Викладач Єрофєєва В. В Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття №7:« Необхідність кореляції життєдіяльності організму при порушеннях водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану. Принципи інфузійної терапії ». Група 4 А л/с. Дата:22.03. 23. Група 4 Б л/с. Дата:24.03. 23.

 Викладач Єрофєєва В. В          

Навчальна дисципліна: «Анестезіологія та реаніматологія».

Тема практичного заняття №7:« Необхідність кореляції життєдіяльності організму при порушеннях водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану. Принципи інфузійної терапії ».

Група 4 А л/с.         Дата:22.03. 23.

  Група 4 Б л/с.         Дата:24.03. 23.

Тема практичного заняття №7 «Реанімація та інтенсивна терапія при гострому екзогенному отруєнні»

ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ ВОДИ, ПРИНЦИПИ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Порушення обміну води проявляється гіпо- або гіпергідратацією.

Гіпогідратацію спричинюють:

• надмірне потовиділення при високій температурі;

задишка, проведення штучної вентиляції легень без зволо­ження дихальної суміші;

втрата рідини із шлунково-кишкового тракту (при блю­ванні, проносах, через нориці);

крововтрати, опіки;

надмірне вживання сечогінних препаратів;

надмірне виділення сечі (поліурія);

обмеження поступлення рідин ентеральним та парентера­льним шляхами (неадекватна інфузійна терапія хворих при коматозних станах, у післяопераційному періоді);

патологічний перерозподіл рідини в “третій простір” (в зону запалення, у травмовані тканини).

Ознаки гіпогідратації: зниження маси тіла, тургору шкіри, тонусу очних яблук; сухість шкіри та слизових; зниження цен­трального венозного тиску, серцевого викиду та артеріального тиску (можливий ортостатичний колапс), діурезу, наповнення периферичних вен; порушення мікроциркуляції (тривале існу­вання білої плями після натискування на шкіру, зниження тем­ператури шкіри). Крім того, для внутрішньоклітинної гіпогідра- тації характерна спрага, розлади притомності. Істотно зменшуеться ОЦК,ЦВТ й АТ.Характерні лабораторні ознаки: зростання гемоконцентрацій- них показників (гематокриту, гемоглобіну, білка та еритроцитів).

Гіпергідратація виникає при:

надмірному вживанні рідин, необгрунтованій інфузійній те­рапії;

гострій та хронічній нирковій, печінковій, серцевій недо­статності;

порушенні регуляторних механізмів виділення води з ор­ганізму;

“безбілкових” набряках.

Ознаки гіпергідраташї: збільшення маси тіла, поява перифе­ричних набряків, транссудація рідини в порожнини тіла (плев­ральну, черевну), підвищення артеріального тиску та централь­ного венозного тиску. Крім того, при внутрішньоклітинній гіпергідратації у хворих виникають нудота, блювання, прояви набряку мозку (сопор, кома).

При лабораторних дослідженнях виявляють зниження гемо- концентраційних показників.

Залежно від осмолярності плазми розрізняють ізотонічну, гіпертонічну та гіпотонічну

Ізотонічна гіпогідратація. Характеризується рівномірною втратою води та солей із позаклітинного простору (в клітинах порушень немає). Гемоконцентраційні показники підвищені, на­трій плазми та її осмолярність в межах норми.

Корекцію порушень проводять ізотонічним розчином натрію хлориду, розчинами Рінгера, нормосолю, трисолю, хлосолю, ацесолю, глюкозо-сольовими розчинами.

Гіпертонічна гіпогідратація зумовлена переважаючою втратою води над солями, спочатку у судинному руслі, потім у клітинах.

Гемоконцентраційні показники (гемоглобін, гематокрит, бі­лок плазми) підвищені. Гіпернатріемія

Корекція порушень. При відсутності блювання хворим до­зволяють пити. Внутрішньовенно вливають 0,45% розчин натрію хлориду та 2,5% (5%) розчин глюкози з інсуліном

Гіпотонічна гіпогідратація. Клінічно - ознаки позаклітин­ної гіпогідратації; лабораторно відмічається втрата значної кілько­сті іонів натрію та хлору в плазмі. Ці зміни призводять до перемі­щення води у клітини (внутрішньоклітинної гіпергідратації).

Показники гемоглобіну, гематокриту та білка крові сягають вище норми; натрій плазми < 136 ммоль/л, осмолярність < 280 мосм/л.

Для корекції гомеостазу використовують ізотонічний та гі­пертонічний розчини натрію хлориду чи натрію гідрокарбонату (залежно від кислотності крові). Розчини глюкози тут проти­показані.

Ізотонічна гіпергідратація. У хворих виникає надмір води та солей в судинному руслі та позаклітинному секторі без по­рушень внутрішньоклітинного гомеостазу.

Корекція. Лікування основного захворювання (серцевої, печін­кової недостатності): призначення серцевих глікозидів, обмежен­ня вживання солей та води. Ліквідація транссудатів. Інфузія альбу­міну (0,2-0,3 г/кг), осмотичних діуретиків (манітолу - 1,5 г/кг). Стимуляція діурезу салуретиками (р-н фуросеміду - 2 мг/кг), антагоністами альдостерону (триамтерен - 200 мг, верошпірон), глюкокортикоїдна терапія (р-н преднізолону - 1-2 мг/кг).

Гіпертонічна гіпергідратація. Надмір води та, особливо, солей, у судинному руслі та міжклітинному просторі із внутрі­шньоклітинною гіпогідратацією.

Гемоконцентраційні показники: зниження гемоглобіну, гема­токриту, концентрації білка;

Корекцію гіпертонічної гіпергідратації здійснюють застосу­ванням безсольових розчинів (р-н глюкози з інсуліном, альбу­мін) зі стимулюванням діурезу салуретиками (лазикс), антаго­ністами альдостерону (верошпірон). При необхідності проводять сеанси гемодіалізної терапії, перитонеальний діаліз. Введення кристалоїдів протипоказане!

Гіпотонічна гіпергідратація. Надмір води у судинному ру­слі, міжклітинному та клітинному секторах.

Характеризується зниженням гемоглобіну, гематокриту, біл­ка, натрію та осмолярності плазми.

Корекція порушень. Стимуляція діурезу осмодіуретиками (20 % р-н манітолу, по 200-400 мл внутрішньовенно); введення гіпертонічних розчинів (10 % р-н натрію хлориду - по 50 мл внутрішньовенно); глюкокортикоїдна терапія. Видалення надмір­ної води з організму проведенням сеансів гемодіалізної терапії в режимі ультрафільтрації.

 ПОРУШЕННЯ ЕЛЕКТРОЛІТНОГО ОБМІНУ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

Гіпокаліємія : К⁺пл. < 3, 8 ммоль/л.Супроводжується загальною слабкістю.атонією кишок, адинамією

Для корекції гіпокаліємії застосовують 7,5 % р-н калію хло­риду (1 мл такого розчину містить 1 ммоль калію). Його вво­дять обов’язково разом з глюкозою та інсуліном(поляризуюча суміш) , внутрішньо­венно, краплинно, не швидше 20-25 мл протягом години,ні вякому разі не струмино-бо небезпека зупинення серця ! Доцільно призначати також солі магнію.

Стандартний розчин для корекції дефіциту калію: р-н глюкози 10 % - 400 мл; р-н калію хлориду 7,5 % - 20 мл; р-н магнію сульфату 25 % - 3 мл; інсуліну - 12 од.

Вводити внутрішньовенно, крапельно, протягом 1 години. Швидке (струминно) введення 10-15 ммоль калію призведе до зупинки серця!

 Гіперкаліємія: К+пл. > 5,1 ммоль/л.спричинює аритмію(брадикардію)аж до асистолії

Цей стан корегують введенням розчину кальцію глюконату чи кальцію хлориду (по 10 мл 10 % р-ну внутрішньовенно), глюкозо-інсулінової суміші, салуретиків, глюкокортикоїдів, сер­цевих глікозидів, оксибутирату натрію (по 10 мл 20 % р-ну внутрішньовенно); розчину натрію гідрокарбонату. Гіперкаліє­мія (К+ >7 ммоль/л) на фоні ниркової недостатності є абсолют­ним показанням до застосування гемодіалізної терапії.

Гіпонатріємія: \а +плазми < 135 ммоль/л.

Цей стан може бути зумовлений дефіцитом натрію або надмі­ром води в організмі.

Для корекції дефіциту натрію застосовують ізотонічний, 0,9 % розчин натрію хлориду (1000 мл р-ну містить 154 ммоль Па⁺), чи 5,8 % розчин натрію хлориду (1 мл р-ну містить 1 ммоль Ца⁺) - залежно від осмолярності плазми.

Гіпернатріємія: \а+пл. > 144 ммоль/л.

Цей стан найчастіше є проявом гіпертонічної гіпогідратації або гіпертонічної гіпергідратації. Проводять відповідну корек­цію (див. вище).

Гіпохлоремія: СІ пл. < 96 ммоль/л.внаслідок багаторазового блювання обо постійного дренування шлунка,форсованого діурезу.

Корекцію дефіциту хлору здійснюють, переливаючи хворому 0,9 % розчин натрію хлориду (в 1000 мл р-ну міститься 154 ммоль хлору) чи 5,8 % розчин натрію хлориду (в 1 мл р-ну міститься 1 ммоль хлору) - залежно від осмолярності плазми.

Гіперхлоремія: СІ пл. > 104 ммоль/л.Розвивається метаболічний ацидоз.

Цей стан корегують лікуванням основного захворювання (де­компенсованої вади серця, гіперхлоремічної форми нецукрово- го діабету, гломерулонефриту); введенням безсольових розчи­нів (р-ни глюкози), альбуміну, проведенням гемодіалізної терапії.

Гіпомагніємія: Мд++ пл.< 0,8 ммоль/л.У випадкх профузного проносу,кишкових нориць,цирозу печінки,цукрового діабету.розвив. збудливість ЦНС,судоми,аритмії серця.

Корекцію гіпомагніємії здійснюють 25% розчином магнію сульфату (1 мл р-ну містить 0,5 ммоль магнію).

Гіпермагніємія : Мд++ пл. > 1,5 ммоль/л.

Такі стани, як правило, виникають у хворих при гіперкаліє- мії.У хворихГНН,ЦД Вияввляється гіпотонією мязів. брдикардією. зниж. АТ,пригніченням дихання.Лікування аналогічне.

Гіпокальціємія: Са++ пл. < 2 ммоль /л  При панкреатиті.цирозі печінки,пухлинах,у наслідок масивної трансфузії цитратної крові.Спричинює тетанію.стдидор,гіперрефлексію,слабість серця.

Для корекції застосовують 10 % розчин кальцію хлориду (1 мл р-ну містить 1,1 ммоль кальцію), ергокальциферол; при виникненні гіпокальціємічних судом - седативну терапію.

Гіперкальціємія: Са++ пл. > 2,7 ммоль/л.

Лікують основне захворювання, що спричинило патологію (первинний гіперпаратиреоїдизм, злоякісні захворювання кісток та ін.). З метою зменшення концентрації кальцію в крові прово­дять інфузійну терапію (р-н глюкози з інсуліном), призначають глюкокортикоїди, застосовують гемосорбцію та гемодіалізну те­рапію

 РОЗЛАДИ КИСЛОТНО-ОСНОВНОГО БАЛАНСУ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

Проявляються у вигляді ацидозу та алкалозу різного ступе­ня компенсації.

Показник рН - (десятковий логарифм концентрації водне­вих іонів, взятий з протилежним знаком) - визначає ступінь закислення крові.

В нормі рН артеріальної крові становить 7,36-7,44. Його по­рушення:

рН 7,35 - 7,21 - субкомпенсований ацидоз; рН < 7,2 - декомпенсований ацидоз;

 рН 7,45 - 7,55 - субкомпенсований алкалоз; рН > 7,56 - декомпенсований алкалоз.

Показник рС0₂ характеризує респіраторний компонент ба­лансу.

В нормі рС0₂ артеріальної крові становить 36-44 мм рт.ст.

Зростання його понад 45 мм рт.ст. (гіперкапнія) свідчить про респіраторний ацидоз, зниження понад 35 мм рт.ст. (гіпокапнія) - респіраторний алкалоз.

Респіраторний ацидоз (гіперкапнія).

Цей стан зумовлений недостатнім виведенням вуглекислого газу з організму внаслідок гіповентиляції різного генезу. По­казники:

рН < 7,36,

рС0₂а > 46 мм рт.ст.,

Корекція. Лікування гострих та хронічних порушень зовні­шнього дихання. При рС0₂а > 60 мм рт.ст. слід обов’язково проводити штучну вентиляцію легень (маскою, через інтубацій- ну трубку; при тривалому проведенні ШВЛ - понад три доби - через трахеостомічну трубку).

Респіраторний алкалоз (гіпокапнія)

Такий стан зумовлений гіпервентиляцією хворого. Причиною її може бути надмірна стимуляція дихального центру (при пато­логії ЦНС, метаболічному ацидозі, підвищеному енергетичному обміні)

Показники: рН > 7,45,

Принципи корекції. Ліквідація причини, що призвела до гіпервентиляції: нормалізація параметрів зовнішнього дихання. При гіпервентиляції понад 40 дихань у хвилину (при нормаль­ній температурі тіла) показана інтубація трахеї та штучна вен­тиляція легень.

Метаболічний ацидоз

Визначається абсолютним та відносним підвищенням концен­трації іонів водню в плазмі в результаті накопичення кислот (порушення метаболічних процесів, блокування шляхів виве­дення кислот з організму, надмірне поступлення кислот в орга­нізм - наприклад, при отруєннях). Показники: рН < 7,35,

Принципи корекції. Лікування основного захворювання (діа­бетичного кетоацидозу, ниркової недостатності, гострого отру­єння тощо), терапія порушень водно-сольового обміну (гіпонат- ріємії, гіперхлоремії), нейтралізація рН переливанням 4% розчину натрію гідрокарбонату

ІНФУЗІЙНО-ТРАНСФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ Інфузійно-трансфузійна терапія - один з найважливіших ком­понентів інтенсивної терапії. Це метод керування функція­ми організму шляхом корекції об’єму та складу крові, між­клітинної та внутрішньоклітинної рідини, який здійснюють шляхом парентерального введення біологіч­них рідин.Під інфузійною терапією розуміють парентеральне введення кровозамінників, трансфузійною - переливання крові, її компо­нентів та препаратів.

Інфузійно-трансфузійну терапію проводять з метою:

ліквідації гіповолемії;

введення клітинних елементів крові при їх дефіциті (ане­мії, лейкопенії, тромбоцитопенії);

корекції порушень водного, електролітного, білкового об­мінів і кислотно-основної рівноваги;

нормалізації гемостазу при дефіциті прокоагулянтів або тромбоцитів;

забезпечення парентерального харчування;

лікування інтоксикаційного синдрому;

корекції реологічних порушень крові;

ліквідації імунодефіциту (застосування імуноглобулінів, імунної плазми, лейкоцитарної маси);

біостимулюючого впливу на організм (використання іму­ноглобулінів, полібіоліну тощо).

Інфузійно-трансфузійну терапію застосовують строго за показаннями, керуючись основним принципом медицини: перш за все - не нашкодь!

У кожному клінічному випадку попередньо слід визначити:

показання до переливання (чи потрібно переливати?);

інфузійно-трансфузійні середники (що переливати?);

шляхи введення розчинів (куди переливати?);

швидкість введення середників (як переливати?)

Залежно від складу та лікувальної дії на організм інфузійно-

трансфузійні середники поділяють на кров, кровозамінники, компоненти та препарати крові.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА КРОВОЗАМІННИКІВ

Класифікація кровозамінників

Препарати гемодинамічної дії.

Декстрани:

а)                середньомолекулярні: поліглюкін (РФ), неорондекс (Біло­русія), макродекс (Швеція, США), інтрадекс (Англія), лонгасте- рил 70 (ФРН), декстран (Польща) та ін.;

б)                низькомолекулярні: реополіглюкін (РФ, Білорусія), реомак- родекс (Швеція, США, Туреччина), ломодекс (Англія), лонгасте- рил 40 (ФРН), декстран 40 (Польща), гемодекс (Болгарія) та ін.

Препарати желатину: желатиноль (РФ), геможель (ФРН), желофузин (Швейцарія), плазможель (Франція) та ін.

Препарати на основі оксиетилкрохмалю(ГЄК): волекам (РФ), 6- НЕ5 (Японія), плазмастерил (ФРН) та ін.

Препарат на основі поліетиленгліколю: поліоксидин (РФ).

Дезінтоксикаційні - препарати на основі низькомолекуляр­ного полівінілпіролідону: гемодез, гемодез-Н, неогемодез (РФ, Білорусь), неокомпенсан (Австрія).

Препарати для парентерального живлення (азотисті, енер­гетичні)

Суміші амінокислот: поліамін (РФ, Білорусія), аміносте- рил КЕ (ФРН), вамін (Швеція), фріамін (США), гепатамін (Ту­реччина) та ін.;

Білкові гідролізати: гідролізин, гідролізат казеїну, амікін, інфузамін, гідрамін (РФ, Україна, Білорусія, Казахстан).

Жирові емульсії: інтраліпід (Швеція), ліповеноз (ФРН), веноліпід (Японія), ліпомул (США), емульсан (Фінляндія).

Розчини глюкози і осмодіуретики: 5 - 40 % глюкоза (РФ, Україна, Білорусія, Казахстан, США, Польща, Індія та ін.), сор­біт 20 %, маніт 15 % (РФ, Україна, ФРН та ін.).

Регулятори водно-сольового та кислотно-основного станів.

Сольові розчини: 0,9 % розчин натрію хлориду, дисоль (РФ, Україна, Білорусія), натрій хлорат 0,9% (Польща).

Коректори електролітного і кислотно-основного стану: лактасол, квінтасоль, мафусол, трисамін (РФ, Україна), іоно- стерил, трометамол композитум (ФРН), Рінгер-лактат (ФРН, США та ін.).

Препарати з функцією переносу кисню

Розчини гемоглобіну (РФ, США).

Емульсії фторвуглеводнів (РФ, США, Японія)

Кровозамінники комплексної дії, біодеградовані (в стадії апробації): розчини гемодинамічної та дезінтоксикаційної дії, ге- модинамічної та гемопоетичної дії, гемодинамічної та реологіч­ної дії.

                    Характеристика кровозамінників.

Препарати гемодинамічної дії використовують для віднов­лення об’єму циркулюючої плазми та стабілізації гемодинаміки при гіповолемічних станах. Завдяки своїй осмотичній активнос­ті вони притягують у судинне русло тканинну рідину (1 грам поліглюкіну притягує 25 мл води), швидко ліквідовуючи дефі­цит ОЦК. Спостерігається пряма залежність між величиною молекули, гемодинамічним ефектом та тривалістю циркуляції розчину в судинному руслі.

їх застосовують при шокових станах для стабілізації систем­ної гемодинаміки (середньомолекулярні) та покращення мікро- циркуляції (низькомолекулярні).

Поліглюкін: р-н декстрану з мол. масою 70000 Б, вип. у фл. по 400 мл. Реополіглюкін: р-н декстрану з мол. масою 35000 Б, вип. у фл. по 200 та 450 мл. Рефортан: 6% р-н гідроксиетилкро- хмалю з мол. масою 200000 Б, вип. у фл. по 500 та 250 мл.

Препарати дезінтоксикаційної дії, введені у кров’яне рус­ло, зв’язують циркулюючі токсини, нейтралізують їх та виво­дять із сечею, одночасно стимулюючи діурез. їх застосовують при гострих отруєннях, інфекціях, ендогенних інтоксикаціях. Однак розчин гемодезу (полівінілпіролідону з мол. масою 12600 0), введений в організм, повністю не виводиться через нирки. Частина його молекул захоплюється клітинами ретикуло- ендотеліальної системи, блокуючи їх на десятки років. Тому в даний час у медичних закладах України гемодез не застосовують.

Неогемодез: 6% р-н полівінілпіролідону з мол. масою 8000 0, вип. у фл. по 50, 100, 200, 400 мл.

Препарати для парентерального живлення призначають хворим, яким неможливо забезпечити повноцінне харчування через шлунково-кишковий тракт.

Поліамін: 8 % р-н суміші кристалічних амінокислот, вип. у фл. по 200, 400 мл.

Інтраліпід: 10 %, 20 % р-н соєвої емульсії, вип. у фл. по 100, 250, 500 мл, вводити внутрішньовенно крапельно не швидше 100 мл за годину!

Глюкоза: 5 %, 10 %, 20 %, 40 % р-ни, вип. у фл. різної ємності.

Регулятори водно-сольового та кислотно-основного станів. їх застосовують для корекції гомеостазу згідно з показаннями, з урахуванням осмолярності, хімічного складу та рН плазми

Препарати з функцією переносу кисню .

Перфторан - препарат, дозволений для використання в клі­нічній практиці за останні роки. Унікальність препарату поля­гає в тому, що його молекула у 50 - 100 разів менша за еритро­цит. Завдяки цьому перфторан транспортує молекули кисню до тих клітин, в яких блоковані природні шляхи кисневого забез­печення (напр., блокада системної та локальної мікроциркуляції при шоках, травмах, набрякових та запальних процесах). Він виявився ефективним при лікуванні станів, що супроводжу­ються тканинною гіпоксією: ураження головного мозку (набря­ки, травми, післяреанімаційна хвороба), неврити, інфаркт міокар­да, відторгнення трансплантата, гострі отруєння тощо.

                                                           Препарати крові.

Препарати комплексної дії (альбумін, протеїн, лактопроте- їн та інші).

Препарати гемостатичної дії (фібриноген, антигемофільний глобулін, кріопреципітат антигемофільного глобуліну, РР5В- концентрат факторів протромбінового комплексу та інші).

Препарати імунологічної дії (антистафілококова плазма, полібіолін та інші).

Препарати фібринолітичної дії (фібринолізин та інші).

Імуноглобуліни направленої дії.

Альбумін. Активно зв’язується у крові з різними речовина­ми, забезпечуючи транспортну функцію. Він створює високий колоїдно-осмотичний тиск у судинному руслі, притягуючи сюди воду з міжклітинного простору та збільшуючи ОЦК. Показан­ня: захворювання, які супроводжуються гіпопротеїнемією - не­фрит, нефроз, гепатит, цироз печінки, шок, гостра крововтрата, асцит, безбілкові набряки, опікова хвороба, кишкова непрохід­ність, перитоніт, гострий панкреатит та інші.

Протеїн. В його складі: 75-80% альбуміну і 20-25% глобулі­нів. Показання до застосування: всі види крововтрат, шоків, гіпопротеїнемії різної етіології.

Фібриноген. Застосовують при кровотечах, зумовлених гіпо- і афібриногенемією. Сухий фібриноген розчиняють у теплому ізотонічному р-ні хлориду натрію і вводять внутрішньовенно крапельно або струминно з попередньою одноразовою біологіч­ною пробою в дозі 15 мл з інтервалом 10 хвилин. Застосування фібриногену протипоказано при передтромботичних станах, тромбозах, інфаркті міокарда, гіперкоагуляції. Зберігання пре­парату при температурі вище 10⁰ С викликає денатурацію фіб­риногену.

Антигемофільний глобулін (АГГ) - це білкова фракція плаз­ми, яка складається із глобулінів з невеликою кількістю фібри­ногену. Використовують з гемостатичною метою у хворих на гемофілії. Дія одноразово введеного препарату триває протягом 24 годин.

Кріопреиипітат антигемофільного глобуліну містить у собі концентрат фактора АГГ (не менше 100 ОД в одній дозі), а також невелику кількість фібриногену і фактора ХШ. Вводять внутрішньовенно струминно хворим на гемофілію з урахуван­ням їх групової належності.

РР5В - концентрат факторів протромбінового комплексу: Р- протромбін (II фактор), Р-проконвертин (VII фактор), 5- фак­тор Стюарта (Х фактор), В-антигемофільний глобулін (IX фак­тор). Застосовують при вроджених коагулопатіях,гемоф і геморагічному синдромі у випадках передозування антикоагулянтів.

Свіжозаморожена плазма (кріоплазма). її отримують, в основ­ному, методом плазмаферезу. Заморожують і зберігають при тем­пературі не вище - 20 ⁰С до одного року. Містить лабільні факто­ри системи гемостазу. Застосовують при коагулопатіях, пов’язаних з дефіцитом згортальних і протизгортальних факторів крові.

Антистафілококова плазма. Отримують методом плазмафере- зу від донорів, імунізованих стафілококовим анатоксином. Міс­тить специфічні антистафілококові антитоксичні антитіла. За­стосовують для лікування стафілококових захворювань у дорослих та дітей. Вводять внутрішньовенно крапельно із роз­рахунку 18 МЕ на 1 кг маси тіла. Трансфузії проводять 1 раз на добу з інтервалами в 1-3 дні. На курс терапії застосовують 3-6 трансфузій.

Гіперімунна антиколі-плазма (антиетерихіозна). Отримують після пероральної імунізації донорів живими ешерихіозними вак­цинами. Застосовують в комплексній терапії перитоніту ешерихі- озної етіології, колі-сепсису, колі-інфекції недоношених дітей.

Антисиньогнійна плазма. Отримують після імунізації донорів бактерією синьогнійної палички. Містить специфічні антитіла. Застосовують в комплексній терапії хворих з синьогнійною ін­фекцією.

Фібринолізин. Отримують з неактивного фібринолізину при його ферментативній активації трипсином. Застосовують для ге­молізу тромбів при інфаркті міокарда і тромбозах мозкових су­дин (протягом першої і не пізніше другої доби), при тромбозах периферичних вен і артерій. Перед застосуванням вміст флако­ну розчиняють у фізіологічному р-ні натрію хлориду або 5% р- ні глюкози. На кожні 20000 ОД р-ну фібринолізину дають 10000 ОД гепарину. Разову дозу (20000-40000 ОД) вводять протягом 2-4 годин внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 15-20 кра­пель за хвилину. Лікування проводять під контролем часу згор­тання крові та тромбінового часу. Притипоказання: гострий ге­патит і цироз печінки, нефрити, геморагічні діатези, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.

                    Рекомендована література:              Основна

 А.А. Ілько Анестезіологія, інтенсивна терапія і реаніматологія: підручник. — К.: Медицина. — 2014. Канюк Й.І., Іванюшко В.Л. Невідкладні стани. — Львів: ТЗов “Діло” Лтд, 1998.

Л.Я.Ковальчук, В.В.Гнатів, М.Д.Бех, А.М.Панасюк Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів: підручник. — Тернопіль: «Укрмедкнига»— 2003.

 Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — К.: Медицина. — 2011. Медсестринство в хірургії: навч. посібник / М.Б. Шегедин, С.Ф. Шустакевич, В.С. Журомський. — К.: Медицина, 2008.

 Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія. — К.: Вища шк., 2003.

Додаткова :Медсестринство у внутрішній медицині: навч. посібник / М.Б. Шегедин, І.А. Шуляр, Л.М. Подносова, Л.П. Дацко, О.Т. Шавала. — К.: Медицина, 2009. Медсестринство в педіатрії: посібник / М.Б. Шегедин, С.Д. Орібко, Г.І. Киричук, М.П. Середа та ін. — Вінниця: Н