикації (гемосорбція, гемодіаліз, форсований діурез).

 

Зміст

Гострі отруєння відносяться до захворювань, тривалість яких залежить від своєчасно розпочатої інтенсивної терапевтичної допомоги на догоспітальному етапі лікування.

Класифікація отруєнь.    За перебігом виділяють гострі та хронічні отруєння.

Гострі отруєння –розвиваються внаслідок потрапляння із зовнішнього середовища до організму різноманітних токсичних(отруйних)речовин,які спричинюють порушення гомеостазу.Розрізняють отруєння побутові та виробничі.

Хронічні отруєння розвиваються поступово під дією однієї й тієї ж хімічної речовини, яка потрапляє до організму впродовж тривалого часу. Прояву гострого отруєння при хронічному потраплянні отрути до організму сприяють такі явища, як кумуляція, сенсибілізація, звикання та залежність.

Кумуляція — скупчення в організмі хімічної або фармакологічно активної речовини. Скупчуватись може речовина, що повільно виводиться або знешкоджується у організмі.

Сенсибілізація — явище, при якому в організмі виникає підвищена чутливість до повторного вживання хімічної речовини. Часто повторне введення одних й тих же ліків у сенсибілізований організм проявляється алергійними реакціями.

Виділяють такі шляхи потрапляння токсичної речовини до організму:

1.    Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки).

2.    Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) — найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров.

3.    Інгаляційний шлях — отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей.

4.    Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію.

5.    Потрапляння токсичних речовин в різні порожнини організму.

Невідкладна допомога

Основні заходи:

·        затримка всмоктування отрути у кров;

·        знешкодження токсичної речовини, що всмокталася;

·        прискорене виведення токсину з організму (детоксикація);

·        симптоматична терапія.

Затримку всмоктування отрути у кров здійснюють в залежності від шляху потрапляння токсичної речовини до організму.

Знешкодження отрути, що всмокталася:

·        специфічна та антидотна терапія;

·        симптоматична терапія або стимуляція фізіологічних функцій;

·        методи прискорення виділення отрути з організму.

Прискорення виведення токсичних речовин.

·        Найпростішим методом діурезу (сечовиснаження) є водне навантаження. — Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5 % розчин глюкози, 0,85 % розчин хлорида натрію).

·        Діуретичні засоби (фуросемід, тощо) протипоказані при ускладненні отруєння гострою нирковою недостатністю (анурія).

·        Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишечника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм.

·        Екстракорпоральна детоксикація — гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.

Симптоматична терапія — спрямована на підтримку кровообігу (введення серцевих глікозидів, камфори) та дихання (аналептичні засоби — стимулятори дихання, штучне дихання, киснева терапія).

При необхідності проводять серцево-легеневу реанімацію:

·        забезпечують прохідність дихальних шляхів;

·        здійснюють штучне дихання;

·        відновлюють кровообіг.

Пероральне отруєння

При пероральному отруєнні обов'язкові та мають бути виконані негайно такі заходи:

1.    Механічне видалення отрути:

o   промивання шлунка через зонд незалежно від стану хворого та часу, від моменту прийому отрути;

o   засоби, які спричинюють блювання;

o   проносні засоби (сольові);

o   очищення кишечника за допомогою сифонної клізми.

2.    Хімічне руйнування та нейтралізація отрути:

o   за допомогою кислоти при отруєнні лугами;

o   за допомогою лугів при отруєнні кислотами;

o   сірководнева вода при отруєнні солями важких металів.

3.    Фізико-хімічне зв'язування отрути (адсорбція). — ентеросорбенти (активоване вугілля, препарати кремнію, тощо); тальк, крохмаль, гідроокис алюмінію, трисилікат магнію.

Інгаляційне отруєння

При інгаляційних отруєннях слід:

1.    видалити постраждалого з ураженої атмосфери;

2.    розпочати гіпервентиляцію легень киснем/чистим повітрям;

3.    симптоматичне лікування.

Потрапляння отрути під шкіру

При потраплянні токсичної речовини на шкіру необхідно:

1.    змити отруту з поверхні шкіри;

2.    знешкодити отруту хімічним шляхом, нейтралізувати кислоти та луги;

3.    при ураженні ОР шкірно-наривної дії шкіру додатково обробити розчином хлораміну;

4.    симптоматичне лікування.

             1.Питання для самооцінки засвоєних знань

1.    Поняття про гострі отруєння їх класифікація.

2.    Характеристика екзогенних отруєнь, головні клінічні синдрми, діагностика, перша допомога.

3.    Загальні принципи лікування при отруєннях: основні заходи щодо видалення отрути, при пероральних отруєннях; видалення отрути, яка вже всмокталася в організмі.

4.    Особливості перебігу отруєнь етиловим алкоголем і його сурогатами (метиловий спирт, етиленгліколь), основні клінічні ознаки, об'єм першої медичної допомоги.

5.    Особливості перебігу отруєнь наркотичними речовинами, барбітуратами, снодійними і седативними медикаментами, основні клінічні ознаки, перша медична допомога.

6.    Особливості перебігу отруєнь препаратами побутової хімії, основні клінічні ознаки, перша медична допомога

7.    Особливості перебігу отруєнь сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), основні клінічні ознаки, перша медична допомога.

8.    Особливості перебігу отруєнь токсичними газами (чадний газ, хлор, аміак, фосфорорганічні речовини (ФОР), основні клінічні ознаки, перша медична допомога.

9.    Особливості перебігу отруєнь грибами, основні клінічні ознаки, перша медична допомога.

10. Екстракорпоральні методи детоксикаціі.

2. Ситуативні і тестові завдання:

Ситуативне  завдання 1. Хворий Ж., 19 років, доставлений машиною ШМД з квартири, де знаходився в непритомному стані. Об'єктивно виражена синюшність шкіри, дихання поверхневе, з частотою 5 за хвилину, зіниці різко звужені, не реагують на світло. В ділянці ліктьової ямки - сліди ін'єкцій. АТ - 80 і 40 мм рт.ст. Вкажіть вірогідну причину патології, послідовність інтенсивної терапії.

Ситуативне  завдання 2. Хвора Д., 23 роки, доставлена в стаціонар з діагнозом: Отруєння грибами. З анамнезу відомо, що протягом доби вживала відварені гриби,які придбала на ринку,назву яких не знає. Через 8 годин з'явилася блювота, пронос з домішками крові. Об'єктивно:притомна, склери іктеричні. Язик сухий, помірно обкладений білим нальотом. Живіт болючий в епігастральній ділянці  і правому підребер'ї. Печінка при пальпації болюча (нижній край), перкуторно, - на 2 см нижче реберної дуги. Дихання і гемодинаміка не порушені. Вкажіть діагноз і стадію захворювання.

Ситуативне  завдання 3. Хворий З, 18 років доставлена в токсикологічне відділення в делірійиому стані. Обличчя гіперемоване, слизова оболонка рота суха, зіниці різко розширені. АТ - 140 / 70 мм рт.ст., ЧСС - 126 за хвилину. З анамнезу вдалось з'ясувати, що дві години тому з суіцидальною метою прийняла десять невідомих пігулок.

Ваш діагноз? Ваші дії?

                              Тестові питання №1:

           1. Гіперглікемічна кома  характеризується:

А. Ціанозом шкіри.

B. Сухістью шкіри і слизових оболонок.

C. У Підвищеною пітливістю.

D.  Ацидозом. 

E. Зниженням вмісту цукру в крові.

             2. Гемодіаліз застосовують при:

A. Гстрій нирковій недостатності.   

B. Гострій серцевій недостатності.

C. Гострому отруєнні алкоголем.

D. Травматичному шоці.

E. Гемолитичному шоці.

           3. При отруєнні чадним газом хворому призначається:

A. Гемодіаліз.

B. Гіпербарична оксигенація:  

C. Гіперволемічна гемоділюція.

D. Аутогемотрансфузія.

E. Переливання плазми крові.

           4.Для отруєнь блідою поганкою характерний:

A - перші прояви захворювання виникають через 2—3 години після вживання грибів;

B - підвищення температури тіла до субфебрильних цифр;

C - латентний період складає 6-12 годин;

D- перші клінічні прояви - геморагіі (кровотечі);

E - рання втрата свідомості.

           5.      Вкажіть невідкладну медичну допомогу при передозуванні наркотичних анальгетиків:

A. Інтубація трахеї,  ШВЛ,

B. Форсований діурез.

C. Ведення антидоту до наркотичних анальгетиків (р-ну налорфіна),

D. Інфузійна терапія до відновлення параметрів гемодинаміки,

Е. Всі заходи вірні

                                    Тести до теми «Отруєння» №2

 1. Який препарат є антидотом при отруєнні фосфорорганічними сполуками?

             а) альбуцид; b) адреналін; c) атропін; d) афлубін; е) аміназин.

 

 2. Після пожежі в задимленій хаті знайшли жінку без свідомості. Медична сестра встановила, що жінка дихає, пульс на сонній артерії визначається, шкірні покрови рожеві, опіки відсутні. Виникла підозра на отруєння чадним газом. При наданні невідкладної допомоги антидотній терапії буде відповідати:

             а) проведення оксигенотерапії; b) введення серцевих глікозидів; c) введення             лобеліну; d) введення бемегріду; е) промивання шлунку содою.

 

3.Найшвидше клінічні ознаки проявляються при потраплянні отрути через:

            а) шлунково-кишковий тракт; b) шкірні покриви; c) слизові оболонки; d) дихальні        шляхи; е) парентерально .

 

 4. У приймальне відділення лікарні доставили хворого, що перебуває в комі. В кишені у нього знайшли дві пусті упаковки від діазепаму. Потрібно в першу чергу:

             а) забрати кров та сечу для токсикологічного дослідження; b) провести             рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини; c) виконати             ендоскопічне дослідження шлунка; d) провести інфузійну терапію; е) все вірно.

 

 5. Для промивання шлунка під час гострих отруєнь одноразовий об’єм введеної рідини не повинен перевищувати

             а) 800 – 1000мл; b) 100-200мл; c) 300 – 400мл; d) 1000-1500 мл.

 

                    Тести до теми «Отруєння» №3

 

1.. У разі отруєння лужними розчинами потерпілому необхідно:

                        1 промити шлунок розчином соди 2 промити шлунок розчином оцтової кислоти 3 промити шлунок великою кількістю води 4 дати випити молока 5 дати випити олію

2. Найхарактернішими проявами отруєння блідою поганкою є:

                        1 гастроентероколіт 2 тяжка серцево-судинна недостатність 3 виражена дихальна недостатність 4 виражена печінково-ниркова недостатність 5 виражена гіпоксія мозку

 

3. У разі отруєння фосфорорганічними речовинами необхідно застосувати:

                         1 адреналіну гідрохлорид 2 кальцію хлорид 3 атропіну сульфат 4 дипіроксин 5 унітіол

4. У разі отруєння якою отрутою специфічним антидотом є етиловий спирт:

                         1 метиловим спиртом  2 дихлоретаном 3 фосфорорганічними сполуками 4 монооксидом вуглецю 5 наркотиками

5. У разі отруєння барбітуратами, яке супроводжується значним пригніченням дихання, потерпілому необхідно:

                         1 ввести унітіол 2 ввести бемегрид 3 здійснити гіпербаричну оксигенацію 4 провести допоміжну або штучну вентиляцію легень 5 ввести хлорид кальцію

6. Хвора з метою самогубства випила невідомий медикамент. Свідомість збережена. Яка перша допомога?

                         1 інгаляція кисню 2 промивання шлунка 3 введення унітіолу 4 введення кордіаміну 5 введення лазиксу

7. До методів екстракорпоральної детоксикації  належать:

                        1 гемодіаліз 2 ентеросорбція 3 форсований діурез 4 перитонеальний діаліз 5 введення антидоту

8. Яка клінічна картина отруєння метанолом або «технічним спиртом»?

                        1 слинотеча 2 порушення зору у вигляді, здвоєння у очах, ціаноз шкіри 3 дисфагія 4 дизурія 5 диспепсія

 9. Після укусу невідомої комахи через декілька хвилин у жінки з'явилися: свербіж шкіри, слабкість, нудота, пухирі, блідість, почуття страху. В першу чергу необхідно ввести:

                         1 анальгін 2 папаверин 3 кордіамін 4 преднізолон  5 фуросемід

10. Дитина 3-ьох років випадково взяла в рот декілька мл оцтової кислоти. Плаче від болю. Слизова ротової порожнини гіперемійована. Що з переліченого повинна виконати в першу чергу фельдшер?

                         1 ретельно промити рот водою 2 дати випити холодного молока 3 дати ковтати шматочки льоду 4 ввести в шлунок тонкий зонд 5 ввести підшкірно атропін

 

Література

 

Основна

 

Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2008. — 248 с.

Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д., Панасюк А.М. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія невідкладних станів. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2011.

Палій Л.В. Основи реаніматології: навч. посіб. — 2-е вид. — К.: Медицина, 2008.

Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.

Чепкий Л.П. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища шк., 2004.