Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: « Особливості розвитку і функціювання органів і систем у віковому аспекті » Група 2Бл/с. Дата:26.04.23. · Тема практичного заняття № 9 «Формування і розвиток системи виділення в людей різних вікових періодів.Особливості регуляції сечоутворення»

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.

Навчальна дисципліна: « Особливості розвитку і функціювання органів і систем у віковому аспекті »

Група 2Бл/с.             Дата:26.04.23.

·        Тема практичного заняття № 9  «Формування і розвиток системи виділення в людей різних вікових періодів.Особливості регуляції сечоутворення»

      Тема практичного заняття №9

·        : «Особливості регуляції сечоутворення. Основні показники функціонування нирок».

• Механізм сечоутворення:

а) нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація;

б) реабсорбція і секреція в проксимальних сегментах;

в) реабсорбція в дистальних відділах нефрона;

г) механізми регуляції кількості добового діурезу і виведення сечі;

ґ) виведення сечі.

            Навчальна мета

Знати:

• основні показники функціонування нирок у дітей і дорослих;

• вікові особливості сечоутворення.

Уміти:

• провести облік випитої, виведеної та введеної рідини.

                        ЗАВДАННЯ

1.НАПИСАТИ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

2.ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ

3.ЗАПИСАТИ АЛГОРИТМИ

4.ВИРІШИТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Система виділення включає нирки; легені; шкіру з потовими, сальними і молочними залозами; шлунково-кишковий тракт з великими й малими секреторними залозами та апарат регуляції. Все це об'єднується в єдине ціле з метою забезпечення гомеостазу внутрішнього середовища організму шляхом виведення води, електролітів, метаболітів. У результаті це забезпечує протоковість системи організму. Через нирки виводяться вода, електроліти, метаболіти; через легені - вода, С02, пари алкоголю і летких речовини (ацетон у разі цук-рівки, ефір при наркозі); через шкіру - вода, електроліти, метаболіти; через шлунково-кишковий тракт - солі важких металів, лікарські речовини (морфін, хінін, саліцилати), сторонні органічні сполуки, в тому числі їх надлишок (амінокислоти, глюкоза - екскреторна функція), вода, пігменти, неперетравлені рештки їжі. Центральним органом цієї системи є нирки. Вони беруть участь у регуляції ряду інших функцій: підтриманні осмотичного тиску і рН, регуляції процесів зсідання крові й еритропоезу, секреції ферментів та інших біологічно активних речовин (інкреторна функція), іонній регуляції, підтриманні об'єму циркулюючої крові та інших рідин організму, регуляції артеріального тиску, метаболічній функції (участь в обміні білків, ліпідів і вуглеводів), виділенні кінцевих продуктів білкового обміну (сечовини, сечової кислоти, креатиніну) і запобіганні самоотруєнню організму Загальновідомо, що організм більш як наполовину складається з води. Тому надзвичайно важливе значення має підтримання водного балансу організму  Підтримання балансу води досягається завдяки концентруванню та розведенню, сечі - в результаті процесів фільтрації, реабсорбції та секреції в н

            Процес сечоутворення полягає в утворенні первинної сечі внаслідок фільтрації з плазми крові в капсулу клубочка безбілкової рідини, зворотному всмоктуванні (канальцева реабсорбція) води і розчинених у ній речовин первинної сечі, що переміщується по канальцях, та канальцевій секреції. Під час секреції відбувається захоплення нефронів епітелієм або виділення в просвіт канальця деяких речовин із крові чи синтезованих клітинами нефронів, що завершується утворенням вторинної, або залишкової, сечі. У нирках людини упродовж доби утворюється близько 1,8 л фільтрату, а виділяється 1—1,5 л сечі; решта рідини всмоктується назад у кров. При цьому в проксимальній частині канальців нефронів цілковито реабсорбуються амінокислоти, глюкоза, вітаміни, білки, мікроелементи, значна кількість натрію, хлору, гідрокарбонату тощо. У інших частинах нефрона всмоктуються лише вода й іони. Завдяки канальцевій секреції відбувається екскреція органічних кислот (феноловий червоний, пеніцилін), основ (холін) та іонів (калію).

            Регуляція сечоутворення здійснюється за допомогою нервово- гуморальних механізмів. Робота нирок підпорядкована не лише безумовно-рефлекторному контролю, а й регулюється корою півкуль великого мозку, гіпоталамусом. Вплив автономної нервової системи проявляється процесами клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції.

Гуморальна регуляція здійснюється під впливом гормонів і медіаторів, які регулюють транспорт іонів та води в канальцях нефронів, змінюють проникність клітинної мембрани й інтенсивність іонних насосів. До них відносять антидіуретичний гормон гіпофіза вазопресин і гормон кіркової речовини надниркової залози альдостерон. Вазопресин змінює проникність стінки звивистої частини канальця нефрона та збиральних трубочок, тобто допомагає реабсорбції води, внаслідок чого підвищується осмотична концентрація сечі; альдостерон посилює реабсорбцію іонів натрію, виведення іонів калію і гальмує зворотне всмоктування кальцію та магнію.

            Кількість, склад і властивості сечі

Збільшення добового діурезу (поліурію) спостерігають у разі значного споживання води, м’язової діяльності, розсмоктування набряків, вживання сечогінних лікарських засобів, при цукровому діабеті, нецукровому діабеті (сечовому виснаженні), нефрозі, зморщеній нирці та інших формах недостатності нирки. Затримання в крові різних продуктів обміну внаслідок недостатньої концентраційної здатності нирок і низької оптичної (відносної) густини сечі компенсується збільшенням її кількості.

Зменшення добового виділення сечі (олігурію) відзначають при великих крововтратах, збільшенні набряків, зниженні артеріального тиску, проносах, блюванні, гарячці тощо.

Повне припинення виділення сечі та надходження її в сечовий міхур (анурію) спостерігають, наприклад, при сепсисі, великих за обсягом опіках, отруєннях, переливанні несумісної крові, стисненні сечоводів, відриві останніх від нирок тощо. Нормальна сеча має жовте забарвлення. При великій кількості спожитої рідини сеча стає світло-жовтою або безбарвною. У разі зневоднення вона стає темно-жовтою.

Реакція сечі здорової людини слабкокисла, pH наближується до 6 (може коливатися в межах 5—7). Кисла реакція сечі характерна для захворювань сечових органів, цукрового діабету туберкульозу сечової системи, у разі споживання їжі багатої на білки. Слабколужну реакцію спостерігають при споживанні рослинної їжі, сечовій інфекції тощо.

Свіжовипущена нормальна сеча прозора. Помутніння її може зумовлюватися наявністю гною, великої кількості солей (уратів, фосфатів, карбонатів).

Відносна густина сечі залежить від кількості спожитої рідини, інтенсивності потовиділення і харчового режиму. У нормі відносна густина сечі може коливатися в значних межах: 1002—1030. Після вживання великої кількості рідини вона може знизитися до 1000, при харчуванні всухом’ятку, проносі, цукровому діабеті, інтенсивному потовиділенні підвищитися до 1030—1035.

З організму разом із сечею виводяться продукти розпаду білка — сечовина, сечова кислота, аміак, креатинін, аміно- й інші органічні кислоти, велика кількість неорганічних сполук (хлориди, фосфати, сульфати, солі кальцію, магнію, заліза, натрію, калію тощо), гормони, ферменти, вітаміни тощо.

При захворюваннях і ушкодженнях у сечі виявляють патологічні складові: кров, глюкозу, підвищену кількість білка, кетонові тіла.

Наявність у сечі домішки крові називають гематурією. Її спостерігають при захворюваннях нирок, сечового міхура, отруєннях, переливанні несумісної крові тощо. Від домішки крові сеча забарвлюється в червоний колір різної інтенсивності і ми бичимо її — від кольору м’ясних помиїв до темно-вишневого залежно від кількості крові, що в ній є, або згустки крові-це називається макрогематурією,якщо кров (еритроцити) бачимо тільки при мікроскопії - мікрогематурією Жовч забарвлює сечу в коричневий колір.

Підвищену кількість білка в сечі, що її спостерігають при патологічних станах, називають протеїнурією. Протеїнурія виникає при різних інфекційних захворюваннях, серцево-судинних порушеннях, гломерулонефриті, нефрозі.

Наявність глюкози в сечі (глюкозурію) виявляють як наслідок підвищеного рівня її в крові (гіперглікемія) і спостерігають при цукровому діабеті, пухлинах мозку, посиленій фізичній праці, гіперфункції ендокринних залоз.Лейкоцитурія (піурія) свідчить про запальні процеси в сечовій системі.В нормі сеча є стерильною.

                        Механізм сечоутворення

            Нирковий кровообіг та кпубочкова фільтрація

У дорослих кровообіг через нирки становить 1200 мл за 1 хв (20— 25 % хвилинного об’єму), у новонароджених — лише 5 % хвилинного об’єму крові. За 2 міс житія кровообіг у нирках значно збільшується, у віці З років він такий, як у дорослих. У новонароджених краще кровопостачається мозковий шар нирок, а у дорослих — кірковий.

У дітей плазмоток у нирках в абсолютних та відносних величинах (до поверхні тіла) менший, ніж у дорослих. З віком плазмоток збільшується..

Діаметр пор фільтраційної мембрани у дітей у 2 рази менший, ніж у дорослих. Низька проникність мембрани, а також мала площа фільтративної поверхні зумовлюють низьку швидкість фільтрації. У дітей раннього віку вона становить 20—27 % від величини у дорослих.

З віком мембрана стоншується, кількість і діаметр пор збільшуються,

збільшується і фільтрівна поверхня к/іубочкового апарату.

            Реабсорбція та секреція в проксимальних сегментах

У момент народження канальцевий апарат нефрона сформований недостатньо. Однак білки і глюкоза реабсорбуються повністю. Це пояснюється величиною максимальної реабсорбції, яка залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Чим більша клубочкова фільтрація, тим більший об’єм реабсорбції в проксимальному відділі канальців. Ця залежність називається клубочко-канальцевим балансом, формується такий баланс ще у плода. Клітинні елементи реабсорбції глюкози у новонародженого вже сформовані й при малій кількості глюкози в первинній сечі вона повертається в кров.

У новонародженого амінокислоти реабсорбуються менш інтенсивно, що може призвести до появи їх у сечі. Менш інтенсивно в проксимальних канальцях реабсорбуються також іони і вода. Механізми секреції у дітей розвиваються після народження.

            Реабсорбція в дистальних відділах нефрона

У дистальних відділах канальців і збиральних трубочках реабсорбція натрію відбувається значно інтенсивніше, ніж у проксимальних відділах нефрона. Активність реабсорбції нагрію пов’язана з активністю ренін-ангіотензин- альдостеронової системи. Очищення плазми крові від натрію у новонароджених становить лише 1/5 очищення у дорослих. У новонароджених дітей уведений натрій затримується в організмі. Це супроводжується накопиченням води і збільшенням об’єму позаклітинної рідини, тому діти схильні до розвитку набряків.

Нирки новонароджених не здатні у творювати гіпертонічну сечу. З віком концентрувальна здатність нирок підвищується, так само, як і довжина петель нефрона.

У дітей позитивний азотистий баланс супроводжується меншим утворенням сечовини та меншим надходженням її зі збиральних трубочок у мозковий шар нирок.

Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, виділяють гіпотонічну сечу, а діти, що отримують коров’яче молоко або суміші, частіше виділяють гіпертонічну сечу. Концентрувальна здатність нирок розвивається у дітей швидше, якщо діти перебувають на штучному вигодовуванні. Підвищення концентрації сечі залежить від виділення вазопресину. Нирки новонародженого не чутливі до цього гормону. Концентрувальна здатність нирок у віці 1 року досягає величин дорослих.

Діти раннього віку втрачають відносно більше води через шкіру і легені. Діти віком 1 року виділяють за добу рідини на 1 кг маси тіла: ІООмл через шкіру; 40 мл через легені; 40—80 мл через кишки; 50—100 мл через нирки.

У дітей різного віку відбуваються зміни показників відносної густини та осмолярності  Виведення сечі у грудних дітей відносно маси тіла більше, ніж у дорослих. На виведення однакової кількості сечовини, сечової кислоти, іонів у дітей витрачається в 2—3 рази більше води, ніж у дорослих. Добовий діурез зростає з віком. У дітей віком понад 1 рік добовий діурез розраховується за формулою:

                                       600+ 100 (п-1),

           де  п — вік у роках..

Добова потреба у воді в дітей більша, ніж у дорослих. У новонароджених і дітей раннього віку недорозвинуте відчуття спраги, цим пояснюється схильність дітей до дегідратації.

Функції нирок у грудних дітей достатні для забезпечення водно-сольового гомеостазу, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні. Резерви пристосування до змін складу і властивостей внутрішнього середовища у маленьких дітей обмежені. Фізіологічні властивості нирок удосконалюються з віком.

Механізм регуляції добового діурезу

Постійна осмотична концентрація, іонний склад і об’єм внутрішнього середовища забезпечуються осморегулівними, іонорегулівними, волюморегулівними рефлекторними механізмами. Особливо інтенсивно ці механізми змінюються протягом 1-го року життя.

Виведення сечі

У перші 12 год після народження сечовиділення може бути відсутнє, у перші 5 днів частота сечовиділень становить 4—5 разів на добу. Через 7 днів завдяки стабілізації харчування грудним молоком частота сечовиділень збільшується до 20—25 разів на добу.

З віком частота сечовиділень зменшується, а об’єм сечового міхура збільшується.У дорослих денний діурез перевищує нічний у 2-3 рази. У дітей добовий ритм виведення сечі з’являється на 2-му місяці життя. У більшості дітей денний діурез перевищує нічний.

Геронтологічні зміни сечової системи.

Відбуваються морфологічні зміни нирок,прогресує атрофія ниркової пореними,втрачається до половини нефронів,які функціонують,формується нефросклероз.

 Артерії в старечому віці мають нерівномірний просвіт, з тенденцією до звуження від воріт нирки до кори. Площа поперечного просвіту ниркових артерій поступово зменшується. У м’язових стінках артерій відкладається колаген, еластична тканина втрачається. Вікові зміни артеріол нирки призводять до гіалінозу.

З віком змінюється інтерстицій нирок, збільшується кількість сполучної тканини, особливо в пірамідах мозкового шару. Зміни в нирках впливають на їх функцію: знижується екскреторна функція нирок, поступово зменшується добовий діурез. Канальцева реабсорбція води знижується, виведення ниркою електролітів — натрію, калію, кальцію, магнію, хлору — прогресивно зменшується.

Вікові структурні, функціональні та метаболічні особливості нирок, зміни форм реактивності органа, нейрогуморальної регуляції знижують адаптотогенні реакції нирок як функціональної системи. Це призводить до збільшення кількості захворювань нирок у людей віком понад 70 років, підвищення вірогідності ниркової декомпенсації в умовах стресу, необхідності зниження доз лікарських препаратів.Сечовий міхур змінюється мало,однак, за рахунок зменшення еластичних волокон,зменшується його ємкість,послаблюється скоротливість м’язів сфінктерів-причина нетримання сечі.Знижується ефективність захисних механізмів сечового міхура,що забезпечують стерилізацію сечі,тому високий ризик інфікування сечових шляхів.

Визначення добового діурезу і водного балансу

Добовий діурез — це кількість виділеної сечі за добу. Упродовж доби людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може значно змінюватися залежно від різних фізіологічних і патологічних умов. У здорової людини добовий діурез залежить зазвичай від кількості випитої рідини. При захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, інших органів кількість виділеної сечі може зменшуватися (олігурія), збільшуватися (поліурія), можливе повне припинення виділення сечі (анурія).

Водний баланс — це співвідношення кількості виділеної сечі і кількості вжитої протягом доби рідини. У нормі добовий діурез має становити не менше 75—80 % усієї вжитої протягом доби рідини. Якщо хворий упродовж доби виділяє набагато менше сечі, аніж вживає рідини (від’ємний діурез), то це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки, рідина накопичується в порожнинах: черевній (асцит), плевральній (гідроторакс) та ін. Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, аніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Його спостерігають у хворих із хронічною недостатністю кровообігу в період усунення набряків унаслідок уживання сечогінних препаратів. Хворим (особливо із хронічною серцевою недостатністю) дуже важливо щоденно визначати добовий діурез та водний баланс.

Попередня підготовка до виконання навику.

На етикетці написати текст для визначення  добового діурезу:

позначити об’єм добового діурезу

прізвище, ім’я, по батькові хворого;

дата початку збирання сечі.

Прикріпити етикетку на градуйовану ємність (бажано об’ємом 3 л);

• поставити ємність на поличку в кімнаті перед туалетом, сповісти про це хворому;

• звечора пояснити хворому правила збирання добової сечі;

• виділити хворому банку ємністю 0,5 л для полегшення збирання сечі: він відправлятиме малу нужду в цю банку і зливатиме сечу в градуйовану ємність;

• якщо хворий лежачий, попередити молодшу медичну сестру про необхідність збирання добової сечі.

Основні етапи виконання навику:

а) визначення добового діурезу:

• хворий повинен прокинутися о 6-й годині і звільнити сечовий міхур у туалет (цю сечу не збирають). У лежачого хворого сечу збирають у сечоприймач або підкладне судно; молодша медична сестра виливає цю сечу в туалет;

• протягом доби (вдень та вночі), тобто до 6-ї години наступного дня, хворий збирає сечу в банку ємністю 0,5 л і зливає її в градуйовану ємність. У лежачого хворого збирають сечу в сечоприймач або підкладне судно; молодша медична сестра зливає її у відповідну ємність;

• після закінчення доби медична сестра визначає кількість виділеної сечі і результат записує цифрою у відповідну графу температурного листка;

б) визначення водного балансу:

• протягом доби фіксувати кількість випитої хворим рідини,

включаючи не тільки напої, а й рідинну частину перших страв;

• зважувати фрукти й овочі, тому що маса фруктів та овочів приймається повністю за кількість спожитої рідини;

• ураховувати кількість рідини, введеної парентерально.

Водний баланс визначити за співвідношенням вжитої рідини

та виділеної за добу сечі. Дані зареєструвати у відповідній документації.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ   1.   У дитини раннього віку відзначається фізіологічне зниження фільтраційної функції нирок. Що зумовлює таку особливість: а) більша, ніж у дорослих, фільтрувальна поверхня; М5) низький фільтраційний тиск; в) відносно менша товщина фільтрувальної мембрани; г) функціональна недостатність канальців; д) функціональна недостатність клубочків? 2.   Чим зумовлена більша рухомість нирок у дітей молодшого шкільного віку порівняно з дорослими особами: а) більшою звивистістю сечоводів; б) відносно більшою масою нирки; в) дольчастим типом будови нирки; г) слабким розвитком жирової капсули нирки; д) слабким розвитком ниркової фасції? 3.   У сечі виявлено білок 0,65 г/л, лейкоцитів 60—80 у полі зору. Про яку патологію свідчать такі результати аналізу: а) гострий гломерулонефрит; б) цукровий діабет; в) гострий пієлонефрит; г) амілоїдоз нирок; д) природжену аномалію нирок?

4.   Сечовий синдром вказує на макрогематурію, вміст білка 1,6 г/л. Для якого захворювання характерний такий синдром: а) гломерулонефриту; б) ізольованого сечового синдрому; в) пієлонефриту; г) циститу; д) ниркової сечокам’яної хвороби? 5.   У пацієнта розвинувся набряк по всьому тулубі, артеріальний тиск 180/120 мм рт. ст., діурез знижений. Про який синдром можна думати: а) некротичний; б) ізольований сечовий; в) мозковий; г) нєфротичний; д) інтоксикаційний? 6.   У сечі хворого на пієлонефрит може спостерігатися: а) макрогематурія; б) кетонурія; в) глюкозурія; г) лейкоцитурія; д) альбумінурія. 7.   На 5-й день після народження у дитини після сечовипускання на пелюшках залишаються плями кров’янистого кольору. З чим це пов’язано: а) пухлиною нирок; б) мікрокістозом нирок; в) гідронефрозом; г) сечокислим інфарктом нирки; д) сімейним нефротичним синдромом? 8.   Визначте загальний діурез у дитини 3 років за допомогою формули: а) 1000 мл; б) 800 мл; в) 1200 мл; г) 600 мл; д) 500 мл. 9.   Визначте загальний діурез у дитини 6 років за допомогою формули: а) 1500 мл; б) 700 мл; в) 1100 мл; г) 900 мл; д) 1800 мл. ^

 

10   Під час плачу в дитини віком 2 реки 2 міс сталося мимовільне сечовипускання, щодоніше не спостерігалося. Про що це свідчить:

а) гострий цистит; ?

б) гострий пієлонефрит; 'J

в) енурез;

-рг) фізіологічну особливість; *

д) відсутність гігієнічних навичок?

 

Література:

            Основна:

1.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Здоров’я,2002.с

2.Тарасюк В.С.Ріст і розвиток людини.-К.:Медицина,2008.с238-254

3. Гаврилюк О.Ф. Ріст і розвиток людини.-/практикум/.-К.:ВСВ «Медицина» 2010 с 97-

            Додаткова:

1.Анатомія та фізіологія з патологією /за ред.. ФедонюкаЯ.І., БіликаЛ.С.,МикулиН.Х.-Тернопіль:Укрмедкнига,2002-680с.