Викладач ЄрофєєваВ.В. Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціювання органів і систем у віковому аспекті». Тема практичного заняття №8 «Особливості обміну речовин, терморегуляції у різні вікові періоди..» Група 2Бл/с.Дата:09.05.23.

 

Викладач ЄрофєєваВ.В.                                         

Навчальна дисципліна: «Особливості розвитку і функціювання органів і систем у віковому аспекті».

Тема практичного заняття №8 «Особливості обміну речовин, терморегуляції у різні вікові періоди..»

Група 2Бл/с.Дата:09.05.23.

Практичне заняття № 10

Тема Особливості обміну речовин і енергії, терморегуляція

 у різні вікові періоди.

Під обміном речовин розуміють сукупність змін, якій підлягають речовини від моменту їхнього надходження в травний тракт до утворення кінцевих продуктів розпаду, виділюваних з організму. Тобто обмін речовин у всіх організмів, від самих примітивних до самих складних, у тому числі організму людини, є основою життя.

1. Характеристика анаболічних і катаболічних процесів організму

У процесі життєдіяльності в організмі відбуваються безперервні перебудови: одні клітки гинуть, інші їх замінюють. У дорослої людини протягом доби гине і замінюється 1/20 клітин шкірного епітелію і половина всіх клітин епітелію травного тракту, близько 25 г крові і т.д.

У процесі росту оновлення клітин організму можливе лише тоді, коли в організм безупинно надходить кисень і поживні речовини, що є пластичним матеріалом, з якого будується організм. Але для побудови нових клітин організму, їхнього безперервного відновлення, а також для здійснення людиною певної роботи потрібна також енергія. Цю енергію організм людини одержує при розпаді й окисленні органічних сполук у процесах обміну речовин (метаболізму). Причому процеси метаболізму (анаболізм і катаболізм) чітко узгоджені між собою і протікають у визначеній послідовності.

Під анаболізмом розуміють сукупність реакцій синтезу. Під катаболізмом - сукупність реакцій розпаду. Необхідно враховувати, що обидва ці процеси безупинно пов'язані. Катаболічні процеси забезпечують анаболізм енергією і вихідними речовинами, анаболічні процеси - синтез структур, формування нових тканин у зв'язку з процесами росту організму, синтез гормонів і ферментів, необхідних для життєдіяльності.

Протягом індивідуального розвитку найбільш істотні зміни зазнає анаболічна фаза метаболізму й у меншій мірі катаболічна фаза.

За своїм функціональним значенням в анаболічній фазі метаболізму розрізняють наступні види синтезу:

1) синтез росту - збільшення білкової маси органів у період посиленого поділу клітин (проліферації), росту організму в цілому;

2) синтез функціональний і захисний - утворення білків для інших органів і систем, наприклад, синтез білків плазми крові в печінки, утворення ферментів травного тракту і гормонів;

3) синтез регенерації (відновлення) - синтез білків у тканинах, що регенерують, після травм або неповноцінного харчування;

4) синтез самовідновлення, пов'язаний зі стабілізацією організму, - постійне заповнення компонентів внутрішнього середовища, що руйнуються в ході дисиміляції.

Усі ці форми слабшають, хоча і нерівномірно, протягом індивідуального розвитку. При цьому особливо значні зміни спостерігаються в синтезі росту. Найбільш високими темпами росту відрізняється внутрішньоутробний період. Наприклад, вага зародка людини в порівнянні з вагою зиготи збільшується в 1 млрд. 20 млн. разів, а за 20 років прогресивного росту людини збільшується не більш ніж у 20 разів. ротягом постнатального життя відбувається подальше падіння рівня анаболізму.

2.Білковий обмін в організмі, що розвивається

Процеси росту, кількісними показниками яких є збільшення маси тіла і рівень позитивного азотистого балансу, - одна сторона розвитку. Друга його сторона - диференціація клітин і тканин, біохімічною основою якого є синтез ферментативних, структурних і функціональних білків.

Білки синтезуються з амінокислот, що надходять з органів травної системи. Причому ці амінокислоти поділяються на незамінні і замінні. Якщо незамінні амінокислоти (лейцин, метіонін і триптофан і ін.) не надходять з їжею, то в організмі синтез білків порушується. Особливо важливе надходження незамінних амінокислот для зростаючого організму, наприклад, відсутність лізина в їжі приводить до затримки росту, виснаження м'язової системи, нестача валіну - до розладів вестибулярного апарату в дитини.

При відсутності замінних амінокислот у їжі вони можуть синтезуватися з незамінних (тирозин може синтезуватися з фенілаланіну).

І нарешті, білки, що містять весь необхідний набір амінокислот, що забезпечують нормальні процеси синтезу, належать до біологічно повноцінних білків. Біологічна цінність того самого білку для різних людей різна в залежності від стану організму, харчового режиму, віку.

Добова потреба у білку на 1 кг ваги в дитини: у 1 рік - 4,8 г, 1-3 роки - 4-4,5 г; 6-10 років - 2,5-3 г, 12 і більш - 2,5 г, дорослі - 1,5-1,8 г. Отже, у залежності від віку діти до 4 років повинні одержувати 50 г білка, до 7 років - 70 г, з 7 років - 80 г за добу.

Про кількість білків, які надійшли в організм і зруйновались у ньому, судять за величиною азотистого балансу, тобто співвідношенню кількості азоту, що надходить в організм із їжею і виведеного з організму із сечею, потом і іншими виділеннями.

Як показали дослідження, прогресивна фаза розвитку характеризується інтенсивним білковим обміном і позитивним азотистим балансом. Чим молодший організм, тим вища величина позитивного балансу і значніша здатність затримувати азот їжі. Зі зниженням темпів росту знижується і здатність до затримки білкового обміну. Здатність утримувати азот і сірку в дітей підлягає значним індивідуальним коливанням і зберігається протягом усього періоду прогресивного росту. З припиненням росту спостерігається різке зниження затримки з їжі азоту і сірки, що відзначається в дорослих і людей похилого віку.

Як правило, дорослим людям не властива здатність до затримки азоту їжі, їхній метаболізм знаходиться в стані азотистої рівноваги. Це свідчить про те, що потенційні можливості до білкового синтезу зберігаються тривалий час - так, під впливом фізичного навантаження відбувається наростання маси м'язів (позитивний азотистий баланс).

У періоди стабільного і регресивного розвитку, по досягненню максимальної ваги і припинення росту, основну роль починають відігравати процеси самовідновлення, що відбуваються впродовж всього життя і які до старості згасають набагато повільніше, ніж інші види синтезу. Про інтенсивність самовідновлення можна судити за коефіцієнтом зношування (Рубнер), що характеризує ті мінімальні витрати, що пов'язані з основними процесами життєдіяльності при відсутності білків у їжі. Цей показник розраховується за мінімальною кількостю азоту, виділюваного із сечею, при достатній по калорійності, але безбілковій дієті, тобто за рівнем "ендогенного" азоту сечі.

Кількість азоту сечі за цих умов знижується з віком, причому в чоловіків цей показник трохи вищий, ніж у жінок, але до старості статеві відмінності зникають. Показано, що з віком величина синтезу самовідновлення зменшується.

Вікові зміни торкаються не тільки білкового, але також жирового і вуглеводного обміну.

3. Вікова динаміка обміну жирів і вуглеводів

Фізіологічна роль ліпідів - жирів, фосфатидів і стеринів в організмі полягає в тому, що вони входять до складу клітинних структур (пластичний обмін), а також використовуються як багаті джерела енергії (енергетичний обмін). Вуглеводи в організмі мають значення енергетичного матеріалу.

З віком змінюється жировий і вуглеводний обмін. У процесах росту і диференціювання жири відіграють істотну роль. Особливо важливі жироподобні речовини, насамперед тому, що вони необхідні для морфологічного і функціонального дозрівання нервової системи, для утворення усіх видів клітинних мембран. От чому потреба в них у дитячому віці велика. Потреба в жирах тим вища, чим менший вік дитини. З віком також збільшується абсолютна кількість жиру, необхідна для нормального розвитку дитини. Від 1 до 3 років необхідно 32,7 г; 4-7 років - 39,2 г, 8-13 років - 38,4 г за добу.

При високій інтенсивності окислення жирних кислот і їхньої утилізації в пластичних процесах у тілі дітей відкладення жиру невелике: жирові депо в них швидко виснажуються при нестачі вуглеводів у їжі. Інтенсивність синтезу значною мірою залежить від характеру харчування. Фази стабільного і регресивного розвитку характеризуються своєрідною переорієнтацією анаболічних процесів: переключення анаболізму із синтезу білків на синтез жирів, що складає одну з характерних рис вікових змін метаболізму при старінні. В основі вікової переорієнтації анаболізму в бік нагромадження жиру в ряді органів лежить зниження здатності тканин до окислювання жиру, внаслідок чого при незмінній і навіть зниженій швидкості синтезу жирних кислот організм збагачується жирами (так, спостерігався розвиток ожиріння навіть при 1-2 разовому харчуванні). Безсумнівним є і те, що в переорієнтації процесів синтезу, крім факторів харчування і нервової регуляції, має велике значення зміна гормонального спектра, зокрема зміни у швидкості утворення соматотропного гормону, АКТГ, гормонів щитоподібної залози, інсуліну, стероїдних гормонів.

Перебудовується з віком і вуглеводний обмін. У дітей обмін вуглеводів відбувається з більшою інтенсивністю, що пояснюється високим рівнем обміну речовин. У дитячому віці вуглеводи виконують не тільки енергетичну, але і пластичну функцію, формуючи клітинні мембрани, речовини сполучної тканини. Вуглеводи беруть участь в окислюванні продуктів білкового і жирового обміну, чим сприяють підтримці кислотно-лужної рівноваги в організмі. Добова потреба у вуглеводах у дітей висока і складає в грудному віці 10-12 г на 1 кг маси тіла. В наступні роки, у віці 8-9 років, вона зростає до 12-15 г на 1 кг маси тіла. З 1 до 3 років дитині в добу необхідно одержувати з їжею близько 193 г вуглеводів, 4-7 років - 287, 9-13 - 370, 14-17 рокам - 470, і дорослим - 500 гр.

Вуглеводи засвоюються дитячим організмом краще, ніж дорослим. Одним з істотних показників вікових змін вуглеводного обміну є різке збільшення до старості часу усунення гіперглікемії, викликаної введенням глюкози при пробах на цукрове навантаження. Наприклад, у дорослих глюкоза з'являється в сечі, якщо вона надходить у кількості 2,5-3 г на кг маси тіла, у той час як у дітей це відбувається лише при надходженні 8-12 г глюкози на 1 кг ваги.

                                                            4.Водно-сольовий обмін і вік

Важливою частиною обміну речовин в організмі є водно-сольовий обмін. Перетворення речовин в організмі відбувається у водному середовищі, разом з мінеральними речовинами вода бере участь у побудові клітин і служить реагентом у клітинних хімічних реакціях. Концентрація мінеральних солей, розчинених у воді, визначає величину осмотичного тиску крові і внутрішньоклітинної рідини, маючи в такий спосіб велике значення для всмоктування і виділення. Зміни кількості води в організмі і зрушення в сольовому складі рідини тіла і тканинних структур спричиняють порушення стійкості колоїдів, наслідком чого можуть бути незворотні порушення і загибель окремих клітин і надалі організму вцілому. Саме тому збереження постійного вмісту Н₂О і мінерального складу є необхідною умовою нормальної життєдіяльності.

У фазі прогресивного росту вода бере участь у процесах cтворення маси тіла. Відомо, наприклад, що з добового збільшення маси тіла в 25 г на частку Н₂О припадає 18 г, а білку – 3 г, жиру – 3 г і мінеральних солей - 1 г. Чим молодший організм, тим більша добова потреба в Н₂О. У перші півроку життя потреба дитини в Н₂О досягає 110-125 г на 1 кг ваги, до 2 років вона знижується до 115-136 г, у 6 років - 90-100 г, 18 років - 40-50 г. Діти здатні швидко втрачати і також швидко депонувати воду. При проведенні проби Кларка-Олдриджа розсмоктування стандартної кількості фізіологічного розчину, уведеного під шкіру в грудних дітей відбувається в середньому за 29 хв, 1-5 років - за 34 хв, 6-13 років - через 52 хв.

Загальною закономірністю індивідуальної еволюції є вікова дегідратація протоплазми організму, зменшення води у всіх тканинах. З віком відбувається перерозподіл води в тканинах - збільшується об’єм води в міжклітинних просторах і зменшується об’єм внутрішньоклітинної води.

Баланс багатьох мінеральних солей залежить від віку. У молодих людей вміст більшості неорганічних солей менше, ніж у дорослих. Особливе значення має обмін Са і Р. Підвищені вимоги до надходження цих елементів у дітей до року пояснюється посиленим утворенням кісткової тканини. Але не менше значення ці елементи мають і в старості. Тому у людей похилого віку необхідно вводити в раціон харчування продукти, що містять ці елементи (молоко, молочні продукти), щоб уникнути втрат цих елементів з кісткової тканини. А вміст NaCl, навпаки, варто знижувати в раціоні в зв'язку з ослабленням продукції мінералокортикоїдів у наднирниках з віком.

5. Вікова динаміка основного обміну

Під основним обміном розуміють мінімальний для організму рівень обміну речовин і енергетичних витрат при строго сталих умовах: за 14-16 годин до прийому їжі, у положенні лежачи в стані м'язового спокою при температурі 8-20^о С. У людини середнього віку основний обмін складає 4187 Дж на 1 кг маси за 1 г. У середньому це 7-7,6 Мдж за добу. При цьому для кожної людини величина основного обміну відносно постійна.

Основний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих, тому що на одиницю маси в них приходиться відносно більша поверхня тіла. Енергетичні витрати на ріст тим більші, чим менша дитина. Так, витрата енергії, пов'язана з ростом, у віці 3 місяців складає 36%, у віці 6 міс. - 26%, 9 міс. - 21 % загальної енергетичної цінності їжі. Калоричний еквівалент їжі визначається при спалюванні цих речовин у калориметричних бомбах, він оцінюється в калоріях.

Чітко вираженими є динаміка змін величини основного обміну і велика його інтенсивність у молодшому віці при розрахунку як на одиницю маси, так і на одиницю поверхні. У людини, як і у всіх незрілонароджених ссавців, відзначається початкове підвищення рівня основного обміну від моменту народження до певного віку в ранньому дитинстві, що змінюється потім повільним зниженням цього показника протягом усього наступного життя. Як показано вище, найбільш значні зміни відбуваються протягом першого року життя. Вони пов'язані з переходом немовлят зі стану теплової рівноваги в умовах організму матері в середовище зі зниженою температурою, а також з перебудовою фізіологічних відправлень організму. Ця перебудова складається у функціональному дозріванні механізмів терморегуляції, у яких значну роль в цей час відіграють скелетні м’язи, а також у виникненні і закріпленні антигравітаційних реакцій - утримання голови у вертикальному положенні, пози сидіння і пози стояння.

У глибокій старості (фаза регресивного розвитку) спостерігається зменшення ваги тіла, а також зменшення лінійних розмірів тіла людини, основний обмін знижується. Причому ступінь зниження основного обміну в цьому віці корелює, за даними різних дослідників, з тим, наскільки в старих людей виражені ознаки старечості і втрата працездатність.

Що стосується статевих відмінностей у рівні основного обміну, то вони виявляються в онтогенезі вже з 6-8 місяця. При цьому основний обмін у хлопчиків вище, ніж у дівчаток. За старіння статеві відмінності основного обміну зникають.

В онтогенезі варіює не тільки середня величина енергетичного обміну, але й істотно змінюються можливості підвищення цього рівня в умовах напруженої, наприклад, м'язової діяльності.

У ранньому дитячому віці недостатня функціональна зрілість скелетно-м'язової, серцево-судинної і дихальної систем лімітує адаптаційні можливості реакції енергетичного обміну при фізичних навантаженнях. У зрілому віці пристосувальна можливість, так само як і м'язова сила, досягають максимуму. У старості вичерпуються можливості компенсаторного підвищення рівня дихання і енергообміну в умовах стресу завдяки зниженню ЖЄЛ, коефіцієнта використання кисню тканинами, зниженням функцій серцево-судинної системи.

Основний обмін (ОО) – це добові енерговитрати організму в умовах спокою.

При визначенні ОО треба дотримуватись таких стандартних умов:1. зранку (тому, що є добові коливання рівня енерговитрат – він мінімальний вночі о 3-4 годині й максимальний ввечері о 17-18 годині);2. в умовах фізичного та емоційного спокою (м’язова робота супроводжується збільшенням енерговитрат організму, так як на скорочення м’язів необхідно витрачати значну кількість енергії; в умовах емоційної напруги активується симпатичний відділ вегетативної нервової системи тому збільшується кількість катехоламінів та тироксину, які викликають збільшення енерговитрат організму);3. лежачи (щоб не витрачалася зайва енергія на скорочення м’язів на підтримання антигравітаційної пози);4. при температурі комфорту (при цьому підтримання сталості температури тіла не потребує напруження процесів тепловіддачі та теплопродукції, тобто на ці процеси не витрачається енергія) 20 – 22 градусів;5. визначають ОО в стані бадьорості, але за умови, що енерговитрати організму мінімальні.6. натще (через 10-12 годин після прийому їжі, щоб не проявлялася специфічно-динамічна дія їжі).Специфічно-динамічна дія їжі – це збільшення енерговитрат, що пов’язане з прийомом їжі. Після прийому вуглеводної та жирної їжі, специфічно-динамічна дія їжі складає 10-15%, а білкової – 30%. вуглеводневої та жирної.

Енергія основного обміну витрачається так:- 50% її перетворюється на первинне тепло й виділяється з організму,-50% йде на синтез АТФ,яка витрачається на:процеси біосинтезу – 23%;скорочення м’язів (підтримання тонусу скелетних м’язів, скорочення міокарду та дихальних м’язів)роботу внутрішніх органів -15%;роботу механізмів активного транспорту речовин – 12%.Фактори, від яких залежить величина ОО:1. Стать   2. Маса тіла. 3. Зріст.   4. Вік.   5.Особливості процесів обміну речовин в організмі.

- у жінок ОО на 5 – 10 % нижча, ніж у чоловіків;

- у дітей ОО вищий, ніж у дорослих;

- у людей похилого віку ОО знижується на 15 – 20 %;

- ОО порушується при ендокринних хоробах:

а) при гіперфункції щитоподібної залози (базедова хвороба) ОО підвищується на 150%

б) при гіпофункції щитоподібної залози ОО знижується на 40%

в) на ОО впливає стан статевих залоз, гіпофіза, тощо.

Рівень ОО приблизно 1300 – 1700. ккал, є добовий ритм коливань. 

Інтенсивність енергетичного обміну залежить від характеру діяльності людини. ( це робочий обмін).

Сукупність основного і робочого обміну складають загальний обмін.

Загальний обмін - це рівень обміну в звичайних умовах, а не в стандартних, тобто додатково до основного обміну організм витрачає енергію на будь які функції ( робочий обмін)

Найбільше енергії витрачається витрачається при м’язовій роботі. Населення по рівню загального обміну поділяється на 5 груп:1 група – переважає розумова праця;2 група – зайняті легкою фізичною працею;3 група – виконання фізичної роботи середньої важкості;4 група – зайняті важкою фізичною працею;5 група – зайняті дуже важкою фізичною роботою.

Знання ЗО необхідне для правильного визначення добової калорійності раціону (особливо, якщо великі групи людей перебувають в умовах організованого харчування – лікарні, школи-інтернати, армія).

Вікові особливості енергетичного обміну

Основний обмін. Навіть в умовах повного спокою людина витрачає деяку кількість енергії. В організмі безперервно витрачається енергія на фізіологічні процеси, які не припиняються ні на хвилину.

Мінімальний для організму рівень обміну речовин і енергетичних затрат називають основним обміном. Основний обмін визначають у людини у стані м'язового спокою — лежачи, натщесерце, тобто через 12... 16 год після їди, при температурі навколишнього середовища 18... 20°С (температура комфорту). У людини середнього віку основний обмін становить 4,187 кДж на 1 кг маси на 1 год. В середньому це 7 140... 7 560 кДж на добу. Для кожної людини величина основного обміну відносно стала.

Основний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих, бо на одиницю маси у них припадає відносно більша поверхня тіла, ніж у дорослої людини. Значно переважають також процеси асиміляції над процесами дисиміляції.

Енергетичні затрати на ріст тим більші, чим молодша дитина. Так, витрата енергії, пов'язана з ростом, у віці трьох місяців становить 36%, У віці шести місяців — 26%, дев'яти місяців— 21% загальної енергетичної цінності їжі.

Коливання основного обміну і велика його інтенсивність у молодшому віці добре виражені при розрахунку як на одиницю маси, так і на одиницю поверхні тіла.

Основний обмін на 1кг маси у дорослої людини становить 96,6 кДж. Таким чином, у дітей 8... 10 років основний обмін у 2... 2,5 рази вищий, ніж у дорослих.

Величина основного обміну у дівчаток трохи нижча, ніж у хлопчиків. Ця різниця починає виявлятися уже у другій половині першого року життя. Виконувана робота у хлопчиків викликає більші витрати енергії, ніж у дівчаток.                      

Визначення величини основного обміну часто має діагностичне значення. Підвищується основний обмін при надмірній функції щитовидної залози і деяких інших захворюваннях. При недостатності функції щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз основний обмін знижується.

Витрата енергії при м'язовій діяльності. Чим важча м'язова робота, тим більше енергії витрачає людина. У школярів підготовка до уроку, урок у школі вимагають енергії на 20... 50% більше, ніж енергія основного обміну.

При ходінні затрати енергії на 150... 170% перевищують основний обмін. Під час бігу, підіймання по сходах затрати енергії перевищують основний обмін у 3... 4 рази.

Тренування організму значно скорочує витрати енергії на виконувану роботу. Це пов'язане із зменшенням кількості м'язів, які беруть участь у роботі, а також із зміною дихання і кровообігу.

При механізації праці в сільському господарстві і промисловості, впровадженні машинної техніки знижуються затрати енергії людьми, що працюють. При розумовій праці енергетичні затрати нижчі, ніж при фізичній.

У людей різних професій затрати енергії різні. Відносна величина загальної добової витрати енергії з віком зменшується.. У хлопчиків загальна добова витрата енергії більша, ніж у дівчаток.

6. Терморегуляція

Терморегуляція в періоді внутрішньоутробного життя. Плід не потребує власної терморегуляції. Він знаходиться у організмі матері при відносно сталій температурі. Тепло, що утворюється у процесі обміну речовин, віддається матері через плацентарний кровообіг. Теплопродукція у плода складає 10 - 15 % величини теплопродукції матері.

Терморегуляція в постнатальному періоді. Ректальна температура новонародженого - 37,7 - 38,2^оС. Через 2 - 4 години вона знижується до 32^оС, а через добу становить 37^оС. Температура тіла новонародженого сильно залежить від зовнішньої температури. У неодягненої дитини при температурі повітря 18 - 20^оС температура тіла швидко знижується і може розвинутися гіпотермія. У частини дітей через 2 - 3 доби може розвиватися транзиторна лихоманка - підвищення температури до 40^оС. Це пов’язано з підвищенням надходження у організм білку та нестачею води.

Добре васкуляризована шкіра новонародженої дитини має вищу температуру, ніж у дорослих. Наприклад, температура шкіри гомілки у 1-місячної дитини на 3^оС ввище, ніж у однорічної. Для дітей характерна також різниця між температурою шкіри правої і лівої половини тіла.

Найбільш важливим фактором, який визначає тепловіддачу у дітей, є велика поверхня тіла, що припадає на одиницю його маси (в 2,2 рази більша, ніж у дорослого).

Другим фактором тепловіддачі є інтенсивний кровообіг у шкірі. Крім того через тонкий епідерміс у дітей випітніває відносно велика кількість води, випаровування якої сприяє тепловіддачі.

Термоіндиферентна зона у новонародженого : 32 - 34^оС (28 - 30^оС - у дорослих). Це пов’язано з вищим в 2,5 рази, ніжчу дорослого, рівнем тепловіддачі.

Від перегрівання дитину захищає потовиділення. При зниженні температури повітря у дітей відбувається посилення теплопродукції. Щоправда, її максимальний рівень не перевищує подвоєння величини основного обміну (у дорослих перевищує в 4 рази).

Особливістю терморегуляції новонароджених є відсутність у них холодового дрижання. Але, спостерігається збільшення загальної рухової активності та крик. Велику роль відіграє недрижальний термогенез, джерелом якого є бура жирова тканина.

Таким чином, незважаючи на те, що основні механізми терморегуляції у новонародженого вже сформовані, підтримання постійної температури тіла у нього є недосконалим.

З віком у дітей посилюються реакції судин шкіри. Знижується поріг і збільшується об’єм потовиділення. Збільшенню теплопродукції при охолодженні сприяє зростання м’язової маси, розвиток їх терморегуляторного тонусу і здатності до дрижання. Разом з тим у дітей перших років слабо розвинутий свідомий контроль температури тіла. До 15 - 16 років умови теплообміну і розвиток терморегуляції наближається до показників, які характерні для дорослих людей.

Практичне заняття № 10

Тема Особливості обміну речовин і енергії, терморегуляція

 у різні вікові періоди.

 

Тестовы завдання до теми

 

1.Енергетичні витрати, що забезпечують елементарну життєдіяльність

варіанти відповідей 

вуглеводний обмін 

 загальний обмін

 основний обмін

  ліпідний обмін

Запитання 2

2.Яка умова не є обов'язковою при визначенні основного обміну

варіанти відповідей 

стан м'язового спокою 

натще

температура навколишнього середовища 20-22 градуса Цельсія

висока вологість повітря

3.Який  відсоток  калорійності відводиться на сніданок  при  складанні  харчового раціону

варіанти відповідей 

40%

15% 

25% 

10%

Запитання 4

4.Що вважається введеною в організм рідиною

варіанти відповідей 

вся їжа

всі вжиті лікарські засоби

вся випита рідина

фрукти й овочі

рідкі перші страви

Запитання 5

5.Оптимальне співвіношення білків, жирів і углеводів для дітей дошкільного віку

варіанти відповідей 

1:1:4 

1:2:3 

1:1:6 

1:4:1

Запитання 6

6.У вагітних жінок, дітей, людей в період одужання спостерігають

варіанти відповідей 

азотисту рівновагу 

позитивний азотистий баланс

негативний азотистий баланс

нейтральний азотистий баланс

Запитання 7

7.Як можна зменшити тепловіддачу організму новонародженого відразу після народження у пологовому відділені лікарні

варіанти відповідей

підвищити температуру приміщення до 25-28 градусів 

одягнути новонародженого

знизити температуру приміщення до 18-21 градуса

включити вентилятор

розтерти тіло новонародженого сухою тканиною 

розтерти тіло новонародженого вологою тканиною

Запитання 8

8.Виберіть кінцеві метаболіти ліпідного обміну

варіанти відповідей

вода

 амоніак

жирні кислоти

сечовина

Запитання 9

9.Скільки відсотків повинна складати виведена рідина при наявності водно-сольового балансу у людини молодого зрілого віку від введеної у організм рідини

варіанти відповідей 

100% 

80-85%

60-65%

50%

Запитання 10

10.Як називають процеси перетворення,обміну речовин у клітинах організму людини

варіанти відповідей 

метаболізм 

анаболізм 

катаболізм 

пластичний обмін