Викладач Єрофєєва В. В Назва дисципліни: «Анестезіологія та реаніматологія». Тема практичного заняття №6: «Гостра дихальна недостатність. Охорона праці в галузі». Група 4 А с/с. Дата:03.04. 23.

 

Викладач Єрофєєва В. В

Назва дисципліни: «Анестезіологія та реаніматологія».

Тема практичного заняття №6:

«Гостра дихальна  недостатність. Охорона праці в галузі».

                         Група 4 А с/с.                    Дата:03.04. 23.

 

Тема практичного заняття №6: «Гостра дихальна недостатность. Охорона праці в галузі».

Повторіть,будь ласка,теоретичний матеріал та виконайте запропоновані завдання

                                                    Фізіологія дихання.

    Дихання- це фізіологічний процес,який забезпечує надходження до тканин кисню й виведення вуглекислого газу.
В середньому людина споживає за 1хв. 200 мл кисню і виділяє 250 мл вуглекислого газу.
      Ланки процесу дихання :1)зовнішнє дихання,2) кровообіг ,3)транспорт газів,4)тканинне дихання,5)неврогуморальна регуляція дихання.
      Частота дихання в нормі 12-16 за хв.У дітей вище.
      Загальна ємність легень(ЗЄЛ) -максимальний об'єм повітря в легенях.         Життєва ємність легень(ЖЄЛ)-об'єм газу видихуваного після максимального вдиху.
     Дихальний об'єм - нормальна глибина дихання в спокої -15-18% ЖЄЛ.
     Хвилинний об'єм дихання - добуток ДО на ЧД.
     Вдих-це активний процес,зумовлений синхронним скороченням міжребрових м'язів і діафрагми.В грудній порожнині створюється негативний тиск і повітря втягується.
     Нормальний(нефорсований) видих - процес пасивний,зумовлений розслабленням дихальної мускулатури і спаданням грудної клітки й легень.

                Гостра недостатність дихання – це патологічний стан, зумовлений розладом обміну газів між організмом і навколишнім середовищем.

Причини: порушення прохідності дихальних шляхів, механізму дихання,співвідношення вентиляції і перфузії,легеневого кровообігу;погіршення дифузії газів. Результат цих розладів – артеріальна гіпоксемія з гіперкапнією або без неї.

Гіпоксія – це дефіцит кисню в організмі, гіпоксемія – дефіцит кисню в крові.

Типи гіпоксії:

1.      Гіпоксична гіпоксія – зумовлена відсутністю або недостатністю контакту кисню з гемоглобіном у легенях.

Причини: недостатній об’єм легеневої вентиляції; низький парціальний тиск кисню у вдихуваному повітрі(сходження у гори,висотні польоти);порушення дифузії крізь альвеолярну мембрану(запальні процеси,набряк легень,отруєння аміаком);захворювання органів дихання.

Гіпоксична гіпоксія супроводжується зниженням насиченості артеріальної крові киснем і напруги кисню в артеріальній крові; насиченість венозної крові киснем знижується.

Шкіра та слизові оболонки ціанотичні через перенасичення крові відновленим гемоглобіном.

2.      Гемічна гіпоксія – виникає при розладу надходження кисню до тканин,внаслідок зменшення вмісту гемоглобіну в крові або з його недостатністю переносити кисень (отруєння карбону оксидом,метгемоглобінутворювачами)Блідість

3.      Циркуляторна гіпоксія – спричинюється порушенням транспорту кисню до тканин унаслідок розладу функції серцево-судинної системи(вади серця,недостатність крообігу,оклюзійні ураження судин)Щ.

Зміна кольору шкіри : акроціаноз із сірим чи мармуровим відтінком,а також блідість у разі оклюзійних уражень.

4.      Тканинна(гістотоксична) гіпоксія – нездатність клітин сприймати кисень,що транспортується до них.

Причини: отруєння опіатами,алкоголем,авітаміноз В,злоякісні пухлини.

Ціаноз не виникає.

Клініка гіпоксії : порушення функції дихання,ЦНС,кровообігу,зміна кольору слизових облонок і шкіри.

Стадії гіпоксії: 1) ейфорія;

2)адинамія або апатія (оглушення,млявість,реакція на світло збережена,сухожилкові й періостальні рефлекси ослаблені ;

 3)декортикація;

4) децеребрація.

 

Гіперкапнія – затримка вуглекислого газу в організмі і зростання його вмісту в артеріальній крові (вище 40 мм рт ст).

Клініка: артеріальна гіпертензія,аритмія,підвищена пітливість,салівація і бронхорея,багряно-червоний колір шкіри та слизових,підвищена кровоточивість (СО2 розширює капіляри).Може стати причиною повільного пробудження після наркозу ,спричинювати набряк мозку.

Порушення дихання:

Тахіпноє - збільшення частоти дихання.
      Брадипноє - зниження частоти дихання.
      Апноє - припинення дихання.
      Гіперпноє - підвищення вентиляції легень.
     Гіпервентиляція - підвищення хвилинного об'єму дихання.
     Гіповентиляція - зниження вентиляції легень з недостатнім виведенням вуглекислоно газу.

Патологічні типи дихання:

               Дихання Чейна-Стокса - періоди поступового збільшення малого дихального об`єму, а потім його зменшення до апноє.
               Дихання Біота - періоди вдихів починаються і закінчуються раптово,а між ними - періоди апноє.
                Дихання Куссмауля - судомні гучні переривчасті вдихи, які супроводжуються розкриванням рота , посмикуванням голови й гортані. Є ознакою метаболічної коми.
                Гаспінг-дихання(риб`яче ,або агональне,дихання) виникає у випадках глибокої гіпоксії. Це різної тривалості періоди різких вдихів максимальної глибини за участю всіх дихальних м'язів.
     

Гостра недостатність дихання – це патологічний стан, зумовлений розладом обміну газів між організмом і навколишнім середовищем.

Причини: порушення прохідності дихальних шляхів, механізму дихання,співвідношення вентиляції і перфузії,легеневого кровообігу;погіршення дифузії газів. Результат цих розладів – артеріальна гіпоксемія з гіперкапнією або без неї.

Гіпоксія – це дефіцит кисню в організмі, гіпоксемія – дефіцит кисню в крові.

Типи гіпоксії:

5.      Гіпоксична гіпоксія – зумовлена відсутністю або недостатністю контакту кисню з гемоглобіном у легенях.

Причини: недостатній об’єм легеневої вентиляції; низький парціальний тиск кисню у вдихуваному повітрі(сходження у гори,висотні польоти);порушення дифузії крізь альвеолярну мембрану(запальні процеси,набряк легень,отруєння аміаком);захворювання органів дихання.

Гіпоксична гіпоксія супроводжується зниженням насиченості артеріальної крові киснем і напруги кисню в артеріальній крові; насиченість венозної крові киснем знижується.

Шкіра та слизові оболонки ціанотичні через перенасичення крові відновленим гемоглобіном.

6.      Гемічна гіпоксія – виникає при розладу надходження кисню до тканин,внаслідок зменшення вмісту гемоглобіну в крові або з його недостатністю переносити кисень (отруєння карбону оксидом,метгемоглобінутворювачами)Блідість

7.      Циркуляторна гіпоксія – спричинюється порушенням транспорту кисню до тканин унаслідок розладу функції серцево-судинної системи(вади серця,недостатність крообігу,оклюзійні ураження судин)Щ.

Зміна кольору шкіри : акроціаноз із сірим чи мармуровим відтінком,а також блідість у разі оклюзійних уражень.

8.      Тканинна(гістотоксична) гіпоксія – нездатність клітин сприймати кисень,що транспортується до них.

Причини: отруєння опіатами,алкоголем,авітаміноз В,злоякісні пухлини.

Ціаноз не виникає.

Клініка гіпоксії : порушення функції дихання,ЦНС,кровообігу,зміна кольору слизових облонок і шкіри.

Стадії гіпоксії: 1) ейфорія;

2)адинамія або апатія (оглушення,млявість,реакція на світло збережена,сухожилкові й періостальні рефлекси ослаблені ;

 3)декортикація;

4) децеребрація.

 

Гіперкапнія – затримка вуглекислого газу в організмі і зростання його вмісту в артеріальній крові (вище 40 мм рт ст).

Клініка: артеріальна гіпертензія,аритмія,підвищена пітливість,салівація і бронхорея,багряно-червоний колір шкіри та слизових,підвищена кровоточивість (СО2 розширює капіляри).Може стати причиною повільного пробудження після наркозу ,спричинювати набряк мозку.

Принципи надання допомоги

1.Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

-  У разі обструкції(западіння язика) – правильно вкласти хворого , ввести повітровід.

               -  У разі аспірації стороннім тілом – постукування в міжлопатковій ділянці, стискання руками грудної клітки на рівні її нижньої третини і видалення пальцем стороннього тіла.

Після видалення стороннього тіла – вентиляція легень методом з рота до рота або з рота в ніс.

-        Прийом удар під груди – різкий поштовх у надчеревну ділянку вибухоподібно підвищує внутрішньолегеневий тиск ,і повітря виштовхує стороннє тіло.

-        Пряма ларингоскопія

-        Обструкція стороннім тілом на рівні гортані,глотки,верхнього рівня трахеї – лікувальна бронхоскопія ,при неможливості – конікотомія.

-        Набряк підзв’язкового простору,набряк Квінке,парез голосових зв’язок, судомний синдром – інтубація трахеї,неможливо – конікотомія.

-        Відтяжна терапія  - глюкокортикоїди й антигістамінні(алергійний набряк).

-        Режим спонтанного дихання з позитивним тиском у кінці видиху(СД з ПТКВ) – профілактика(лікування) мікроателектазів. Він поліпшує газообмін в альвеолах за рахунок того, що завдяки зменшенню легеневого об’єму крові збільшується розтяжність(комплайнс) легень. Перешкоджає ранньому експіраторному закриттю дихальних шляхів і сприяє розправленню мікроателектазів, що поліпшує оксигенацію крові.

Показання: респіраторний дистрес-синдром,набряк легень,пневмонія, ателектази,загострення хронічних захворювань легень,тривала іммобілізація в ліжку.

               Режим ПТКВ протипоказаний хворим із гострою недостатністю кровообігу.

2. Оксигенотерапія.

3. ШВЛ – у тяжких випадках,коли неефективні інші методи.

4. Знеболювання.

               Найчастіше ГНД спричинюється аспіраційним синдромом,астматичним та епілептичним станами.

Аспіраційний синдром розвивається внаслідок аспірації води при утопленні,твердих і м'яких частинок внаслідок регургітації чи блювання.
Регургітація - пасивне надходження шлункового вмісту до стравоходу,через збільшення внутрішньошлункового тиску.
Аспірація кислого шлунковоно соку призводить до кислотно-аспіраційного пневмоніту (синдром Мендельсона) -> ушкодження легенової тканини,інфекційні процеси у легенях.
Профілактика :
- під час транспортування - безпечне положення хворого (голову на лівий бік)
- під час зондового годування - напівсидяче положення хворого,щоб гортань була вище на 40 см за вхід до шлунка
- особлива обережність при введенні шлункового зонду хворим з пригнічннням захисних глоткових рефлексів
- перед екстреною операцією всіх хворих розглядати як "хворих з повним шлунком" - відсмоктування шлункового вмісту
- прийом Селіка рекомендується застосовувати в усіх випадках при інтубації трахеї. Цей прийом полягає в натисканні на перснеподібний хрящ, що призводить до стиснення стравоходу між трахеєю та хребтом. Трахею слід зафіксувати між великим та середнім пальцями, а тиск на перснеподібний хрящ здійснювати вказівним пальцем. Адекватний тиск при застосуванні прийому Селіка повинен дорівнювати 3–4 кг

Контроль вихідного рівня знань, умінь, навичок

Питання:

1. Дайте визначення ГДН, вкажіть причини виникнення, фізіологічні механізми компенсації, стадії розвитку.

2.Клінічні прояви ГДН. Патологічні типи дихання,їх характеристика.

3. Які ви знаєте види гіпоксії? Дайте стислу характеристику .

 4. Вкажіть загальні принципи лікування ГДН, Що таке антигіпоксичний захист?

Тести:

1. Який вид гіпоксії виникає під час аспірації стороннього тіла? а) аспіраційна; b) гіпоксична; c) циркуляторна; d) гемічна; е) прогресуюча.

2. Вкажіть клінічні ознаки гіперкапнії: а) блідість шкірних покривів; b) гіперемія шкірних покривів; c) підвищення АТ; d) зниження АТ; е) гіперсалівація, бронхорея.

 3. До хворої 35 років, викликали «Швидку допомогу». Зі слів хворої, протягом останніх 3-х діб у неї почастішали напади ядухи з утрудненим видихом. Інгаляції беротека, які завжди допомагали їй, перестали знімати напад ядухи, який триває вже більше 12 годин. Яке ускладнення бронхіальної астми у хворої? a) Легенева кровотеча; b) Набряк легенів; c) Астматичний статус; d) Легеново-серцева недостатність; e) Серцева астма .

4. Вкажіть основні причини смерті при утопленні: а) потрапляння води в дихальні шляхи; b) рефлекторна зупинка кровообігу; с) рефлекторний ларингоспазм; d) синдром Мендельсона; е) усі відповіді вірні.

 5. Які ознаки характерні для синкопального утоплення? а) звуження зіниць; b) блідість шкірних покривів; c) ціаноз шкірних покривів; d) наявність білої піни; е) відсутність піни.

Вказати номер  правильного твердження

1.      Гостра недостатність дихання – це нездатність легень здійснювати акт дихання.

2.      ГДН – це розлад між роботою дихального центру і судиннорухового.

3.      ГДН завжди є наслідком ГСН.

4.      Респираторний дистрес синдром( ДС) це – «шокова» легень.

5.      Гіпоксія завжди є наслідком гіпоксемії.

6.      ГДН – це патологічний стан зумовлений розладом обміну газів між організмом  і навколишнім середовищем.

7.      Кінцевим результатом ГДН є артеріальна гіпоксемія  з гіперкапнією.

8.      Кінцевим результатом ГДН є артеріальна гіпоксемія  з гіперкапнією або без неї.

9.      Стадії гіпоксії розподіляються в такому порядку : людина стає загальмованою, потім виникає тимчасове збудження, яке змінюється зупинкою дихання.

10.   Стадії гіпоксії розподіляються в такому порядку : ейфорія, адинамія, декортикація, децеребрація.

11.   Врятувати від странгуляційної асфіксії неможливо.

12.   Логічним є розташування поняття: регургітація, аспірація, асфіксія, клінічна смерть.

                              Завдання:ЗАДАЧІ та ТЕСТИ

Завдання №1

Задача № 1

У хворого відсутня свідомість, виникли судоми. Зіниці розширені. Шкірні покриви  синюшні з мармуровим відтінком. АТ критично впав, пульс аритмічний. Виявлені гіпоксія і гіперкапнія.

Яка стадія гострої дихальної недостатності?  Невідкладна допомога.

Які інструменти входять до набору для інтубації трахеї?

1. Для усунення аспіраційного синдрому необхідно:

1.      Ввести еуфілін

2.      Відсмоктати із трахеї шлунковий вміст

3.      Ввести глюкокортикоїди

4.      Натиснути на епігастральну ділянку

5.      Промити шлунок

2. Під час їжі у пацієнта виникла раптово інспіраторна задишка, нападоподібний кашель, ціаноз обличчя, осиплість голосу. Постраждалий збуджений, охоплює руками шию. Які заходи виконає фельдшер?

1.      Трахеостомія

2.      Прийом Геймліха

3.      Потрійний прийом Сафара

4.      ШВЛ

5.      Постуральний дренаж

Завдання №2

Задача № 2              

Хворий К. 56 років, доправлений машиною швидкої допомоги у приймальне відділення зі скаргами на утруднене дихання. Збуджений, неспокійний. Шкіра ціанотична, суха. Дихання глибоке, 26/уд. за хв. У диханні беруть участь допоміжні м’язи шиї, роздуваються крила носа. АТ 180/ 110 мм рт.ст. ЧСС  - 106/ хв. При дослідженні газів крові встановлено рО₂  - 67 мм рт.ст. рСО₂ – 49 мм рт.ст.

Вкажіть тип порушень та принципи надання медичної допомоги.

1. Який метод невідкладної допомоги є обов’язковим компонентом лікування в разі гострої дихальної недостатності

1.      Оксигенотерапія

2.      Антигістамінні засоби

3.      Антибіотики

4.      Дезинтоксикація

5.      Промивання трахеї

2. Людину витягли із зашморга через 3 хвилини. Що треба враховувати при проведенні СЛЦР.

1.      Можливу втрату часу для допомоги

2.      Травму трахеї

3.      Травму шийного відділу хребта

4.      Попередній стан постраждалого

5.      Незворотні наслідки скоєного

Завдання №3

Задача № 3                             

Студент В. під час розмови з приятелем в кафе голосно сміявся, жуючи бутерброд. Раптово замовк, схопився руками за шию, обличчя посиніло, дихання припинилось. Ваші негайні дії.

А) Вас покликали , коли студент В. знаходився в непритомному стані, пульсація артерій різко ослаблена, судоми. Проведіть реанімаційні заходи.

Б) Студент В. уже 3 хвилини не подає ознаки життя. Ваше рішення?

1. Пацієнт після тяжкої ЧМТ знаходиться в коматозному стані, дихає через трахеостому. Чергова мед.сестра помітила, що дихання у нього стало частішим, з’явився ціаноз шкіри. З чим пов’язані ці зміни в стані хворого?

1.      Западання язика

2.      Набряки легень

3.      Ларингоспазм

4.      Обтурація трахеостомічної трубки

5.      Спонтанний пневматоракс

2. Пацієнта з астматичним станом треба госпіталізувати в реанімаційне відділення тому, що тільки там можна:

1.      Динамічно спостерігати за пацієнтом

2.      Часто проводити біохімічні дослідження крові

3.      Здійснювати санаційну бронхоскопію

4.      Вимірювати центральний венозний тиск

5.      Здійснювати катетерізацію підключичної вени для проведення інфузійної терапії

ЛІТЕРАТУРА Навчальна Л.Я. Ковальчук, В.В. Гнатів, М.Д. Бех, А.М. Панасюк Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів: навчальний посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2017. – 155-199с. Додаткова література Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник. — К.: Медицина. — 2011. — 232 с.